Ім'я файлу: Основи_психологічної_практики_(практична_психологія)._Курс_лекці
Розширення: doc
Розмір: 225кб.
Дата: 09.08.2022
скачати

• 
  бути спроможним визнавати свої помилки і прорахунки і йти на такий ризик, якого він очікує від клієнта;
  
• 
  в разі необхідності йти на конфронтацію;
  
• 
  діяти на основі розвинутої інтуїції;
  
• 
  бути щирим у спілкуванні;
  
• 
  досліджувати свій внутрішній світ;
  
• 
  робити те, на що він очікує від клієнта.
  

Особистісний потенціал практичного психолога:

• 
  турботливість;
  
• 
  переконання у своїх уміннях;
  
• 
  відвертість;
  
• 
  психологічна сила;
  
• 
  життєвий досвід;
  
• 
  знання самого себе;
  
• 
  почуття гумору;
  
• 
  винахідливість.
  

Етичні вимоги до практичного психолога:

1. 
   Необхідність самому пройти психокорекцію (отримати глибинну психологічну підготовку).
   
2. 
   Чітко розуміти закони, яким підлягають групові процеси та індивідуально-особистісні зміни.
   
3. 
   Володіти методичними основами психологічного впливу на іншу особу, що передбачає розуміння психологічних захистів.
   
4. 
   Не працювати з психічно хворими.
   
5. 
   Попереджувати клієнтів про емоційні навантаження, а також про передбачувані результати.
   
6. 
   Клієнт має усвідомлювати, що саме від нього залежить успішність роботи.
   
7. 
   Уникати ризикованих форм роботи.
   
8. 
   Бути готовим до переносу.
   
9. 
   Конфіденційність.
   
10. 
    Не нав’язувати власних цінностей і переконань.
    
11. 
    Готувати клієнта до реалізації здобутого в житті.
    

2. Основні завдання роботи практичного психолога

Основна мета психологічної роботи – безпосередня психологічна допомога людям, які її потребують. Практичні психологи надають допомогу у вирішенні проблем, що виникають у галузі освіти, медицини, виробничої праці, соціального та особистого життя.

Однак часто-густо психологи бувають некоректними у вирішенні проблем, коли вирішують нереалістичні проблеми. Від психолога часто чекають більшого, ніж він здатен зробити. Компетенції психолога почали адресувати всі ті проблеми, які не можуть вирішити в інший звичний спосіб. Неможливість вирішити ці вічні проблеми призводить до розчарування спільноти у професійних можливостях психолога.

Отже, основні цілі роботи практичного психолога можна сформулювати так: надання адекватної повноцінної психологічної допомоги без порушення етичних норм. Під психологічною допомогою треба розуміти насамперед поглиблення рефлексії власного життя, розширення поля свідомості на межі несвідомих причин проблеми, навчання самоконтролю, відпрацювання нефункціональних афектів, психологічних травм минулого.

Основні задачі:

1) виявлення психологічних характеристик людини чи групи;

2) виявлення психологічних причин, що викликають труднощі у повсякденному житті;

3) надання психологічної допомоги у подоланні цих труднощів, у вирішенні клієнтом різноманітних психологічних проблем;

4) соціально-психологічний супровід праці і життя клієнтів;

5) пропаганда психологічного знання і підвищення психологічної культури людей;

6) оптимізація системи психологічної роботи і підвищення власної професійної компетенції.

3. Основні види діяльності практичного психолога:

1. 
   Психологічне оцінювання
   

Йдеться про здійснення психологічної діагностики. Це особлива психологічна діяльність, яка спрямована на кількісну та якісну оцінку психічних функцій і психологічних особливостей людини.

При цьому психолог-діагност орієнтується на норму (вікову, статеву, патопсихологічну, індивідуально-психологічну) у прояві психічних функцій людини. Відхилення від норми визначає діагноз.

Психодіагностика здійснюється на основі:

1. 
   об’єктивних показників діяльності (тесту);
   
2. 
   суб’єктивних показниках.
   

