- Контактним;
- Інгаляційним;
- Пероральним;
- Парентеральним.
За патогенетичними механізмами виділяють чотири типи алергічних реакцій:
- Імунологічна- охоплює всі зміни в імунній системі, що виникли з моменту надходження алергену в організм до утворення антитіл і сенсибілізованих лімфоцитів і з`єднання їх з алергеном , який потрапив повторно в організм.
- Патохімічна- утворення біологічно активних медіаторів.
- Патофізіологічна- патогенна дія утворених медіаторів на клітини, органи і тканини організму.
- Шкірні алергологічні проби.
- Провокаційні тести.
- Функціональне обстеження.
- Лабораторно-інструментальне обстеження.
Шкірні алергологічні проби
Цей метод полягає у виявленні специфічної сенсибілізації організму шляхом введення через шкіру алергену та оцінки величин і характеру набряку або запальної реакції, що при цьому розвивається.
За методом введення алергену їх поділяють на:
1.Аплікаційні
2. Скарифікаційні
3. Внутрішньошкірні проби.
Провокаційні тести
Провокаційні тести
Це спосіб етіологічної діагностики алергічних реакцій, оснований на відтворенні цієї реакції введенням алергену в уражений орган.
За способом введення поділяють на: а) кон`юктивальні тести;
б) назальні тести;
в) інгаляційні тести;
г) холодовий та тепловий тест;
д) лейкоцитопенічний тест.
Сюди відносять дослідження функції зовнішнього дихання (скринінгова – за допомогою пікфлуориметрів, поглиблена – за допомогою спірографів).
За допомогою спеціальних насадок до спірографів можна досліджувати функцію носового дихання (ринопневмометрія), зокрема, визначати ступінь назального опору, що допомагає при діагностиці алергічних реакцій.
Певну інформацію може принести ендоскопічне дослідження порожнини носа, що виконується за допомогою спеціального ендоскопу.
За його допомогою можна більш точно і глибоко (у порівнянні зі звичайною риноскопією за допомогою носового дзеркала) вивчити стан носової порожнини, морфологічні та інші її особливості, взяти матеріал для цитологічного та гістологічного дослідження.
Серед лабораторних досліджень слід виділити:
а) неспецифічні - дослідження крові, сечі, носового секрету, харкотиння, рентгенограми грудної клітини, навколоносових пазух, аналізи калу на яйця глистів, дизбактеріоз тощо;
б) специфічні – виявлення специфічного IgE різними методами
(імуноферментним, радіоалергосорбентним тощо).
АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК
АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК
Це синдром , що виникає гостро і проявляється загальними тяжкими реакціями негайного типу, що в основному характеризується початковим збудженням з наступним гальмуванням функцій ЦНС, бронхоспазмом, артеріальною гіпотонією. Причиною розвитку може бути введення в організм лікарських препаратів, сироваток і вакцин, гормонів, укус комахи та ін.
Патогенез.
Патогенез.
В результаті активації біологічно активних речовин і вивільнення значної кількості медіаторів підвищується проникність судинної стінки з розвитком набряку та гіперсекреції, виникає спазм гладких м`язів, порушення вегетативної регуляції серцево-судинної системи. Як наслідок- розвивається цілий комплекс патологічних змін у внутрішніх органах.
- Основними клінічними проявами анафілактичного шоку є:
- - порушення гемодинаміки;
- - порушення дихання (задишка, бронхоспазм, ядуха);
- - порушення діяльності шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання,
- пронос);
- - шкірний висип (кропив”янка, інші екзантеми, набряк Квінке)
- Лікування: Етіотропна терапія полягає в попередженні подальшого надходження алергену в кров.
- Потрібно припинити введення лікарського препарату або видалити жало якщо вкусила комаха.
- Якщо анафілактичний шок викликаний пеніциліном, вводять пеніциліназу-фермент, що його руйнує.
КРОПИВ`ЯНКА
Швидка поява більш чи менш поширених сверблячих пухирів на шкірі, що являють собою набряк обмеженої ділянки головним чином сосочкового шару шкіри.
В якості алергену найчастіше виступають лікарські препарати, харчові продукти, укуси різних комах, фізичні фактори.
Часто кропив`янка є проявом псевдоалергічної реакції і виникає внаслідок звільнення гістаміну, активації комплементу і калікреїн-кінінової системи без втягнення у патологічний процес імунних механізмів.
- Клініка. Захворювання починається раптово з інтенсивного свербіння шкіри різних ділянок, інколи всієї поверхні тіла.
- Пізніше виникають пухирці, які бліднуть, може настати відшарування епідермісу.
- При локалізації висипань на слизовій оболонці дихальних шляхів виникають кашель, стридорозне дихання, про ураженні кишечника- діарея, суглобів- артралгії.
- Для діагностики використовують шкірні проби, елімінаційна проба за даними анамнезу.
- У хворих із даною патологією значно зростає рівень гістаміну в крові.
- Етіотропне лікування спрямоване на швидке виведення алергенів з організму шляхом повторних очисних клізм, ентеросорбції.
- При підозрі на медикаментозний генез кропив`янки призначають голодування, сольове проносне (одноразово), прийом води до 2 літрів на день, очисні клізми.
- Патогенетична терапія включає застосування антигістамінних препаратів- супрастин, димедрол, піпольфен.
АНГІОНЕВРОТИЧНИЙ НАБРЯК
Характеризується набряком дерми і підшкірної клітковини і навіть інколи поширюються на м`язи.
Локальні ураження спостерігаються в місцях з пухкою клітковиною, найбільш частою локалізацією є губи, повіки, слизові оболонки порожнини рота.
Розвивається внаслідок накопичення в шкірі значних концентрацій медіаторів запалення і збільшення під їх впливом проникності судинної стінки.
- Набряк Квінке розвивається гостро, без передвісників, через декілька хвилин після впливу алергену, має вигляд цільного несверблячого інфільтрату, при натисканні на який не залишається ямки.
- Тривалість набряку від кількох хвилин до кількох годин.
- Найбільш небезпечним є набряк і ділянці гортані.
- При локалізації набряку на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту хворих турбує нудота, блювання спочатку їжею, а потім- жовчю. Виникає гострий біль, спочатку локалізований, а потім розлитий по всьому животу, здуття живота, діарея.
Розвитку цієї патології сприяє спадкова схильність до гіперпродукції імуноглобуліну Е.
- Клініка. Симптоми виникають періодично в одну і ту ж пору року, причому в дощову погоду стає полегшення, а в суху сонячну- погіршення самопочуття.
- Симптоми: свербіння і почервоніння повік, відчуття «піску в очах», сльозотеча, світлобоязнь. Може виникати свербіння шкіри, слизової оболонки носа, глотки, вушних проходів.
- Хворих турбує профузний нежить, невпинні напади чхання, утруднення носового дихання.
- Об`єктивно у хворого спостерігають припухлість навколо очей, набряк і гіперемію кон`юктив, склер, повік.
- При риноскопії можна виявити набряк слизової оболонки носа, нижніх раковин, блідість слизової, водянисті виділення.
- При тяжкому прогресуючому перебігу може виникнути бронхіальна астма.
- Лікування. Етіотропна терапія полягає в елімінації алергену.
- В період загострення захворювання застосовують антигістамінні препарати ( супрастин, димедрол, діазолін).
- При тяжкому перебігу призначають глюкокортикоїдні гормони зовнішньо в очних краплях, інтраназальні та інтратрахеальні інгаляції або всередину.
- ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!