Висновки
1. На основі здійсненого аналізу проблеми дослідження встановлено, що в сучасних умовах розвитку суспільства й особистості методологічною основою проблеми формування педагогічної культури майбутнього вчителя є теорія духовної культури, що відбиває сукупність цінностей і ціннісних орієнтацій, які засвоєні особистістю в процесі соціалізації в різних галузях: моральній, мистецькій, науковій, правовій, філософській та ін. Вона знаходить вияв у різних видах діяльності й спілкування, в ціннісних відношеннях до себе, інших людей, оточуючого світу. Виховання духовних цінностей забезпечує формування цілісної особистості вчителя, яка спрямована на самопізнання і пізнання макрокосмосу, що знаходить вияв у любові, милосерді, піклуванні про інших людей. Духовні цінності дозволяють орієнтуватися в світі, сприяють підвищенню мотивації діяльності, визначають життєвий шлях і довгострокові поведінкові програми особистості. Духовність особистості є найвищим рівнем її культурного розвитку, що характеризує власне людське в даній людині, здатність керуватися в своїй поведінці найвищими цінностями соціального й суспільного життя, дотримання ідеалів істини, добра і краси, виділяти справжнє головне і цінне в житті, що підвищує ефективність професійної діяльності, піднімаючи її до рівня корисності й культури, усвідомленого прагнення до досягнення більш повного, соціально значущого результату – формування Особистості Учня.
Доведено, що педагогічна культура являє собою інтеpіоpизовану духовну культуру, виконує функцію специфічного її проектування у сферу педагогічної діяльності й генетично пов’язана з духовною і професійною культурою. Як важлива сутнісна характеристика особистості вчителя, вона є складовою його професійної підготовки, показником рівня сформованості і одночасно умовою ефективної професійно-педагогічної діяльності та самовдосконалення. Особливість педагогічної культури полягає в тому, що вона є важливим чинником впливу на іншу особистість з метою її розвитку, передбачає наявність етичної, комунікативної, психологічної та ін. культур.
Науково обґрунтовано концепцію конструювання змісту педагогічної культури, яка ґрунтується на теорії аксіології. Встановлено, що вона є системою і одночасно елементом педагогічної системи, особистісним утворенням, діалектичною, інтегрованою єдністю педагогічних цінностей. Педагогічні цінності, основу яких становлять духовні цінності, є стійкими орієнтирами, за якими студент співвідносить своє життя і педагогічну діяльність. Педагогічні цінності взаємопов’язані між собою, тобто їх система має синкретичний характер.
4. Розроблено й теоретично обґрунтовано модель педагогічної культури, яка включає структурні компоненти (цінності-цілі, цінності-мотиви, знання-цінності, технологічні цінності, цінності-властивості, ціннісні відношення) і функціональні (пізнавальний, дидактико – професійний, виховний, комунікативний, нормативний, захисний) компоненти, що взаємопов’язані та взаємозумовлені між собою.
Встановлено, що цінності-цілі є сенсом діяльності особистості, в тому числі щодо створення власної індивідуальності, підвищення рівня культури, а цінності-мотиви зумовлюють цю діяльність. Вони повинні бути усвідомлені й узгоджені суб’єктами педагогічного процесу, внутрішньо схвалені і вміло втілені в діяльності на основі адекватного змісту, форм, методів, засобів і умов. Кінцевий результат повинен повністю співпадати з визначеною метою, досягнення якої можливе на основі позитивного відношення до занять, навчальних завдань, один одного, вимогливості й організованості, діловитості й наполегливості, працездатності й вироблення професійних якостей, удосконалення професійної компетентності, постійного контролю рівня сформованості педагогічної культури. Доведено, що педагогічна система може функціонувати з гарантією на успіх лише на основі цільового управління, орієнтованого на кінцевий результат – досконалий рівень сформованості педагогічної культури. Для цього у проведеному дослідженні здійснено декомпозицію загальної мети в конкретні кваліфікаційні вимоги до майбутнього вчителя (цінності-знання, технологічні цінності, цінності-властивості, цінності-відношення), причому кожна з них була окремим педагогічним завданням, вирішення якого підкорювалося конструюванню й реалізації всіх інших компонентів педагогічної системи, педагогічних технологій. Щоб стати основою управління, загальна мета була конкретизована й деталізована у моделі педагогічної культури, тому що мета педагогізована, тобто виражена в конкретних педагогічних результатах, які обов’язково повинні бути одержані, стала підґрунтям педагогічної системи, дозволяючи обґрунтовано відбирати відповідний їй зміст, визначати взаємозв’язки, форми й методи, послідовність її реалізації. Отже, мета була певним індикатором того, що треба перевірити, оцінити, змінити.
