Амортизаційна політика підприємства ( пат «МК» «Азовсталь») сторінка 4

1 2 3 4 5

Ім'я файлу: Амортизаційна-політика-підприємства-ПАТ-«МК»-«Азовсталь».docx
Розширення: docx
Розмір: 80кб.
Дата: 30.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
_disertacia_Gorodilovs'ka_Olena,_grupa_LA_z91mp_2_1.docx
534110.rtf

РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ УДОСКОНАЛЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПАТ «МК» «АЗОВСТАЛЬ»

3.1. Визначення оптимального механізму нарахування амортизації з урахуванням актуальних цілей підприємства

Незважаючи на реформування економіки України, залишається невирішеною проблема розробки та реалізації державної політики у сфері регулювання процесів відтворення основного капіталу суб’єктами господарювання.

Сьогодні підприємства розраховують лише на власні ресурси.

Амортизаційні відрахування є основним джерелом відтворення основних засобів. Активізація процесу оновлення основного капіталу в Україні завжди була в центрі уваги економічної науки. Продумана амортизаційна політика забезпечує надходження коштів на постійне оновлення основних засобів, а її відсутність призводить до їх старіння.

Система факторів, які необхідно враховувати при формуванні амортизаційної політики, полягає в наступному[12].

Фактори, що впливають на суму амортизації:

1. Незалежно від підприємства:

• ставки податкової амортизації, встановлені державою;

• дозволені законодавством методи обліку амортизації;

• інфляція.

2. Залежно від підприємства:

• сума основних засобів, що підлягають амортизації;

• вибір методу амортизації та встановлення періоду амортизації;

• визначення строку корисного використання основних засобів.

Фактори, на які впливає сума амортизації:

• витрати підприємства;

• база оподаткування прибутку;

• сума чистого грошового потоку;

• можливість модернізації основних засобів.

Амортизаційну політику держави можна представити двома підходами: податковим та економічним. Метою економічного підходу амортизації є забезпечення простого відтворення основних засобів за допомогою механізму амортизації, метою податку - відшкодування витрат у межах податкових норм амортизації. Вони не забезпечують легкого відтворення. У податковому підході амортизаційної політики норми амортизації встановлюються законом, і підприємства не можуть їх змінювати. У бухгалтерському обліку керівництво самостійно прогнозує термін корисного використання та амортизацію активу з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Податкова амортизація регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Облік амортизації регулюється П(С)БО 7 «Основні засоби».

Непорівнянність бази спричиняє відмінності в результатах (сумі нарахованої амортизації) навіть при використанні одного і того ж методу. Такий підхід має негативні наслідки, оскільки розкриває зміст категорії амортизації і не відображає реального стану капіталу підприємства. Протягом багатьох років у нашій державі запроваджена вузька спеціалізація підприємств. Вузька спеціалізація підприємств сьогодні не відповідає ринковим умовам. Необхідно розширити асортимент продукції, що випускається окремими підприємствами та об’єднаннями.

Для підприємств, які виробляють різнорідну продукцію, основні засоби, на мою думку, доцільно класифікувати за видами продукції. Це допоможе вибрати оптимальний метод нарахування амортизації.

П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачає використання таких методів амортизації:

• прямолінійні;

• зниження залишкової вартості;

• прискорена амортизація залишкової вартості;

• накопичувальний;

• виробництво.

Перехід підприємств на виробництво неоднорідної продукції сприятиме вибору оптимального методу нарахування амортизації.

Життєвий цикл продукту складається з фаз входження на ринок, зростання, зрілості та спаду. На ринковій фазі кожен конкретний проект є збитковим, оскільки продажі товарів не компенсують постійних витрат фірми. Фаза зростання характеризується швидким зростанням обсягів продажів і відповідним навантаженням на виробництво, що призводить до адекватного зростання прибутку. У фазі зрілості продажі та прибуток стабілізуються, а у фазі спаду вони поступово зменшуються. Для забезпечення стабільної роботи підприємство повинно компенсувати падіння обсягів продажів наявної продукції за рахунок збільшення продажів нової продукції, виробництво якої потребує попередніх інвестицій у виробничі потужності. Джерелом фінансування цих інвестицій є кошти, які підприємство отримує від існуючих проектів, у вигляді прибутку та амортизації[14].

Амортизаційна політика – це регулювання основного капіталу на державному рівні з метою створення рухливих і рівних умов для бізнесу. У рамках державної амортизаційної політики кожен суб’єкт господарювання створює власний механізм амортизації. Розмір амортизаційних відрахувань залежить від вибору методу амортизації та визначення строку корисного використання основних засобів. Їх збільшення, з одного боку, сприятиме оновленню основних засобів, а з іншого – зменшенню прибутку підприємства і, відповідно, зменшенню сплати податку на прибуток підприємств.

