1.3. Характеристика
позитивних
і
деструктивних
впливів
міграційних процесів на безпековий простір України та наслідки міграції
Україна належить до міжнародної міграційної системи як країна походження, транзиту й призначення мігрантів. Процеси міграції впливають на багато аспектів функціонування українського суспільства. Дослідження впливу міграцій на українську економіку набувають значної актуальності та ваги, особливо враховуючи кризовий стан військового конфлікту на Сході та окупацію Криму, що зменшує надходження до державного бюджету та збільшує його видатки.
Головною складовою міграцій в сучасному світі є переселення через економічні чинники, передусім тимчасові переміщення з метою отримання більших заробітків. У таких міграціях вирішальну роль відіграє співвідношення якості життя у країнах (регіонах) походження (проживання) і країнах (регіонах) спрямування мігрантів. На жаль, достатньо масштабними є і вимушені переселення, викликані конфліктами, війнами, техногенними та екологічними катастрофами.
Україна помітно поступається більшості європейських країн за рівнем та якістю життя населення (див. додаток Б), і саме це спонукає до переїзду частини активних і амбітних осіб, які вбачають у міграції надійний спосіб поліпшення свого життя. Мігранти прагнуть вищих заробітків, спокійного, стабільного життя у місцях, де безпечне середовище, доступна й якісна медицина тощо.
В країнах – західних сусідів України спостерігаються помітно вища заробітна плата. Україна значно програє сусідам із ЄС і за номінальним рівнем оплати праці, і за рівнем споживчих можливостей, що продовжує виконувати роль каталізатора міграційних процесів і відтоку найбільш активної частини
15 населення в пошуках гідних заробітків [18]. Значна частина молоді виїжджає з
України на навчання за кордон з метою отримання доступу до ринку праці країн ЄС.
Що стосується внутрішньої міграції, то зауважимо, що традиційним є потужний міграційний переплив сільських жителів до міст, обумовлений величезною різницею у матеріальному становищі та загальних стандартах життя.
З викликами вимушеного переселення з Донбасу та Криму стикнулося близько 3,5 % населення України. Відповідно існують різні оцінки фактичної кількості вимушено переселених осіб. Так, ООН визначає цей контингент у 0,8–
1,0 млн осіб. За кількістю вимушено переселених осіб Україна посідає перше місце в Європі та дев’яте – у світі серед країн із найбільшою кількістю вимушених мігрантів [18].
Рис. 1.4. містить інформацію щодо характеристики деструктивних і позитивних аспектів впливу міграції на безпековий простір України.
Варто окреслити наслідки міграції:
позитивні (формування нової ідентичності; за умов депопуляції, старіння населення чи дефіциту працівників притік мігрантів сприяє розвитку країн призначення; відплив надлишкових працівників з країн походження сприяє зменшенню соціальної напруги; країни призначення отримують готовий людський капітал – виробничий ресурс; покращення матеріального добробуту мігранта та членів його сім’ї; здобуття бажаної освіти та професійних навик тощо);
негативні (урізноманітнення етнічного складу населення, зміна його соціальної структури та характеру соціальних зв’язків можуть сприяти змінам етнічної, культурної, мовної, конфесійної та демографічної структур населення, ускладненню криміногенної обстановки та конфліктів; втрати населення можуть гальмувати перетворення в країнах походження мігрантів; прибуття дешевої робочої сили в країни призначення може гальмувати запровадження прогресивних технологій; при нерегулюванні з боку державних органів
16 управління міграція трансформується в некеровану соціальну систему; зростанні соціального напруження в родинах тощо).
17
Рис. 1.4. Міграція та безпековий простір України: характеристика деструктивних і позитивних аспектів
Політична сфера:
неможливість реалізувати виборче право; недостатність проінформованості про політичний простір сприяє хибному виборчому рішенні;
виключеність із політичного життя країни;
політичні звинувачення через збільшення нелегальної міграції.
Соціальна сфера:
соціальна незахищеність через нелегальне працевлаштування, відсутність соціального страхування;
обмежений соціальний захист мігрантів;
неврегульованість питання пенсійного забезпечення українців, що працюють в країнах, з якими відсутні міждержавні угоди.
Демографічна сфера:
демографічне старіння нації;
перетворення тимчасової трудової міграції на стаціонарну;
порушення сімейних стосунків;
погіршення стану здоров’я через важку працю за кордоном.
