1 2 3 4 5 6 7 Порівняльна структура Журналів 5 і 5А
Для складання Журналів 5 і 5А використовуються дані первинних документів накопичувальних відомостей, аркушів-розшифровок, інших журналів тощо. На підставі первинних документів дані про витрати діяльності відображаються в облікових регістрах, інформація яких потім використовується для заповнення Головної книги та фінансової звітності. Дані Журналу 5 використовуються для складання Звіту про фінансові результати.(див.табл. 1.3.2). Таблиця 1.3.2 Використання даних Журналу 5 для заповнення Звіту про фінансові результати (ф.№2)
Згідно з П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" деталізації за елементами витрат підлягають не тільки витрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) або витрати обігу для торгівельних підприємств, але й всіопераційні витрати. При складанні фінансової звітності важливу роль відіграють Примітки до річної фінансової звітності, в яких щодо витрат обов'язково повинна наводитися наступна інформація: Склад і сума витрат, відображених у статтях „Інші витрати” та „Інші операційні витрати” Звіту про фінансові результати; Склад і сума доходів і втрат за кожною надзвичайною подією; Склад і сума витрат, які не включені до статей Звіту про фінансові результати, а відображені безпосередньо у складі власного капіталу (крім вилучення капіталу та розподілу між власниками). Розділ 2.Облік витрат діяльності. 2.1. Облік витрат виробництва. Узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг ведеться на гахунку 90 "Собівартість реалізації"". Рахунок 90 - активний, по дебету рахунку 90 "Собівартість реалізації"" на підставі бухгалтерських довідок (розрахунків), накладних, рахунків відображається собівартість реалізованої готової продукції, товарів, робіт, (послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), по кредиту - списання на рахунок 79 "Фінансові результати", яке оформлюється довідкою бухгалтерії. Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку зитрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності". Рахунок 90 "Собівартість реалізації" має такі субрахунки: субрахунок 901 "Собівартість реалізованої готової продукції", на якому ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції; субрахунок 902 "Собівартість реалізованих товарів", призначений для відображення собівартості реалізованих товарів; субрахунок 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг", на якому ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг; Дані рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображаються в Журналі 5 (5А) та в журналі-ордері №11. Основні бухгалтерські проводки з обліку собівартості реалізації наведені в табл.2.1.1. Таблиця 2.1.1. Основні бухгалтерські проводки по рахунку 90”Собівартість реалізації”
Загальновиробничими є витрати, пов’язані з обслуговуванням основних і допоміжних цехів і управління ними. Розподіл загальновиробничих витрат виконується в наступній послідовності: перший етап — всі загальновиробничі витрати поділяються на постійні (що не залежать від обсягів виробництва) і змінні (безпосередньо пов'язані зі змінами обсягів діяльності); другий етап - вибір бази розподілу. Підприємство самостійно вибирає базу розподілу, однак вибраний критерій обов'язково повинен вказувати на зв'язок між загальновиробничими витратами і причинами, які впливають на їх величину. Кожному підприємству слід вибрати як базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на величину загальновиробничих витрат. Вибір невідповідної характеристики буде означати, що суми загальновиробничих витрат, які відносяться на окремі вироби (роботи, послуги), неточно відобразять фактично понесеш витрати. В залежності від особливостей відповідних виробництв застосовуються наступні бази розподілу загальновиробничих витрат: пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників. Може бути використаний в порядку виключення тільки на підприємствах з однаковим рівнем механізації і автоматизації виробництва (швейних, взуттєвих, шкіряних, консервних); пропорційно витратам по переробці (хімічна, нафтопереробна промисловість); пропорційно кількості (масі) виготовленої продукції (металургія, виробництво будівельних матеріалів, гірничодобувна промисловість); пропорційно часу роботи обладнання тощо; третій етап - визначення нормальної потужності підприємства та вираження ЇЇ в одиницях виміру обраної бази. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахувати не тільки чисто технічний потенціал обладнання, але і змінний режим роботи, тенденції попиту на продукцію тощо; четвертий етап - обчислення суми постійних і змінних загадьновиробничих витрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності. Якщо підприємство цього рівня ще не досягло, то без економічного прогнозування тут не обійтись; п'ятий етап - розрахунок нормативу постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відповідні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних і постійних накладних витрат в розрахунку на одиницю бази (на кожну відпрацьовану машино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово-виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо). Загальновиробничі витрати, які знаходяться в межах нормативів, вважаються розподіленими і списуються в Д-т рах. 23 "Виробництво". Інші витрати є нерозподіленими і попадають в Д-т рах. 90 "Собівартість реалізації"". При розподілі постійних загальновиробничих витрат можуть виникати такі три ситуації: Якщо фактичний обсяг виробництва менший за нормальну потужність, то у виробничу собівартість включається добуток нормативу постійних витрат на фактичний обсяг виробництва, тобто в собівартість включається лише частина постійних непрямих витрат: Д-т рах. 23; К-т рах. 91. Частина постійних непрямих витрат, що залишилася, є нерозподіленою і включається до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення: Д-т рах. 90; К-т рах. 91. Якщо фактичний обсяг виробництва дорівнює нормальній потужності, то вся сума постійних витрат включається у виробничу собівартість продукції: Д-т рах. 23; К-т рах. 91. З.Якщо фактичний обсяг виробництва більше нормальної потужності, то нерозподілених витрат немає: Д-т рах. 23; К-т рах. 91. При цьому слід пам'ятати, що відповідно до П(С)БО 16 загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин І устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі. Рахунок 91 - активний, витратний, збірно-розподільчий. По дебету рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, по кредиту - щомісячне з відповідним розподілом списання на рахунки 23 "Виробництво” та 90 "Собівартість реалізації". Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат або елементами. Первинними документами при відображенні накопичення загальновиробїшчих витрат є накладна, рахунок, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрахунок бухгалтерії тощо.Щомісячне списання загальновиробничих витрат за відповідним розподілом оформляється довідкою (розрахунком) бухгалтерії. Для синтетичного обліку загальновиробничих витрат використовують журнал-ордер № 10. Основні бухгалтерські проводки з обліку загальновиробничих витрат наведені в табл.2.1.2. Таблиця 2.1.2. Основні бухгалтерські проводки по рахунку91”Загальновиробничі витрати”
Продовження таблиці 2.1.2
|