1   2   3   4
Ім'я файлу: aref_Miroshnichenko.doc
Розширення: doc
Розмір: 538кб.
Дата: 04.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Инд. Риск-мен. Лепська.docx


Доведено, що обґрунтованим можна вважати тільки таке скорочення витрат, яке не погіршує якість енергетичного обслуговування виробництва, тобто не призводить до перебоїв перебігу основного виробничого процесу через недоліки в його енергетичному обслуговуванні. При відомій середній величині втрат, що припадають на 1 маш.-год. простою обладнання підприємства, можна визначити середню абсолютну суму втрат від простоїв на основі отриманих в роботі залежностей. Встановлено, що для витрат характерна спадаюча гранична ефективність – кожна додатково витрачена гривня, в міру їх зростання, забезпечуватиме все менше скорочення простоїв основного обладнання з вини енергетичного господарства. У зв'язку з цим у роботі визначено граничне значення доцільного збільшення витрат на енергетичне обслуговування виробництва (хо), перевищення яких не буде забезпечувати ефективний приріст корисного результату роботи енергетичного господарства.

Запропоновано оцінювати ефективність роботи енергетичного господарства за допомогою показника «питомі витрати на енергетичне обслуговування виробництва», на який буде впливати як і корисний результат діяльності енергетичного господарства, так і витрати на енергетичне обслуговування виробництва. Розрахунок показника ефективності роботи енергетичного господарства рекомендовано здійснювати у такій спосіб:
, (3)

де α – питомі витрати на енергетичне обслуговування виробництва, грн/маш.-год; Z – сумарні витрати на енергетичне обслуговування виробництва, грн.; Fo – фонд часу роботи основного технологічного обладнання, забезпечений енергетичним господарством у режимний час, маш.-год.
Головною перевагою пропонованого оціночного показника є те, що він, на відміну від існуючих, охоплює ключові сторони діяльності енергетичного господарства промислового підприємства: ступінь безперебійності забезпечення цехів і окремих робочих місць достатнім обсягом енергоресурсів з необхідними характеристиками (тиск, температура, потужність і т.ін.); якість енергетичного обслуговування виробництва, а також удосконалення його організації; дотримання режиму економії енергетичних ресурсів.

У третьому розділі «Практичні аспекти удосконалення системи стимулювання підвищення ефективності енергетичного господарства промислового підприємства» запропоновано науково-методичний підхід щодо стимулювання ефективності роботи енергетичного господарства; удосконалено порядок побудови функції стимулювання і шкали відрахувань до заохочувального фонду залежно від величини отриманого ефекту; удосконалено науково-методичний підхід до оцінки впливу результатів роботи енергетичного господарства на ефективність роботи підприємства.

Обґрунтовано науково-методичний підхід щодо стимулювання ефективності роботи енергетичного господарства, що ґрунтується на основі рекомендованого показника питомих витрат на енергетичне обслуговування виробництва, який, на відміну від існуючих, дозволяє оцінити результати роботи енергетичного господарства як при незмінних об'єктивних умовах, так і при їх зміні. Пропонований підхід щодо комплексної оцінки роботи енергетичного господарства представлено у вигляді такої послідовності:

  1. визначення досягнутого результату роботи енергетичного господарства Fо;

  2. порівняння забезпеченого фонду часу Fо з необхідним фондом часу Fn за цей же період часу із подальшою перевіркою виконання енергетичним господарством основної умови для позитивної оцінки результатів його роботи, а саме:

  • якщо Fo < Fn, то роботу енергетичного господарства не можна оцінити позитивно, і премії працівникам відповідних структурних підрозділів господарства при цьому не сплачуються;

  • якщо Fo ≥ Fn, то у цьому випадку для остаточних висновків про роботу енергетичного господарства слід визначити рівень ефективності витрат на енергетичне обслуговування виробництва (необхідно порівняти нормативні і фактичні витрати на енергетичне обслуговування за відповідний звітний період). Для цього:

1) на підставі звітних даних визначається сума витрат на енергообслуговування виробництва без урахування витрат на спожиті енергетичним господарством енергетичні ресурси та енергію за останні 12 місяців (включаючи звітний);

2) визначається фактичний рівень питомих витрат на енергетичне обслуговування виробництва;

3) фактичне значення питомих витрат на енергетичне обслуговування виробництва порівнюється з його нормативним значенням (αn), і на основі цього порівняння здійснюється оцінка ефективності роботи енергетичного господарства.

При цьому, якщо співвідношення показників питомих витрат знаходиться в діапазоні αf > αn, то це свідчить про невиконання енергетичним господарством поставленого завдання, а ефективність роботи енергетичного господарства рекомендовано ідентифікувати як незадовільну.

Якщо ж необхідний обсяг робіт з енергетичного обслуговування виробництва був виконаний з допустимим рівнем витрат, що підтверджується співвідношенням αf ≤ αn, то рекомендовано визнавати роботу енергетичного господарства за минулий звітний період ефективною.