Кожен суб’єкт господарювання повинен спланувати свою амортизаційну політику так, щоб, по-перше, найбільші суми амортизаційних відрахувань припадали на фази зростання та погашення, а по-друге, на фазі погашення у підприємства було достатньо коштів для здійснення нових інвестицій. Відповідно, на фазах входження на ринок і спаду підприємство повинно використовувати прямолінійний метод нарахування амортизації, на фазах зростання і зрілості - найбільш ефективні методи прискореної амортизації.

Диверсифіковані підприємства сприятимуть оптимальному вибору методу нарахування амортизації. Диверсифіковані підприємства є більш стабільними та конкурентоспроможними, ніж вузькоспеціалізовані.
3.2. Розробка методичного керівництва амортизаційною політикою на всіх

рівнях управління підприємством

У зв'язку з тим, що амортизаційна політика є складовою частиною облікової політики, вона спрямована на підвищення ефективності виробництва та піднесення результатів діяльності організації. Амортизаційна політика у кожний конкретний момент часу передбачає певні коригування в залежності від сформованої ситуації і економічної стратегії на перспективу [19]. При розробці амортизаційної політики підприємство має дотримуватися таких принципів, як своєчасність та правильність здійснення переоцінки основних засобів, особливо в умовах інфляції, диференційованість строків корисного використання та відповідно норм амортизації залежно від функціонального призначення основних засобів, облік їх морального та фізичного зносу, забезпечення за рахунок амортизаційних відрахувань не тільки простого, але і розширеного відтворення основних засобів, забезпечення цільового характеру використання амортизаційних відрахувань на підприємстві, можливість здійснення підприємством прискореної амортизації, стимулювання своєчасного оновлення основних засобів і прискорення науковотехнічного прогресу[16]. Виходячи із сутності, мети і завдань амортизаційної політики, можна зробити висновок, що вона відіграє важливу роль в результативності діяльності будь-якого підприємства. Амортизаційна політика є потужним важелем впливу на економічні процеси, що відбуваються. Основними елементами амортизаційної політики є [20]: 1. Взаємозв'язок амортизаційної політики з інвестиційною та інноваційною політикою. Амортизаційні відрахування є одним з джерел фінансування інвестицій і в основному забезпечують просте відтворення активів, що амортизуються. Величина амортизаційних відрахувань багато в чому визначає рамки інвестиційної діяльності підприємства. Співвідношення між амортизаційними відрахуваннями і валовими інвестиціями характеризує темпи розвитку підприємства. У тому випадку, якщо валові інвестиції перевищують амортизаційні відрахування, ефективність і результативність роботи підприємства знаходиться на підйомі. При цьому забезпечується не тільки просте відтворення основного капіталу, але і його приріст за рахунок інших джерел фінансування. Якщо валові інвестиції менше амортизаційних відрахувань, то підприємство знаходиться на стадії спаду і цих інвестицій недостатньо для відшкодування спожитого у виробництві капіталу[18]. У той же час напрями інвестування впливають на подальше формування інвестиційних ресурсів. У зв'язку з цим необхідно направляти амортизаційні відрахування в першу чергу на впровадження інновацій, оскільки в умовах ринкових відносин різко зростає конкуренція, і в результаті освоєння технологічних інновацій можна значно підвищити продуктивність праці та якість продукції без істотних витрат на основні засоби.

Розробка економічно доцільних строків корисного використання амортизації майна. Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).[21]

Визначимо, який метод нарахування амортизації є найбільш вигідний для підприємства.

Залишковий метод визначення амортизації обладнання

Визначаємо норму амортизації:

131,0 тис грн. – 118,6 тис. грн. = 12,4 тис. грн.. - ліквідаційна вартість.

Таблиця 3.1

Визначення амортизації обладнання залишковим методом

Рік	Ба, тис. грн.	На, %	А, тис. грн.
1	131	21	27,51
2	103,49	21	21,73
3	81,76	21	17,17
4	64,59	21	13,56
5	51,03	21	10,72
6	40,31	21	8,47
7	31,84	21	6,69
8	25,15	21	5,28
9	19,87	21	4,17
10	15,7	21	3,3
Накопичена амортизація			118,6

Прямолінійний метод обчислення амортизації:

А = Ва/Тп=(131-13)/10 = 11,8 (тис. грн.)

При розрахунку ліквідаційна DAF становить 13 тис.грн.

У відповідності з міжнародними підходами строк корисної служби об'єкта основних засобів визначається оцінним шляхом на основі досвіду роботи підприємства з аналогічними активами. 3. Реалізація найбільш ефективних механізмів нарахування амортизаційних відрахувань. Діючими на даний час нормативними актами держава передбачає кілька механізмів нарахування амортизаційних відрахувань. До них відносяться: a) прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; b) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; c) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється; d) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; e) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів. [21]

3.3. Економічне обгрунтування запропонованих заходів
Важливим чинником підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, постійним джерелом фінансування їх розвитку є також амортизаційні відрахування[16].

Створення умов, що забезпечують використання амортизаційних відрахувань відповідно з функціональним призначенням. Протягом ряду останніх років пропозиція інвестицій на українському ринку не задовольняє попиту на них, і для створення конкурентоспроможної вітчизняної технічної бази виробництва необхідно залучення додаткових ресурсів. У зв'язку з цим в даний час виключається можливість масового оновлення основного капіталу, і тим більше за рахунок власних інвестиційних ресурсів. Необхідне залучення зовнішніх джерел. В умовах, що склалися, єдине постійне джерело фінансування відтворення необоротних активів – амортизаційні відрахування[6].

Методичне керівництво процесами розробки та реалізації амортизаційної політики. Методичне керівництво амортизаційною політикою включає підготовку пакета нормативних актів; проведення заходів щодо навчання персоналу, обміну досвідом роботи у відповідному напрямку; керівництво процесами впровадження нових правил, методів, способів нарахування амортизаційних відрахувань, їх обліку, складання звітності; своєчасне доведення розпорядчих документів до виконавців та інші заходи. Методичне керівництво амортизаційною політикою повинно здійснюватися на всіх рівнях управління підприємством [22]. 6. Моніторинг та контроль за реалізацією амортизаційної політики. Моніторинг – це спостереження за станом справ у сфері амортизаційної політики з метою контролю за її реалізацією і прогнозу. Моніторинг повинен включати отримання відомостей за встановленою формою (оцінка наслідків зміни фінансового стану, умов накопичення і витрачання амортизаційних нарахувань), узагальнення та підготовку зведених матеріалів, а також відповідних пропозицій щодо удосконалення механізму нарахування амортизаційних відрахувань, забезпечення цільового характеру їх використання, контролю за раціональним їх витрачанням. Інформація, одержувана за допомогою моніторингу дозволяє оцінювати розміри інвестицій, поточні умови господарської діяльності та стратегію підприємства, якість механізмів амортизаційної політики і перспективи її розвитку [23]. 7. Оцінка результативності амортизаційної політики. На основі одержаної в процесі моніторингу інформації здійснюється оцінка результативності амортизаційної політики з точки зору її ефективності. Дослідження основних економічних показників ефективності функціонування підприємств дозволяє стверджувати, що підприємства працюють стабільно, динаміка абсолютних показників позитивна, проте динаміка відносних показників в деяких випадках носить негативний характер за рахунок різних темпів зміни базових даних. Дослідження організації обліку розрахунку амортизаційних відрахувань показало, що цей облік зазвичай веде бухгалтер, який згідно з посадовою інструкцією, відповідає за повний спектр питань бухгалтерського обліку. Облік ведеться у відповідності з нормативними вимогами, помилок при оформленні первинних документації та облікових регістрів не виявлено. Зараз облік амортизації спрощений і для її нарахування потрібно використовувати тільки одну проводку. Таким чином, питання використання необоротних активів і формування амортизаційного засобу, придатного для фінансування своєчасного оновлення виробничих потужностей підприємства, полягає не в чисто облікової кореспонденції рахунків, а в питанні методології процесу нарахування амортизації, визначення необхідних сум, включенні амортизаційної політики як складової облікової політики підприємства.

Згідно Податкового Кодексу України, для розрахунку амортизаційних відрахувань основних засобів підприємства самі вибирають метод нарахування амортизації, однак для певного переліку необоротних активів існують закріплені Кодексом рекомендовані методи нарахування амортизації та строки корисного використання. Доведено, що при визначенні суми амортизації та процесі формування амортизаційного засобу підприємства в результаті не отримують необхідної кількості коштів для своєчасного оновлення основних засобів. Причиною цього є недосконала методика розрахунку і високий рівень інфляції в країні. З метою удосконалення формування амортизаційного засобу підприємства пропонуємо поєднати ці два фактори в одній формулі вдосконаленого розрахунку амортизації. А саме запропоновано використовувати індекс інфляції при розрахунку амортизаційних відрахувань.

З цією метою запропоновано щомісячні амортизаційні відрахування множити на індекс споживчих цін і отриману суму списувати на собівартість продукції. Іншим напрямком коригування амортизаційних відрахувань є індекс споживчих цін на основний вид продукції, що випускається підприємством. Однак цей показник важко використовувати для підприємств, які не є виробниками продукції, а займаються виключно торгівлею або наданням послуг.

1 2 3 4 5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас