ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………5
1.Загальне поняття визначення дискурсу ………..……………………………..
1.1 Теоретичні особливості вивчення поняття дискурс………………………..
1.2 Особливості футбольного дискурсу ……………………………...………..
1.3 Стилістичні особливості дискурсу……………………….....……………….
2.Аналіз стилістичного англомовного футбольного дискурсу………………..
2.1 Фонетичні особливості футболу…………………………………………….
2.2 Морфологічні особливості футболу…………………………………………
2.3 Синтаксичні особливості футболу……………………………………………
2.4 Стилістичні особливості футболу……………………………………………..
Висновки………………………………………………………………………...
Список використаних джерел………………………………………………….
ВСТУП
За останні роки все більше лінгвістів акцентують свою увагу на
проблемах дискурсології та стилістиці. Значне місце в таких лінгвістичних дослідженнях відводиться вивченню різного дискурсу, що виникає у результаті стрімкого розвитку наукових напрямків чи суспільних реалій.
Як правило, це напрямки, що з’являються на меті виробництва чи діяльності людини. Ці процеси ще стрімкіші та ширші вимагають уваги дослідників.У зв’язку з цим, у сучасній лінгвістиці все важливіше місце посідають проблеми дискурсу, його стилістичних особливостей.
Футбольний дискурс, як і спортивний дискурс в цілому, є найбільш затребуваним в сучасному світі, так як охоплює всі соціальні шари. Будучи неізольованим явищем, спеціалізована футбольна мова, що розглядається як невід’ємна частина культури і мовної системи, є одним з його потужних відтворюючих засобів. Таким чином, для досягнення успішної комунікації в футбольній сфері необхідні стилістичні, етнокультурні дослідження когнітивно-прагматичного аспекту досліджуваного дискурсу, способів його вербалізації.
Незважаючи на велику кількість праць за цією темою, ця робота є актуальною, тому що стилістичні особливості футбольного дискурсу мало вивчені.
Об'єкт дослідження – терміносистема англомовного дискурсу футболу.
Предмет дослідження – стилістичні особливості англомовного футбольного дискурсу.
Мета курсової роботи є визначення стилістичних особливостей англомовного футбольного дискурсу.
Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи: - дати загальну характеристику англомовному футбольному дискурсу;
розглянути стилістичні особливості англомовного футбольного дискурсу та зробити їх аналіз;
скласти глосарій футбольних англомовних термінів.
Дослідження виконано на матеріалі нових слів та словосполучень. Дані відібрані зі словників, сайтів мережі Інтернет, а також автентичних періодичних видань США та Англії (Sporting News, The Telegraph, The Guardian).
Практична значимість полягає в можливості застосуванні її матеріалів може використовуватися в розробленні порівняльної стилістики англійської та української мов, а також в курсі з лексикології та термінології.
Структура. Курсова робота складається зі вступу, 2 розділів, висновку та списку використаної літератури.
Обсях курсової роботи складає ….. сторінок.
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТТЯ ВИЗНАЧЕННЯ ДИСКУРСУ
Теоретичні особливості вивчення поняття «дискурс»
Становлення когнітивно-дискурсивної парадигми в сучасній науці зробило дискурс об’єктом уваги не лише лінгвістів, а й філософів, психологів, літературознавців, етнографів, фахівців зі штучного інтелекту тощо.
Поняття «дискурс» належить до найуживаніших понять сьогодення, однак навіть серед лінгвістів не існує єдиної думки щодо його трактування, оскільки оперуючи цим поняттям, дослідники часто виходять з полярних позицій. Про зацікавленість науковців проблемами дискурсу свідчить велика кількість праць вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема Н. Арутюнової, Ф. Бацевича, О. Бессонової, А. Бєлової, В. Дем’янкова, В. Карасика, Є. Кубрякової, М. Макарова, М. Полюжина, П. Серіо, А. Токарської, Дж. Філіпса, Дж. Фіске, Р. Ходжа, І. Шевченко, Дж. Юла та інших.
Хоча поняття «дискурс» існує вже понад дві тисячі років у значенні «діалог», «міркування», як лінгвістичний термін воно почало широко використовуватись лише в 50-і рр. XX ст. після публікації статті американського лінгвіста З. Харріса «Аналіз дискурсу», який назвав так метод аналізу зв’язного мовлення, призначений для виведення дескриптивної лінгвістики за межі одного речення в даний момент часу і для співвіднесення мови та культури [9: 83-90]. Лінгвістичний енциклопедичний словник трактує дискурс як «зв’язний текст у сукупності з екстралінгвістичними − прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами; текст, розглянутий в контексті подій; мовлення, розглянуте як цілеспрямований, соціальний акт, як компонент, що приймає участь у взаємодії людей і механізмах їх свідомості (когнітивних процесах)» [8: 136].
М.Стаббс виділяє три основні характеристики дискурсу: 1) у формальному відношенні – це одиниця мови, що перевищує за обсягом речення; 2) в плані змісту дискурс пов’язаний з використанням мови в соціальному контексті; 3) за своєю організацією дискурс є інтерактивним, тобто діалогічним [5: 189].
Схожою є позиція Д. Шифрін, яка виділяє три підходи до поняття «дискурс». Перший підхід, що здійснюється з позицій формально чи структурно орієнтованої лінгвістики, визначає дискурс як два або кілька речень, пов’язаних між собою за змістом. Другий підхід дає функціональне визначення дискурсу як «будь-якого вживання мови». Цей підхід визначає обумовленість аналізу функцій дискурсу вивченням функцій мови в широкому соціокультурному контексті. Третій підхід визначає дискурс як висловлювання і налогошує на взаємодії форми та функцій. У цьому випадку дискурс розуміється не як примітивний набір ізольованих одиниць мовної структури «більших за речення», а як цілісна сукупність функціонально організованих, контекстуалізованих одиниць вживання мови [9: 83 - 90].
М.Л.Макаров визначає формальну, функціональну та ситуативну інтерпретації як основні координати, на які слід опиратися при розв’язанні проблеми визначення змісту терміну «дискурс». Таке розуміння дискурсу перегукується з підходами М. Стаббса та Д. Шифрін.
П. Серіо виділяє 8 значень терміну «дискурс»: 1) еквівалент поняття «мовлення»; 2) одиниця, що за розмірами перевищує фразу; 3) вплив висловлювання на його одержувача з врахуванням ситуації висловлювання; 4) бесіда, як основний тип висловлювання; 5) мовлення з позиції мовця на противагу оповіданню, яке таку позицію не враховує; 6) вживання мовних одиниць, їх мовленнєву актуалізацію; 7) соціально чи ідеологічно обмежений тип висловлювань (напр. політичний дискурс); 8) теоретичний конструкт, призначений для вивчення умов продукування тексту [5: 190].
В. Є. Чернявська, узагальнивши трактування дискурсу в вітчизняному та зарубіжному мовознавстві, зводить його до двох основних типів: 1) конкретна комунікативна подія, зафіксована в письмових текстах та усному мовленні, що здійснюється в конкретному когнітивно та типологічно обумовленому комунікативному просторі; 2) сукупність тематично співвіднесених текстів [11: 14]. Заслуговує на увагу виділення двох типів досліджень присвячених дискурсу: когнітивно-дискурсивних та комунікативно-дискурсивних. Таке протиставлення підходів зводиться до розмежування між семантикою та прагматикою знака. Семантика дискурсу в цьому контексті трактується як сукупність інтенцій та пропозиційних установок у спілкуванні, а прагматика – як способи вираження відповідних інтенцій та установок [5: 191].
