28
заборгованість», рядок 1625 «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування» та рядок 1630 «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці».
У Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід) (форма №2) вищезазначена інформація міститься в розділі ІІІ «Елементи операційних витрат» (рядок 2505 «Витрати на оплату праці», рядок 2510 «Відрахування на соціальні заходи», рядок 2520 «Інші операційні витрати» (в частині витрат на оплату праці та нарахувань на соціальні заходи, які включають до інших операційних витрат).
У Звіті про рух грошових коштів (за прямим методом) (форма №3) витрачання коштів на оплату праці працівникам відображають за рядком 3105, сплату єдиного соціального внеску вказують в рядку 3110 «Відрахування на соціальні заходи».
Аналітичний облік розрахунків з персоналом з оплати праці ведуть за кожним працівником за видами виплат і утримань. На прийнятого працівника відкривають Особовий рахунок, який застосовують для запису всіх видів нарахувань та утримань із заробітної плати на підставі первинних документів з обліку виробітку й виконання робіт, відпрацьованого часу і документів на різні види виплат[10, с. 451].
Усі первинні документи з обліку відпрацьовано часу і виробітку підрозділи і служби у встановлений термін здають до бухгалтерії для перевірки та рахункової обробки.
Опрацьовані документи групують за табельними номерами працюючих і використовують для складання Розрахунково- платіжних відомостей (ф. № П-6, 7). Ці відомості містять дані про всі нарахування за видами виплат, утриманнями із зарплати і суми, що підлягають видачі на руки кожному окремому працівнику.
На підприємствах замість розрахунково-платіжних відомостей, як єдиних документів, мають складатися окремо розрахункові відомості, у яких міститься повний розрахунок належної заробітної плати й утримань з неї, та окремо Платіжні відомості, які використовують лише для виплати заробітної плати.
На Платіжних відомостях повинен бути дозвільний напис про видачу коштів, підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером, із зазначенням суми й терміну виплати (як правило, протягом 3-х робочих днів, включаючи день одержання грошей у банку).
Після закінчення трьох днів, установлених для виплати заробітної плати, касир перевіряє в платіжній відомості підписи в одержанні й підраховує суму виданої заробітної плати, а навпроти прізвищ осіб, які вчасно не отримали заробітну плату, у графі «Розписка в одержанні» ставить штамп чи пише від руки «Депоновано». Депоновані суми касир записує до Реєстру невиданої заробітної плати. Платіжні відомості та Реєстр невиданої заробітної плати касир здає бухгалтеру для перевірки і виписування видаткового касового ордера. Видатковий касовий ордер реєструють в Касовій книзі. Суму депонованої заробітної плати касир вносить у банк для зарахування на поточний рахунок підприємства.
29
Останнім часом для розрахунків із зарплати застосовують банківські платіжні картки. З цією метою підприємство та банк укладають основний договір та договір про розрахунково-касове обслуговування підприємства щодо видачі зарплати з використанням платіжних карток. Підприємство зобов’язує кожного працівника укласти договір з банком на відкриття карткового рахунка.
Останній крок – перерахування зарплати працівникам. Для цього підприємство надає в банк:
– реєстр зарахування на картрахунки працівників коштів (розрахункову відомість), що, є підставою для зарахування банком коштів на карткові рахунки працівників;
– платіжні доручення на сплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів, пов’язаних з нарахуванням заробітної плати;
– платіжне доручення на перерахування зарплати працівникам підприємства. Датою виплати зарплати в такому випадку вважають дату перерахування підприємством коштів на зарплатний картрахунок працівника, а не дату фактичної виплати працівникові заробітної плати банком.
Синтетичний облік – певне віддзеркалення в грошовому вимірі операцій з обліку оплати праці, ведеться в розрізі синтетичних рахунків бухгалтерського обліку, аналітичний ж облік ведеться в розрізі кожного працівника, за видами виплат чи утримань.
30
ВИСНОВКИ
Ефективна організація обліку оплати праці та розрахунків, пов’язаних з нею – є важливим засобом зростання продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва, підвищення якості, асортименту та конкурентоспроможності продукції (товарів, робіт, послуг).