Економічна сфера:
деструктивний вплив на економічний потенціал країни через недоотримання бюджетних надходжень;
загострення економічної кризи, погіршення функціонування та деструктуризація окремих галузей економіки через недостатність робочої сили;
необхідність підвищення загальнодержавних витрат через демографічне старіння нації.
Наукова сфера:
відплив висококваліфікованої робочої сили;
дешева робочої сили з-за кордону може загальмувати запровадження прогресивних технологій;
небажаність навчатися через достатність фінансового забезпечення у звязку з систематичним одержанням грошових переказів.
Прибуття кваліфікованих працівників сприяє модернізації країн-реципієнтів, поповнює інтелектуальний капітал країни призначення, створює для її мешканців належне конкурентне середовище, стимулюю до підвищення кваліфікації.
Для розвитку країн походження мігрантів спостерігається зниження напруги на ринку праці, зниження рівня безробіття, підвищення економічної активності населення, яке раніше не працювало.
Мігранти сприяють розвиткові зв’язку, транспорту, фінансових установ країни, в яку прибули.
Надходження до держави походження мігрантів іноземної валюти та інвестування в економіку шляхом створення бізнесу.
Здобуття знань, поліпшення кваліфікації, розвиток нових технологій, професій, системи організації виробництва мігрантів.
Позитивний вплив на платіжний баланс країни, скорочення платіжного дефіциту, забезпечення фінансування імпорту.
Підвищення рівня життя домогосподарств мігрантів, зменшення бідності.
МІГРАЦІЯ
Е
фе кт ивн е регу люван ня м
іг рац
ій ни х пр оц ес
ів та по бу до ва е фе кт ив но
ї м одел
і м
ігр ац
ій но
ї по лі
ти ки
Е
ко но м
ічне пі
дн ес ен ня та с табіл ьн
ість с оц
іал ьн о- еко но м
ічно го р
озви тк у
ДЕ
С
ТР
УК
ТИВНИ
Й ВПЛ
ИВ Т
А
ДЕ
С
ТА
БІЛ
ІЗ
А
Ц
ІЯ
БЕЗПЕКОВИЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ
Досягнення національних (економічних) інтересів громадян, суспільства, державності
ПОЗИТ
ИВНИЙ
В
ПЛИВ
МІГРАЦІЯ
18
РОЗДІЛ 2
ПРАГМАТИЧНІ АСПЕКТИ МІГРАЦІЇ В КОНТЕКСТІ БЕЗПЕКИ
2.1. Аналіз міграційних тенденцій у світі
Поширення міграції як один із наслідків і проявів глобалізації має місце в більшості країн світу.
Незаперечною особливістю сучасних міграцій є наростання їх масштабів.
Якщо 1910 р. чисельність людей, які проживали в інших країнах, ніж ті, де вони народилися, тобто були мігрантами, становила 33 млн, і знадобилося 55 років, щоб ця цифра подвоїлася (65 млн у 1965 р.), то на початок нового тисячоліття на Земній кулі нараховувалося уже 173 млн мігрантів, їхня кількість зросла майже втричі впродовж 35 років (світове населення за цей час подвоїлося). У
2017 році мігрантів, за оцінками ООН, було 258 млн (див. додаток В) [7].
Важливу роль у формуванні основних коридорів міжнародної міграції та особистих грошових переказів відіграє географічна близькість країн відправників і отримувачів. Загалом, за даними 2017 року, найбільшими міграційними коридорами у світі є: Мексика – США (12,7 млн мігрантів); Індія
– ОАЕ (3,3 млн); Росія – Україна (3,3 млн); Україна – Росія (3,3 млн); Сирія –
Туреччина (3,3 млн); Бангладеш – Індія (3,1 млн); Казахстан – Росія (2,6 млн);
Китай – США (2,4 млн); Росія – Казахстан (2,4 млн) [4]. Варто зазначити, що більшість мігрантів пересуваються в межах регіонів свого походження. 60 % мігрантів в Азії, 53 % в Африці є вихідцями з країн цих же континентів, у
Європі європейці становлять понад 67 % іммігрантів.
Найпоширенішим видом економічної міграції
і, водночас, найчисельнішим світовим міграційним потоком завжди була і залишається трудова міграція. 74 % усіх мігрантів становлять особи у працездатному віці від
20 до 64 років, що дає підстави оцінити обсяги трудової міграції в 190 млн осіб
[7].
На рис. 2.1. відображено найбільш бажані країни для роботи за кордоном.
19
Рис. 2.1. Найбільш бажані країни для роботи за кордоном [7]
Глобалізація сфери науки і освіти спричинила активізацію так званої
інтелектуальної та навчальної міграції. Чисельність мобільних студентів, тобто громадян одних країн, які навчаються в інших, невпинно зростає (див. рис. 2.2).
Рис. 2.2. Чисельність мобільних студентів у 1975 – 2020 рр., млн осіб [23]
Щодо перерахунків грошових коштів мігрантами зауважимо, що за даними 2018 року, в світі налічується 29 країн (включно із Україною), де надходження коштів від мігрантів перевищили 10 % ВВП, і три країни (Тонга,
Киргизстан і Таджикистан), де цей показник перевищив 30 %. Лише п’ять країн
із цієї групи – Молдова, Косово, Чорногорія, Україна та Боснія і Герцеговина – розташовані в Європі, при чому три країни – Косово, Чорногорія та Боснія і
Герцеговина – є частинами колишньої Югославії, і, скоріше за все, мають тісні економічні зв’язки із сімома країнами, утвореними у результаті її розпаду, а також є традиційними осередками формування потоків трудових мігрантів в
39%
29%
23%
14%
10%
9%
8%
8%
8%
6%
5%
4%
4%
40%
35%
11%
15%
13%
11%
11%
10%
7%
6%
6%
6%
4%
По льща
Нім еч чи на
Іт ал
ія
С
Ш
А
К
ан ада
Чех
ія
РФ
В
ел ик а
Б
ри тан
ія
Ісп ан
ія
По рт угал
ія
Чо рн ого рія
Д
ан
ія
Б
іл ор усь
Жінки
Чоловіки
0,8 1,1 1,3 1,7 2,1 3
4,1 4,6 8
0 2
4 6
8 10 1975 1990 2000 2010 2020 (прогноз)
20
Європі. Левова частка зазначених 29 країн (81 %) входять до другої (з високим рівнем) та третьої (із середнім рівнем) груп за індексом людського розвитку.
Імовірно, що порівняно низькі значення надходжень від мігрантів для
ВВП країн із дуже високим рівнем людського розвитку обумовлені їхньою економічною ситуацією, передусім високим ВВП і високими заробітками, тобто відсутністю нагальної потреби у допомозі з боку тих, хто працює за кордоном, а до країн із низьким рівнем – недостатньою освітою та поганою професійною підготовкою мігрантів, і, відповідно, їхніми малими заробітками в країнах тимчасового перебування. Серед європейських країн найбільш залежними від цього джерела валютних надходжень є Молдова (16,1 % ВВП), Косово (15,8 %),
Україна (11,4 %), Чорногорія (11,4 %), Албанія (9,6 %), Сербія (9,1 %), Хорватія
(4,9 %), Латвія (3,7 %) [4].
Поміж країн Європи і Центральної Азії Україна вже декілька років є найбільшим отримувачем переказів від своїх закордонних мігрантів (рис. 2.3) і входить до 10 країн із найвищою питомою вагою переказів у ВВП (табл. 2.2).
Варто звернути увагу на те, що сума надходжень до України сягнула нового
історичного максимуму, і значення цих коштів для добробуту домогосподарств, які їх отримують, важко переоцінити [4].
Рис. 2.3. Надходження особистих переказів мігрантів, млрд дол. США, 2018
[4]
16,5 9,3 5,5 4,6 3,4 2,7 2,5 2,2 2,2 2,1
Ук ра
їна
Р
ос
ія
Р
ум унія
Се рбія
Уз бе кис тан
Кир гіз
ія
Т
аджик
істан
Бо снія
і
Г
ер це го вин а
Бо лг ар
ія
Г
ру зія
21
Таблиця 2.2
Перекази зовнішніх мігрантів за країнами їх найбільшого надходження [4]
Отож, огляд динаміки й особливостей сучасних міграційних процесів дозволяє стверджувати, що міжнародна міграція інтенсифікується та набуває нових якісних рис, а структура та географія переміщень населення розширюються й урізноманітнюються.