Надзвичайно важливим для розумінння терміну «дискурс» є розмежування понять «дискурс», «текст» і «мовлення», що також є предметом дискусій лінгвістів. Хоча між текстом і дискурсом багато спільного, ототожнювати їх все ж не слід. На початку 70-х рр. XXст. була зроблена спроба диференціювати поняття «текст» і «дискурс» за допомогою включення категорії ситуації. Дискурс трактувався як «текст плюс ситуація», а текст відповідно – як «дискурс мінус ситуація». Деякі сучасні вчені, зокрема Г. Почепцов, Р. Ходж, Г. Кресс, вважають, що текст і дискурс можна розглядати за аналогією з реченням і висловлюванням. Речення розуміється як звичайний елемент структури, тоді як висловлювання поєднує в собі речення та соціальний контекст його використання. Текст і дискурс дублюють ці відносини на вищому рівні.
І. Шевченко та О. Морозова дотримуються думки, що визначення висловлювання як речення в соціальному контексті стирає різницю між висловлюванням і дискурсом, при цьому надмірно розширюючи його межі [3: 24].
Російський дослідник Г. Солганик визначає дискурс як текст, взятий у взаємозв’язку із життям, із соціальними й психологічними характеристиками мовців, з подієвим контекстом. У терміні дискурс підкреслюється процесуальність мовленнєвої дії. При цьому текст є тільки результатом, частиною процесу. На сучасному етапі лінгвістичних досліджень серед відмінностей тексту та дискурсу вчені підкреслюють також динаміку останнього та статику першого [4]. Ще одним підходом до розмежування тексту і дискурсу є розуміння тексту як абстрактного теоретичного конструкту, що реалізується в дискурсі. Окрім того, розуміння дискурсу як мовлення зануреного в життя, на відміну від тексту зазвичай не відноситься до стародавніх текстів, зв’язок яких з життям не встановлююється безпосередньо [ 6: 123].
Що стосується зведення дискурсу до мовлення, І. Шевченко та О.Морозова під мовленням розуміють мовленнєву діяльність, а під дискурсом – мовлення у контексті соціальної та мисленнєвої діяльності і визначають дискурс як інтегральний феномен, як мисленнєво-комунікативну діяльність, яка протікає в широкому соціокультурному контексті, є сукупністю процесу та результату, характеризується континуальністю та діалогічністю [3: 26-28].
Ф.С.Бацевич визначає дискурс як тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкретним колом «форм життя»; залежних від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів [2: 138].
К. Серажим розуміє дискурс як складний соціолінгвістичний феномен сучасного комунікативного середовища, який, по-перше, детермінується (прямо чи опосередковано) його соціокультурними, політичними, прагматичноситуативними, психологічними та іншими (конституюючими чи фоновими) чинниками, по-друге, має «видиму» — лінгвістичну (зв’язний текст чи його семантично значущий та синтаксично завершений фрагмент) та «невидиму» — екстралінгвістичну (знання про світ, думки, настанови, мету адресанта, необхідні для розуміння цього тексту) структуру і, по-третє, характеризується спільністю світу, який «будується» впродовж розгортання дискурсу його репродуцентом (автором) та інтерпретується його реципієнтом (слухачем, читачем тощо). Дискурс — це, образно кажучи, життя тексту в нашій свідомості, це накладання інформації, яку ми отримуємо з цього тексту, і нашого знання про обставини, спонуки його породження на ментально-чуттєве інформаційне поле нашого індивідуального «Я» [10: 13].
Незважаючи на різноманітність підходів вчених до дефініції поняття «дискурс», з наведених визначень можна зробити висновок, що вони не взаємовиключають, а скоріше доповнюють одне одного, розглядаючи поняття з різних ракурсів. При вивченні дискурсу виникає питання про його типологію. Велика кількість типологій дискурсу, що існують на сьогоднішній день, на думку М. Л. Макарова є наслідком того, що не всі типології можуть похвалитись логікою побудови класифікації та відсутністю достатнього емпіричного матеріалу [9: 147].
На сьогодні, до провідних критеріїв виділення типів дискурсу за І. Шевченко і О. Морозовою відносяться ті, що пов’язані з категоріями дискурсу та можуть бути розрізнені у термінах формальних, функціональних, змістовних критеріїв. Отже, увесь загал дискурсу можна логічно розділити за тим чи іншим критерієм [3: 232]. Так, взявши до уваги адресатний критерій М. Л. Карасик виділяє особистісно-орієнтований та статусно-орієнтований (інституційний) дискурс. В першому випадку в спілкуванні беруть участь комуніканти, що добре знають один одного, а в другому – представники тієї чи іншої соціальної групи.
