1.1 Гомерівський період (XІ–ІX ст. до н.е.) – характеризується пануванням родоплемінних відносин, які починають розпадатись на кінець даного періоду. У гомерівський період держави ще не було. Це був період військової демократії. Управління суспільством здійснювалось за допомогою наступних органів. Постійно діючим органом влади була рада старійшин (буле). Вона формувалась не стільки за віковими ознаками, скільки за знатністю і багатством. Первісна демократія ще зберігалась, тому народні збори відігравали в суспільній організації значну роль. Очолював усю організацію базилевс, який виконував функції воєначальника, верховного судді і верховного жерця. Він фактично діяв разом з представниками родоплемінної знаті. Посада була виборною, але при її заміщенні стали віддавати перевагу сину померлого базилевса, і, таким чином, посада закріплювалась спадково в одній сім’ї.
Таким чином, гомерівська Греція була країною, роздробленою на багато самостійних округів, з яких пізніше виросли перші міста-держави або поліси.
+На рубежі ІX – VІІІ ст. до н.е. в історичному розвитку Стародавньої Греції відбулися законні зміни: родовий лад перетворюється на рабовласницький. Йде процес розвитку приватної власності. Багато простих землеробів позбавляються своїх ділянок, які зосереджуються в руках родової знаті. Формується велике землеволодіння. Розвиток ремісничого виробництва і торгівлі ще більш прискорював процеси соціально-правової нерівності. Стародавні форми об’єднання родів – філи і фратрії – ще деякий час продовжують зберігати своє значення, але скоро поступаються місцем новим формам поділу, що базувались на майнових і територіальних ознаках. Так, на базі родових і сільських общин виникли нові соціально-політичні організації, що одержали назву полісів.
В історії Стародавньої Греції важливу роль відіграли два поліси: Афіни і Спарта.
1.3 і 1.4
РЕФОРМИ СОЛОНА
У 594 р до н.е. першим архонтом був обраний Солон, який, хоча і ставився до евпатридів, розбагатів на торгівлі і користувався довірою широких народних мас.
Першою реформою Солона була "сисахфия" (скасування боргового рабства). Заборгованість бідняків була анульована, продаж неспроможних боржників в рабство надалі заборонялася, а ті, хто був проданий за межі Афін, викуповувалися за рахунок держави.
В економічній сфері Солон встановив максимальний розмір земельних ділянок, в той же час зробивши вільної купівлю-продаж землі та її заставу. Для захисту інтересів демосу був дозволений вивіз оливкової олії і хліба за кордон.
Однак центральне місце в перетвореннях Солона займають політичні реформи. Перш за все, було реалізовано поділ громадян за майновою (цензовими) ознакою незалежно від походження. Відповідно до нової структури афінське суспільство ділилося на чотири розряду: пентако- сіомедімни (пятісотнікі), вершники, зевгіти і фети. Представники першої категорії могли займати будь-яку посаду; вершники і зевгіти тільки не обиралися в архонти; фети мали право обирати посадових осіб в народних зборах, але самі не могли бути обрані.
При Солоне були утворені Рада чотирьохсот (буле), куди обиралися по 100 представників від кожного племені, і суд присяжних - геліея. Зросла роль народних зборів, а роль ареопагу зменшилася: за ним було залишено право контролю за дотриманням законів та за діяльністю народних зборів. Однак боротьба евпатрідів і демосу за політичне панування тривала ще майже століття.
У 560 р до н.е. в Афінах стався політичний переворот, в результаті якого була встановлена тиранія Пісістрата, який здійснював політику в інтересах селянства і торгово-ремісничих верств демосу проти знаті. Після смерті Пісістрата в 527 р до н.е. влада перейшла до його синів Гиппию і Гиппарху, але тиранія в Афінах виявилася короткочасною. У 510 р до н.е. Гіппарх був убитий, а Гіппій повалений змовниками.
Спроба родової знаті захопити владу викликала повстання демосу.
РЕФОРМИ КЛІСФЕНА
Подальша демократизація афінського суспільства пов'язана з ім'ям Клісфена, який в 509 р до н.е. здійснив реформи, остаточно ліквідували залишки родового ладу. Було змінено адміністративний поділ: Аттика поділялась на 10 територіальних філ, кожна з яких складалася з трьох знаходяться в різних місцях території (триттии) - міську, прибережну і сільську. Таким чином, на зміну кровнородственному прийшов територіальний принцип розподілу, що підірвало вплив племінної знаті. Рада чотирьохсот був замінений Радою п'ятисот, куди увійшли по 50 представників від 10 філ. Клисфеном був утворений ще один новий орган - колегія стратегів.
Для захисту нової політичної структури від спроб реставрації Клисфеном був введений інститут "остракізму" (так званий "суд черепків"). Остракізм був форму таємного голосування, при якому кожен голосує писав на черепку ім'я людини, хто представляв, на його думку, небезпека для існуючого ладу. Якщо один і той же ім'я згадувалося 6000 разів, то ця людина піддавався вигнанню строком на 10 років без конфіскації майна.
1.5
РЕФОРМИ ПЕРІКЛА
Після Ефіальта фактичним правителем Афін на посаді першого стратега став ще один вождь демократів (хоч походив з аристократів і мав великий маєток), знаменитий політичний діяч, оратор, переможець Олімпійських ігор Перікл. Перікл керував державою 15 років (443-429 рр.). Перікл також провів низку реформ. Він, зокрема, зрівняв усіх громадян у політичних правах і допустив їх, незалежно від розряду, тобто від майна, до будь-якої посади в державі. До правління Перікла державна праця, виконання громадських обов'язків не оплачувались. Отож, щоб зробити доступ незаможних представників населення до державної служби реальним, Перікл домігся через Народні збори введення оплати за державну службу. Ввели оплату і за військову службу. Навіть за участь у Народних зборах почали платити гроші (2 оболи — розмір денного середнього заробітку ремісника). До речі, Народні збори при Періклі почали відігравати значно більшу роль, ніж раніше. Скликали їх регулярно, і вони розв'язували всі найважливіші питання в державі. Всі державні посади обирали за жеребом, щоб усі кандидати були рівноправними, ніхто, особливо знать, не міг скористатися соїм впливом, розгортати закулісну діяльність. Відкритим голосуванням обирали тільки стратегів і скарбників, оскільки вважалось, що для цих посад потрібна спеціальна підготовка.
1.6
1.7
1.8 СУД
Вищим судовим органом в Афінах була геліея. Деякі судові функції зберіг ареопаг, під головуванням архонта-базилевса розглядав справи про умисні вбивства. За дорученням Екклеса ареопаг міг розслідувати справи про державні злочини. Справи про ненавмисних убивствах розглядалися судом ефетов, майнові злочини (розбій, крадіжка і т.д.) - колегією одинадцяти, цивільно правові спори про майно - третейськими судами діететов і колегією сорока (дрібні суперечки).
Починати судові справи могли тільки повноправні афінські громадяни.
Посадова особа, яка отримала скаргу, проводило досудове слідство. При цьому обвинувачений або відповідач міг надати письмові заперечення по суті справи. При відсутності таких заперечень судді переходили до розслідування по суті. Кожна зі сторін представляла всі необхідні докази. Після закінчення слідства призначався день судового засідання. Рішення приймалося таємним голосуванням. На судові рішення і вироки допускалася апеляція до геліее. Рішення геліеі були остаточні.