Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо соціально-економічного розвитку регіонів України, а опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто автором, і відображають його конкретний внесок в розвиток економічної науки – розміщення продуктивних сил і регіональну економіку.
Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.
Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на 13 українських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: „Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні у контексті євроінтеграції” (Черкаси, 2005); „Аграрний форум – 2006” (Суми, 2006); „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2006); „Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції” (Київ, 2006); „Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні у контексті євроінтеграції” (Черкаси, 2006); „Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: пошук новітньої парадигми економічного розвитку постсоціалістичних країн і Україна” (Ялта-Форос, 2006); „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 2007); „Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (Чернівці, 2007); „Стратегічні напрями розвитку Черкаської області” (Черкаси, 2007); „Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (Суми, 2007); „Пріоритети економічного розвитку України: історія та сьогодення” (Вінниця, 2007); „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2007); „Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності в умовах глобалізації економіки” (Ужгород, 2007).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у 33 опублікованих працях загальним обсягом 49,1 др. арк., у тому числі 48,2 др. арк. належить особисто автору, з них 1 індивідуальна монографія, 21 робота опублікована у наукових фахових виданнях, 11 – в матеріалах наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 447 стор. комп’ютерного тексту, що містить 47 таблиць та 34 рисунки, з яких 7 займають всю площу сторінки; список використаних джерел, що включає 402 найменування, викладено на 32 стор., 14 додатків – на 33 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі „Теоретико-методологічні основи формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону” визначено теоретико-методологічні підходи до формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону, обґрунтовано систему і механізм формування функцій, інструментарію та етапів розробки і реалізації стратегії розвитку регіону, визначено роль стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону, сформульовано авторський підхід до оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону.
Соціально-економічний розвиток регіону являє собою об’єктивний процес, що відбувається під впливом історичних, географічних, ресурсних, демографічних та інших факторів. Разом з тим, на розвиток регіону чинять вплив управлінські заходи – з боку як регіональних, так і державних органів влади.
Управління розвитком регіону включає в себе такі компоненти: створення економічних, культурних і політичних умов, необхідних для здійснення структурної й інституціональної трансформації суспільства; дії, спрямовані на поліпшення життєвого рівня населення шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу; координація процесів прийняття рішень щодо трансформації економіки регіонів.
У нових умовах господарювання виділяють такі ключові моменти підвищення ефективності економічного розвитку регіону: інституціональні перетворення; регіональна структурна політика; залучення вітчизняного й іноземного капіталу; реструктуризація підприємств; активізація генерування і сприймання нововведень населенням.
З огляду на це, все важливішої ролі в процесі соціально-економічного розвитку регіону набуває розробка і реалізація стратегії розвитку регіону.
Стратегія соціально-економічного розвитку регіону являє собою сукупність намічених для послідовного виконання пріоритетів соціально-економічного розвитку регіону та управлінських дій, операцій і процедур, здійснення яких покликане забезпечити досягнення поставлених цілей. Вона повинна розроблятися під безпосереднім керівництвом виконавчих і представницьких органів території, а її реалізація передбачає участь регіональних і місцевих органів управління всіх рівнів. Стратегічний план регіону повинен бути, з одного боку, цілісним, з другого – допускати корекцію відповідно до змін внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування регіонального співтовариства.
Стратегічне планування є адаптивним процесом, за допомогою якого здійснюються регулярна розробка та корекція системи досить формалізованих планів, перегляд змісту заходів щодо їх виконання на основі безперервного контролю та оцінки змін, що відбуваються зовні та всередині системи. Воно охоплює систему довго-, середньо- та короткострокових планів, проектів і програм. однак головний змістовний акцент при цьому робиться на довгострокові цілі та стратегії їх досягнення.
