Ім'я файлу: Реферат ТМТДОВС на тему Формування та загальна теорія підготовки
Розширення: docx
Розмір: 62кб.
Дата: 16.04.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 62кб.
Дата: 16.04.2021
скачати
Міністерство освіти і науки України
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Факультет спорту та менеджменту
Реферат
на тему:
«Формування та загальна теорія
підготовки боксерів»
Виконав: студент групи 12-ЄС2,
Шипко Іван Олегович
Перевірив: викладач із дисципліни
«Спеціалізація»,
Аксютін Віктор Володимирович
Київ-2020
План:
1. Вступ;
2. Психологічні особливості юних боксерів;
3. Навчання і тренування юних боксерів;
4. Формування мотивації спортивної діяльності та психічних якостей;
5. Психологічна і вольова підготовка боксера;
6. Оцінка психологічних показників тренованості боксерів;
7. Підготовка новачка безпосередньо до змагання;
8. Висновок;
9. Список використаної літератури.
Вступ
Бокс як вид спорту пред’являє виключно високі вимоги до психіки спортсмена. Значно легше досягти певного рівня фізичної і техніко-тактичної готовності до турніру, ніж готовності психологічної. Особливо це складно, якщо боксер є новачком.
Стан психологічної підготовленості грає особливу роль, частенько він є вирішальним у сутичці. Спортсмен, що не уміє впоратися з надмірним збудженням напередодні виходу до рингу, невпевнений у своїх силах, під час бою не зможе швидко мобілізуватися і розумно діяти. Навпаки, якщо боксер добре психологічно підготовлений, спокійний, упевнений у собі, легко управляє своїм настроєм і діями в бою, він при чинниках (пропуску сильного удару, невдачах в атаках і т.п.), що сильно діють, зуміє мобілізуватися, правильно оцінити обстановку, врахувати можливості свої і противника та успішно вирішити тактичні і технічні завдання.
При психологічній підготовці на перший план висуваються його індивідуальні якості. Тому тренер має бути досить ерудованим в області психології, педагогіки, фізіології та лікарського контролю, щоб досконально вивчити свого підопічного і найбільш індивідуалізувати підготовку із врахуванням його здібностей і умов їх розвитку.
У даний час прийнято ділити психологічну підготовку спортсмена на два етапи – етап загальної психологічної підготовки і психологічну підготовку до змагань. Ці обидва етапи взаємозв’язані, у той же час кожен з них має свої особливості, які необхідно враховувати у методиці спортивного тренування.
Для молодого спортсмена психічна підготовка особливо важлива, оскільки є основною в опануванні техніко-тактичної майстерності.
Психологічні особливості юних боксерів
Під впливом занять боксом формуються багато рис удачі юного спортсмена.
Умови єдиноборства, пов’язані з необхідністю миттєво діяти як в атаці, так і в захисті, безперервно долати опір противника, усуваючи загрозу отримати удар, витримувати велику фізичну і нервову напругу, яка виникає в ході бою, діє на психіку спортсменів і викликає у них різні переживання. На рингу зустрічаються два спортсмени, які відрізняються один від одного різними вольовими і фізичними якостями. Кожен із них має свій план дій, в основі якого лежить властива йому техніка. Він прагне розгадати дії противника, нейтралізувати його протидії і закінчити бій у свою користь. Труднощі, що виникають під час бою, пов’язані зі стомленням і з больовим відчуттям, викликають надзвичайно велику вольову напругу. Особливо це помітно в кінці раундів, коли, не дивлячись на стомлення, спортсмен зобов’язаний зберегти високий темп бою.
Необхідно також мати на увазі, що бій боксерів дуже різноманітний за об’ємом як технічних, так і тактичних засобів. Поряд із раптовою дійсною атакою, що складається з одного або декількох різних ударів, для нейтралізації якої необхідно вчасно використовувати певні захисні засоби, може бути використана помилкова атака, яка направлена на те, щоб умисне «розкрити» противника і вже у відкрите місце завдати удару. З цією ж метою використовуються маневрування та інші тактичні і технічні засоби. Реакція на всі несподівані дії противника украй стомлює нервову систему боксера.
