1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Ім'я файлу: referat.me-210018.docx
Розширення: docx
Розмір: 276кб.
Дата: 04.06.2020
скачати
Пов'язані файли:

3.2. Стратегія диверсифікації з допомогою матричного аналізу



Вихідним етапом процесу розробки стратегії є аналіз стратегічних факторів середовища, у якому діє підприємство. Тут необхідно проаналізувати умови, у яких діє організація, і знайти відповіді на питання про те, які її реальні і бажані перспективи.

Середовище будь-якої організації прийнято розглядати, як складову з трьох сфер: загальної (чи макрооточення), робочої (чи безпосереднього оточення) і внутрішнє середовище. Макрооточення створює загальні умови існування організації в зовнішнім середовищі. У цій частині аналізу розглядаються політико-правові, техніко-економічні, соціокультурні, екологічні і подібні фактори. Вивчення робочого середовища припускає аналіз тих складових зовнішнього оточення, з якими організація знаходиться в безпосередній взаємодії, це: покупці, постачальники, конкуренти, кредитори, акціонери. Аналіз внутрішнього середовища спрямований на визначення потенціалу організації і, як правило, проводиться по наступним основних напрямках: маркетинг, виробництво, НІОКР, фінанси, персонал, структура управління.

Існує кілька методів оцінки умов діяльності підприємства. Одними з найбільш розповсюджених і визнаних методів є Свот-аналіз (від SWOT - по початкових буквах англійських слів: сила (strength), слабість (weakness), можливості (opportunіtіes), погрози (threats)), і Степ-аналізи (від STEP - по початкових буквах англійських слів: соціальні (socіal), технічні (technіcal), економічні (economіc), політичні (polіtіcal) фактори). Розглянемо методику проведення аналізу зовнішнього середовища на основі Свот-аналізу, як більш відомого.

Свот-аналіз, як інструмент оцінки середовища функціонування підприємства, складається з двох частин. Його перша частина спрямована на вивчення зовнішніх можливостей (позитивні моменти) і погроз (негативні моменти), що можуть виникнути для підприємства в сьогоденні і майбутньому. Тут виявляються стратегічні альтернативи. Друга частина пов'язана з дослідженням сильних і слабких сторін підприємства. Тут оцінюється потенціал підприємства. Іншими словами, Свот-аналіз дозволяє провести комплексне вивчення зовнішнього і внутрішнього стану господарюючого суб'єкта.

Томпсон і Стрікланд [56] запропонували наступний модельний набір характеристик, висновок по яким дозволяє скласти перелік слабких і сильних сторін організації, а також список її можливостей і погроз, що вже мають місце чи тільки зароджуються в оточенні підприємства.

Сильні сторони:

  • видатна компетентність;

  • адекватні фінансові ресурси;

  • висока кваліфікація;

  • гарна репутація в покупців;

  • відомий лідер ринку;

  • можливість одержання економії від росту обсягу виробництва;

  • захищеність від сильного конкурентного тиску;

  • придатна технологія;

  • переваги в області витрат;

  • переваги в області конкуренції;

  • наявність інноваційних здібностей і можливості їхньої реалізації;

  • перевірений часом менеджмент.


Слабкі сторони:

  • немає ясних стратегічних напрямків;

  • конкурентна позиція, що погіршується; застаріле обладнання; більш низька прибутковість тому, що...;

  • недолік управлінських знань і відсутність ключової кваліфікації по тим чи іншим питанням;

  • погане відстеження процесу виконання стратегії;

  • складності з внутрішніми виробничими проблемами;

  • уразливість стосовно конкурентного тиску;

  • відставання в області досліджень і розробок;

  • дуже вузький виробничий асортимент;

  • слабке представлення про ринок;

  • слабке представлення про конкурентів;

  • низькі маркетингові здібності;

  • нездатність фінансувати необхідні зміни в стратегії.


Можливості:

  • вихід на нові ринки чи сегменти ринку;

  • розширення виробничої лінії;

  • збільшення розмаїтості у взаємозалежних продуктах;

  • додавання супутніх продуктів;

  • можливість перейти в групу з кращою стратегією;

  • вертикальна чи горизонтальна інтеграція; прискорення росту ринку.


Погрози:

  • можливість появи нових конкурентів;

  • ріст продажів продукту - заміннику;

  • уповільнення росту ринку;

  • несприятлива політика уряду;

  • зростаючий конкурентний тиск;

  • загасання ділового циклу;

  • зростання вимог з боку покупців і постачальників;

  • зміна потреб і смаку покупців;

  • несприятливі демографічні, економічні, соціальні і т.п. зміни.

Підприємство може доповнити кожну з чотирьох частин списку тими характеристиками зовнішнього і внутрішнього середовища, що відбивають конкретну ситуацію, у якій воно знаходиться.

Після того, як складений конкретний список сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і погроз, установлюються зв'язки між ними. Для цього складається матриця СВОТ (див. табл.. 3.1).

Таблиця 3.1

СВОТ – аналіз ЗАТ „Солоницівський комбінат меблевих деталей”


Сильні сторони

Слабкі сторони

Наявність кваліфікованого персоналу, що має досвід роботи в даній області

Наявність старого, зношеного устаткування на підприємстві

Накопичений багаторічний досвід роботи на ринку виробництва меблевих деталей

Можливі неузгодженість по термінах при одночасній реалізації проекту і покупці нового цеху

Гарні ділові зв'язки зі споживачами продукції і постачальниками матеріалів і комплектуючих

Відсутність джерел фінансування

Низька трудомісткість виробництва

Труднощі в організації збуту великого обсягу продукції

Завойована частка ринку виробництва меблевих деталей (7%)

Існуюча низька ефективність процесу відвантаження споживачам продукції

Зручне місце розташування підприємства

Нечітко оформлені умови договору

Близькість до транспортних магістралей

Затягування термінів партнерами при постачаннях устаткування

Забезпеченість виробництва всіма необхідними комунікаціями

 

Наявність виробничих потужностей, що дозволяють підтримати нове виробництво за рахунок існуючого устаткування

 

Висока якість продукції, що відповідає європейському рівню

 

Активна маркетингова політика

 

Наявність лідера проекту й управлінської команди

 

Висока маржинальна рентабельність виробництва мебельник деталей на новому технологічному обладнанні

 

Зовнішні сприятливі можливості

Зовнішні погрози підприємству

Попит на меблеві деталі в Україні, країнах СНД і у світі досить високий і має стійку тенденцію до збільшення

Зниження грошової складової в розрахунках зі споживачами продукції

Позитивна тенденція зростання виробництва меблевої галузі в Україні

Зниження загальної платоспроможності підприємств

Сформований імідж ЗАТ „Солоницівський комбінат меблевих деталей” у споживачів продукції

Затримка росту інвестиційної активності

Підтримка з боку обласних і міських органів влади дій підприємства по збільшенню обсягів виробництва продукції

Нестабільна політична ситуація

Становлення ринкових відносин в Україні

Нестабільність господарського, податкового, банківського й іншого законодавств в Україні

Невелика кількість достатньо сильних конкурентів ЗАТ „Солоницівський комбінат меблевих деталей” в Україні

Зміна податкового законодавства і знецінення гривні

Бажання закордонних постачальників устаткування сприяти залученню інвестицій для модернізації заводу

Недосконалість законодавства

Бажання закордонних фірм поставляти устаткування на Український ринок

Бажання закордонних фірм поставляти меблеві деталі на Український ринок

Зниження кредитної процентної ставки

 


З урахуванням результатів, отриманих у ході проведення аналізу зовнішнього середовища, визначається місія підприємства. Місії придається статус "завдання" для проведення аналізу внутрішнього середовища. Розглянемо принципи, по яких виробляється формулювання місії, і визначаються цілі підприємства.

