Ім'я файлу: Конспект лекцій.docx
Розширення: docx
Розмір: 60кб.
Дата: 11.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Основи психодіагностики, ПО, ск.т., 121гр..doc
Розширення: docx
Розмір: 60кб.
Дата: 11.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Основи психодіагностики, ПО, ск.т., 121гр..doc
Соціальна модель, яка була представлена у Конвенції ООН про права осіб інвалідністю, вперше змінила бачення причин труднощів, з якими зіштовхуються особи з особливими потребами - з самого порушення на ті бар’єри, які існують у зовнішньому середовищі (фізичні, інформаційні, інституційні, ментальні).
Інвалідність розглядається як проблема створена суспільством, соціальна дискримінація є найсуттєвішою.
Поняття «норма» з точки зору соціальної моделі розуміється як:
створення відповідного середовища існування, передусім соціального, з необхідною безбар’єрною інфраструктурою і високотехнологічною системою послуг;
необхідність розмежування понять «соціальна норма для здорових» і «соціальна норма для інвалідів».
Пiд соцiальною недостатнiстю розумiється такий недолiк iндивiда, який випливає iз порушення чи обмеження життєдiяльностi, за яких людина не може виконувати в повному обсязi звичну для її становища роль у життi (залежно вiд вiку, статi, соцiального i культурного стану).
Соцiальна недостатнiсть:
характеризує невiдповiднiсть мiж потребами людини та її становищем i очiкуваннями самого iндивiда або соцiальної групи, до якої вiн вiдноситься;
виникає при iзольованостi iндивiда вiд сiм’ї,
вiдсутностi мобiльностi i фiзичного доступу до об’єктiв соцiального оточення та засобiв комунiкацiї,
фiзичнiй залежностi вiд iнших людей, низькому рiвнi комунiкацiї, незадоволеностi потреби у самореалiзацiї.
Тобто поняття «соцiальна недостатнiсть» означає порушення у соцiальнiй сферi людини, вiдсутнiсть умов для гармонiзацiї та гуманiзацiї вiдносин людини i оточення.
Особливі потреби у реконструкції соціального оточення.
Особливі потреби у комунікації.
Особливі потреби у самообслуговуванні і пересуванні.
Особливі потреби у навчанні.
Особливі потреби в економічній незалежності
Соціальна модель вважає інвалідність нормальним аспектом життя, а не відхиленням.
Соціальна модель не заперечує наявність фізіологічних відмінностей, підтримує ідею про те, що турботу про лікування та реабілітацію потрібно залишити фахівцям, але результати їх діяльності не повинні впливати на те, чи буде людина з інвалідністю повноправним членом суспільства. Cоціальна модель спонукає держави до створення «суспільства для всіх».
Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю
прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 13.12.2006 Україна підписала Конвенцію 24.09.2008,
з 6.03.2010 р. Конвенція набула законної сили в Україні
Особи з інвалідністю мають користуватися тими самими правами, що і всі інші люди. Конвенція впроваджує гасло: всі різні – але всі рівні.
Метою Конвенції є заохочення, захист й забезпечення повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод, а також у заохоченні поважання притаманного їм достоїнства.
До осіб з інвалідністю належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.
«Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів», викладені в резолюції 48/96, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 30.12.1993 р., містять 22 правила, які охоплюють всі аспекти життя осіб з інвалідністю та передбачають здійснення постійних заходів з вирівнювання можливостей всіх осіб з інвалідністю в реалізації прав людини.
Початок руху за незалежне життя людей з інвалідністю
Ед Робертс. У 1962 р., вступив до Університету Берклі штату Каліфорнія (США). Він – засновник руху за громадянські права і руху незалежного життя людей з інвалідністю в Америці.
У 1970х рр. минулого століття уряд США почав розглядати осіб з інвалідністю як суспільну меншину – групу, громадянські права якої потребують захисту на рівні з іншими, наприклад, афроамериканцями. Ініціатори таких поглядів швидко переконались у необхідності прийняття спеціальних нових законів стосовно захисту прав та інтересів осіб з інвалідністю. До цього всі законодавчі ініціативи, програми надання соціальної допомоги базувались на традиційному підході – на здатності «інваліда» пристосуватись до умов світу здорових людей і сегрегації тих, хто не міг брати участь у нормальному житті.
