У третьому розділі „Комплексний соціально-економічний розвиток регіону в контексті інноваційної моделі” розкрито сутність та важливість інноваційної складової регіонального розвитку, встановлено тенденції та особливості соціальної складової стратегії розвитку регіону, визначено стратегічні напрями розвитку регіонів України, а також принципи і критерії вибору пріоритетних цілей та завдань стратегії розвитку Черкаської області на перспективу, обґрунтовано перехід до стратегічного інноваційно-інвестиційного планування і управління розвитком регіональної соціально-економічної системи.
Процеси структурної перебудови, які відбуваються в Україні, стосуються науково-промислового потенціалу регіонів. Саме тому стратегія інноваційного розвитку національної економіки має включати розвиток кожного окремого регіону. Кожна область повинна мати свої пріоритетні напрямки розвитку відповідно до стану власної науково-промислової бази, виходячи із потенціалу виробничих можливостей регіону, орієнтуючись на наявні ресурси та потреби ринку.
Адекватний сучасному рівню розвитку продуктивних сил господарський механізм управління областю має забезпечувати досягнення всієї системи цілей розвитку господарства області; ґрунтуватися на принципах широкої демократизації управління, що дозволить спрямувати свідому господарську активність всього населення області на використання наявних резервів; органічно вписуватися в економічну, політичну і організаційну структури держави; бути гнучким, здатним перебудовуватися або добудовуватися з урахуванням специфіки розвитку кожного міста і району, розташованих в області.
Мета управління інноваційною діяльністю полягає у створенні системи взаємодії всіх учасників інноваційного циклу (наука, виробництво, комерціалізація) та використання наукового, технічного та виробничого потенціалів регіону.
В дослідженні встановлено, що управління інноваційним розвитком економіки Черкаського регіону повинно базуватись на таких принципах: модульна структура діяльності (макро- та мікрорівень); інтеграція в існуючу схему управління регіонами; максимально можливе залучення існуючих органів державного управління та існуючої інфраструктури; організаційна єдність інноваційного розвитку з економічним, соціальним та державним розвитком суспільства; збалансований розвиток фундаментальних, прикладних та функціональних (за проблемними напрямками функціонування підприємств) досліджень і розробок за рахунок прямої державної підтримки економічного стимулювання інноваційної діяльності підприємств; сприяння розвитку ринку науково-технологічної продукції, збалансованому розвитку наукового, освітнього та виробничого потенціалів та ін.
У Черкаській області інноваційна діяльність спрямована насамперед на подолання технічного відставання, переорієнтацію виробничого потенціалу, на створення конкурентоспроможних промислових виробництв, розвиток яких залежить від рівня сприйнятливості підприємств до нововведень. Інноваційна діяльність в промисловості області залишається на низькому рівні. Застаріле устаткування та дефіцит обігових коштів стримують впровадження інновацій. Так, у 2005 р. із загальної кількості промислових підприємств області нововведення здійснювали лише 27 підприємств, або 8,5 % (у 2004 р. таких підприємств було 29 (9,3 %), у 2003 р. – 31 (10,1 %), у 2002 р. – 48 (15, 6 %)) (рис. 2).
Рис. 2. Динаміка промислових підприємств Черкаського регіону, що займалися інноваційною діяльністю
За результатами проведеного дослідження територіального розподілу інноваційної активності підприємств Черкаського регіону було встановлено, що 34,5 % інноваційно активних підприємств припадає на м. Черкаси, по 10,3 % – на міста Сміла, Золотоноша, Умань та Драбівський район, по 6,9 % – на м. Канів та Корсунь-Шевченківський район, по 3,4 % – на Кам’янський, Монастирищенський та Тальнівський райони. Проте спостерігається негативна тенденція до зменшення кількості підприємств, які впроваджують інновації, а також концентрація інноваційної діяльності в м. Черкаси та великих містах області. Як і в попередні роки, в 2005 році переважна більшість інноваційно активних підприємств зосереджена у містах обласного підпорядкування – 21 підприємство, або 72,4 % від загальної кількості підприємств, що здійснювали інновації, тоді як у районах області – 8 підприємств (27,6 %).
Результати проведеного групування промислових підприємств Черкаського регіону за видами економічної діяльності показали, що найвищі показники інноваційної активності спостерігались на підприємствах машинобудування, ремонту та монтажу машин і устаткування, де інновації здійснювали близько 48 % підприємств. У харчовій промисловості і переробленні сільськогосподарських продуктів, хімічній та нафтохімічній промисловості майже кожне п’яте підприємство здійснювало інноваційну діяльність. Разом з тим найнижчі показники спостерігались на підприємствах металургії та оброблення металу, целюлозно-паперової промисловості, видавничої справи, в інших – менше 7 %.
Дослідження показало, що навіть незначні обсяги інноваційної діяльності промислових підприємств Черкаської області сприяли розширенню асортименту продукції, створенню нових ринків збуту в Україні, збереженню і розширенню традиційних ринків збуту, забезпеченню відповідності сучасним вимогам і стандартам, зростанню виробничих потужностей, поліпшенню умов праці тощо. Разом з тим важливою негативною тенденцією в регіоні є відтік спеціалістів з науково-технічної сфери. Слід відзначити, що однією з причин цього є нестабільність роботи наукових установ. Протягом 2005 року з організацій, які займалися виконанням наукових робіт, вибуло 349 працівників, 15 із них – звільнено за скороченням штатів. У той же час було прийнято на роботу 297 працівників, серед них – 10 спеціалістів вищої кваліфікації. До наукових організацій було прийнято 13 випускників вищих навчальних закладів 2005 року – це лише 0,1 % загального числа випускників вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівня акредитації.
Важливе місце у даному дослідженні посідає поняття „економічний потенціал регіону”, яке тісно пов’язане і взаємозалежне із поняттям „інноваційний потенціал”. Специфіка економічного потенціалу Черкаського регіону визначається його місцем в адміністративно-політичному устрої України, національній системі розселення, а відтак – необхідністю виконання цим потужним аграрно-промисловим, культурно-освітнім і туристичним центром широких управлінських та інноваційних функцій.
Одним із основних показників, які характеризують соціально-економічну ситуацію в регіоні, є валовий регіональний продукт. Частка валового регіонального продукту Черкаської області у 2005 р. становила 3,02 % (6681 грн у розрахунку на одну особу) або 13 місце серед регіонів України, що на 0,1 % більше за показник 2004 року та на п’ять позицій вище у ранжуванні регіонів країни. Слід відмітити, що такі сусідні з регіоном області, як Київська, Кіровоградська, Вінницька і Полтавська, посідають відповідно 7 (8673 грн у розрахунку на одну особу), 18 (6394 грн), 21 (5966 грн) та 4 (11574 грн) місця (рис. 3). Як видно з результатів групування, Черкаська область разом із Київською, Кіровоградською, Вінницькою та ще 16 областями відноситься до групи регіонів з рівнем валового регіонального продукту нижче середнього (у розрахунку на одну особу), тоді як Полтавська область випадає з тенденції центральноукраїнських територій і належить до групи регіонів з рівнем валового регіонального продукту вище середнього у розрахунку на одну особу.
Рис. 3. Групування регіонів України за показником валового регіонального продукту у 2005 році, у розрахунку на одну особу
Пріоритетні позиції в економіці області належать аграрно-промисловому комплексу, в якому виробляється дві третини валового регіонального продукту регіону. У промисловому виробництві переважають харчова – 39,7 % та хімічна промисловість – 26,9 %. Серед інших галузей промисловості слід назвати машинобудування (7,2 % у загальній структурі промислового комплексу), целюлозно-паперову (7,1 %) та добувну промисловість (1,8 %).
Черкащина належить до регіонів з недостатнім рівнем розвитку промислового виробництва. В області, що займає 3,5 % території України і де проживає 2,86 % наявного населення, виробляється майже 1,5 % промислової продукції. Проте тут обсяг виробництва товарів народного споживання складає 3,5 %, з них 4,1 % – продовольчих та 3,1 % – непродовольчих.
Позитивною тенденцією є щорічне зростання виробництва промислової продукції на одну особу населення та на одного працюючого. Так, у 2005 р. обсяг виробленої промислової продукції на одну особу населення Черкаської області становив 5068,9 грн, що на 1,4 млрд грн більше, ніж у 2004 р., або 1,6 % в структурі даного показника по Україні. Значна диференціація обсягів промислового виробництва дала змогу провести групування регіонів області і розбити їх на чотири кластери за показником обсягу виробництва продукції. В містах районного підпорядкування виробляється більша частина промислової продукції Черкаської області, тоді як по районах області ці показники значно нижчі (рис. 4).
Рис. 4. Групування районів Черкаської області за обсягами промислової продукції в 2005 році, на одну особу
Серед першочергових завдань, спрямованих на подальший розвиток та відродження промислового виробництва, необхідно виділити:
стимулювання оновлення основних засобів виробництва, модернізації підприємств та їх технічного переоснащення; впровадження сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій;
налагодження прямих зв’язків між державними, самоврядними інституціями та окремими господарюючими суб’єктами щодо впровадження новітніх механізмів, здатних забезпечити підвищення конкурентоспроможності товарів місцевого виробництва;
визначення шляхів залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, вкрай необхідних для розвитку промисловості; розроблення умов та систем надання місцевих переваг вітчизняним й іноземним інвесторам, які здійснюють капіталовкладення у найбільш пріоритетні проекти;
впровадження на підприємствах та організаціях області інноваційної моделі розвитку; вирішення екологічних проблем.
Основними шляхами активізації інноваційної діяльності в Черкаській області на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки можна вважати:
розробку і запровадження механізму надання пільг промисловим підприємствам, що впроваджують і реалізують інноваційну продукцію;
поширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки.
Реалізація запропонованих напрямків активізації інноваційної діяльності в Україні дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, прискорити процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні і залучені зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність.
Стабільний соціально-економічний розвиток в сучасних умовах наростання динаміки науково-технічного прогресу, коли відбувається радикальна зміна технологічної бази виробництва, є неможливим без відтворення основного капіталу на принципово новій, конкурентоспроможній основі, тобто без постійного нарощування обсягів інноваційно-інвестиційної діяльності та підвищення її ефективності.
Ефективне поєднання інноваційного та інвестиційного процесів забезпечується сукупністю певних форм і методів організаційно-управлінської та економічної роботи, які стимулюють названі процеси, тобто мова йде про формування відповідного організаційно-економічного механізму.
Основним завданням організаційно-економічного механізму інноваційно-інвестиційної діяльності виступає формування і розвиток інноваційної інфраструктури, тобто мережі організацій різного профілю, призначенням яких є створення оптимальних умов для поєднання фінансових потоків та інноваційних розробок з метою їх практичного впровадження.
Аналіз тенденцій інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні вказує на нагальну необхідність удосконалення організаційно-економічного механізму цієї діяльності, передусім шляхом розвитку інноваційної інфраструктури на регіональному рівні, де відбувається її безпосередня локалізація.
Результати дослідження дають змогу зробити висновки, що тільки формування організаційно-економічного механізму інноваційної діяльності дасть змогу забезпечити досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку нашої держави. Зазначене включає визначення наступних цілей: розробку інноваційної моделі розвитку економіки держави; формування державних та регіональних інноваційно-інвестиційних програм та заходів щодо їх реалізації; розвиток організаційно-економічних структур, які б координували та стимулювали інноваційно-інвестиційну діяльність на загальнодержавному та регіональному рівнях.
Ключове завдання, на вирішення якого покликана спрямовувати свою діяльність інноваційно-інвестиційна складова регіонального розвитку, полягає в тому, щоб за рахунок активних структурних змін в інвестиційній діяльності вишукувати, формувати і акумулювати на регіональному рівні інвестиційні ресурси різного за джерелами походження з метою спрямування їх на вирішення найбільш значущих проблем регіону, що має сприяти зростанню конкурентоспроможності регіональної економіки. Вирішення цього завдання є можливим за рахунок узгодження системи заходів регіональної політики держави з тими, що мають розроблятися на рівні регіону як елементи стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку.
У четвертому розділі „Формування інвестиційної стратегії регіону” подано розуміння сутності регіональної інвестиційної стратегії, обґрунтовано перехід до стратегічного інноваційно-інвестиційного планування і управління розвитком регіональної соціально-економічної системи, виявлені фактори підвищення привабливості інвестиційних проектів регіону, встановлені цілі механізму формування інвестиційної політики регіону по залученню іноземного капіталу в промислові підприємства та сформульовано організаційно-економічні засади регіональної інвестиційної політики.
Ефективність капіталовкладень визначається відношенням приросту річного обсягу національного доходу за розрахунковий період при заданій його речовинній структурі в порівнянних цінах до капітальних вкладень у сферу матеріального виробництва, що зумовили цей приріст. Однак у новій ситуації трактувати регіональну ефективність інвестицій тільки як оцінку витрат є неправомірним, як і використовувати для її визначення який-небудь один (навіть узагальнюючий) показник. У роботі доведено, що саме система показників регіональної ефективності інвестицій має бути покладена в основу вибору варіантів відновлення промислового потенціалу і регіональних програм розвитку виробництва при їх фінансуванні або наданні гарантій обласного бюджету під позикові кошти для реалізації бізнес-планів і регіональних програм. Тому до зазначеної системи показників нами включені індикатори макро-, мезо- і мікрорівнів, які будуть відбивати і загальну регіональну концепцію розвитку економіки України, і регіональну соціально-економічну ситуацію, а також комерційну ефективність інвестиційного проекту.
Обґрунтування моделей вибору варіантів розвитку промислового комплексу регіону, розробку його основних параметрів на перспективу, узгодження галузевих і територіальних, внутрішньорегіональних і міжрегіональних народногосподарських аспектів необхідно здійснювати з використанням сучасних економіко-математичних методів.
Сучасна методологія оцінки ролі взаємодіючих факторів базується на здійсненні багатокрокового регресійного аналізу. Ідея багатокрокового аналізу полягає в проведенні ряду розрахункових ітерацій, у ході яких здійснюється послідовне включення до складу моделей усіх відібраних за допомогою теоретичного аналізу факторів і оцінки на кожному кроці міри істотності впливу на результативний показник усіх врахованих факторів і збіжності результатів. Фактори, що виявляються несуттєвими і не сприяючими поліпшенню збіжності розрахункових і фактичних значень результативної ознаки, заміняються новими.
При використанні регресійного аналізу акцент робиться на виявленні ваги кожної факторної ознаки, що впливає на кількісну оцінку чистого впливу даного фактора при елімінуванні інших. Тому для моделювання взаємозв’язку результативної ознаки і незалежних факторів пропонується використати лінійну залежність, виражену формулою:
k = b0 + b1x1 + b2x2 + … +bnxn , (1)
де k – розрахункове значення модельованої ознаки, що являє собою оцінку теоретичного значення Y при фіксованому значенні змінних x1, x2, …, xn;
b0 – вільний член рівняння регресії;
b1, b2,…, bn – коефіцієнти регресії;
n – число факторів.
Багатофакторні регресійні моделі можуть служити засобом інформаційного забезпечення і прогнозування регіональної політики, спрямованої на підвищення ефективності регіональної економіки. Факторний аналіз успішно застосовуються для вивчення прихованих явищ і зв’язків у регіональній економіці, представлених багатомірними наборами величин, що спостерігаються. При використанні регресійного аналізу акцент робиться на виявленні ваги кожної факторної ознаки, що впливає на результат, на кількісну оцінку чистого впливу даного фактора при елімінуванні інших.
Застосування багатомірних статистичних методів кореляційно-регресійного аналізу і методу головних компонентів у задачі аналізу територіальної диференціації районів Черкаської області за рівнем сприятливості інвестиційного клімату дозволяє одержувати значущі результати.
Провідну роль у дослідженнях рівня інвестиційного клімату районів відіграє порівняльний аналіз, суть якого полягає в зіставленні різних, часто неоднорідних об'єктів і явищ з метою їхньої типології шляхом виявлення подібності і розходження ознак. При використанні комплексної оцінки сприятливості інвестиційного клімату районів сукупності часткових показників агрегуються в інтегральні показники, що виражають економічну сутність розглянутих явищ.
Найбільш розповсюдженими методами багатомірного групування районів Черкаської області є метод ранжування, метод бальних оцінок, метод багатомірних середніх і метод „патернів”.
Внаслідок особливостей самих інвестиційних рішень їх супроводжують специфічні невизначеності, які необхідно враховувати при планування регіональної ефективності інвестицій. За цих умов особливої важливості набуває проведення регулярних досліджень з метою оцінки інвестиційної привабливості в країні та її регіонах інтегрального показника соціально-економічної і політичної ситуації, рівня розвитку економіки й інфраструктури. Кількісним вираженням стану інвестиційної привабливості є інвестиційні ризики, що відбивають імовірність утрати коштів, вкладених в економіку, внаслідок різних соціальних, політичних, економічних причин.
Рівень інвестиційного ризику значно варіюється по економічних районах України. З одного боку, територіальні розходження інтегрального показника ризиків об'єктивно відбивають специфіку окремих регіонів, маючи на увазі їх політичні, національні, соціальні й економічні відмінності. З другого боку, масштаб цих відмінностей свідчить про суттєву диференціацію регіонів країни за рівнем соціально-економічного розвитку. Серед економічних районів досить чітко простежується поділ на відносно благополучні і неблагополучні.
Існує велика кількість підходів до оцінки ризиків та невизначеності при аналізі доцільності інвестування на регіональному рівні. В роботі запропоновано до використання метод імітаційного моделювання Монте-Карло, що створює додаткову можливість при оцінці ризику за рахунок уможливлення створення випадкових сценаріїв. Результат аналізу ризику виражається у вигляді імовірнісного розподілу всіх можливих значень цього показника. Даний метод дозволяє потенційному інвестору отримати повний набір даних, що характеризують ризик проекту. На цій основі він зможе прийняти зважене рішення про надання коштів. щоб оцінити міру ризику, результати імітації збираються й аналізуються статистично, що відбувається в такій послідовності (рис. 5).
В дослідженні встановлено, що найбільш привабливими для потенційних інвесторів є в даний час ті регіони України, які забезпечують відносну соціальну стабільність, володіють багатим ресурсним і/або конкурентоспроможним виробничим потенціалом.
Фактори інвестиційної привабливості інноваційних проектів і програм доцільно розділити на дві групи: фінансово-економічні і позаекономічні. Однак, у більшості випадків інвестора зацікавлюють, у першу чергу, високі фінансові показники. Тому в роботі розглянуто методи дослідження прибутковості інноваційного проекту і вартості витрат на його реалізацію, що є основним і визначальним фактором в оцінці норми прибутку проекту.
Прогнозна модельПідготовка моделі, здатної прогнозувати розрахунок ефективності проектуРозподіл імовірності (крок 1)Визначення імовірнісного закону розподілу випадкових зміннихРозподіл імовірності (крок 2)Установлення меж діапазону значень зміннихУмови кореляціїВстановлення відносин корельованих зміннихІмітаційні прогнози Генерування випадкових сценаріїв, що базуються на наборі допущеньАналіз результатівСтатистичний аналіз результатів імітаціїРис. 5. Етапи аналізу інвестиційного ризику методом імітаційного моделювання
Визначено алгоритм оцінки економічної ефективності інноваційного проекту, який являє собою відомий алгоритм розрахунку чистого приведеного ефекту, внутрішньої норми прибутку інвестиції, строку окупності інвестицій.
Інвестиційний клімат регіону являє собою синтез різних якісних результативних характеристик рівня ефективності реального виробництва, рівня розвитку інфраструктури регіону, рівня політичної і соціальної стабільності тощо. Проведений в дисертаційному дослідженні багатомірний кореляційно-регресійний аналіз територіальної диференціації рівнів інвестиційного клімату районів Черкаської області дав змогу змоделювати причинно-наслідкові зв'язки та дослідити закономірності формування соціально-економічних процесів у регіоні. Результатом проведення регресійного аналізу стало віднесення групи первинних ознак до фактора-функції, тобто поділ простору ознак на класи, пов'язані певними обмеженнями. Об'єктом аналізу є райони Черкаської області, що характеризуються певними соціально-економічними показниками. Розробка математико-статистичної моделі економічного розвитку Черкаського регіону заснована на виявленні однорідних сукупностей районів, групування яких з використанням широкого кола показників реалізовано через кластерний аналіз.
Механізм формування інвестиційної політики регіону по залученню іноземного капіталу в промислові підприємства сформовано автором з урахуванням цільових установок. На практиці він являє собою реалізацію визначеного переліку підпроектів і підпрограм, що становлять функціональну єдність, у рамках установлених заходів (рис. 6). У дослідженні проведено деталізацію підсистем загальної стратегії розвитку в частині розробки заходів і визначенні необхідних ресурсів для реалізації системного змісту стратегії, що дало можливість побудувати ієрархічно впорядкований стратегічний ланцюжок формування стратегії розвитку по залученню іноземного капіталу в промисловий комплекс регіону.
На основі аналізу інвестиційних потоків при визначені ефективності інвестиційних проектів автор пропонує розглядати ризик інвестиційного проекту як систему факторів, що виявляється у вигляді комплексу ризиків (загроз), індивідуальних для кожного учасника інвестиційного проекту як у кількісному, так і в якісному відношенні. В межах такого підходу автором розроблено алгоритм руху інвестиційних потоків в регіоні. Ефективність застосування розроблених технологій інвестиційного проектування та універсальність математичних алгоритмів, використовуваних у технологіях, дозволяє застосовувати їх для широкого спектру ситуацій невизначеності, а також модифікувати і доповнювати іншими інструментами.
Загальна стратегія розвитку регіонуПолітики(функціональні)стратегії розвиткуПроекти розвиткустратегічніПрограмиміжфункціональніПрограми функціональніПроекти локальніПроекти програмніЗаходиЗаходиЗаходиресурсиресурсиресурсиресурсиресурсиресурсиРис. 6. Алгоритм формування структури стратегії розвитку регіону
1 2 3 4 5