1 2 3 Ім'я файлу: (контрольна робота)Економіка зарубіжних країн.docx Розширення: docx Розмір: 57кб. Дата: 20.04.2021 скачати Оцінка основних макроекономічних показників США Народне господарство США вироюляє і споживає практично всі види товарів і послуг, які виробляються у світі. Тому ціни на товари і послуги в США приймають за еталонні, за ними розраховують паритет купівельної спроможності для порівняння країн за рівнем економічного розвитку і рівнем життя населення. За розміром економіки (ВВП) – 18,6 трлн дол. – США у 2020 році перейшли на 2-ге місце у світі, поступившись першістю Китаю. Проте за рівнем економічного розвитку (ВВП на душу населення) – 57300 дол. на жителя – США випереджають усі великі розвинені країни і, тим більше, – країни, що розвиваються. Дохід на душу населення вищий, ніж у США, мають лише 17 невеликих і карликових країн з сумарним населенням в 44 млн осіб (Швейцарія, Норвегія, Ірландія, Гонконг, Сінгапур, ОАЕ, Кувейт, Катар, Люксембург, Макао, Бруней, Ліхтенштейн, Монако, Сан-Маріно, Бермуди, Мен, Синт-Маартен). Найбільші за населенням країни світу відстають від США за рівнем економічного розвитку: Китай – у 3,7 разу, Індія – у 8,6 разу, ЄС – у 1,5 разу, Індонезія – у 4,9 разу, Бразилія – у 3,8 разу, Пакистан – у 11,2 разу, Нігерія – у 9,7 разу, Бангладеш – у 14,7 разу, Росія – у 2,2 разу. Середньорічний темп зростання ВВП США у–2020 рр. склав +2,2%, або по 1260 дол. на жителя, що дорівнює 15% ВВП на душу населення в Україні На споживання населення в США використовується 69% ВВП, на державне споживання – 18%, на інвестиції в народне господарство – 16,4%. Експортується 12% ВВП, імпортується 14,7%. Дефіцит зовнішньоторговельного балансу досягає 500 млрд дол. (по –1550 дол. на жителя). Тому продовжує зростати зовнішня заборгованість країни: у 2020 році вона становила 13,7 трлн. дол., або 96,5% від ВВП. Структури ВВП і зайнятості чітко показують, що США перейшли в постіндустріальну стадію розвитку: за високого рівня матеріального виробництва (по 11750 дол. на жителя) його частка у ВВП становить лише 20%, а чисельність «білих і синіх комірців» майже вдвічі перевищує чисельність промислових робочих. Рівень безробіття дорівнює 4,7%, що удвічі нижчий за так званий «природний» рівень безробіття, визначений в 8–10%. Частка держави в економіці (17,7%) та рівень оподаткування (18,1%) у США – найнижчі серед розвинених країн, у 2,5 разу нижчі, ніж в ЄС або Японії. Темп інфляції (1,3%), банківські кредитні ставки (0,5–3,5%) в США також є одними з найнижчих у світі. Це сприяє щонайширшому розповсюдженню довгострокового кредитування населення для придбання нерухомості, акцій, дорогих товарів, що у свою чергу стимулює розвиток будівництва, креативних і творчіх галузей. Основні макроекономічні показники США у 2020 році Таблиця 1.
Основні фінансові показники США у 2020 році Таблиця 2.
Перевищення відтоку капіталу з країни над його надходженням також пояснюється низькими кредитними ставками. Природно, що надмірний банківський капітал вигідно вкласти під вищий відсоток, наприклад, до Китаю, Мексики або Малайзії (під 4,4% річних), Австралії (під 5,1%), В’єтнаму (під 6,8%), Південної Африки (під 10,6%), Казахстану (під 12,4%), Туреччини (під 15,2%) тощо. Прямі іноземні інвестиції в США США – країна з досить розвиненою економікою. Інвестиційний клімат США є досить яскравим і привабливим. Сьогодні ця країна знаходиться на першому місці за обсягами залучення іноземного капіталу в економіку своєї країни (у середньому близько 20 % світового рівня). Стосовно до інвестицій в країну США дотримується політики максимального стимулювання іноземних інвесторів, залишаючи за собою право контролю за інвестиціями в найбільш чутливих секторах економіки. У США в силу федеративного устрою держави регулювання питань іноземних інвестицій здійснюється на двох рівнях: на федеральному рівні і на рівні штатів. При цьому на федеральному рівні, як правило, встановлюються загальні вимоги, а конкретні приписи щодо участі іноземних інвесторів у проектах на території відповідних штатів встановлюються органами місцевого управління таких штатів. Таким чином, робота по залученню іноземних інвестицій будується кожним штатом самостійно на підставі довгострокових і короткострокових програм, розроблених з урахуванням місцевих особливостей і потреб та відповідно до місцевого законодавства. Правове регулювання іноземних інвестицій в США на федеральному рівні здійснюється на підставі значного числа правових актів, зокрема, Публічного закону № 110-49 «Про іноземні інвестиції та національної безпеки» 2007 року (ForeignInvestmentandNationalSecurityAct) і відповідних галузевих законів. Сьогодні державна інвестиційна політика в США направлено на залучення інвестицій, як з боку американських компаній, так і зарубіжних Роль транснаціональних корпорацій та транснаціональних банків у становленні та функціонуванні економіки США Таблиця 3.