Особистісний дискурс представлений двома основними різновидами: побутовим та буттєвим. Специфіка побутового дискурсу полягає в намаганні максимально стиснути інформацію, що передається, створити такий код спілкування, коли люди розуміють один одного з півслова. Буттєвий дискурс має на меті художнє та філософське розуміння світу.
Статусно-орієнтований дискурс − мовленнєва взаємодія представників соціальних груп чи інститутів один з одним, з людьми, які реалізують свої статусно-рольові можливості рамках усталених суспільних інститутів [5: 193]. Беручи до уваги сучасний соціум всередині інституційного дискурсу виділяють такі підтипи як політичний, адміністративний, юридичний, військовий, педагогічний, релігійний, містичний, медичний, рекламний, науковий, медійний та інші.
Необхідно зазначити, що інституційний дискурс історично мінливий – коли зникає суспільний інститут як особлива культурна система він розчиняється в суміжних типах дискурсу. За способом спілкування розрізняють інформативний і фасцинативний, змістовний і фактичний, серйозний і несерйозний тощо, за каналом спілкування − усний і письмовий, контактний і дистанційний, віртуальний і реальний типи дискурсу [5: 295]. За соціально-демографічними критеріями виділяються дитячий, підлітковий, чоловічий, жіночий, дискурс мешканців міста та села тощо.
Підсумовуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що незважаючи на те, що теорія дискурсу і його типологія вже тривалий час розробляються лінгвістами, досі не існує універсального визначення цього поняття, яке б включало всі його аспекти; та не розроблено уніфікованої системи критеріїв класифікації його різновиді
1.2.Особливості футбольного дискурсу
Футбольні матчі викликають особливий інтерес, тому періодичні видання (спортивні і не тільки) приділяють значну увагу футбольним оглядам. Мова футболу перебуває у постійному розвитку, оскільки відображає найрізноманітніші аспекти цієї гри. Футбольна лексика поповнюється запозиченнями з інших мов, термінами, що відображають нові поняття, уболівальницьким арго.
Через те, що більшість футбольних термінів є запозиченими, а аналоги деяких футбольних явищ і зовсім відсутні в українській мові – виникає питання про адекватність їх відтворення при перекладі з англійської мови. Проблема перекладу оглядів футбольних матчів стосується особливостей перекладу всього загалу термінологічної лексики та віднайдення найточнішого відповідника для лексеми, що перекладається, з урахуванням лексичних, граматичних, стилістичних особливостей тексту та його комунікативно прагматичної спрямованості.
Великі спортивні заходи, так само як важливі політичні події, серйозні катастрофи, війни, національні свята є головними суспільними церемоніями, які зміцнюють національну єдність. І якщо спорт функціонує як каталізатор національної ідентифікації, то нація прагне до свого самоствердження і визнання через спорт. Слід зазначити, що саме командні види спорту сприяють культивування і відображенню громадських і національних цінностей.
Футбол - це безумовно найкомандніший вид спорту, підтримуваний ентузіазмом своїх відданих уболівальників, як ніяка інша форма популярної культури. Футбольний дискурс, як і спортивний дискурс в цілому, є найбільш затребуваним дискурсом в сучасному світі, так як охоплює всі соціальні шари. Футбол - вид спортивної діяльності, яким займаються і професіонали, і любителі, і величезна кількість уболівальників. Футбол різноманітний у своїх проявах.
За останні десятиліття відносини між країнами значно розширилися завдяки футболу. Щоб регулювати ці відносини, необхідно знайти кошти для міжмовного спілкування. Сьогодні як ніколи раніше встає питання про ефективність комунікації між людьми, носіями різних мов і культур. Вивчення можливих шляхів досягнення повного взаєморозуміння між учасниками комунікації в сфері футболу. У більшості випадків, одним із головних завдань роботи є англійська. Однак потрібно враховувати, що кожна культура має свій власний спосіб гри в футбол і манеру підтримки своїх команд, які по-різному маніфестується в залежності від окремо взятого національного мови. Виникають проблеми, коли з'являється бажання експлікувати ці відмінності іноземною мовою.
Футбольний дискурс пов'язаний з великою кількістю усних і письмових контекстів вживання. Можна виділити наступні різновиди: а) спілкування на полі під час гри в футбол, яке охоплює комунікацію між самими гравцями, між гравцями і тренерами, між суддями і їх помічниками, між суддями, гравцями і тренерами; б) спілкування на тренерських сесіях і тренуваннях перед грою, після гри і в міжматчевих перервах; в) спілкування тренерів з гравцями, обговорення гри в роздягальні серед гравців; г) спілкування на радіо і телебаченні, в пресі, інтернет-інтерв'ю з гравцями, тренерами, офіційними особами та експертами, інтернет-звіти матчів, коментарі, в тому числі онлайн. У сферу спілкування включаються правила і регламенти гри, футбольна література (книги з історії футболу, футбольні гіди по іграх, біографії гравців), навчальні ресурси (книги, статті, відеозаписи) та тренінги (семінари, лекції) для тренерів, суддів, гравців і офіційних осіб; розглядаються реакції шанувальників і їх коментарі як на стадіоні, так і в інших місцях (на вулицях, барах або вдома перед телевізором); проводяться неофіційні дискусії про футбол між фанатами (особисто або в Інтернеті).
Мова інтернет-спілкування сьогодні стало джерелом великої кількості досліджень і робіт лінгвістів у всьому світі. З'явилося навіть поняття «електронний дискурс». Спортивний онлайн-коментар в цьому сенсі являє собою відносно новий медіажанр, але з розвитком Інтернету та популяризацією спорту в останні десятиліття все більшу кількість людей віддають перевагу саме такому способу знайомства з подіями, що відбуваються в світі спорту. Спортивному коментарю як жанру присвячено чимало робіт. Що стосується російських ЗМІ, то можна назвати роботи Е.А.Войтик [2], Т. С. Кокорін [5], Ю. С. Шершневої [6].
Отже, під спортивним онлайн-коментарем розуміють текстовий щохвилинний репортаж, мета якого - забезпечити детальний опис спортивної події або серії подій в реальному часі. Хотілося б відзначити ряд екстралінгвістичних факторів, безпосередньо пов'язаних з тим набором мовностилістичних особливостей, які будуть описані нижче: - учасники: автор - спортивний журналіст, в реальному часі стежить за футбольним матчем; адресатом репортажу є любителі футболу, фанати, які мають доступ в Інтернет і бажаючі бути в курсі подій, що відбуваються; - це відносини між сторонами: як для будь-якого електронного дискурсу, для онлайн-трансляції характерна інтерактивність, яка часто обмежена, адже відповідна реакція адресатів може виражатися тільки в відправці повідомлень або коментарів у вигляді зворотного зв'язку на форум сайту трансляції; - час і місце: оскільки онлайн-коментар складається з повідомлень, які повинні публікуватися миттєво, часу на їх обробку, редактуру у авторів немає, і працювати їм доводиться під тиском.
Що стосується місця комунікації, то воно віртуально, адресат і адресант в фізичному сенсі далекі один від одного; - комунікативна задача – це моментальне інформування аудиторії про події, що відбуваються на футбольному полі. Автори коментаря за допомогою різних мовних засобів намагаються зацікавити читачів, відтворити атмосферу живого присутності. Крім того, вони можуть також виконувати розважальну функцію. Для ідентифікації мовностилістичних особливостей були відібрані текстові онлайн-коментарі двадцяти матчів чемпіонату Англії з футболу на сайті eurosport.com, так як він є найбільш якісним і популярним світовим сайтом, який оглядає більшу частину спортивних подій. Було прийнято рішення виключити передматчеві коментарі з об'єкта дослідження, так як у коментаторів було достатньо часу, щоб ретельно їх продумати.
