Ім'я файлу: Гіпотези виникнення життя на Землі.docx
Розширення: docx
Розмір: 403кб.
Дата: 24.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
куб 1.docx
Теми рефератів.doc
Розширення: docx
Розмір: 403кб.
Дата: 24.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
куб 1.docx
Теми рефератів.doc
Проект на тему:
Гіпотези виникнення життя на Землі
Підготував:
Казимиров Богдан
учень 9 "А" класу
ЗОШ № 5
м. Подільськ
Виникнення життя на Землі — подія чи процес, що відбувся між 4,4 та 3,6 мільярди років тому та призвів до появи живих істот на планеті Земля та початку біологічної еволюції. Механізми виникнення життя вивчаються на стику наук фізичної хімії, неврівноваженої термодинаміки молекулярної біології.
Серед безлічі гіпотез про виникнення життя на Землі основні такі:
- життя було створене надприродною істотою в певний час (креаціонізм)
- життя виникало неодноразово з неживої речовини (мимовільне зародження)
- життя існувало завжди (теорія стаціонарного стану)
- життя занесене на нашу планету ззовні (панспермія)
- життя виникло з неживої природи в результаті біохімічних процесів (еволюція).
Креаціонізм
Креаціонізм (англ. creationism) — віра в те, що світ, людина та різні форми життя на Землі створені вищою, надприродною силою (Богом, духами т. д.). Креаціонізм не є цілісною доктриною — існує багато різновидів креаціонізму з різними уявленнями про час та обставини акту творіння та різним ставленням до сучасних наукових поглядів на біологічну та геологічну еволюцію.
Напрямки християнського креаціонізму наполягають, що опис акту творіння світу, Землі і життя у біблійній Книзі Буття треба розуміти буквально, і світ дійсно було створено протягом шести днів. Такі погляди називають креаціонізмом «молодої Землі».
Інші напрямки (креаціонізм «старої Землі») вважають, що Книгу Буття можна трактувати у метафоричному сенсі — наприклад, кожен «день» Божого творіння може відповідати мільйонам чи мільярдам людських років (цілим геологічним чи біологічним «добам»), і тоді Земля виявляється «старою», як і з точки зору сучасної геології.
Гіпотеза Опаріна-Холдейна
1923 року О. І. Опарін, виходячи з теоретичних міркувань, запропонував гіпотезу, що органічні речовини, можливо вуглеводні, могли утворюватися в океані з простіших сполук. Енергію для цих процесів постачала інтенсивна сонячна радіація, головним чином ультрафіолетове випромінювання, що потрапляло на Землю до того, як утворився озоновий шар, який зараз затримує основну її частину. На думку Опаріна, різноманітність простих сполук, що були в океанах, площа поверхні Землі, доступність енергії й масштаби часу дозволяють припустити, що в океанах поступово накопичилися органічні речовини й утворився первісний бульйон. У такому первісному бульйоні, на його думку, могло виникнути життя.
Опарін вважав, що вирішальна роль у перетворенні неживого в живе належала білкам. Завдяки амфотерності білків вони можуть утворювати колоїдні гідрофільні комплекси — притягати до себе молекули води, які створюють навколо них оболонку. Ці комплекси можуть відокремлюватися від водної фази, в якій вони перебувають, у вигляді суспензії й утворювати емульсію.
Теорія спонтанного зародження
Ця теорія була поширена в древньому Китаї, Вавілоні і Єгипті як альтернатива креационізму, з яким вона співіснувала. Аристотель (384 - 322 до , якого часто називають засновником біології, дотримувався теорії спонтанного зародження. На основі власних спостережень він розвивав цю теорію далі, зв'язуючи всі організми в безперервний ряд - "сходи природи" (scala naturae).
Цим твердженням Аристотель підтримав більш раннє висловлювання Емпедокла про органічну еволюцію. Згідно з гіпотезою Арістотеля про спонтанне зародження, певні "частки" речовини містять деякий "активний початок", який при відповідних умовах може створити живий організм. Аристотель був прав, вважаючи, що цей початок міститься в заплідненому яйці, але помилково вважав, що воно є в сонячному світлі, твані і гниючому м'ясі. З поширенням християнства теорія самозародження виявилася не в честі; її визнавали ті, хто вірив в чаклунство і т. п. Але ця ідея продовжувала існувати десь на задньому плані протягом ще багатьох віків.