Запровадження розробленого науково-методичного підходу щодо стимулювання підвищення ефективності роботи енергетичного господарства дозволить розрахувати розмір ефекту в результаті роботи енергетичного господарства, який запропоновано визначати наступним чином:
, (4)

де αn – нормативні питомі витрати на енергетичне обслуговування виробництва, грн/маш.-год; αf – фактичні питомі витрати на енергетичне обслуговування виробництва, грн/маш.-год; Fo – фонд часу роботи основного технологічного обладнання, забезпечений енергетичним господарством у режимний час, маш.-год.
Можливість визначення ефекту від покращання роботи енергетичного господарства запропонованим способом дозволяє обґрунтувати розмір фонду матеріального стимулювання працівників енергетичного господарства у відповідності з досягнутими результатами, що, в свою чергу, забезпечить надійні передумови зниження собівартості продукції підприємства, підвищення ритмічності основного виробничого процесу на підприємстві.

Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення системи матеріального стимулювання працівників енергетичного господарства залежно від виконання завдання по забезпеченню безперебійного перебігу основного виробничого процесу. В якості функції стимулювання, що виражає зв'язок між розмірами заохочення і забезпечуваним ефектом, використано логарифмічну функцію (5), яка відображає при значеннях оціночного показника, близьких до гіршого з допустимих рівнів, поступове зростання преміальних виплат у міру поліпшення показника ефективності, і в той же час при незначному відхиленні стимульованого показника від його кращого з можливих рівнів, не відбудеться різкої зміни розміру заохочувального фонду:
, (5)

де Y розмір заохочувального фонду, грн.; Е ефект, забезпечений поліпшенням роботи енергетичного господарства, грн., який визначається за формулою (4); b,c – параметри функції.
Розвинуто науково-методичний підхід до побудови шкал відрахувань до заохочувального фонду залежно від величини отриманого ефекту. Шкала заохочення будується на основі попередньо розрахованої функції стимулювання за наступним алгоритмом: спочатку визначаються інтервали шкали, які підібрані так, щоб охопити всю область передбачуваних змін рівня ефективності; далі розраховуються ставки відрахувань у зв'язку з досягненням нижньої межі інтервалу ефективності, а потім – ставки відрахувань у зв'язку з перевищенням нижньої межі інтервалу.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що комплексна оцінка ефективності роботи енергетичного господарства промислового підприємства повинна відображати ступінь досягнення основного оціночного показника, а також участь підприємства у відновленні навколишнього середовища у межах концепції сталого розвитку. Розроблено інтегральний показник оцінки ефективності роботи підприємства, що комплексно характеризує вплив енергетичного господарства на результати господарської діяльності. Для побудови цього показника використано модифікований метод аналізу ієрархій на основі нечітких експертних оцінок, який являє собою синтез класичного МАІ і методів нечітких множин, що дозволило встановити відносну вагомість критеріїв оцінки ефективності промислового підприємства (табл. 2).

Таблиця 2

Відносна вагомість критеріїв оцінки ефективності підприємства для умов ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш»»



рівня

Назва критерію

Відносна вагомість

1

2

3

K1

Економічна складова

0,673

K11

Зниження витрат на виробництво продукції

0,193

Продовження табл. 2

1

2

3




K12

Зростання конкурентоспроможності підприємства

0,367

K13

Зростання інвестиційної привабливості виробництва

0,367

K14

Зростання енергоефективності виробництва

0,193

K2

Еколого-економічна складова

0,203

K21

Витрати від забруднення навколишнього середовища

0,438

K22

Витрати споживання ресурсів

0,119

K23

Зменшення шкідливих викидів в атмосферу

0,566

K3

Соціально-економічна складова

0,246

K31

Підвищення рівня добробуту

0,721

K32

Можливість підвищення кваліфікації за рахунок оволодіння суміжною професією

0,083

K33

Ергономічне робоче місце

0,236


Одержані значення склали основу функції інтегрального показника ефективності, що комплексно пов'язує економічні, еколого-економічні та соціально-економічні цілі підприємства:
Ie = 0,673K1 + 0,203K2 + 0,246K3, (6)

де К1, К2, К3 – економічні, еколого-економічні та соціально-економічні складові інтегрального показника ефективності підприємства, відповідно.
На основі ранжирування альтернатив, розташованих на нижньому рівні ієрархії визначено пріоритетність (за ступенем важливості) і, отже, черговість, вирішення завдань для досягнення мети – підвищення ефективності роботи підприємства залежно від результатів роботи енергетичного господарства (табл. 3).
Таблица 3

Результати ранжирування альтернатив пріоритетності для умов ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш»»

Завдання (відповідно до альтернативи в ієрархічній моделі)

Ваговий коефіцієнт

Пріоритет

Зниження питомих витрат на енергетичне обслуговування

0,301

1

Впровадження енергозберігаючих заходів

0,292

2

Матеріальне стимулювання персоналу

0,163

3

Використання вторинних енергетичних ресурсів

0,149

4

Планування і контроль енергоспоживання

0,096

5


Отримані вагові коефіцієнти дозволили дійти висновку, що основний оціночний показник «Зниження питомих витрат на енергетичне обслуговування» має найбільший пріоритет.

