Партійна система — це сукупність партій (правлячих та опозиційних), які тісно пов'язані між собою та з державою і які беруть участь у здійсненні державної влади. Під терміном «партійна система» розуміють:
— право партій на формування власної системи правління;
— сукупність політичних сил, представлених у парламенті, або таких, що прагнуть до представництва в ньому;
— сукупність відносин між легально діючими політичними партіями, що виявляються у суспільній боротьбі або суперництві за владу в суспільстві;
— сукупність політичних партій, що існують у країні незалежно від форм діяльності та ступеня інституціоналізації, згідно з чинним законодавством.
Найбільш поширена типологія партійних систем ґрунтується на кількісному критерії — кількості партій, які реально борються за владу або здійснюють вплив на неї. Відповідно вирізняють: однопартійну, двопартійну та багатопартійну системи. Ця типологія належить М. Дюверже, який виокремлює також «систему двох з половиною партій»— проміжний варіант між двопартійною та багатопартійною системами, коли сили двох партій врівноважуються.
Типологія партійних систем Дж. Сарторі базується на якісних критеріях і охоплює:
1. Однопартійну систему, що має такі ознаки:
— існування тільки однієї легальної партії та заборона утворення інших;
— зрощення партійного апарату з державним;
— тоталітарний політичний режим.
2. Систему домінуючої партії — домінуюча партія демократично співіснує з іншими партіями.
3. Двопартійну систему, яка характеризується такими рисами:
— наявністю кількох політичних партій;
— існуванням двох партій, значно пріоритетніших за інші;
— формуванням складу уряду однією з двох партій, яка перемогла на виборах;
— впливовою опозиційною партією, яка програла вибори;
— демократичним політичним режимом.
4. Систему обмеженого плюралізму:
— наявність у країні багатьох політичних партій;
— репрезентація в парламенті лише кількох партій;
— репрезентація в уряді деяких із представлених у парламенті партій;
— відсутність позасистемної опозиції;
— демократичний політичний устрій.
Залежно від механізму формування уряду вирізняють декілька варіантів системи обмеженого плюралізму:
— однопартійне правління — уряд формується партією, яка дістала абсолютну більшість голосів на парламентських виборах;
— двоблокова коаліція — уряд формується одним із двох блоків, що перемогли на виборах;
— мультипартійна коаліція — уряд формується з представників декількох партій на основі їх пропорційного представництва в парламенті за результатами виборів.
5. Систему крайнього (поляризованого) плюралізму:
— наявність багатьох політичних партій;
— гострота ідеологічного розмежування між ними;
— присутність серед опозиційних партій позасистемних;
— формування уряду партіями центру;
— наявність двосторонньої деструктивної опозиції;
— демократичний політичний режим.
6. Атомізовану партійну систему:
— наявність і незначна впливовість усіх партій;
— присутність серед опозиційних партій позасистемних;
— формування уряду на позапартійній основі або на основі широкої коаліції;
— демократичний або авторитарний політичний режим. Існують два різновиди атомізованої системи:
— система крайнього плюралізму — уряд формується або на широкій коаліційній основі, або за позапартійними критеріями;
— авторитарна псевдопартійність — багато партій ведуть боротьбу, але реальна влада і контроль над ситуацією в країні перебуває в руках військової верхівки.