Під тиском громадськості був прийнятий Закон «Про права інвалідів», який відобразив зміни у ставленні до людей з інвалідністю і гарантував реалізацію прав цієї групи населення. З його прийняттям люди почали замислюватись не тільки над тим,як зробити будівлі доступними, але й над тим, як допомогти особам з інвалідністю інтегруватись у суспільство і брати участь у всіх сферах життєдіяльності. Вимоги закону поширювались на школи, громадські місця, лікарні, на всі гілки влади. Вперше у Законі «Про реабілітацію» (1973 р., США) дизайн навколишнього середовища був визнаний як одна з умов досягнення громадянських прав.Але його правові умови щодо дизайну розповсюджувались тільки на установи, які фінансувались з державних фондів. Прийняття цього Закону забезпечило створення Рад з питань доступності архітектурних та транспортних обєктів для людей з інвалідністю, а також виділення коштів для професійного навчання фахівців.
Важливим документом, що забезпечує спільне розуміння інвалідності та є основою міжвідомчого підходу, є Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров`я дітей і підлітків (МКФ – ДП). Її використовують як підгрунтя для розвитку системи реабілітації, раннього втручання та інклюзивної освіти, для розроблення державної політики.
Функціонування та обмеження життєдіяльності розглядаються через МКФ як взаємодія між навколишнім середовищем та станом здоров`я людини, що надає можливість ефективного планування послуг для людей з інвалідністю.
Закон України «Про освіту» містить основні терміни, пов’язані з інклюзивним навчанням: інклюзивне навчання, індивідуальна програма розвитку, діти з особливими освітніми потребами, універсальний дизайн та ін. Зокрема, інклюзивне освітнє середовище визнчається як сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей.
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» визначає особу з інвалідністю як особу зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Лекція 3. Різноманіття і суспільство, люди бувають різні за: віком, расою, етнічним походженням, статтю, релігією, сексуальною орієнтацією, культурою, цінностями
Підсистеми суспільства
Ступінь інклюзії індивіда та інклюзивності суспільства
- політична (політико-правова, соціально-політична; в тому числі самовідчуття індивіда з приводу захищеності і стабільності);
- підвищення рівня толерантності та поінформованості суспільства про особливості різних категорій людей, формування поваги до прав усіх людей, до особистості та гідності;
- приведення національного законодавства у відповідність з міжнародними нормативно-правовими документами (Конвенціями, Деклараціями..), що спрямовані на захист прав та гідності усіх людей;
- забезпечення доступу усіх категорій людей до об’єктів громадського призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, інформації та зв’язку, до освіти, праці, культури, туризму, фізичної культури і спорту;
– встановлення та посилення відповідальності за порушення прав різних категорій людей і задоволення не повною мірою їх потреб, бездіяльність у ліквідації перепон і бар’єрів, що перешкоджають людям реалізувати свої права тощо
- економічна (економічний стан, доступність економічних благ, становище на ринку праці);
- справедливість у можливостях і ставленні,
Жінок часто дискримінують у доступі до роботи та просуванні в кар’єрі через наявність дітей чи інші сімейні обов’язки, жінки часто стикаються із сексуальними домаганнями керівників та співробітників.
- рівне винагородження за рівноцінну працю, - (є навіть Конвенція про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, Міжнародна організація праці, 1951 рік) , Конвенція № 111 про дискримінацію в галузі праці та занять (1958 р.), Конвенція № 156 про працівників із сімейними обов’язками (1981 р.) та Конвенція № 183 про охорону материнства (2000 р.).
Будь-які обставини, не пов'язані безпосередньо з характером діяльності і діловими якостями працівника (його спеціальністю, кваліфікацією, професійними навичками, досвідом роботи, володінням особливими знаннями, психологічними якостями, необхіними для виконання дорученої роботи і т. ін.), не можуть бути покладені у підґрунтя будь-яких розрізнень між працівниками (всі повинні мати однакові шанси на карєрне зростання, підвищення кваліфікації, розмір заробітної плати). У світлі Конвенції ООН про ліквідацію усіх форм расової дискримінації слід визнати незаконними вимоги роботодавців при прийнятті на роботу чи надалі відомостей про етнічне (національне) походження працівника.
