Ім'я файлу: Документ Microsoft Word (2).docx
Розширення: docx
Розмір: 58кб.
Дата: 02.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Невідкладні_стани_Бойова_психічна_травмаджджддждждждждж.docx
Розширення: docx
Розмір: 58кб.
Дата: 02.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Невідкладні_стани_Бойова_психічна_травмаджджддждждждждж.docx
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ
МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра терапевтичних та хірургічних дисциплін.
Завідувач кафедри Професор Зак М.Ю.
Викладач Безрученко К.М.
Реферат
на тему «Атипові форми мастоїдитів»
Реферат підготувала
Студентка групи 4203 групи
Степанова В.В.
Викладач Безрученко К.М.
м.Миколаїв-2021
План:
1.Визначення поняття мастоїдит.
2.Етіологія.
3.Стадії патологоанатомічного процесу при мастоїдиті.
4.Клінічна картина мастоїдиту.
5.Ускладнення мастоїдиту.
6.Діагностика.
7.Лікування.
8. Прогноз і профілактика.
Мастоїдит - запальне захворювання кістки сосковидного відростка.
У оториноларингології прийнято визначення Антрім(отоантріт) - запалення слизової оболонки і кісткової тканини печери соскоподібного відростка, яке розвивається як ускладнення гострого середнього отиту у новонароджених і у дітей грудного віку.
Розрізняють гострий і хронічний мастоїдит, первинний, при якому процес в
соскоподібного відростка розвивається без попереднього середнього отиту, і вторинний як ускладнення середнього отиту. Також мастоїдити класифікуються за переважної локалізації запального процесу в соскоподібному відростку.
Переходу процесу на кістку сосковидного відростка і розвитку мастоїдиту сприяють наступні моменти:
1) висока вірулентність інфекції;
2) загальна слабкість організму;
3) затруднення відтікання ексудату з порожнини середнього вуха, пізня спонтанна перфорація барабанної перетинки;
4) нераціональне лікування гострого отиту, а саме - невчасно виконана тимпанопункція і парацентез.
2.Етіологія.
Запалення соскоподібного відростка найчастіше є ускладненням гострого гнійного середнього отиту, іноді це захворювання може виникнути в разі загострення хронічного гнійного середнього отиту.
Соскоподібний відросток скроневої кістки розташований позаду вушної раковини. Його внутрішня будова являє собою безліч сполучених осередків з щільними перегородками. Нормою вважаються особливості кісткової структури відростка:
-при пневматичній будові - безліч великих повітряних осередків;
-при диплоетичній будові - дрібні осередки із заповненням кістковим мозком;
-при склеротичній будові - практично повна відсутність осередків.
Розвиток лівостороннього або правостороннього мастоїдиту багато в чому залежить від будови соскоподібного відростка. Чим менше осередків, тим нижча ймовірність запалення і його поширення по всій структурі кісткової тканини. Найчастіше мастоїдит із запаленням відзначається у пацієнтів з пневматичною будовою кістки. Його розвиток зумовлений поширенням інфекції з барабанної порожнини при гострому середньому або хронічному гнійному отиті. Патологія небезпечна через можливе поширення нагноєння на сусідні тканини і повну втрату слуху.
3.Патологоанатомічний процес при мастоїдиті проходить такі стадії.
1. Запалення мукоперіоста клітин сосковидного відростка, мукоїдне набухання.
2. Остит -до процесу залучаються кісткові переділки між клітинами, які потім руйнуються, розплавляються.
3. Утворюється порожнина, заповнена гноєм, - емпієма сосковидного відростка. Процес може перейти назовні, руйнується кортикальний шар кістки і гній проникає під окістя, розвивається субперіостальний абсцес. Якщо процес розповсюджується углиб, у порожнину черепа, то розвиваються внутрішньочерепні ускладнення.
4.Клінічна картина мастоїдиту.
Розрізняють загальні та місцеві симптоми мастоїдиту.
Загальні симптоми: підвищення температури тіла, погане самопочуття, реакція з боку крові. Відсутність зниження температури тіла або навіть підвищення її, пульсуючий більу вусі при появі перфорації і гноєтечі без затримання гною викликає підозру відносно мастоїдиту, якщо не має інших причин для цього. Мастоїдит, як правило, розвивається до кінця другого - початку третього тижня перебігу гострого отиту. Однак у деяких випадках, особливо при важких формах грипу, скарлатині, мастоїдит може виникнути майже одночасно із гострим середнім отитом.
До місцевих симптомів мастоїдиту відносяться наступні:
1. Самовільний біль або біль при пальпації ділянки сосковидного відростка. Характерний головний біль, особливо вночі. Болю при натискуванні на сосковидний відросток може не бути у людей похилого віку з товстим кортикальним шаром сосковидного відростка, особливо при деструкції переважно у глибоких клітинах відростка.
2. Припухлість і пастозність м'яких тканин сосковидного відростка, гіперемія шкіри над ним, згладженість завушної складки, відстовбурчення вушної раковини (легко розпізнається при порівнянні із здоровою стороною).
3. Отоскопія: підсилюється гноєтеча, відновлюється пульсація гною, заповнений гноєм, після його видалення визначається характерний для мастоїдиту симптом – нависання задньоверхньої стінки слухового ходу, що не дає змоги роздивитись задньоверхній відділ барабанної перетинки. Цей симптом обумовлений запаленням окістя при наявності гною у печері і клітинах сосковидного відростка. Остання яскраво-червоного кольору, наявний пульсуючий рефлекс, через 1-2хв після очищення слуховий хід знову заповнюється гноєм.У хворих на мастоїдит спостерігається нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, збільшена ШОЕ.Якщо є підозра на мастоїдит, необхідно провести рентгенографію соскоподібних відростків та порожнин вуха. На початку захворювання виявляється незначна завуальованість комірок соскоподібного відростка з ушкодженого боку, але комірчаста структура відростка ще зберігається. У разі руйнування кісткових стінок між клітинами інтенсивність завуальованості зростає, згладжуються межі між окремими клітинами. Після деструкції кісткової речовини та заповнення кісткових ділянок гноєм з'являються вогнища розрідження.
4. Іноді гній може проривати із сосковидного відростка через його зовнішній кортикальний шар. При цьому розвивається субперіостальний абсцес. Зустрічається він переважно у молодих людей. У людей похилого віку коркова речовина стовщена, тому абсцес зустрічається значно рідше. В ділянці сосковидного відростка виникає різко виражена припухлість, флюктуація та відстовбурчення вушної раковини.
Субперіостальний абсцес може розповсюдитися за межі сосковидного відростка - на скронево-тім'яну, потиличну ділянки і привести до утворення зовнішньої нориці. Іноді гній проривається в ділянку задньої кісткової стінки зовнішнього слухового проходу. У дітей перших років життя гній проривається через незарощену лускато-сосковидну щілину. У них необхідно диференціювати субперіостальний абсцес з гнійним лімфаденітом цієї ж ділянки.
Атиповість мастоїдиту може проявитися у розвитку його без перфорації барабанної перетинки і без гноєтечі з вуха, або виникають його прояви після того, коли запальний процес у вусі стихає, барабанна перетинка і слух приходять до норми. Найчастіше при цьому внаслідок різкого набухання слизової оболонки барабанна порожнина відокремлюється від антруму, клітин сосковидного відростка. В цьому випадку процес у сосковидному відростку розвивається, коли у барабанній порожнині він майже ліквідований. Тоді, незважаючи на мізерність симптомів, кістка сосковидного відростка може бути значно зруйнованою, особливо у глибоких його відділах, які межують з порожниною черепа.
Цінні дані для уточнення діагнозу мастоїдиту дає рентгенографія скроневої кістки за Шюллером (A.Shuller, 1905). На рентгенограмі можна бачити вуаль, деструкцію і навіть порожнини.
Можуть зустрічатися атипові (особливі) форми мастоїдиту:
1. Зигоматицит (є результатом розповсюдження гнійного запального процесу при мастоїдиті на виличний відросток. Зустрічається при вираженій пневматизації скроневої кістки та розвитку клітин у виличному відростку. Наявність набряку, а потім утворення абсцесу у виличній ділянці попереду і вище від вушної раковини свідчить про зигоматицит).
2. Верхівково-шийний мастоїдит ( є найбільш частою формою якого є Бецольдівський мастоїдит, фрідріх Бецольд (1842-1902) - німецький оториноларинголог. При цій формі мастоїдиту гній проривається через внутрішню поверхню верхівки сосковидного відростку. Гній локалізується глибоко під грудино-ключино-сосковидним м'язом. Утворюється болюча, щільна припухлість саме під верхівкою сосковидного відростка. Сосковидний відросток зовні не змінений, але контури верхівки не пальпуються. Якщо вчасно не проведена операція, то гній може проникнути у межистіння, в над- і підключичні ямки, у передхребетний або заглотковий простори. Ця форма мастоїдиту може симулювати аденофлегмону шиї або шийний лімфаденіт).
Подібним за своїми проявами, але рідше зустрічається мастоїдит Чітеллі. Гній проривається в ділянку задньо-внутрішньої поверхні сосковидного відростка, утворюється глибокий гнояк шиї, але верхівка відростка пальпується.
При мастоїдитах Бецольда і Чітеллі спостерігається профузна гноєтеча із вуха. Нерідко характерний симптом - поява гною в зовнішньому слуховому проході при натискуванні на припухлість шиї. Цей симптом відсутній при прориві гною через зовнішню і нижню поверхні верхівки сосковидного відростка, що спостерігається при виключно рідких формах захворювання - мастоїдиті Орлеанського і мастоїдиті Муре.
3. Скваміт (процес розповсюджується на клітини луски скроневої кістки).
4. Петрозит(в процес залучаються клітини пірамідної частини скроневої кістки. Для нього характерна тріада Граденіго: 1) гострий середній отит; 2) тригемініт - сильний біль у середині голови, результат переходу запального процесу на передню грань піраміди скроневої кістки, де лежить трійчастий вузол (ganglion trigeminale), розміщений на impressio n.trigemini, на верхівці піраміди скроневої кістки; 3) парез або параліч відвідного нерва, який проходить у верхівці піраміди скроневої кістки, збоку від кавернозного синуса.
У дітей першого року життя пневматизація сосковидного відростка обмежується, як правило, тільки наявністю антрума.
Антрит (синонім - отоантрит) - запалення слизової оболонки печери сосковидного відростка та остеомієліт периантральної ділянки. Виникає у дітей перших місяців життя. Сприяють його розвитку штучне годування, гіпотрофія, рахіт, диспепсія, дизентерія, бронхопневмонія. Розрізняють дві форми антриту.
1. Явну, яка проявляється яскравими симптомами гострого середнього отиту, нерідко з утворенням субперіостального абсцесу.
2. Латентну, при якій місцеві симптоми середнього отиту незначні, а переважають загальні явища токсикозу.
5.Ускладнення мастоїдиту
Ускладнення мастоїдиту можуть бути як позачерепні, так і внутрішньочерепні.
Позачерепні:
-лабіринтит,
-порушення слуху,
-параліч лицевого нерва.
До внутрішньочерепних належить:
-поширення інфекції в мозок(внаслідок виникає менінгіт, енцефаліт, абсцес різних частин мозку, флегмони в області шиї).
6.Діагностика
Візуальний огляд завушної області голови пацієнта. Труднощі в діагностиці може викликати тільки атиповий мастоїдит, коли симптоми або повністю відсутні, або виражені досить слабо, або схожі з проявами цілого ряду інфекційних захворювань.
У числі додаткових досліджень інструментальної та лабораторної діагностики:
- отоскопія,
- мікроотоскопія,
-бактеріологічний посів виділень з вуха,
-рентгенографія.
-комп'ютерна томографія.
На знімку скроневої області чітко візуалізуються завуальовані осередки, «закупорені» гнійним вмістом, і ледь помітні перегородки. При необхідності до діагностики залучається нейрохірург, стоматолог, офтальмолог та інші вузькоспеціалізовані лікарі.
7.Лікування мастоїдиту.
Розрізняють консервативне і хірургічне лікування мастоїдиту.
Інтенсивна комплексна терапія включає раннє призначення антибіотиків з самого початку розвитку захворювання, не чекаючи результатів бактеріограми (після її отримання при необхідності проводять корекцію антибактеріальної терапії). Антибіотики вводять парантерально з рівними інтервалами протягом доби і не скасовують до повного (біологічного) одужання. Доцільно призначати не менше двох антибіотиків з метою охопити максимально можливий спектр потенційних збудників. З огляду на характер мікрофлори у хворих антритом і мастоїдитом, препаратами першого ряду є β лактамні антибіотики: Амоксицилін / клавулапат, внутрішньовенно (повільно або у вигляді інфузії) кожні 6-12 годин дорослим і дітям старше 12 років по 1,2 г; дітям до 12 років - з розрахунку 30 мг / кг. Курс лікування 7-10 діб або Тикарцилін / клавуланат дорослим внутрішньовенно по 3,0 г 2-3 рази на добу, в протягом 7-10 діб або парентеральні цефалоспорини II і III покоління: Цефуроксим внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Дорослим по 0,75 г 3
4 рази на добу при наявності грам-позитивних збудників і по 1,5 г 3
4 рази на добу при наявності грамнегативних збудників. дітям з розрахунку 50-100 мг / кг на добу (в 3-4 введення). Курс лікування 7-10 днів. У дорослих цефуроксим застосовують і в поєднанні з метронідазолом внутрішньовенно по 0,5 г 3 рази на добу. Цефотаксим, цефтріаксон і цефоперазон призначаються по 2-4 г на добу в 1-2 прийоми протягом 7-10 днів.МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧОРНОМОРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ
МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра терапевтичних та хірургічних дисциплін.
