Ім'я файлу: Презентация Microsoft Office PowerPoint.pptx
Розширення: pptx
Розмір: 591кб.
Дата: 15.03.2021
скачати
Розширення: pptx
Розмір: 591кб.
Дата: 15.03.2021
скачати
Мистецтво шістдесятників
Підготували
Учні 11 класу
Фоменко Вікторія ,
Фоменко Роман та
Суща Сніжана
- У 1960-ті роки митці працювали ізольовано, в атмосфері нерозуміння, а подекуди й ворожості зі сторони влади та офіційної критики.
Алла Олександрівна разом із О. Заливахою, Л. Семикіною, Г. Севрук та Г. Зубченко створила вітраж під назвою «Шевченко. Мати» у вестибюлі Червоного корпусу Шевченківського університету. Роботу замовив ректорат до 150-річчя поета. Каркас, на який мало кріпитися скло, творці зумисне зробили грубим – як грати. За ними Кобзар однією рукою пригортав згорьовану Матір-Україну, а другою високо тримав книжку. Доповнювалося все це рядками: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово». «Коли працювала над Шевченком, він не міг у неї вийти ні пригладжено-зализаний, ані просто ніякий, – впевнений Сергій Білокінь. – … докопувалася до суті явища, пророчої, біблійної енергії Шевченка, що потрясав імперією, до трагедійної пристрасті Шевченкового слова... ».
«Враження колосальне, – згадувала літературознавець Михайлина Коцюбинська, побачивши вітраж напередодні здачі художній раді. – Замислений і гнівний Шевченко готовий оборонити жінку-Україну, що припала до нього, шукаючи захисту. Настрій і символічний підтекст самозрозумілі». Художня рада мала зібратися 9 березня 1964-го о 16-й. Уранці у вестибюлі університету з'явився секретар парткому товариш Ломон – із молотком у руці. «А чого це у вас мати-Україна така сумна? До якої ще "помсти" закликає поет? І чому Україна опинилася за ґратами?» За тюремну решітку він прийняв внутрішні рамки, які тримали частини вітража. І почав трощити "ідеологічно шкідливий" витвір. Такий був наказ секретаря Київського обкому В'ячеслава Бойченка. Аллу викликали до Спілки художників. Дорікали за слова Шевченка, якими був підписаний знищений вітраж, стверджуючи, що «у Радянському Союзі немає рабів, слова Шевченка не відповідають радянському світогляду». За створення цього вітражу А. Горську і Л. Семикіну виключили зі Спілки художників, щоправда, через рік відновили.
- «Враження колосальне, – згадувала літературознавець Михайлина Коцюбинська, побачивши вітраж напередодні здачі художній раді. – Замислений і гнівний Шевченко готовий оборонити жінку-Україну, що припала до нього, шукаючи захисту. Настрій і символічний підтекст самозрозумілі». Художня рада мала зібратися 9 березня 1964-го о 16-й. Уранці у вестибюлі університету з'явився секретар парткому товариш Ломон – із молотком у руці. «А чого це у вас мати-Україна така сумна? До якої ще "помсти" закликає поет? І чому Україна опинилася за ґратами?» За тюремну решітку він прийняв внутрішні рамки, які тримали частини вітража. І почав трощити "ідеологічно шкідливий" витвір. Такий був наказ секретаря Київського обкому В'ячеслава Бойченка. Аллу викликали до Спілки художників. Дорікали за слова Шевченка, якими був підписаний знищений вітраж, стверджуючи, що «у Радянському Союзі немає рабів, слова Шевченка не відповідають радянському світогляду». За створення цього вітражу А. Горську і Л. Семикіну виключили зі Спілки художників, щоправда, через рік відновили.
Загалом, творчість художниці дуже різноманітна, але головне, що характерне для її мистецтва, – зображення людини з усіма її радощами та горем, труднощами та перемогами. Її твори позначені різною “світосилою” – то відкрита кольорова гама, співзвучна красі ярмаркових сценок, розписних іграшок, що надихали Піросманашвілі та Кончаловського, Шагала та Машкова; то ніжна гама близьких тонів. Відкритий, яскравий тональний живопис, стрімкість мазка, продуманість теми…
Тетяна народилася 24 лютого 1917 р. у російському Смоленську в родині вчителів гімназії Нила Яблонського та Віри Варгасової. Згодом родина переїхала до України, певний період часу жила на Поділлі.
Творчість українського скульптора Бориса Довганя вписана в європейську культуру своєю концептуальною та формотворчою складовою. У своїх скульптурах він відтворює феномен людини в певному культурно-історичному часопросторі, спираючись на світоглядні засади шістдесятників: усвідомлення неповторності й унікальності особистості, невідривно пов’язане із любов’ю до України та збереженням її історичної пам’яті. У далекі 1960-ті у його майстерні на Володимирській, 12 часто збирались тепер уже класики української культури та мистецтва: Василь Стус, Ліна Костенко, Григорій Кочур та інші. Там лунали вірші й точились гарячі дискусії, поки сам скульптор творив. А 1968 року він разом з іншими підписав відомого листа київської інтелігенції до Генсека ЦК КПСС Л.І. Брежнєва на захист прав людини в Україні, за що зазнав офіційної обструкції й довгий час не мав можливості виставлятись…
- Творчість українського скульптора Бориса Довганя вписана в європейську культуру своєю концептуальною та формотворчою складовою. У своїх скульптурах він відтворює феномен людини в певному культурно-історичному часопросторі, спираючись на світоглядні засади шістдесятників: усвідомлення неповторності й унікальності особистості, невідривно пов’язане із любов’ю до України та збереженням її історичної пам’яті. У далекі 1960-ті у його майстерні на Володимирській, 12 часто збирались тепер уже класики української культури та мистецтва: Василь Стус, Ліна Костенко, Григорій Кочур та інші. Там лунали вірші й точились гарячі дискусії, поки сам скульптор творив. А 1968 року він разом з іншими підписав відомого листа київської інтелігенції до Генсека ЦК КПСС Л.І. Брежнєва на захист прав людини в Україні, за що зазнав офіційної обструкції й довгий час не мав можливості виставлятись…
- Пластика рис обличчя та тіла передає стан душі героя, його внутрішній конфлікт. Христос у розумінні Довганя – це мужній стоїк, який здатен витерпіти поневіряння, притишуючи внутрішні сумніви та не зрікаючись правди. Напруження ледь чутне за зовнішнім спокоєм досконалого профілю Спасителя. Про його душевний стан свідчать й схилена в смиренні спина, наче під тягарем неминучого майбутнього, й руки, що підтримують його обличчя. Молитва самотнього Христа стає квінтесенцією особистої філософії митця: коли вагання, тимчасова людська слабкість, уособленням яких є ліва, спрямована до Бога рука, врівноважуються твердістю правої руки людини, сповненої рішучості витримати будь-які випробування.