Тому в контексті кількісного аналізу вони могли б спотворити отримані результати. Переваги інтернет-трансляції в тому, що крім тексту коментатора глядач або читач може побачити різні схематичні зображення, мати постійний доступ до складу гравців і докладної інформації про них. Онлайн-трансляцію ми можемо розділити на два види: текстову та відео. Під час відео-онлайн-трансляції коментатори поводяться точно так же, як і коментатори на телебаченні. В першу чергу вони вітаються з глядачами, зачитують склад і команди учасників, а потім повідомляють про перебіг подій.
Відмінностей між відео-онлайн-трансляцією і телевізійної практично немає. У той час як текстова онлайн-трансляція відрізняється від будь-якого іншого виду тим, що в ній присутня тільки «суха» інформація про те, що відбувається на майданчику і повністю відсутня другорядна інформація. Текстова онлайн-трансляція - досить поширене явище останнім часом. Вона актуальна для тих, хто не може сидіти біля екрану з яких-небудь причин, але хоче бути в курсі подій, а також для тих, у кого погане з'єднання з Інтернетом для перегляду відеотрансляції. Текстова онлайн-трансляція оновлюється практично кожну хвилину, в ній інформується про найбільш важливі події, що відбулися на полі.
Мова футболу може зустрічатися у величезній кількості письмових і розмовних ситуацій, які впливають на той чи інший мовний вибір. Можливе використання мовних елементів (наприклад, основної футбольної термінології) у всіх зазначених вище ситуаціях, де існують відмінності у виборі лексичного, граматичного інструментарію, а також відмінності в ступені формалізації мови. Таким чином, далеко не однорідна мова футболу включає кілька варіантів, які залишаються на наш погляд недостатньо вивченими.
Мови футболістів і тренерів.Варіант в основному є усним і неформальним, найбільшою мірою визначається ситуаційними чинниками. Футболісти і тренери схильні використовувати розмовні або сленгові, жаргонні слова та вирази і є основними винахідниками таких слів. Сленг є автономною частиною національної мови, яка представляє собою якусь форму спеціальних слів і висловів, які використовуються при спільному спілкуванні (напівофіційному або неофіційному) соціальними групами, тобто людьми, пов'язаними однієї і тієї ж діяльністю або сферою суспільного інтересу, і яка служить конкретним потребам мовного спілкування цієї групи як засіб вираження членства в соціальному середовищі або області спільної діяльності.
Особливістю футбольного дискурсу є велика кількість сленгових та жаргонних виразів. Розглянемо, як виглядають футбольні сленгові терміни в англійській мові: sweeper / libero - підмітальник, прибиральник - центральний захисник, який присутній вільно на полі для усунення помилок і підтримки своїх товаришів по команді; bicycle kick - велосипедний удар - верхній удар ногою над головою; hat trick - хет трик - забиття одним гравцем трьох голів за один матч; nutmeg - мускатний горіх - спритне, облудне проводження м'яча через ноги суперника і заволодіння ним знову; Marseille turn - марсельський стиль або double drag-back - подвійне відштовхування назад, Zidane turn - стиль Зідана, Maradona turn - стиль Марадони, а також Rocastle 360 - Рокасл 360 – особливий елемент футбольної техніки, який практикували в грі Зінедін Зідан, Дієго Марадона; noob move -рух новачка - удар по м'ячу кінчиком ноги, коли м'яч йде в непередбачуваному напрямку.
Мова телевізійного футбольного коментаря. З усіх розглянутих варіантів футбольної мови телевізійний коментар, ймовірно, найбільш відомий широкому загалу, оскільки навіть ті, хто не дуже любить футбол, знайомі з ним. Як і у випадку зі спортивними телевізійними коментарями в багатьох інших спортивних дисциплінах, цей жанр характеризується двома його типами: покроковий опис гри (play-by-play commentary) від професійного коментатора і коментар гри від запрошеного коментатора, зазвичай професійного спортсмена (color commentary). покроковий опис гри фокусується на дії, на відміну від "color commentary", яке відноситься до більш дискурсивної мови, якою коментатори заповнюють досить довгі проміжки між сплесками дій. Було б складно узагальнити стиль коментаря, оскільки він може значно варіюватися в залежності від освітнього рівня коментаторів і ситуаційних чинників.