Вольові риси вдачі виявляються залежно від психологічних особливостей юного боксера.
Щоб правильно й успішно навчити своїх вихованців, тренер повинен в ході занять постійно спостерігати за учнями, щоб ясно уявляти собі їх найважливіші психологічні особливості. Знання цих особливостей дозволяє тренерові найдоцільніше підбирати засоби для індивідуального вдосконалення боксерів.
Тренерові, наприклад, важно з’ясувати, які мотиви спонукають і підтримують інтерес його учнів до боксу.
Ці мотиви можуть бути надзвичайно різноманітними. Деякі хлопці починають займатися боксом для того, щоб розвинути себе фізично, стати сильними, спритними, швидкими. Інших залучає сам бій. Деякі хлопці займаються боксом тому, що він допомагає їм стати сміливими і вольовими людьми. Але дуже часто інтерес до боксу викликається честолюбством, бажанням стати популярним серед однолітків. Усі ці мотиви визначають відношення боксерів до різних засобів тренування, їх активність і поведінку на заняттях і виступах, їх завзятість в опануванні техніки боксу, їх відношення до товаришів по тренуванню і так далі.
Тренер повинен зробити інтерес учнів до занять стійким, знайти для нього правильну основу і в той же час використовувати особисті прагнення виучуваних для того, щоб підвищити їх активність, наполегливість, інтерес до спорту, допомогти їм звільнитися від недоліків.
Тренерові важно знати, які вольові якості боксерів. Чи сміливий його учень, як веде він себе, коли потрібно миттєво прийняти рішення, чи наполегливий він під час фізичних вправ, у бою, в дотриманні спортивного режиму і так далі.
Інколи нерішучість боксера, що навіть володіє швидкою реакцією, знижує його здібності миттєво реагувати. А бокс відноситься до таких видів спорту, де ситуація міняється кожну мить, коли на кожен бойовий рух противника необхідно відповідати активною протидією. Ось чому тренерові необхідно ретельно проаналізувати, чому сповільнюється прудкість реакції боксера.
Напруженість і скутість боксера, невміння поєднувати різні елементи техніки боксу, уповільнення його дій у ряді випадків можна пояснити страхом перед противником або, навпаки, зайвим азартом. Тренер повинен допомогти спортсменові позбавитися від негативних емоцій: впливати певним чином на його психіку, використовувати такі методичні прийоми, які сприяють зняттю почуття страху, для спарингу підбирати слабкіших противників.
Тренерові необхідно ясно представляти, які відмінності в темпераменті учнів, які найяскравіше видно безпосередньо перед боєм.
Підбираючи учнів у пари, треба зважати на психологічні особливості боксерів і з тим, як вони поводяться в зустрічі з партнерами різної підготовленості і сили. Правильний облік цих сторін у вченні і вихованні грає велику роль в становленні характеру що займається, помилки ж можуть привести до поганих результатів. Так, якщо кожного разу пропонувати учневі зустрічатися з партнерами, які перевершують його технічною і фізичною підготовленістю, то він втратить упевненість у своїх діях. Бої ж, в яких правильно чергуються зустрічі з сильними і слабкими партнерами, допомагають виховувати волю юного боксера.
Щоб хлопець успішніше опановував техніку і розвивав прудкість реакції, необхідно навчити його розподіляти свою увагу. Деякі боксери уміють розподіляти свою увагу, інші зосереджують її лише на одному об’єкті. Одні можуть легко перемикати свою увагу з одного об’єкту на інші, іншим це не вдається. Багато боксерів не вміють довго зосереджувати увагу на тому або іншому завданні, відволікаються і роблять не те, що потрібно, а те, що їм цікавіше.
Тренер повинен з’ясувати, чому в учня нестійка увага, що заставляє його відволікатися, а не впливати на боксера і спонукати його до зібраності і зосередженості.
Щоб успішно і раціонально організувати учбову роботу, тренерові необхідно знати, наскільки розвинена рухова пам’ять боксерів, які їх м’язові відчуття й рухові вистави.
Вікові зміни у психіці підлітків і хлопців у значній мірі пояснюються закономірностями морфологічного і функціонального розвитку їх центральної нервової системи. За даними фізіології для хлопців характерна велика збудливість і рухливість процесів збудження і гальмування, а також неврівноваженість цих процесів.
Але характеристику юнацького віку не можна будувати, виходячи лише з біологічних особливостей цього віку, у відриві від суспільних умов. Враховуючи істотні біологічні зміни у цьому віці, все ж не можна вважати ці зміни такими, що визначають.
Основні психологічні особливості того або іншого хлопця виникають під впливом умов його життя і виховання. Можна сказати, що психіка підлітків і хлопців формується і в результаті вікових змін функцій центральної нервової системи, і під впливом довкілля і умов виховання.
Це легко прослідити на розвитку свідомості хлопця. Його інтелект помітно наближається до інтелекту дорослих. Хлопці в порівнянні з підлітками починають вдумливіше аналізувати свої вчинки і відношення до себе і до тих, що оточують. Суспільні мотиви в поведінці хлопця висуваються на провідне місце.
Інтереси хлопців – реалістичніші, визначені і стійкіші, ніж у підлітків. Якщо інтерес підлітків до боксу викликається найчастіше різними випадковими причинами, не завжди досить вагомими, і часом швидко проходить, то у хлопців він більш обґрунтований і стійкий.
Тренер має завжди пам’ятати про те, що на поведінку і на переживання багатьох хлопців дуже впливає загроза отримати сильний удар. Вона може викликати м’язову напругу і скутість рухів або страх перед партнером, неправильне уявлення про його силу, техніку і так далі. Переживання, викликані очікуванням змагань, бувають у хлопців занадто гострими. Дуже часто добре фізично і технічно підготовлений хлопець із-за надмірного хвилювання втрачає свої бойові якості ще до бою і програє навіть менш підготовленому противникові.
У ряді випадків, особливо в умовному бою, збудження хлопця стає настільки великим, що він перестає контролювати свої дії і веде бій хаотично. Така зустріч перестає бути змістовною грою. Значить, хлопець ще не вміє стримувати себе і контролювати свої дії.
Завдяки великій пластичності нервової системи боксери-хлопці можуть швидше, ніж дорослі, сприймати і краще запам’ятовувати складну техніку боксу, особливо якщо вона викликає інтерес.
У боксі прояв вольових якостей є основним чинником для досягнення перемоги. Оскільки в єдиноборстві часто зустрічаються спортсмени із приблизно рівною технічною і тактичною підготовкою, перемагає той, у кого сильніша воля.
Строго враховуючи вікові анатомо-фізіологічні та психологічні особливості виучуваних, використовуючи свій авторитет, послідовно і систематично застосовуючи різні педагогічні прийоми, тренер може досягти великих успіхів у вихованні юних боксерів.
Навчання і тренування юних боксерів
Успіхи боксерської секції – це правильна організація навчально-спортивної роботи. Останню можна розділити на три частини: виховну, учбово-тренувальну і змагання.
Учбово-тренувальна робота здійснюється під час регулярних занять, як теоретичних, так і практичних. У теоретичні заняття входять бесіди і лекції з історії боксу, знайомство з тактикою видних спортсменів, перегляд учбових фільмів і так далі.
Мета і підсумок занять секції – це змагання. Допускати до них юних боксерів слід лише після декількох місяців тренувань.
Викладач, ведучий секцію, повинен пам’ятати, що його завдання не лише викласти своїм вихованцям якісь відомості з теорії або історії боксу, але і виховати їх характер. Ось чому таку важливу роль грає в житті секції виховна робота. До неї відносяться: участь у читацьких конференціях, відвідини театрів, кіно, музеїв. Коротше кажучи, знайомство зі всім-тим, що може допомогти формуванню характеру молодої людини.
