Контрольна робота №12
План:
1.Значення процесів виділення.
2.Будова нирок.
3.Утворення сечі.
1.Значення процесів виділення.
Виділення — виведення з організму кінцевих продуктів обміну речовин, надлишку води, солей, а також біологічно активних речовин, сторонніх і токсичних сполук, що утворилися в організмі або надійшли з кормом.
Значення виділення для організму:
• виведення з організму амоніаку, сечовини, сечової кислоти. У процесі життєдіяльності організму відбувається утворення і розпад білків — одних із найголовніших складових організму тварин. У результаті їх розпаду утворюються амоніак, сечовина, сечова кислота. Це отруйні для організму речовини, які підлягають виведенню. Виводяться вони переважно через видільну систему;
• підтримання сталості хімічного складу рідин тіла: порожнинної рідини і крові.
Основний принцип роботи органів виділення: виведення з організму непотрібних (бідних енергією) і шкідливих речовин та збереження потрібних.
Будова органів виділення подібна у представників різних груп тварин:
а) відкрита або закрита порожнина, стінки якої вистелені епітеліальними клітинами;
б) протоки для виведення продуктів виділення.
Процес виділення непотрібних речовин складається з трьох етапів:
I — рідина тіла фільтрується всередину порожнини органу виділення;
II — потрібні організму речовини (вода, глюкоза тощо) всмоктуються назад у кров;
III — рідина, що залишилась, виводиться назовні. Вона називається сечовиною.
У деяких безхребетних, наприклад у комах, продукти, що підлягають виділенню, не рідкі, а тверді. Це кристали сечової кислоти, які й виводяться з організму.
2.Будова нирок.
Нирка — парний орган, бобоподібної форми, червоно-бурого кольору, масою 120-200 г, завдовжки 1-12 см, завширшки 5-6 см, завтовшки до 4 см. Передня, задня й бічна поверхні опуклі, медіальна — увігнута. На медіальній поверхні є ворота нирки, крізь які заходить ниркова артерія й нерви, а виходять ниркова вена, сечовід і лімфатичні судини. Нирка зовні покрита волокнистою капсулою, поверх якої відкладається шар жиру, що утворює жирову капсулу.
Найбільша маса жиру скупчується у воротах нирки. За надрізу капсула легко знімається. Зверху нирка покрита тонкою сполучнотканинною фасцією. Верхній край нирки називають верхнім полюсом, а нижній, відповідно, нижнім. На верхньому полюсі нирки лежить надниркова залоза у вигляді невеликого ковпачка. Нирки розміщені на задній поверхні черевної порожнини з обох боків хребта на рівні тіл XII грудного та I—II поперекових хребців. Права нирка лежить на 2-3 мм нижче лівої, вона контактує з печінкою, поперечною ободовою й дванадцятипалою кишками, а ліва нирка — із селезінкою, шлунком, підшлунковою залозою й порожньою кишкою.
На фронтальному розрізі нирки (через ниркову миску та бічний її край) видно, що вона складається з ниркової кори (товщина 5-7 мм), яка має червоно-бурий колір, та ниркового мозку, який трохи світліший. Але слід зазначити, що нирковий мозок має неоднорідне забарвлення. Він складається з 16-20 конусоподібних пірамідок, основою спрямованих до ниркової кори, а верхівкою — до ниркової миски. Дві-три пірамідки, з’єднуючись між собою утворюють одну піраміду більших розмірів. Таких пірамід у нирці 7-8. На кінці кожної утворюється сосочок, його оточує маленька ниркова чашечка, а 2-3 таких чашечки складають велику нервову чашечку. Зливаючись між собою, великі чашечки утворюють ниркову миску — конусоподібну порожнину з тонкими стінками. Ниркова кора проникає в нирковий шар за допомогою відростків, які називають нирковими стовпами. Піраміди пронизані великою кількістю ниркових канальців, які відкриваються численними отворами на верхівці піраміди.
У ворота нирки заходить ниркова артерія, що розгалужується на артерії меншого діаметра, які проходять між нирковими пірамідами доЦе міжчасткові артерії. Ідуть вони у ниркових стовпах. В основі піраміди міжчасткові артерії поділяються на дві гілочки, які, розходячись, ідуть уздовж основи двох сусідніх пірамід по межі між корковою та мозковою речовиною. Вони мають назву дугові артерії. Від дугових артерій у напрямку до поверхні нирки відходять численні гілочки — міжчасточкові артерії, а від них ідуть короткі бічні гілочки. Ці, найменші артерії в нирці (артеріоли), називають приносними артеріями. Вони входять до капсули і утворюють (раптово розгалужуючись) клубочок капілярів (мальпігієвий клубочок). Артеріальні капіляри клубочка знову збираються в одну артеріолу, яка виносить з нього кров (виносна артерія), діаметр якої менший за приносну. Внаслідок різниці діаметрів у клубочку виникає гідростатичний тиск, що робить можливим фільтрацію плазми крові й утворення первинної сечі. Вийшовши із капсули виносна судина утворює другу сітку капілярів, яка оточує ниркові канальці, забезпечуюючи відсмоктування (реабсорбцію) необхідних організмові продуктів з утворенням вторинної сечі та перетворення артеріальної крові у венозну. Таке повторне галуження капілярів називають «чудова сітка». Далі капіляри збираються у венули, вени, які впадають у ниркову вену, що іде до нижньої порожнистої вени.
