1   2   3   4
Ім'я файлу: aref_Miroshnichenko.doc
Розширення: doc
Розмір: 538кб.
Дата: 04.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Инд. Риск-мен. Лепська.docx

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були оприлюднені та отримали позитивну оцінку на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні особливості шляхів вирішення економічних проблем розвитку» (Львів, 2017 р.), ХІ Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу» (Суми, 2017 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Сучасні теорія і практика менеджменту та бізнес-адміністрування» (Черкаси, 2017 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіону» (Красноармійськ, 2012 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегії інноваційного розвитку економіки: бізнес, наука, освіта» (Харків, 2010 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати дисертаційної роботи відображено у 15 наукових публікаціях, з яких 10 – у фахових виданнях (у т.ч. дві – у виданнях, які входять до міжнародних наукометричних баз), 5 – у матеріалах конференції. Загальний обсяг публікацій становить 6,96 ум.-друк. арк., з яких особисто автору належить 6,56 ум.-друк.арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із анотації, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (196 найменувань на 18 сторінках) і одинадцяти додатків (на 40 сторінках). Дисертація містить 21 рисунок і 14 таблиць. Повний обсяг роботи становить 236 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади стимулювання підвищення ефективності енергетичних послуг промислового підприємства» поглиблено сутність енергетичних послуг у складі виробничих послуг; уточнено теоретико-методичні засади оцінки ефективності енергетичного господарства; розвинуто рівні концепції стимулювання підвищення ефективності енергетичного господарства.

На основі систематизації наробок зарубіжних та вітчизняних вчених проведено дослідження економічної природи виробничої послуги, що розглядається з точки зору суспільних форм організації виробництва, обґрунтовано доцільність розшарування виробничих процесів на дві сфери – сфери основного виробництва і інфраструктури виробничої сфери, до складу інфраструктури виробничої сфери входить енергетичне господарство. З'ясовано, що особливості виробничих послуг, порівняно з виробництвом інших категорій товарів – це їх нематеріальність, відсутність властивості накопичення і неможливість надання заздалегідь.

Доведено, що енергетичні послуги є невід’ємною частиною виробничої послуги, під якими запропоновано розуміти систему виробничих відносин з приводу створення на підприємстві необхідних умов якісного енергообслуговування для забезпечення високопродуктивного безперебійного здійснення основного виробничого процесу, що забезпечує стійкій розвиток промислового підприємства та сприяє оптимізації обсягів енергетичних витрат.

Зроблено висновок, що одною із актуальніших проблем підвищення результативності енергетичних послуг є створення обґрунтованої методики економічної оцінки ефективності кінцевих, а не проміжних результатів роботи енергетичного господарства. Ігнорування ролі енергетичного господарства у виробничому процесі з посиланням на те, що воно не приймає безпосередньої участі в самому процесі виробництва товарів, не можна вважати коректним. Основною задачею енергетичного господарства є надання енергетичних послуг (безперебійне забезпечення підприємства усіма видами енергії встановлених параметрів за мінімальних витрат), що забезпечує необхідні умови для ефективного перебігу виробничих процесів.

Набули подальшого розвитку теоретичні положення з формування ефективності енергетичного господарства промислового підприємства, що в умовах виробничо-господарської діяльності підприємства виражається співвідношенням корисних результатів і витрачених або використаних на їх досягнення ресурсів. Запропоноване трактування дозволяє позиціонувати ефективність енергетичного господарства промислового підприємства в загальній системі формування ефективності підприємства та конкретизувати її складові через фінансово-економічний, соціальний та екологічний ефект. Виходячи із специфіки функціонування енергетичного господарства сформовано ланцюг впливу ефективності енергетичних послуг на ефективність промислового підприємства (рис.1).

Особливістю запропонованого ланцюга є реальні вимоги урахування впливу енергетичного господарства на функціонування підприємства в цілому та на зовнішнє середовище як у прямому так і зворотному напрямах. Зокрема показано, що прямий вплив реалізується через безпосередню участь витрат енергетичного господарства на підсумкові фінансово-економічні показники господарської діяльності підприємства, а непрямий вплив реалізується шляхом урахування впливу результатів діяльності енергетичної служби у вигляді утворених викидів, скидів та відходів, що дозволяє управляти ефективністю підприємства в цілому з урахуванням тріади ефективності (екологічна, соціальна, економічна складова), що в повній мірі відповідає основним положенням концепції сталого розвитку як стратегічного пріоритету розвитку України.

