Клінічна картина
При
підшкірно-підслизовому
парапроктиті хворого, як правило, турбує біль та наявність припухлості біля заднього проходу. Для
ішіоректального
парапроктиту характерні більш виражені симптоми
інтоксикації, біль.
Пельвіоректальний парапроктит
не супроводжується змінами в перианальній ділянці внаслідок високого розташування гнійника: на перше місце виходять симптоми інтоксикації, біль з
іррадіацією в поперек, сечовий міхур, дизуричні явища, затримка випорожнень.

Симптоми
•
Перша явна ознака – дискомфорт та відчуття стороннього тіла;
•
часто спостерігається свербіж у задньому проході як реакція організму на
запальні процеси у слизовій прямій кишці;
•
проблеми з випорожненням кишечника та сечовипусканням, які згодом лише
посилюються;
•
біль при дефекації, що посилюється з часом (не завжди);
•
на шкірі поруч із заднім проходом утворюється ранка – вихідний отвір нориці;
•
у калі може спостерігатися невелика кількість крові та/або гною;
•
на пізнішій стадії розвитку захворювання спостерігаються регулярні
виділення у вигляді крові та гною;
•
зволоження шкіри в області промежини.

Діагностика
Первинний огляд прямої кишки Пальцево ректальне дослідження
Для отримання загальної картини та виявлення запалення в організмі робиться загальний аналіз крові.
Н ас туп ни й кр окр е кто скоп і я. Ц е дослідження прямої кишки за допомогою ендоскопа, що дозволяє оцінити внутрішню поверхню, наявність запальних процесів та нориці.
Т а кож для д і агностики використовується УЗД періанальної області для визначення ступеня розвитку свищів та наявності гнійних пазух.
Для встановлення більш точного діагнозу також застосовується магнітно-резонансна томографія (МРТ) та/або комп'ютерна томографія (КТ)

Лікування гострого парапроктиту
Основним методом є
розкриття та
дренування гнійника.

Хронічний парапроктит
(нориці прямої кишки Є наслідком гострого
парапроктиту і
характеризуються наявністю
внутрішнього отвору в
прямій кишці, норицевого ходу, що йде в
параректальній клітковині і
закінчується зовнішнім
норицевим отвором на
перианальній шкірі.

Класифікація
За розміщенням норицевого ходу по відношенню до сфінктера (Parks, 1976): підшкірна;
інтерсфінктерна; транссфінктерна; супрасфінктерна; екстрасфінктерна. За числом додаткових ходів норицевого ходу проста складна. За наявністю зовнішнього отвору повна (є зовнішній отвір); неповна внутрішня (зовнішнього отвору немає).

Клініка: виділення із зовнішнього норицевого отвору (гній, слиз, кал шкірні екскоріації; свербіж; у час загострення симптоми подібні до парапроктиту.

При огляді перианальної ділянки, як правило, наявні один або більше зовнішніх норицевих отворів, що функціонують, або ж не функціонують. При натисканні можливе підтікання гною. Функціонуючі отвори оточені гіпергрануляціями. При пальпації нориця виглядає як щільноеластичний тяж в напрямку до анального каналу. Обов’язковим при виявленні нориці є проведення зонда через норицю для визначення місцерозташування внутрішнього отвору та відношення ходу нориці до сфінктера. Слід обережно вводити зонд для уникнення створення хибного ходу. При пальпації per rectum можна визначити дефект слизової, наявність рубцевих змін; результати пальпації слід врахувати при виборі методу оперативного втручання.
Ендоскопічний огляд дає змогу оцінити стан слизової: при наявності запальних змін останньої слід відтермінувати операцію до стихання загострення, тому що, операції з приводу перианальних нориць, зокрема при хворобі Крона, часто супроводжується післяопераційними ускладненнями.
Фістулографія - метод візуалізації норицевого ходу шляхом введення в нього контрасту та наступної рентгенологічної оцінки. Дає змогу виявити взаємовідношення ходу та сфінктера, локалізацію ходів, наявність запливів.
Ендоректальна ультрасонографія та МРТ – сучасні інформаційні методи обстежень, які дають повну уяву про кількість, локалізацію ходів та їх відношення до сфінктерного апарату та просвіту прямої кишки. Вказані методи обстежень застосовуються у хворих із рецидивуючими та екстрасфінктерними норицями, при неінфомативності стандартних методів обстеження, особливо коли перианальна ділянка рубцево змінена.

1. Висічення або розсічення нориці в просвіт прямої кишки.
Застосовується у хворих з простою підшкірною норицею тау хворих з інтерсфінктерною норицею в яких при операції пошкоджується лише поверхнева порція зовнішнього сфінктера. При висіченні трансфінктерної нориці проводиться ушивання сфінктера.
2. Висічення нориці з проведенням лігатури. Цей метод стосують хворих з рубцевими процесами анального каналу, при неможливості низвести лоскут слизової. Також застосовується у пацієнтів з перианальною норицею при хворобі Крона.
3. Висічення нориці з ліквідацією внутрішнього отвору шляхом низведення слизово- м’язового лоскута
(операція Judd-Robles у модифікації В.М.Масляка). Метод дозволяє ліквідувати складні, високі екстрасфінктерні та супрасфінктерні нориці.