Висновки до другого розділу
Композитор, піаніст, диригент, музичний діяч – Е. Ґріг був яскравим представником романтичної фортепіанної музики. Одним з характерних жанрів для творчості Е. Ґріга стала обробка народних пісень і танців у вигляді нескладних фортепіанних п’єс сюїтного циклу для фортепіано в чотири руки. Його музична мова виразно своєрідна, індивідуальність його стилю визначається, передусім, глибоким зв’язком з норвезькою народною музикою. Композитор широко використовує жанрові особливості, інтонаційний стрій, ритмічні формули народних пісенних і танцювальних мелодій.
Картини народного життя, рідної природи, образи народної фантастики, людина з усією повнотою його життєвідчування - такий світ музики норвезького митця. Його традиції сформувалися в лірико-епічних піснях скальдів, в пастуших гірських мелодіях, в норвезьких танцях і маршах. Його мелодії увібрали найхарактерніші риси норвезьких пісень, такі як поєднання пентатонних ходів з трітоновими, або мелодійний оборот Т-вступний тон - D. Ця інтонація, що стала своєрідним музичним символом Норвегії, зустрічається в музиці Ґріга дуже часто. Типи мелодійного руху нагадують характерні народні інструментальні наспіви. Чудове майстерність варіаційного і варіантного розвитку мелодії, властиве Ґрігу, корениться в народних традиціях багаторазового повтору мелодії з її змінами.
В цілому можна сказати, що гармонійну мову актуальних за часів його життя та й понині творів Гріга відрізняють особливості барвистого світосприйняття, самобутності, любові до всього живого та поваги до найпотаємніших почуттів людини та світу.
Знахідки західного романтизму, діставшись норманських берегів, стали каталізатором у розвитку загальних процесів епохи й перетворилися на унікальний продукт у вигляді романтичної норвезької культури. Суворе мистецтво Півночі заграло новими барвами казки та лірики з усім різноманіттям чуттєвої палітри, фольклорні мотиви збагатили творчість норвезьких митців щирістю та зрозумілою простотою мови, звернення до героїчних переказів давнини воскресило в підсвідомості норвежців легендарні образи й перетворило їх на зразки для наслідування. Романтизм дав змогу творцям вдихнути на повні груди аромат свободи й запалив у їхніх душах промінь віри в трансформоване майбутнє.
Беззаперечним внеском у формування національної ідентичності послужила народна творчість і дбайливо збережений історичний досвід країни. Саме в народному минулому музиканти-романтики знайшли нескінченний ресурс для натхнення й багату палітру народних характерів та образів.
З народної пісенно-інструментальної музики до професійного композиторського обігу проникають характерні автентичні жанри, інтонаційні комплекси та ритмічні формули, ладо-гармонічні моделі, темброві наслідування. Професійна музика збагачується жанровими ознаками колискових, жартівливих, рибацьких, духовних, багатирських пісень. Серед них найбільшої популярності набувають закличні пастуші наспіви – локки, хаукінги, лільінги, для мелодій яких характерні звуконаслідування перегукувань у горах та звуків ріжка.
Найвидатніший з романтиків-норвежців Е. Ґріг майстерно зумів передати свої особисті погляди, враження від оточуючого світу, природи, почуття та думи про батьківщину та найбагатшу гамму почуттів - світлих і ніжних, повних смутку і нестриманих веселощів. Багато в чому неповторна свіжість і новизна музики Ґріга була обумовлена дією інтонацій і ритмів норвезьких пісень і танців.
Е. Ґріг – один з найулюбленіших композиторів свого часу та сьогодення на просторах Європи та за її межами. Національна самобутність - одно з привабливих якостей його мистецтва. Він, подібно Глінці у Росії, Шопену у Польщі, з незвичайною виразністю втілив у свою музику народний колорит. «Я почерпнув національне мистецтво», - говорив сам композитор.
Його музична спадшина стала яскравим надбанням світової художньої культури. Його погляди на мистецтво були пронизані високими етичними ідеями. Він вважав, що передусім треба бути людиною, справжнє мистецтво виникає тільки з людини.
На його думку, музика повинна прославляти і збагачувати, прагнути до ідеального у своєму мистецтві. Тут Ґріг мав на увазі злиття особистого і національного, а також ряд інших загальнозначущих якостей, таких як правдивість, щирість, чесність, природність і ясність, глибина і багатство почуттів і настроїв, фантазії. І тільки тоді, коли усі ці якості зливаються в єдине ціле, мистецтво може торкнутися струн людської душі.
Спадщина композитора включає майже всі музичні жанри: фортепіанний; вокальний; симфонічний; вокально-симфонічний; камерно-інструментальний. Ґрігу вдавалися твори великої форми - фортепіанний концерт і балада, три сонати для скрипки й фортепіано й соната для віолончелі й фортепіано, квартет.
Композитор був майстром мініатюри і написав їх близько 150. Любов до малої форми властива композитору насамперед як лірику, який прагнув не тільки до драматичного розвитку певної теми, сюжету, а й до сконцентрованого вираження думки та почуттів. Його гра відрізнялася рідкісним різноманіттям колориту, барвистістю, тембровою вишуканістю, що дозволяє виявити усе різноманіття можливостей фортепіанного звучання. В той же час, колористичні особливості фортепіанної музики Ґріга, характер використовуваної фактури дають можливість почути звучання і оркестрових фарб − як тембрів окремих інструментів, так і симфонічного оркестру в цілому.
Музика Ґріга майстерно використовується в сучасних обробках, звучить в художніх та мультиплікаційних фільмах, на радіо, в театральних та інших постановках, вона впізнана та сучасна.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Романтизм – мистецький напрямок, що виник після епохи класицизму і ґрунтувався на першорядності національного, народного, індивідуального, ліричного та душевного. Вперше музичний романтизм проявив себе в Австрії і Італії, пізніше у Франції, Польщі, Угорщині, Норвегії, а згодом і поза європейським континентом. В кожній країні він набував особливого національного забарвлення, з зосередженням на внутрішньому світі людини, безкінечності її почуттів та настроїв. Особлива роль призначається ліричному початку, емоційній безпосередності, свободі вираження, індивідуальності та неповторності кожної людини.Романтизм як напрямок в мистецтві виник на рубежі XVIII—XIX ст. внаслідок соціальних та економічних змін в житті європейських країн, в часи, коли Європа пережила духовне розчарування подіями Французької революції та наполеонівськими війнами.
Перші романтичні концепції спостерігаємо у Бетховена, Шуберта – вони звертається до почуттів людини, виражають всю нескінченість її душі, поетичної любові, жаги мандрів. Розвиток на початку XIX ст. – як ліричний, героїчний, фантастичний, мрійливий, величний – романтизм отримав в творах Вагнера, Гофмана, Шопена, Шумана, Ліста, Мендельсона. А друга половина XIX ст. відкрила світу таких самобутніх та чуттєвих романтиків як Брамс, Штраус, Ґріг, Глінка, Чайковський.
В епоху романтизму отримали розквіт новітні жанри: народно-побутова, фантастична і романтико-героїчна опера, балада, пісня, романс, танець, програмна симфонія, програмна концертна увертюра, симфонічна поема, концертні музично-драматичні твори, характеристичні фортепіанні п’єси, лірична фортепіанна мініатюра, камерні жанри.
XIX ст. стало найліпшим часом фортепіанної «літератури». Удосконалюється не тільки конструкція фортепіано, а й техніка гри на ньому, розкривається його здатність до створення співучої кантилени, виразних мелодійних ліній. Активно розвивалась програмна музика, яка брала за основу сюжети і теми з народного епосу, літературних творів, живопису. Особливого поширення набула інструментальна мініатюра, зокрема прелюдія, музичний момент, експромт і цикл мініатюр програмного характеру. Надбанням музичної мови романтизму, поряд з пісенністю, стали барвистість, колористичність, що спричинили зміни у трактуванні акорду і тональних співвідношень.
Композитор, піаніст, диригент, музичний діяч – Е. Ґріг був яскравим представником романтичної фортепіанної музики. Одним з характерних жанрів для творчості Е. Ґріга стала обробка народних пісень і танців у вигляді нескладних фортепіанних п’єс сюїтного циклу для фортепіано в чотири руки. Його музична мова виразно своєрідна, індивідуальність його стилю визначається, передусім, глибоким зв’язком з норвезькою народною музикою. Композитор широко використовує жанрові особливості, інтонаційний стрій, ритмічні формули народних пісенних і танцювальних мелодій. Картини народного життя, рідної природи, образи народної фантастики, людина з усією повнотою його життєвідчування - такий світ музики норвезького митця.
