Контрольна робота з дисципліни " Основи безпеки життєдіяльності "

Ім'я файлу: Безпека життєдіяльності_контрольна робота В7.doc
Розширення: doc
Розмір: 141кб.
Дата: 08.11.2023
скачати

Контрольна робота з дисципліни

“Основи безпеки життєдіяльності ”

Виконав: Студент групи

Варіант

Перевірив:

Львів - 2023

ЗМІСТ
Розділ 1. Основні проблеми забезпечення життєдіяльності в нормальних умовах середовища проживання та надзвичайних ситуаціях……………………...3

1.1 Безпека життєдіяльності в нормальних умовах середовища.…………………………………………3

1.2 Порушення екологічної рівноваги природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу ………………………………………7

1.3 Зростання техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі

складними технічними системами……………………

1.4 Соціально-політична напруженість………..

1.5 Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

Розділ 2. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу – класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів. Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру.…………………………………………………………………….

2.1 ………………………………………..

2.2 …………………………………..

Розділ 3. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини. Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин (НХР).………….

РОЗДІЛ 1

Основні проблеми забезпечення життєдіяльності в нормальних умовах середовища проживання та надзвичайних ситуаціях
1.1 Безпека життєдіяльності в нормальних умовах середовища.

Проблема безпеки життєдіяльності (далі - БЖД) людини і всього суспільства в сучасних умовах набула особливої гостроти й актуальності. Вона широко обговорюється на телеефірах, сторінках газет і журналів, ученими, представниками громадськості, політичними діячами, тобто є об’єктом уваги всіх без виключення прошарків суспільства. Учені давно висловлювали стурбованість щодо негативних наслідків антропогенного впливу на природу й навколишнє середовище.

2. Основні проблеми життєдіяльності.

Можна виділити цілий ряд важливих проблем, що постійно знаходяться в полі зору людства для забезпечення нормальних умов життя та праці.

Основні проблеми забезпечення життєдіяльності в нормальних умовах середовища проживання.

Підтримування параметрів середовища життя в необхідних межах. Одна із самих складних проблем, яка стоїть перед населенням Землі. Це пов’язано з тим, що наслідки трудової діяльності людей з року в рік більше впливають на довкілля. Виникає проблема технологічної безпеки суспільства, тому що на даному етапі розвитку суспільства існує очевидна невідповідність якості і складності технологічних процесів рівню освіти та культури того чи іншого суспільства. Це означає, що збільшується навантаження на усі структурні частини навколишнього середовища, стає очевидною небезпека виснаження природних ресурсів, незворотні забруднення, зміни середовища життя, тобто створюються реальні умови для виникнення техногенних катастроф.
Забезпечення населення усіма видами енергоресурсів (електроенергією, газом, нафтопродуктами, тощо). Енергетична криза в теперішній час торкнулась багатьох країн, в яких хронічно не вистачає енергоресурсів, що суттєво впливає не життєдіяльність людей
Забезпечення людей усіма параметрами штучного середовища життя. Гострою проблемою для багатьох людей в різних країнах є відсутність або недостатня кількість житла, транспорту, суспільних споруд, спортивних комплексів, медичних закладів, ін..
Проблема забезпечення продуктами харчування є фізіологічною основою життєдіяльності. Із збільшенням чисельності населення ця проблема постає особливо гостро. Якщо людство не розробить нових технологій виробництва продуктів харчування, своєчасно не адаптується до них, воно буде через певний час поставлене перед загрозою загального голоду, тобто може виникнути надзвичайна ситуація глобального масштабу.
Наявність і раціональне використання питної води. Кількість прісної води в навколишньому середовищі повинно залишатись постійною. Мова йде про те, щоб зберегти прісну воду від забруднення, яке може призвести до непридатності її використання для потреб населення. Звідси випливає важливість завдань очистки води, боротьба з промисловим та побутовим забрудненням .
Ліквідація, переробка або використання відходів виробництва. Особливо небезпечними є відходи атомних, хімічних, біологічних виробництв.
Перспективною проблемою для людей Землі є освоєння нових просторів та світів.

Таким чином, основні проблеми життєдіяльності зводяться до комплексу заходів по захисту, раціональному використанню і відновленню живої (рослинний та тваринний світ) і неживої (ґрунти, вода, атмосфера, надра, ін.. ) природи.

Основні проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях.