Заробітна плата в розрізі соціально-економічної категорії слугує основним способом задоволення існуючих на певний момент часу потреб працівників, економічним важелем, що стимулює до збільшення таких основних показників як: суспільне виробництво, продуктивність праці, конкурентоспроможність виробництва, а також скорочення витрат на виробництво. У зв’язку з цим, заробітна плата займає центральне місце в системі бухгалтерського обліку кожного суб’єкта господарювання.
До основних нормативно-правового фундаменту організації та регулювання оплати праці в Україні відносять: Закон України «Про оплату праці», Кодекс законів про працю України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам».
Відповідно до ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата це – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
До фонду оплати праці працівникам відносять: основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Усі норми з оплати праці підприємства визначають самостійно і встановлюють їх у Колективному договорі, в якому також відображають: системи оплати праці та її форми, елементи тарифної системи, посадові оклади, надбавки і доплати, премії, а також компенсаційні та інші виплати.
Щодо характеристики систем і форм оплати праці, то в загальному розумінні це механізми, що допомагають встановити розмір заробітної плати, базуючись на кількості та якості виконаної роботи, за певний період.
Щодо систем оплати праці та їх форм, в роботі охарактеризовані наступні:
1. Тарифна – це основна з система оплати праці, яка складається з певних складових, за допомогою яких диференціюють розміри заробітної плати для різних категорій працівників, з врахуванням їх кваліфікації, ступеня відповідальності роботи, умов праці (коли робота є шкідливою для здоров’я, важкою, інтенсивною тощо), кількісних та якісних характеристик, а також результатів виконання. Форми тарифної системи:
– погодинна – заробітна плата визначається за відпрацьований працівником час та тарифної ставки, в залежності від його рівня кваліфікації;
– відрядна – при визначенні суми заробітку працівника враховують його виробіток (кількість виробленої ним продукції чи обсягу робіт) та визначену підприємством відрядну оцінку.
31
2. Інші системи, що утворюються з урахуванням
складності виконуваних робіт, умов праці, кваліфікації працівників. У курсовій роботі розглянуто суть безтарифної системи, яка полягає в тому, що заробіток працівника повністю залежить від кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства за певний період часу. Тобто, зароблені підприємством кошти розподіляються між працівниками відповідно до певних критеріїв (рівня кваліфікації, посади, якості чи кількості виконаної роботи).
Також, детально проаналізовано облік особового складу працівників, що забезпечує безперервне отримання підприємством інформації про чисельність працівників, про їх склад за певними категоріями (стать, вік, посада, освіта, стаж роботи, рівень кваліфікації тощо), по підрозділах та за іншими. Облікова чисельність працівників – це кількість працівників підприємства на певну дату, які входять до його особового складу. Кожного дня на підприємстві проводиться перевірка, за допомогою первинних документів обліку особового складу, які затвердженні наказом Державної служби статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», а саме фактична присутність чи відсутність працівників на робочому місці. Кожний суб’єкт господарювання для правильного розрахунку оплати праці повинен вести облік особового складу та використання робочого часу в установленому порядку, використовуючи первині документи, що затверджені органом державної влади.
Відповідно до законодавства, підприємства зобов’язанні надавати працівникам щорічну (обов’язкову) відпустку, але за бажанням працівника певну її частину можуть замінити грошовою компенсацією. Також, роботодавці повинні враховувати те, що святкові та неробочі дні, які припадають на час відпустки не враховують в її тривалість. Дослідивши особливості техніки нарахування заробітку працівникам, можна зазначити, що підприємства можуть самостійно обирати форму оплати праці, відповідно до специфіки роботи, проте зобов’язані дотримуватися порядку їх розрахунку та особливостей нарахування за середнім заробітком, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до законодавства України оподаткування зарплати працівників здійснюється у двох видах: утримання, що проводяться і сплачуються роботодавцем із заробітної плати працівника на користь третіх осіб (ПДФО); нарахування на заробітну плату, що сплачуються роботодавцем (за власні кошти підприємства) (ЄСВ). Утримання існують двох видів: обов’язкові – визначені законодавством та сплачуються до бюджету у відповідні терміни та необов’язкові – з ініціативи підприємства, працівників чи судових органів.