В умовах усного репортажу коментатор не завжди встигає передати всі дії гравців, які ми бачимо на екрані, події відбуваються досить швидко, динамічно, часом дуже стрімко, що обумовлює деякі особливості: пропуск деяких частин мови (артикля, частинок, іменника, дієслова), вигуки, переважне використання теперішнього часу для жвавості мови, незавершені фрази.
Мова футбольних коментаторів в англійській мові під час прямих трансляцій футбольних матчів по телебаченню вкрай насичена метафорами, порівняннями, фразеологією, різнофункціональними стежками, що говорить про її живий, динамічний характер. Явно простежується авторська оцінка того, що відбувається, особисте ставлення до зображуваних подій, а також використання всіх різноманітних засобів, які дають в результаті ефект присутності. Коментатори використовують певний набір мовних засобів (в тому числі антитеза, парадокс, анафора, паралелізм, полісиндетон, епітет, риторичне питання, інверсія, каламбур, сегментація, алюзія, гіпербола, іронія), спрямованих на максимальне посилення емоційності мовного акту, в прагненні створити в оточуючих часом перебільшене уявлення про сильні сторони одного спортсмена (команди), унікальності досягнутих результатів.
Мова футбольної преси - це варіант футбольної мови, який включає в себе ряд типових жанрів преси, таких як: новини, коментарі, редакційні статті, аналітичні статті, аналізи матчів і звіти. Важко говорити про мову футбольної преси узагальнено, так як вибір мовних одиниць залежить не тільки від жанру, але і від виду газети / журналу (присвячена спорту або футболу як такого, якісне шановне видання або таблоїд). Розглянемо кілька прикладів з англійської мови: the long-ball game (гра в довгу подачу) - часто несхвально характеристика стилю гри в футбол, в якому команда вважає за краще грати довгими передачами в надії, що атакуючий гравець отримає м'яч, передасть його або заб'є; a clinical finish (клінічний фініш) - так називають добре вибудуваний, контрольований удар по м'ячу з гольової позиції, який закінчується в воротах; they have a big physical presence (у них велика фізична присутність) - так характеризують команду, в якій багато великих і фізично сильних гравців і, як результат, дуже потужний стиль гри.
Наприклад, ось наведено уривок з онлайн-версії щоденної британської газети "The Guardian", яка пише в тому числі про футбол: "Roy Keane had called for a war but what he got was bloody awful until, that is, Jon Walters stormed to Ireland's rescue five minutes from time. The Irish had trailed since the 31st minute, when Martin Hinteregger struck for a depleted Austrian side who seemed on course to revive their World Cup qualification hopes by dealing a blow to those of their hosts, who were incoherent for much of this match. But then Ireland rallied, equalised and even forced the ball into the net a second time ... ". Рой Кін закликав до війни, але те, що він отримав, було страшенно жахливо, до тих пір поки Джон Уолтерс не почала напад заради порятунку Ірландії на п'ятій хвилині тайму. Ірландці відступили з 31-ї хвилини, коли Мартін Хінтеггер атакував ослаблену австрійську сторону, яка, здавалося, продовжувала плекати свої надії на кваліфікацію на Чемпіонат Світу, завдаючи ударів по господарям зустрічі, які були непереконливі протягом більшої частини цього матчу. Але тоді Ірландія згуртувалася, зрівняла рахунок і навіть відправила м'яч у сітку вдруге.