1.Попередження або зниження наслідків надзвичайних ситуацій. Суть цієї проблеми заключається у визначенні комплексу заходів з підвищення стійкості роботи об’єктів в надзвичайних ситуаціях. Вирішення цієї проблеми, перш за все, повинно базуватися на науково обґрунтованій суті поняття “Стійка робота об’єктів господарської діяльності (ОГД) в надзвичайних ситуаціях”, а також на визначенні факторів, які впливають на стійкість об’єкту.

Важливість і масштабність цієї проблеми ставить завдання мати пакет загально-державних нормативних документів обліку заходів з підвищення стійкості не тільки окремих об'єктів, але і населених пунктів (міст) в цілому. При цьому вимоги цих нормативних документів повинні бути обов’язковим до виконання на всій території держави при плануванні і будівництві нових об’єктів і при реконструкції діючих об’єктів. При цьому, в останньому випадку, оцінка стійкості повинна проводитись за єдиною методикою.

2. Захист населення в надзвичайних ситуаціях. Суть цієї проблеми заключається у визначенні принципів, способів захисту населення, а також комплексу заходів, що забезпечують виконання цього завдання. При вирішенні цієї проблеми потрібно здійснити захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій (НС). Основним же наслідком НС є утворення осередків ураження, тобто території, в межах якої в результаті дії вражаючих факторів НС виникають пожежі, руйнування, зараження місцевості радіоактивними і сильнодійними отруйними речовинами (СДОР), а також може статися масове ураження людей і тварин. Тобто, проблему захисту населення необхідно вирішувати при дії багатьох вражаючих факторів, на всій території держави і для захисту великої кількості людей. Ось чому, ця проблема повинна вирішуватись комплексно, з використанням засобів, що є в наявності та з урахуванням конкретної обстановки що склалася.

3. Проведення рятувальних робіт. Суть цієї проблеми заключається у визначенні форм організацій, методів проведення рятувальних робіт, а також сил і засобів, які залучаються до їх проведення.

При вирішенні цієї проблеми виходять з того, що рятувальні роботи будуть проводитись в осередках ураження НС. При цьому будуть проводитись не лише рятувальні роботи, але і деякі інші невідкладні роботи не пов’язані з рятуванням людей, роботи, тобто будуть проводитись комплексно, як рятувальні, так і невідкладні роботи (РНР).

При вирішенні цієї проблеми велике значення має виконання певних умов, що підвищують ефективність проведення РНР. Такими умовами є своєчасне створення сил та засобів, що залучаються до проведення РНР, своєчасне ведення розвідки, швидке введення сил в осередок ураження, безперервне проведення РНР до їх повного завершення, оперативне управління силами, що залучаються до проведення РНР і всебічне забезпечення їх діяльності.

Проблеми забезпечення безпеки життєдіяльності в НС настільки важливі, специфічні і масштабні, що для їх вирішення у всіх розвинених країнах світу створена спеціальна система, що називається “Цивільна оборона”. Організаційна структура цивільної оборони України, її суть і завдання будуть розглянуті у другій частині програми. В Україні в 1993 р. прийнятий Закон “Про Цивільну оборону України”.
В останні десятиліття нашого століття чисельність аварій, катастроф, дорожньо-транспортних пригод, воєн у яких гине або втрачає здоров’я і працездатність велика кількість людей істотно зросла.

За даним Всесвітньої організації охорони здоров’я смертність внаслідок нещасних випадків займає третє місце у світі після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Якщо від загальних захворювань вмирають переважно літні люди, то від нещасних випадків переважно гине працездатна молодь. Статистика свідчить про те, що травматизм є основною причиною смерті людини у віці від 15 до 41 року.

Великого значення набувають проблеми соціальної напруженості суспільства в країнах з перехідною економікою. Причинами соціальної напруженості в суспільстві є незадовільні умови життя, праці, незадовільний матеріальний та культурний стан, зіткнення інтересів релігійного, ідеологічного характеру, система розподілу матеріальних благ, низький рівень освіти.

Існує три основні проблеми:

1) порушення екологічної рівноваги природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу;

2) зростання числа техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі складними технічними системами;

3) соціально-політична напруженість у суспільстві.

1.2 Порушення екологічної рівноваги природного середовища внаслідок надмірного антропогенного навантаження на біосферу.

Протягом усієї історії існування людства природне середовище завжди прагнуло дбати про свою безпеку. Величезне виробництво зброї, збільшення кількості атомних електростанцій, урбанізація, колосальна насиченість інфраструктурою, гіпертрофічний розвиток автомобільного транспорту, хімічних та інших шкідливих виробництв суттєво змінили якість природного середовища (води, повітря, ґрунту, клімату тощо), зробили життя людини ще більш небезпечним.