Заробітна плата є місцем перетину інтересів різних суб’єктів економічної системи, а саме: роботодавців, найманих працівників, податкових органів, банківських установ, тощо. Кожний з яких розглядає значення оплати праці як одного з найважливіших показників у процесі стабільного функціонування. Через це сферу обліку оплати праці важко переоцінити, а особливо в сучасних умовах, вона переважно є одна з найбільш складних та трудомістких.
32
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19. 07. 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-14
2. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр
3. Інструкція по статистиці заробітної плати, затверджена наказом Міністерства статистики України від 13. 01. 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0114-04
4. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII: чинне законодавство зі змінами тадоповненнями станом на 01.12.2013 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» від 28.10.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1025-03
6. Податковий кодекс України від 04.07.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
7. Білоусько В. С. Теорія бухгалтерського обліку : навч. посіб. / М. І. Бєлєнкова. – К. : Ліра-К, 2014. – 402 с.
8. Бруханський, Р. Ф. Бухгалтерський облік : навч. посіб. – Тернопіль : ТНЕУ, 2014. – 444 с.
9. Гудзь Н. В. Бухгалтерський облік : навч. посібник для ВНЗ / Н. В. Гудзь, П. Н. Денчук, Р. В. Романів ; М-во освіти і науки України. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К. : Центр учб. літ., 2016. - 424 с.
10. Кім Ю. Г. Бухгалтерський та податковий облік: первинні документи та порядок їх заповнення : навч. посібник для внз / Ю. Г. Кім ; М-во освіти і науки України. - К. : Центр учб. літ., 2014. - 600 с.
11. Крупка Я. Д., Фінансовий облік : підруч. / Я. Д. Крупка, З. В. Задорожний, Н. В. Гудзь [та ін.]. – 4-те вид. [доп. і перероб.]. – Тернопіль : ТНЕУ, 2017. – 451 с.
12. Крупка Я.Д., Фінансовий облік : підруч./ Я.Д. Крупка, З.В. Задорожний, Н.Я. Микитюк (та ін). – 3-тє видання – Тернопіль : ТНЕУ, 2014. – 418 с.
33
13. Лилишенко О. В. Бухгалтерський облік: Підручник. – 5-те вид., перероб. і доп. – Київ: Вид-во «Центр учбової літератури», 2015. – 670 с. 14. Максімова В. Ф. Бухгалтерський облік: Підручник для вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит»-Одеса: ОНЕУ,2012.–670 с. 13. Орлова В. К. Фінансовий облік : навчальний посібник / В. К. Орлова, М. С. Орлів, С.В. Хома. – 4-те вид., доп. і перероб.. – К.: Центр учбової літератури, 2015. – 510 с.
14. Садовська І.Б. Бухгалтерський облік : навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2013 - 688с.
15. Серпенінова Ю. С. Бухгалтерський облік: загальна теорія : навч. посіб. / Ю. С. Серпенінова, С. М. Гольцова, І. О. Макаренко; за заг. ред. Ю. С. Серпенінової. – Суми : Університетська книга, 2015. – 336 с.
16. Смоляр Л. Г. Облік і аудит : навч. посіб. / Л. Г. Смоляр, Р. Ю. Овчарик, О. В. Кам’янська. – К. : Ліра-К, 2013. – 616 с.0
17. Сук Л. К. Фінансовий облік: Навчальний посібник 3-тє вид., переробл. і доповн. – К. : Знання, 2016. — 663 с.
18. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський (фінансовий) облік, оподаткування і звітність: Підручник. – 7-ме вид. допов. і перероб. – К.: Алерта, 2016. – 928 с.
19. Шара Є. Ю. Бухгалтерський фінансовий та податковий облік : навч. поcіб. / Є. Ю. Шара. – К. : ЦУЛ, 2016. – 422 с. 20. Швець В. Г. Теорія бухгалтерського обліку : підручник / В. Г. Швець. – 4-те вид., переробл. і доповн. – К. : Знання, 2015.
1 2 3 4