Дуже важливу роль грає попередня агітація за заняття боксом і виявлення тих, хто бажає записатися до секції. Рекомендується розвісити афіші, провести бесіди в школах, технікумах, тобто усюди, де є молодь, яка може захопитися боксом. Дуже корисні бувають показові виступи.
Під час таких бесід слід постійно нагадувати, що в секцію будуть прийняті лише ті хлопці, які пройдуть медичний огляд і представлять довідку від дирекції, що остання не заперечує проти їх занять боксом, а також записку від батьків.
Із перших же занять тренер повинен розділити тих, хто вчаться, на вікові групи. Переведення учнів із однієї групи до суміжної, що часом буває доцільно, зважаючи на фізичний розвиток тих, хто займається, і їх здібності, можна здійснювати лише з дозволу лікаря.
Викладач повинен пам’ятати, що число тих, хто займається в одній групі, не може перевищувати 10-15 чоловік (у розрядників – менше) і що заняття в секції повинні будуватися так, щоб вони не відбивалися негативно на навчанні юного спортсмена, а, навпаки, сприяли поліпшенню її. Тренування, як і змагання, слід закінчувати не пізніше 21 години.
Заняття з юними боксерами слід проводити за твердим розкладом: три рази в
тиждень по дві години.
Календарні змагання, в яких беруть участь юні боксери, повинні відбуватися в основному під час канікул: зимових, літніх або весняних.
Усю свою роботу викладачеві необхідно проводити в тісному контакті з лікарем. Медичні огляди треба проводити у секції регулярно. Викладач повинен уважно знайомитися з їх результатами і враховувати останні під час тренувань.
Заняття – основна форма проведення учбово-тренувальної роботи з боксу з юними боксерами.
Учбово-тренувальне заняття складається з чотирьох частин: ввідною, підготовчою, основною і завершальною.
У ввідній частині групу юних спортсменів готують на початок учбово-тренувального заняття і знайомлять їх із вмістом даного уроку, пояснюють завдання, технічні і тактичні особливості бойових прийомів, що вивчаються, а також теоретичні сторони тренування.
У підготовчій частині заняття шляхом виконання загально розвиваючих (гімнастичних) і спеціальних (імітація бойових рухів – удари, захист, пересування) вправ підводять основи завдань заняття для тих, хто займається, до рішення, а також сприяють загально фізичному розвитку тих, хто займається.
В основній частині заняття вирішується головне завдання – опанування техніки боксу, вдосконалення тактики ведення бою, виховання волі і загально фізичний розвиток тих, хто займається.
Тут використовуються спеціальні боксерські вправи з партнером в рукавичках, спеціальні вправи на снарядах і в бою з тінню, де вирішуються питання опанування технічних навичок у боксі, а також тактичне вживання їх у бою. В кінці основної частини виконуються гімнастичні вправи сидячи, стоячи, лежачи з метою вироблення прудкості, спритності і в меншій мірі сили і витривалості.
У завершальній частині заняття шляхом вживання вправ у розслабленні, повільної ходьби з глибоким і спокійним диханням приводять організм тих, хто займається після інтенсивних занять у відносно спокійний стан.
Формування мотивації спортивної діяльності та психічних якостей
Досвід і наукові знання показують, що поведінка людини, її дії, вчинки і діяльність в цілому носять не спонтанний характер. Вони обумовлені особливим стійким станом людини, який прийнято називати мотивацією. Завдяки мотивації людина долає труднощі повсякденного життя, діє або навпаки, не діє в тих чи інших обставинах, присвячує все своє життя тій або іншій справі. Одним словом мотивація незримо присутня в кожній дії і вчинку людини і веде її по життю від однієї мети до іншої.
Мотивація це особливий стійкий стан людини, що виникає в результаті мимовільного, підсвідомого співвідношення ним своїх потреб і здібностей із предметом конкретної діяльності. Збіг цих початків активності приводить людину до збагнення сенсу заняття конкретної діяльності і веде до виникнення системи цілей, направлених на опанування її предмету.