Нераціональна господарська діяльність, посилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення рівноваги глобальної земної екосистеми. Внаслідок цього почалося прогресуюче руйнування біосфери планети, що може стати безповоротним і призвести у найближчому майбутньому до такого ступеня деградації навколишнього середовища, коли воно стане не придатним для подальшого існування людей. Тобто на сучасній стадії взаємодії суспільства та природи глобальна земна соціо та екосистема стала функціонально замкненою. Вона втрачає здатність до природної саморегуляції. Головним її регулятором має стати суспільство, і від того, як воно буде виконувати функції з охорони навколишнього середовища, залежить майбутнє більшості людей.

Суспільство може жити й розвиватися тільки всередині біосфери та за рахунок її ресурсів, тому воно зацікавлене в її збереженні. Але через те, що еволюція природи йде дуже повільно, а соціальна еволюція людини дуже швидко, більшість процесів деформуються, у тому числі вимирає багато видів, які не встигають адаптуватися, порушуючи при цьому стабільність екосистеми.

Людство повинне свідомо обмежити свій вплив на природу, щоб зберегти можливість подальшого розвитку. Найбільш економічно розвинені країни в основному завершили перехід до високопродуктивної ресурсозберігаючої економічної діяльності, що створює умови для вирішення складних екологічних і соціальних завдань. Головними факторами, які сприяли цьому, стали: переміщення у малорозвинені країни галузей, які не потребують висококваліфікованої робочої сили і створюють велику кількість відходів на одиницю продукції; структурна перебудова економіки за рахунок прискорення розвитку високотехнологічних і безвідходних галузей; консервація власних природних ресурсів, зростаючі обмеження щодо їх використання.

В Україні, при цілком сприятливих умовах життя, також є негативні процеси та явища: посилюються радіаційне, хімічне, теплове та інші види забруднень, що значною мірою впливають на рівень життя організму, в тому числі людини, у першу чергу на її здоров’я та тривалість життя. У таких промислових містах, як Запоріжжя, Дніпродзержинськ, Кременчук, зареєстровано зростання онкологічних захворювань у дітей в середньому в 5 - 7 разів. Якщо ж взяти ще до уваги війну, то український народ опинився перед реальною загрозою вимирання. Тому потрібно зберегти умови сталого розвитку суспільства, економіки та держави, забезпечити безпекужиття і діяльності самим собі і майбутнім поколінням.

1.3 Зростання техногенних аварій і катастроф при взаємодії людини зі

складними технічними системами.

Розвиток науки й техніки збільшує рівень безпеки людини і він систематично зростає. Людство вже перемогло епідемії холери, віспи, чуми, тифу, поліомієліту і. середня тривалість життя людини у найбільш розвинених країнах світу складає 77 років.

Розвиток науки й техніки підвищує в цілому безпеку життєдіяльності людини і призводить до появи цілого комплексу нових небезпек, надмірного збільшення ступеня ризику, травматизму та загибелі людей. Причинами зростання рівня небезпек є: ускладнення технологічного обладнання і процесів; зневажання людиною своєї безпеки; зниження надійності приладів; помилки при проектуванні та експлуатації; звикання до порушень правил техніки безпеки.

1.4 Соціально-політична напруженість.

Соціальна напруженість – це стан суспільства або його частини, який характеризується соціальним невдоволенням інтересів протягом тривалого часу. Якщо соціальна напруженість у суспільстві своєчасно не зменшиться, то вона може перерости в соціальний конфлікт.

Внаслідок незадовільного соціально-економічного становища в країні набуває зростаючої тенденції незадоволення населення матеріальним станом, умовами проживання та праці, рівнем заробітної плати та пенсії тощо. У результаті цього знижується духовний та культурний рівень населення, підвищується рівень безробіття, виникають такі соціальні небезпеки, як пияцтво, бродяжництво, вандалізм, тероризм, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, побутовому або релігійному ґрунті. Це ставить під загрозу стабільний стійкий і безпечний розвиток суспільства.

БЖД, як наука, розглядає проблеми охорони здоров’я і безпеки людини у

навколишньому середовищі, виявляє небезпечні та шкідливі фактори, розробляє методи і способи захисту людини шляхом зниження небезпечних і шкідливих факторів до допустимих значень, розробляє способи ліквідації наслідків небезпечних і надзвичайних ситуацій. Врахування розглянутих причин повинно бути обов’язковим при вирішені питань забезпечення загальної безпеки особистості, окремих груп та суспільства у цілому.