У світовій практиці, під місією, у самому загальному виді, прийнято розуміти основний, чітко виражений орієнтир існування організації, її стратегічне устремління. Так, у заяві про місію компанії Marrіott Hotels, що займається готельним бізнесом, указується:

"Призначення Marrіott Hotels - надання послуг по розміщенню й обслуговуванню, з метою створення міцного, тривалого і взаємовигідного співробітництва з клієнтами, співробітниками, власниками, акціонерами і суспільством" [43].

Зі змісту видно, що місія не є якоюсь конкретною програмою, ув'язаною по термінах, ресурсам і виконавцям. Вона дає суб'єктам зовнішнього середовища загальне уявлення про те, що це за організація, до чого вона прагне, сприяючи при цьому формуванню внутрішньої єдності. Формулюючи свої стратегічні орієнтири у формі місії, організація тим самим не тільки доводить до суспільства цілі і напрямки свого розвитку, але і дозволяє людям, що працюють у ній, додати визначену свідомість і принципове значення їх поточним діям з перспективної точки зору. Іншими словами, формування місії є тим своєрідним засобом комунікації, що може дати представлення суспільству про цінності, що розділяють і якими володіють навколишні нас ті чи інші економічні суб'єкти.

Європейські, і, особливо, американські підприємства й організації, конкуруючи між собою за потенційних покупців і за зміцнення доброзичливого відношення суспільства до себе, прагнуть бути максимально прозорими, тому місія дозволяє їм заявити і гласно позначити якість своїх товарів і послуг, обнародувати своє відношення до суспільства, до навколишнього середовища, висловитися у відношенні своїх орієнтирів.

У нашій країні, при колишньому економічному устрої, підприємства не визначали свою місію через повну відсутність такої потреби по зрозумілим причинам. Зі зміною умов господарювання, в економічних суб'єктів виникла необхідність установлення способи передачі інформації про себе широкому колу потенційних партнерів і споживачів товарів і послуг. Звідси розглянемо цей етап докладно.

При формуванні місії необхідно враховувати не тільки зовнішню спрямованість, але і внутрішню значимість. Місія повинна бути сформульована таким чином, щоб вона відбивала поточні досягнення і виражала майбутні устремління організації, що у зовнішнім середовищі роблять її відмінної від інших подібних у плані якості і надійності. При цьому місія визначає стратегічні орієнтири і показує тактичний напрямок, що, у свою чергу, є своєрідним закликом і завданням для внутрішнього середовища організації, відіграючи істотну роль у процесі стратегічного планування і мотивації персоналу.

Одну з найбільш точних формул місії дає X. Віссема: "Місія компанії = Образ + Кредо". Відповідно до його формулювання, місія являє собою сполучення образа компанії і її кредо [35].

Сформулюємо місію для ЗАТ „Солоницівський комбінат меблевих деталей”: „Основне призначення ЗАТ „Солоницівський комбінат меблевих деталей” полягає у діяльності по виробництву екологічно чистої та якісної продукції з метою забезпечення потреб партнерів підприємства у високо надійних деталях для виробництва меблів”.

У сучасній теорії планування [32] прийнято виділяти вісім ключових просторів чи основних сфер діяльності, у границях яких кожне підприємство визначає свої головні цілі. Це - положення підприємства на ринку, інноваційна діяльність, рівень продуктивності, наявність виробничих ресурсів, ступінь стабільності, система управління, професіоналізм персоналу і соціальна відповідальність. У рамках цих сфер виділяють такі основні цілі, як прибутковість, фінансова стабільність, ріст частки ринку, наукові дослідження і розробки, ресурсне забезпечення, диверсифікованість, продуктивність, якість продукції і послуг, добробут працівників, розвиток системи менеджменту, перетворення в міжнародну компанію і т.п.

Цілі, переслідувані тим чи іншим підприємством, носять індивідуальний характер і також залежать від таких факторів, як галузева приналежність, тип підприємства, позиція на ринку, постачальники, джерела сировини і т.д. Разом з тим можна виділити ряд основних зовнішніх макроекономічних факторів, що дозволяють говорити про деякі узагальнюючі принципи формулювання цілей. Так, донедавна, найбільш значимими для більшості підприємств були фінансові і маркетингові цілі, обумовлені переходом у ринкову економіку. Сьогодні, коли світова економіка ввійшла в період трансформації від індустріальної в інноваційний уклад, перед підприємствами встають цілі в області наукових досліджень і розробок. Глобалізація бізнесу, у свою чергу, також змушує підприємства враховувати не тільки національні, але і міжнародні інтереси.

