Iмeнi Oлeкcaндрa Дoвженкa Кaфeдрa укрaїнcької мoви, лiтeрaтури тa мeтoдики нaвчaння сторінка 3

1 2 3

Ім'я файлу: КУРСОВА Проблематика новелістики Василя Стефаника.docx
Розширення: docx
Розмір: 82кб.
Дата: 17.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Есе.docx
Техніка масажу.doc
Бутинко А.М..docx
Бутинко М.А..docx
776b15_84bf5a469e214ba7a39bb29e155211d1.docx
Яловенко Денис Л.р.11.docx

ВИСНОВКИ

У висновках важливо наголосити, що Василь Стефаник був одним із важливих представників української літератури кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Він схилявся до модернізму, що був наскрізь реалістичним. Новеліст здебільшого малює подію чи переживання персонажів у момент найвищого психологічного напруження. При цьому письменник зовсім не вживає довгих описів побуту, зовнішньої обстановки. У цьому – лаконізм новел Стефаника.

Із погляду лірики, він більше поет, аніж прозаїк. Ще Марко Черемшина зазначав, що Стефаник не пише новел, а переживає їх. Картини смерті, голоду, злиднів займають у його новелах головне місце. У них (новелах) ми знаходимо поєднання трагізму навколишньої обстановки, дійсності з нахилом до трагічного в характері самого митця.

Один із сучасників Василя Стефаника, російський письменник Максим Горький у листі до Івана Касаткіна вказував на драматизм його новел: “Гадаю, я не ображу вас, якщо порекомендую прочитати оповідання галицького письменника Стефаника, – прочитайте, ви побачите, як коротко, сильно і страшно пише ця людина” [20, 134].

Новели В. Стефаника – народний біль, плач над власною долею. Як слушно відзначає Дмитро Павличко, твори письменника – “це монологи з прикметами голосінь. Все відбувається так, ніби той, хто вмер, або той, хто чує в собі печать смерті, своєї дитини чи матері, оскаржує одночасно соціальну кривду, людську слабість і минущість. Слова, порівняння, синтаксис – усе тут мусить бути правдиве, а мірою правди виступає життя і сама образна мова народу” [15, 42]. Його новелам не властива прямолінійність і часова послідовність подій. Вона могла починатися відразу з кульмінації чи розв’язки. Після цього, як правило, йде зображення психологічного стану героя, наводяться мотиви того чи того вчинку.

У Стефаника немає тих довгих експозиційних описів, які і в Івана Нечуя-Левицького чи Панаса Мирного готували читача до розуміння конфлікту твору. Замість докладного портрета персонажа, Стефаник подає якусь характерну деталь, яка підкреслює чи вказує на психологічний стан героя або його соціальне становище. На місці описів природи у Стефаника є лише вказівка на якусь характерну ознаку пори року чи частини дня, яка викликає переживання в персонажа. Проте в новелах усі компоненти взаємопов’язані, взаємозумовлені та “зцементовані” у гармонійну цілість.

Сучасний літературознавець Марія Зубрицька так говорить про творчість Василя Стефаника: “… увічнює людське існування через смерть, щоб знову його відродити у новому вимірі. Він вербалізує негацію світу, щоб відтворити його у слові” [5, 214]. На нашу думку, проблема психологізму у творчості В. Стефаника далеко не вичерпана. Не завадило б висвітлити співпрацю покутського майстра з представниками польської літератури, зокрема С. Пшибишевським, В. Морачевським, В. Орканом. Важливо детальніше дослідити проблему “Стефаник і діти. Ретроспектива дитячих образів у новелістиці митця”.

СПИСОК ВИКОРИСАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики / М. Бахтин. – М., 1975. – 504 с.

2. Біленко Т. Слово як модус і реалізм у творчості В. Стефаника : філософський аспект / Т. Біленко // Покутська трійця й літературний процес. – Матеріали наукової конференції. – Дрогобич, 2001. – 426 с.

3. Білявська О. Принцип наукового видання творів В. Стефаника / О. Білецька // Питання текстології. Вип. 1. – К. : Наукова думка, 1968. – С. 243 – 301.

4. Жук Н. Василь Стефаник. Літературний портрет / Н. Жук. – К. Державне видавництво художньої літератури, 1960. – 96 с.

5. Зубрицька М. Онтологізація смерті у творчості Василя Стефаника / М. Зубрицька // Незнайома антологія української “жіночої” прози та есеїстики другої половини ХХ – поч. ХХІ ст. – Л. : Літературна агенція “Піраміда”, 2005. – 600 с.

6. Ковалик І., Ощипко І. Художнє слово Василя Стефаника. Матеріали до словопокажчика новел В. Стефаника / І. Ковалик, І. Ощипко. – Л. : Видавництво Львівського університету, 1972. – 103 с.

7. Костащук В. Володар дум селянських / В. Костащук. – Л. : Книжково-журнальне видавництво, 1959. – 184 с.

8. Крижанівський С. Життя і творчість Василя Стефаника. Стенограма лекцій / С. Крижанівський. – К. : Знання, 1950. – 31 с.

9. Лесин В. Василь Стефаник – майстер новели / В. Лесин. – К. : Дніпро, 1970. – 331 с.

10. Лесин В. Василь Стефаник і українська проза кінця ХІХ ст. Конспект лекцій спецкурсу / В. Лесин. – Чернівці, 1965. – 85 с.

11. Лесин В. Післявоєнна творчість Василя Стефаника. Конспект лекцій спецкурсу / В. Лесин. – Чернівці, 1965. – 53 с.

12. Лесин В. Творчість Василя Стефаника / В. Лесин. – Л., Видавництво Львівського університету, 1965. – 14 с.

13. Матеріали до вивчення історії української літератури. – К., 1961. – Т. IV. – 506 с.

14. Островський Г. Соратники / Г. Островський // Жовтень. – 1972. – С. 118.

15. Павличко Д. Слово про Василя Стефаника / Д. Павличко / Співець знедоленого селянства. – К. : Дніпро, 1974. – С. 42 – 47.

16. Проценко І. Вивчення творчості Василя Стефаника / І. Проценко. – К. : Радянська школа, 1979. – 112 с.

17. Співець знедоленого селянства / Збірник документів і матеріалів до відзначення 100-річчя з дня народження В. Стефаника. – К. : Дніпро, 1974. – 198 с.

18. Стефаник В. Повне зібрання творів : у 3-х т. – Т. І Новели / В. Стефаник. – К., 1949. – 369 с.
1 2 3

скачати