1.5 Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій

Під надзвичайною ситуацією розуміють порушення нормальних умов життя і діяльності людей, об’єктів або територій унаслідок аварій, катастроф, стихійного лиха або інших чинників, що спричинили або можуть спричинити загибель людей та значні матеріальні втрати.

Надзвичайні ситуації за своїми масштабами поділяють на:

— загальнодержавного рівня;

— регіонального рівня;

— місцевого рівня;

— об’єктового рівня.

Залежно від причин виникнення, фізичної сутності та впливу на навколишнє середовище надзвичайні ситуації бувають природного, техногенного, соціально-політичного та воєнного характеру.

На території України джерелами таких надзвичайних ситуацій переважно бували стихійні лиха, порушення технологічних процесів, вихід їх з під контролю людей, а в теперішніх умовах - воєнного характеру.

Все це вимагає від владних структур усіх рівнів розробки та здійснення широкого комплексу заходів щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення безпеки і захисту населення.

Головна теперішня надзвичайна ситуація воєнного характеру – це неоголошена гібридна війна росії та України.

Відносно предмета БЖД це означає, що війна розглядається в плані її руйнівної дії на життєдіяльність населення, біосферу, генофонд і мораль людини.

Нажаль, війна, як спосіб знищення представників свого виду, із всіх представників біосфери притаманна тільки людині.

Варто зазначити, що до початку XIX століття війни, зазвичай, мали локальний характер і не мали великого впливу на екологію. Після ери “холодної війни” і протистояння двох систем, ядерного роззброєння, підписання низки договорів про знищення вже морально та фізично застарілого ядерного, бактеріального і хімічного озброєння, який збігся з розпадом СРСР, докорінно змінилась система геополітичної стратегії.

За статистикою внаслідок воєнних конфліктів страждає, переважно, мирне населення, збільшується кількість біженців. За даними ООН, їх кількість на планеті перевищує 30 млн. осіб, і цей показник зростає. Треба зазначити, що воєнні конфлікти за теперішніх умов можуть спричинити набагато більших втрат серед населення, різні зміни умов його життєдіяльності, значне падіння рівня виробництва

РОЗДІЛ 2

Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу – класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів. Характеристика надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Ще п’ять тисячоліть тому, коли з’явились перші міські поселення, почала формуватися техносфера – тобто регіон біосфери, перетворений людиною за допомогою технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам. Справжня техносфера з’явилась в епоху промислової революції, коли пара та електрика дозволили багаторазово розширити можливості людини, давши їй змогу швидко пересуватись по земній поверхні і створювати світове господарство; заглибитись у земну кору та океан; піднятися в атмосферу і космічний простір; створити багато нових речовин, що не існували в природі; розвинути інформаційні технології. Виникли процеси, не властиві біосфері: отримання металів та інших елементів, виробництво енергії на атомних електростанціях, синтез невідомих досі органічних речовин.

У зв’язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше в межах міст та інших населених пунктів. Тому створюється просторова концентрація синтетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч), більша частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення навколишнього середовища, нищення лісів, спустошення, все більше людей гине внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного походження, аварій на виробництві і транспорті. Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об’єктів, за своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру вже у 20 – 30-і роки минулого століття. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює частини континентів. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до багатьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.

Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров‘я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Особливо важкі аварії, тобто такі, що призводять до важких наслідків для людей, тваринного та рослинного світу, змінюють умови середовища існування називаються катастрофами.

Аварії поділяють на дві категорії:

- до І категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; стався викид отруйних, радіоактивних, небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення;

- до II категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, ділянки (враховуються цех, ділянка з чисельністю працівників 100 осіб і більше).

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, ділянок і окремих об'єктів, падіння опор та обрив дротів ліній електропередач не належать до аварій, що мають категорії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 від 15 липня 1998 р. «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Згідно з цим Положенням залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій:

- Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

- Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

- Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

- Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення та володіти теорією виникнення катастроф.

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій за характером походження подій, котрі зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняє чотири класи надзвичайних ситуацій — надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру. Кожен клас надзвичайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх види.

- Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

- Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

- Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

- Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Розглянемо антропогенний вплив на навколишнє середовище.