Найбільш універсальний підхід до формулювання цілей забезпечує принцип їхнього установлення відповідно до виконуваних внутрішніх функцій (маркетинг, фінанси, НІОКР, виробництво, персонал, структура).

Таким чином, сформулюємо основні цілі діяльності ЗАТ „Солоницівський комбінат меблевих деталей”:

  1. Завоювати в найближчі п’ять років 15% загальноукраїнського ринку меблевих деталей;

  2. Домогтися зниження собівартості продукції за рахунок впровадження новітніх технологій;

  3. Дотримуватись мотиваційної політики при роботі з персоналом підприємства. Залучати висококваліфікований персонал на підприємство;

Таким чином, ми розглянули вихідний етап процесу розробки стратегії. Узагальнимо схематично дії, виконувані на етапі "аналізу", і виділимо сукупність результатів, які необхідно одержати в якості вихідних даних для "планування" стратегії підприємства (див. додаток Г).

Різновиди загального корпоративного розвитку в системі стратегій зводяться до трьох основних типів: росту, стабільності і скорочення. Провідними видами стратегій росту є:

  • стратегія зворотної інтеграції, спрямована на ріст за рахунок придбання чи встановлення контролю над постачальниками сировини і комплектуючих виробів;

  • стратегія прямої інтеграції [51], що припускає одержання в володіння чи під контроль підприємства системи розподілу і збуту;

  • стратегія горизонтальної інтеграції яка являє собою об'єднання чи скупку підприємств конкурентів, що випускають аналогічну продукцію.

Деякі автори особливо виділяють такий тип стратегії росту, як "першопрохідника", "піонера" чи "раннього виходу", яка означає, що компанія пропонує на ринок принципово новий товар чи послугу, одержуючи при цьому перевага "першого ходу" [43] у даному бізнесі чи в конкретному регіоні. Нові ринки з'являються, як правило, у результаті відкриття нових технологій, виникнення нових запитів у покупців, появи нових фінансових інструментів і т.п.

Стратегія стабільності припускає зосередження і підтримку існуючих напрямків бізнесу. Конкретними вираженнями цієї стратегії можуть бути:

  • стратегія посилення позиції на ринку на основі лідерства в зниженні витрат, тобто формування більш низької ціни в порівнянні з конкурентами;

  • диференціація продукції, а саме, створенні унікальних, з погляду покупця, властивостей продукту за рахунок умов сервісного обслуговування, поліпшеного дизайну чи удосконалених характеристик самого товару; фокусування на визначеному сегменті ринку, що означає концентрацію діяльності підприємства на одному із сегментів ринку (регіоні) чи на особливій групі споживачів (за віком, за рівнем доходу, стосовно соціальної групи).

Стратегія скорочення застосовується в силу сформованих внутрішніх чи зовнішніх причин, які привели організацію до критичної ситуації. Виділяють наступні стратегії цілеспрямованого скорочення бізнесу:

  • "збір врожаю", спрямованої на одержання максимального доходу в короткостроковій перспективі;

  • "розворот", що припускає відмовлення від неефективних продуктів;

  • "відділення", що припускає закриття чи продаж нерентабельних виробництв;

  • "ліквідації", що представляє собою закриття всієї організації.

