План уроку № 1
Предмет: Основи правових знань
Тема: Поняття держави та її ознаки.
Мета уроку:
а)Навчальна: домогтися міцного засвоєння системи знань, закріпити знання з розглянутих
питань нової тем;
б)Розвиваюча: при викладанні нового матеріалу розвивати в учнів шляхи до незалежного мислення, уваги, мови, пам’яті, сприйняття, уяви, спостережливості, активності і
самостійності учнів, прививати уміння і навички навчальної роботи.
в)Виховна: сприяти формуванню наукового світогляду, здійснювати сумління естетичне і трудове виховання, розвивати навички індивідуальної і колективної праці.
Тип уроку: Комбінований
МТЗ: підручник «Основи правознавства» Бисага Ю.М
Хід уроку
1.Організаційна частина:1-3 хв.
а)привітання;
б) перевірка наявності учнів;
в)перевірка готовності учнів до уроку.
2.Повторення вивченого матеріалу:4-6 хв.
1. .
2. ______________________________________________________________________________
3._______________________________________________________________________________
3.Сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу:25–30 хв.
1. Ознаки держави.
2. Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об'єднань.
4.Узагальнення і система викладеного матеріалу: 5 хв.
1. Дайте визначення терміну „держава”. Охарактеризуйте його.?
2. Назвіть основні ознаки держави. Розкрийте їхній зміст?
3. Розкрийте поняття „суверенітет держави”. Чим воно відрізняється від поняття
„незалежність?”?
5.Самостійна робота учнів:___________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
6.Підсумок уроку 1– 3 хв.
1.Підвести підсумок уроку;
2.Оголосити оцінки.
7.Домашнє завдання:
1. Підручниу «Основи правознавства» Бисага Ю.М ст. 8-11
1.Ознаки держави
З давніх часів мислителі намагалися відповісти на запитання, що таке держава. Ще Марк Тулій Цицерон запитував і одночасно відповідав: “Та що таке держава, як не загальний правопорядок?” У Цицерона було чимало послідовників у різний час і в різних країнах. Так, видатний правознавець М.Коркунов стверджував, що держава – це суспільний союз вільних людей із примусово встановленим мирним порядком, який забезпечується через надання виключного права примусу органам держави. Словом, багато вчених характеризували державу як організацію правопорядку, вбачали у його забезпеченні її сутність та головне призначення.
Сутність держави полягає у тому, що вона є організатором і гарантом певних суспільних відносин, конкретний зміст яких залежить від певного етапу розвитку суспільства. Головним призначенням класове визначених держав (рабовласницьких, феодальних) було забезпечення інтересів і потреб пануючих класів за рахунок інтересів і потреб гноблених класів.
Держава - це політико-територіальна суверенна організація публічної влади, яка має спеціальний апарат з метою управління суспільством і здатна зробити свою волю обов'язковою для всього населення даної країни.
Ознаки держави:
1) виступає від імені всього суспільства — об'єднує в єдине ціле усіх членів суспільства, відображає та забезпечує як загальносуспільні інтереси та потреби, так і інтереси та потреби його членів (усі інші соціальні організації — політичні партії, професійні та молодіжні спілки, асоціації підприємств тощо — охоплюють лише окремі верстви населення);
2) має територію – відокремлену кордоном частину земної кулі на яку розповсюджується суверенітет і в рамках якої населення перетворюється на громадян (підданих). Територія об'єднує членів суспільства (своїх громадян) за територіальною ознакою, територія визначає просторові межі поширення її компетенції.
3) має суверенітет — є вищою за значенням і силою складовою суспільства, у сфері загальносуспільних інтересів усі інші соціальні організації їй підпорядковуються. Суверенітет держави проявляється у:
а) верховенстві – поширення владних повноважень на населення, органи та організації; можливість визнати незаконним прояви іншої суспільної влади; незалежність органів, що забезпечують реалізацію рішень держави;
б) єдності – неподільність влади вцілому та функціональний розподіл всіх різновидів влад;
в) незалежності – можливість самостійно приймати рішення всередині країни і зовні при дотриманні норм міжнародного права та суверенітету інших країн
4) держава володіє спеціальним апаратом управління та примусу, повноваження якого поширюються на все суспільство;
5) наявність населення, яке в межах кордону держави перетворюється на громадян держави.
6) наявність податкової системи. Податки – це загальнообов`язкові платежі, що стягуються у населення у сумі чи процентному відношенні на загально-соціальні проблеми (освіта, охорона здоров`я, культура, соціальні виплати тощо).
7) наявність системи загальнообов'язкових правил поведінки – правових норм.
2. Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об'єднань.
Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об'єднань:
1) у кожній політичній системі суспільства може існувати лише одна держава, а громадських об'єднань — багато;
2) держава — організація всього населення, а громадські об'єднання — частини населення;
3) лише держава є одноособовою повновладною організацією в масштабі всієї країни, здатною захистити основні права і свободи всіх осіб, що перебувають на її території;
4) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальний апарат, який займається управлінням громадськими справами;
5) лише держава має у своєму розпорядженні спеціальні установи та заклади примусового характеру і має монопольне право застосовувати примус на своїй території; громадські об'єднання позбавлені цих ознак;
6) лише держава має монопольне право видавати юридичні норми, обов'язкові для всього населення, і забезпечувати їхню реалізацію. Громадські об'єднання приймають програми, статути, поточні рішення, що мають внутрішньоорганізаційне значення;
7) лише держава має монопольне право встановлювати і стягувати податки, формувати загальнонаціональний бюджет;
8) лише держава є офіційною особою (представником усього народу) всередині країни і на міжнародній арені — суверенною організацією. Громадським організаціям такі якості і функції не властиві. Вони вирішують локальні за своїм змістом та обсягом завдання у суворо визначеній сфері громадського життя.