Вищенаведене свідчить про те, що США на сьогоднішній день дійсно є незаперечним лідером по кількості великих компаній, які базуються на їх території. І це лідерство триває вже не одне десятиліття. Ще в 1960-х роках 66,3% загальносвітового обсягу прямих іноземних інвестицій здійснювали саме фірми, що базуються в США. Друге місце за обсягом ПІІ з помітним відставанням займали британські компанії з показником 10%, услід за ними йшли японські фірми, які забезпечували 2% світових прямих іноземних інвестицій. Настільки істотний вплив, який чиниться американськими ТНК викликав заклопотаність урядів низки європейських країн, які негативно ставилися до настільки масштабної міжнародної експансії американських фірм і тому розглядають можливості обмеження зарубіжних інвестицій, що йдуть із США. По мірі лібералізації міжнародної торгівлі, зниження торговельних бар'єрів між країнами, інші країни отримали можливість виходу на світовий ринок, здійснюючи прямі інвестиції, зокрема, розміщуючи свої філії за кордоном. Американські фірми все ще залишалися лідерами, проте, їх лідерство вже не було беззастережним зважаючи на міжнародну експансію в інших країн. Ця тенденція була обумовлена прагненням фірм зробити виробничий процес більш ефективним шляхом мінімізації витрат. З цієї причини на початку 1970х років європейські і японські фірми прагнули переміщати трудомістке виробництво за кордон, в країни з відносно дешевою робочою силою. Крім Сполучених Штатів Америки, які є абсолютним лідером з числа найбільших по обороту корпорацій , у рейтингу Global Fortune 500 також представлено 89 китайських, 62 японських, 31 французьких, 29 німецьких, 25 британських (повністю британських корпорацій, без урахування корпорацій зі змішаним капіталом, таких як Royal Dutch Shell і Unilever), 14 швейцарських, 11 південнокорейських, 9 канадських, 8 італійських, 8 австралійських, 8 індійських і 7 російських . На США в 2020 р доводилося 8,1% світового товарного експорту (3 місце в світі після Німеччини та Китаю) і 13,2% світового товарного імпорту (1 місце в світі). За обсягами експорту (14%) та імпорту (10,5%) комерційних послуг в 2020 р США також займали перший рядок у світі. В даний час з приблизно 250 тис. американських компаній, що експортують вироблену в США продукцію, належать до дрібного чи середнього бізнесу, і на їх частку припадає близько 30% обсягу експорту . При цьому спостерігається позитивна динаміка залученості невеликих компаній в міжнародну торгівлю. Вихід компанії малого бізнесу на міжнародний ринок означає, насамперед, її глобальну конкурентоспроможність і підтверджує високу якість такої компанії. Іншим важливим індикатором ролі приватного бізнесу США в глобальному масштабі є прямі іноземні інвестиції. США є найбільшим у світі джерелом і реципієнтом прямих іноземних інвестицій. На рубежі тисячоліть відбулися стрімкі якісні зміни у формах, механізмах і способах реалізації міжнародної діяльності компаній, які не отримують прямого кількісного відображення в показниках торгівлі та міжнародних інвестицій. Ці зміни засновані на принципово нових особливостях сучасного відтворювального процесу, пов'язаних з глобалізацією та науково-технічним прогресом, насамперед, в області комунікацій. Це дає підстави говорити про формування нового типу сучасної міжнародної компанії. Так, глава компанії IBM С. Палмісано вважає, що транснаціональні корпорації трансформуються в "глобально інтегровані підприємства", які розміщують свої виробничі, наукові та сервісні підрозділи по всьому світу не з метою виходу на ринки конкретних країн, а з метою найбільш ефективної організації діяльності в глобальному масштабі. Ключовими нововведеннями в глобальній діяльності компаній є організація ними партнерств для вирішення конкретних завдань і зростаюча можливість передачі окремих видів діяльності зовнішнім спеціалізованим виконавцям. Нові тенденції стосуються не тільки безпосередньої взаємодії компаній з контрагентами, партнерами і конкурентами, а й створення і обкатки якісно нових, інноваційних способів ведення бізнесу, моделей внутрішньокорпоративних і міжфірмових відносин, інституційної інфраструктури та підприємницької діяльності в глобальному масштабі. З'явилися нові тенденції і в механізмах здійснення компаніями НДДКР – тут особливої уваги заслуговують такі явища, як передача в інші країни науковотехнічних функцій і нові моделі глобального партнерства компаній у цій сфері. Проявом цих нових тенденцій стала поява в останні два десятиліття нових форм ведення бізнесу у світовій економіці - аутсорсингу і оффшорингу. Американські компанії є лідерами в галузі використання цих нових форм. 1 2 3 |