Ім'я файлу: Реферат Тема 4 група 6 команда 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 07.09.2023
скачати

Міністерство Освіти і Науки України

Львівський національний Університет імені Івана Франка

Реферат

на тему «Криміналістична антропологія»

з предмету «Біологічна криміналістика»

Виконали студенти:

Солод Марія, ЮРД-35

Сосіцький Іван, ЮРД-3Б

Станович Марія, ПМІ-35

Степанович Дарина, ІНА-32

Львів, 2023

Фізична антропологія та варіативність виду Homo sapiens


Той факт, що людство не є єдиним за своїм зовнішнім виглядом, був очевидний завжди. Усі відмінності, які ми можемо побачити власними очима, носять внутрішньовидовий характер. Вивченням ступеня варіативності фенотипічних відмінностей людини покликана займатися фізична антропологія. В рамках цієї дисципліни були створені різні класифікації, які зазвичай називають антропологічними або расовими.

Слово "антропологія" походить із грецької мови і буквально означає "наука про людину" (anthropos - людина, logos - наука). Аристотель уперше використав цей термін насамперед для вивчення духовної природи людини. Щодо фізичної структури людини, то термін "антропологія", імовірно, уперше з'явився в назві книжки Магнуса Гунда, опублікованої в Лейпцигу 1501 року: "Антропологія про гідність, природу і властивості людини, елементи і частини людського тіла".

В сучасному розумінні, антропологія – це галузь, що вивчає походження і еволюцію фізичної організації людини та її рас. Це наука про мінливість людського організму в просторі і часі, законах цієї мінливості і чинниках, нею керуючих. Але так як життя людини нерозривно пов'язане з суспільним середовищем, то й антропологія, вивчаючи людей, вступає в ту область, де існують соціально-історичні закономірності. У цьому специфіка антропології, складність її досліджень, в цьому відмінність її від інших біологічних наук, її безпосередній зв'язок з історичними науками – археологією, етнографією, історією.

Таким чином, хоча фізична антропологія спирається на знання і методи природничих наук, вона підтримує особливо тісний зв'язок із соціальними науками. У широкому сенсі, це вивчення анатомічних і фізіологічних змін, які відбуваються в певних організмах в результаті виникнення соціального життя, мови, цінностей і, в більш широкому сенсі, культури.

Антропологія включає три основні розділи:

  1. Морфологію – вивчення форми та вигляду організму або його частини, в даному випадку – людини;

  2. Антропогенез – процес походження і розвиток усіх видів роду Люди (Homo), розглянуті в біологічному (еволюційному), психічному і соціокультурному планах;

  3. Расознавство чи етнічну антропологію – вивчення людських рас, історія їх формування (расогенез).

Для криміналістичної антропології особливий інтерес викликають два розділи, а саме - морфологія та расознавство.

Розділ морфології зокрема розв'язує питання, пов'язані:

  1. З індивідуальною мінливістю фізичного типу;

  2. З його віковими змінами від ранніх стадій зародкового розвитку до старості включно;

  3. З явищами статевого диморфізму;

  4. З аналізом тих особливостей фізичної організації людини, які виникають під впливом різних умов життя і праці.

Відповіді на усі із зазначених вище питань є дуже важливими для експертів-криміналістів у їхній роботі, оскільки вони грають ключову роль у встановленні осіб жертв, тіла яких були захоронені. Складності додає той факт, що різноманіття та варіантивність людини як виду є дуже високою, тобто одна особина завжди сильно відрізняється від іншої.

Антропологічні ознаки можна класифікувати за кількома критеріями: за характером варіації (ознаки з безперервним характером варіації, порядкові ознаки, ознаки, що дискретно змінюються, номінальні ознаки), за характером матеріалу, що вивчається, за відношенням до конкретних систем людського організму тощо.

Залежно від зв'язку з конкретними системами організму, ознаки можуть описувати будову голови та обличчя, антропометричні параметри, черепні й остеологічні особливості, індивідуальні відмінності органів і тканин, функціональні й фізіологічні характеристики та багато іншого.

Залежно від характеру успадкування, ознаки можуть проявлятися як результат експресії одного або декількох генів або як результат складної взаємодії великої кількості генів.

Зокрема важливими для криміналістики антропологічними ознаками можна назвати такі ознаки, як: будова очей, носа і рота, пігментація, волосяний покрив, дерматогліфічні особливості (варіації шкірного рельєфу на поверхні долонь і стоп людини), одонтологічні (зубна система), антропометричні (розмір та форма черепа, інші вимірювальні ознаки).

Тафономія


Тафономія - це вивчення того, як організми розкладаються і стають скам'янілими або зберігаються в палеонтологічному літописі. Тафономічні явища поділяються на дві фази: біостратиграфія - події, що відбуваються між смертю організму і похованням; і діагенез - події, що відбуваються після поховання. З часом визначення тафономії розширилося, включивши в себе скам'яніння органічних і неорганічних матеріалів через культурні та екологічні впливи.

Існує п'ять основних етапів тафономії: дезартикуляція, розсіювання, акумуляція, скам'яніння та механічні зміни.

Перша стадія, дезартикуляція, відбувається, коли організм розкладається і кістки більше не утримуються разом плоттю і сухожиллями організму.

Розсіювання - це відокремлення частин організму, спричинене природними явищами (наприклад, повенями, падальниками тощо).

Акумуляція відбувається, коли відбувається накопичення органічних та/або неорганічних матеріалів в одному місці.

Коли багаті на мінерали підземні води проникають в органічні матеріали і заповнюють порожнечі, утворюється скам'янілість.

Останньою стадією тафономії є механічні зміни; це процеси, які фізично змінюють рештки (наприклад, заморожування-відтавання, ущільнення, транспортування, поховання).

Варто додати, що ці "стадії" не лише послідовні, але й взаємодіють між собою. Наприклад, хімічні зміни відбуваються на кожному етапі процесу через бактерії. Ці зміни починаються одразу після смерті організму: вивільняються ферменти, які руйнують органічний вміст тканин, а мінералізовані тканини, такі як кістка, емаль і дентин, є нічим іншим, як сумішшю органічних і мінеральних компонентів.

Криміналістична тафономія є відносно новою галуззю, яка набула популярності за останні 15 років. Це підгалузь судово-медичної антропології, що фокусується на тому, як тафономічні сили змінили кримінальні докази.

Існує дві різні гілки криміналістичної тафономії: біотафономія і геотафономія.

Біотафономія вивчає, як відбулося розкладання та/або руйнування організму. Основні фактори, які впливають на цю галузь, поділяються на три групи: фактори навколишнього середовища; зовнішні змінні, індивідуальні фактори; фактори самого організму (наприклад, розмір тіла, вік тощо) та культурні фактори; фактори, характерні для будь-якої культурної поведінки, які могли б вплинути на розкладання (практики поховання).

Геотафонологія вивчає, як практики поховання і саме поховання впливають на навколишнє середовище. Сюди входять порушення ґрунту і сліди від знарядь копання могили, порушення росту рослин і кислотності ґрунту від тіла, що розкладається, а також зміна ґрунтового і водного дренажу від привнесення неприродної маси на територію.

Ця галузь надзвичайно важлива, оскільки допомагає вченим використовувати тафономічний профіль для визначення того, що сталося з останками під час смерті (прижиттєво) і після смерті (посмертно). Це може мати величезне значення при розгляді того, що може бути використано в якості доказів у кримінальному розслідуванні.

Криміналістична археологія


Криміналістична археологія - це застосування археологічної теорії та методів до вирішення медико-правових та гуманітарних питань. Вона може включати методи, пов'язані з пошуком, локалізацією, обстеженням, відбором зразків, записом та інтерпретацією доказів, а також вилученням і документуванням людських останків та пов'язаних з ними доказів.

Криміналістичних антропологів і археологів часто просять допомогти слідчим і правоохоронним органам в оцінці застосовності методів дистанційного зондування, розробці стратегій відновлення, картографуванні місць знахідок, датуванні доказів і реконструкції подій.

Належне застосування криміналістичної археології забезпечує наукову основу для інтерпретації контексту, в якому знайдено останки і пов'язані з ними докази.

Визнано, що традиційні археологічні методи можуть бути дуже виснажливими і трудомісткими, і що не всі судово-археологічні дослідження можуть бути проведені в однаковий спосіб.

На відміну від багатьох польових археологічних проектів, час у судово-медичному контексті часто більш обмежений, оскільки слідчі можуть намагатися швидко розвинути зачіпки, зібрати докази до того, як вони будуть втрачені або знищені, або ідентифікувати підозрюваного.

Збір матеріалів на місці злочину, пакування, маркування та зберігання


Разом з речовими доказами в судово-медичну лабораторію надсилається постанова слідчого або ухвала суду. Крім постанови про призначення експертизи чи ухвали суду, разом з речовими доказами в лабораторію надсилають наступні документи:

  1. Супровідний лист, в якому зазначається кому, що і для якої мети надсилається; копія протоколу огляду місця події (речових доказів) чи речей потерпілого або обвинуваченого;

  2. Копія протоколу вилучення зразків, які подаються для порівняння;

  3. Копія висновку експерта судово-медичного обстеження живої особи чи судово-медичного дослідження трупа, якщо таке обстеження чи дослідження проводилось.

  4. Якщо предмети надсилаються на повторну експертизу - копія висновку первинної експертизи речових доказів.

Не упаковані, не опечатані чи речові докази з пошкодженнями упаковки, в лабораторію не приймаються.

При надходженні до лабораторії, речові докази і документи до них реєструються в реєстраційному журналі.

Експертом старанно оглядається упаковка, перевіряється характер і цілісність упаковки і печаток, при цьому звертається увага на текст відбитка, а потім проводиться їхнє розпакування.

У лабораторії при розкритті посилки повинні бути присутніми два працівники. Наявність речових доказів перевіряється за даними, які є в постанові про призначення експертизи.

За відсутності тих чи інших предметів, а також при виявленні предметів, не згаданих у документах, складається акт, який підписується трьома працівниками лабораторії. Один екземпляр акту негайно надсилається закладу - відправникові речових доказів, другий - залишається в лабораторії.

Для порівняльного дослідження і висновків про можливість чи неможливість походження речових доказів від певних осіб, їхні зразки збираються і надсилаються в лабораторію разом з речовими доказами.

Зразки крові збираються судово-медичним експертом лабораторії чи іншим лікарем у процедурному відділенні поліклініки в присутності слідчого. В останньому випадку про взяття крові складається протокол, який підписує лікар, медсестра, слідчий і особа, в якої взята кров.

Вивчення залишків людського тіла


Танатологія (від грец. thanatos - смерть, logos - вчення) - це теоретичний і практичний розділ медицини, що вивчає стан організму в кінцевій стадії несприятливого результату хвороби або ушкодження; динаміку, механізм процесу вмирання, безпосередні причини смерті, клінічні, біохімічні, морфологічні прояви поступового припинення життєдіяльності організму.

Судова танатологія - розділ судової медицини, що вивчає перебіг вмирання і посмертні зміни в органах і тканинах стосовно до цілей і завдань судової медицини.

Існує дві категорії смерті в судово-медичній класифікації: насильницька та ненасильницька.

Насильницька смерть настає в результаті впливу цілого ряду факторів навколишнього середовища, включаючи механічні, термічні, хімічні та електричні.

Ненасильницька смерть настає внаслідок різних захворювань або припинення функцій організму через повне вичерпання фізіологічних можливостей (при наявності старіння, недоношеності або несумісних з життям аномалій розвитку).

Приховані або маловиражені захворювання можуть за певних умов призвести до несподіваної та раптової смерті, тоді виникають підозри, що смерть була викликана із застосуванням насильства.

Ознаки смерті можна поділити на орієнтовні (відносні) та абсолютні (достовірні).

До орієнтовних ознак смерті належать:

  1. Пасивне, нерухоме положення тіла;

  2. Блідість шкірних покривів;

  3. Порушення свідомості;

  4. Припинення дихання;

  5. Навіть якщо дихання зберігається, спостерігається відсутність пульсу або серцебиття, коли серце слабке і не прощупується пульсова хвиля на периферичних артеріях. Однак це не доводить факт смерті. Серце ще може працювати, коли його функцію не можна визначити звичайними методами (пальпація, аускультація);

  6. Втрачається чутливість до болю, тепла та нюхових подразників;

  7. Втрата рефлексів, в тому числі зіничних і рогівкових. Це більш переконлива ознака смерті, але іноді в перерахованих вище станах можна виявити живу людину, яка перебуває в передсмертній агонії;

  8. Охолодження кінцівок.

Якщо при огляді на місці події не виявлено серйозних травм, не сумісних з життям (наприклад, розтрощення голови, глибоких порізів), або розкладання тіла, то єдиними ознаками смерті слід вважати ранні трупні зміни в організмі.

До ранніх ознак смерті відносяться наступні:

  1. Висихання трупа;

  2. Охолодження трупа;

  3. Забарвлення трупа;

  4. Трупне задубіння;

  5. Аутоліз;

  6. Висихання трупа.

Процес трупного висихання починається відразу після смерті, ознаки якого візуально проявляються через 6-12 годин, але серйозної вираженості досягають лише через 1-2 доби.

Трупні плями мають важливе судово-медичне значення, а саме вони:

  1. Є абсолютною ознакою біологічної смерті;

  2. Дозволяють судити про давність настання смерті;

  3. Свідчать про положення, в якому перебував труп після смерті і про зміну цього положення;

  4. Можуть указати на конкретний вид смерті;

  5. Дають можливість судити про швидкість процесу вмирання;

  6. Дозволяють визначити ложе трупу;

  7. Гіпостази (скупчення крові в капілярах тіла) у внутрішніх органах можуть симулювати прижиттєві ушкодження і хворобливі зміни.

Пізні трупні зміни стають явно вираженими до кінця першої – початку другої-третьої доби і досягають повного розвитку через кілька тижнів, місяців чи років. Вони спричинюють значні зміни трупа – його зовнішнього вигляду, будови органів і тканин.

Розрізняють два види пізніх трупних явищ:

  1. Руйнуючі:

    1. Гниття;

    2. Ушкодження і знищення трупа комахами, тваринами, птахами;

  2. Консервуючі:

    1. Муміфікація;

    2. жировіск (сапоніфікація);

    3. торф’яне дублення;

    4. замерзання трупа;

    5. консервація трупа у природних (олії, нафті, ропі та ін.) та штучних консервантах.

Гниття – це процес розкладання мікробами, які виділяють ферменти, складних білкових речовин на більш прості сполуки з утворенням жирних кислот і газів – аміаку, вуглекислоти, метану, сірчистого амонію, сірководню, меркаптанів, триметиламіну, скатолу, індолу, амінокислот, що володіють різким, специфічним запахом. Гниття супроводжується утворенням так званих трупних отрут – путресцину, кадаверину та інших, що вимагає обережності під час виконання експертизи трупа.

Трупна зелень з’являється до кінця першої доби після смерті. Вона може з’являтися раніше при сепсисі. На 3-4 добу, внаслідок зростаючого тиску гнильних газів у черевній порожнині, мікроорганізми поширюються по венозних судинах і викликають гниття крові, в результаті чого утворюється гнильна венозна сітка буровато-зеленого кольору - це і є трупною зеленню.

Гнильні гази просочують підшкірну жирову клітковину і роздуваючи її, утворюють трупну емфізему. Особливо роздутими виявляються обличчя, губи, молочні залози, живіт, мошонка, кінцівки. Під шкірою відчувається крепітація, хрускіт або потріскування – ознака наявності газів в підшкірній клітковині. Трупна (гнильна) емфізема стає вираженою на 2-му тижні.

