"Міграція та безпека: науково-експертний дискурс" сторінка 3

РОЗДІЛ 3
СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ МОДЕРНІЗАЦІЇ МІГРАЦІЙНОЇ
ПОЛІТИКИ ЯК ВЕКТОР ЗМІЦНЕННЯ БЕЗПЕЧНОЇ МІРИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Позитивний вплив міграції на розвиток, однак, не відбувається автоматично, а вимагає цілеспрямованої багатовекторної роботи і окремих держав, і міжнародного співтовариства в цілому. Тому значення міграційної політики – як на національному, так і на регіональному та глобальному рівнях – закономірно зростає, її завдання ускладнюються, а механізми реалізації посідають помітне місце в державних організмах.
Населення України, тривалий час відірване від магістральних світових процесів, включилося до міжнародних міграцій саме в період їх надзвичайної
інтенсифікації та урізноманітнення.
Свобода пересування, одне
із основоположних прав людини, відкрила для українців нові можливості, однак створила й нові ризики. Це значно підвищило вимоги до міграційної політики держави, основне завдання якої полягає у забезпеченні найповнішого використання позитивного потенціалу міграції водночас із мінімізацією її негативних наслідків [17].
Сьогодні особливою актуальністю вирізняються проблеми щодо здійснення заходів з облаштування та працевлаштування вимушених переселенців з анексованого Криму, Донецької та Луганської областей, охоплених війною, підтримки українців, що проживають у країнах СНД, Балтії та далекого зарубіжжя, врегулювання статусу кримськотатарського народу, співпраці з міжнародними організаціями у протидії та боротьбі з нелегальною міграцією, облаштування кордонів, приведення українського міграційного законодавства у відповідність до вимог міжнародних норм і принципів міграції, врегулювання інтенсивних потоків зовнішньої трудової міграції, соціального та правового захисту українських громадян, які працюють за кордоном, і попередження відпливу інтелектуального потенціалу.

29
Основними проблемами міграційної сфери за сучасних умов є також економічна криза та її негативні соціально-економічні наслідки; зростання соціального напруження в родинах; втрата трудового та людського потенціалу, що обумовлені структурою міграційних потоків; поширеність нелегальної трудової міграції; недосконалість інформаційного забезпечення міграційної політики.
У царині міграційної політики у найближчий час необхідно вжити таких заходів: активізувати переговорний процес щодо укладання угод про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист із країнами, де кількість трудових мігрантів – громадян України є найбільшою; сприяти прискоренню внесення змін до угод про співробітництво у сфері трудової міграції і соціальний захист трудових мігрантів; реалізовувати заходи щодо прийняття проектів угод, які регламентують рух робочої сили з країнами ЄС; сприяти поширенню через засоби масової інформації відомостей для громадян України щодо можливості легального працевлаштування за кордоном; створити механізми запобігання зниженню кваліфікації високоосвічених спеціалістів внаслідок перебування їх на низькокваліфікованих роботах за кордоном; підготувати комплексну державну програму регулювання міграційних процесів
із чітким розподілом повноважень та обов’язків центральних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування; зменшити масштаби нелегальної трудової міграції населення за межі країни; провести роботу щодо запровадження аналітичної звітності з метою здійснення контролю за поверненням в Україну громадян, яким надавалися туристичні послуги; створити дієві механізми легалізації доходів громадян, які працюють за кордоном: опрацювати механізм створення сприятливих умов для переведення в Україну грошових переказів трудових мігрантів – громадян України; унормувати режим оподаткування доходів трудових мігрантів – громадян
України [13].
Гарантування інтелектуальної компоненти безпеки є одним із найважливіших пріоритетів розвитку України, а тому реалізація заходів