Як відомо, вболівальники, які є важливим елементом практично будь-якої футбольної події, висловлюють підтримку своїй улюбленій команді через оплески, вигуки, вигуки або пісні, підбадьорюючи місцеву команду або висміюють команду противника і її уболівальників. Деякі словосполучення з мови уболівальників і спортсменів людям непосвяченим здаються малозрозумілими, а іноді і зовсім безглуздими. Дослідження показують, що мови уболівальників і фанатів футболу притаманні головним чином метафори, часто військові, агресивні або комічні, що висміюють, а також сленгові, жаргонні слова і фрази.
Хоча далеко не все в жаргонній мові прийнятно, вона помітно прикрашає мову своєю жвавістю, гнучкістю і несподіваним дотепністю. Жаргон рухливий і мінливий у часі, тіснить респектабельну мову за допомогою засобів масової інформації та поширення масової культури, які накладають відбиток на мову всієї нації.
Наприклад, ось розглянуто такі вирази, які можна часто почути з вуст англомовних шанувальників футболу під час перегляду матчу: What a screamer! (Сенсація, чудовий екземпляр); What a beauty! (Краса) / What a cracker! (Крекер, красень, ін.) - як правило, вживається у відношенні до таких майстрів, як Мессі, Роналду і іншим, так як ці слова використовуються, коли гравець забиває гол на великій відстані, викликаючи вибух радості на стадіоні. That was a sitter (нескладна справа) / he should have buried that (йому слід було закопати це) - ці два вирази використовують найчастіше, коли команда не здатна забити гол в простій ігровій ситуації. Вони супроводжуються змішаними почуттями страху, печалі і гніву уболівальників. We need a clean sheet (буквально «нам потрібен чистий аркуш») - ця фраза виражає надію, що воротар не пропустить гол і тим самим дасть команді шанс на перемогу. It's time to park the bus (пора паркувати автобус) - ця фраза закликає до ультраоборонної манері гри, де команда відчайдушно намагається зберегти свої ворота (A clean sheet), коли всі 11 гравців прагнуть зірвати загрози нападів з боку противників, не роблячи спроб нападу, що дає враження автобуса, припаркованого перед воротами. Man on! - стадіон скандує цю фразу, коли гравець не помічає близька присутність противника, і тим самим попереджає про підготовлений напад. The wall did its job (стіна спрацювала) - потрібна мужність, щоб бути частиною «стіни» при забитті штрафного удару. При вільному ударі гравці повинні стояти в лінію в 10 метрах від м'яча, що і називається «стіна». Якщо стіна міцна і блокує або відхиляє м'яч, кажуть, що гравці зробили свою роботу.
Лінгвістична діяльність футбольних уболівальників не обмежується тільки усним способом комунікації. Вболівальники-фанати також висловлюють свої думки і емоції на командних прапорах або банерах, виставляються під час матчів. Поза стадіоном, вболівальники команди передають свої думки через журнали уболівальників (fanzines), онлайн-блоги і дискусійні сайти (форуми). Вони схильні використовувати неформальний мову, який іноді стає образливим, коли вони звертаються до вболівальників команд суперників. Тексти, які там друкуються, відрізняються своєрідністю, оскільки в них мовні форми є гібридними - в медійну форму одягнені молодіжний мову і мову конкретної субкультури. Зростає інтерес лінгвістів до аналізу нових, інтерактивних типів тексту, створюваних спортивними вболівальниками в умовах чат-комунікації, так як на матеріалі текстів, вбудованих в дискурсивний простір уболівальників, стає можливим висвітлити багато ключові проблеми сучасної лінгвістики.
Отже, сфера футбольного дискурсу не ізольована від інших видів дискурсу. Вона не тільки активно поповнюється новими лексичними одиницями, запозичуючи їх в інших дискурсах, але і сама є джерелом поповнення лексикону інших професійних груп. Тенденція до запозичення між різними видами дискурсів є показником їх активного взаємопроникнення. По перше, це обумовлено найдинамічнішою природою дискурсу як гнучкого ресурсу соціальної взаємодії, по-друге, все більш розширюються контактами між користувачами різних дискурсів всередині однієї культури, і, по-третє, глобальними процесами, стирають кордони в спілкуванні представників різних культур.
1 2 3