Встановлено, що підвищення ефективності енергетичного господарства вимагає формування дієвої системи стимулювання шляхом уточнення методів

ð“ñ€ñƒð¿ð¿ð° 139


Фінансово-економічний ефект

Рис. 1. Ланцюг впливу ефективності енергетичних послуг на ефективність промислового підприємства (розроблено автором)
стимулювання, принципів відповідно до специфіки надання енергетичних послуг та їх місця в системі господарювання.

Виявлено взаємообумовленість стимулів та мотивів у системі стимулювання ефективності енергетичного господарства. Встановлено об’єктивний зв'язок на трьох ієрархічних рівнях управління: між цілями працівників енергетичного господарства, цілями функціонування енергетичного господарства та цілями діяльності підприємства шляхом узгодження реалізації їх інтересів з метою підвищення ефективності їх роботи, що становить теоретико-методичний базис формування рівнів концептуального забезпечення стимулювання підвищення ефективності енергетичного господарства промислового підприємства (рис.2).

Встановлено що система стимулювання повинна бути орієнтована на досягнення балансу інтересів енергетичного господарства та підприємства в цілому, що обумовлено важливістю врахування інтересів шляхом організації їх сукупної взаємодії з метою покращення фінансово-економічного стану та підвищення ефективності господарської діяльності кожної зі сторін. Дістали подальшого розвитку змістовні елементи концепції формування методів стимулювання,

ð“ñ€ñƒð¿ð¿ð° 99

Рис. 2. Рівні концепції забезпечення стимулювання ефективності енергетичного господарства промислового підприємства
які містять функції, принципи і методи стимулювання, що запропоновано поділяти на інформаційні, нормативні та організаційно-економічні. Інформаційні функції і методи передбачають збір та групування інформації за підрозділами енергетичного господарства з метою формування оцінки ефективності функціонування енергетичного господарства. Встановлено, що нормативні методи забезпечують формування критеріїв прийняття рішень щодо стимулювання працівників енергетичного господарства. Організаційно-економічні складові включають методи оцінювання корисних результатів енергетичного господарства промислового підприємства.

У другому розділі «Науково-методичні підходи до формування системи стимулювання підвищення ефективності енергетичних послуг промислового підприємства» проаналізовано існуючі системи показників, які застосовуються для оцінки ефективності енергетичного обслуговування виробництва; удосконалено науково-методичний підхід до вимірювання корисних результатів роботи енергетичного господарства підприємства та витрат на надання енергетичних послуг; запропоновано показник оцінки економічної ефективності енергетичного господарства промислового підприємства.

Аналіз сучасного стану енергоспоживання економіки України дозволив зробити висновки про недостатню реалізацію промислового потенціалу внаслідок застосування, переважно, матеріало- та енергомістких технологій. За результатами аналізу офіційної статистичної інформації і даних міжнародних організацій за період 2012-2017 рр. встановлено, що проблема ефективного використання енергетичних ресурсів набуває особливої значущості для галузі машинобудування, де частка енергоспоживання сягає 29-39%, і де частка енергоресурсів у собівартості готової продукції складає 15-40%. Аналіз динаміки енергоспоживання підприємств машинобудування України за період 2011-2017 рр. дозволив дійти висновку, що показник енергоємності за аналізований період демонструє позитивну тенденцію до зниження від 0,066 до 0,057 кг у.п./грн. Доведено, що існування значних втрат енергії визначає необхідність застосування заходів зі енергозбереження, що в подальшому надасть змогу зменшити витрати на енергоресурси та підвищити фінансово-економічні результати господарської діяльності промислових підприємств.

Оскільки питання оптимізації використання енергетичних ресурсів на підприємствах знаходиться у веденні служби головного енергетика, то результати роботи енергетичного господарства виокремлено як ключовий фактор підвищення енергоефективності промислових підприємств.

Доведено що об'єктивну оцінку роботи енергетичного господарства можуть забезпечити тільки ті показники, які випливають з економічної сутності енергетичних послуг та відображають рівень досягнення енергетичним господарством основної мети обслуговування виробництва (забезпечення безперебійності перебігу основного виробничого процесу) і, тим самим, враховують організаційно-технічні та економічні інтереси основного виробництва. На засадах критичного аналізу існуючих методів економічної оцінки роботи енергетичного господарства встановлено, що існуючі показники для виміру ефективності енергетичних послуг не можуть забезпечити об’єктивну оцінку наданих послуг та призводять до виникнення протиріч між інтересами енергетичного господарства та інтересами основного виробництва. Виконані дослідження дали змогу зробити висновок, що основним напрямом удосконалення економічної оцінки роботи енергетичного господарства слід визнати не розширення кола оціночних показників, а скорочення їх кількості у напрямі формування показника, який інтегровано відображає часткові показники і дозволяє об’єктивно оцінювати результати надання енергетичних послуг.