Теорія стаціонарного стану
Згідно з цією теорією, Земля ніколи не виникала, а існувала вічно, вона завжди здатна підтримувати життя, а якщо і змінювалася, то дуже мало. Види також існували завжди.
Оцінки віку землі сильно варіювали - від приблизно 6000 років по розрахунках архієпископа Ашера до 5000 o 106 років за сучасними оцінками, заснованими на обліку швидкостей радіоактивного розпаду. Більш довершені методи датування дають все більш високі оцінки віку Землі, що дозволяє прихильникам теорії стаціонарного стану вважати, що Земля існувала вічно. Згідно з цією теорією, види також ніколи не виникали, вони існували завжди і у кожного вигляду є лише дві альтернативи - або зміна чисельності, або вимирання.
Прихильники цієї теорії не визнають, що наявність або відсутність певних викопних залишків може вказувати на час появи або вимирання того або іншого вигляду, і приводять як приклад представника кістеперих риб - латимерію. Прихильники теорії стаціонарного стану затверджують, що тільки вивчаючи нині мешкаючі види і порівнюючи їх з викопними залишками, можна робити висновок про вимирання, так і в цьому випадку певно, що він виявиться невірним. Використовуючи палеонтологічні данні для підтвердження теорії стаціонарного стану, її нечисленні прихильники інтерпретують появу викопних залишків в екологічному аспекті (збільшення чисельності, міграції в місця сприятливі для збереження залишків і т.д). Велика частина доводів на користь цієї теорії пов'язана з такими неясними аспектами еволюції, як значення розривів в палеонтологічному літописі, і вона найбільш детально розроблена саме в цьому напрямі.
Теорія панспермії
Ця теорія не пропонує ніякого механізму для пояснення первинного виникнення життя, а висуває ідею про її неземне походження. Тому її не можна вважати теорією виникнення життя як такою; вона просто переносить проблему в якесь інше місце Всесвіту.
Теорія панспермії стверджує, що життя могло виникнути один або декілька разів в різний час в різних частинах Галактики або Всесвіту. Для обґрунтування цієї теорії використовуються багаторазові появи НЛО, наскельні зображення предметів, схожих на ракети і «космонавтів», а також повідомлення про нібито зустрічі з інопланетянами. Радянські і американські дослідження в космосі дозволяють вважати, що імовірність виявлення життя в межах Сонячної системи нікчемна, однак вони не подають ніяких відомостей про можливе життя поза цією системою. При вивченні матеріалів метеоритів і комет в них були виявлено різноманітні «попередники живого» — такі речовини, як ціаногени, синильна кислота і органічні сполуки, що можливо зіграли роль «насіння», що падало на голу Землю. З'явився ряд повідомлень про знаходження в метеоритах об'єктів, що нагадують примітивні форми життя, однак докази на користь їх біологічної природи поки не здаються вченим переконливими. Також деякі прихильники теорії панспермії вважають, що життя занесене інопланетянами заради експерименту. І що зараз іноземні істоти спостерігають за життям і розвитком людства.
Висновок
В розвитку вчення про походження життя важливе місце займає гіпотеза яка затверджує що все живе походить тільки від живого - теорія біогенезу. Цю теорію в середині 19 ст. протиставляли ненауковим уявам про самонародження організмів. Однак як теорія походження життя біогенез неупорядкований оскільки принципово протиставляється живе неживому підтверджує відкинуту наукою ідею вічності життя.
Абіогенез - ідея про походження живого з неживого - вихідна гіпотеза сучасної теорії походження життя. Важливо підкреслити що зараз життя на Землі не може виникнути абіогенним шляхом. Життя виникло на Землі абіогенним шляхом. В теперішній час живе походить тільки від живого (біогенне походження). Можливість повторного виникнення життя на Землі вилучене.