1 2 3 4 5 Ім'я файлу: karpenko-karyy-ivan-sto-tysiach1007.docx Розширення: docx Розмір: 63кб. Дата: 12.10.2023 скачати Пов'язані файли: Практична робота 1.docx зразок.docx Практичне завдання_урок 14.docx Практичне завдання_урок 3.docx Реферат Чудіновича Дмитра.docx Практичне завдання_урок 20.docx Презентація 7 клас Урок 22.pptx Реферат Алферов Богдан.docx УКРАЇНА.docx Реферат.docx Новий Документ Microsoft Word (2).docx Реферат 2.docx Новий Документ Microsoft Word (3).docx Інформатика.docx шрифт.docx посвічення.docx Реферат.docx СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.docx Кольоровий тиждень в 1 класі.pdf Реферат 2.docx karpenko-karyy-ivan-sto-tysiach1007 (1).docx Практична робота 1.docx Ще не вмерла України і слава.docx Інформаційний процес в бібліотеці.pptx Свіжоспечений домашній хліб.docx вчений.docx Презентація Веб-технології Урок 18.pptx СВАРИЦЕВИЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ ДУБРОВИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАД1.docx Практичне завдання_урок 1.docx Рівненська міська рада.docx Вправа 4 воронко василь 8 клас б.docx Чудінович Руслан.docx Вправа №6 Симонович Ілля.docx Презентація Веб-технології Урок 17.pptx 11.10.2023 10:28:36 Сто тисяч Іван Карпенко-Карий Іван Карпенко-Карий Cто тисяч Комедія в 4 діях ДІЄВІ ЛЮДЕ Герасим Никодимович Калитка — багатий селянин. Параска — жінка його. Роман — син їх. Савка — кум Герасима, селянин. Банавентура — Копач. Невідомий — єврей. Гершко — фактор. Мотря — наймичка. Клим — робітник. ДІЯ ПЕРША ЯВА І В хаті яку хвилину нема нікого; входе Невідомий. Невідомий. Нікого нема… Охо-хо-х! Трудно теперечки жить на світі. А через чево і трудно? Через того, що багато розумних понаставало… Усі торгують, а покупателі только глазами купують, і торговлі нема — один убиток. Так я сібє видумал новую комерцію: хорошій будет гендель, єжелі удастся… Попробуєм!… ЯВА II Роман і Невідомий. Невідомий. Здрастуйте вам. Роман. Здоров. Невідомий. Це хата Герасима Никодимовича Калитки? Роман. Це. Невідомий. А де ж сам хазяїн? Роман. Вони в город поїхали, сьогодня повинні буть назад. Невідомий. Я з ним відался, і он сказал, щоб я приїхав. Роман. Може, й вони через годину будуть. ЯВА III Ті ж і Копач. Копач. Ура! Тепер суд гласний, накриває жидків часний! Хе-хе-хе! Невідомий. А ви разлі часний? Не похоже. Копач. Не та рожа? Ха-ха-ха! Невідомий. Прощайте! Я навідаюся опісля, бо у мене є діло до Смоквинова. (Пішов.) ЯВА IV Копач і Роман. Копач. Ха-ха-ха! Заметь-це пройдисвіт! Я їх багато бачив, у мене опит і практіка. Я на них насмотрелся… Командовал зводом, так пров'янт і фураж часто получав, знаю їх, да і они меня знають! Тепер літ трідцать в одставкє, по світу вольно я хожу і в очі сміливо усім гляжу… Стихи… Ха-ха-ха! А батько купчу й досі ще не совершив? Роман. Ще в городі. Копач. Хотів поздравити його з пріобрєтєніем зємєлькі… А Прасковєя Івановна?… Роман. У попа. Копач. Так! Торічелієва пустота… Хе-хе-хе! Ти цього не знаєш — це з фізікі. В такім разі — адіо! К обіду я прийду. (Пішов.) ЯВА V Роман, потім Мотря. Роман. Наче і розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став як бубон, бо все на кладах, кажуть, прокопав… І все він зна — тілько нічого не робе. (Іде до дверей і гука.) Мотре, та йди-бо сюди! Мотря за дверима. "Чого там? Нема мені часу". Роман. Та нам, мабуть, не буде часу і вмерти. Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав, а мати десь пішли. Хочеться мені з Мотрею побалакать, то нема за чим у хату йти, так я нарошне розірвав рукав. Входе Мотря. Заший. (Показує.) Мотря. Де це ти так розпанахав? Роман. Зачепився за вила. Мотря зашива, Роман її цілує. Мотря (б'є його кулаком). А це що? А тпруськи! Роман. Хіба не можна? Ми ж восени поженимось, чула? Що батько казав? Мотря. То тоді і цілуваться будемо, а тепер зась! Може, ще батько шуткував, а ти вже н губи розпустив. Роман. Ні, це не шутки. І мати казала, і батько казав, що кращої невістки не треба. Мотря. Уже зашила. Іди собі, я не маю часу теревені править, та он вже батько приїхали. Роман. Батько? Справді. Мотря вибіга. ЯВА VI Герасим і Роман. Герасим. А ви чого тут збіглись, роботи нема, чи що? Роман. Та я розірвав рукав… Мотря зашила. Герасим. А мати ж де? Роман. Пішли до попа… Герасим. Знайшла празник. Іди ж до роботи, бо там роти пороззявляють та й стоятимуть. Нехай коней розпряжуть, а збрую зараз однеси в комору, щоб якої реміняки не порізали на батоги. Роман. Добре. Тут жид якийсь питав вас і Копач.(Вийшов.) Герасим (один). Жид-то діло, а Копач-морока. Ху! Слава богу, справився з ділами: совершив купчу, і земельки прибавилось. І бумага зелена, мов земля, укритая рястом!… Ох земелько, свята земелько, божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колосується жито; і все то гроші, гроші, гроші… Кусочками, шматочками купував, а вже і у мене набралося: тепер маю двісті десятин — шматочок кругленький! Але що ж це за шматочок! Он у Жолудя шматочок — так-так, — однієї шпанки ходить дванадцять тисяч, чотири чи п'ять гуртів випасається скоту. Та що? Свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тілько біля свиней шість чоловіка день при дні працює!… І яким побитом Жолудь достав таку силу грошей — не зрозумію… Я сам пам'ятаю, як Жолудь купував баранців, сам їх різав, торгував мнясом у різницях, а тепер — багатир. Де ж воно набралося? Не іначе, як нечистим путьом! Тут недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не спиться мені, не їсться мені… Під боком живе панок Смоквинов, мотається і туди й сюди, заложив і перезаложив, — видко, що замотався: от-от продасть або й продадуть землю… Ай, кусочок же, двісті п'ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею. Що ж, копиталу не хватає… Маю п'ять тисяч, а ще треба не багато, не мало — п'ятнадцять тисяч! Де ти їх візьмеш? Прямо, як іржа, точить мене ця думка! Де їх взять?… Де?… Хіба послухать жидка, піти на одчай, купить за п'ять тисяч сто тисяч фальшивих і розпускать їх помаленьку: то робітникам, то воли купувать на ярмарках… Мужик не дуже-то шурупає в грошах, йому як розмальована бумажка, то й гроші. Страшно тілько, щоб не влопатись… Обіщав жид сьогодня привезти напоказ. Може, це він уже й заходив. Цікаво дуже бачити фальшиві гроші. ЯВА VII Савка і Герасим. Савка. Здрастуйте, куме! Добре, що я вас дома застав. Герасим. А навіщо ж то я вам так пильно потрібен? Савка. Відгадайте! Шкода, не відгадаєте… Грошей позичте, куме! Карбованців з сотню, до Семена. Герасим. Я ж кажу, що так!