Ім'я файлу: характеристика малих водойм зон рекреації міста києва.doc
Розширення: doc
Розмір: 748кб.
Дата: 21.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Vnadped_2016_4_11.pdf


ПЛАН

ВСТУП

І. Характеристика малих водойм зони рекреації м. Києва.

ІІ. Топографічні елементи місцевості малих водойм м. Києва.

ІІІ. Опис озера Сонячне (м. Київ).
ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Характерною рисою сучасного етапу розвитку людства є зростання антропогенних навантажень на природу. Взаємодія суспільства і навколишнього середовища стає більш інтенсивною, різноманітною і складною. Це треба розглядати як закономірний історичний процес розвитку суспільства. За таких умов особливої актуальності набувають раціональне використання і охорона природних ресурсів, в тому числі і водних. Охорона водних ресурсів являє собою комплексну проблему, що пов’язана з усіма галузями народного господарства.

До природних рекреацiйних ресурсiв вiдносяться мiнеральнi води та грязi (спецiальнi рекреацiйнi ресурси), клiматичнi ресурси, акваторiї морiв, рiки та озера, лiси, рибальськi та мисливські угіддя (багатоцiльовi рекреацiйнi ресурси). Традицiйно для вiдпочинку використовуються озера i рiки, їх береги i пляжi - центри територiальних рекреацiйних систем, що несуть iстотне рекреацiйне навантаження. При органiзацiї водних видiв вiдпочинку висуваються високi вимоги до якостi води, дна, пляжної смуги та естетичних властивостей оточуючого середовища.

Сьогодні суспільство потерпає від антропогенного та техногенного навантаження на рекреацiйнi ресурси, спостерiгається поступова деградацiя всiх його компонентiв. Формування умов для ефективного захисту довкiлля потребує розробки цiлого комплексу природоохоронних заходiв, спрямованих на обмеження, лiквiдацiю дiї факторiв, якi негативно впливають на стан навколишнього середовища, усунення негативних наслiдкiв господарської дiяльностi. Крiм того, погiршення стану рекреацiйних ресурсiв викликане вiдсутнiстю економiчних важелiв, механiзмiв контролю та нових норм їх використання. Потрiбно передбачити заходи щодо вiдтворення цiнних властивостей рекреацiйних ресурсiв, розширення мережi природоохоронних об'єктiв, перегляду програми мелiорацiї земель, оздоровлення лiсових ресурсiв з полiпшенням породного складу та пiдвищенням екологiчної цiнностi, зменшення частки викидiв в атмосферне повiтря, комплексу водоохоронних заходiв.
Мета роботи: аналіз та розкриття актуальних проблем водних ресурсів Київщини для потреб рекреації, узагальнення основних напрямків роботи для покращення стану водних ресурсів.

Об’єкт дослідження: водні ресурси Києва.

Основні завдання:

- проаналізувати забезпеченість Київщини водними рекреаційними ресурсами;

- визначити проблеми та ризики при використані водних ресурсів об’єктів для рекреації;

- запропонувати напрямки покращення стану водних рекреаційних об’єктів.

І. Характеристика малих водойм зони рекреації м. Києва.

Сьогодні рекреаційне господарство є однією з пріоритетних сфер суспільного життя в Україні і має істотне соціально - економічне значення. Визначається це насамперед тим, що тут забезпечується відновлення здоров’я і відпочинок людей, їх фізична і моральна реабілітація. До того ж це широке і привабливе поле інвестування та потенційно важливе джерело наповнення доходної частини бюджетів усіх рівнів. Розвиток цієї сфери значно залежить від наявності природних рекреаційних ресурсів та їх якісного стану. При чому, водний фактор має важливе значення у розвитку і розміщенні даної галузі. Морські та річкові пляжі – це найбільш популярні місця як тривалого, так і короткочасного відпочинку населення. Погіршення якості водних ресурсів призводить до зменшення кількості відпочиваючих, зниження завантаження рекреаційних закладів і суттєвих фінансових збитків як для цієї галузі, так і для економіки в цілому.

Теоретичні питання ресурсно-рекреаційної проблематики висвітлені в працях Л.О.Багрової, О.О. Бейдика, Ю.О. Вєдєніна, М.П.Крачила, М.С.Мироненка, О.О.Мінца, Л.І.Мухіної, М.С. Нудельмана, Т.Ф.Панченко, С.І.Поповича, В.С.Преображенського, І.Д.Родичкіна, Л.Г.Руденка, В.П.Руденка, І.Т.Твердохлєбова, Н.В.Фоменко тощо (3.С.121)

Проблеми використання водних об’єктів для потреб рекреації є досить актуальними, бо саме від їх вирішення залежить здоров’я і безпека людей.