Встановлено, що до системи знань-цінностей входять знання, необхідні для здійснення діяльності та спілкування, формування технологічних цінностей, виконання певних дій і операцій, котрі визначають рівень професійно-педагогічної компетентності майбутнього педагога, сприяють формуванню певного рівня загальної культури особистості. Цілеспрямоване та систематичне засвоєння вказаної системи пов‘язане з підвищенням рівня успішності та якості знань студентів, що в свою чергу відбивається на сформованості педагогічного мислення, його глибині, логічності, широті, аналітико-синтетичному характері, обґрунтованості, критичності, швидкості, комбінаційності, прогностичності, креативності, а також є основою формування способів діяльності, забезпечуючи теоретичну й технологічну підготовку майбутнього учителя.
До технологічних цінностей віднесено систему вмінь студентів. Сформованість інтелектуальних умінь забезпечувала розвиток педагогічного мислення, реалізацію цілей процесу навчання, його корекцію, оцінку та аналіз. Комунікативні уміння допомагали ефективній організації процесу спілкування, запобігаючи непорозумінь і конфліктних ситуацій, даючи змогу вільно реалізовувати свої сили та здібності як у стандартних, так і нестандартних ситуаціях, працювати в умовах співдружності з учнями. Більш ефективно формувалися комунікативні уміння на основі засвоєних принципів і правил етикету. Уміння педагогічної техніки дозволяли вчителеві сформувати свій професійний імідж: удосконалювати візуальний образ, підвищувати рівень культури мови, оволодівати своїми емоціями та почуттями, розвивати акторські уміння.
Доведено, що цінності-властивості забезпечують формування неповторної індивідуальності учителя, його "Я- концепції", гуманістичної професійної позиції, педагогічної етики. Соціальне призначення учителя, сутність соціального характеру його діяльності вимагають, щоб він був професіоналом-особистістю, який поєднує професійну компетентність з якостями громадянина і цивілізованого спеціаліста, націлений на підготовку Особистості Вихованця, здатного до демократичних і прогресивних дій у суспільстві, гуманних стосунків з людьми і навколишнім середовищем. Встановлено, що найбільш важливим для реалізації цих завдань є морально-психологічні якості вчителя, які регулюють його відношення до інших людей (гуманність, повага, підтримка, ввічливість, культура поведінки, принциповість та ін.), а також професійні ділові якості, котрі впливають на успішність оволодіння професією, результати роботи (активність, ініціативність, самостійність, рішучість, готовність до взаємодії, працездатність).
Результатом засвоєння знань, сформованості вмінь і властивостей майбутнього учителя було його ціннісне відношення до себе, інших людей, навколишньої дійсності, своєї професійної діяльності, а також формування його ціннісних орієнтацій. Головним визначальним елементом системи відношень майбутнього вчителя були духовні цінності. Вони й визначали розвиток моральної свідомості й самосвідомості студентів на основі цілеспрямованого формування мотивації їх діяльності, збагачення й поглиблення системи знань-цінностей і технологічних цінностей, спрямування на адекватну (відповідну нормам педагогічної етики) оцінку й самооцінку власної поведінки в процесі оцінної та аналітико-критичної діяльності, активної роботи щодо самовдосконалення, реалізації вимог до особистості вчителя, зокрема до системи властивостей-цінностей.
Встановлено, що функціональні компоненти забезпечують реалізацію педагогічної культури й зумовлюють певні види педагогічної культури (методологічна, культура мислення, дидактична, етична, естетична та ін.).