У дисертації удосконалено науково-методичний підхід до кількісного визначення корисних результатів роботи енергетичного господарства та витрат на енергетичне обслуговування промислового підприємства, відмінною рисою якого є те, що головним критерієм визнання роботи енергетичного господарства ефективним є забезпечення безперебійності перебігу виробничого процесу на підприємстві за рахунок своєчасного надання відповідних послуг за мінімально можливих витрат енергетичних ресурсів. Показано, що визначати рівень безперебійності роботи основного технологічного обладнання доцільно через простої основного технологічного обладнання в режимний час (що є свідченням недоліків в енергетичному обслуговуванні виробництва), або через фонд часу роботи основного технологічного обладнання, забезпечений енергетичним господарством у режимний час. Оскільки застосування показника простоїв основного технологічного обладнання у режимний час через недоліки в енергетичному обслуговуванні для вимірювання результатів роботи енергетичного господарства по суті рівнозначне стимулюванню зниження цих простоїв, а останнє, згідно з дослідженням, неминуче супроводжується зростанням витрат на енергетичне обслуговування, для ідентифікації безперебійності перебігу виробничого процесу в загальному випадку в дисертації рекомендовано використовувати показник «фонд часу роботи основного технологічного обладнання, забезпечений енергетичним господарством у режимний час».

Показник визначення фонду часу роботи обладнання, забезпечений енергетичним господарством у режимний час, запропоновано визначати за даними оперативного обліку використання обладнання в такий спосіб:
Fо = Fr – Fp, (1)

де Fo – фонд часу роботи основного технологічного обладнання, забезпечений енергетичним господарством у режимний час, маш.-год.; Fr – режимний фонд часу роботи основного технологічного обладнання, маш.-год; Fр – простої основного технологічного обладнання у режимний час, маш.-год.
Необхідний фонд часу роботи основного технологічного обладнання за даними оперативного обліку використання обладнання рекомендовано визначати наступним чином:
Fn= Т/Квн, (2)

де Fn – необхідний фонд часу роботи основного технологічного обладнання, маш.-год.; Т – трудомісткість виконання виробничої програми, маш.-год.; Квн – коефіцієнт виконання норм.
На відміну від існуючих підходів, особливістю рекомендованого показника є налаштування процесу енергетичного обслуговування на забезпечення виконання умови: Fо ≥ Fn, що дозволяє визначати безперебійність перебігу виробничого процесу з позицій енергетичного обслуговування. Переваги запропонованого методу виміру результатів роботи енергетичного господарства полягають в тому, що він не створює стимулів необґрунтованого зростання обсягу робіт і витрат на енергетичне обслуговування виробництва і, тим самим, не сприяє підвищенню енергоємності продукції підприємства, позитивно впливаючи на стан навколишнього середовища і підвищуючи екологічну ефективність.

Доведено, що до витрат на енергетичне обслуговування повинні включатися лише ті витрати, які пов’язані з функціональною діяльністю енергетичного господарства, тобто, всі виробничі витрати, що впливають на формування корисного результату енергетичного господарства. У суму витрат на енергетичне обслуговування запропоновано не включати витрати на спожите паливо та енергію інших структурних підрозділів підприємства, що в подальшому дозволить оцінювати ефективність роботи енергетичного господарства без урахування впливу результатів роботи інших структурних підрозділів підприємства.

Досліджено взаємозалежність між витратами на енергетичне обслуговування виробництва та простоями основного технологічного обладнання. Встановлено, що цей взаємозв'язок носить зворотний характер: зменшення витрат супроводжується зростанням простоїв обладнання в режимний час, а збільшення витрат обумовлює зменшення простоїв. Визначено форму зв’язку між двома цими показниками (табл.1).

Таблиця 1

Характеристика витрат на енергетичне обслуговування для умов ПрАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш»»
Залежність простоїв обладнання з вини енергетичного господарства (Y) від витрат на енергетичне обслуговування виробництва (x)
Зв'язок між середнім рівнем витрат з енергетичного обслуговування (П) та середніми втратами в основному виробництві (р) через простої обладнання
Граничне значення доцільного збільшення витрат на енергетичне обслуговування

(хо)

Для умов підприємства в цілому






Для умов цеху 1






Для умов цеху 2






Для умов цеху 3







1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас