Основна мета – розвиток творчого стилю мислення.

Дидактичні цінності:

• 
  активна форма роботи на противагу репродуктивним методам;
  
• 
  формуються уміння коротко і чітко висловлювати свої думки;
  
• 
  учасники навчаються слухати і чути один одного.
  

1. 
   Формуються групи в кількості 7-9 чоловік.
   
2. 
   В групах вибирається ведучий, який слідкує за правилами “штурму”, акцентує увагу на тих чи інших цікавих ідеях.
   
3. 
   Група вибирає секретаря, завдання якого фіксувати ідеї, цікаві міркування тощо.
   
4. 
   Проводиться первинне обговорення і уточнення умов завдання, проблеми.
   
5. 
   Викладач визначає час на перший етап.
   

• 
  більш строгою структурою
  
• 
  логікою викладу навчального матеріалу
  
• 
  системним викладом висвітлення знань
  
• 
  великою кількістю інформації, що подається.
  

• 
  вступні: концентруються основні поняття, положення, ідеї, які будуть розкриті. (Сучасна політична карта світу. Населення світу).
  
• 
  оглядові (загальна характеристика великих країн)
  
• 
  підсумкові .
  

• 
  уміння вільно читати і розуміти прочитане;
  
• 
  уміння виділяти головне;
  
• 
  уміння вести записи, складати структурні і логічні схеми;
  
• 
  уміння підібрати по темі літературу.
  

• 
  Мета навчання при цій технології відрізняється від класичної схеми – дати єдино правильні, раз і назавжди визначені знання, вміння, навички. Студенти разом із викладачем розв»язують пізнавальну проблему, яка має декілька варіантів вирішення, кожен з яких претендує на істину;
  
• 
  Кейс-методу, на відміну від традиційних технологій, властивий демократичний характер процесу одержання знань. Студент є рівноправний із іншими учасниками обговорення проблеми. Головним у навчанні є не оволодіння готовими знаннями, а їх вироблення в процесі співтворчості студента і викладача.
  
• 
  Результатом застосування кейс-методу є не лише знання, а й формування практичних навичок, розвиток системи цінностей студентів, життєвих установок, почуття впевненості в собі…
  

• 
  Уважно прочитати кейс, ознайомитися із ситуацією
  
• 
  Узагальнити і проаналізувати інформацію, виявити проблему
  
• 
  Розвинути гіпотези
  
• 
  Сформулювати альтернативні рішення, скласти перелік переваг і недоліків кожної із альтернатив, рекомендувати альтернативне рішення, якому надається перевага, обгрунтувати ці переваги.
  

1. 
   Натуральна (природна) – рослини, тварини, мінерали та ін.)
   
2. 
   Художньо-образотворча (малюнки, картини, фотографії…)
   
3. 
   Умовно-схематична (карти, схеми, креслення, графіки)
   
4. 
   Аудіовізуальна
   

1. 
   Оптимальність використання. Наочність – не самоціль, а засіб, який повинен забезпечити не тільки підвищення якості знань, їх міцність, але й розвиток сприйняття, мислення, активності і самостійності учнів.
   
2. 
   Поєднання слова і наочності
   
3. 
   Залучення учнів до виготовлення наочності
   

• 
  усні (сприяють розвитку логічного мислення, пам»яті, мови, уваги).
  
• 
  письмові (використовуються для закріплення знань і вироблення умінь їх застосування) : різні види диктантів – слуховий, зоровий, пояснювальний, вибірковий, вільний, творчий, контрольний; граматико-орфографічні вправи (вставлення слів,пропущених у тексті, підкреслення потрібного слова, групування розрізнених даних слів у речення та ін ), різноманітні стилістичні вправи (тези, реферати, рецензії есеї та ін.)
  
• 
  графічні (складання таблиць, діаграм, графіків, карт)
  
• 
  технічні (мають виробничо-трудову спрямованість).
  

• 
  Індуктивні
  
• 
  Дедуктивні
  

1. 
   репродуктивні завдання (Яка група островів Північно-Льодовитого океану : Земля Франца-Йосифа, Північна Земля, Нова Земля лежить ближче до Північного полюсу?
   
2. 
   З»ясування простих запитань: Що називається озером? Що таке літосфера?
   
3. 
   Географічні вправи і задачі, практичні роботи
   
4. 
   Контрольні роботи за контурними картами
   
5. 
   Географічні диктанти.
   

• 
  уважно прочитати питання і відшукати вимогу питання
  
• 
  .визначити, що дано і що потрібно знайти
  
• 
  пригадати, що знаємо про це явище, які причинно-наслідкові зв»язки його пояснюють
  
• 
  спів ставити раніше отримані знання і нову інформацію
  
• 
  на підставі такого співставлення виявити протиріччя.
  

1. 
   Симулятивні ігри (від лат. Удавання). Називають процедури з виконанням певних дій, які відтворюють, імітують будь-які явища дійсності. (Процедура ухвалення рішення в органах влади...).
   

2. 
   Рольові ігри (драматизація). Імітація реальності призначенням певних ролей учасникам і надання їм можливостей діяти „наче насправді”.
   
3. 
   Ділові ігри – програвання тієї чи іншої ситуації спеціалістами, внаслідок чого визначається процес або його результат.
   

1. 
   Поняття про форми організації навчання. Становлення і розвиток форм організації навчання в історичному часі.
   
2. 
   Урок – основна форма навчання у СШ.
   
3. 
   Інші форми організації навчання.
   

• 
  повністю індивідуалізувати зміст, методи, і темп навчальної діяльності дитини;
  
• 
  враховувати індивідуально-психологічні характеристики особистості учня;
  
• 
  здійснювати контроль за ходом за результатами навчальної роботи.
  

• 
  неекономність, великі затрати;
  
• 
  обмеженість співпраці з іншими учнями, що негативно відбивається на формуванні умінь працювати в колективі
  

4. 
   Групова форма навчання. Починаючи з ХУІІ ст. поширюється групова форма навчання, вищим рівнем якої і стала класно-урочна система.
   

• 
  Учні приблизно одного віку і рівня підготовки складають клас (від лат classis – розряд, група) , який зберігає в основному постійний склад на весь період навчання;
  
• 
  Клас працює за єдиним навчальним планом і програмою згідно постійного розкладу;
  
• 
  Основною одиницею навчання є урок ;
  
• 
  Урок, як правило, присвячений одній навчальній дисципліні і темі;
  
• 
  Роботою учнів на уроці керує учитель.
  

• 
  Чітка організаційна структура, яка забезпечує впорядкованість всього навчально-виховного процесу, послідовне, систематичне вивчення матеріалу;
  
• 
  Можливість взаємодії дітей між собою у процесі колективного обговорення питань;
  
• 
  Постійний емоційний вплив особистості учителя на учнів, їх виховання у процесі навчання;
  
• 
  Економність навчання, раціональне використання навчального часу.
  

• 
  Важко здійснювати індивідуальний підхід до учнів;
  
• 
  Орієнтована в основному на середнього учня: створює труднощі для слабших учнів і затримує розвиток здібностей у більш сильніших;
  
• 
  Часта зміна предметів на протязі короткого відрізку часу – учні не можуть довести розпочаті справи до кінця, продумати їх…
  

• 
  Пуебло-план (м.Пуебло, США): загальний для всіх навчальний матеріал вивчався школярами у звичайному режимі. Учитель фіксує засвоєння матеріалу як задовільне або незадовільне. Для здібніших – додаткові завдання.
  
• 
  Санта-Барбара- план (м. Санта-Барбара, США): передбачався поділ учнів за здібностями на три підгрупи, робота в яких відрізнялася за об»ємом і глибиною вивченого матеріалу. Допускався перехід із однієї групи в іншу.
  
• 
  Баталія-план (м.Батавія, США) Отримав широке поширення на початку ХХ ст. В рамках цього плану із класом працювало 2 учителі. Т.зв. головний вчитель вів фронтальну роботу з класом на уроці, асистент – індивідуальні заняття з окремими учнями після уроків.
  
• 
  Вінетка-план – система індивідуалізованого навчання. 1921 р. За назвою населеного пункту у штаті Іллінойс, США. Перша половина дня- індивідуальна робота. Друга половина – групова діяльність дітей, скерована на залучення дітей до колективної праці. Що цікаво, що групові проекти не мали відношення до якого навчального предмета, а стосувалися форм загального розвитку (спільні театральні постановки, шкільні кооперативи тощо).
  

• 
  Відсутність класної роботи як такої ( всього 1 год. в день колективна) , решта –індивідуальна робота.
  
• 
  Повна свобода учням у виборі занять, черговості вивчення навчального матеріалу.
  
• 
  Поділ річного навального матеріалу на місячні розділи, які у свою чергу поділялися на щоденні завдання
  
• 
  Наявність договору (т.зв.контракту) між учнем і учителем про самостійне опрацювання матеріалу із дотриманням чітких умов виконання
  
• 
  Детальний облік за допомогою складної системи облікових карток
  

• 
  Темп навчання пристосовувався до реальних можливостей учнів
  
• 
  Розвивалася ініціатива, самостійність
  
• 
  Вироблялося почуття відповідальності, пошук найбільш раціональних способів виконання поставлених завдань
  

• 
  систематично і послідовно викладати певну дисципліну
  
• 
  поєднувати роботу під своїм керівництвом із самостійними заняттями учнів,
  
• 
  використовувати різні форми організації навчальної діяльності учнів на занятті: індивідуальну, групову, фронтальну;
  
• 
  застосовувати різні методи навчання;
  
• 
  вести систематичні спостереження за розвитком учнів, керувати цим процесом;
  
• 
  здійснювати виховну діяльність;
  

• 
  оволодівати системою знань, умінь і навиків, методами пізнавальної діяльності
  
• 
  можливість комунікувати, взаємодіяти з іншими учнями, формувати уміння працювати в колективі, себе як особистість.