Виконана в роботі оцінка параметрів із застосуванням модифікованого методу аналізу ієрархій забезпечує ранжирування всіх факторів і альтернатив, які визначають ефективність функціонування підприємства в умовах, що залежать від результатів роботи енергетичного господарства, підвищує загальний рівень надійності прийняття управлінських рішень у галузі управління енергетичним господарством промислового підприємства, комплексно враховує екологічну, економічну та соціальну характеристики цілей господарської діяльності промислового підприємства. Показано, що вплив результатів роботи енергетичного господарства ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш»» на ефективність діяльності підприємства в більшій мірі проявляється через економічну складову: створюються умови для зростання конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства. А зміна зазначених критеріїв у більшій мірі визначається зниженням питомих витрат на енергетичне обслуговування.
ВИСНОВКИ

Основним науковим результатом дисертаційної роботи є вирішення актуальної задачі щодо розвинення теоретичних засад, формування науково-методичних підходів та розробки практичних рекомендацій щодо стимулювання підвищення економічної ефективності енергетичного господарства промислового підприємства.

1. Уточнено сутність економічної природи енергетичних послуг у складі виробничих послуг, які рекомендовано розглядати як – систему виробничих відносин з приводу створення на підприємстві необхідних умов якісного енергообслуговування для забезпечення високопродуктивного безперебійного здійснення основного виробничого процесу, де послуга набуває вартості і споживчої вартості, що забезпечує стійкій розвиток промислового підприємства.

2. Дістало подальшого розвитку теоретико-методичні засади оцінки ефективності енергетичних послуг. Принциповою відмінністю оцінки є врахування співвідношенням корисних результатів і витрачених (використаних) на їх досягнення ресурсів енергетичним господарством. Виходячи із специфіки функціонування енергетичного господарства сформовано ланцюг впливу ефективності енергетичних послуг на ефективність промислового підприємства.

3. Розвинуто рівні концепції стимулювання ефективності енергетичного господарства, основою якої становлять рекомендовані методи стимулювання: визначення критерію ефективності роботи енергетичного господарства, облік та контроль споживання енергоресурсів, визначення корисних результатів роботи енергетичного господарства. Представлені рівні концепції дозволяють встановити об’єктивний зв'язок між цілями працівників енергетичного господарства, цілями функціонування енергетичного господарства та цілями діяльності підприємства шляхом узгодження реалізації їх інтересів з метою підвищення ефективності їх роботи.

4. Обґрунтовано науково-методичний підхід до оцінки результатів роботи енергетичного господарства на основі показника «фонд часу роботи основного технологічного обладнання, забезпечений енергетичним господарством у режимний час», який дозволяє досягнути основної мети її функціонування – забезпечення безперебійності перебігу виробничого процесу на підприємстві за рахунок своєчасного надання енергетичних послуг за мінімально можливих витрат енергетичних ресурсів, і тим самим, в найбільшій мірі узгодити інтереси енергетичного господарства і основного виробництва. У зв'язку з тим, що безперебійність основного технологічного обладнання забезпечується всім комплексом робіт з енергетичного обслуговування виробництва, при оцінюванні ефективності необхідно враховувати сумарні витрати на здійснення всіх видів робіт з енергетичного обслуговування виробничого процесу.

5. Розроблено науково-методичний підхід до оцінки ефективності енергетичного господарства на основі показника, що характеризує витрати на енергетичне обслуговування виробництва у розрахунку на одну машино-годину забезпеченого фонду часу роботи основного технологічного устаткування, – показника питомих витрат. Наголошено, що критерієм ефективності роботи енергетичного господарства є зниження питомих витрат на одиницю фонду часу роботи основного технологічного обладнання, забезпеченого енергетичним господарством у режимний час.

6. Удосконалено систему матеріального стимулювання на основі показника питомі витрат, що дозволяє гармонізувати інтереси працівників енергетичного господарства та промислового підприємства. Розроблено функцію стимулювання, яку представлено логарифмічною залежністю, що відображає поступове зростання преміальних виплат при збільшенні ефективності. Побудовано шкалу заохочення, яку представлено ставками відрахувань при досягненні нижньої межі інтервалу ефективності.

7. З використанням модифікованого методу аналізу ієрархій на основі нечітких експертних оцінок розроблено науково-методичний підхід до оцінки впливу результатів роботи енергетичного господарства на ефективність роботи промислового підприємства за допомогою інтегрального показника. Розроблений науково-методичний підхід відрізняється можливістю багаторівневого розрахунку результативності (окремих факторів, групи факторів і всієї системи), що дозволяє оцінити вплив результатів роботи енергетичного господарства на ефективність підприємства, підвищити оперативність і об'єктивність прийняття управлінських рішень в галузі управління енергетичним господарством промислового підприємства.

Практичне використання розробленого інструментарію стимулювання ефективності енергетичного господарства промислового підприємства сприяє підвищенню обґрунтованості формування та реалізації рішень у сфері вибору найбільш дієвих стимулів, спрямованих на досягнення економічного ефекту як результату спільної роботи енергетичного господарства на рівні інфраструктури виробничої сфери і сфери основного виробництва.

1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас