Армінія та інші країни

На початку 20 століття на території України відбувалися різноманітні військові конфлікти та повстання, які були пов'язані з боротьбою за національну незалежність та соціально-економічні проблеми. Основні ворогуючі сторони включали. Російську Імперію - це була одна з найсильніших держав того часу, що володіла значною частиною території України. Російська армія була добре озброєною та має значну військову потужність. Керівництво Російської імперії очолював
імператор, армію - міністр військових справ. Політична програма Російської
імперії передбачала збереження імперської влади та підтримку пануючого класу - поміщиків та духовенства. Союзниками Росії були Білорусь, Казахстан, Грузія,
Армінія та інші країни.
2. Австро-Угорську імперію - це була імперія, що об'єднувала кілька народів і держав, включаючи Галичину та Буковину на заході України. Австро-Угорську
імперію очолював імператор, армію - міністр військових справ. Політична програма Австро-Угорської імперії передбачала збереження імперської влади та підтримку пануючого класу - поміщиків та духовенства. Союзниками Австро-
Угорщини були Німеччина, Італія та інші країни.
3. Українську Центральну Раду - це була найбільш значима організація, що представляла національний рух українців. Армія Української Центральної Ради була створена після визнання України незалежною державою у 1917 році. Керівництво Української Центральної Ради очолював Михайло
Грушевський. Політична програма Української Центральної Ради передбачала створення незалежної української держави з демократичною системою влади та забезпечення соціально-економічного процвітання всіх верств населення. Соціальну опору Української Центральної Ради складали селяни, робітники та інтелігенція. Українська Центральна Рада мала різних союзників, зокрема, країни Антанти - Францію, Велику Британію та інші.
4. Різні повстанські формування - на території України відбувалися різні повстання проти імперської влади таза національну незалежність. Серед найвідоміших повстань можна виділити повстання під проводом Олекси
Григоренка у 1918 році, Криворізьке повстання уроках,
Слобожанське повстання уроках та інші. Повстанці мали різні командувачі та політичні програми, але головним було бажання боротися за свободу та незалежність України.
5. Загалом, на початку 20 століття на території України відбувалося багато військових конфліктів та повстань, що були пов'язані з різними соціально- політичними проблемами того часу. Головними ворогуючими сторонами були Російська Імперія та Австро-Угорська імперія, що контролювали значну частину території України. Також на території України були різні повстанські формування та національні рухи, зокрема, Українська
Центральна Рада, яка мала підтримку серед селян, робітників та інтелігенції.

Політична програма Української Центральної Ради передбачала створення незалежної української держави з демократичною системою влади та забезпечення соціально-економічного процвітання всіх верств населення.
Крім того, на території України відбувалися різні повстання, які були спрямовані на боротьбу з імперською владою таза національну незалежність. В залежності від повстанців та їхніх політичних програм, соціальна опора складалася з різних верств населення, зокрема, селян, робітників, інтелігенції та інших. У боротьбі за незалежність та свободу, різні повстанські формування мали різних союзників та командувачів.
№2
У період Громадянської війни в Росії (1918-1922), білогвардійці під командуванням генерала Антоніна Денікіна та інших керівників зуміли зайняти значну територію України та інших частин Росії. Причинами успіху білогвардійців можуть бути наступні:
Підтримка іноземних держав. Білі отримували підтримку від Франції, Великої
Британії та інших держав, які були зацікавлені у знищенні більшовицької влади та запобіганні поширенню комунізму.
Досвід та дисципліна військових частин. Білогвардійці мали високий рівень військової підготовки та дисципліни, оскільки вони складалися з військовиків та офіцерів, які служили в Російській Імперії до 1917 року.
Розкол серед більшовиків. На тлі внутрішньої боротьби та дисциплінарної кризи в рядах Червоної армії, білогвардійці змогли здобути кілька великих перемог над силами Червоної армії, зайняти значну територію та встановити свій контроль над деякими регіонами.
Соціальна підтримка. Білогвардійці мали підтримку серед верхівки та підприємців, які були незадоволені політикою більшовиків щодо націоналізації приватної власності та змінами в економічній сфері.
Гнів на комуністичних вождів. Білогвардійці, як правило, були проти комунізму та революції. Однак, слід зазначити, що не тільки військові, але й політичні та соціально-економічні фактори сприяли успіхам білогвардійської армії в Україні.
Наприклад, після перемоги комуністів у Громадянській війні в Росії була встановлена радянська влада, яка ввела політику відбору хліба і промислових виробів з України, що призвело до погіршення матеріального становища місцевого населення. Також, в Україні в той час тривав голод, що ще більше підштовхнуло людей до підтримки білогвардійців. Крім того, білогвардійці зуміли

залучити до своєї сторони частину місцевого населення, зокрема, козаків, які не підтримували радянську владу через свої традиції і культурну спадщину. Крім того, певна частина українських інтелектуалів і бізнесменів, які були проти радянської влади, також підтримували білогвардійців. Таким чином, успіхи білогвардійської армії в Україні були обумовлені як військовими, так і політичними та соціально-економічними факторами.
№3
Охарактеризуйте спробу Петлюри відновити контроль над Правобережжям: союз з УГА проти "червоних" таз Махном проти "білих" (червень - листопад р.