5. Доведено, що процес формування педагогічної культури майбутнього учителя є складним, динамічним і багатогранним, кінцевий результат якого – досконалий рівень сформованості педагогічної культури, а також проміжні результати: сформованість професійної позиції, професійної компетентності, педагогічної етики, педагогічної майстерності. З системою професійної підготовки він перебуває у діалектичному співвідношенні цілого й частини, що передбачає засвоєння особистістю педагогічних цінностей на основі розробленої науково-методичної системи, функціонування якої ґрунтується на культурологічному, діяльнісно-особистісному і цілісному підходах. Реалізація її передбачає застосування таких засобів: організація навчально-виховного процесу на основі діалогової взаємодії суб’єктів; внесення змін і доповнень до змісту навчальних дисциплін; виховання потреби у самовдосконаленні; розвиток педагогічної творчості; організація педагогічного спілкування з використанням вправ, проведення педагогічних тренінгів; створення ситуацій для формування умінь.
6. Визначено і теоретично обґрунтовано умови формування педагогічної культури: цілісність, безперервність і системність процесу розвитку педагогічної культури у процесі діяльності; побудова змісту та структури навчально-виховного процесу відповідно до завдань та основних компонентів педагогічної культури; орієнтація педагогічного процесу на суб'єктивну позицію студента як носія загальнолюдських і культурних цінностей; формування позитивної мотивації студентів до навчально-виховного процесу, педагогічної діяльності, педагогічної культури на основі максимальної інтенсифікації учіння студентів; залучення їх до діяльності, яка моделює майбутню професійну діяльність; створення сприятливого емоційно-психологічного мікpоклімату на заняттях, а також урахування емоційного самопочуття кожного студента; реалізація вимог: провідної pолі соціокультуpного контексту, гуманізації, індивідуалізації, активності, спільної діяльності студентів і викладачів, варіативності видів навчальної діяльності на заняттях з предметів педагогічного циклу; виховання потреби у студентів до постійного самовдосконалення (самоосвіти, самоpозвитку, самовиховання), формування "Я-концепції".
7. Встановлено, що технологія процесу формування педагогічної культури студентів являє собою певну проекцію теорії й методики на практичну реалізацію поставленої мети і завдань (макротехнологія). Було визначено мікротехнологію, спрямовану на забезпечення розвитку кожного з компонентів: уточнено (деталізовано й конкретизовано) мету й завдання, здійснено відбір адекватного змісту, форм і методів, на основі чого відбувалося конструювання педагогічного процесу; проведено діагностику рівнів сформованості кожного компонента. Мікротехнологія передбачала організацію спілкування, в тому числі духовного, на основі діалогової взаємодії, ціннісного обміну і ділового співробітництва в процесі міжособистісного спілкування при засвоєнні системи знань і умінь, формування відношень, активного емоційного підкріплення когнітивної діяльності; індивідуальну та групову роботи з метою усунення стресових чинників на заняттях; актуалізацію минулого досвіду студентів і подолання психологічних бар‘єрів, створення навчальних ситуацій (робота над нерозв‘язаними проблемами майбутнього, розвиток передбачення, створення ситуацій спілкування з людьми альтернативних поглядів на одне і те ж питання); стимулювання емоційно-почуттєвої сфери та інтуїтивно-образних способів залучення до педагогічної культури.
Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що мету досягнено, завдання реалізовано, професійна підготовка майбутнього вчителя, його педагогічний професіоналізм відбиваються у досконалій формі педагогічної культури.
Виконане дослідження дозволяє сформулювати рекомендації Міністерству освіти і науки України та Академії педагогічних наук України щодо розв’язання проблеми формування педагогічної культури майбутніх учителів: сприяти створенню підручників і дидактичних посібників з курсу "Педагогічна культура вчителя"; відкрити рубрику в журналах "Рідна школа" і "Педагогіка і психологія" з питань педагогічної культури; запропонувати періодично проводити конференції з проблем педагогічної культури майбутнього вчителя; доповнити навчальні програми з курсів "Основи педагогічної майстерності" та "Педагогіка" розділом "Педагогічна культура майбутнього вчителя"; ввести на перших курсах вищих педагогічних закладів освіти курс "Педагогічна культура".