Від виносних кровоносних судин юкстамерулярних нефронів, а також від початкових відділів міжчасточкових і дугових артерій відходять прямі артеріоли мозкової речовини, які забезпечують її кровопостачання.
їхньої основи.
Нефрон — структурно-функціональна одиниця нирки — субмакроскопічний утвір, у якому розрізняють ниркове тільце мальпігій, що складається з клубочка, капсули клубочка Шумлянського-Боумена та канальцевого апарату. Розміри нефрона: діаметр найширшої частини — капсули — 0,2 мм, довжина канальців становить 30-50 мм. У кожній нирці нараховують 1-1,2 млн нефронів.
Капсула клубочка Шумлянсъкого-Боумена має форму чаші з подвійними стінками. Кожна стінка капсули складається з одного ряду клітин епітелію. Зовнішня стінка утворює канадець, через який відтікає рідина, що профільтрувалась у просвіт капсули.
Клубочок Мальпігі утворений клубочковою капілярною сіткою (40-50 капілярів) між приносною та виносною артеріолами. Внутрішня стінка капсул щільно обгортає кожний капіляр клубочка, завдяки чому значно збільшується її фільтраційна поверхня.
Проксимальні звивистий і прямий канальці. Простий кубічний епітелій стінки цих канальців утворений мікроворсинчастими епітеліоцитами з щіточковою облямівкою. Цей відділ нефрона, так само як і капсула з клубочком, розміщений у кірковій речовині нирки. Петля нефрона Генле — це низхідна частина проксимального прямого канальця, що спускається в мозкову речовину нирки, утворюючи з його висхідною частиною петлю. Висхідна частина тонкого канальця переходить у дистальний прямий каналець. Дистальний прямий канадець переходить у дистальний звивистий канадець, який сполучається з прямою збірною нирковою трубочкою за допомогою дугової ниркової трубочки. Прямі збірні ниркові трубочки в ембріогенезі розвиваються незалежно від нефрона, і тому сполучення між ними відбувається через з’єднувальний сегмент — дугову ниркову трубочку. Збірні ниркові трубочки проходять через мозковий шар нирки й відкриваються у чашечки мисок отворами на верхівці сосочків пірамід.
Юкстагломерулярний комплекс. Дистальний звивистий канадець, піднявшись до ниркового тільця, вступає з ним у прямий контакт у місці входу до капсули клубочка вхідної та виходу з неї вихідної артеріоли. Ця ділянка контакту дістала назву юкстагломерулярний (біляклубочковий) комплекс. Він складається зі щільної плями, утвореної групою модифікованих епітеліальних клітин звивистого канальця — епітеліоцитів щільної плями та особливих міоїдних ендокриноцитів (юкстагломерулоцитів), розміщених у середній оболонці стінки клубочкових артеріол, що прилягають до щільної плями. Проксимальний і дистальний сегменти нефрона відрізняються за будовою та виконують різні функції. Крім того, є відмінності і в будові нефронів. Так розрізняють короткі (кіркові) і довгі (юкстамедулярні) нефрони.
Ниркові тільця й звивисті канальці перших розміщені в кірковій речовині нирки, а петля нефрона лише трохи заходить у мозкову речовину. Ниркові тільця й звивисті канальці довгих (юкстамедулярних) нефронів розміщені на межі кіркової та мозкової речовини нирки, а їх петлі опускаються глибоко в мозкову речовину, аж до верхівок ниркових сосочків. Довгих нефронів у нирці в 6-8 разів менше, ніж коротких.
Кровопостачання нирок. Нирки людини за 1 хв отримують 1 200-1 400 мл крові. Враховуючи відносно невелику масу нирки (150-200 г), можна стверджувати, що нирки отримують крові більше, ніж будь-який інший орган тіла, навіть у 4-5 разу більше, ніж серце і мозок. Проте переважна кількість цієї крові використовується не на живлення нирки, а на виконання її функції — очищення крові від продуктів обміну. Кров, що надійшла до нирки через ниркову артерію, прямує її гілками до кіркової речовини, до ниркових клубочків, де вона проходить через клубочкову капілярну сітку, значно зменшуючись в об’ємі, та виходить через виносну клубочкову артеріолу. Остання знов утворює перитубулярну капілярну (кіркову/мозкову) сітку, яка обплітає канальцевий аппарат нефрона і потім переходить у венули. Дрібні вени зливаються у ниркову вену, яка відводить кров від нирки.
3.Утворення сечі.
СЕЧОУТВОРЕННЯ (ДІУРЕЗ) - це процес утворення сечі, що відбувається в нефронах нирок. Виокремлюють два етапи сечоутворення: утворення первинної сечі та утворення вторинної сечі.
| Етап | Сутність |
| І етап - утворення первинної сечі (150-180 л/добу) | Відбувається в капсулах нефронів шляхом фільтрації за рахунок різниці тиску (70-80 мм рт. ст.). За складом первинна сеча відрізняється від плазми крові відсутністю високомолекулярних білків і ліпідів, у ній також немає формених елементів крові. |
| II етап - утворення вторинної сечі (1,5-1,8 л/добу) | Відбувається в звивистих канальцях та петлях нефронів шляхом реабсорбції (зворотне всмоктування в кров глюкози, амінокислот, води, йонів солей). Окрім того, відбувається ще й канальцева секреція (додаткове видалення з крові у сечу шкідливих речовин, що не відфільтрувались у капсулах нефронів). Утворюється вторинна сеча, в складі якої сечовина, сечова кислота, надлишкові солі тощо. |