Розробка технічного та робочого проекту
Опис та обґрунтування вибору структури та методу організації вхідних та вихідних даних
Структури даних - це способи організації даних в комп'ютерах. Часто разом зі структурою даних пов'язується і специфічний перелік операцій, що можуть бути виконаними над даними, організованими в таку структуру.
Підтримка базових структур даних, які використовуються в програмуванні, включена в комплекти стандартних бібліотек найбільш розповсюджених мов програмування, таких як Standard Template Library (STL) для C++, Java API, Microsoft.NET тощо.
Існує велика кількість різноманітних структур даних, що зазвичай будуються з примітивних типів даних: масив, список (деяка кількість елементів, упорядкованих певним чином, зазвичай ці елементи належать до одного й того ж типу; доступ до елементів відбувається завдяки цілочисельному індексу необхідного елементу, хоча самі елементи можуть бути майже будь-якого типу; масиви можуть бути фіксованої довжини або ж такими, розмір яких можна змінити); асоціативний масив, словник (більш гнучка варіація масиву, можна вільно додавати та видаляти пари «ім'я-значення»); запис, структура (агрегована структура даних; запис - це значення, що містить інші значення; зазвичай це фіксоване число та послідовність, які індексуються поіменно; елементи запису зазвичай називають полями або членами); об'єднання (структура даних, що зазначає, які із дозволених примітивних типів можуть зберігатись у її екземплярах; на відміну від запису, який можна визначити таким чином, щоб він зберігав і ціле число, і число з рухомою комою, у об'єднанні можна зберігати лише один певний тип; для зберігання об'єднання виділяється стільки пам'яті скільки необхідно для найбільшого типу даних).
В даному програмному забезпеченні використані клієнт-серверна технологія роботи та стуктури: списки, масиви.
Технологію можна описати наступним наступними етапами: клієнт формує та посилає запит до бази даних серверу (до програми, яка обробляє запити); програма проводить маніпуляції з базами даних, що знаходяться на сервері, у відповідності з запитом, формує результат і передає його клієнту; клієнт отримує результат, відображає його на дисплеї і чекає подальших дій користувача. Цикл повторюється до того часу, поки користувач не завершить роботу з сервером.
Стандартне програмне забезпечення, що реалізує клієнт-серверну технологію, має хорошу масштабованість, стійкість в роботі, захист від несанкціонованого доступу і потужність при роботі з великими проектами в галузі баз даних.
Рисунок 1 - Клієнт-серверна модель
Переваги клієнт-серверної мережі:
відсутність дублювання коду програми-сервера програмами-клієнтами;
так як всі обчислення виконуються на сервері, то вимоги до комп'ютерів, на яких встановлено клієнт, знижуються, тому зростає ефективність доступу до мережевих ресурсів;
всі дані зберігаються на сервері, який, як правило, захищений набагато краще за більшість клієнтів. На сервері простіше організувати контроль повноважень, щоб дозволити доступ до даних тільки клієнтам з відповідними правами доступу;
дозволяють організовувати мережі з великою кількістю робочих станцій;
забезпечують централізоване управління обліковими записами користувачів, безпекою та доступом, що спрощує мережне адміністрування.
Недоліки мереж клієнт-серверної архітектури:
непрацездатність сервера може зробити непрацездатною всю обчислювальну мережу (непрацездатним сервером слід вважати сервер, продуктивності якого не вистачає на обслуговування всіх клієнтів, а також сервер, що знаходиться на ремонті і т.д.);
підтримка роботи даної системи вимагає окремого кваліфікованого спеціаліста для адміністрування;
висока вартість обладнання.
Структура вхідних даних для отримання загальних даних від додатку має структуру у форматі JSON, де:
id – ідентифікатор моделі;
login – логін для входу;
password – пароль для входу;
country –країна проживання;
city – місто проживання;
name – ім’я;
surname – прізвище;
interest – захоплення;
placeOfWork – місце роботи;
birtday – дата народження.
На основі аналізу даних у поданій структурі було спроектовано та створено відповідну базу даних з необхідною структурою, яка міститиме усі поля необхідні для отримання детальної інформації. Вміст наповнення бази даних залежить від заповнення бази даних декларантами.
Рисунок 2 – Таблиці бази даних
Для обробки вхідних даних передбачено таблиці у базі даних. Під час прийому, обробки та запису даних вхідні дані розподіляються по структурі бази даних.
Рисунок 3 – Дані записані у базу даних
Вихідними даними є дані, які є записані у базу та можуть в майбутньому використовуватись безпосередньо з бази даних. вхідні та вихідні дані, які використовуються під час наступного користування.