Тиск газів у черевній порожнині досягає іноді 2 атмосфери і може викликати посмертні блювоту, сечовипускання, дефекацію, пологи, а також вивертання матки.

Судово-медичне значення процесу гниття:

  1. Є абсолютною ознакою смерті;

  2. Можна орієнтовано судити про давність настання смерті;

  3. Ускладнює ідентифікацію померлої особи;

  4. Знищує ознаки багатьох ушкоджень, прижиттєвих хвороб;

  5. Ускладнює визначення причини смерті.

Муміфікація – висихання тканин трупа з можливістю його тривалого зберігання. Найбільш сприятливими умовами для муміфікації є: сухе повітря, висока температура, добра вентиляція.

Судово-медичне значення муміфікації:

  1. Зберігає в тій чи іншій мірі зовнішній вигляд трупа, а це дозволяє ідентифікувати особу;

  2. Дозволяє виявити ушкодження, такі, як вогнепальні ушкодження, странгуляційна борозна, ушкодження, завдані гострими знаряддями;

  3. Значення муміфікації для визначення давності настання смерті невелика, так як швидкість висихання залежить від численних чинників.

Жировіск – речовина, в яку перетворюються тканини трупа в умовах підвищеної вологості і при відсутності або недостатньому доступі повітря, і сприяє тривалому збереженню трупа.

Судово-медичне значення жировоску:

  1. Зберігає зовнішній вигляд трупа, що дає можливість ідентифікації даної особи;

  2. Зберігаються ушкодження, які були на трупі;

  3. За вираженістю жировоску можна судити про давність його утворення з урахуванням конкретних умов.

Реконструкція минулого людини за її залишками


Для реконструкції минулого людини, чиї рештки були виявлені в ході кримінального розслідування, криміналісти можуть застосовувати багато різних методів та підходів.

Інформація, необхідна для реконструкції минулого, доступна з трьох джерел: люди, речові докази та документи. Зусилля істориків, які намагаються пролити світло на далеке минуле, здебільшого обмежуються дослідженням документів. Також досліджуються художні та епічні твори (або ж речові докази) і народні перекази (люди та їхні свідчення). Кримінальні слідчі, яких більше цікавить недалеке минуле - зокрема таке, що передувало загибелі особи, - часто використовують усі три джерела.

Вчені-археологи вивчають об’єкти, залишені попередніми людьми. Це включає роботи по мистецтві, будинки, одяг, глиняний посуд та знаряддя праці. В сучасному світі до таких об’єктів також включають сміття, що дозволяє визначити купівельні та споживацькі звички людини, що залишає його за собою.

Деякі фізичні антропологи вивчають, як соціальна активність людей пов'язана з їжею та кліматом і як це впливає на тривалість та якість життя людини та на можливі причини її загибелі.

Наприклад, розміри будинку і кількість вогнищ для приготування їжі можуть підказати, скільки людей живе під одним дахом. Кількість і цінність похованих предметів також може виявити класові та соціальні відмінності. Рештки тварин і рослин можуть показати, чи люди тримали тварин, чи полювали, чи вирощували культурні рослини для їжі, чи збирали дикорослі.

Посилання на джерела


  1. https://ua-referat.com/Антропологія_як_наука

  2. https://stud.com.ua/25292/kulturologiya/antropologichni_klasifikatsiyi_narodiv_svitu

  3. http://osvita.dream.net.ua/vnz/reports/culture/30428/

  4. https://uk.wikipedia.org/wiki/Антропологічна_ознака

  5. https://en.wikipedia.org/wiki/Taphonomy

  6. https://www.sciencedirect.com/topics/social-sciences/forensic-archeology

  7. James W. Osterburg, Richard H. Ward - Criminal Investigation_ A Method for Reconstructing the Past, 6th Edition -Anderson (2010)

скачати

© Усі права захищені
написати до нас