В Україні, як і в інших країнах, на практиці у середньому заробітна плата жінок є нижчою, ніж заробітна плата чоловіків.
За даними Державної служби статистики України, в усіх видах економічної діяльності є разючий гендерний розрив — заробітна плата чоловіків в Україні є більшою, ніж у жінок, у середньому на 22 % у І кварталі 2018 року. Однак у деяких видах економічної діяльності розрив становить понад 35 %. Наприклад, частка співвідношення заробітної плати жінок і чоловіків у поштовій та кур’єрській діяльності становила 58,9 %, у фінансовій та страховій діяльності — 63,2 %, у сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку — 64,9 %.
Ситуацію часто намагаються пояснити тим, що жінки та чоловіки обіймають різні посади в межах професії або що в жінок замало кар’єрного азарту, мотивації та наполегливості. Однак є багато прикладів однакової роботи та на однакових посадах, де чоловіки та жінки отримують абсолютно різні кошти - бухгалтери, юристи.
В той час, коли з 2017 року в Ісландії компанії та установи, що мають 25 або більше працівників, щороку зобов’язані проходити сертифікацію щодо рівної оплати праці (для забезпечення застосування чинного законодавства, яке забороняє дискримінаційні практики й вимагає, щоб жінки та чоловіки, які працюють на одного роботодавця, одержували рівну заробітну плату та мали однакові умови праці для однакової роботи та роботи рівної цінності).
А законодавство України не містить жодної норми, яка закріплювала б право працівників на рівну оплату за працю рівної цінності незалежно від статі. Стаття 21 Закону України «Про оплату праці» вказує лише, що забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від статі, і не містить чіткого положення про те, що кожен працівник незалежно від статі має право на рівну оплату за рівноцінну працю.
Отже, чинне законодавство України фактично обмежує право жінок на рівну з чоловіками оплату за рівноцінну працю, гарантоване нормами міжнародних договорів, ратифікованих Україною, які є частиною національного законодавства, та створює перешкоди в доступі до правосуддя жінкам, право яких порушено.
- справедливий доступ до безпечних умов праці,
- справедливість з точки зору кар’єрного зростання, охорони материнства, батьківської відпустки,
Стаття 183 Кодексу законів про працю України наголошує: “Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком”.
- баланс між трудовими і сімейними обов’язками,які повинні рівномірно розподілятись між чоловіками і жінками
Інклюзія як організаційно-економічний механізм оптимізації зайнятос ті економічно активного населення містить у собі сукупність усіх трьох ознак соціальної інклюзії (включення у певну групу, включення у діяльність, наявність соціального статусу).
Відео - співбесіда
- соціокультурна (освіта, дозвілля – позашкільна освіта, секції, театри, гуртки, музеї – у темряві Гончара 45в, тифлокоментарі у театрах, кіно..
Дощовий вечірній Львів. У мерехтливих вогнях площі ринок пробігає трамвай. Чоловік, одягнений у коричневу куртку з капюшоном, йде вулицею. Під пазухою він несе коробку з подарунковою стрічкою. Необачно переходячи дорогу, його збиває автомобіль. До нього вискакує водій…
ТИФЛОКОМЕНТАР ДО ФІЛЬМУ «ДОТОРКНИСЬ І ПОБАЧ»
У затишній хатці бабуся старанно місить у діжці тісто... Вона накрила тісто рушничком, позіхнула і втомлено пішла спати. А на гілці дерева, що біля хатки, пташка-зяблик теж засинає. На небі засяяли зірки. Зійшов місяць, схожий на пухкий рогалик…
ТИФЛОКОМЕНТАР ДО МУЛЬТФІЛЬМУ «СОНЯЧНИЙ КОРОВАЙ»
, суспільно-значуща діяльність - доступність і залученість);
- соціальна (різні аспекти соціальної взаємодії, включеність в співтовариства);
- територіальна (забезпеченість інфраструктурою, комунікаціями);
- символічна (ідентичність, соціальний статус, самооцінка і самоповага, інтереси і мотивація, можливості, перспективи).
Лекція 4. Міфи про різні категорії людей
Маргінали
У 30-х роках це жителі сільських районів, які приїхали у великі міста для заробітку, але так і не отримали роботу, емігранти, які не змогли прижитися на новій батьківщині, а також люди, що залишилися без роботи або даху над головою.
- люди, які втратили зв'язок з суспільством, в якому вони живуть і не пристосувались до нових умов життя. Не «люди другого сорту», але їх поведінка помітно відрізняється від сталої більшості, прийнятих традицій і звичаїв
- ті, хто не визнають загальноприйнятих норм і правил поведінки
- внутрішньо переміщені особи,
В українському суспільстві спостерігається додаткова соціальна напруженість, що викликає необхідність протидіяти стигматизації та відторгненню переселенців місцевими громадами. Асиміляція є одним із засобів подолання соціальної напруги.
Тому інтеграція внутрішньо переміщених осіб у нове середовище має бути предметом серйозної практичної роботи з місцевими мешканцями та самими переселенцями. Ментальні відмінності, важкий психологічний стан людей, що пережили втрату власного дому, рідних, близьких людей, соціальні негаразди, економічна криза стали підґрунтям для непорозумінь, конфліктів і, як наслідок, стигматизації ВПО. До того ж численні міфи про мешканців Криму та Сходу України призвели до створення та розповсюдження сталих негативних стереотипів. Загальний негативний фон у сукупності з відсутністю дієвих державних механізмів щодо сприяння адаптації ВПО заважає ефективній інтеграції переселенців до місцевих громад.
- національні меншини – роми (під час ІІ світової війни було знищено 80% ромського населення країн Європи, зараз забирають документи, або не видають потрібних довідок, або забирають дітей. Насправді наша неготовність створювати школи з класами для спільного навчання, прагнення підімяти їх під нас, викликає їх протистояння. А ще й міфи про канібалізми і відьм на кожному кроці). Вони люблять свободу, а ми вважаємо їх свободу неохайною, паскудною, вважаємо їх безвідповідальними, котрим на все плювати.
- представники релігійних течій,
- бездомні
- жінки
- люди з інвалідністю.
Стать і гендер
Термін «стать» відноситься до біологічних та загальних фізичних ознак чоловіків і жінок. Наприклад, тільки жінки можуть народжувати дітей.
«Гендер» стосується соціально обумовлених ролей, обовязків та владних відносин між жінками та чоловіками, дівчатами та хлопцями, на основі їх статі. Гендерні ролі та обовязки змінюються з часом і інших ключових факторів, таких як етнічне походження, економічний статус, релігія, вік.Поняття «гендер» також охоплює норми, переконання і практику стосовно того, що вважається чоловічою та жіночою поведінкою, а це впливає не лише на самоідентифікацію особистості, а й на спосіб організації установ, структур і систем, у тому числі робочих місць.
«Трансгендерні» люди не ідентифікують себе з представниками статі, отриманої ними при народженні. Якщо запитати у будьякої людини перед дзеркалом: «Чи хотіла вона б побачити своє тіло оновленим?з гарною фігурою, кольором очей, якістю шкіри?». Всі б чесно відповіли: «Так». Більшість людей свідомо чи підсвідомо мріють про трансформацію свого тіла, а трансгендери це бажання реалізовують. Статистика насильства над трансгендерами в Україні (у формі ненадання медичної допомоги у разі необхідності чи перешкоджання при спробі звернутись за медичною допомогою – 4% родичі, 44% мед працівники, 43% поліція – загалом 91% опитуваних), згвалтувань 37% (17% незнайомі, 2% медичні працівники, 18% поліція).
- ЛГБТ
Чи має право людина любити?Чи має право людина на любов до самопожертви? – в Біблії – немає більшої любові, ніж та, в якій людина віддасть своє життя за життя іншої людини». Любов цінність №1 у всіх вченнях. І тут ми починаємо сортувати:кого любити, як, в якій формі? Позі?де це можна робити? А де ні? Деяким дозволено мати по 12 дружин і бити їх. Деяким проголосити целібат. Якщо жінка любить жінку це ок? Так, в принципі, але є 1 але – як вони дітей народять? Зараз можна й усиновлення, й штучне запліднення. А якщо чоловік і жінка не народять то що?
ЛГБТ спільнота ніколи не оголошувала війни гетеросексуальній спільноті. Ті люди які бють ЛГБТ, ймовірно і бють своїх дружин, дітей…Церква завжди засуджувала насильство. Легальність будьяких особистісних стосунків між людьми є найвищим проявом цивілізованості суспільства, бо забезпечує вільне право вибору – інтелектуальне, а не насильницьке. В Україні 181500 чоловіків, які практикують секс з чоловіками, кожен 5ий мав досвід затримання представниками неформальних силових структур.З них: 19% словесні образи, приниження, 13% погрози, здирництво, шантаж, 11% побиття, застосування сили, 10% насильницькі допити.
І. Гофман зазначає, що опосередковані послання-образи, які породжуються рекламою, телебаченням. Книгами, друкованими ЗМІ, прямо. Без вплив процесів людської взаємодії, показують і дорослим і дітям, як саме має виконуватись гендерна роль. Отже, медіа створюють у масовій свідомості уявлення про канони маскулінності і фемінінності, а також уявлення про належну сексуальну поведінку і про сексуальність взагалі. Цей аналіз породжує питання про причинно-наслідкові звязки: чи ЗМІ імітують життя чи життя наслідує ЗМІ.
ЛГБТ-тематика досі є terra incognita для українського суспільства (немає точних даних про ЛГБТ-спільноту, невизначено дійсний рівень гомофобії і толерантності до осіб цієї сексуальної орієнтації, не сформовано відповідну соціальну політику). У масовій свідомості відображеній у ЗМІ домінують певні стереотипи, відображені у ЗМІ. Для жінок це 2 типи: сексуальний обєкт і щаслива домогосподарка – подруга чоловіка. Стереотип чоловіка – успішний бізнесмен, що претендує на звання «супермена в усьому». І хоч матеріали про успішних жінок і домашніх чоловіків транслюються дедалі частіше, проте панівними залишаються рецидиви незвільненої свідомості.
Найчастіше члени ЛГБТ-спільноти (чоловіки і жінки) стикаються на підставі своєї секусуальної орієнтації з моральним тиском близького оточення (родина та друзі), приниженням, образами, інституційними порушеннями прав людини та злочинами на грунті ненависті: фізичним і сексуальним насиллям.
Гей-парад, або гей-прайд – публічний марш ЛГБТ-спільноти для відкритого засвідчення своєї гідності як носії певної сексуальної орієнтації, соціосексуальної та гендерної ідентичності, для демонстрації солідарності у справі боротьби за свої права. Наймасовішим гей-прайдом вважається щорічний гей-парад у Сан-Паулу (Бразилія), що збираж понад мільйон учасників.
Гомофобія – емоційне неприйняття гомосексуальності чи гомосексуального компоненту бісексуальності та/або активне вороже ставлення до гомо- та бісексуалів.
Ксенофобія – нетерпимість щодо кого-небудь, чого-небудь чужого, незнайомого, незвичного; сприйняття чужого як незрозумілого, незбагненного, а тому небезпечного й ворожого (расові, національні, релігійні, соціальні ознаки).
Сексуальні меншини – соціальна сукупність гомосексуалів та бісексуалів обох статей, а трансгендери і транссексуали – гендерні меншини. Термін «меншини» акцентує увагу на потребі в особливій турботі до представників меншини з боку держави для захисту їх прав та покращення якості їх життя.
Стигма – «якщо він гей, то він манірний», «якщо вона лесбійка, то вона не може виховувати дітей».
Гендерна рівність означає, що всі люди – жінки та чоловіки, дівчата і хлопці - повинні мати рівні права, можливості та до них повинні ставитись як до рівних в усіх сферах життя. Вони повинні мати свободу вибору щодо своєї поведінки та прагнень і визначати свої практичні та стратегічні гендерні потреби та інтереси, не обмежуючись жорсткими гендерними ролями, стереотипами, забобонами. Гендерна рівність у сфері праці означає справедливість у можливостях і ставленні, рівне винагородження за рівноцінну працю, справедливий доступ до безпечних і здорових умов праці, рівноправність стосовно свободи обєднання та ведення колективних переговорів, справедливість з точки зору карєрного зростання, охорони материнства, батьківської відпустки, баланс між трудовими і сімейними обовязками, причому останні повинні рівномірно розподілятись між чоловіками і жінками.
Гендерне насильство, жертвами якого переважно стають жінки та дівчата (хоча іноді чоловіки і хлопці), тісно повязане з ВІЛінфікуванням.