Етапи консультативної взаємодії психолога-консультанта з клієнтом. 1 етап – аналіз змісту скарги клієнтів: аналіз локусу скарги (суб'єктивного і об'єктивного); аналіз самодіагнозу клієнта та формулювання попереднього психологічного діагнозу; аналіз психологічного запиту (при необхідності – уточнення і допомога у формулюванні); аналіз прихованого змісту і підтексту скарги клієнта. 2 етап – аналіз психологічної ситуації: визначення обставин, що могли мати суттєве значення для розвитку психологічної проблеми клієнта; визначення кола осіб, які потребують психологічної допомоги; прогнозування можливого розвитку ситуації і небажаних психологічних наслідків. 3 етап – аналіз психологічних проблем: висування первинних гіпотез щодо змісту психологічних проблем клієнтів; ідентифікація психологічних проблем і труднощів клієнта (у тому числі й неусвідомлених ним); висування психологічних гіпотез щодо причин труднощів клієнта, механізмів їх виникнення і розвитку; висновок про необхідність додаткових даних анамнезу, поглиблення психодиагностичного дослідження для перевірки психологічних гіпотез; здійснення заходів щодо реалізації цих завдань; перевірка істинності припущень, відмова від помилкових психологічних гіпотез (на підставі отриманих даних) та актуалізація нових припущень; формулювання психологічного діагнозу; формулювання психологічного висновку та інтерпретація його клієнтові; висновок про наявність проблем клієнта, що виходять за межі компетентності психолога-консультанта. 4 етап – формулювання консультативного завдання: формулювання разом із клієнтом попереднього варіанту консультативного завдання (мети консультування); аналіз сприятливості та консультативного прогнозу; оцінка реальних умов і можливостей розв'язання клієнтом консультативного завдання; переформулювання разом із клієнтом консультативного завдання таким чином, щоб воно мало сприятливий прогноз і можливості для ефективного вирішення; висновок про необхідність звернення за консультацією до інших фахівців (дефектолога, психіатра, сексопатолога тощо). 5 етап – розв'язування консультативного завдання: спільне вироблення з клієнтом тактики корекційних дій; вибір доцільних способів психологічної допомоги, необхідних для досягнення поставленої мети; підведення клієнта до самостійного рішення його психологічних проблем у процесі спілкування з ним; психокорекційна робота; аналіз результативності психологічної допомоги; спостереження віддалених наслідків і збір даних анамнезу (здійснюється при необхідності). Підчас нерефлексивного слухання консультант може використовувати: мінімальні заохочуючі репліки, до яких відносять вигуки або нейтральні, по суті малозначні фрази: "Так!", "Розумію вас..", "Продовжуйте, будь ласка, я Вас слухаю ..."; коментарі до невербальних послань клієнта (відкриваючі репліки), які сприяють розвитку бесіди, особливо в самому її початку, а також знімають напруженість. Наприклад: "У Вас вид щасливої людини"; "Ви виглядаєте дуже втомленим". Слід зазначити деякі помилки при застосуванні нерефлексивного слухання: спроба імітувати увагу. Консультант увесь час посміхається й киває головою на знак згоди, постійно говорить: "Угу", але не включається повністю в те, що говорить оповідач; репліки-незгоди, примусу: "це чому ж?"; "чому б і ні?"; "ну, не може бути, щоб так вже погано"; "приведіть мені хоча б одну причину, по якій Ви так турбуєтеся!" Виконання техніки перефразу можна почати наступними словами: "як я зрозумів Вас, Ви вважаєте, що ..."; "як я розумію, Ви говорите про те, що ..."; "на Вашу думку..."; "Ви можете поправити мене, якщо я помиляюся, але ..."; "іншими словами, Ви вважаєте ..."; "чи правильно я розумію?". Резюмування може виявитися ефективним у випадках, коли клієнт "ходить по колу", повертається до вже сказаного. Така поведінка клієнта часто пов'язано з тим, що він побоюється, що його не зрозуміли або зрозуміли неправильно. Прояснення - застосовується: При зверненні до клієнта за уточненнями: «не могли б Ви повторити ще раз?"; "що ви маєте на увазі?"; Для прояснення ситуації; "не поясните Ви детальніше?"; "можливо, Ви що-небудь додасте? .."; "не могли б Ви розвинути Вашу думку? .."; "що сталося потім? .." Ви говорили, що ... Ви могли б розповісти про це докладніше? "; Для усунення логічних протиріч в матеріалі: "Я не впевнена, що зрозуміла Вас правильно. Ви говорили, що ..., а тепер кажете, що ... чи немає тут протиріччя?"; Для того, щоб змінити тему розмови: "Мені здається, що Ви хочете розповісти про щось інше ..."; "Ви хочете поговорити зі мною про ...?"; "поясніть, будь ласка, мені наступний момент ..." Розширення питання дозволяє отримати більш докладні відомості про проблему. Прикладами таких питань можуть бути наступні: "хочете розповісти про це детальніше?"; "... і що сталося потім?" Консультант може структурувати розмову з допомогою питань, які допомагають вивчити проблему: факти (які факти, які стосуються даної ситуації; це дійсно факти чи здогадки?); почуття (що клієнт відчуває по відношенню до даної ситуації в цілому; що відчувають інші?); бажання (що клієнт хоче насправді; він дійсно цього хоче або намагається комусь догодити; які бажання інших учасників ситуації; знає він це напевно або здогадується; в чому конкретно буде виражатися сповнене бажання?); смисли (навіщо йому це?); дії (робить клієнт щось, щоб виправити становище; якщо так, то що саме?); перешкоди (що йому заважає діяти ефективно?); кошти (як клієнт може домогтися того, чого хоче?). |