Навчальний посібник том 1 основи реабіліт аційної псих о логії : по д о лання на с

УДК
Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний
посібник. Том 1.
– Київ, 2018. – 208 с.
Загальна редакція: Н. Пророк.
Колектив авторів: Наталія Пророк, Ольга Запорожець, Джошуа Креймеєр,
Людмила Гридковець, Людмила Царенко, Олександр Ковальчук, Володимир Невмержицький,
Лариса Кондратенко, Лідія Манилова, Оксана Чекстере, Тетяна Палієнко.
Загальне керівництво проектом: Л. Малогулко.
ISBN
У посібнику розглянуто питання організації психологічної допомоги різним верствам населення з метою подолання наслідків психотравми, представлено основні напрямки соціально-психологічної підтримки постраждалих внаслідок психотравмівних подій. Багато уваги зосереджено на загальних положеннях та принципах психологічної реабілітації, обґрунтовано необхідність використання світових стратегій для створення вітчизняної системи психологічної реабілітації. Для психологів, соціальних працівників, педагогів, волонтерів, капеланів, студентів і викладачів вищих навчальних закладів та всіх, хто ціка- виться питаннями реабілітаційної психології.
Україна, 01030, Київ, вул. Стрілецька, 16 www.osce.org/ukraine
Видано за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні. У цій публікації висловлено
виключно погляди авторів. Вони не обов’язково збігаються з офіційною позицією Координатора
проектів ОБСЄ в Україні.
Усі права захищені. Зміст цієї публікації може безкоштовно використовуватися для освітніх
та інших некомерційних цілей за умови посилання на джерело інформації.
©ОБСЄ, 2018
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
ПРОРОК НАТАЛІЯ,
завідувач лабораторії психодіагностики та науково-психологічної інформації Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, доктор психологічних наук.
ГРИДКОВЕЦЬ ЛЮДМИЛА,
завідувач кафедри психології
Київського інституту бізнесу та технологій, кандидат психологічних наук.
ЗАПОРОЖЕЦЬ ОЛЬГА, керівник Українського проекту міжкультурного нагляду, співдиректор
Інституту вивчення статевої ідентичності
Регентського університету, доктор в області викладання психологічного консультування та супервізії (Ph.D.).
КОВАЛЬЧУК ОЛЕКСАНДР, заступник начальника кафедри суспільних наук
Національного університету оборони України
імені Івана Черняховського, кандидат психологічних наук.
КОНДРАТЕНКО ЛАРИСА,
провідний науковий співробітник лабораторії психодіагностики та науково-психологічної
інформації Інституту психології
імені Г. С. Костюка НАПН України, кандидат психологічних наук.
КРАЙМАЄР ДЖОШУА, ліцензований консультант та ліцензований терапевт в області сім’ї та шлюбу в Штаті
Колорадо (США), фахівець в області з консультування ветеранів та їхніх сімей, магістр клінічного консультування, докторант програми викладання психологічного консультування та супервізії.
МАНИЛОВА ЛІДІЯ, провідний науковий співробітник лабораторії психодіагностики та науково- психологічної інформації Інституту психології
імені Г. С. Костюка НАПН України, кандидат психологічних наук.
НЕВМЕРЖИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР,
провідний науковий співробітник лабораторії психології навчання імені І. О. Синиці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, кандидат психологічних наук.
ПАЛІЄНКО ТЕТЯНА, голова ГО «Асоціація професійних консультантів і супервізорів», травматерапевт (EMDR), психотерапевт.
ЦАРЕНКО ЛЮДМИЛА, старший науковий співробітник лабораторії психодіагностики та науково- психологічної інформації Інституту психології
імені Г. С. Костюка НАПН України.
ЧЕКСТЕРЕ ОКСАНА, старший науковий співробітник лабораторії психодіагностики та науково- психологічної інформації Інституту психології
імені Г. С. Костюка НАПН України, кандидат психологічних наук.

3
ЗМІСТ
Вступ
5
Розділ 1. РЕАБІЛІТАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ В УМОВАХ
ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ (Людмила Гридковець)
7 1.1. Реабілітаційна психологія: мета, завдання, зв’язок з іншими дисциплінами
8 1.2. Організаційний аспект реабілітаційної психології
14
Запитання і завдання до розділу 1 20
Розділ 2. ПСИХОТРАВМІВНІ І КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ
21 2.1. Типи психотравмівних ситуацій (Людмила Царенко)
22 2.2. Кризи життєвих втрат(Людмила Гридковець)
32 2.3. Травми пережитого насильства (Людмила Гридковець)
40
Запитання і завдання до розділу 2 43
Розділ 3. СВІТОВИЙ ДОСВІД ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
НАСЕЛЕННЮ, ЩО ПОСТРАЖДАЛО ВНАСЛІДОК ПСИХОТРАВМІВНИХ
СИТУАЦІЙ
45 3.1. Психологічна допомога постраждалим внаслідок екстремальних ситуацій (Людмила Гридковець, Тетяна Палієнко)
46 3.2. Профілактика стресових розладів у військового персоналу міжнародних миротворчих місій (Олександр Ковальчук,
Володимир Невмержицький)
55 3.3. Американський досвід психологічної допомоги військовослужбовцям і ветеранам війни (Ольга Запорожець)
72 3.4. Психологічна допомога родинам військовослужбовців і ветеранів війни (Ольга Запорожець, Джошуа Креймеєр)
80
Запитання і завдання до розділу 3 83
ЗМІСТ

5
ВСТУП ДО ПЕРШОГО ТОМУ
В першому томі посібника «Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи» висвітлено методологічні підходи до розгляду проблем реабілітаційної психології, питан- ня організації в різних країнах світу психологічної реабілітації населення, що потерпає від травмівних ситуацій, і психодіагностичний інструментарій реабілітаційного процесу.
В першому розділі «Реабілітаційна психологія в умовах екстремальних ситуацій»: визначено поняття «реабілітаційна психологія»; розглянуто її місце в структурі психологічної науки і практики; описано дисциплінарні та галузеві зв’язки реабілітаційної психології як начально-практичної дисципліни; висвітлено мету і завдання реабілітаційної психології в сучасному світі. Зазначено, що у ХХІ столітті рамки науково-практичного інтересу реабілітаційної психології суттєво розширилися за рахунок таких дисциплін та напрямів, як: психологічна реабілітація, психологічна корекція, кризова психологія, психологія жертви, психологія травмівних подій (в тому числі психологія екстремальних ситуацій), психологія стресу тощо.
Другий розділ «Психотравмівні і кризові ситуації» починається підрозділом «Типи психотравмівних ситуацій», у якому: схарактеризовано основні психотравмівні ситуації; проаналізовано відмінності в тлумаченні психотравми як стану і як ситуації. Визначено типологію травмівних ситуацій; розглянуто поняття «монотравма», «мультитравма»,
«політравма», «повторювана травма». Проаналізовано і диференційовано різні поняття, які використовуються в реабілітаційній психології: «психотравма», «травмівний стрес», «емоційна травма»; «травмівна подія», «стресова подія», «стресова ситуація»;
«психотравмівна ситуація», «екстремальна ситуація» і «надзвичайна ситуація». В цьому розділі також розглянуто особливості переживання криз життєвих втрат (підрозділ 2.2.).
Втрати (соціальні, психічні, фізичні, духовні, матеріальні, психологічні, втрати рідних і близьких) розглядаються як важлива частина людського життя. Показано, що характер переживання криз життєвих втрат залежить від особистісних якостей людини та її стратегій «виживання» в екстремальних ситуаціях. У підрозділі 2.3. проаналізовано травми пережитого насильства, описано психологічний стан постраждалих від різних видів насильства (фізичного, духовного, сексуального).
У третьому розділі «Світовий досвід психологічної допомоги населенню, постражда-
лому внаслідок психотравмівних ситуацій» представлено аналіз практичного досвіду та особливостей психологічної реабілітації учасників бойових дій, ветеранів та членів їхніх сі- мей в різних країнах світу. Зазначено, що системи допомоги постраждалим від воєнних кон- фліктів, які створені в різних країнах, схожі між собою за принципами та підходами, спря- муванням на збереження й відновлення здоров’я людей. Описано моделі психологічної підготовки військовослужбовців збройних сил країн НАТО, які базуються на досягненнях
ВСТУП ДО ПЕРШОГО ТОМУ

6
ОСНОВИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ: ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ КРИЗИ
сучасної військової психології та педагогіки, враховують досвід використання військових підрозділів цих держав у закордонних місіях й особливості різних цільових груп військо- вослужбовців (підрозділ 3.2.). Аналізуючи американський досвід психологічної допомоги військовослужбовцям та ветеранам війни (підрозділ 3.3.), авторка закцентувала увагу на етапах надання допомоги військовослужбовцям «до» та «після» травмівної події (запобіган- ня стресовим розладам; перша психологічна допомога у випадку гострої стресової реакції; допомога військовослужбовцям у випадку розладів супутніх ПТСР та ін.).
У четвертому розділі «Діагностичний інструментарій у реабілітаційному процесі»
описано психодіагностичні інструменти для проведення скринінгу і психологічної діагностики постраждалих від психотравмівних ситуацій. Розглянуто базові принципи психодіагностики осіб, постраждалих внаслідок психотравмівних ситуацій (безпеки, зацікавленості, мінімізації травми, відповідальності, конфіденційності, професіоналізму та професійної відповідальності, достатнього мінімуму, чіткого розуміння меж професійної компетентності) (підрозділ 4.1.). Описано особливості психодіагностики осіб, що пережили травмівну подію (підрозділ 4.2.). Зазначено, що вибір методик, які використовуються для психодіагностичного обстеження, визначається його завданнями (наприклад, проведення скринінгових процедур; постановка діагнозу; диференціальна психодіагностика; оцінка відповіді на попередні психологічні впливи; визначення ресурсів особистості тощо).
Описано також посткризову психологічну діагностику дітей (підрозділ 4.3.). Представлено короткі характеристики психодіагностичних методик (підрозділ 4.4.), які подано в Додатках.

8
ОСНОВИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ: ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ КРИЗИ
1.1. РЕАБІЛІТАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ: МЕТА, ЗАВДАННЯ,
ЗВ’ЯЗОК З ІНШИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ
Реабілітаційна психологія як окрема галузь науки виникла у 80-х роках ХХ століття (Koch,
Lucius-Hoene & Stegie (1988) [3; 114], Witte (1988)). У багатьох університетах світу створено кафедри реабілітаційної психології і викладається відповідна дисципліна. Науково- теоретичний профіль реабілітаційної психології не має ще чітко визначених меж, але практичні напрацювання в цій галузі активно застосовуються у структурі всіх форм реабілітації, оскільки психологічна реабілітація є неодмінною частиною будь-якого виду реабілітаційної допомоги.
Впродовж століть люди, які зазнали духовних, душевних чи тілесних травм, часто відновлювалися (отримували духовну, психологічну, інколи, і фізичну реабілітацію) у численних монастирях. Якщо звернутися до історичних подій, що стали прапередумовами появи реабілітаційної психології, то треба передусім згадати перший державний досвід людства опіки над ветеранами – притулок для солдатів-ветеранів, який збудував Людовик
XIV. Будівництво тривало протягом 1671–1706-х років. Паризький «Дім Інвалідів» [57;
21] став справжнім містом у мініатюрі, де жили за церковними правилами і військовою дисципліною. Якщо схарактеризувати «Дім Інвалідів» сучасною мовою, то там проводилася певна соціальна та духовна реабілітація, трудотерапія (працювали у швацькій, гобеленовій майстернях, розмальовували гравюри тощо), була сформована чітка ієрархічна система взаємин (майже 4000 ветеранів об΄єднувалися в роти під керівництвом офіцерів); ветерани підтримували один одного, психологічну підтримку їм надавали командири й духовенство.
Термін «реабілітація» з’явився лише всередині ХХ сторіччя. В Англії та США після Другої світової війни було розроблено принципи реабілітації, які згодом стали основою концепцій реабілітації хворих та інвалідів у різних країнах світу. Реабілітація – це використання різних можливостей для зменшення впливу чинників, що обмежують життєдіяльність людини або призводять до інвалідизації; забезпечення особам із обмеженням життєдіяльності можливості досягти оптимальної соціальної інтеграції (WHO). Тоді ж виникла така галузь науки і практики, як фізична й реабілітаційна медицина – незалежна лікарська медична спеціальність, спрямована на забезпечення фізичного й когнітивного функціонування
(поведінки також), участі в суспільному житті (передусім якості життя) і модифікації особистісних чинників і чинників навколишнього середовища. Медичний реабілітолог відповідає за профілактику, діагностику, лікування і реабілітацію осіб із клінічними та супутніми станами, що призводять до обмежень життєдіяльності для всіх вікових груп
(White Book of PRM, 2006) [75; 143].
Визначення поняття «реабілітація» змінилося наприкінці ХХ століття.

9
РЕАБІЛІТАЦІЯ
– ЦЕ СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ, СОЦІАЛЬНИХ МЕДИЧНИХ, ПРОФЕСІЙНИХ,
ПЕДАГОГІЧНИХ, ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ІНШИХ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАПОБІГАННЯ
РОЗВИТКОВІ ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ, ЩО ПРИЗВОДЯТЬ ДО ТИМЧАСОВОЇ АБО
СТІЙКОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ; НА ЕФЕКТИВНЕ І РАННЄ ПОВЕРНЕННЯ ХВОРИХ ТА
ІНВАЛІДІВ (ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ) У СУСПІЛЬСТВО І ДО СУСПІЛЬНО КОРИСНОЇ ПРАЦІ.
Наприкінці ХХ сторіччя в державних документах різних країн (в Україні також) з’являються такі поняття, як:

нейрореабілітація
– система заходів у медицині, що стосується використання всіх засобів реабілітації для зменшення впливу станів ураження нервової системи, які обмежують життєдіяльність або призводять до інвалідизації, та забезпечення від- повідним особам можливості досягнути оптимальної соціальної інтеграції (WFNR);

психологічна реабілітація
– система заходів, спрямованих на відновлення, корек- цію психічного й особистісного здоров’я, створення сприятливих умов для розвит- ку та утвердження людини;

психолого-педагогічна реабілітація
– система психологічних і педагогічних за- ходів, спрямованих на формування способів оволодіння знаннями, уміннями й навичками (які стосуються, зокрема, процесів: формування адекватної самооцінки своїх можливостей, засвоєння правил суспільної поведінки тощо) через системну навчально-виховну роботу;

соціальна реабілітація
– система заходів, спрямованих на створення і забезпечен- ня умов для повернення особи до активної участі в житті, відновлення її соціаль- ного статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності через соціально-довкільну орієнтацію та соціально-побутову адаптацію, соціальне обслуговування, задоволення потреби в забезпеченні технічними та іншими засо- бами реабілітації;

професійна реабілітація
– система заходів, спрямованих на підготовку особи до професійної діяльності в нових психо-соціально-фізичних умовах, що спонукають до відновлення чи здобуття професійної працездатності через адаптацію, реадап- тацію, навчання, перенавчання чи перекваліфікацію з можливим подальшим пра- цевлаштуванням і необхідним соціальним супроводженням з урахуванням особи- стих здібностей та побажань особи.
Ці визначення змінюються і в науковому апараті, і в державних документах залежно від потреб конкретного суспільства та від того, яка проблематика досліджується.
РОЗДІЛ 1. РЕАБІЛІТАЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ В УМОВАХ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ

10
ОСНОВИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ: ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ КРИЗИ
В Україні реабілітаційні заклади створюють на основі державної, комунальної і приватної власності, а також шляхом об’єднання майна різних форм власності. Реабілітаційні заклади поділяють на типи, залежно від змісту реабілітаційних заходів. Це заклади:

медичної реабілітації;

медико-соціальної реабілітації;

соціальної реабілітації;

психологічної реабілітації;

спеціалізованої реабілітації (нейрореабілітації, кардіо-пульмональної, травматоло- го-ортопедичної тощо);

багаторівневої медичної реабілітації;

психолого-педагогічної реабілітації;

фізичної реабілітації;

професійної реабілітації;

трудової реабілітації;

фізкультурно-спортивної реабілітації;

превентивної медичної реабілітації;

реабілітації учасників АТО/ ООС;

реабілітаційні установи, де реалізуються різні типи реабілітації.
В Україні, як і в більшості інших країн, реабілітаційну психологію сприймали багато років лише в контексті розробок, спрямованих на психологічний супровід і реабілітацію осіб з різними вадами й, зокрема, в регуляції взаємин між неповносправною людиною і навколишнім світом, а також спортсменів, травмованих під час тренування чи змагань.
Сьогодні спектр науково-практичного зацікавлення реабілітаційною психологією суттєво розширився, увібравши в себе такі дисципліни та напрями, як: психологічна реабілітація, психологічна корекція, кризова психологія, психологія жертви, психологія травмівних подій (зокрема психологія екстремальних ситуацій), психологія стресу тощо.
Останніми роками багато наших співвітчизників набули досвіду переживання травмівних подій. Тому розвиток реабілітаційної психології цілком відповідає потребам суспільства.
Стисло розглянемо місце реабілітаційної психології в структурі психологічної науки і практики.