ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ
Правова психологія - розділ юридичної психології, який вивчає психологічні особливості відображення людиною правових явищ, досліджує психологічні аспекти ефективної правотворчості, психологію правової соціалізації особистості, психологію індивідуальної і суспільної правосвідомості.
Основними проблемами правової психології є: психологія правової соціалізації особистості, психологічні умови ефективності правових норм, асоціальні стереотипи поведінки, психологічні аспекти ефективної правотворчості.
Соціалізація особистості - це процес і результат засвоєння індивідом соціальних норм, культурних цінностей, зразків поведінки, притаманних певному суспільству чи соціальній групі. Важливо підкреслити, що в процесі соціалізації людина не просто засвоює соціальний досвід, але й перетворює його у власні цінності, установки, орієнтації.
Соціалізація особистості - процес багатогранний. Одним з основних його напрямків є правова соціалізація, під якою розуміється вироблення в ході освоєння соціального досвіду ціннісно-нормативної орієнтації особистості, при якій приписи суспільних норм сприймаються нею як власні життєві установки.
Правова соціалізація включає в себе
засвоєння критеріїв оцінок юридично значимих ситуацій;
вивчення законів і соціальних вимог, що визначають міру можливої і належної поведінки в суспільстві;
усвідомлення та прийняття власних прав і обов’язків, способів їх реалізації;
оволодіння необхідними соціальними навиками користування правовими знаннями, вимогами, правилами та вироблення певного типу поведінки..
Виділяють такі способи засвоєння норм права і правових цінностей в ході соціалізації особистості: предметний, традиційний, раціональний.
Предметній спосіб – особа засвоює відповідний спосіб дій, шаблонів поведінки в процесі тої чи іншої діяльності людини, її взаємодії з іншими людьми.
Традиційний спосіб – особа , спостерігаючи дії і поведінку людей в різних ситуаціях, засвоює відповідні звички і шаблони поведінки в ситуаціях соціальної взаємодії, що найбільш часто зустрічаються.
Раціональний спосіб - особа дізнається про правові цінності, стандарти правової поведінки у процесі проведення навчальних занять в закладах освіти, з бесід з іншими людьми, з читання книг і по каналах засобів масової інформації.
Насиченість і сутність правової соціалізації протягом життя є досить неоднорідним. Процес засвоєння правових норм, оволодіння стандартами правової поведінки відбувається послідовно. Основними етапами процесу правової соціалізації є: дотрудова, трудова, післятрудова.
Дефекти правової соціалізації можуть виявлятися у правовому негативізмі (недостатній оцінці цінності права), правовому інфантилізмі(безвідповідальному, легковажному ставленні до вимог закону), правовому нігілізму (активному неприйнятті норм права), свідомій злочинній поведінці.
Отже, правова соціалізація включає в себе засвоєння правових норм і вимог, формування навиків правослухняної поведінки, усвідомлення особистістю обов'язку перед суспільством і розуміння необхідності дотримання соціальних норм, що в кінцевому рахунку повинно забезпечувати високий ступінь правової вихованості людини і її нормативну поведінку.
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ. Одним із
найважливіших напрямів загального процесу соціалізації є правова соціалізація, зміст якої полягає в засвоєнні особистістю правових цінностей, перетворення їх у норми власного життя і поведінки. Психологічна мета правової соціалізації - забезпечення правомірної поведінки особистості, що передбачає формування і розвиток у неї правосвідомості.
ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОСВІДОМОСТІ
Правова психологія - розділ юридичної психології, який вивчає правосвідомість, принципи її формування і розвитку, причини її реформації.
Правосвідомість – це сукупність поглядів, ідей, які визначають ставлення людей, соціальних груп до права, до законності, до правосуддя, їх уявлення про те, що правомірно і неправомірно. Психологічну норму правосвідомості складають звички, почуття, емоції людей відносно правових явищ.
Правосвідомість виступає як одна з форм суспільної свідомості, зміст і розвиток якої обумовлено матеріальними і духовними умовами існування суспільства. Її основою є не стільки знання правових норм, скільки усвідомлення і прийняття соціальних цінностей, які знаходять своє відображення в праві. У широкому розумінні слова під правосвідомістю розуміється весь правовий досвід поведінки особистості чи групи людей.
Правосвідомість не лише відображає соціальну реальність, але й активно на неї впливає. В якості механізму правосвідомості виступає мовно-розумова діяльність людей. Правосвідомість виконує функцію регулятора поведінки людей.
Правова інформованість і мотивація правомірної поведінки залежить від соціальних зв'язків людини, від ступеня її залучення в правову культуру суспільства, а також від залучення в соціальні групи, які істотно впливають на розвиток правосвідомості.
Правосвідомість особистості включає в себе такі елементи:
когнітивний (пізнавальний) - характеризується сукупністю правових знань і вмінь;
емоційний - визначається оціночними судженнями і відношенням людини до норм права (позитивне, нейтральне, негативне);
поведінковий (вольовий) - припускає наявність психологічної установки на правослухняну поведінку, звички до виконання норм права і нетерпимого ставлення до правопорушників.
Знання права – це знання правових норм, які діють на цей час у державі. Воно формується в результаті прослуховування лекцій, бесід, радіопередач, перегляду телепередач або засвоєння конкретних норм права в зв'язку з конкретною життєвою ситуацією. Наприклад, хвороба будь- якого працівника повинна бути підтверджена лікарняним листком, що видається в установленому законом порядку. Уявлення про право – це уявлення про те, що таке правомірне та неправомірне в кожному конкретному випадку, які наслідки можуть наступити за вчинене діяння, які права й обов'язки неповнолітніх тощо. Уявлення про право формується на знанні загальних норм права, під впливом норм моралі, життєвого досвіду тощо.
Таким чином, структура правосвідомості складається із емпіричних знань, із почуття оцінки зразків впливу, які формуються у людини під впливом повсякденних умов навчання, праці, дозвілля, при вирішенні побутових питань. Носієм такої повсякденної свідомості в тій чи іншій мірі є кожна людина.
Правосвідомість виконує функцію регулятора поведінки, коли об'єктивні обставини мають правове значення, коли необхідно зробити вибір між законним і незаконним вчинком, використати свої права або, навпаки, утриматися від їх реалізації. Можна з упевненістю сказати, що знання й уявлення про можливі наслідки в результаті порушення правових норм може відвернути антигромадські вчинки та правопорушення. Це необхідно враховувати при організації правового виховання різних верств населення.
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ. Компоненти
правосвідомості та її функціональна структура мають психолого-правову природу, оскільки, з одного боку, спираються на вихідне положення про єдність свідомості і діяльності, а з іншого – повністю відповідають основним функціям права. Правосвідомість виконує пізнавальну, оціночну, регулятивну функції.