Ім'я файлу: Економiчна ефективнiсть виробництва кукурудзи на зерно та шляхи
Розширення: rtf
Розмір: 533кб.
Дата: 03.06.2020
скачати
Розширення: rtf
Розмір: 533кб.
Дата: 03.06.2020
скачати
1. Сучасні проблеми розвитку виробництва кукурудзи на зерно
1.1 Значення і розвиток виробництва кукурудзи на зерно
Кукурудза - цінна продовольча і фуражна культура, посухостійка, тепло - і світлолюбива. Мас короткий вегетаційний період (90-150 днів), для дозрівання зерна сума активних температур становить 2500-2900, а у фазі молочно-воскової стиглості 1800-2400. Одночасно вона вибаглива до грунтів, добре реагує на внесені добрива. Найкращі грунтово-кліматичні умови для її вирощування в лісостеповій і степовій зонах. Особливо сприятливі умови для вирощування гібридного насіння склалися в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській областях; менш сприятливі - в Поліссі і в Карпатах (за винятком Закарпаття), де кукурудза дає високі врожаї на зерно - 70 ц/га при середній врожайності по Україні - З0-35 ц/ra. Під посівами кукурудзи на зерно в 1985 р. було зайнято 2,5 млн. га. На початку 90-х років посівна площа під цією культурою зменшувалась і становила 0,7 млн. га в 1996 р. В 1997 р. намітилось значне зростання площі посіву під зерно кукурудзи до 1,7 млн. га, що відповідно привело і до значного зростання її валового збору: від 4,7 млн. т на початку 90-х років, 1,5 млн. т в середині 90-х років до 5,3 млн. т в 1997 р.
Різкий спад валового збору кукурудзи на початку і в середині 90-х років стримував виробництво комбікормів, що негативно вплинуло на розвиток тваринництва. Велику потребу в зерні кукурудзи відчуває також харчова, мікробіологічна промисловість, медична та інші галузі народного господарства. Несприятливі погодні умови останніх років та погіршення забезпечення господарств добривами, гербіцидами, пально-мастильними матеріалами, морально застаріле технічне забезпечення галузі - ось ті головні причини, що призвели до різкого зменшення валового збору кукурудзи в країні.
1.2 Світовий ринок зерна кукурудзи і місце України в його формуванні
Відомо, що продовольчий потенціал країни оцінюється рівнем забезпеченості її зерновими культурами.
В останні роки конкуренція на цьому ринку значно посилилась. Збільшилось число країн, які виділяють субсидії на виробництво та експорт сільськогосподарської продукції. Використання сучасних технологій дало можливість багатьом із них підняти рівень своєї само захищеності і тим самим знизити залежність від імпорту. Загострення конкурентної боротьби вплинуло на скорочення обсягів експорту сільськогосподарської продукції, в тому числі із США. Причиною цього значною мірою стало те, що у 80-х роках адміністрація СІЛА прагнула боротися з перевиробництвом зернових, виплачуючи фермерам певні кошти за відмову від обробітку землі. В результаті виробництво трьох важливих для США культур - кукурудзи, пшениці, сої - знизилось на 7%, тоді як в інших регіонах світу зросло більше як на 30%.
Країни ЄС вийшли на ринок сільськогосподарської продукції як сильний конкурент на ринку зернових, що фактично було результатом фактичного впровадження субсидій на сільськогосподарську продукцію. В ряді країн виробництво зерна кукурудзи за кількістю достатнє, але за якістю не відповідає вимогам галузей переробної промисловості. В загальному балансі міжнародної торгівлі зерно є товаром, який за питомою вагою у загальному обсязі займає третє місце після вугілля та нафти, а у вартісному виразі воно посідає перше місце.
Серед першочергових питань аграрної і продовольчої політики - організація ринкових інфраструктур (біржі, агропромислові концерни, агропромислові - фінансові групи тощо) і забезпечення через них державних інтересів у закупку продовольства, посиленні ринкового регулювання, що пов'язано з інтересами товаровиробників і споживачів.
Отже є підстава сподіватися, що АПК України спроможний задовольнити попит внутрішнього ринку.
Зміна політичного та економічного становища України має супроводжуватися не лише докорінними реформами в агропромисловому виробництві, але й змінами принципів зовнішньоекономічних відносин щодо експорту - імпорту продовольства адекватно ринковим умовам господарюванням.
Для подальшого нарощування експорту сільськогосподарської продукції, в тому числі і зерна кукурудзи, постає необхідність розробки ефективних заходів, результатом яких має бути створення в Україні цілісної, гармонізованої з міжнародними стандартами, системи регулювання зовнішньої торгівлі та інтеграції у світову торгівельну систему.
1.3 Економічна кон'юнктура і тенденції розвитку ринку зерна кукурудзи в Україні
Ринок зерна за своєю природою неоднорідний, це - сукупність ринків продовольчого, насіннєвого, кормового зерна та для промислової пробки. Зернова галузь в Україні завжди була основою для наповнення ринку й традиційно вважається стратегічно, оскільки забезпечення всіх основних потреб здійснюється за рахунок власного виробництва.
Загальні підсумки економічного і соціального розвитку сільського господарства та інших галузей агропромислового комплексу лише за 8 місяців нинішнього року свідчать, що реалізація Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та вжиті державним законодавчими і виконавчими органами й місцевою владою заходи спиняли нарощування виробництва продукції сільського господарства та поліпшення діяльності харчової і переробної промисловості, зміцнення фінансового стану господарських суб'єктів, подальшому поглибленню процесів реформування аграрного сектора економіки.
З метою реалізації зазначеного Указу Президента України Кабінетом Міністрів України та Міністерством аграрної політики розроблено ряд заходів, спрямованих на активізацію діяльності біржового ринку продукції агропромислового виробництва та необхідний для його потреб матеріально - технічних ресурсів, посилення відповідальності товарних бірж за надання послуг з укладення угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції для державних і регіональних потреб, а також її реалізації з державних ресурсів та державного резерву тощо.
Специфікою зернового господарства України на відміну від багатьох економічно розвинутих країн завжди було те, що лише половина зерна була товарною продукцією, решта залишалася в господарствах для внутрішніх потреб (корми, насіння переробки, на борошно, крупи). Товарність зерна в окремі роки наближалась до 50, іноді зростала до 57%.
Виробництво зернових в Україні з 30-х по 90-ті роки займались, головним чином, господарства громадського сектора, які забезпечували високий рівень механізації роботи. Рівні структурні зміни, що почалися в 90-х роках, призвели до збільшення питомої ваги зерна, що вирощується населенням та селянськими господарствами. Зерновиробництво поступово переміщується в приватний сектор, оскільки фермери орієнтуються на прибуткові види діяльності.
У виробництві кукурудзи на зерно спостерігається така тенденція:
Із зменшенням обсягів її виробництва в громадському секторі збільшується питома вага у населення, яке своєчасно збирає урожай і доводить зерно до стійкої кондиції, хоч реально обсяги її виробництва у країні не зросли.
Усвідомлення тенденцій розвитку українського ринку і структурних змін на ньому має неабияке практичне значення для розробки ефективного механізму формування повноцінного ринку, при цьому неприпустиме копіювання чужих механізмів (польського, китайського, американського чи країн ЄС).
Хоча ринкові закони однакові для всіх країн, механізми їх функціонування в різних країнах складаються по-різному - залежно від специфіки, ступеня розвитку ринків можливостей державних бюджетів щодо підтримки різних груп ринкових суб'єктів. Україна, враховуючи бюджетний дефіцит, може найближчим часом розраховувати лише на відносно дешевий механізм регулювання ринку.
1 2 3 4 5