Чому не вдалося закріпити результат?
У 1919 році літній уряд Петлюри, утворений після поразки Центральної Ради в революції 1917-1918 років, знову намагався здійснити контроль над територією
України. Петлюра звернувся до Української Галицької Армії (УГА), очолюваної генералом Євгеном Петрушевичем, для отримання підтримки в боротьбі проти червоних.
Одночасно, Петлюра уклав угоду з повстанцем Нестором Махном та його армією, що дозволило їм спільно вести боротьбу проти білогвардійців та інших противників у регіоні.
У співпраці з УГА та Махном Петлюра зміг на деякий час відновити контроль над територією Правобережної України. Однак цей успіх був тимчасовим, і причини, що перешкоджали закріпити результат, були наступні:
1. Роздробленість власної армії та незгода між різними фракціями на початку громадянської війни.
2. Загострення політичних та військових конфліктів між різними українськими політичними та військовими формуваннями, що призвело до розбрату та розпаду коаліції проти білогвардійців.
3. Надмірне сподівання на допомогу союзників у боротьбі з білогвардійцями, що в результаті не було отримано.
4. Великий тиск з боку Радянської Росії, яка активно діяла проти будь-яких українських урядів та збройних формувань на її території.
У результаті цих факторів, зусилля Петлюри. Крім того, Петлюра мав проблеми зі збройними формуваннями Махна, які були настроєні досить вороже до Петлюри та його політики. Махновці були власними господарями в тих територіях, де вони контролювали ситуацію, тому вони відмовлялись ділитись владою з Петлюрою та його прибічниками. Це призвело до численних зіткнень та конфліктів між
Петлюрою та Махном, які значно ослабили його позиції на південному заході
України.

У результаті цих проблем із залученням Махна, а також внаслідок загострення конфлікту між УГА та Петлюрою на Правобережжі, домовина між ними розпалася, і Петлюра втратив контроль над значною частиною території, яку він раніше контролював. В результаті цієї суперечки, частина Махновців приєдналась до Червоної Армії, і Петлюрі довелося втікати до Галичини, де він продовжив свою боротьбу за незалежність України. Таким чином, нездійсненість планів
Петлюри з контролю над Правобережжям була повязана з внутрішніми суперечками та незгодами між різними фракціями та політичними силами в
Україні, а також з зовнішнім тиском з боку сусідніх держав.
№4
Охарактеризуйте політику радянської влади в Україні (листопад 1919 - лютий р. Поясніть причини вирішальної поразки Денікіна.
Після перемоги Червоної армії над білогвардійськими військами на Південному фронті у листопаді 1919 року, радянська влада в Україні розпочала проведення політики революційної перебудови. Було здійснено розкуркулення, націоналізація промисловості та банків, заборона релігійних та національних обрядів, розпочато проведення планової економіки. Влада також активно долучалась до боротьби з антибільшовицькими повстаннями на території України.
В цей час на Південному фронті тривав бій між Червоною армією та військами
Денікіна. Головні причини поразки Денікіна полягали у слабості його військ, недостатній підтримці союзників, складнощах у забезпеченні логістики, дезертирстві та невдоволенній серед населення, що спричинилося грабежами та насильством союзників. У цей же час Червона армія отримала значну допомогу від радянської влади, що дозволило їй перемогти Денікіна та здобути повний контроль над територією України.
№5
Радянсько-польська війна: поясніть причини і умови союзу Петлюри з Польщею
(квітень - жовтень 1920р.).
Радянсько-польська війна відбулася в 1919-1920 роках між Радянською Росією та Другою Речю Посполитою (Польщею). У квітні 1920 року український національний діяч та генерал армії УНР Симон Петлюра уклав угоду з польським урядом про взаємну допомогу у боротьбі проти радянської армії.
Основними причинами союзу Петлюри з Польщею були:

1. Загроза радянського наступу на Західну Україну. У 1919 році Радянська Росія підкорила значну частину території України, включаючи Київ та Харків, і далі наступала на захід. Петлюра сподівався, що польська допомога дозволить зупинити радянську армію на Дніпрі і захистити Україну від більшої агресії.
2. Українсько-польські відносини. У той час Україна та Польща були відокремленими державами, які велося боротьба за територіальні кордони.
Петлюра сподівався на польську допомогу у забезпеченні української незалежності та відновленні кордонів між Україною та Польщею.
3. Підтримка української ідеї в Польщі. Багато українців жили на території Польщі, тому польський уряд може використати підтримку українців у війні проти
Радянської Росії для зміцнення своєї позиції у відносинах з українською меншиною в країні.
Умови союзу Петлюри з Польщею були такі:
1. Польща зобов'язалася допомогти УНР у боротьбі з Радянською Росією, надати військову техніку та забезпечити матеріальну допомогу.
2. УНР з свого боку зобов'язалася не займатися агітацією серед польської національності на території Польщі, а також здійснювати контроль над антипольськими діями українських націоналістів.
3. Польща мала право встановлювати свій військовий контингент на території
України для боротьби з радянською армією.
Угода між Петлюрою та Польщею діяла з квітня по жовтень 1920 року, після чого була розірвана після поразки польської армії у війні з Радянською Росією. У зв'язку з цим Петлюра змушений був шукати нових союзників у боротьбі за українську незалежність.
№6
Поясніть причини вирішальної поразки "білих" під командуванням Врангеля.
Поясніть причини союзу "червоних" з Махном, а білих - з Петлюрою (квітень - листопад 1920р.).
Причини вирішальної поразки "білих" під командуванням Врангеля були наступні: Військова відсталість: в армії білих були значні технічні та організаційні проблеми, що порівняно з червоними зробило їх менш ефективними в бойових діях. Внутрішні розбрати: білі війська складалися з різних фракцій, які боролися між собою за контроль над територіями та ресурсами, що знижувало їх ефективність у боротьбі з червоними.Підтримка населення: населення південної
Росії не підтримувало білих, оскільки вони були прив'язані до ідеї монархії, в той

час як в країні переважали ідеї демократії та соціалізму. Причини союзу "червоних" з Махном та білих з Петлюрою були наступні:
Махно та його повстанська армія набули значного впливу в південній Росії під час громадянської війни та були спроможні утримувати контроль над певними територіями. Червоні уклали з ними угоду з метою підтримати свій контроль над тими ж територіями та виключити Махна зі списку противників.
Петлюра та білі війська займали протилежні позиції щодо української незалежності. Проте, їм було вигідно укласти угоду, оскільки білі потребували додаткових силу боротьбі з червоними, а Петлюра – допомоги у боротьбі з польською армією. Союз був тимчасовим, і після поразки
... українських військ білими, Петлюра був змушений залишити Україну та емігрувати до Європи.
Загальна загроза: і Махно, і Петлюра розуміли, що загальна загроза з боку польської армії та її намір вторгнути в Україну може бути катастрофічною для обох сторін. Тому вони уклали союз з білими для відвоювання втрачених територій та відбиття нападу польської армії.
Суперечності між учасниками: білі були розділені на декілька фракцій, що заважало їм протистояти червоним з додатковою силою. З іншого боку, Махно та його повстанці не завжди підтримували стратегії та дії червоних.
Загалом, союз Махна з червоними та союз білих з Петлюрою були стратегічними компромісами, які були укладені для збереження територіальної цілісності та відвоювання контролю над втраченими територіями. Однак, залежно від ситуації та обставин, ці союзи могли бути нестабільними та динамічними, і, як правило, не були довготривалими.
№7
Поясніть причини вирішальної поразки махновської армії (серпень 1921р.).
Махновська армія, яка була популярною серед селянського населення на півдні
України, була заснована Нестором Махном в 1917 році. Ця армія була відома своїм радикальним анархістським поглядом та ворожістю до більшовицької влади в Росії. Протягом 1919-1920 років Махновська армія здійснювала успішні військові операції проти армій Української Народної Республіки, білих та червоних.
Однак, у серпні 1921 року Махновська армія зазнала вирішальної поразки.
Основні причини поразки були наступні:
1. Наслідки більшовицької політики: після того, як Махновська армія допомогла червоним перемогти білих та встановити Радянську владу на території України, більшовицький режим став вимагати від Махна підкоренняся його авторитету та

включення до Червоної армії. Махно відмовився від цього та продовжував бути незалежним від влади.
2. Відсутність підтримки: у 1921 році Махновська армія була змушена відступити зі своїх територій внаслідок нападу Червоної армії та її союзників - польської та румунської армій. Відсутність підтримки з боку селянського населення, яке почало ставитися з підозрою до Махновської армії через ідеологію анархізму та жорстокість її повстанців, також доклала свій внесок у поразку Махновської армі
3. Втрата контролю над ситуацією: внаслідок поразки перед Червоною армією,
Махновська армія втратила контроль над територіями, що контролювалися нею раніше. Відсутність територіальної бази та бази забезпечення зумовила зміну тактики з військових на партизанські дії, що вимагало від армії значних зусиль та ресурсів.
4. Внутрішній розкол: у Махновській армії був великий розкол між фракціями, що представляли різні ідеології та вимагали різних політичних рішень. Це призвело до значного ослаблення армії та зменшення її бойової ефективності.
5. Удар з боку Польщі: у серпні 1921 року Польща розпочала війну проти Радянської
України, що була спрямована на відновлення польського впливу на південному заході України. Це зумовило посилення армії Польщі на території, контрольованій
Махновською армією, та призвело до зменшення її території та військової ефективності.
У підсумку, вирішальна поразка Махновської армії в 1921 році була наслідком складної політичної ситуації, відсутності підтримки з боку населення та військових союзників, а також внутрішніх розбратів та територіальної втрати.