Знахідки західного романтизму, діставшись норманських берегів, стали каталізатором у розвитку загальних процесів епохи й перетворилися на унікальний продукт у вигляді романтичної норвезької культури. Суворе мистецтво Півночі заграло новими барвами казки та лірики з усім різноманіттям чуттєвої палітри, фольклорні мотиви збагатили творчість норвезьких митців щирістю та зрозумілою простотою мови, звернення до героїчних переказів давнини воскресило в підсвідомості норвежців легендарні образи й перетворило їх на зразки для наслідування. Романтизм дав змогу творцям вдихнути на повні груди аромат свободи й запалив у їхніх душах промінь віри в трансформоване майбутнє. Беззаперечним внеском у формування національної ідентичності послужила народна творчість і дбайливо збережений історичний досвід країни. Саме в народному минулому музиканти-романтики знайшли нескінченний ресурс для натхнення й багату палітру народних характерів та образів.
Спадщина композитора включає майже всі музичні жанри: фортепіанний; вокальний; симфонічний; вокально-симфонічний; камерно-інструментальний. Ґрігу вдавалися твори великої форми - фортепіанний концерт і балада, три сонати для скрипки й фортепіано й соната для віолончелі й фортепіано, квартет.Композитор був майстром мініатюри і написав їх близько 150. Любов до малої форми властива композитору насамперед як лірику, який прагнув не тільки до драматичного розвитку певної теми, сюжету, а й до сконцентрованого вираження думки та почуттів.
Творчість Ґріга швидко знайшла шлях до слухачів різних країн, вже в 70-х рр. минулого століття вона стала улюбленою і глибоко увійшла до музичного життя України. Ґріг зумів відразу і назавжди завоювати собі українські серця.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Акимова О. О. Історичні, естетичні, філософські чинники розвитку романтизму. / О. О. Акимова. – Великоновоселківської районої ради, 2018. – 94 с.
2. Белз И. Исторические судьбы романтизма и музыка / И. Белз. – Москва: Музика, 2005. – 254 с.
3. Беляева-Экзеитярская С. Музыкальная герменевтика / С. Беляева-Экзеитярская., 2001. – 61 с.
4. Бенестад Ф. Едвард Ґріг - людина і художник / Ф. Бенестад, Д. Шельдеруп-Еббе. – М: Радуга, 2007. – 374 с.
5. Бервецький З. Виховувати музичну культуру / З. Бервецький, Л. Хлебникова., 2003. – 140 с.
6. Берковский Н. Я. Немецкий романтизм. Иенские романтики, лекции и статьи по зарубежной литературе / Н. Я. Берковский. – СПб, 2002. – 33 с.
7. Блуме Ф. Епохи історії музики в окремих викладах / Ф. Блуме. – Одеса, 2004. – 188 с.
8. Бородин Б. О. фортепианной фактуре эпохи романтизма / Б. О. Бородин., 2003. – 25 с. – (4).
9. Ванслов В. В. Эстетика романтизма / В. В. Ванслов. – Москва: Искусство, 2006. – 403 с.
10. Вульфиус И. Классические и романтические тенденции в творчестве
Шуберт / И. Вульфиус. – Москва: Музика, 2004. – 83 с.
11. Демченко Г. О чертах романтизма в фортепианных миниатюрах / Г. Демченко. – Харків, 2004. – 67 с.
12. Житомирский Д. Заметки о музыкальном романтизме / Д. Житомирский. – Харків, 1998. – 28 с.
13. Житомирский Д. Романтизм // Муз энциклопедия. / Д. Житомирский. – Москва, 1994. – 704 с.
14. Зенкін К. В. Романтизм як історико-культурний переворот / К. В. Зєнкін, К. А. Жабинського. – 2001. – №1. – С. 8–28.
15. Зенкин К. В. Шуберт і романтизм. Про деякі аспекти свободи вираження в фортепіанних п'єсах / К. В. Зенкин. – Харків, 1993. – 135 с.
16. Зись А. Методологические искания в западном искусствознании / А. Зись, М. Стафецкая. – Москва: Искусство, 2002. – 238 с.
17. Зорілова Л. С. Романтизм в музичній культурі Західної Європи / Л. С. Зорілова. – М, 2014. – 55 с.
18. Зязюн І. Культурологія: українська та зарубіжна культура / І. Зязюн, М. Закович, В. Семашко. – Київ, 2007. – 592 с.
19. Коней В. Исюрия зарубежной музыки. / В. Коней. – Москва: Музика, 2002. – 521 с.
20. Кондратова Л. Г. Мистецтво 8 клас / Л. Г. Кондратова. – Харків, 2016. – 206 с.
21. Кудряшов А. Музыкальный романтизм и идеи эпохи / А. Кудряшов., 2002. – 144 с. – (1).
22. Лапшина Г. С. В.П. Боткін про творчість Ф.Шопена та Л.Бетховена / Г. С. Лапшина. // Вісник Московського університету. – 2010. – №6.
23. Левашова О. Ґріг Е. Вибрані статті і листи / О. Левашова. – М: Музика, 2004. – 95 с.
24. Левашова. Едвард Ґріг. Нариси життя і творчості / Левашова. – М: Музика, 2009. – 189 с.
25. Лігус О. М. Проблема дефініції романтизму: історіографічний аспект / О. М. Лігус. – 2017. – №6. – С. 24–27.
26. Лобанова М. Романтические аспекты драматургии / М. Лобанова. – Минск: Асвета, 2000. – 115 с.
27. Ляхович А. В. Ухилення від конфлікту / А. В. Ляхович. – Київ: Київська спец. Муз. Школа-інтернат ім. М.В. Лисенка, 2007. – 121 с
28. Михайлов А. В. Романтизм / А. В. Михайлов. // Музыкальная жизнь. – 2001. – №5. – С. 20–23.
29. Наєнко М. К. Романтичний епос: Ефект романтизму і українська література. / М. К. Наєнко. – Київ: Просвіта, 2000. – 382 с.
30. Наливайко Д. Искусство: направления, течения, стили / Д. Наливайко., 2005. – 365 с.
31. Паука М. Европейский романтизм / М. Паука., 1993. – 506 с.
32. Проблемы музыкальною романтизма – СПб, 2007. – 127 с.
33. Романова Е. Музыкальная эстетика / Е. Романова. – Харьков: Каравелла, 1997. – 147 с.
34. Романтизм, теория, история, критика. – Казань, 2006. – 184 с.
35. Синяк Л. В. Музичний театр Бйорнстьєрне та Едварда Ґріга: становлення і розвиток національних художніх традицій : дис. канд. мистецтвознавства : 17.00.03 / Синяк Л. В. – Київ, 2019. – 205 с.
36. Храповицький Г. «Б. Бйорнсон: Творчість і життя», / Г. 15. Храповицький. – Орськ: ОГТІ, 2008. – 157 с
37. Хрулев В. І. Романтизм як тип художнього мислення / В. І. Хрулев. – Уфа, 2005. – 80 с.
38. Цзин Л. Романтизм у фортепіанній музиці. Культура і мистецтво у сучасному світі / Лі Цзин., 2010. – 178 с.
39. Цукер А. Романтизм и музыкальное искусство / А. Цукер. // Ростов-на- Дону. – 1998. – С. 6–10
40. Чигарева Е. Романтизм в музыке// Романтизм: Эстетика и творчество. / Е. Чигарева. – Тверь: ТГУ, 2004. – 155 с.
41. Чегодаев А. Искусство романтической эпохи / А. Чегодаев. – Москва, 1999. – 49 с.
42. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму) / Д. Чижевський. – Нью-Йорк, 2006. – 511 с.
43.Юдкін-Ріпун І. М. Культура романтики / І. М. Юдкін-Ріпун. – Москва, 2001. – 481 с.
44. Яворский Б. Романтизм. Психологическая эпоха / Б. Яворский. – Москва, 1997. – 188 с.
45. um.co.ua. Романтизм в російській літературі | походження терміна [Електронний ресурс] / um.co.ua. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: http://um.co.ua/8/8-10/8-106991.html.
1 2 3 4 5