ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра польових та овочевих культур
КУРСОВА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ «РОСЛИННИЦТВО»
На тему: АГРОБІОТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВМ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО
Студента (ки)___ курсу______ групи
напрямок підготовки _____________
спеціальності ____________________
________________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник ________________________
________________________________
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Національна шкала _______________
Кількість балів: __ Оцінка: ECTS___
Члени комісії
________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Зміст
ВСТУП……………………………………………………………………….2
1. Ботаніко-біологічна характеристика культури…………………………4
1.1. Ботанічна характеристика…………………………………………...4
1.2. Біологічні особливості……………………………………………….6
1.3. Стан вивченості одного агротехнічного прийому вирощування культури………………………………………………………………………7
2. Районовані сорти (гібриди) та їхня характеристика…………………....10
3. Ґрунтово-кліматична характеристика зони……………………………..13
3.1. Кліматичні умови…………………………………………………….13
3.2. Ґрунтові умови……………………………………………………….13
4. Система агротехнічних заходів, які забезпечують отримання високих врожаїв……………………………………………………………………….15
4.1. Місце у сівозміні та попередники………………………………….15
4.2. Система основного обробітку ґрунту……………………………...15
4.3. Система удобрення………………………………………………….17
4.4. Передпосівний обробіток ґрунту …..……………………………...17
4.5. Підготовка насіння до сівби………………………………………..18
4.6 Сівба (строки, способи сівби, норми висіву,
глибина загортання насіння)………………………………………………..19
4.7. Догляд за посівами…..…………………….………………………...20
4.8. Збирання врожаю та боротьба зі втратами ..……………………....22
4.9. Первинна доробка врожаю……………………………………….....24
5. Технологічна карта вирощування культури…………………………….26
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………… 30
Вступ
Льон олійний є сировиною для виробництва технічної олії. Насіння його містить 49 % жиру, який швидко висихає (йодне число 175 – 195), утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку. Доброякісну олію використовують у деяких галузях промисловості: лакофарбовій для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, різних фарб для підводних робіт; електротехнічній, автомобільній, суднобудівній та ін., а також у миловарінні, медицині. Широко використовують макуху льону олійного, яка містить 33,5 % білка та близько 9 % жиру і за кормовими якостями переважає макуху інших рослин для годівлі тварин. У стеблах льону міститься 10 – 15 % волокна, придатного для виробництва грубих тканин і шпагату. Солома, яка містить до 50 % целюлози, слугує сировиною для виробництва цигаркового паперу, картону. З відходів (костриці) виготовляють будівельні плити. Льон увійшов у побут людини таких країн, як Індія, Китай, Єгипет, а також країн Закавказзя за 4 – 5 тис. років до н. е. Перші слов’янські племена також добре знали цю культуру і вміли виготовляти з льону прядиво, а з насіння — олію. В XII – XIV ст. льон стає основною технічною культурою в усіх руських князівствах. Нині серед зарубіжних країн найбільші площі льону олійного в США, Індії, Канаді, Аргентині. Загальна світова площа його становить близько 6 млн га. Середня світова врожайність насіння льону 5 – 6 ц/га. В Україні льон олійний вирощують у степовій і лісостеповій зонах. Урожайність насіння льону олійного у кращих господарствах сягає 10 ц/га і більше.
Малюнок 1 (Цвіт льону олійного)
Однією з основних причин, чому слід звернути увагу на вирощування льону олійного, є економічна складова. Завдяки високій олійності (45-50%) і потенційній врожайності (2-2,5 т/га) він є високорентабельною культурою, дуже привабливою для агровиробників. Льон не потребує великих коштів — його вирощування обходиться в 1,1-1,3 разу дешевше від виробництва соняшнику. Витрати на 1 га становлять 8-10 тис. грн, а прибуток з одного гектара сягає 8-11,5 тис. грн. Рентабельність стає позитивною за ціни у 12 тис. за тонну та врожайності 0,7-0,8 т/га.
Останнім часом збільшується попит на цю культуру у виробників сільськогосподарської продукції через її високу рентабельність та не велику затратну частину при вирощуванні цієї культури та високу ціну. Ці висновки я зробив переглянувши динаміку кількості посівних площ по всім областям України станом на 2019 рік, лідером за посівами льону олійного є степ(15,4 тис.га), а саме такі області:
Запорізька область – 3.1 тис. га
Луганська область – 2.4 тис. га
Донецька о та Херсонська область – 2.2 тис. га
Миколаївська область – 2.1 тис. га
Одеська область – 1.8 тис. га
Дніпропетровська область – 0.6 тис. га
Також Харківська(1.3 тис. га) та Львівська(0.7 тис. га) обсласті.