Разом з тим виявлено нові проблеми, котрі вимагають дослідження, зокрема: виявлення умов та способів розвитку педагогічної культури в системі післявузівської освіти; формування педагогічної культури викладача вищого навчального закладу.
Основні матеріали дисертації викладено у роботах
Монографії і навчальні посібники:
Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспект): Монографія. – Харків: Основа, 1998. – 300 с. – 18,75 авт.арк.
Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний аспект): Монографія. – К.: КіСУ, 1998. – 290 с. – 11,2 авт. арк.
Гриньова В.М. Педагогічна культура майбутнього вчителя: Навчальний посібник для студентів, викладачів і вчителів. – Харків: ХДПУ, 1996. – 104 с. – 6,5 авт. арк.
Классный час: Учеб. пособие / В.И. Лозовая, Л.Д. Попова, В.Н. Гринева и др. – Харьков: ХГПИ, 1988. – 82 с.– 1,12 авт. арк. (Авторські – С.25-51).
Гриньова В.М., Гурець Н.Т. Творчість продовжується після уроків: Навчально-методичний посібник. – Харків, 1995. – Ч.2. – 40 с. – 1,6 авт. арк. (Авторські – С. 15-24).
Педагогічна майстерність учителя: Навч. посібник / За заг.ред. В.М. Гри-ньової. – Харків: Штрих, 2000. – 230 с. – 11 авт.арк. (авторські – С.3-16; 16-22; 22-29).
Наукові статті:
Гриньова В.М. Джерела формування духовної культури особистості // Теорія та методика навчання та виховання: Зб.наук.праць. – Харків: ХДПУ. – 2000. – Вип. 7. – С.25-34. – 0,5 авт.арк.
Гриньова В.М. Система знань майбутнього вчителя // Педагогіка та психологія: Зб.наук.праць.– Харків: ХДПУ. – 2000. – Вип.16. – С.5-10. – 0,5 авт.арк.
Гриньова В.М. Функціональні компоненти педагогічної культури майбутнього вчителя // Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблем соціальної педагогіки: Зб.наук.праць. –Харків. – 2000. – С.76-84. – 0,5 авт.арк.
Гриньова В.М. Проблема цінності в психолого-педагогічній літературі // Проблеми особистісної орієнтації педагогічного процесу: Зб.наук.праць. – Харків. – 2000. – С.26-33. – 0,5 авт.арк.
Гриньова В.М. Умови формування педагогічної культури студентів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб.наук.праць. – Харків: ХДПУ. – 2000. – Вип. 12. – С. 24-31. – 0,5 авт.арк.
Гриньова В.М. Еволюція поглядів на проблему формування культури вчителя (історичний аспект) // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб.наук.праць "Професійна підготовка фахівців вищої школи в умовах оновленої парадигми освіти". – Харків. – 1999. – С.12-19. – 0,5 авт.арк.
Гриньова В.М. Розвиток ідеї В.О. Сухомлинського щодо формування педагогічної культури вчителя // Педагогіка та психологія: Зб.наук.праць. – Харків. – 1999. – Вип. 10. – Ч.1. -С. 20-24. – 0,5 авт.арк.
Гриньова В.М. Педагогічні умови формування педагогічної культури майбутнього вчителя // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. – Слов‘янськ. – 1999. – Вип. 5.- С. 70-76. – 0,5 авт.арк.
Гриньова В.М. Методика формування педагогічної культури майбутнього вчителя // Теоретико-методологічні проблеми організації педагогічного процесу. – Харків. – 1999. – С. 12-20. – 0,5 авт.арк.
Гриньова В.М. Формування комунікативних умінь студентів // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб.наук.праць "Теоретико-методологічні питання педагогіки та мистецтвознавства". – Харків. – 1999. – С. 11-14. – 0,4 авт.арк.
Гриньова В.М. Формування культури рухів майбутнього вчителя // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Зб.наук.праць. – Харків. – 1999. – Вип. 3. – С. 63-65. – 0,4 авт.арк.
Гриньова В.М. Духовність та культура особистості // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб.наук.праць "Теоретико-методологічні питання педагогіки, культурології і мистецтвознавства". – Київ. – 1998. – С.1-10. – 0,6 авт.арк.
Гриньова В.М. Формування інтелектуальних умінь студентів у процесі розумової діяльності // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб.наук.праць. – Харків. – 1998. – Вип. 8. – С.87-90. – 0,4 авт.арк.
Гриньова В.М. Цілісний підхід до формування педагогічної культури майбутнього вчителя // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб. наук. праць "Проблеми професійної педагогіки та виховання". – Київ. – 1998. – С. 48-51. – 0,16 авт. арк.
Гриньова В.М. Професійна культура спеціаліста //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. – Харків. – 1998. – С. 59-63. – 0,2 авт. арк.
Гриньова В.М. Система цінностей як компонент педагогічної культури майбутнього вчителя // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб. наук. праць "Мистецтвознавство та професійна освіта". – Київ. – 1998. – С. 47-51. – Вип. 2. – 0,16 авт. арк.
Гриньова В.М. Етикет як засіб формування педагогічної культури майбутнього вчителя // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб. наук. праць "Мистецтвознавство та теорія і практика освіти". – Київ. – 1998. – С. 15-21. – 0,29 авт. арк.
Гриньова В.М. Інтелектуальні уміння – невідємна складова педагогічної культури вчителя // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Харків: ХГПУ. – 1997. – Вип.4. -С.50-53. – 0,2 авт. арк.
Гриньова В.М. Цілісний підхід до формування педагогічної культури майбутнього вчителя // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць.– Харків: ХГПУ. – 1997. – Вип.4. – С. 54-59. – 0,2 авт. арк.
Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя // Напрями наукових досліджень кафедри педагогіки: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ. – 1997. – С. 107-111. – 0,2 авт. арк.
Гриньова В.М., Тверезовська Н.Т. Контроль і оцінка знань студентів // Контроль навчально-пізнавальної діяльності школярів і студентів: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ. – 1997. – С.64-70. – 0,25 авт. арк.
Гриньова В.М., Голуб В.О. Використання педагогічного малюнка в процесі навчання // Педагогічні погляди А.І. Зільберштейна і сучасність: Зб. наук. праць "Педагогіка та психологія". – Харків. – 1997. – С. 44-49. – 0,1 авт. арк.
Гринева В.Н. Формирование педагогической культуры будущего учителя // Вопросы совершенствования учебно-воспитательной работы в школе и вузе: Сб. научн. статей. – Славянск. – 1996. – С. 32-37. – 0,27 авт.л.
Гриньова В.М., Задерихіна М.В. До питання про формування техніки спілкування // Засоби навчально-виховної роботи: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ. – 1996. – С. 46-48. – 0,1 авт. арк.
Гриньова В.М., Василєва М.П. Теоретичні аспекти формування педагогічної культури майбутнього вчителя // Актуальні проблеми дидактики середньої та вищої школи: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ. – 1996. – С. 71-77. – 0,25 авт. арк.)
Гриньова В.М. Формування загальнопізнавальних вмінь та навичок школярів // Шляхи підвищення навчально-виховного процесу в школі та педагогічному вузі: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ. – 1994. – Ч. 1. – С. 68-76. – 0,38 авт.арк.
Гринева В.Н. Понятие активности и самостоятельности в психолого-педагогической литературе и школьной практике //Формирование познавательной активности школьников: Сб. научн. трудов. – Харьков: ХГПИ. – 1988. – С. 27-31. – 0,2 авт.л.
Лозова В.І., Золотухіна С.Т., Гриньова В.М. Проблема активізації пізнавальної діяльності студентів при вивченні психолого-педагогічних дисциплін //Вища і середня педагогічна освіта: Республ. наук.-метод. збірник. – К.: Вища школа. – 1989. – Вип. 14. – С. 63-68. – 0,09 авт.арк.
Гринева В.Н. О действенности знаний // Народное образование. – 1985. – № 6. – С. 49-50. – 0,1 авт.л.
Гриньова В.М. Шляхи підвищення дієвості знань учнів // Педагогіка: Республ. наук.-метод. збірник. – К.: Рад. школа. – 1984. – С. 28-33. – 0,27 авт. арк.
1 2 3 4