30 державної міграційної політики в цьому напрямі має передбачати: здійснення практичних заходів з врегулювання освітньої міграції на трьох рівнях: державному, регіональному та рівні вищих навчальних закладів як з країнами- донорами, так і з країнами-конкурентами на ринку освітніх послуг; виявлення талановитих осіб та забезпечення розвитку їхніх здібностей (з огляду на пріоритетні галузі розвитку економіки держави); системний облік та моніторинг творчого потенціалу держави (формування відповідних баз даних та карт його просторового розміщення); розробку механізмів протидії негативним міграційним тенденціям творчих, і, особливо, креативних осіб, які можуть мати деструктивний вплив на соціальноекономічний розвиток окремих територій та держави загалом; формування відповідного інституційного забезпечення щодо розвитку і капіталізації творчого потенціалу держави та регіонів; впровадження організаційно-економічних механізмів приваблення талантів та залучення творчого потенціалу до реалізації соціально-економічних програм розвитку регіонів і окремих проектів.
За нинішніх умов міграційна політика держави має передбачати систему правових, адміністративних, організаційно-фінансових заходів, а також
інформаційне забезпечення урядовими структурами та громадськими організаціями і об’єднаннями упорядкування міграційного простору, запровадження безвізового режиму громадян України з іншими країнами, регулювання міграційного руху населення з позицій національних пріоритетів, кількісного та якісного складу міграційних потоків, їх соціальної, демографічної та економічної структури. Режим та заходи міграційної політики держави мають досить ретельно відстежувати міграційні процеси, сучасні тенденції й явища, оперативно реагувати на зміни та контролювати їх з метою підпорядкування загальнонаціональним і регіональним інтересам, особистим потребам мігрантів та в цілому сприяти забезпеченню національної безпеки
України [13].
Тому міграційна політика держави має ґрунтуватися на відповідних міжнародноправових та загальновизнаних міграційних принципах. Це зокрема:

31 свободи пересування та вільного вибору місця як постійного, так і тимчасового проживання; повага та сприяння єдності сім’ї; право на пошук та використання притулку від переслідування; захист від депортації; право мати національність та право змінювати її; забезпечення потреб у мові, культурі, звичаях та віросповіданні осіб, які належать до національних, етнічних, релігійних і мовних меншин та ін. [7].
Регулювання міграційних процесів на макрорівні має стати вагомою складовою соціально-економічної політики держави. Завдання щодо управління міграцією, особливо її зовнішніми формами, полягає не в тому, щоб зводити бар’єри шляхом впровадження системи адміністративно-обмежувальних заходів, які не дадуть можливості мігрантам потрапляти до розвинутих країн, а в тому, як на основі дотримання прав людини та гуманних принципів управляти міграційними потоками населення, зокрема, постійних переселенців та трудових мігрантів, з врахуванням інтересів донорів і реціпієнтів.
Заходи міграційної політики полягають у тому, щоб спираючись на наявні науково-технічні та організаційно-фінансові засоби добитися упорядкування міграційного простору і взяти під дієвий державний контроль міграційні процеси, що у ньому відбуваються. Серед цих основних завдань і заходів у сучасних умовах є такі [13]: 1) скорочення масштабів нелегальної трудової міграції за межі країни; 2) забезпечення соціальної захищеності українських трудових мігрантів за кордоном; 3) забезпечення зворотності зовнішніх трудових поїздок; 4) якнайширше залучення коштів від закордонної трудової міграції в економіку України; 5) запобігання зниженню кваліфікації високоосвічених спеціалістів внаслідок виконання ними за кордоном низькокваліфікованих робіт; 6) недопущення нелегальної міграції, передусім – транзиту нелегальних мігрантів через територію України; 7) сприяння поверненню в Україну етнічних українців та представників раніше депортованих народів.

33
ВИСНОВКИ
У ході проведеного дослідження варто зробити такі висновки.
Міграція – це перетин адмістративного кордону, добровільний чи примусовий просторовий рух осіб чи груп осіб від місця (країни) виїзду до місця (країни) в’їзду за наявності або без неї законних підстав на певний період часу або назавжди, що може вести за собою зміну постійного місця проживання; цей рух включає в себе еміґрацію та імміґрацію.
Причини виникнення міграції поділяються на: стихійні, політичні, економічні.
Наслідки міграції для безпеки можна розглядати за чотирма напрямами: політичним, правовим, соціо-економічним, культурним.
Наслідки міграції поділяються на: позитивні (формування нової
ідентичності; за умов депопуляції, старіння населення чи дефіциту працівників притік мігрантів сприяє розвитку країн призначення; відплив надлишкових працівників з країн походження сприяє зменшенню соціальної напруги; країни призначення отримують готовий людський капітал – виробничий ресурс; покращення матеріального добробуту мігранта та членів його сім’ї; здобуття бажаної освіти та професійних навик тощо); негативні (урізноманітнення етнічного складу населення, зміна його соціальної структури та характеру соціальних зв’язків можуть сприяти змінам етнічної, культурної, мовної, конфесійної та демографічної структур населення, ускладненню криміногенної обстановки та конфліктів; втрати населення можуть гальмувати перетворення в країнах походження мігрантів; прибуття дешевої робочої сили в країни призначення може гальмувати запровадження прогресивних технологій; при нерегулюванні з боку державних органів управління міграція трансформується в некеровану соціальну систему; зростанні соціального напруження в родинах тощо).
Поширення міграції як один із наслідків і проявів глобалізації має місце в більшості країн світу. У 2017 році, за оцінками ООН, мігрантів налічувалося

34 258 млн.
Більшість мігрантів пересуваються в межах регіонів свого походження. 60 % мігрантів в Азії, 53 % в Африці є вихідцями з країн цих же континентів, у Європі європейці становлять понад 67 % іммігрантів.
Щодо перерахунків грошових коштів мігрантами зауважимо, що за даними 2018 року, в світі налічується 29 країн (включно із Україною), де надходження коштів від мігрантів перевищили 10 % ВВП, і три країни (Тонга,
Киргизстан і Таджикистан), де цей показник перевищив 30 %.
У 2018 році в Україні спостерігається тенденція до зростання кількості вибулих на 180397 осіб, або у 1,4 рази порівняно з попереднім 2017 роком та у
2,5 рази – до аналогічного показника 2016 року.
Основним результатом перерахунку коштів стало збільшення обсягів приватних грошових переказів в Україну, зростання їхньої частки відносно
ВВП країни (до 8,2 % у 2017 році) та зміна структури за каналами надходження в бік суттєвого збільшення неформальних каналів.
В умовах сьогодення актуальністю вирізняються проблеми щодо здійснення заходів з облаштування та працевлаштування вимушених переселенців з анексованого Криму, Донецької та Луганської областей, охоплених війною, підтримки українців, що проживають у країнах СНД, Балтії та далекого зарубіжжя, врегулювання статусу кримськотатарського народу, співпраці з міжнародними організаціями у протидії та боротьбі з нелегальною міграцією, облаштування кордонів, приведення українського міграційного законодавства у відповідність до вимог міжнародних норм і принципів міграції, врегулювання інтенсивних потоків зовнішньої трудової міграції, соціального та правового захисту українських громадян, які працюють за кордоном, і попередження відпливу інтелектуального потенціалу.
Заходи міграційної політики полягають у тому, щоб спираючись на наявні науково-технічні та організаційно-фінансові засоби добитися упорядкування міграційного простору і взяти під дієвий державний контроль міграційні процеси, що у ньому відбуваються.

35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Демографический энциклопедический словарь / Под ред. Д. И.
Валентей. М.: Советская энциклопедия. 1985.
2.
Драгунова Т. Просторовий аналіз міграційного процесу в м. Києві.
Статистика України. 2004. №1. С. 72 – 79.
3.
Иноземцев В. Иммиграция: новая проблема нового столетия
(Историко-социологический очерк). Социологические исследования. 2003. № 4.
С. 64 – 72.
4.
Лібанова Е. М., Фтомова О. С. Особисті перекази мігрантів: оцінка масштабів і наслідків. Демографія та соціальна економіка, 2019, № 3 (37). С.
11–29.
5.
Лібанова Е. М. Зовнішні трудові міграції українців: масштаби, причини, наслідки. Демографія та соціальна економіка. 2018, № 2 (33). С. 10–
26.
6.
Малиновська О. А. Міграційна політика: теоретичні підходи та напрями наукового аналізу. Демографія та соціальна економіка, 2018, № 2 (33).
С. 27–37.
7.
Малиновська О. А. Міграційна політика: глобальний контекст та українські реалії : монографія. К. : НІСД, 2018. 472 с.
8.
Міграційний рух населення у
2018 році.
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/ds/mr/mr_u/mr1218_u.html
(дата звернення: 10.11.2019).
9.
Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: (Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія / Упоряд. Ю. І. Римаренко. К.: Довіра, 1998. 912 с.
10.
Міграція населення.
URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1
%86%D1%96%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B
5%D0%BD%D0%BD%D1%8F
(дата звернення: 01.11.2019).

36 11.
Ровенчак О. Визначення та класифікації міграцій: наближення до операційних понять. Політичний менеджмент. 2006. № 2. С. 127 – 139.
12.
Ровенчак О. А. Інтенсифікація міграційних процесів як чинник безпеки розвинутих держав: магістерська робота. Спеціальність 8.040301 –
Міжнародні відносини / О. А. Ровенчак. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка. – 128 с.
13.
Романюк М. Д. Міграційні загрози національній безпеці України: сучасні виклики, проблеми подолання. Демографія та соціальна економіка.
2015. № 3 (25). С. 99 – 111.
14.
Сови А. Общая теория населения. Т. 2: Жизнь населений. Пер. с франц. Ф. Р. Окуневой. М.: Прогресс, 1977. 520 с.
15.
Статистика зовнішнього сектору. Грошові перекази. Динаміка обсягів приватних грошових переказів в Україну у 2008–2018 роках /
Офіційний сайт
НБУ.
URL: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/ article?showHidden=1&art_id=65613&cat_id=
44446#2
(дата звернення:
09.11.2019).
16.
Тихомирова Л., Тихомиров М. Юридическая энциклопедия / Под ред. М. Ю. Тихомирова. М.: 1997. 516 с.
17.
Українська міграція в умовах глобальних і національних викликів
ХХІ століття: наукове видання / наук. ред. У. Я. Садова. Львів, 2019. 110 с.
18.
Українське суспільство: міграційний вимір : нац. доповідь /
Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України. –
К., 2018. – 396 с.
19.
Чубарь О. Г., Машіко К. С. Грошові перекази трудових мігрантів в
Україну: макроекономічні тенденції та регіональні особливості. Демографія та
соціальна економіка. 2019. № 3 (37). С. 57–72.
20.
Шелюк В. Соціальна міграція: Етапи, функції, типи. Перспективи.
2001. № 3 (15). С. 45 – 50.

38
ДОДАТКИ
Додаток А
Рис. А.1. Характеристика етапів міграційних хвиль, що зумовили
міграційну мобільність українців у ХІХ–ХХІ століттях
Примітка. Побудовано на основі [17, С. 7 – 8].
1 етап
2 етап
3 етап
4 етап
зумовлений змінами у господарському житті людей (розвиток капіталізму, руйнування старих господарських звязків, ріст якості медичної допомоги), які призвели не тільки до покращення їх добробуту, але викликали явище суттєвого перенаселення території, ріст цін на землю, а згодом – породили хвилю зовнішньої міграції українського селянства на Захід і на Схід визначальними чинниками змін стали колективізація сільського господарства, голодомор 1932–1933 рр., сталінський терор (репресії каральних органів, концтабори), новобудови СРСР зумовлений етнічними чистками й міжурядовими «домовленостями» уряду СРСР з керманичами сусідніх держав про спільні заходи політики переселення населення (виселення українців, поляків, кримських татар, німців), реалізація тим же урядом СРСР, так званих «грандіозних проектів століття» (освоєння цілини, побудова Байкало-амурської мігістралі і ін.), а в дійсності – виконання «цивілізаційних» завдань розбудови великої імперії зумовлений розвалом СРСР й падінням «залізної завіси» між країнами
«соціалістичного табору» та країнами вільного світу, «дикою» приватизацією власності активів державних підприємтв, первинним нагромадженням капіталуз активізацією діяльності кримінальних структур й олігархату, глибокою і тривалою економічною кризою, безробіттям, а на завершення – військовою агресією східного сусіда
5 етап
розпочався з 10-х років ХХІ ст., охопив молодь, причому, перш за усе, добре освічену, та на відміну від попереднього (економічного), вирізняється переходом до міграції населення як способу життя. Нова міграційна мотивація є відповіддю людей на численні глобальні й національні виклики розвитку держави, її економіки й суспільства

39
Додаток Б
Рис. Б.1. Україна у міжнародних індексах у 2015-2019 роках (місце) [7]
152 150 138 102 95 85 81 81 71 66 43 36 0
50 100 150 200
Глобальний індекс миролюбності (2018)
Індекс економічної свободи (2019)
Індекс щастя (2015-2017)
Індекс сталого розвитку (Екон. благополуччя, 2016)
Індекс залучення країни у міжнар. торгівлю (2016)
Індекс сталого розвитку (Екол. благополуччя, 2016)
Індекс людського розвитку (2018)
Індекс глобальної конкурентоспроможності …
Індекс легкості ведення бізнесу (2018)
Індекс ефективності логістики (2018)
Глобальний індекс інновацій (2018)
Індекс сталого розвитку (Людське благополуччя, …