Ім'я файлу: тонус.docx
Розширення: docx
Розмір: 116кб.
Дата: 05.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
ІМПС_КОНТРОЛЬНА РОБОТА 2.docx
саламангличанам.docx
Розширення: docx
Розмір: 116кб.
Дата: 05.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
ІМПС_КОНТРОЛЬНА РОБОТА 2.docx
саламангличанам.docx
Травний тракт.
Зазвичай через судини шлунка й кишок проходить близько 850 мл1хв крові. Сумарний кровотік шлунка в умовах його спокою становить 20-40 мл1хв1100 г. Кровотік варіює в різних шарах і залежить від функціонального стану органа. Так, якщо в спокої через м'язовий шар протікає 10- 15 мл1хв1100 г, а при надходженні їжі-від 50 до 80 мл, то через слизову оболонку в спокої-50-80 мл, а в період перетравлювання - 300-400 мл1хв1100 г. Кровотік у шлунку зростає під впливом власних гормонів травного тракту й інших вазоактивних сполук (гастрину, глюкагону, А, підвищення Р^ та ін.).
Кишки отримують кров із брижових артерій, що відходять від аорти. Венозна кров від них, так само як і від шлунка, перш ніж повернутися до серця, проходить через печінку. Остаточного типу капіляри слизової оболонки тонкої кишки мають діаметр 30-60 нм, що забезпечує проходження досить великих молекул. Коефіцієнт капілярної фільтрації в кишках у 8-10 разів більший, ніж у скелетних м'язах. За відсутності їжі для перфузії відкрито лише 30-40 % капілярів кишок. А через його судини проходить 7-10 мл1хв1100 г крові. Кровотік тонкої кишки інтенсивніший, ніж товстої. Сумарний кровотік слизово-підслизового шару становить близько 80 %, і лише 20 % крові припадає на м'язову оболонку. У період травлення кровотік посилюється, однак інтенсифікація його відбувається також і в слизовому шарі. Збільшення кровотоку може досягати триразового рівня. Його приріст грунтується на впливі вазоактивних метаболітів, травних гормонів секретину і холецистокініну, а також таких біологічно активних сполук, як серотонін, кініни, Н+, СО2.
Крім того, в авторегуляції кишкового кровотоку беруть участь місцеві рефлекторні дуги й міогенні механізми. Нейрогенна регуляція здійснюється симпатичними волокнами. Артерії кишок іннервовані щільніше, ніж вени. Тому при збудженні симпатичного відділу вегетативної нервової системи надходження крові до кишок може різко зменшуватися. Однак судинозвужувальна реакція виявляється не завжди.
Вона залежить, з одного боку, від наповнення кишок, а з іншого, - від характеру адаптивної відповіді. У кишках за наявності хімусу високий кровотік підтримується краще. Під час виконання фізичної роботи кровотік у ньому суттєво знижується лише за відсутності їжі в травному тракті. Водночас емоційний стрес може усунути дилатацію і за наявності хімусу в кишках і тим самим порушити належне співвідношення кровотоку й функціональної активності органа.
Після споживання їжі в системному кровотоку може трохи підвищитися CAT і знизитися ДАТ.
Печінковий кровотік.
Кровопостачання печінки вирізняється тим, що кров до неї притікає артерією і ворітною веною. Ворітною веною кров надходить до органа, пройшовши попередньо через кишки, підшлункову залозу, селезінку. Кров забезпечує виконання трофічної, секреторної, екскреторної, синтетичної і низки інших функцій печінки. Тому кровотік у ній відбувається з надлишком. Але в деяких умовах кровопостачання печінки тимчасово може знижуватись. Цим забезпечується участь органа в перерозподілі крові, тобто депонувальна функція печінки. У спокої через печінку проходить близько 25 % ХОК - до 1400 мл1хв крові, з яких печінковою артерією надходить лише до 350 мл1хв. Близько 800 мл крові печінка отримує від шлунка й кишок, 250-300 мл1хв-від селезінки й підшлункової залози. Від цих органів у печінку надходить кров, що містить ще досить високий рівень кисню, тому 60 % його печінкові клітини отримують із венозної крові, а решту 40 % - з артеріальної.
Основний механізм регуляції печінкового кровотоку - нейрогенний. Симпатичні нерви, звужуючи судини, виконують перерозподільну функцію. Рефлекси системного кровотоку з рецепторів синокаротидної ділянки, легеневих судин й устя порожніх вен знижують печінковий кровотік і тим самим збільшують венозне повернення крові до серця. Місцевою метаболічною регуляцією печінкового кровотоку управляє центральна - рефлекторна.
Кровопостачання селезінки.
Селезінка - одна з ланок макрофагальної і лімфоїдної систем організму. У системі кровообігу вона виконує приблизно ту саму функцію, що й лімфатичні залози в лімфотоку. Кров, проходячи з відносно низькою швидкістю через синуси селезінки, фільтрується, з неї вилучаються "постарілі" й ушкоджені еритроцити, чужорідні антигени й інші шкідливі речовини. Еритроцити захоплюються макрофагальними елементами і руйнуються, а продукти розпаду їх надходять до печінки. Селезінка, крім виконання обмінної функції, бере участь у забезпеченні імунітету.
Селезінка людини, на відміну від собаки, коня і деяких інших тварин, не слугує депо крові. У нормі в ній міститься не більше ніж 60-100 мл крові, що становить лише 1,5-2 % ОЦК, тоді як у собаки і коня у селезінці депонувального типу міститься значно більший відсоток ОЦК. Основна структурна відмінність селезінки обмінного від селезінки депонувального типу - мала кількість непосмугованих м'язових клітин як у її пульпі, так і в капсулі.
Нерви входять у селезінку переважно в судинному сплетенні й меншою мірою, незалежно від них утворюючи сітку, іннервують венозні синуси, капіляри й ретикулярний синцитій. У разі підвищеної симпатичної імпульсації судини селезінки звужуються, і кровотік через неї знижується.
16.Внутрішньоутробний кровотік
У невагітній матці кровотік (30-40 мл1хв) виконує переважно трофічну функцію, і тому його інтенсивність змінюється відповідно до її метаболізму. Під час вагітності інтенсивність кровотоку в матці зростає у 20-40 разів.
Імплантація ембріона супроводжується розширенням маткових судин і утворенням лакун, що містять материнську кров. Тут відбуваються обмінні процеси з кров'ю плода, що надходить капілярами ворсинок хоріона. Між кров'ю матері й плода розміщений плацентарний бар'єр, що складається з ендотелію капілярів пупкових судин і двох шарів клітин, що утворюють стінки ворсинок хірона. Його товщина - 2- 6 мкм, тобто трохи більше, ніж легеневої мембрани. Перехід речовин крізь плацентарний бар'єр відбувається за допомогою дифузії й активного транспортування. По градієнту концентрації дифундують гази, глюкоза, амінокислоти. Однак чимало речовин (Na+, К*, Са2*, вітаміни В], В6, В|2, С) у крові плода містяться в більшій концентрації, ніж у материнській, що свідчить про наявність активного транспортування. Як правило, плацентарний бар'єр непроникний для речовин з молекулярною масою понад 300. Але з цього правила є винятки. Наприклад, через плаценту не проходить А, що має молекулярну масу 183, але проникають великі білки у-глобуліни, що є антитілами.
Наприкінці вагітності судинами матки проходить до 700-800 мл1хв крові, що майже вдвічі перевищує кровотік через плаценту від плода. Проникність для 02 у плацентарної мембрани нижча, ніж у легеневої. Це частково компенсується вищою спорідненістю гемоглобіну плода (НоИ) до кисню.
До організму плода артеріальна кров від плаценти надходить непарною пупковою веною (мал. 112). Частина її відразу спрямовується до
Мал. 112. Кровообіг і газові параметри крові плоди 50 - кровотік, мл1хв, 1,0 - насичення крові киснем
печінки, забезпечуючи інтенсивний розвиток органа. Пройшовши печінку, кров уливається в нижню порожню вену, де разом з іншою частиною артеріальної крові змішується з венозною, що йде від нижньої половини тіла. Разом з цією більш оксигенованою кров'ю з нижньої порожньої вени в праве передсердя надходить і венозна кров з верхньої порожньої вени.
Частина крові з правого передсердя через овальний отвір спрямовується в ліве передсердя і далі - у лівий шлуночок й аорту. Інша частина крові надходить у правий шлуночок і легеневий стовбур. А оскільки легені в плода не функціонують, майже вся кров із правого шлуночка через артеріальну протоку також спрямовується до аорти.
Однак у правому передсерді повного змішування крові, що надходить із нижньої і верхньої порожніх вен, не відбувається. Більш артеріалізована кров нижньої порожньої вени завдяки виступу на стінці правого передсердя спрямовується переважно в ліву половину серця. Ця кров з дуги аорти насамперед надходить у вінцеві судини, до мозку й верхніх кінцівок, що вважають однією з умов для забезпечення кращого розвитку зазначених частин тіла у внутрішньоутробний період. Решта крові, змішуючись із венозною кров'ю великої артеріальної протоки (протоки Боталло), через низхідну аорту направляється до нижньої половини тулуба й плаценти.
Наприкінці вагітності обидва шлуночки функціонують паралельно й перекачують за 1 хв до 750 мл крові. Близько 60 % цієї кількості надходить до плаценти, решта 40 % - до тканин плода.
Перебудова кровотоку в ранній постнатальний період.
Після народження припинення плацентарного кровообігу значно змінює умови кровотоку. Вимикання пупкових артерій різко збільшує периферичний опір великого кола кровообігу. Це зумовлює підвищення АТ: з 60-70 мм рт. ст. внутрішньоутробного періоду до 85-90 мм рт. ст. після народження. З іншого боку, початок легеневого дихання майже в 5 разів знижує гідродинамічний опір судин малого кола кровообігу, що забезпечує різке збільшення кровотоку через них. По-третє, припинення надходження крові з плаценти сприяє зниженню об'єму й тиску крові в правому передсерді, тоді як різке збільшення припливу крові легеневими венами збільшує тиск у лівому передсерді. Унаслідок виникнення градієнта тиску між передсердями ("зліва направо") закривається клапан овального отвору. Зазвичай наприкінці 2 міс. життя початкове функціональне закриття заміщується зарощуванням цього отвору.
Відразу після народження унаслідок підвищення тиску в аорті й зниження тиску в легеневій артерії частина крові через артеріальну протоку тече назустріч потоку, що йшов у внутрішньоутробний період з легеневої артерії в аорту. Але незабаром унаслідок скорочення непосмугованих м'язів протоки кровотік по ній знижується, а через 1-8 діб майже повністю припиняється. Головна причина скорочення - реакція власне непосмугованих м'язових клітин на збільшення напруження кисню в аортальній крові, що надходить тепер з легенів. Але якщо з якоїсь причини відбудеться зниження рівня Р0 артеріальна протока може знову відкритися. Спазм протоки приводить до ішемії стінки, що сприяє розвитку в ній сполучної тканини й анатомічному закриттю протоки. Зазвичай це відбувається в період від 2 до 5 міс.
1 2 3