… Виходить: недовго думавши — давай! Хіба у мене банк, чи що? Савка. Та до кого ж ти і вдаришся? Жид злупе такого проценту, що ніяк не викрутишся потім. Герасим. Хто ж тепер, куме, не лупить? Лупи та дай. Савка. То вже лупіть краще ви, куме, та дайте. Герасим. Нема! Хоч носа відкрути, то й десятки зайвої не витрусиш — всі віддав за землю. Савка. Де ж ті гроші, куме? Я сам не раз, не два Герасим. Та господь їх знає. Я над цим думав. Савка. Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, й другі так саме достали… Тілько де ж вони з ним познайомились і як? От що цікаво! Вже ж і я не полохливого десятка, пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, іродів син! Чи душу йому, луципірові, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей. Я вам, куме, признаюсь, що сам ходив під Івана Купайла, як мені казано, на роздоріжжя… Повірите, звав, нехай бог простить, Гната безп'ятого! Так що ж — не вийшов, тілько налякав. Герасим. Цікаво! Розкажіть, будь ласка… Савка. Знаєте, за третім разом, як я гукнув: вийди до мене, безп'ятий, я тобі в ніжки уклонюся, до смерті слугою твоїм буду!… А він — і тепер моторошно — зайцем мимо мене — тілько фа! аж свиснув, та хо-хо-хо! То я тікав з того місця, мало дух з мене не виперло… Прости господи! Дві неділі слабів: бувало, тілько що шерхне, так увесь і затремтю, і волосся на голові підніметься. На превелику силу одшептала Гаврилиха. Герасим. Не надіявся, куме, щоб ви такі сміливі були… Савка. Ну, а що ж його робить, коли грошей треба день у день! От і тепер: післязавтрього строк платить Жолудю за землю, держу там у нього шматочок, а тут не вистача. Договір же такий: як грошей в строк не віддам — хліб зостанеться за Жолудьом без суда. Та що там балакать! От, єй, правду вам кажу, куме: якби знав, що за цим разом дасть, — знову пішов би кликать, так грошей треба. Герасим. Сміливі, сміливі ви, куме, з вами і не такі діла можна робить. Савка. Ха! Чого там бояться? Страшно тілько без грошей, а з грішми, сказано ж, і чорт не брат. Герасим (набік). Треба це на ус закрутить. Савка. Куме! Та, може ж, таки найшлася б у вас там яка сотняга? Позичте! Батьком буду величать. Герасим. Що його робить? Хіба от що: я, знаєте, сам позичив оце у Хаскеля для домашнього обіходу; тілько платю п'ять процентів у місяць. Коли дасте п'ять процентів, то я поділюся з вами, так уже, для кума. Савка. П'ять?… Та що маєш робить… І за це велике спасибі, давайте. Герасим. Принесіть же мені запродажню запись на воли. Савка. Як? Хіба ж я вам воли продав? Герасим. Вийде так, ніби продали… Ніби! Розумієте? А я ті самі воли віддам вам до Семена, а на Семена ви віддасте мені сто карбованців і запродажню я розірву, а як не віддасте, то я візьму воли… Так коротча справа. Савка. Це добра справа!… То й воли до вас вести, чи як? Герасим. Ні. Ви підіть у волость, то писар знає і напише таку запродажню як слід, а ви запродажню принесете мені, то я вам гроші дам. Савка. Та візьміть, куме, векселя, навіщо вам ця плутанина? Герасим. Ні, куме, я переконався, що запродажня надежніще векселя… Савка. Так… Ну, добре. То вже ж, мабуть, завтра принесу. А ви дома будете завтра? Герасим. Дома. Савка. Так… Прощайте. (Набік.) Е, куме, мабуть, і в тебе нечисті гроші, і в тебе душа вже не своя. (Зітхає, виходить.) Герасим (сам). Одважний чоловік! До чорта ходив і на все піде за гроші, а я візьму з нього вексель. Найшов дурня! Продай воли — бери гроші… не віддаси грошей — давай воли, бо то ж мої, я вже їх купив, я вже не буду править грошей, а воли давай. Так надежніще. ЯВА VIII Герасим і Невідомий. Невідомий. Здрастуйте вам! Герасим. Здрастуй. (Набік.) Той самий жид… аж мороз поза шкурою пішов. Ну що? Невідомий (озирається). А нічого… Герасим. Приніс? Невідомий. Є. Герасим (зітхнув). Показуй. Невідомий (оглядається кругом, загляда у вікно, потім виймає гроші, все нові, несе до столу, розклада на столі). Теперечки пізнавайте, почтенний, де тут фальшиві, а де настоящі? Герасим (довго розгляда, придивляється на світ). От так штука! От так штука! Не вгадаю!(Розгляда.) Не вгадаю! Невідомий (знову зазира у вікно). І ніхто не вгадає. Я присягну на Біблію, що всякий прийме! Ето робота первий сорт. Ми не робимо такой дряні, як другі… їх роблять у англичан, і англичанин їх возить, а я у нього агентом. Герасим. Ну й зроблені, ну й зроблені — прямо настоящі, і не кажи… Як дві каплі води, всі однакові… руб — руб, три — три — однаковісінькі! Покажи ж, будь ласка, котра фальшива? Невідомий. Оце одна — руб, а це друга — три. Герасим. Оці-о? Оці? Та ти давай мені таких грошей хоч лантух — прийму. Як же ти їх розбираєш? Невідомий. Ми?… Ето секрет. Нащо вам усе знать? Товар нравиться — візьміть, не нравиться — не беріть. Ми не йуждаємся в покупателях; ми їх розпустили і розпускаємо, може, міліон, і всі благодарять… Ви знаєте, теперечки етіх дєнєг скрізь доволі, може, і у вас у кишені єсть такі самі. Герасим. Ну, так! Звідкіля вони у мене візьмуться? Хіба дав хто, справді? Ану, глянь.(Показує свої гроші.) Невідомий (розгляди). Как нема, коли є!… От одна трьохрубльовая, от друга… Хе-хе-хе! Ето усе нашгей фабрикі. Герасим. Свят, свят, свят! Та ти брешеш? Невідомий. Побей меня бог. Герасим. Диво! От так штука! Оце, кажеш, фальшиві? Це я взяв від Жолудьова приказчика. Виходить, їх і у Жолудя доволі є… Он як люде багатіють. Я їх помітю: надірву краї… От тілько одно мені дивно: чом же ти сам не торгуєш на ці гроші, а тілько другим наділяєш? Невідомий. Ви все любопитнічаєте. Ну, а отчего ви не продайоте фальшівих дєнєг? Відітє, у всякого своя комерція. У нас фабріка на весь свет, другой такой фабрікі нема; ми продайом тисячу за п'ятдесят рублей… Разлі ето не торговля, по-вашему? Ми заробляємо міліони, а люде в двадцять раз больше… Ну, а якби ми самі на еті дєньгі товари купували? Хто б тоді так дешево робив гроші? Герасим. І то правда. (Розгляди, гроші.) Не надивуюсь! Настоящі, натуральні! Помітю й ці.(Надрива краї.) Невідомий. У нас порядок; фірма почтенная, товар з Лондона прямо ідьот в кожаних мішках; єжелі возьмете, то скажіть, скілько вам нужно, — я буду телеграму пускать у Адессу, і англичанин сам вивезеть їх на нашу станцію. Герасим. Розпалилась до них моя душа… Сто тисяч візьму! Невідомий. Нехай вам бог помогає! А коли вивезти? Герасим. Сьогодня у нас субота… У понеділок можна? Невідомий. Можна, зачем не можна — усе можна! Герасим. А ці дві бумажки ти дай мені, — може, я пробу зроблю: куплю на них що-небудь. Невідомий. Навіщо, коли у вас свої є… А между прочім, візьміть. Так у понєдєльнік увечері ви будете на вокзалі у тому місці, де для мужчін і для дам, — розумієте? Герасим. Розумію. Невідомий. Прощайте. (Іде.) Дай вам бог з моєї легкої руки зробиться міліонером! Герасим. Спасибі!… Невідомий виходить. (Сам). Тепер коли б розмінять фальшиві гроші в казначействі… Самому страшно, щоб не влопаться… Хіба кума взять у компаньйони? Що ж, коли він чорта не боявся, то не побоїться казначея, щоб розмінять гроші. Кращого компаньйона, як кум, не знайти! Входе Копач. ЯВА IX Герасим і Копач. Герасим. От чортяка принесла цього бродягу! Пів-обіда сам злопає і на перешкоді ділові стане, треба його як-небудь вирядить. Копач. Здоровенькі були! Як поживаєте, що поробляєте, кого виглядаєте? Хе-хе! Герасим. Хоч голий, так веселий! Здрастуйте. Копач. Поздравляю з пріобрєтєнієм земелькі, дай бог еще столько прикупить… Безподобная у вас вода, зараз пив, і містечко у леваді біля верби гарне. Отам би каші наварить з таранькою та попоїсти по-чумацьки… Хе-хе-хе! Герасим. Мабуть, голодний, бо змаху про кашу забалакав. Копач. Хе! Я зразу все обняв оком! У вас новий забор і добре зроблений, — тілько б ще треба по одній дошці дать, а то скотина буде закладать під лату голову, то позриває. Опит… Хе-хе-хе! Тілько гляну, зараз бачу. Герасим. Я й сам бачу, та грошей нема. Копач. Так-так. Хе-хе-хе! Грошей нема, а земелька росте й росте! Люблю за предприїмчивость! Так, так, Никодимович! Скуповуйте помаленьку, скуповуйте! Єй-богу! Чого ви? Думаєте — шуткую? Які тут шутки? Хазяйственний мужик — велике діло! Ворушіться, ворушіться! Крутіть головою: купили у Борща, купуйте у Смоквинова, а там у Щербини. Пани горять, а мужички з пожару таскають… Це не пустяк! Ви як полагаете? Вони привикли омари там, шампанське — от грошики й ухнули, а там і імєнія ахнули! А ви — галушечки, картопельку, кулешик, чухоньку, та й то не щодня, а воно жирок і наростає… Гляньте навколо: Жолудь — десять тисяч десятин. Чобіт — п'ять тисяч десятин, Пузир — три тисячі; а тут і ви помаленьку та помаленьку прикуповуйте та прикуповуйте. Герасим. Що там я купив, і балакать не варт. Копач. Одразу ж не можна! Ви візьміть прімєр з свині: от вона ходить на подвір'ї худа, обдрипана, а закинули ви її в саж, стали харчі кращі давать — то вона помалу й отягнеться, а там і сало наростає, — так і ви… Опит — велікоє діло! Герасим. Спасибі! То це ви мене з свинею рівняєте? Копач. Не в тім річ! Ви не обіжайтесь-це прімєр. Ви не взирайте! Помалу, помалу і у вас сала набереться доволі, тоді порівняєтесь з Чоботом, а може, і з Жолудьом… На все свій час, своє врем'я. Не можна ж зразу, в тім і прімєр. Практіка, опитность — велікоє дело. Вас вже не обманеш, ви всякого обманете, а це велікоє дєло, коли не тебе за чуба держать, а ти других за чуба держиш. А ви як полагаете? Хе-хе-хе! Ви глянули кобилі в зуби і наскрізь її бачите, — опит! Від того у вас лошата он які. Ви не купите чорт батька зна чого? А воно і виходить, що скрізь іде на користь. А то повидумували: ячмінь-голак, а він родить не так; озимий — ріпак, а сівач — дурак; пшениця — кримка, а в штанях дірка; жито шампанське — баловство панське… Хе-хе-хе! Герасим. Ох, Банавентура Бовтурович, все то добре, що ви кажете, тілько речі ваші не гроші, за них земельки не купиш, а тут грошей, грошей, грошей треба. Ось під боком лежить земелька, а я слину ковтаю. Та яка земля? Неперепахана, ставок рибний, і з моєю межа з межею. Копач. Потрошку, потрошку — пам'ятайте мій прімєр; От ви б самі ставочок тут унизу викопали, рибу завели: лини, карасі… Нема краще, як м'ясо свинина, а риба линина. Хе-хе-хе! 1 2 3 4 5 |