Для оцінювання використовуються професійні спостереження, бесіди, тести, опитувальники. Оцінка – по суті констатація наявності чи відсутності певних психологічних якостей, емоційних реакцій, поведінкових проявів і їх відповідність встановленим нормам.

У психологічному тестуванні можуть використовуватися тести-опитувальники, проективні тести і тести, що вимагають виконання певного виду завдання. Щоправда, слід пам’ятати, що на тести справляє потужний вплив фактор соціальної бажаності, що може спотворити результати.

2. 
   Психологічне консультування
   

Цей вид діяльності застосовується у різних видах життя та діяльності людей: в освіті, у вирішенні проблем здоров’я й особистого життя, промисловості, у бізнесі тощо.

Основний засіб – бесіда, побудована певним чином. Психолог допомагає клієнту з різних сторін подивитися на проблему і на способи дії у проблемній ситуації. Він допомагає розібратися з власними почуттями і думками, допомагає подолати суб’єктивні психологічні бар’єри, спонукає до розвитку в собі певних якостей, розвитку внутрішніх ресурсів поведінки.

Мета консультування – допомогти людям у досягненні відчуття благополуччя, полегшити переживання стресу, вирішити життєві кризи, підвищити їхню спроможність знаходити вихід зі складних ситуацій і самим приймати рішення та реалізовувати їх.

За психологічною консультацією звертаються у міжособистісних конфліктах, сексуальних стосунках, стосунках із дітьми, а також консультація відбувається з питань виробничих проблем, проблем психології управління, взаємовідносин людей у сфері суспільного життя.

Психологи-консультанти працюють індивідуально, з парами, сім’ями та групами. Щоправда, в останньому випадку така консультація виконує здебільшого просвітницькі функції.

Однією з форм психологічного консультування є телефон довіри як форма анонімної психологічної допомоги. Телефон довіри забезпечує оперативність спілкування, анонімність і пов’язану із цим довірливість. Іноді воно є більш ефективним, ніж класичне консультування.

3. 
   Психологічна просвіта
   

Головне завдання психологічної просвіти: розширення психологічних знань і підвищення психологічної культури населення. Такі знання потрібні керівникам, педагогам, лікарям, працівникам культури, торгівлі, бізнесу, аби з урахуванням психологічних особливостей людини провадити свою професійну діяльність.

В процесі психологічної просвіти психолог у науково-популярній формі знайомить загал з основами психології, результатами досліджень, формує потребу у психологічних знаннях і стимулює бажання використовувати їх у повсякденному житті.

Вимоги до психологічної просвіти: ясність, доступність викладу інформації, її практична орієнтованість. Бажано уникати професійної термінології.

Для психологічної просвіти можуть бути використані лекції, бесіди, семінари, виставки психологічної літератури, інформаційні стенди.

4. 
   Корекцій-відновлювальна та розвивальна робота
   

Психокорекція проводиться тоді, коли в результаті психодіагностики або консультування було виявлено відхилення від норми в психічному розвитку людини.

Корекційна робота – це вплив психолога на певні психічні функції, якості і форми поведінки особистості, спрямовані на подолання цього відхилення. Цей вплив здійснюється на основі уявлення про вікову норму психічного розвитку. Виходячи з цього психолог будує психокорекційну програму.

Корекційні заняття проводяться індивідуально або в групі впродовж тривалого часу.

Безпосереднім приводом для організації психокорекційної роботи є труднощі у навчанні, порушення поведінки, дезадаптація школяра, проблеми професійної та повсякденної діяльності, емоційно-вольові переживання. Фактично йдеться про виправлення психічного функціонування суб’єкта. Що передбачає більш цілеспрямований вплив, ніж при вихованні. Тут застосовуються специфічні засоби впливу на психіку людини (вправи, техніки).

Групова психокорекція може бути спрямована на розвиток комунікативних здібностей, на вміння аналізувати поведінку і стан інших людей, вміння адекватно сприймати себе. При цьому коректуються норми міжособистісної взаємодії, розвивається здатність гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватись в різних умовах і різних групах.

Методи психокорекції: інтелектуальні тренінги, методи навчання саморегуляції, рольові ігри, групові дискусії.

Розвивальна робота спрямована на подальший розвиток певних якостей, здібностей, умінь людини. Від психокорекції вона відрізняється тим, що така робота не виправляє неадаптивні і нефункціональні психічні особливості, а розвиває ті якості, які є недостатньо розвиненими, хоча форми роботи можуть співпадати з психокорекційними.

Головне завдання розвивальної роботи - відшуковування внутрішніх ресурсів для розвитку суб’єкта і правильні дії для їх підсилення, актуалізації у життєвих обставинах.

ЛЕКЦІЯ 7. основи організації роботи практичного психолога

1. 
   Національна система соціально-психологічної служби.
   
2. 
   Основні завдання національної системи соціально-психологічної служби.
   
3. 
   Структура національної системи соціально-психологічної служби.
   
4. 
   Етичні засади діяльності практичного психолога.
   

1. Національна система соціально-психологічної служби (НСПС)

НСПС об’єднує державні органи й організації, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології. До неї входять: психологічні та соціальні підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах; соціально-психологічні служби державної адміністрації; територіальні структури, що надають соціально-психологічні послуги населенню.

НСПС є основою загальнодержавної системи охорони психічного здоров’я населення України. Вона виконує дорадчі та експертні функції в усіх державних і територіальних установах:

• 
  забезпечення соціально-психологічних умов вільного розвитку особистості;
  
• 
  розв’язання та профілактики різних типів конфліктів, психологічних перевантажень у професійній діяльності;
  
• 
  створення оптимальних соціально-психологічних умов підвищення ефективності праці, навчання і виховання;
  
• 
  захисту і допомоги людині, котра перебуває у кризовій життєвій ситуації;
  
• 
  кваліфікованого управління соціальними процесами у суспільстві;
  
• 
  забезпечення єдиної політики у психологічному захисті населення.
  

Діяльність соціально-психологічної служби є одним із вирішальних чинників гуманізації відносин у суспільстві, оскільки ґрунтується на індивідуальному підході до особистості людини.

Основними спеціалістами НСПС є: психологи-консультанти, практикуючі психологи, соціологи, соціальні працівники, соціальні педагоги, методисти соціально-психологічних служб.

У своїй діяльності ПСПС співпрацює на договірних засадах з неурядовими та приватними структурами, що надають соціально-психологічні послуги населенню або проводять навчання за темами НСПС.

Основні функції НСПС: аналіз і прогнозування поведінки людей, активний соціально-психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, профілактична робота, реабілітація, дорадча функція, психогігієна.

Головна метаНСПС – забезпечення необхідність соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків і міжособистіної взаємодії) і водночас – підтримка розвитку і захист психічного здоров’я особистості громадян України.

Організаційні принципи НСПС полягають у тому, щоб забезпечити її максимальну ефективність при оптимальних витратах і мінімальному кадровому забезпеченню. Оскільки НСПС діє в різних міністерствах та відомствах, її працівники мають подвійне підпорядкування.

2. 
   Основні завдання національної системи соціально-психологічної служби
   

1. 
   Надання допомоги органам управління у розробці та реалізації державної політики на основі вивчення стану масової свідомості, прогнозування й активного впливу на соціально-психологічні процеси у суспільстві.
   
2. 
   Виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, у галузях науки і культури, в органах законодавчої, виконавчої та судової влади.
   
3. 
   Забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян з урахуванням їхніх здібностей, особливостей життя і праці; реабілітація потерпілих від техногенних, соціальних та природних катастроф.
   
4. 
   Участь у розробці і сучасному застосуванні нових технологій і методик навчання, виховання, розвитку і перевиховання дітей та молоді, впливу засобів масової комунікації на людей.
   
5. 
   Координація прикладних психологічних, соціологічних і педагогічних досліджень у практичній діяльності; підтримка пріоритетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з молоддю, сім’єю, в галузях політичної, юридичної, військової, педагогічної та медичної психології, соціології, педагогіки.
   