Вибір тієї чи іншої корпоративної стратегії здійснюється, як правило, за допомогою портфельного аналізу. Планування конкурентної стратегії, у свою чергу, здійснюється на основі моделі "П'яти сил конкуренції" по М. Портеру. Портфельний аналіз - це інструмент, що дозволяє оцінити всю господарську діяльність підприємства з метою вкладення засобів у найбільш прибуткові і перспективні напрямки і скорочення, чи припинення, інвестицій у неефективні проекти. Передбачається, що портфель компанії повинний бути збалансованим, тобто необхідно домогтися рівноваги усередині підприємства між тими господарськими підрозділами, що мають потребу в додаткових інвестиціях і тими, котрі здатні їх надати. Іншими словами, під збалансованим бізнес-портфелем варто розуміти рівномірне розміщення ресурсів між ринками що зароджуються і зрілими ринками з метою розосередження ризиків, спрямованості бізнесу, залежності від визначених груп споживачів і одержання, відповідно, рівноважного розподілу прибутку в короткостроковому і довгостроковому періодах.

Основним прийомом портфельного аналізу є побудова матриць, за допомогою яких бізнес-одиниці можуть порівнюватися один з одним за такими критеріями, як темпи росту продажів, відносна конкурентна позиція, стадія життєвого циклу, частка ринку, привабливість галузі й інші.

У світовому досвіді найпоширенішими портфельними моделями аналізу і планування, що дозволяють оцінити позиції конкретного виду бізнесу економічного суб'єкта в стратегічному просторі з врахуванням його подальшого розвитку, прийнято вважати такі моделі, як: BCG, GE/McKіnsey, Shell/DPM, ADL/LC, Hofer/Schendel.

У теорії і практиці найбільше поширення одержала матриця BCG. Дана модель, відома також як "росту-частки", вважається "зручним" інструментом для проведення стратегічного планування і є історично першою комплексною моделлю стратегічного планування, розробленою на початку 1970-х років Бостонською Консультаційною Групою (див. рис. 3.1).



В основі Бостонської матриці лежить модель життєвого циклу товару. Класичне для теорії життєвого циклу формування грошових потоків від негативного до росту, а потім поступового зниження, співвідноситься з відповідними клітками матриці. "Товар-проблема" (див. знак питання на рис. 3.1) уособлює стадію виходу на ринок. "Товар-зірка" - це зростаючий продукт. "Дійна корова" асоціюється зі зрілим продуктом. А "собака" ототожнюється зі спадом. Підприємству, що аналізує свою діяльність і здійснює планування на основі матриці BCG необхідно співвіднести конкретні бізнеси-одиниці з клітками матриці з урахуванням росту їхньої частки на ринку.

Матриця BCG дозволяє визначити місце кожного підрозділу стосовно ринку. У центрі уваги в моделі BCG лежить потік готівки фірми, що: направляється на проведення інвестиційних операцій в окремо взятій бізнес-області (у "зірку" чи "проблему"); виникає в результаті таких операцій ("дійна корова"); вилучається з повільно зростаючих бізнес-одиниць ("собака").

У результаті проведення портфельного аналізу за допомогою матриці "ріст-частка ринку" BCG, підприємство одержує можливість оцінити баланс свого портфеля, прийняти рішення про довгострокову стратегію продуктів з урахуванням їх конкурентноздатності і визначити потреби у фінансуванні кожної зі бізнес-одиниць.

Основним недоліком моделі BCG прийнято вважати обмежене врахування різних внутрішніх параметрів і зовнішніх факторів середовища діяльності підприємства. Базуючись на наведеному матеріалі побудуємо матрицю BCG для ЗАТ „Солоницівський комбінат меблевих деталей” (див рис. 3.2).




Отже, можна зробити висновок, що аналізованому підприємству необхідно інтенсифікувати зусилля, щодо покращення реалізації ламіновано ДСП. Низький попит на нього скоріше за все викликаний високою ціною на даний вид продукції, що зумовлено високою собівартість ламінованого ДСП, а також тим, що даний вид продукції завод почав випускати порівняно недавно. Зменшення собівартості можна досягти за рахунок впровадження новітніх технологій та більш досконалого устаткування.

Що стосується інших моделей портфельного аналізу, то, наприклад, моделі GE/McKіnsey, Shell/DPM являють собою скоріше розробку більш складної версії BCG, що враховують додаткові показники привабливості ринку і конкурентноздатності. На відміну від них, теоретичне положення моделі ADL/LC полягає в тому, що окремий узятий бізнес будь-якої корпорації аналізуються відповідно до концепції життєвого циклу галузі. А модель Hofer/Schendel припускає одержання визначених стратегічних висновків на основі аналізу ринку.