Найбільший «внесок» в забруднення навколишнього середовища вносять такі галузі народного господарства: теплові електростанції, автомобільний транспорт, металургійні й хімічні підприємства, підприємства целюлозно-паперової промисловості, сучасне сільське господарство. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сульфуру, карбону та нітрогену, споживають велику кількість води: для отримання однієї кВт-години електроенергії теплові електростанції витрачають близько 3 л води (атомні — ще більше: 6—8 л). Стічні води теплових електростанцій забруднені й мають високу температуру, що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового забруднення.

Металургійні підприємства відрізняються високим споживанням ресурсів і великою кількістю відходів, серед яких пил, оксид карбону, сірчаний газ, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (в тому числі бензопірен). Металургійна промисловість споживає багато води, яка забруднюється в процесі виробництва.

Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.

Сильно забруднюють атмосферу автомобілі. На них припадає 70— 90% забруднень у містах. Якщо врахувати, що в містах мешкає більше половини населення Землі, то стане зрозумілим вирішальне значення автотранспорту щодо безпосереднього впливу на людей.

У викидних газах автомобілів переважають оксид карбону, діоксид нітрогену, свинець, токсичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол та ін.). Взаємодія вуглеводнів та оксидів нітрогену при високіи температурі призводить до утворення озону (О3). Якщо в шарі атмосфери на висоті 25 км достатньо високий вміст озону, необхідний для захисту органічного життя від ультрафіолетового випромінювання, то біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає пригнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів й ураження легень.

Значна кількість забруднюючих речовин потрапляє в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільших збитків завдає застосування пестицидів - щорічно у світі їх використовують 4 млн. т, але лише один їх відсоток безпосередньо впливає на шкідників сільськогосподарських культур. Решта впливає на інші організми, вимивається в ґрунти та водоймища, розвіюється вітром. Щорічно у світі стається 0,5 млн. випадків отруєння пестицидами.

Досить несподівані екологічні наслідки виникають у зв'язку з розвитком електронної промисловості. Наприклад, виробництво комп'ютерів потребує значної кількості енергії і води. Ще одна екологічна проблема виникає внаслідок збільшення складності машин а скорочення терміну їх служби через швидке моральне старіння — це утилізація відходів.

Гідродинамічні аварії - це аварії які виникають в результаті руйнації дамб, плотин та інших споруд, що утримують воду. Велика кількість води заливає значні території призводить до загибелі великої кількості людей, руйнування систем життєзабезпечення. Причиною таких аварій можуть бути природні катаклізми, а також дія людей (тероризм, невірне виконання певних функцій, старіння та руйнування цих споруд).

Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжується не тільки позитивним ефектом, а й негативними наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних засобів та дорожньо-транспортних пригод (ДТП), а також тим, що будь-який транспортний засіб це вже є забруднення.

У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30 разів більша кількість отримує травми.

З моменту виникнення авіації виникла проблема забезпечення безпеки авіапольотів. На відміну від інших видів транспорту, відмови двигунів у польотах практично завжди призводять до неминучих катастрофічних наслідків. У середньому щорічно в світі стається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж. Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають авіаційні катастрофи, а на дорогах світу щорічно гине понад 250 тисяч чоловік. Отже, ризик потрапити під колеса машин в 10—15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі. Аналіз авіаційних катастроф у світовому масштабі показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на великих реактивних авіалайнерах значно вищий, порівняно з невеликими літаками.

Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього, залізничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин. Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Зумовлюється це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.

Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство пов’язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. Можливий ризик для житті людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.

До надзвичайних ситуацій техногенного походження відносяться аварії та катастрофи.

Аварії — вихід з ладу технічних споруд, промислових об'єктів, технологічних установок, вибухи, зіткнення поїздів, кораблів, отруєння і т. ін. Аварії, які призвели до значних людських жертв, називають катастрофами.

Аварії (катастрофи) поділяють на дві категорії:

До першої категорії відносяться аварії, які призвели до повної або часткової зупинки виробництва з великими матеріальними збитками і загибеллю людей, аварії з можливим викидом у навколишнє середовище радіоактивних або сильнодіючих отруйних речовин, розповсюдженням цих речовин за межі території промислового підприємства і виникненням загрози для здоров'я і життя людей. Для ліквідації наслідків аварії необхідно використовувати військо Цивільної оборони, підрозділи армії України, Національної гвардії, формування Цивільної оборони, спеціалізовані відомчі формування.