Науково обґрунтований вибір стратегії дає змогу сконцентрувати зусилля і ресурси на реалізації потенціалу економічного розвитку і тим самим забезпечити ефективний розвиток регіону в ринкових умовах. У ході розробки стратегії виявляються місце, роль і функції регіону в нових умовах господарювання, визначаються стратегічні пріоритети розвитку регіону в економіці, що трансформується, обґрунтовуються економічні, фінансові й організаційні механізми реалізації стратегії в новому інституціональному середовищі. При цьому стратегія розвитку окремого регіону повинна вписуватися в стратегію розвитку країни.
На етапі формування соціально орієнтованого ринкового господарства розвиток ринкової інфраструктури в регіоні стає одним з основних факторів трансформації господарства регіону в цілому: соціально-економічна трансформація залежить від того, наскільки ефективно функціонують і розвиваються в регіоні інститути фінансово-кредитної, інвестиційної та страхової сфер діяльності. Тому головною метою розвитку регіону, відповідно до принципів соціальної орієнтації стратегії, є забезпечення високої якості життя населення, формування сприятливого середовища життєдіяльності для нинішніх і майбутніх поколінь населення, створення базових інноваційних структур, які вже в найближчому майбутньому стануть фактором розвитку.
Велике значення має аналіз та оцінка соціально-економічного потенціалу регіону, що враховує сукупність матеріальних факторів життєдіяльності – ресурсне забезпечення, природно-географічне положення, виробничо-інноваційні можливості, трудовий потенціал тощо, та є базисом для реалізації загальних принципів вибору шляхів стабілізації економіки регіону.
Сучасне розуміння стратегії розвитку регіонів передбачає удосконалювання регіональної соціально-економічної системи на основі обґрунтування суто специфічних для кожного регіону (типу регіонів) перспектив розвитку з використанням методології стратегічного планування й отримує своє логічне продовження в підготовці системно структурованої сукупності генеральних цілей, задач, напрямів соціально-економічного розвитку.
В роботі запропоновано підхід до обґрунтування стратегії розвитку регіону, що являє собою набір принципів стійкого впливу на регіональне соціально-економічне середовище, що переводить їх у систему необхідних властивостей і пріоритетів регіональної економіки, на сценарії і механізми реалізації цих пріоритетів. Вказані принципи є достатньо загальними, включають як основі вимоги, так і функції, тому запропоновано власний підхід до бачення системи і механізму формування, розробки та реалізації стратегії (рис. 1).
Єдності, системностіУчасті робітників організаціїПостійного пошуку, безперервностіІндивідуалізації і гнучкостіДомінантності і точностіФормування місії і цілейФормулювання задач і критеріїв їх виконанняМеханізму прийняття і реалізації рішеньНаукового обгрунтуванняПоєднання інтересів з урахуванням пріоритетівСтійких перевагСинергізму на основі розвитку продуктово-ринкового положення в поєднанні зі зростанням продуктивності суспільної праціФункціїВикористання сприятливих можливостейВиявлення проблем, вузьких місць і загрозАдаптація до змін зовнішнього середовищаСтимулювання управляючих і персоналуПокращення координації дійПідвищення кваліфікації персоналуІнформаційне забезпечення реалізації стратегіїОптимізація розмірів і використання ресурсівФормалізація обов’язків і відповідальностіКонтроль і ковзаюче корегуванняВиконання місії і реалізація цілейФактори, результати, ефективністьУмови середовищаВидатки виробництваОбсяги продажівЯкість продукціїІнновації і інвестиціїЦінова складоваПравила, обмеження, розпо-рядженняОсвоєння і сегментація ринківвиручкаприбутокрентабельністьІнструментипрогнозуванняпланипрограмипроектимоніторингЕтапиФормулювання або перегляд місіїВивчення факторів зовнішнього та внутрішнього середовищаОцінка альтернатив та варіантівСитуаційний аналіз та постановка цілейФормування стратегії з урахуванням ризикуОбґрунтування орієнтирів розвиткуРозробка управлінських рішеньРеалізація, регулювання і корегування Рис. 1. Система та механізм формування, розробки та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону
Для виявлення стратегічних напрямків розвитку економіки регіону доцільно використовувати сценарний підхід, який передбачає ідентифікацію кожного сценарію: цільову орієнтацію; інституціональну структуру; виробничу структуру; ключові економічні, соціальні і екологічні параметри.
У дисертації здійснено комплексну оцінку соціально-економічного розвитку регіону, що базується на таких основних принципах: комплексність та системність; забезпечення максимальної репрезентативності показників для оцінювання різних аспектів соціально-економічного розвитку регіонів; достовірність вихідних даних при виборі базових показників регіонального розвитку; найповніша адаптація системи використовуваних показників та індикаторів до можливостей існуючої статистичної звітності; відповідність системи індикаторів задачам щорічного моніторингу і прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів; досягнення максимальної інформативності результатів оцінки рівня розвитку регіонів з позицій прийняття адекватних рішень на регіональному і територіальному рівнях державного управління; сполучення загальноекономічних індикаторів з показниками, що відображають результативність діяльності органів влади регіонів України щодо вирішення найважливіших економічних і соціальних проблем; значущість для розвитку території; прозорість і простота розрахунку; єдина форма виміру.
в основу методики аналізу поточного рівня і перспектив розвитку регіональної соціально-економічної системи покладено розроблений автором алгоритм визначення комплексу стратегічних компетенцій у регіональному розвитку.
Підвищенню якісної складової оцінки рівня регіонального соціально-економічного розвитку регіону, на думку автора, сприяє застосування інтегральних показників, які є досить чутливими до змін регіональної соціально-економічної ситуації в часі й у просторі і практично застосовні в реальній регіональній множині територіальних суспільних систем. Розробка групи чутливих до змін, зрозумілих і нескладних для розрахунку інтегральних показників рівня регіонального розвитку дає змогу одержати інструмент для оцінки напрямків, перспектив, методів реалізації соціально-економічного розвитку регіону.
У другому розділі „Використання формалізованих методів для прогнозування комплексного розвитку регіону” розкрито зміст ефективності стратегічного планування через використання формалізованих методів для короткострокового прогнозування, систем індикативного та адаптивного планування, що дозволило побудувати прогнозну модель стратегії соціально-економічного розвитку регіону.
Процес прогнозування соціально-економічного розвитку регіону заснований на інформаційному та інструментальному поєднанні груп методів прогнозування: екстраполяції, аналітичного моделювання та експертних оцінок. У системі державного прогнозування, що склалася до теперішнього часу, головною ланкою стали короткострокові прогнози. На другому місці – середньострокові прогнози, і лише на третьому місці – довгострокові прогнози. Така розстановка пріоритетів в горизонті прогнозування зумовлена чинниками об’єктивного характеру, такими як нестабільність перехідної економіки, постійні зміни законодавства, слабке інформаційне забезпечення процесу прогнозування, відсутність великих незалежних організацій-експертів та ін.
Створення точної системи короткострокового прогнозування з налагодженою методикою верифікації сприяє формуванню інформаційного поля для аналізу і моделювання поведінки показників регіонального розвитку на можливі управляючі й випадкові дії зовнішнього і внутрішнього середовища.
Прогнозування значень показників соціально-економічного розвитку Черкаського регіону було здійснено на основі загальновживаних моделей експоненціального згладжування ES і ARIMA на підставі мінімізації критерію MAPE із використанням формалізованих методів за основними параметрами: частка регіону в загальному обсязі промислового, сільськогосподарського виробництва, експорті товарів та послуг (індекс промислового виробництва, оборот оптової торгівлі і т. ін.). В цілому спостерігаються позитивні тенденції в прогнозному розвитку більшості досліджуваних показників. Частина показників (оборот роздрібної і оптової торгівлі, товарні запаси в роздрібній торгівлі, залишки банківських внесків), представлена у вартісній формі. Це пояснює наявність стійкого зростання тренда, оскільки „головною рушійною силою” в їх змінах є чинник інфляції. Показники імпорту та експорту, виражені в доларах США, меншою мірою схильні до інфляції, проте мають зростаючі тренди і добре описуються лінійними адитивними моделями. Показники, виражені у фізичному вимірі (індекс промислового виробництва, частка залишків готової продукції в товарних ресурсах промислових підприємств, чисельність безробітних і потреба в працівниках, заявлена в службу зайнятості), не мають яскраво вираженого тренда. До позитивних моментів можна віднести зменшення розмаху коливання в динаміці цих показників, що свідчить про посилення стійкості регіонального розвитку протягом останніх років. При початкових припущеннях про збереження політичної, економічної і фінансової ситуації можна очікувати збереження тенденцій, представлених в прогнозі і, отже, вірогідно очікуваний поступальний стійкий розвиток області.
Прогнозування доходів бюджету області на основі моделювання взаємопов’язаних часових рядів здійснювалось з використанням техніки аналізу ізольованого часового ряду, тобто прогностична модель будувалася на основі аналізу даних єдиної вибірки. Передбачалося, що майбутня тенденція є функцією часу або попередніх значень ряду. На коефіцієнти цієї функції не накладається обмеження їх незмінності в часі, а прогностична модель має адаптивні властивості. В умовах обмеженості вихідної інформації про взаємозв’язки даного ряду з іншими рядами, неповної визначеності теорії досліджуваного процесу ці методи є незамінними, і спрощення, в результаті якого сукупна дія всіх сторонніх чинників виражається в моделі через час, стає необхідним.
В дослідженні застосовувався підхід до предмету прогнозування, коли за основоутворюючі фактори соціально-економічного розвитку регіону вибираються чинники, що характеризують виробничі процеси і економічну інфраструктуру регіону. У їх складі розглядаються: індекс промислового виробництва; роздрібний і оптовий товарообіг; кількість зареєстрованих безробітних; потреба в працівниках, пред’явлена в державну службу зайнятості; обсяги експорту і імпорту; частка запасів готової продукції в товарних ресурсах промислових підприємств; запаси в роздрібній торгівлі.
Іншими показниками цієї сфери, що становлять інтерес для регіонального розвитку, є: динаміка окремих статей доходів бюджету (податок на прибуток організацій, прибутковий податок, податок на майно, податки за використання природних ресурсів тощо); витрати консолідованого бюджету; обсяги кредитів, виданих реальному сектору економіки; обсяги інвестицій і т. ін.
Завершальним етапом в побудові прогнозу за системою показників соціально-економічного розвитку регіону є створення моделей, що характеризують розвиток його соціальної сфери: номінальна і реальна заробітна плата; доходи і витрати населення; окремі статті витрат бюджету, що спрямовуються в соціальну сферу тощо.
В роботі встановлено, що використання барометричного прогнозування на мезорівні потребує включення набагато більшого числа показників з прогнозними властивостями для розрахунків складового і дифузійного індексів. Це можуть бути показники, що характеризують споживання енергії підприємствами області, водокористування, освоєння корисних копалин; дані, що характеризують динаміку виробництва в найважливіших галузях регіональної промисловості (хімічної, машинобудівної, харчової, АПК і деревообробної); відомості про динаміку освоєння інвестицій, показники фінансового стану підприємств області, банківської і страхової сфери; інформація про склад окремих статей доходів і витрат консолідованого бюджету області і т.ін.
Обґрунтована в роботі прогнозна модель була використана для розрахунку показників розвитку оптово-роздрібної торгівлі в Черкаському регіоні на період до 2009 р., що дало змогу визначити три сценарії розвитку цієї сфери: оптимістичний (обсяг товарних запасів стрімко зростає), реалістичний (обсяг товарних запасів в роздрібній торгівлі має повільну тенденцію до зростання) та песимістичний (обсяг товарних запасів зменшується).
Проблемою державного регулювання при використанні індикативного планування соціально-економічного розвитку регіону є раціональне поєднання адміністративних і нормативних методів. Крім вертикальної інтеграції на основі індикативного планування, сучасна економіка горизонтально інтегрована у формі розвиненої контрактної системи міжфірмових кооперованих зв’язків з певною участю держави (вегетативно-планова система). Для України відновлення кооперованих зв’язків дозволить з якнайменшими витратами залучити потужності, що простоюють, пожвавити виробництво. Керівники підприємств сьогодні вкрай зацікавлені у відновленні господарських відносин, що дозволяють відмовитися від надзвичайно дорогих послуг посередників.
За роки реформ відбулася фундаментальна трансформація основ господарської діяльності. Масштаби змін дозволяють визнати обмеженість традиційної методології планування як системи з повною початковою інформацією, що потребує залучення широкого спектру даних статистики, і характеризують її здатність забезпечити вирішення задачі. Так, дані по темпах приватизації можуть служити мірилом процесу розпаду єдиного інформаційного простору. Замикання інформаційних потоків на локальному рівні, комерційна таємниця негативно впливають на якість централізованих планів. Реальність регіональних програм соціально-економічного розвитку та їх здійснення істотно залежать від статистики прихованої і неформальної діяльності, що відволікає значні ресурси. Підприємства відмовляються від статистичної звітності, тому що дешевше заплатити штраф, ніж утримувати штатну одиницю. Свідчень про таку ситуацію існує дуже багато, оскільки такі дії підприємств не суперечать законодавству, але призводять до спотворення статистичних даних, що характеризують обсяги промислового виробництва і платних послуг. Аналіз існуючої сукупності інституціональних одиниць територіального розподілу (єдиний державний реєстр підприємств і організацій – ЄДРПОУ) показує також можливість віднесення кожного об’єкта до одного з шести найбільш укрупнених структур-секторів: нефінансові підприємства (підприємства по виробництву товарів і послуг, крім фінансових послуг); фінансові установи; державні установи; некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства; домашні господарства (облік цього сектора відсутній в ЄДРПОУ); „решта” (облік цього сектора відсутній в ЄДРПОУ).
На думку автора, найбільшої переконливості концепція обмеженого спостереження набуде, якщо звернутися до варіанта СНР, прийнятого рядом міжнародних організацій в 1993 році. СНР-93 передбачає урахування ряду операцій, які можуть бути незаконними з погляду національного законодавства або звичайно не враховуються при побудові традиційних економічних показників. На рівні регіонів і галузей проводяться необхідні поправки на приховану і неформальну економічну діяльність. Перш за все, це стосується валового регіонального продукту. Вивчення прихованої і неформальної економічної діяльності як соціально-економічного явища саме по собі є важливою проблемою.
В методології індикативного планування повинен мати місце прямий і зворотний зв’язок планової технології з системою статистики. По-перше, поліпшення статистичного реєстру, зростання обсягу і поліпшення організації вибіркових спостережень. Слід застосовувати і більш специфічні методи, розраховані на те, що пряма інформація у принципі не може бути одержана. По-друге, методологія повинна передбачати механізми перерозподілу загальної дохідності, прозорості і спостережуваності.
Встановлено, що найкращим для визначення невідомих параметрів прихованої і неформальної економічної діяльності є балансовий метод. Розбіжність кількісних характеристик відповідних показників дозволяє висувати гіпотези про причини розбіжностей і величину необхідної поправки. Якість результатів, одержуваних при використанні балансового методу, тим вища, чим більша кількість взаємопов’язаних параметрів зіставляється між собою. Таким методом може розраховуватися показник прихованої заробітної плати, визначатися вартість послуг посередницьких організацій (останнє особливо важливе, оскільки серйозно впливає на собівартість продукції і послуг).
Ефективність індикативного планування визначатиметься його здатністю мобілізувати фактори, що визначають потенційні конкурентні переваги, які діючий господарський механізм майже не використовує.
1 2 3 4 5