Реферування підготувала:
Студентка групи КЮ-201
Мишаста Тамара
Видано: Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2014. Випуск 28. Том 1. С.28-31
Автор: Січко Д.С.
Тема: Окремі проблеми поновлення правового статусу особи, яка була визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою та з’явилась
Метою статті є висвітлення проблемних питань у правовому статусі особи, яка була визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою та з’явилася, у наданні пропозицій щодо шляхів усунення колізій і прогалин у чинному законодавстві.
В першу чергу автор звертається до ст. 45 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ) в якій йдеться про те що, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася або якщо отримано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. З аналізу зазначеної норми автор з’ясовує, що законодавством передбачено дві підстави скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою: її особиста поява та отримання відомостей про місце її перебування.
Аналогічну норму містить і ст. 48 ЦКУ, яка визначає наслідки появи особи, яку було оголошено померлою: якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з’явилася або якщо отримано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Січко в даній статті згадує О. Дзера який відзначає, що суд має точно впевнитися, що особа була визнана померлою помилково. Із цією метою закон встановлює, що справа про скасування рішення суду про визнання фізичної особи померлою розглядається в присутності цієї особи, хоча заява про скасування рішення суду може бути подана не лише цією особою, а й будь-якою іншою заінтересованою особою.
Автор підіймає питання щодо усиновлення дітей осіб які були визнані безвісно відсутніми або оголошені померлими та з’явилися після усиновлення.
У цьому випадку законодавець не виявив єдиного підходу до аналізованого питання. Т. Лісніча для вирішення цієї проблеми пропонує використовувати аналогію зі шлюбними відносинами, зокрема, ст. 118 СКУ: якщо дитина вже була усиновлена, таке усиновлення «зворотної сили» мати не повинно. Я підтримую думку Січко та не погоджуюся з Т. Ліснича. Зникла особа, по-перше, має право на відновлення всіх можливих правових зв’язків, а по-друге, у більшості випадків саме вона є біологічним батьком або матір’ю дитини та має першочергове право на її утримання й виховання.
Також не вирішеним залишається питання поновлення особистих немайнових прав особи, яка була визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою та з’явилася.
В. Бобко зазначає, що цивільне законодавство розглядає можливість поновлення в майнових правах громадянина, який з’явився, проте ніде не зазначено про поновлення його немайнових прав. Учений пов’язує можливість поновлення в особистих правах громадянина, який з’явився, з тим, наскільки поважними є підстави його безвісної відсутності.
На підставі вищезазначеного ст. ст. 45 і 48 ЦКУ на думку автора потребують внесення до них змін. Зокрема, на його думку, слід доповнити ст. 45 ч. 2 такого змісту: «Усі майнові й особисті немайнові права (крім випадків, передбачених законом) поновлюються». Також доповнити ст. 48 ЦКУ ч. 5 такого змісту: «Усі особисті немайнові права (крім випадків, передбачених законом) поновлюються».
Центральним питанням, яке постає в разі з’явлення фізичної особи та скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою й оголошення її померлою, є питання поновлення майнових прав такої особи. Щодо майна безвісно відсутньої особи, то в законодавстві міститься лише одна норма, яка регулює правовий статус майна особи, яка повернулася. що особа в будь-який час може повернутися. Зазначена норма міститься в ч. 5 ст. 44 ЦКУ: опіка над майном припиняється в разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої не було відомим.
Правовий статус майна фізичної особи, яка була оголошена померлою та повернулася, дещо складніший, оскільки в права вступають спадкоємці такої особи. Стаття 48 ЦКУ встановлює, що незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося й безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей і цінних паперів на пред’явника.
Як зазначає О. Дзера, під «майном» у цьому випадку може розумітися як окрема річ, так і сукупність речей або майнові права й обов’язки. При цьому право на повернення майна такій особі зале жить від того, збереглося це майно в натуральному вигляді або було реалізоване, а також від статусу набувачів такого майна. У разі, якщо майно збереглося в натурі, особа, яка повернулася, може вимагати його повернення від тих осіб, до яких це майно перейшло безоплатно, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, грошей і цінних паперів на пред’явника (ч. 2 ст. 48 ЦКУ), або від тих осіб, до яких це майно перейшло, хоч і за відплатними договорами, проте вони в момент набуття майна знали, що особа, оголошена померлою, є живою (ч. 3 ст. 48 ЦКУ).
Крім цього, особа має право вимагати повернення майна як від його власника, який виявився незаконним, так і від фактичного володільця, якому такий власник передав майно за договором або на підставі закону.
Частина 3 ст. 48 ЦКУ говорить про те, що особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов’язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива.
З вище викладеного Січко робить висновок, що чинне законодавство містить багато проблемних і невирішених питань. Крім цього, на думку автора, слід взяти до уваги наведені висновки та шляхи вирішення деяких питань як під час подальшого дослідження інституту визнання особи безвісно відсутньою й оголошення її померлою, так і під час внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, оскільки мета науковців і законодавців єдина – мінімізувати порушення прав і законних інтересів осіб, які були визнані безвісно відсутніми або оголошені померлими та з’явилися.