1.Ботаніко-біологічна характеристика культури
1.1 Ботанічна характеристика
Льон — основна прядивна культура в Україні. При його вирощуванні одержують три цінних види продукції — високоякісне волокно, висихаючу олію і технічну сировину (кострицю). Волокно характеризується високими технологічними якостями — міцністю, гнучкістю, тониною. За міцністю воно в два рази перевищує бавовняне і в три рази — шерстяне. З нього виготовляють багато побутових, технічних, тарних і пакувальних тканин. Вони міцні, стійкі проти гниття, мають високі гігієнічні якості.
Насіння містить 35—42% висихаючої олії (йодне число 165—192) і близько 25% білкових речовин. Олію широко використовують у харчовій, лакофарбовій, миловарній, паперовій, електротехнічній промисловості та в медицині.
Льон належить до родини льонових Linaceae D., яка включає 22 роди, із них для практичної мети використовують переважно один рід — Linum L. Він об'єднує понад 200 видів, серед яких є однорічні й багаторічні трав'янисті рослини. Господарське значення має тільки культурний, або звичайний, льон — Linum usitatissimum L., який широко використовують на волокно і насіння.
В межах виду Linum usitatissimum в культуру увійшли виключно однорічні форми з коробочками, які не розтріскуються. Найпоширенішим підвидом льону в Європі та Азії є євразійський. До нього належать такі екотипи: довгунець, межеумок, кучерявець та сланкий.
Малюнок 2(Зовнішній вигляд різних видів льону)
Коренева система стрижнева. Головний корінь проникає у грунт на глибину більше 1 м. По всій довжині головного кореня утворюється бічне коріння першого порядку, яке в результаті послідовного гілкування досягає п'ятого-шостого порядку. Характерною особливістю кореневої системи є густе розміщення бічних коренів першого порядку зверху головного кореня не глибше 30 см. Льон у зв'язку з цим характеризується слабким розвитком кореневої системи, яка не перевищує 9—15% надземної маси рослини.
Стебло гладеньке, циліндричне, тонке. Залежно від різновидності має висоту від 15—20 до 100—120 см, розгалужується тільки зверху (льон-довгунець) або від основи по всій довжині (льон-кучерявець, льон-межеумок). З цим пов'язане і різне використання форм льону. Стебло світле або сизо-зелене.
За товщиною стебла льон буває тонкостеблий (0,8—1,1 мм), середньостеблий (1,2—1,5 мм) і товстостеблий (понад 1,5 мм). Вимірюють діаметр стебла на середині його висоти від сім'ядольних листочків мікрометром. Довжина і діаметр стебла — дуже важливі ознаки якості. Чим довше стебло і чим більша його технічна частина, тим більше довгого волокна міститься в ньому. Із тонких стебел одержують волокно кращої якості.
Листки сидячі, ланцетні, цілокраї, зелені або сизі, густо розміщені на стеблі почергово, гладенькі, із восковим нальотом, 26—30 мм завдовжки і 2—4 мм завширшки.
Суцвіття — зонтикоподібні китиці, розміщені на верхівці стебла і його бічних розгалуженнях. Квітка п'ятірного типу, симетрична, складається із чашечки, що має п'ять загострених зелених чашолистиків із війками по краях, віночка, який складається з п'яти пелюсток голубого кoльору, звужених до основи,і п'яти тичинок із синіми або рідше жовтими пиляками, п'ятигніздої зав'язі, яка зверху має п'ять стовпчиків. Відомі форми льону з білими, рожевими або фіолетовими квітками. Льон належить до самозапильних рослин, хоч не виключається і перехресне запилення за допомогою вітру і комах.
Плід — п'ятигнізда, округла, зверху загострена коробочка. Повними перегородками вона поділяється на п'ять гнізд, а кожне гніздо неповними перегородками — на дві частини, в яких утворюється, як правило, по одній насінині. В нормально розвинутій коробочці може бути не більше 10 насінин.
Насіння яйцеподібної форми, з вузьким, трохи загнутим носиком, коричневе з різними відтінками. Відомі форми льону з жовтим або оливковим насінням. Поверхня блискуча, гладенька, слизька. Довжина 3,2—4,8, ширина 1,5—2,2 мм. Маса 1000 насінин — 3,5—6,5 г. Насінина складається з оболонки, ендосперму і зародка. Зверху вона покрита тонкою оболонкою, яка складається із шести шарів: кутикули, епідермісу, шару клітин повітроносної паренхіми, шару кам'янистих клітин, другого шару клітин паренхіми й пігментного шару, від якого залежить коричневе забарвлення насінини. Під оболонкою знаходиться ендосперм, багатий на білки та олію. Всередині насінини знаходиться зародок, який складається з короткого корінця, двох сім'ядольних листочків і бруньки між ними.
Малюнок 3(Зовнішній вигляд генеративних органів льону олійного)1.2Біологічні особливості
Вимоги до температури
Льон не дуже вимогливий до тепла. Насіння його починає проростати при температурі 3 – 4 °С, а сходи з’являються при температурі повітря 6 °С. Сходи льону витримують навесні заморозки до мінус 3 – 4 °С, а рослини двотижневого віку — навіть до мінус 6 °С. Для повного розвитку рослин і достигання насіння олійного льону потрібно не менше 80 – 90 безморозних днів. Найбільше тепла і сонячних днів потребує під час достигання (20-22 градуси). За хмарної та вологої погоди із зниженням температури достигає повільно.
Вимоги до вологи
Льон олійний є посухостійкою культурою. Потреба у воді менша, ніж у льону-довгунцю, проте коефіцієнт транспірації в нього великий - 420-690. Коли не вистачає води в першій половині вегетації, фази розвитку набагато скорочуються, урожай зменшується. Коренева система порівняно з іншими культурами відносно малорозвинута, але характеризується високою всмоктувальною здатністю. Вона постійно росте вглиб і засвоює вологу з глибших шарів ґрунту, завдяки цьому має вищу посухостійкість порівняно з іншими ярими культурами. Найбільший урожай насіння льону буває тоді, коли в період від початку бутонізації до кінця цвітіння за помірних температур випадає достатньо опадів або при поливі в період цвітіння з розрахунку 500 м3/га води.
Вимоги до ґрунту. У льону слабко розвинена коренева система. В грунт вона проникає на глибину 60-80см, але до 85% маси коренів знаходиться в шарі 0-25см. Вона має низьку засвоювальну здатність, короткий період поглинання елементів живлення. Тому льон вимагає постійного достатнього зволоження грунту ( близько 60% в період сходів, з наступним підвищенням до 70-80%НВ) і легкодоступних форм елементів живлення. На утворення одиниці сухої речовини він витрачає поживних речовин удвічі більше, ніж зернові колосові хліба: на формування 1 ц насіння з відповідною кількістю побічної продукції господарського врожаю льон виносить з ґрунту 7,6 кг азоту, 2,4 кг фосфору і 5,5 кг калію. Елементи мінерального живлення він засвоює нерівномірно: спочатку повільно, а у фазі бутонізації посилено. Оптимальне рН5.9-6.5. Непридатні для вирощування супіски і піщані грунти, важкі глинисті, карбонатні.
Стан вивченості одного агротехнічного прийому вирощування культури (Добрива).
Продуктивність усіх культур, зокрема, й льону олійного, залежить від багатьох чинників. Одним із основних серед них у ґрунтово-кліматичних умовах зони Малого Полісся є створення та впровадження у виробництво адаптованої технології вирощування високопродуктивних сортів льону олійного, які б забезпечили ефективну реалізацію їхнього генетичного потенціалу за умови отримання екологічно безпечної продукції.
Вибіркова здатність кореневої системи льону олійного до використання різних елементів живлення досить слабка. Тому надлишок або нестача у ґрунті азоту, фосфору, калію та мікроелементів порушує фізіолого-біологічні процеси росту та розвитку рослин і, як наслідок, негативно позначається на врожаї. Надходження мінеральних елементів у рослини проходить відповідно до фізіологічних особливостей певної фази росту та розвитку льону олійного. Найбільше азоту він засвоює від початку фази появи сходів і до цвітіння, фосфор потрібний впродовж усієї вегетації, потреба в калії найвища під час бутонізації – цвітіння та утворення насіння. Залежно від типу ґрунтів, для отримання високого врожаю під льон олійний вносять мінеральні добрива з нормою N45–60Р45–60К45–90. Засвоєння льоном елементів мінерального живлення відбувається нерівномірно. Незначна їх кількість засвоюється в період від сходів до бутонізації і досягає максимуму в фазу цвітіння. Скажімо, якщо до цвітіння льон олійний поглинає близько 30% азоту та 15% фосфору, то за короткий період від початку масового цвітіння до утворення коробочок – 60%, а фосфору – 50% і більше. Надлишок азотного живлення в період від фази «ялинки» до бутонізації може спричинити вилягання рослин. Наша мета полягала в дослідженні різних систем удобрення льону та їх впливу на продуктивність культури. Результати досліджень в умовах зони Малого Полісся дають змогу розробити технологію вирощування льону олійного в напрямку зменшення затрат на її застосування, підвищення продуктивності та якості льоносировини, покращення екології довкілля.
Схема досліду:
Р30К60 (контроль);
Р30К60 + N30 (аміачна селітра) під культивацію + N15 у фазі «ялинка»;
Р30К60 + N30 (КАС) під культивацію + N15 у фазі «ялинка»;
Р30К60 + N30 (карбамід) під культивацію + N15 у фазі «ялинка»;
Р30К60 + N30 (сульфат амонію) під культивацію + N15 у фазі «ялинка».
Ділянки, на яких проводились дослідження, на час закладання дослідів були однотипними за характеристикою ґрунту та станом посівів.Під час вирощування льону олійного на дослідних ділянках обробіток ґрунту включав дискування поля (БДВП-3,6) відразу після збирання попередника (озима пшениця). В осінній період технологічних операцій більше не проводили.Весняна підготовка ґрунту складалась із ранньовесняного боронування (КПСП-4) на глибину 6–8 см.Мінеральне добриво у дослідах вносили (МВД – 0,5) в основне удобрення (Р30К60), сівалкою (СЗ-3,6 А-0,2) у передпосівну культивацію N30 і підживлення N15 у фазі «ялинка» згідно зі схемою досліду.Сівбу проводили звичайним рядковим способом на глибину 1–1,5 см. Норма висіву в досліді становила 6,6 млн схожих насінин на 1 га.У фазі «ялинка» посіви льону олійного обприскували гербіцидом від бур’янів. З появою шкідників вносили інсектициди обприскувачем ОП-2000-2-01.
Під час досліджень велося спостереження за станом рослин, динамікою їх росту. Визначення густоти та висоти рослин, біологічної урожайності на залікових ділянках проводили згідно з нормативною документацією.
У результаті досліджень встановлено, що льон олійний є досить чутливою до мінерального живлення культурою. Застосування удобрення на посівах льону олійного мало вплив на формування густоти стояння рослин.
Польова схожість насіння коливалась у межах від 80,3 до 82,2% і не залежала від досліджуваного чинника. Густота рослин на всіх варіантах із внесенням мінеральних добрив Р30К60 + N30 під культивацію на період сходів становила 6,46–6,56 млн шт./га та на контролі Р30К60 – 6,43 млн шт./га. Застосування підживлення N15 у фазі «ялинка» покращило виживання рослин, за вегетаційний період вони підросли на 2–3,1% і перед збиранням врожаю густота рослин коливалась у межах від 5,29 до 5,39 млн шт./га, перевищуючи варіант контроль Р30К60 на 0,18–0,28 млн шт./га.
За результатами досліджень у Львівській філії УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого найвищу врожайність льону олійного отримали за умови внесення N30 (КАС) під культивацію + N15 у фазі «ялинка». Приріст становив 0,47 т/га порівняно з контролем Р30К60 (див. табл.).
ВИСНОВКИНайнижчу врожайність – 1,1 т/га було зафіксовано на контролі (Р30К60). Удобрення N30 під культивацію та підживлення N15 у фазі «ялинка» в усіх варіантах забезпечує зростання врожайності на 0,32–0,47 т/га порівняно з контролем.Узагальнений аналіз результатів досліджень свідчить про те, що, оптимізуючи рівень удобрення внесенням підживлень, можна досягти помітного збільшення врожайності та покращення якості льонопродукції.
О. І. Кривуля, Львівська філія УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого
1 2 3