Завідувач кафедри Професор Зак М.Ю.
Викладач Безрученко К.М.
Реферат
на тему «Атипові форми мастоїдитів»
Реферат підготувала
Студентка групи 4203 групи
Степанова В.В.
Викладач Безрученко К.М.
м.Миколаїв-2021
План:
1.Визначення поняття мастоїдит.
2.Етіологія.
3.Стадії патологоанатомічного процесу при мастоїдиті.
4.Клінічна картина мастоїдиту.
5.Ускладнення мастоїдиту.
6.Діагностика.
7.Лікування.
8. Прогноз і профілактика.
Мастоїдит - запальне захворювання кістки сосковидного відростка.
У оториноларингології прийнято визначення Антрім(отоантріт) - запалення слизової оболонки і кісткової тканини печери соскоподібного відростка, яке розвивається як ускладнення гострого середнього отиту у новонароджених і у дітей грудного віку.
Розрізняють гострий і хронічний мастоїдит, первинний, при якому процес в
соскоподібного відростка розвивається без попереднього середнього отиту, і вторинний як ускладнення середнього отиту. Також мастоїдити класифікуються за переважної локалізації запального процесу в соскоподібному відростку.
Переходу процесу на кістку сосковидного відростка і розвитку мастоїдиту сприяють наступні моменти:
1) висока вірулентність інфекції;
2) загальна слабкість організму;
3) затруднення відтікання ексудату з порожнини середнього вуха, пізня спонтанна перфорація барабанної перетинки;
4) нераціональне лікування гострого отиту, а саме - невчасно виконана тимпанопункція і парацентез.
2.Етіологія.
Запалення соскоподібного відростка найчастіше є ускладненням гострого гнійного середнього отиту, іноді це захворювання може виникнути в разі загострення хронічного гнійного середнього отиту.
Соскоподібний відросток скроневої кістки розташований позаду вушної раковини. Його внутрішня будова являє собою безліч сполучених осередків з щільними перегородками. Нормою вважаються особливості кісткової структури відростка:
-при пневматичній будові - безліч великих повітряних осередків;
-при диплоетичній будові - дрібні осередки із заповненням кістковим мозком;
-при склеротичній будові - практично повна відсутність осередків.
Розвиток лівостороннього або правостороннього мастоїдиту багато в чому залежить від будови соскоподібного відростка. Чим менше осередків, тим нижча ймовірність запалення і його поширення по всій структурі кісткової тканини. Найчастіше мастоїдит із запаленням відзначається у пацієнтів з пневматичною будовою кістки. Його розвиток зумовлений поширенням інфекції з барабанної порожнини при гострому середньому або хронічному гнійному отиті. Патологія небезпечна через можливе поширення нагноєння на сусідні тканини і повну втрату слуху.
3.Патологоанатомічний процес при мастоїдиті проходить такі стадії.
1. Запалення мукоперіоста клітин сосковидного відростка, мукоїдне набухання.
2. Остит -до процесу залучаються кісткові переділки між клітинами, які потім руйнуються, розплавляються.
3. Утворюється порожнина, заповнена гноєм, - емпієма сосковидного відростка. Процес може перейти назовні, руйнується кортикальний шар кістки і гній проникає під окістя, розвивається субперіостальний абсцес. Якщо процес розповсюджується углиб, у порожнину черепа, то розвиваються внутрішньочерепні ускладнення.
4.Клінічна картина мастоїдиту.
Розрізняють загальні та місцеві симптоми мастоїдиту.
Загальні симптоми: підвищення температури тіла, погане самопочуття, реакція з боку крові. Відсутність зниження температури тіла або навіть підвищення її, пульсуючий більу вусі при появі перфорації і гноєтечі без затримання гною викликає підозру відносно мастоїдиту, якщо не має інших причин для цього. Мастоїдит, як правило, розвивається до кінця другого - початку третього тижня перебігу гострого отиту. Однак у деяких випадках, особливо при важких формах грипу, скарлатині, мастоїдит може виникнути майже одночасно із гострим середнім отитом.
До місцевих симптомів мастоїдиту відносяться наступні:
1. Самовільний біль або біль при пальпації ділянки сосковидного відростка. Характерний головний біль, особливо вночі. Болю при натискуванні на сосковидний відросток може не бути у людей похилого віку з товстим кортикальним шаром сосковидного відростка, особливо при деструкції переважно у глибоких клітинах відростка.
2. Припухлість і пастозність м'яких тканин сосковидного відростка, гіперемія шкіри над ним, згладженість завушної складки, відстовбурчення вушної раковини (легко розпізнається при порівнянні із здоровою стороною).
3. Отоскопія: підсилюється гноєтеча, відновлюється пульсація гною, заповнений гноєм, після його видалення визначається характерний для мастоїдиту симптом – нависання задньоверхньої стінки слухового ходу, що не дає змоги роздивитись задньоверхній відділ барабанної перетинки. Цей симптом обумовлений запаленням окістя при наявності гною у печері і клітинах сосковидного відростка. Остання яскраво-червоного кольору, наявний пульсуючий рефлекс, через 1-2хв після очищення слуховий хід знову заповнюється гноєм.У хворих на мастоїдит спостерігається нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, збільшена ШОЕ.Якщо є підозра на мастоїдит, необхідно провести рентгенографію соскоподібних відростків та порожнин вуха. На початку захворювання виявляється незначна завуальованість комірок соскоподібного відростка з ушкодженого боку, але комірчаста структура відростка ще зберігається. У разі руйнування кісткових стінок між клітинами інтенсивність завуальованості зростає, згладжуються межі між окремими клітинами. Після деструкції кісткової речовини та заповнення кісткових ділянок гноєм з'являються вогнища розрідження.
4. Іноді гній може проривати із сосковидного відростка через його зовнішній кортикальний шар. При цьому розвивається субперіостальний абсцес. Зустрічається він переважно у молодих людей. У людей похилого віку коркова речовина стовщена, тому абсцес зустрічається значно рідше. В ділянці сосковидного відростка виникає різко виражена припухлість, флюктуація та відстовбурчення вушної раковини.
Субперіостальний абсцес може розповсюдитися за межі сосковидного відростка - на скронево-тім'яну, потиличну ділянки і привести до утворення зовнішньої нориці. Іноді гній проривається в ділянку задньої кісткової стінки зовнішнього слухового проходу. У дітей перших років життя гній проривається через незарощену лускато-сосковидну щілину. У них необхідно диференціювати субперіостальний абсцес з гнійним лімфаденітом цієї ж ділянки.
Атиповість мастоїдиту може проявитися у розвитку його без перфорації барабанної перетинки і без гноєтечі з вуха, або виникають його прояви після того, коли запальний процес у вусі стихає, барабанна перетинка і слух приходять до норми. Найчастіше при цьому внаслідок різкого набухання слизової оболонки барабанна порожнина відокремлюється від антруму, клітин сосковидного відростка. В цьому випадку процес у сосковидному відростку розвивається, коли у барабанній порожнині він майже ліквідований. Тоді, незважаючи на мізерність симптомів, кістка сосковидного відростка може бути значно зруйнованою, особливо у глибоких його відділах, які межують з порожниною черепа.
Цінні дані для уточнення діагнозу мастоїдиту дає рентгенографія скроневої кістки за Шюллером (A.Shuller, 1905). На рентгенограмі можна бачити вуаль, деструкцію і навіть порожнини.
Можуть зустрічатися атипові (особливі) форми мастоїдиту:
1. Зигоматицит (є результатом розповсюдження гнійного запального процесу при мастоїдиті на виличний відросток. Зустрічається при вираженій пневматизації скроневої кістки та розвитку клітин у виличному відростку. Наявність набряку, а потім утворення абсцесу у виличній ділянці попереду і вище від вушної раковини свідчить про зигоматицит).
2. Верхівково-шийний мастоїдит ( є найбільш частою формою якого є Бецольдівський мастоїдит, фрідріх Бецольд (1842-1902) - німецький оториноларинголог. При цій формі мастоїдиту гній проривається через внутрішню поверхню верхівки сосковидного відростку. Гній локалізується глибоко під грудино-ключино-сосковидним м'язом. Утворюється болюча, щільна припухлість саме під верхівкою сосковидного відростка. Сосковидний відросток зовні не змінений, але контури верхівки не пальпуються. Якщо вчасно не проведена операція, то гній може проникнути у межистіння, в над- і підключичні ямки, у передхребетний або заглотковий простори. Ця форма мастоїдиту може симулювати аденофлегмону шиї або шийний лімфаденіт).
Подібним за своїми проявами, але рідше зустрічається мастоїдит Чітеллі. Гній проривається в ділянку задньо-внутрішньої поверхні сосковидного відростка, утворюється глибокий гнояк шиї, але верхівка відростка пальпується.
При мастоїдитах Бецольда і Чітеллі спостерігається профузна гноєтеча із вуха. Нерідко характерний симптом - поява гною в зовнішньому слуховому проході при натискуванні на припухлість шиї. Цей симптом відсутній при прориві гною через зовнішню і нижню поверхні верхівки сосковидного відростка, що спостерігається при виключно рідких формах захворювання - мастоїдиті Орлеанського і мастоїдиті Муре.
3. Скваміт (процес розповсюджується на клітини луски скроневої кістки).
4. Петрозит(в процес залучаються клітини пірамідної частини скроневої кістки. Для нього характерна тріада Граденіго: 1) гострий середній отит; 2) тригемініт - сильний біль у середині голови, результат переходу запального процесу на передню грань піраміди скроневої кістки, де лежить трійчастий вузол (ganglion trigeminale), розміщений на impressio n.trigemini, на верхівці піраміди скроневої кістки; 3) парез або параліч відвідного нерва, який проходить у верхівці піраміди скроневої кістки, збоку від кавернозного синуса.
У дітей першого року життя пневматизація сосковидного відростка обмежується, як правило, тільки наявністю антрума.
Антрит (синонім - отоантрит) - запалення слизової оболонки печери сосковидного відростка та остеомієліт периантральної ділянки. Виникає у дітей перших місяців життя. Сприяють його розвитку штучне годування, гіпотрофія, рахіт, диспепсія, дизентерія, бронхопневмонія. Розрізняють дві форми антриту.
1. Явну, яка проявляється яскравими симптомами гострого середнього отиту, нерідко з утворенням субперіостального абсцесу.
2. Латентну, при якій місцеві симптоми середнього отиту незначні, а переважають загальні явища токсикозу.
5.Ускладнення мастоїдиту
Ускладнення мастоїдиту можуть бути як позачерепні, так і внутрішньочерепні.
Позачерепні:
-лабіринтит,
-порушення слуху,
-параліч лицевого нерва.
До внутрішньочерепних належить:
-поширення інфекції в мозок(внаслідок виникає менінгіт, енцефаліт, абсцес різних частин мозку, флегмони в області шиї).
6.Діагностика
Візуальний огляд завушної області голови пацієнта. Труднощі в діагностиці може викликати тільки атиповий мастоїдит, коли симптоми або повністю відсутні, або виражені досить слабо, або схожі з проявами цілого ряду інфекційних захворювань.
У числі додаткових досліджень інструментальної та лабораторної діагностики:
- отоскопія,
- мікроотоскопія,
-бактеріологічний посів виділень з вуха,
-рентгенографія.
-комп'ютерна томографія.
На знімку скроневої області чітко візуалізуються завуальовані осередки, «закупорені» гнійним вмістом, і ледь помітні перегородки. При необхідності до діагностики залучається нейрохірург, стоматолог, офтальмолог та інші вузькоспеціалізовані лікарі.
7.Лікування мастоїдиту.
Розрізняють консервативне і хірургічне лікування мастоїдиту.
Інтенсивна комплексна терапія включає раннє призначення антибіотиків з самого початку розвитку захворювання, не чекаючи результатів бактеріограми (після її отримання при необхідності проводять корекцію антибактеріальної терапії). Антибіотики вводять парантерально з рівними інтервалами протягом доби і не скасовують до повного (біологічного) одужання. Доцільно призначати не менше двох антибіотиків з метою охопити максимально можливий спектр потенційних збудників. З огляду на характер мікрофлори у хворих антритом і мастоїдитом, препаратами першого ряду є β лактамні антибіотики: Амоксицилін / клавулапат, внутрішньовенно (повільно або у вигляді інфузії) кожні 6-12 годин дорослим і дітям старше 12 років по 1,2 г; дітям до 12 років - з розрахунку 30 мг / кг. Курс лікування 7-10 діб або Тикарцилін / клавуланат дорослим внутрішньовенно по 3,0 г 2-3 рази на добу, в протягом 7-10 діб або парентеральні цефалоспорини II і III покоління: Цефуроксим внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Дорослим по 0,75 г 3
При неефективності препаратів першого ряду і при алергії на β-лактами призначають макроліди: кларитроміцин, внутрішньовенно (крапельно) по 0,5 г на добу (в 2 прийоми), курс лікування 7-10 діб або при важкому перебігу антриту / мастоїдиту (зокрема з явищами сепсису) показано комбіноване парентеральне введення макролідних антибіотиків (кларитроміцин) і цефалоспоринів III покоління (цефотаксим, цефтріаксон, цефоперазон): Кларитроміцин в / в крапельно дорослим по 1 г на добу (в 2 прийоми), курс лікування 7-10 днів або Цефотаксим в / м по 1,0-2,0 г 3 рази на добу (дорослим); по 50-100 мг / кг / сут в 3 введення(дітям). Для недоношених дітей добова доза не повинна перевищувати 50 мг / кг. Для в / в введення розчиняють 0,5 г в 2 мл (або 1 г в 4 мл і 2 г в 10 мл стерильної води для ін'єкцій); вводять повільно протягом 3-5 хв. Для краплинного введення (протягом 50-60 хв) розчиняють 2 г препарату в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Курс лікування 7-10 діб або Цефтріаксон в / м або в / в по 2,0 г 1 раз на добу (дорослим). У важких випадках добову дозу збільшують до 4 г (два введення з проміжком 12 ч). Дітям по 20-75 мг / кг 1 раз в добу. Курс лікування 7-10 днів або Цефоперазон в / м або в / в дорослим 1-2г кожні 12 годин; при важких інфекціях: 2 - 4 г кожні 8 годин або 3 - 6 г кожні 12 годин. Дітям 50-200 мг / кг в добу в 2 прийоми (кожні 12 год). Може використовуватися і ванкоміцин в / в крапельно: дорослим – по 500 мг кожні 6 годин або по 1 г кожні 12 год .; дітям - 40 мг / кг / сут, кожну дозу слід вводити не менше 60 хв. Курс лікування 7-10 днів. У дорослих альтернативними препаратами для парентерального введення є фторхінолони III-IV покоління:моксифлоксацин, левофлоксацин в / в (повільно) по 0,25-0,5 г 1-2 рази на день протягом 7-10 днів.
Дітям для усунення зневоднення організму підшкірно, інтраректально або внутрішньовенно вводять ізотонічний розчин бікарбонату натрію або глюкози. При анемії показано переливання крові в невеликих кількостях (50-100 мл). З метою дезінтоксикації проводять внутрішньовенне введення нативної плазми з розрахунку 5-10 мл / кг маси тіла дитини. При тяжкому перебігу антриту призначають глюкокортикоїди - преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон: преднізолон внутрішньовенно або внутрішньом'язово з розрахунку 1-2 мг / кг маси тіла на добу.
Широко використовується специфічно пасивна імуностимулююча замісна імунотерапія. З цією метою застосовується імуноглобулін з розрахунку 0,1-0,3 г / кг маси тіла або гіперімунна антистафілококова плазма однойменної групи в / в з розрахунку 10-15 мл / кг маси тіла дитини. З засобів пасивної імунотерапії показано пероральне або місцеве застосування бактеріофагів (після отримання бактеріограмми виділень з вуха) - стрептококового,
стафілококового, полівалентного піобактеріофагу.
При тромбофлебіті сигмовидної синуса в комплексі проведеного лікування обов'язково включають антикоагулянти. З прямих антикоагулянтів використовують - гепарин натрій, низькомолекулярний гепарин (фраксипарин, клексан в середніх терапевтичних дозах), з непрямих - низькомолекулярні аценокумарол, феніндіон і інші, обов'язково під контролем протромбінового індексу і МНО.
Профілактика мастоїдитву тісно пов'язана з профілактикою гострого середнього отиту, необхідністю кваліфікованого лікування хронічного середнього отиту, при необхідності з проведенням своєчасних зберігаючих слух операцій на середньому вусі.
При неефективності консервативного лікування показана хірургічна операція - трепанація сосковидного відростка. Цю операцію називають антротомія, антромастоїдотомія або антромастоїдектомія. Мета операції -розкрити антрум.
Абсолютними показаннями до операції є наявність субперіостального абсцесу або розвиток внутрішньочерепних ускладнень.
Техніка антромастоїдотом. В завушній ділянці проводиться дугоподібний розтин по лінії кріплення вушної раковини. Після зупинки кровотечі распатором відокремлюють м'які тканини від кістки назад настільки, щоб знайти пізнавальні пункти трикутника Шипо:
1) linea temporails - верхня межа;
2)лінія, яка вертикально проведена вниз від надпрохідного гребня (spina suprameatum) - передня межа;
3) tuberositas mastoidea - задня межа.
В ділянці передньо-верхнього кута трикутника Шипо (planum mastoideum - проекція антрума) починається трепанація кістки за допомогою долота або фрез і бормашини. Кістка знімається до тих пір, поки не буде знайдений антрум. Він, як правило, розташовується на глибині 1,5-2 см від поверхні. Антрум потрібно розширити так, щоб стало добре видно вхід в антрум (aditus ad antrum). Після видалення патологічно зміненої кістки в межах здорової і грануляцій, завушна рана тампонується і ведеться відкрито. Після її очищення і гранулювання (через 1,5-2 тижні) проводиться мастоїдопластика.
Немовлятам при підозрі на латентний перебіг отоантриту іноді проводиться антропункція. Антропункція - прокол печери сосковидного відростка з діагностичною і лікувальною метою. Методика розроблена О.С.Коломійченком (1941), R.Link(1948), Г.А.Чернявським(1950). Місце уколу голки розташовується безпосередньо під скроневою лінією, відступаючи на 2-3 мм назад від місця кріплення вушної раковини, дещо нижче рівня верхньої стінки зовнішнього слухового проходу. Товсту голку, яка має просвіт не менше 1мм, ставлять перпендикулярно до поверхні сосковидного відростка, потім повільно вводять через м'які тканини і кістку на глибину 0,5-1см, доки її кінець не провалиться у порожнину. Правильне введення голки можливо перевірити продуванням її і порожнин середнього вуха повітрям зі шприца. Витікання з голки крові свідчить про те, що голка знаходиться у сигмовидному синусі.
З лікувальною метою проводять промивання порожнини середнього вуха через голку ізотонічним розчином хлориду натрію, дезинфікуючими препаратами, антибіотиками.
Деякі спеціалісти проводять антропункцію через зовнішній слуховий прохід.
8.Прогноз і профілактика
При своєчасному і раціональному консервативному і хірургічному лікуванні в переважній більшості випадків прогноз сприятливий . При пізній діагностиці і несприятливому перебігу захворювання можливий розвиток важких внутрішньочерепних ускладнень, парезу лицьового нерв, остеомієліт скроневої кістки . Крім того, внаслідок нераціональної антибіотикотерапії, відзначається зростання внутрішньочерепних ускладнення з нечіткою
клінічною картиною, таких як тромбоз латерального синуса і абсцес Бецольда .Групу пацієнтів з уповільненим внутрішньочерепними ускладненнями представляють в основному новонароджені і літні. Таким чином, рання діагностика і адекватне комплексне лікування є основним в плані поліпшення прогнозу і запобігання розвитку як інтракраніальних, так і внечерепних ускладнень.
Використана література:
1. Оториноларингологія: Національне руководство.Под ред. В.Т. Пальчун. М .: ГЕОТАР-Медіа, 2008: Додати 960с.
2. Овчиников Ю.М., Гамов В.П. Хвороби носа, глотки, гортані і вуха. М .: Медицина, 2003: 320с.
3. Дериглазов М.А. Гострі середні отити в дитячому віці. В кн .: Хвороби вуха, горла, носа в дитячому віці. Національне керівництво. Під ред. М.Р. Богомильского, В.Р. Частковий. М .: ГЕОТАР-Медицина, 2008: 376 c.
4. Лихачов А.Г. Справочник по оторіноларингологіі. М .: Медицина, 1985: 356 с.
5. Солдатов І.Б. Керівництво по оторіноларингологіі. М .:Медицина, 1994 - 608 c.
6. Крюков А.І., Жуховицький В.Г. Гнійно-запальні захворювання вуха, горла,
Верхніх дихальних шляхів. Вестн. оторінолар. 2004; 1: 3-5.