Ці й інші основні відмітні моменти вищезгаданих портфельних матриць, згрупуємо і представимо у виді таблиці (див. табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Порівняльна характеристика класичних портфельних моделей [67]

Модель

Основна мета стратегії

Розмір матриці

Зовнішні фактори оцінки

Внутрішні фактори оцінки

Загальна характеристика

BCG

Ріст частки ринку і збільшення прибутковості

2 x 2

Темп росту ринку

Відносна частка на ринку

Перша портфельна модель (1970 р.). Проста у використанні. Однак, значення частки ринку в порівнянні з іншими параметрами переоцінене

GE/ McKinsey

Напрямок ресурсів у сильний бізнес і вилучення зі слабких

3 x 3

Привабливість ринку

Конкурентноздатність фірми

Кожна вісь матриці має багатофакторний вимір. Більш детальна класифікація порівнюваних видів бізнесу і широкі можливості для вибору. Разом з тим, стратегії виглядають "наївними" і дуже поверхневими.

Shell/DPМ

Перерозподіл фінансових потоків зі зрілого бізнесу в бізнес що розвивається

3 x 3

Привабливість галузі

Конкурентноздатність фірми

Графічне зображення подібне матриці GE/McKіnsey, змістовна сторона розвиває ідеї, закладені в моделі BCG. Використання матриці обмежене рамками капіталомістких галузей промисловості

Hofer/Sc hendel

Позиціонування видів бізнесу і складання з них ідеального набору

5 x 4

Стадії розвитку ринку

Відносна конкурентна позиція

Уперше (1978 р.) зроблене чітке розмежування планування на корпоративний, діловий і функціональний рівень

ADL/LC

Формування збалансованого бізнес-портфеля по стадіях життєвого циклу і конкурентних положень бізнес-областей

5 x 4

Стадії життєвого циклу

Відносне положення на ринку

Процес планування будується на концепції життєвого циклу і виконується в 3 етапи: простий вибір, специфічний вибір і вибір уточненої стратегії. Уперше (1980 р.) запропоновані 24 уточнених стратегій



З таблиці 3.2 видно, що портфельні моделі, як і інші методи планування, ускладнюються поряд зі зміною зовнішніх умов. Збільшується не тільки кількість кліток у матриці, але і їхній зміст, а також якісні характеристики факторів для аналізу бізнесу і планування стратегій.

Розподіл ресурсів можливий також на основі моделей дисконтованого грошового потоку, матриці прибутковості, матриці Ансоффа, тривимірної схеми Абеля й інших. Однак, використання портфельних матриць несе в собі ряд переваг, що роблять їх більш привабливими. По-перше, портфельні матриці являють собою відносно простий і досить ефективний спосіб декомпозиції і порівняння діяльності підприємства на основі бізнес-областей. По-друге, портфельний підхід дозволяє оцінити роль бізнес-областей з погляду зовнішніх факторів (привабливості галузі) і внутрішніх параметрів (конкурентної позиції на ринку). На основі отриманих результатів підприємство направляє інвестиції в ті області, що є найбільш конкурентноздатними. По-третє, портфельний аналіз є ефективним механізмом для розгляду можливостей продажу чи придбання бізнес-одиниць. Іншими словами, призначення методів портфельного аналізу полягає в тім, щоб допомогти керівникам підприємств оцінити весь свій бізнес, порівняти окремі його області і визначити напрямки руху грошових потоків.

Таким чином, у результаті проведення портфельного аналізу за допомогою однієї з відомих моделей підприємство може оцінити конкурентноздатність основних продуктів для того, щоб визначити напрямки свого розвитку (ріст, стабільність чи скорочення) і визначити розміри вкладення чи навпаки вилучення капіталу стосовно кожної конкретної бізнес-області.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

скачати

© Усі права захищені
написати до нас