Водний фонд України охоплює поверхневі води (природні і штучні, водойми, водотоки, канали), підземні води та джерела, внутрішні морські води та територіальне море. В Україні налічується 63119 річок, у тому числі великих – 9, середніх – 81 і 63029 малих річок; 1046малих водосховищ об’ємом від 1 до 10 млн.м3, 95 водосховищ об’ємом від 10,1 до 100 млн.м3 і 12 – об’ємом більше 100 млн.м3; 28 тис. ставків і 20 тис. озер. Загальна площа земель, зайнятих водними об’єктами 2415 тис. га, з них річками та струмками – 244, каналами 162, озерами і прибережними замкненими водоймами – 541, водосховищами ставками та іншими штучними водоймами 1134 і лиманами 334 тис.га. (3. С.122)
До чинників, що визначають придатність водних об’єктів для потреб рекреації можна віднести географічне положення (розміщення в тій чи іншій кліматичні зоні визначає набір рекреаційних занять і разом з тим обмежує у часі інші види відпочинку та оздоровлення), доступність водойми, освоєння, санітарно-гігієнічні характеристики, наявність інфраструктури. Ці фактори можуть відігравати основну, а іноді і вирішальну роль при визначенні рекреаційної цінності акваторіально-територіальних комплексів. Безумовно різні види рекреаційної діяльності вимагають специфічних вимог до параметрів водойм і берегової зони, а також до якості оточуючого середовища. Крім того, один і той же водний об’єкт може бути використаний для різних рекреаційних занять.

Взагалі всі водні об’єкти можна поділити на важливі для рекреаційної діяльності, мало значимі та втрачені. Крім того, можна відзначити їх міжнародне, регіональне та місцеве значення. А вже залежно від рекреаційного використання – лікувальні, купальні, прогулянкові, спортивно-оздоровчі, декоративні водойми. Для організації водних видів відпочинку висуваються досить високі вимоги до якості та естетичних властивостей. Якісний стан водного середовища жорстко нормується. Обмеження деяких видів рекреаційного водокористування може викликати як природними факторами, наприклад підвищена мутність води, так і внаслідок забруднення водних об’єктів через господарську діяльність.

Різноманітність природно-господарських умов і характеристик річок та водойм як рекреаційних об’єктів, а також різноманітність самих видів та форм відпочинку, пов’язаних з водними ресурсами, визначає цілий комплекс взаємопов’язаних проблем, що виникають в процесі рекреаційного природокористування. До них можна віднести: забруднення водних об’єктів; засміченість прибережної смуги та несанкціоновані скиди (прибережні смуги захаращенні звалищами побутових та будівельних матеріалів); безсистемне використання акваторій та неконтрольована забудова прибережних рекреаційних смуг; відсутність мінімальної інфраструктури на пляжі; руйнування берегів.

Гігієнічні вимоги до зон рекреації водних об’єктів визначаються ГОСТ 17.1.5.02-80, що включають вимоги до вибору та благоустрою зон рекреації, до якості води водних об’єктів, що використовуються для рекреації; санітарної охорони зон рекреації; контролю санітарного стану зон рекреації. Згідно цього стандарту до зон рекреації водних об’єктів необхідно ставити такі вимоги: відповідність якості води водного об’єкту і санітарного стану території вимогам даного стандарту; наявність або можливість облаштування зручних і безпечних підходів до води; наявність під’їзних шляхів в зону рекреації; безпечний рельєф дна; сприятливий гідравлічний режим; відсутність можливості небезпечних та несприятливих процесів (зсуви, обвали) (3. С. 123)

Київ, одне з найдавніших європейських міст, адміністративний, економічний, науковий і культурний центр України, зосереджує значний туристичний потенціал і володіє всіма необхідними ресурсами для розвитку ділового, куль- турно-пізнавального, релігійного туризму, а також туризму за інтересами (відвідання театрів, музеїв, фестивалів мистецтв, спортивних заходів).

Київ розташований на обох берегах Дніпра в його середній течії, нижче впадіння в нього лівої притоки - Десни. Ширина Дніпра в межах міста - 400-600 м, середня глибина - 6-12 м. Дніпро утворює численні протоки (Русанівська), затоки (Матвіївська, Старик), заплавні озера (Радунка, Тельбин). Уздовж його берегів простягаються піщані пляжі (найкращі з них - на Трухановому острові). Через територію Києва протікають Либідь, Сирець, Горенка, Нивка та інші річки ( 5. С. 22).

Місто Київ є багатим на воду, існують значні запаси підземної води, великою є кількість поверхневих водних об’єктів: річок, озер, ставків. Водні об’єкти на території міста займають 6,7 тис. га, або 8,0 %. З них річки та струмки становлять 5,1 тис.га, озера – 0,9 тис. га, канали та колектори – 0,06 тис.га, ставки – 0,19 тис.га, штучні водосховища – 0,4 тис.га.

На території Києва - 447 водних об’єктів з яких: 129 озер, 102 ставки, 9 річок, 28 струмків, 24 затоки, 43 штучні водойми, 32 джерела, 27 каналів. Загальна площа міських пляжів - 140 га, водного дзеркала - 2543 га, а з прилеглою до водойм територією - 7949 га. Пляжами вважаються лише ділянки, де працюють рятувальники, медична служба та прибиральники.

Найбільша кількість водойм розташована у Дніпровському (11 пляжів, 8 зон відпочинку), у Оболонському (4 пляжі, 6 зон відпочинку) районах. Інші розташовані у всіх районах міста крім Солом'янського. Для кожної водойми характернi свої гiдрологiчнi характеристики та антропогенне навантаження рiзного ступеня iнтенсивностi.
С хема розташування річок у м.Києві:
1 – Горенка
2 – Котирка
3 – Любка
4 – Нивка
5 – Коноплянка
6 – Курячий Брід
7 – Сирець
8 – струмок Кирилівський
9 – Глибочиця
10 – Либідь
11 – Вершинка
12 – Скоморох
13 – Мокра (Мокрий)
14 – Клов
15 – Совка
16 – Горіхуватка
17 – Буслівка
18 – струмок Голосіївський
19 – струмок Китаївський
20 – струмок Віта
21 – Дарниця
22 – Північно-Дарницький еліоративний канал

 
На сьогоднi надмiрне антропогенне навантаження на природне середовище мiста, посилене наслiдками Чорнобильської катастрофи, істотно знизило якiсть водноресурсного потенцiалу м. Києва.

Бiльшiсть внутрiшнiх водойм мiста використовуються у рекреацiйних цiлях- купання, рибальство, - що висуває серйознi вимоги до їхньою санiтарно-гiгiєнiчного стану. Однак сучасний стан малих водойм викликає серйозне занепокоєння тому, що багато з них забрудненi, засмiченi, прибережнi смуги захаращенi несанкцiонованими звалищами побутових та будiвельних вiдходiв.

Викликає занепокоєння забруднення внутрiшнiх водойм мiста нафтопродуктами, пов’язане з iнтенсивним забрудненням ними дощових стокiв, що спричинено частим розмiщенням на прилеглих до водойм територiях автостоянок, гаражiв, АЗС та iнших господарських об’єктiв без локальних очисних споруд.

Не в повному обсязі виконуються дрібні гідротехнічні заходи, згідно затверджених планів завдань (розчистка водного дзеркала та викос прибережної водної рослинності) на оз. Вирлиця, Тельбін в Харківському районі, озері Райдужне в Дніпровському районі, озері в парку Партизанської Слави в Дарницькому районі, що створює умови для заростання та заболочування водойм і є передумовою для появи місцевих випадків малярії.

На всі пляжі не подані акти обстеження дна.

Значна кiлькiсть пiдприємств скидають забрудненi стоки безпосередньо у р. Днiпро та воднi об’єкти мiста, а також до мiської каналізації (як з попередньою очисткою, так i без неї). В результатi у водойми потрапляють такi забруднюючi речовини, як азот амонiйний, алюмiнiй, сульфати, мiдь, фосфор, хлориди, хром, цинк, тощо. Крiм того, у воду потрапляють дуже небезпечнi бiологiчнi речовини, солi важких металiв, нафтопродукти, СПАР, нiтрати.

Потрiбно пiдкреслити, що всi внутрiшнi водойми мiста становлять єдину водну систему, тiсно пов’язану з басейном Днiпра, який є джерелом питного водопостачання для м. Києва та багатьох мiльйонiв жителiв iнших регiонiв нашої країни. Тому забруднення внутрiшнiх водойм міста незмiнно призводить до забруднення головної водної артерiї України.

Є проблема встановлення i дотримання водоохоронних зон для всiх водних об’єктiв мiста. Необхiдне законодавче встановлення розмiрiв водоохоронної зони та прибережної захисної смуги на землях мiста вiдповiдно до iснуючих правил забудови.

В столицi не iснує спецiалiзованих служб з визначення та догляду за станом прибережних захисних смуг, а також вiдсутнiй перелiк об’єктiв, якi розташованi на земельних дiлянках цих смуг.

Прибережна смуга Днiпра та всiх внутрiшнiх водойм в мiстi потребує негайних заходiв щодо покращання їхнього санiтарного стану, бо береги цих водойм зараз вкрай захаращенi рiзними видами вiдходiв. При опадах та пiдняттi рiвня води смiття потрапляє у воду, i це суттєво знижує якiсть водного потенцiалу мiста.

На сьогоднi мiськi водойми i водотоки перетворенi у воднi об’єкти переважно дощового живлення, тому якiсть їхнiх вод значною мiрою залежить вiд якiсного складу поверхневого стоку, який в достатнiй мiрi не дослiджений, мiнливий i за вiдсутностi його очистки згодом може призвести до непередбачених санiтарно-епiдемiчних ситуацiй.

Для вирішення існуючих проблем потрібно глибоке і всебічне обґрунтування заходів, що забезпечують планомірне і цілеспрямоване управління розвитком рекреаційного водокористування. В умовах зростання антропогенного навантаження рекреаційні території без проведення спеціальних заходів швидко деградують. Завдання держави є забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров’я і сприятливе навколишнє середовище. Ці права тісно пов’язані між собою, так як здоров’я залежить напряму від екологічних факторів. Тому території, що мають лікувальні та оздоровчі властивості повинні визнаватися національним надбанням всіх людей.

До основних напрямів, спрямованих на запобігання і зменшення несприятливого впливу господарської діяльності на рекреаційні ресурси, а також підвищення соціально-економічної ефективності їх освоєння, можна віднести: удосконалення управління рекреаційними водними об’єктами; проведення інвентаризації та паспортизації водних об’єктів; удосконалення нормативно-правового регулювання рекреаційного водокористування; залучення економічних механізмів рекреаційного водокористування; усунення або послаблення міжгалузевих чи внутрігалузевих протиріч, що виникають в процесі організації масових водних видів рекреаційної діяльності; визначення допустимих рекреаційних навантажень на шквально – територіальні комплекси; розбудова рекреаційної інфраструктури на прибережних територіях; розробка програми відтворення рекреаційних водойм; створення інформаційної бази даних щодо рекреаційних водних об’єктів.

Вода має соціальну, економічну та екологічну цінність тому управління водними ресурсами необхідно здійснювати таким чином щоб забезпечити найбільш прийнятне та збалансоване поєднання цих цінностей. Раціональне управління водними ресурсами необхідно здійснювати в першу чергу на рівні водозаборів, річних басейнів, озер і водоносних горизонтів. Таке управління повинно захистити екосистеми, а також зберегти або відновити екологічну цілісність ґрунтових вод, річок. озер, болотних угідь і зв’язаних з ними прибережних районів.

Таким чином, на черзі дня удосконалення нормативно-правової бази, яка б регламентувала використання рекреаційних водних ресурсів та діяльність підприємств у сфері рекреаційного господарства. Необхідно здійснити трансформацію економічних, адміністративних важелів управління, забезпечити дотримання екологічних вимог, підвищити стимулюючу роль бюджетної і податкової систем, структурної та інвестиційної політики.

В комплексі заходів, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, важливе місце повинні зайняти економічні інструменти збереження довкілля. Саме завдяки запровадженню надійних економіко - правових механізмів оздоровлення навколишнього середовища можна створити такі умови виробничої діяльності, за яких господарюючим суб'єктам було б невигідно порушувати природоохоронні вимоги, забруднювати навколишнє середовище та нераціонально використовувати природні ресурси.
ІІ. Топографічні елементи місцевості малих водойм м. Києва.