6. 
   Здійснення психометричного нагляду: розробка, упровадження і контроль за кваліфікованим використанням психологічних методик і технологій.
   
7. 
   Участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації спеціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів.
   

3. Структура національної системи соціально-психологічної служби

Структура НСПС має три рівні: центральні органи, обласні, районні (міські). На кожному рівні створюються практичні центри, які безпосередньо здійснюють практичну соціально-психологічну діяльність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби. Велике значення мають професійні асоціації і товариства соціальних працівників і практикуючих психологів.

Вищим органом управління НСПС є Рада головних психологів відомств і областей, яка вивчає напрями і зміст роботи НСПС, здійснює фінансування основних проектів, створює атестаційні й акредитаційні комісії.

Поточну роботу з виконання рішень Ради, з координації практичних робіт і розвитку служби здійснює Координаційна група (комітет).

На основі відповідних кафедр інститутів удосконалення, лабораторій і центрів практичної психології, профорієнтації тощо створюється Науково-методичний центр Національної соціально-психологічної служби. Він є головною управлінською, методичною і координуючою організацією в НСПС.

Науково-методичний центр:

• 
  організовує та контролює виконання рішень Ради головних психологів;
  
• 
  організовує та координує роботу комісій, творчих груп, центрів, лабораторій;
  
• 
  виступає головним виконавцем державних замовлень на здійснення робіт у галузі практичної психології та соціальної роботи;
  
• 
  здійснює розробку, експертизу і розповсюдження методів, методик і технологій, що застосовуються в діяльності НСПС;
  
• 
  бере участь в акредитації психологічних навчальних закладів;
  
• 
  здійснює атестацію спеціалістів вищої категорії в галузі практичної психології та соціальної роботи;
  
• 
  здійснює підвищення кваліфікації психологів, соціологів, соціальних працівників та інші.
  

Головний психолог в області є головною посадовою особою НСПС в області. Він підпорядковується керівникові Науково-методичного центру НСПС та обласній Раді з практичної психології. Головна функція обласного центру: атестація спеціалістів, розробка і впровадження нових методик і методів, здійснення практичної роботи, надання консультативно-методичної допомоги.

На районному рівні існує головний психолог району, міста. Головна функція – надання допомоги населенню.

Заміщення посад відбувається на конкурсній основі.

4. Етичні засади діяльності практичного психолога

Діяльність психологічних служб регулюється не тільки законодавчо, але й конкретними етичними нормами, що існують у формі специфічними нормативних документів – кодексів, де записані основні моральні вимоги до професійної діяльності практикуючих психологів та соціальних працівників.

Без дотримання етичних норм неможливо надавати ефективної допомоги людям. Наслідки недотримання: «завдання моральних збитків», «замах на гідність громадянина», «розголошення професійної таємниці», «психологічний тероризм», «порушення особистісного суверенітету». Такі дії можуть каратися не тільки штрафами, але й позбавленням волі. Практично в усіх випадках порушення етичних норм спеціаліст позбавляється права на професію.

В Україні законодавче регулювання діяльності у сфері соціального і психологічного захисту громадян та надання їм психологічних послуг ще практично не розроблене. Ще не існує комісій етики.

1. Практикуючі психологи та соціальні працівники мають бути відстороненими від власних професійних ролей і вміти свідомо керувати ними. Важливо не переносити основні риси непрофесійних ролей на професійні (перенесення особистісних проблем на клієнта).

2. Практичний психолог несе певну юридичну та моральну відповідальність за наслідки своєї роботи.

3. Дотримання правила «не зашкодь!».

4. Ніхто не має права примушувати людину проходити психологічне обстеження або брати участь у корекції її життєвого стилю, особистісних та індивідуальних рис, поведінки.

5. Конфіденційність та анонімність у роботі психологічних служб (які, щоправда, можуть бути порушеними в окремих випадках).

6. Адекватне представлення результатів тестування та іншої психологічної інформації.