До другої категорії відносяться аварії, внаслідок яких сталися руйнування або пошкодження окремих виробничих споруд з можливою загибеллю виробничого персоналу, викидом сильнодіючих отруйних речовин і розповсюдженням цих речовин у межах території промислового підприємства. Для ліквідації наслідків аварій другої категорії достатньо сил формувань Цивільної оборони, спеціальних відомчих формувань, які є на місцях.

Час від часу виникають різні надзвичайні ситуації як техногенного, так і природного походження, які відносяться до чинників, що дестабілізують внутрішню безпеку нашої держави. І найголовнішим у зниженні цього дестабілізуючого впливу є захист населення від їх згубних наслідків.
РОЗДІЛ 3
Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини. Заходи захисту від небезпечних хімічних речовин (НХР).

Людина протягом життя постійно стикається з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров’я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. Шкідлива речовина – це речовина, яка в разі контакту з організмом людини може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь. Шкідливі речовини знаходяться у просторі в різному агрегатному стані: твердому, рідкому, гази, аерозолі (дим, пил).

В санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.

Залежно від їх практичного використання хімічні речовини можна поділити на:

1. Промислові отрути (ртуть, свинець).

2. Отрутохімікати, що використовуються у с/г.

3. Лікарські препарати.

4. Речовини побуту.

В залежності від характеру дії на людину всі хімічні речовини поділяються на:

1. Подразнювальні.

2. Мутагенні.

3. Канцерогенні.

4. Наркотичні.

5. Задушливі.

6. Ті, що впливають на репродуктивну функцію.

7. Сенсибілізучі (алергени).

Виробничий пил досить поширений небезпечний та шкідливий чинник. Залежно від походження пил може бути органічним, неорганічним та змішаним. Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу. За розміром пил поділяється на крупнодисперсний (розмір пилинок більше 10 мкм), середньодисперсний (5 – 10 мкм) та дрібнодисперсний (менше 5 мкм). Найбільш небезпечний – дрібнодисперсний

Шкідливі речовини потрапляють в організм трьома шляхами:

1.Органи дихання.

2.Органи травлення (шлунково – кишковий тракт).

3.Через шкіру та слизові оболонки.

Для послаблення ступеню впливу шкідливих речовин на організм людини розроблені певні параметри, що визначають і обмежують концентрацію шкідливих речовин в різних середовищах.

Гранично допустима концентрація (ГДК) – максимальна концентрація речовини в певному середовищі, яка не призводить до пошкодження живих організмів в разі постійного контакту і не викликає небажаних наслідків у нащадків.

В Україні встановлені наступні різновиди ГДК:

· ГДК в повітрі населеної зони.

· ГДК в повітрі робочої зони.

· ГДК в природних водах, господарського призначення, рибного господарства.

· ГДК в питній воді.

· ГДК в ґрунтах.

Якщо має місце кілька шкідливих речовин одразу, тобто на живі об’єкти водночас впливають кілька шкідливих речовин, то увагу звертають спочатку на характер дії. Якщо реагенти мають різний характер дії, то необхідно, щоб не перевищувалась ГДК кожної речовини, зазначена в нормативному документі. Якщо в середовищі є кілька речовин односпрямованої дії, повинна виконуватись наступна умова: сума відношень концентрації кожної речовини до її ГДК не повинна перевищувати одиниці.

Ʃ (С _і/ ГДК _і ) ≤ 1, (3.1)

Гранично допустимі викиди (ГДВ) – максимальна концентрація речовини, що допускається на виході з джерела забруднення (вихлопна труба автомобіля, труби підприємств тощо). ГДВ розробляється для кожного окремого об’єкту, виходячи з фактичної концентрації цієї шкідливості в даному регіоні, характеру регіону, напряму вітру, висоти труби, з якої здійснюється викид тощо.

Орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) розробляються для речовин, які щойно розроблені, але ще не впроваджені в широку практику і щодо них не розроблені значення ГДК. Орієнтовний безпечний рівень впливу речовин (ОБРВ) – це максимальна концентрація забруднюючої речовини, яка визнається орієнтовно безпечною при дії на людину та встановлюється як тимчасовий гігієнічний норматив допустимого вмісту речовини в атмосферному повітрі населених пунктів. Аналогічно існуть ОБРВ для виробничих підприємств.

Аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)

Сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) називають хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, дуже негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при транспортуванні СДОР.