2.2. Аналітична характеристика масштабів зовнішньої міграції з
України
Сьогодні основне стратегічне завдання полягає в збереженні державного суверенітету, територіальної цілісності України й інтеграції до європейського економічного та міграційного простору, забезпеченні наближених до світових стандартів якості та тривалості життя, реалізації прав і свобод громадян. Аналіз
і врахування сучасних міграційних тенденцій у нашій державі в контексті участі України в європейському та світовому міграційному просторі
Країна, до якої надходять перекази від мігрантів
Обсяг переказів, млрд дол. США
Чисельність постійного населення, тис. осіб
Сума переказів в розрахунку на одну особу, дол.
Частка переказів у
ВВП, %
Індонезія
Бельгія
Іспанія
Україна
Бангладеш
В'єтнам
Німеччина
Пакістан
Нігерія
Франція
Єгипет
Філіппіни
Мексика
КНР
Індія
11237 11450 12301 14378 15496 15934 17364 21014 24311 26428 28918 33827 35659 67414 78609 273524 11482 46693 44246 161377 95546 83124 212228 195875 64991 98424 106651 126191 1427648 1352642 41,1 997,2 263,4 325,0 96,0 166,8 208,9 99,0 124,1 406,6 293,8 317,2 282,6 47,2 58,1 1,1 2,1 0,9 11,4 5,4 6,6 0,4 6,8 6,1 0,9 11,6 10,2 3,0 0,5 2,9
22 розглядається як один із важливих чинників формування власної національної політики. Ця проблема перебуває в площині безпеки України.
Стрімка активізація міжнародної мобільності населення України, що відбувається за умов глобалізації та наростання інтенсивності світових міграцій, висуває актуальну проблему – регулювання міграційних процесів, надання їм організованого, безпечного та неконфліктного характеру [13].
На рис. 2.4. відображені дані щодо сальдо міграції та чисельності мігрантів в 2013–2017 рр..
Рис. 2.4. Сальдо міграції та чисельність мігрантів в 2013–2017 рр. [17]
Наслідком надмірних природних й міграційних рухів населення є специфічні ареали скупчення економічно активних мешканців території, котрі за умови відсутності місць прикладання праці поповнюють ряди трудових мігрантів (рис. 2.4, додаток Г).У західному регіоні України навіть глибинні деформації демовідтворення у середині 90-х років ХХ ст. не призвели до таких гнітючих наслідків, як це мало місце в інших регіонах держави [17, c. 47] (див. рис. 2.4).
23
На рис. 2.5. відображено тенденцію зміни еміграції населення у 2014–
2018 рр.
Рис. 2.5. Динаміка еміграції населення у 2014–2018 рр.*
*Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції. Інформація сформована на основі наявних адміністративних даних щодо зміни реєстрації постійного місця проживання
Примітка. Побудовано за даними [8].
Дані рис. 2.5. засвідчують стрімке зростання зовнішньої міграції з
України протягом останніх років. Так, кількість вибулих з України у 2017 році у порівнянні до 2016 року зросло на 184102 осіб, тобто у 1,7 раза.
У 2018 році спостерігається тенденція до зростання кількості вибулих на
180397 осіб, або у 1,4 рази порівняно з попереднім 2017 роком та у 2,5 рази – до аналогічного показника 2016 року.
Звісно, серед основних причин таких міграційних показників є стан національної економіки та національної безпеки загалом.
2.3. Особисті перекази мігрантів: оцінка масштабів і наслідків для
безпеки соціально-економічного сектору України
Основним результатом перерахунку стало збільшення обсягів приватних грошових переказів в Україну, зростання їхньої частки відносно ВВП країни
(до 8,2 % у 2017 році) та зміна структури за каналами надходження в бік суттєвого збільшення неформальних каналів (див. рис. 2.6. – 2.10).
519914 519045 246188 430290 610687 0
100000 200000 300000 400000 500000 600000 700000
р.2 014 р.2 015 р.2 016 р.2 017 р.2 018
Кількість вибулих
24
Рис. 2.6. Динаміка обсягів приватних грошових переказів в Україну у 2014-
2018 рр. всього, млн дол. США
Примітка. Побудовано за даними [15; 19].
Рис. 2.7. Динаміка обсягів приватних грошових переказів в Україну у 2014-
2018 рр. через коррахунки банків, млн дол. США
Примітка. Побудовано за даними [15; 19].
Рис. 2.8. Динаміка обсягів приватних грошових переказів в Україну у 2014-
2018 рр. через міжнародні платіжні системи, млн дол. США
Примітка. Побудовано за даними [15; 19].
6489 6959 7535 9264 11111 5154 5425 7265 2014 р.
2015 р.
2016 р.
2017 р.
2018 р.
Обсяги переказів
Обсяги переказів до перерахунку
2410 2005 2145 2591 3420 2006 2279 2279 2014 р.
2015 р.
2016 р.
2017 р.
2018 р.
Обсяги переказів
Обсяги переказів до перерахунку
3190 2331 2345 2247 2255 2135 2126 2126 2014 р.
2015 р.
2016 р.
2017 р.
2018 р.
Обсяги переказів
Обсяги переказів до перерахунку
25
Рис. 2.9. Динаміка обсягів приватних грошових переказів в Україну у 2014-
2018 рр. у розрізі неформальних каналів, млн дол. США
Примітка. Побудовано за даними [15; 19].
Рис. 2.10. Обсяг грошових переказів в Україну у 2014-2018 рр., % до ВВП
Примітка. Побудовано за даними [15; 19].
Загалом, макроекономічні наслідки масштабних грошових переказів є доволі складними й суперечливими і чинять безпосередній вплив на безпеку соціально-економічного сектору. Безумовно, позитивними є [13]: зростання національного доходу (у випадку, якщо грошові перекази передаються через офіційні канали); набуття країною-реципієнтом репутації кредитоспроможної на міжнародних кредитних ринках; набуття країною-реципієнтом можливостей стабілізації балансу рахунків національного платіжного балансу; зростання споживання та пов’язане з цим створення нових робочих місць.
Проте, за відсутності ефективної державної політики, зокрема, щодо стимулювання та спрямування отриманих від мігрантів коштів, цілком можливими є і негативні наслідки, пов’язані, передусім, із посиленням ризиків: подорожчання національної валюти і відповідного негативного впливу на експорт; зростання інфляції; зменшення сукупної пропозиції робочої сили й уповільнення працевлаштування безробітних.
889 2623 3045 4426 5436 1013 1020 1020 2014 р.
2015 р.
2016 р.
2017 р.
2018 р.
Обсяги переказів
Обсяги переказів до перерахунку
4,80%
7,60%
8,10%
8,20%
8,50%
2014 р.
2015 р.
2016 р.
2017 р.
2018 р.
Обсяги переказів
26
Важливим аспектом впливу особистих переказів на економіку країни, до якої вони надходять, є прискорення розвитку фінансово-банківської системи: кошти, що надходять через банківську систему, акумулюються на банківських рахунках. Зокрема в Україні їх мають 53 % домогосподарств із
«довгостороковими мігрантами», 44 % домогосподарств із «короткостроковими мігрантами» і тільки 21 % домогосподарств без мігрантів [13].
За інших рівних умов, масштабні надходження валюти сприяють [23]: підвищенню розвитку місцевої економіки шляхом стимулювання споживання, зростання попиту на місцеві товари та послуги, створення робочих місць; потенційному зростанню місцевого капіталу, який може бути реінвестований у підприємництво; задоволенню основних потреб населення (поточне споживання, медичні та освітні послуги, житло); протистоянню соціально- економічним ризикам, пов’язаним із безробіттям, інвалідністю, нещасними випадками, захворюваннями; розвитку соціальних / родинних стосунків; підвищенню соціального й матеріального статусу доволі широких верств населення; зменшенню вкоріненої нерівності та бідності (за статтю, за кількістю дітей, за етнічною приналежністю). Водночас через надходження коштів: посилюється попит на товари імпортного, а не місцевого виробництва; підвищуються ціни на землю, нерухомість, будівельні матеріали.
Важливо, що згідно з результатами більшості досліджень, позитивний вплив на добробут отримувачів переказів спостерігається як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Однак не можна
ігнорувати і ризиків, пов’язаних із тим, що: прискорене зростання цін, яке традиційно більше впливає на бідні верстви населення, провокує зростання рівня та глибини бідності; зростає структурна нерівність між тими, хто отримує перекази з-за кордону, і тими, хто їх не отримує; формується залежність отримувачів переказів від їх відправників; створюється певний тиск на мігрантів, що погіршує якість їхнього життя за кордоном. Отож, особисті перекази мігрантів справляють дуже складний і суперечливий вплив на економіку країн-реципієнтів та забезпечення її безпеки.
27