Темпи росту антропогенного впливу на природне середовище обумовлюють актуальність еколого – географічного аналізу й оцінювання території. Важлива роль при цьому належить картографічному моделюванню, що є підґрунтям для впорядкування, аналізу та узагальнення різноманітної інформації про екологічний потенціал території.

Підсумковим документом географічного дослідження є карта, що в наочній та доступній формі відображає результати еколого – географічного аналізу й оцінювання території (8.С.5).

При моделюванні та прогнозуванні екологічного стану тієї чи іншої території використовують картографічні методи дослідження. Суть картографічного методу полягає в використанні в процесі дослідження дійсності проміжного ланцюга – географічної карти як моделі явищ, що вивчаються. При цьому карта виступає як в якості засобів дослідження, так і його предмета в вигляді моделі, що замінює собою реальні явища, безпосереднє вивчення яких неможливе або ускладнене.

Топографія – це наукова дисципліна, що займається детальним вивченням земної поверхні в геометричному відношенні, дослідженням й розробкою способів зображення цієї поверхні на площині в вигляді топографічних карт й планів (8. С.6).

О зеро Вербне -  водойма штучного походження, колишній кар'єр піску, площа дзеркала 16,4 га. Використовується в рекреаційних цілях - на берегах озера розташовано пляж з відповідною інфраструктурою.

Розташоване озеро у Оболонському районі міста Києва. У 1994 році рішенням Київської міської ради озеро Вербне було оголошено іхтіолого - ботанічним заказником.

В озері зустрічається папороть сальвінія плаваюча - вид, занесений до Червоної книги України.

Також в озері проживає більше 20 видів риб озерно - річкового комплексу.
Синє озеро - безстічне озеро на південній околиці Пуща - Водицького лісу, на західній околиці житлового масиву Виноградар. Найбільше з вододільних озер Києва.

О зеро розташоване на плоскій рівнині між долинами річок Дніпро таІрпінь. Довжина - 700 м, ширина - до 200 м, площа - близько 15га. Живиться поверхневими і ґрунтовими водами.
Вирлиця  - озеро, розташоване у південно-східній частині Дарницького району міста Києва між проспектом Миколи Бажана, вулицями Ревуцького і Колекторною.

У ньому мешкає 30 видів риб, деякі з них не зустрінеш в інших водоймах Києва. Крім сома, судака, щуки, ляща, окуня, карася,краснопірки, коропів, пічкурів, минів, а також інших поширених порід «лускатих», в цьому озері є два види іглиць і зникаючі бички, занесені до Червоної Книги України.

П оруч з озером 2006 року відкрито станцію метро «Вирлиця».

Також неподалік від озера знаходяться станція метрополітену «Харківська», міський сміттєспалювальний завод «Енергія» та міська станція очистки каналізаційних стоків.
О зеро Лісове - інші назви: Берізка, Веселка. В даний час це зона відпочинку. Є літнє кафе, рятувальна станція, де можна взяти на прокат човен. Раніше ще й катамарани були.


ІІІ. Озеро Сонячне.
Озеро – це замкнута водойма, що утворилася на поверхні суші в природній заглибині рельєфу ( 5. С.78).

В Україні їх близько 20 тис., однак більшість з них є невеликими озерцями у долинах річок. Тільки 40 водойм мають площу понад 10 км2, та й ті неглибокі. Розташовані озера по території України нерівномірно. Найбільші з них розміщені в пониззі Дунаю, на узбережжях Чорного й Азовського морів, Поліссі та в Карпатах. Вкрай мало їх у лісостеповій і степовій смугах. Здебільшого озера прісні; солоними є лише кілька десятків озер на півдні України.

Територія Київської області   розташована в межах двох гідрогеологічних басейнів південно-західного крила Дніпровського артезіанського  басейну і Українського  басейну тріщинуватих вод. Річкова мережа області переважно належить до басейну Дніпра і тільки незначна частина річок на півдні області до басейну Південного Бугу.

Озера Київської області, як в цілому по всій Україні вивчені недостатньо, тому і потребують більш узагальненого дослідження. Переважна  кількість озер області знаходиться на заплавних землях річок Дніпро та Десна.

Н а території Києва розташовано 141 озеро загальною площею дзеркала води 473,53 га, які переважно належать до заплави Дніпра.

Водообмін в озерах  незначний, вода надходить з обмеженої водозбірної площі під час повеней та паводків, а також за рахунок ґрунтових вод, верхній шар яких залягає близько від поверхні. Озера лівобережжя Києва переважно непроточні. Високий рівень грунтових вод і значна водопроникливість грунтів обумовлюють  залежність озер від поверхневого стоку і меншу вразливість від урбаністичного впливу.

Со́нячне  - (довжнина – 660 м км; ширина 280 м км) - це озеро, що утворилося внаслідок намиву для будівництва Харківського масиву та масиву Позняки.

Знаходиться між вулицями Драгоманова, Здолбунівською і Ревуцького. На берегах озера облаштовано зону відпочинку, пляж. Знаходиться у Дарницькому районі міста Києва.






Озеро «Сонячне» знаходиться в центрі густонаселеного мікрорайону, але купатися в ньому мешканці не можуть, бо це небезпечно. Озеро внесено в перелік водойм, які будуть очищуватись в цьому році. Прикро, але на сьогоднішній день мешканці міста втратили дуже багато «блакитних легенів» міста. Деілька років тому в Києві було 420 водойм, зараз залишилось 380. Їх засипають сміттям, забруднюють, цей процес дуже важко зупинити.

Нині запущений пілотний проект короткострокової програми еколого-біологічної очистки водойм Києва. Звісно, очистити всі водойми одразу можливості немає, потрібні значні кошти, але робота вже розпочата


ВИСНОВКИ
Вплив діяльності людини на природне середовище призвів до виникнення багатьох екологічних проблем, серед яких виокремлюється проблема забруднення малих водойм. Сучасний стан малих водойм залежить від стану площі водозбору, адже розораність земель перевищує 75-80%. З весняними паводками у воду змивається велика кількість ґрунту. Разом із землею в ставок потрапляють добрива і пестициди, які застосовуються в ґрунті. Вони погіршують якість води та рибопродуктивність. Практично уже немає води, яка б відповідала встановленим стандартам. Більшість людей споживає неякісну воду і біля 60 % всіх захворювань у світі пов’язані із споживанням такої води.

Малі водойми інтенсивно забруднюються відходами хімічних, нафтохімічних, металургійних, гірничо-рудникових, целюлозно-паперових підприємств, цукрових та інших заводів, побутовими стоками великих міст, добривами, пестицидами, сміттєзвалищами, літніми таборами для сільськогосподарських тварин.

Щоб забезпечити достатній резерв чистої прісної води для майбутніх потреб

населення, потрібно уже зараз поставити надійний бар’єр подальшому забрудненню водоймів промисловими підприємствами сільськогосподарськими і комунальними об’єктами та іншими джерелами. Тому, потрібно насамперед розробити екологічні нормативи концентрації у скидах відпрацьованої води, шкідливих хімічних сполук та речовин, а також екологічне законодавство, за допомогою якого стане можливим відшкодування завданих народному господарству втрат.


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Білявський Г. О. Практикум із загальної екології : навчальний посібник / Г. О. Білявський.- К : Либідь, 1997. – 160 с.

2. Бурдіян Б. Г. Навколишнє середовище та його охорона : підручник / Б. Г. Бурдіян. – К. : Вища школа, 1993. –227 с.

3. Коржунова Н.В. Актуальні проблеми використання водних ресурсів для потреб рекреації [Електронний ресурс]. – Адреса доступу до сторінки - http://conference.mdpu.org.ua/viewtopic.php

4. Левківський С.С. Раціональне використання і охорона водних ресурсів. ­- К.: Либідь, 2006. ­- 280 с.

5. Олійник Я. Б. Географія: посібник / Я.Б. Олійник.- К.: Знання, 2006.- 455с.

6. Паламарчук М.М. Водний фонд України: М.М. Паламарчук. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 392 с.

7. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство: посібник / Є.В. Панкова . - К.: Альтерпрес, 2003. - 352 с.

8. Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії: посібник/ Г.С. Ратушняк.- Вінниця, 2002.- 179с.

9. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія: посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 312 с.

10. Яцик А.В. Водне господарство в Україні / А.В Яцика, В.М. Хорева. – К.: Генеза, 2000. – 456 с.

11. Яцик А.В. Малі річки України: довідник/ А.В. Яцик.- К.: Урожвй, 1991.- 296с.

12. Чорненька Н. Організація туристичної індустрії: посібник/ Н.Чорненька.- К.: Атіка, 2009.- 392с.






скачати

© Усі права захищені
написати до нас