Викиди та витоки небезпечних хімічних речовин. Джерела хімічних аварій:

- загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводжується забрудненням навколишнього середовища

- аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів

Безпосередніми причинами цих аварій є: порушення правил безпеки й транспортування, недотримання техніки безпеки, вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів, ушкодження ємностей тощо.

Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових катастроф) є їх здатність розповсюджуватись на значній території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруднення.

Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти, аерозолі та інші частинки, стають джерелом ураження живих організмів не тільки в осередку катастрофи, а й у прилеглих районах. В США для кожної з 336 особливо небезпечних хімічних речовин, які можуть потрапити в навколишнє середовище внаслідок аварії, встановлено три рівні впливу;

1. Виникає дискомфорт у постраждалих.

2. З'являється втрата працездатності.

3. Виникає загроза життю.

Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сульфатна й нітратна кислоти, фтористий гідроген та ін.) і можуть утворюватись при пожежах на підприємствах, в установах, організаціях, місцях проведення масових заходів тощо (чадний газ, оксиди нітрогену та сульфуру, хлористий водень).

На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних об'єктів та 287 000 об'єктів використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного виробництва призвело також до зростання кількості промислових відходів, які становлять небезпеку для навколишнього середовища і людей.

Небезпечні вантажі, що транспортуються повинні маркуватися відповідно до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, згідно з якими на транспортному засобі, який перевозить небезпечний вантаж, повинен бути нанесений знак небезпеки, транспортна назва, класифікаційний шифр та номер.

Небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин.

Знак небезпеки – це ромб відповідного кольору (оранжевого, червоного, зеленого, білого, синього, двоколірового або смугастого), на якому знаходиться символ, що означає характер небезпеки, а для радіоактивних та інфекційних вантажів відповідний напис.

Класифікаційний шифр — це одна або дві цифри, які вказують на агрегатний стан речовини (тверда, рідка, газ) характер небезпеки (вибухові речовини та вироби, окиснювальні речовини, токсичні (отруйні), інфекційні, радіоактивні, корозійні речовини тощо).

Номер ( UN або UN-ідентифікатор) — чотиризначний ідентифікаційний номер речовини або виробу згідно з Рекомендаціями ООН з перевезення небезпечних вантажів.

Аварії (катастрофи) на підприємствах, транспорті та продуктопроводах можуть супроводжуватися викидом (виливом) в атмосферу і на прилеглу територію небезпечних хімічних речовин (НХР), таких як хлор, аміак, синильна кислота, фосген, сірчаний ангідрид тощо. Це являє серйозну небезпеку для населення, адже заражене повітря вражає органи дихання, а також очі, шкіру та інші органи. Фактори небезпеки викиду (розливу) хімічно небезпечних речовин: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилося на забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.), крім того, внаслідок можливого хімічного вибуху – виникнення сильних руйнувань на значній території.

Якщо під час загрози хімічної атаки чи витоку небезпечних речовин людина перебуває удома або на вулиці, необхідно:

- слухати повідомлення місцевих чи державних органів влади з офіційних джерел, намагатись уникати стану паніки;

- попередити сусідів, надати допомогу людям з інвалідністю, дітям та пенсіонерам;

- щільно зачинити вікна та двері, щілини заклеїти, аби зменшити ризик потрапляння отруйних речовин у квартиру чи будинок;

- підготувати запас питної води та мильний розчин для обробки рук;

- підготувати засоби захисту органів дихання та шкіри;

Після повідомлення про розповсюдження хмари отруйної речовини слід:

- надягти засоби захисту органів дихання та засоби захисту шкіри (найпростіші – це робочий одяг, зокрема, куртки, комбінезони, штани, халати з капюшонами тощо);

- негайно залишити зону забруднення у напрямку, який перпендикулярний до руху хмари;

- оминати тунелі, ями, інші заглиблення, в яких можливе скупчення небезпечних речовин чи розливи рідин;

У разі евакуації у багатоквартирних будинках використовувати лише сходи, а не ліфти. При неможливості проведенні евакуації для захисту від шкідливої дії аміаку слід триматися низини, а найбільш безпечні місця для захисту від хлору, зарину, більшості бойових отруйних речовин – це верхні поверхи будівель. Під зону ураження хімічних речовин перш за все підпадають органи дихання, слизові оболонки та незахищені ділянки шкіри.

Для більшості небезпечних речовин першими симптомами отруєння є нудота, утруднене дихання, запалення слизових оболонок та шкіри, а також наявність пухирів, подразнення очей, загальні ураження печінки, нирок, серця, легень, нервової системи та мозку

Організація дозиметричного й хімічного контролю.

Дозиметричний контроль включає контроль опромінення та контроль радіоактивного зараження.

Контроль опромінення проводиться з метою одержання даних при поглинанні дози радіації для первинної діагностики. Для виміру частки опромінення використають дозиметри. Контроль опромінення людей розділяється на дві групи: груповий і індивідуальний.

При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку), або проводиться розрахунковим методом за допомогою формули:

Д = Рср * Т/Косл, (3.2)

де Д - поглинена доза

Рср – середній рівень радіації (визначається приладом)

Косл – коефіцієнт ослаблення захисного спорудження

При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працівникові. Цей метод застосовується у випадках неможливості використання групового методу.

Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні документи дозиметричного контролю: відомість видачі вимірників дози і показників; журнал контролю опромінення; картка обліку доз опромінення; журнал відбору і здачі проб (тільки в службах і штабах ЦО); повідомлення про працездатність і зараження людей, техніки і ін.

Природне радіаційне тло обумовлене космічним випромінюванням і радіоактивними природними речовинами. Інтенсивність космічного випромінювання залежить від висоти над рівнем моря і сонячною активністю. Земним джерелом є природні радіонукліди, що удержуються в речовинах, які людина використає в повсякденній діяльності. Природне радіаційне тло для України становить 0,01-0,03 мР/год.

Контроль радіоактивного зараження здійснюється з метою визначення ступеня забруднення радіоактивними речовинами людей, тварин, а також техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу і інших об'єктів. Ступінь радіоактивного зараження визначається шляхом вимірів потужності експозиційної зони випромінювання від цих об'єктів приладами (ДП-5, ИМД-21 і ін.) і порівнянням їх з нормою.

Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності і ступеня зараження ОР, ХНР людей, тварин, техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу і ін. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ - 54, ПХЛ - ЛБ).

Прилади хімічного контролю навколишнього середовища

Принцип роботи приладів хімічної розвідки.

Виявлення і визначення ступеня зараження отруйними (ОР) і небезпечними хімічними речовинами (НХР) повітря, місцевості, будівель, транспорту, засобів індивідуального захисту, одягу, води і інших обєктів проводиться за допомогою приладів хімічної розвідки .Принцип виявлення і визначення ОР і НХР приладами хімічної розвідки базується на зміні забарвлення індикаторів при взаємодії їх з ОР і НХР.

Залежно від того. який був взятий індикатор і як він змінює забарвлення, визначають тип ОР і НХР, а порівняння інтенсивності отриманого забарвлення з еталоном дозволяє судити про приблизну концентрацію ОР і НХР в повітрі та щільність зараження.

Основним приладом хімічної розвідки є прилад хімічної розвідки - ВПХР. Для

виявлення НХР використовують, залежно від характеру виробництва, також різного

виду промислові прилади (УГ-2 –універсальний газоаналізатор і ін.).

Призначення та основні технічні характеристики ВПХР.

Прилад хімічної розвідки (ВПХР) призначений для визначення у повітрі, на

місцевості, техніці, обладнанні ОР (зарін, зоман, іприт, фосген, синильна кислота,

хлорціан, парів V-газів у повітрі), а також НХР.
Практичні завдання:

Оцінити радіаційну обстановку на обєкті господарювання (ОГ) при аварії на АЕС за

такими вихідними даними:

- тип реактора – РБМК-1000;

- час аварії реактора - Т ав =10 00 ;

- вихід активності в атмосферу - 30%;

- метеорологічні умови: хмарність - хмарно, швидкість вітру на висоті 10 м - V 10 - 7 м/с;

- відстань від ОГ до аварійного реактора - 45 км;

- ступінь захисту від радіації - К посл . = 1;

- допустима доза опромінення - Д доп = 0,5 бер;

- час початку роботи на ОГ - Т поч = 12 00 ;

- тривалість роботи робочої зміни на ОГ - Т роб = 12 год.

Список використаних джерел.
1. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини. Навч. посіб. 6-те вид., перероб. і доп. Київ.:Знання, 2007. 332 с.

2. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. / за ред. Є. П. Желібо. 6-е вид. –К.: "Каравела", 2009. С. 27 – 192.

3 Абетка безпеки. Небезпеки техногенного характеру. Хімічна небезпека : веб-сайт. URL https://dsns.gov.ua/ (дата звернення 17.10.2023)
скачати