Розглянемо психолого-дидактичний аспект

• 
  мотиви соціальні та пізнавальні, їх змістовні й динамічні характеристики;
  
• 
  цілі та їх якості (нові, гнучкі, перспективні, стійкі, нестереотипні);
  
• 
  емоції (позитивні, стійки, вибіркові, регулюючої діяльності);
  
• 
  уміння вчитись і його характеристики (знання, стан навчальної діяльності, навченість).
  

• 
  вибір при наявних варіантах відповіді (закритий вибір);
  
• 
  ситуація вільного (відкритого) вибору без відповідей;
  
• 
  вибір кількох різноспрямованих спонукань (супідрядність мотивів із конфліктом);
  
• 
  ситуація вибору з обмеженнями (дефіцит часу, змагання, різні типи оцінювання іншою людиною);
  
• 
  помилковий вибір (пропонується вибір між двома однаково невірними альтернативами, що відбивають протилежні схильності).
  

• 
  вибір навчальних завдань різного рівня (репродуктивних, продуктивних, проблемних);
  
• 
  вибір із двох завдань, де в одному варіанті треба знайти кілька способів рішення задачі, а в іншому варіанті - швидко одержати результат;
  
• 
  вибір у ситуації з обмеженими умовами (наприклад, менше часу - і суб'єктивного дефіциту, коли часу стільки ж, але говориться, що менше);
  
• 
  вибір із вирішених задач різної складності деяких, що найбільш сподобались;
  
• 
  вибір ситуації конфлікту між пізнавальним і соціальним мотивами;
  
• 
  ситуації морального вибору.
  

• 
  переривання та незавершеність діяльності через зовнішні причини; повернення до перерваного завдання та його поновлення;
  
• 
  варіювання ситуацій за ступенями їх обов'язковості та виявлення поведінки учнів у них;
  
• 
  виконання задач різної складності й обґрунтування цього вибору;
  
• 
  спостереження за поведінкою в ситуаціях труднощів, що виникли;
  
• 
  виконання нерозв'язаної задачі та вивчення можливої реакції дітей;
  
• 
  реакція на помилку (здатність самостійно знайти помилку й вибрати дії, спрямовані на її виправлення, звертання по допомогу до дорослого);
  
• 
  створення перешкод, дефіциту часу, змагань, варіювання оцінки, одержаної від іншої людини.
  

• 
  завдання «незавершені розповіді на шкільні теми» (несподіваний виклик до дошки, вибір важкого чи легкого варіанта контрольної роботи, цікава проблема на уроці, оцінка учнем своєї відповіді біля дошки, ослаблений учительський контроль роботи учня біля дошки);
  
• 
  підбір неважких, але захоплюючих завдань, що створять у класі особливий радісний настрій, грайливий стан, дозволять позбавитись напруги;
  
• 
  просити учня описати, проговорити свій емоційний стан у найбільш напружені, проблемні моменти уроку;
  
• 
  демонстрація вчителем розмаїтості пережитих на уроці емоцій, промовляння їх уголос для учнів (демонстрація власної емоційної відкритості);
  
• 
  розвиток у собі емоційної виразності (як вербальними, так і невербальними засобами).
  

• 
  включення учнів у колективні форми діяльності;
  
• 
  залучення учнів до оцінної діяльності й формування адекватної самооцінки;
  
• 
  співробітництво учня й учителя, спільна навчальна діяльність;
  
• 
  заохочення пізнавальної активності учнів, створення творчої атмосфери;
  
• 
  цікавість викладання навчального матеріалу (незвичайна форма подачі матеріалу, емоційність мови вчителя, пізнавальні ігри, цікаві приклади та досвід);
  
• 
  уміле застосування заохочення й покарання.
  

• 
  етап створення вихідної мотивації (спонукання до нової діяльності, підкреслення попередніх досягнень, викликання відносної незадоволеності чимось із попередньої діяльності, підсилення акценту на майбутній роботі, здивування, зацікавленості);
  
• 
  етап посилення та підкріплення виниклої мотивації (інтерес до кількох способів рішення задачі, до форм співробітництва, різних видів діяльності, підтримка завдань різного рівня складності, підключення учнів до самоконтролю);
  
• 
  етап завершення уроку (підкреслення позитивного особистого досвіду кожного учня, підкріплення ситуації успіху, диференційована оцінка праці, визначення труднощів і вибір шляхів їх подолання).
  

• 
  відновлення позитивного ставлення до навчання й окремих предметів (рішення доступних задач, створення ситуацій успіху, умов для переживань успіху, підтримка в учня впевненості); подолання «виученої безпорадності» як наслідку тривалих невдач;
  
• 
  орієнтація на процес, а не на результат навчальної діяльності (складання планів своєї роботи, об'єднання окремих дій у систему, посилення адекватних критичних суджень учня, орієнтація на його попередні успіхи);
  
• 
  зміцнення власного вміння вчитись (розширення запасу знань, усунення пробілів у знаннях, навчання виконанню дій за інструкцією й у послідовності, опора на наочність, плани, схеми, промовляння своїх дій).