Вузловими в розумінні мотивації є декілька понять. Перш за все – це предмет діяльності. Будь-яка діяльність має свій предмет, під яким розуміють те, на що направлена активність людини. У спорті як предмет виступає спортивний результат. Інше поняття – це потреби. Під потребами зазвичай розуміють випробовувану людиною необхідність в чому-небудь.
Що ж до здібностей, то під ними слід збагнути розумовий і фізичний потенціал, закладений в людині або придбаний у попередньому житті, дозволяючий опанувати конкретну діяльність.
Потреба в самоствердженні (здобуття оцінки з боку навколишніх людей) є дуже серйозною передумовою формування мотивації, проте наявність потреби само по собі ще не є гарантом того, що людина почне діяти. Потреба – це лише умова виникнення мотивації. Мотивація з’являється лише тоді, коли потреба, допустима у самоствердженні, знайде себе у предметі конкретної діяльності. Тобто, людина в якийсь момент раптом відчуває непереборну тягу до занять тим або іншим виглядом єдиноборств.
Збіг потреби із предметом спортивної діяльності – це перша стадія формування мотивації. Період її слабкої стійкості, оскільки ще не ясно, якою мірою суб’єкт володіє потенціалом до опанування конкретної діяльності. Ця стадія психологічно характеризується усвідомленням суб’єктом особового сенсу занять конкретною діяльністю і тим, що в його свідомості виникають цілі, що ведуть до опанування предмету даної діяльності.
Приведені стадії формування мотивації, відповідають етапам багатолітньої
підготовки тих, хто єдиноборствують. Є всі підстави передбачати, що на початковому етапі мотиваційна сфера характеризується лише збігом потреб того, хто займається єдиноборствами. Але оскільки сам предмет діяльності в свідомості підлітка ще представлений вельми смутно, та ще і не ясні здібності індивіда в оволодінні ним, доводиться поки що говорити не про мотивацію, а лише про формування любові і прихильності до конкретного виду спорту. У цей період зазвичай спостерігається велика текучість складу груп, що займаються, обумовлена нестійкістю мотиваційної сфери.
На наступній стадії формується такий психічний стан, який з повною підставою можна визначити як мотивація до конкретної діяльності. Воно, перш за все психологічно характеризується стійкістю і цілеспрямованістю суб’єкта, завдяки усвідомленню ним особового сенсу, серйозного заняття конкретною діяльністю, зокрема, спортивними єдиноборствами. Правда цим не обмежується процес формування мотивації. Існує ще вища стадія, що іменується в спорті як мотивація досягнення вищого результату. Цей найбільш стійкий стан особи зазвичай властивий етапу реалізації індивідуальних можливостей. Його характеризує якнайповніший збіг потреб і здібностей спортсмена з найвищим спортивним результатом.
Вся складність рішення задачі формування мотивації полягає в тому, що на етапі поглибленого вдосконалення практично не спрацьовують ті потреби, які утримували підлітка в групі початкової підготовки. З одного боку, потреби, як правило, мають властивість зникати у міру їх задоволення, з іншого, зростають вимоги, які пред’являють спортивні єдиноборства до самого спортсмена. На другому етапі спорт забирає у атлета не лише більше часу, він поступово поглинає його всього повністю і, природно, ця повна самовіддача не може бути реалізована лише на основі потреби бути сильним і здоровим або потреби в пізнанні чи спілкуванні. Річ у тому, що після двох-п’яти років занять єдиноборствами підліток перетвориться на міцного хлопця, такого, що давно задовольнив свої потреби в силі, здоров’ї, нових враженнях і тому подібне. Тому, якщо тренер збирається далі з ним працювати і вести його до важких вершин вищої спортивної майстерності, то він зобов’язаний збудити у своєму учневі головну соціальну потребу – це потреба в самоствердженні, самовираженні, виконанні громадського обов’язку, яка, по суті, може бути названа як потреба в позитивній оцінці навколишніми людьми.
Враховуючи сказане, тренер, якщо він розраховує підготувати зі свого учня майстра міжнародного класу, повинен на етапі поглибленого вдосконалення актуалізувати в його свідомості потребу в самоствердженні через спорт. Тренер повинен переконати батьків у тому, що спорт дозволить хлопцеві повністю самореалізуватися, розкритися як суспільно-корисній, унікальній особі. Більш того, спорт для талановитої людини може стати предметом задоволення його матеріальних потреб, оскільки на етапі поглибленого вдосконалення суспільство, розуміючи складність досягнення високих результатів у спорті і їх суспільну цінність, починає активно стимулювати тих, хто присвячує себе цій непростій діяльності.
Формування мотивації спортивної діяльності не обмежується актуалізацією провідних потреб спортсмена. Не менше значення має і розширення його здібностей. Під цим ми розуміємо не лише його фізичні кондиції, уміння і навички, а, перш за все, збагнення секретів самого єдиноборства. У цьому питанні роль тренера не замінима. Щоправда є тип наставників, які своє завдання бачать лише в тому, щоб вказувати учневі на помилки або підказувати, як слід діяти в тій або іншій ситуації. Вони не знають, що від слів до справи, від розуміння до виконання лежить величезна дистанція. Завдання тренера так будувати процес підготовки, щоб учень не просто знав про одне чи інше можливе рішення рухової задачі, а сам вирішував це завдання в умовах, близьких до змагань або навіть ще важчих. Одним словом, тренерові слід уміло організувати процес тренування, щоб спортсмен не теоретично, а практично знався на всіх тонкощах єдиноборств. Це послужить сильною стимул-реакцією формування стійкої мотивації спортивної діяльності.
Таким чином, тренер, що працює на етапі поглибленого вдосконалення повинен уміти активно формувати стійку мотивацію до занять єдиноборствами.
У психології спорту склалося не зовсім правильне розуміння того, від чого залежить формування у спортсмена необхідних для даної діяльності психічних якостей, таких як сміливість, цілеспрямованість, дисциплінованість, самостійність і багато інших. Помилка полягає в тому, що питання розвитку перерахованих якостей розглядають у відриві від мотивації. Із приведеного поняття «мотивація» видно, що цілеспрямованість як факт наявності у свідомості індивіда мети та її вияві, повністю залежить від характеру і рівня мотивації людини. Річ у тому, що мета – постійний атрибут мотивації, її реальний прояв у свідомості і діяльності. Точно також від характеру і рівня мотивації залежать й інші психічні якості. Якщо людина мотивована, то означає, що вона усвідомлює особистий сенс того, що вона робить, отже, вона буде і рішучою, і сміливою і проявить всі інші психічні властивості, які потрібні для перемоги. Ця думка, звичайно, не виключає необхідності спеціальної роботи із формуванню важливих для того, хто єдиноборствує психічних якостей, але вона принесе користь лише у тому випадку, коли у спортсмена є мотивація серйозного, професійного оволодіння конкретним видом єдиноборств. Інакше ці зусилля не дадуть результату.
Інша важлива особливість психіки пов’язана з тим, що всі найважливіші якості формуються лише в самій діяльності та у зв’язку з цим мають свою специфіку. Можна продемонструвати це на прикладі такої важливої для спортсмена властивості як сміливість. У практиці навіть існує переконання, що сміливість – це природжена властивість характеру. Скільки ярликів про неперспективність було роздано спортсменам при виявленні на змаганнях окремих ознак страху, розгубленості, нерішучості, тоді як доведено, що невпевненість, страх, як правило, є наслідком непідготовленості конкретного спортсмена до виступу на даному змаганні. Вони супутники того спортсмена, в якого є пропуски у майстерності, є серйозні, можливо не виявлені, недоліки у підготовленості. Думку про те, що сміливість не природжена, а визначувана умовами діяльності якість, підтверджують багаточисленні приклади, коли одна і та ж людина в одних умовах може виявитися боягузом, а в інших – відчайдушно сміливим бійцем. Тому, замість того, щоб вішати ярлики, тренерові необхідно розібратися у причинах негативних психічних станів спортсмена і шляхом цілеспрямованого усунення пропусків у підготовленості, в майстерності сформувати відчуття упевненості у своїх силах, сміливість і рішучість.
1 2