Укуси отруйних змій небезпечні для життя. Зазвичай змії кусають людину в ногу, коли вона на них наступає. Тому в місцях, де водяться змії, не можна ходити босоніж. Укуси змій найбільш небезпечні, коли отрута потрапляє в кровоносну або лімфатичну судину. При внутрішньошкірному попаданні отрути інтоксикація наростає протягом 1-4 ч. Токсичність отрути залежить від виду змії. Отрута кобри найнебезпечніша для людини. За інших рівних умов отруєння протікає більш важко у дітей і жінок, а також в осіб у стані алкогольного сп'яніння.
Симптоми: пекучий біль у місці укусу, дві глибокі колоті ранки, почервоніння, набряклість, точкові крововиливи під шкірою, бульбашки з рідиною, некротичні виразки, запаморочення, нудота, пітливість, задишка, тахікардія. Через півгодини нога може збільшитися в обсязі майже вдвічі. Одночасно з цим з'являються ознаки загального отруєння: занепад сил, м'язова слабкість, запаморочення, нудота, блювота, задишка, слабкий пульс, падіння артеріального тиску, непритомність, колапс.
Перша допомога:
· вище укушеного місця необхідно накласти джгут або закрутку для запобігання потрапляння отрути в інші частини організму (тільки при укусах кобри на 30-40 хв);
· укушену кінцівку потрібно опустити і спробувати видавити з ранки кров, в якій знаходиться отрута;
· негайно почати інтенсивне відсмоктування ротом протягом 10-15 хвилин отруту з рани (попередньо здавити складку шкіри в області укусу і «відкрити» ранки) і спльовувати вміст; відтягнути кров разом з отрутою з ранки можна за допомогою медичної банки, склянки або чарки з товстими краями.
Для цього в банку (склянку або чарку) треба кілька секунд потримати запалену лучинку або ватку на палиці
і потім швидко накрити нею ранку;
- забезпечити нерухомість ураженої кінцівки (лангету або фіксуючу пов'язку); спокій у положенні лежачи при транспортуванні до лікувального закладу; рясне пиття;
- покласти на рану холод (міхур з льодом); промити рану 10%-вим розчином марганцевокислого калію, доставити потерпілого до лікувальної установи.
Не можна висмоктувати кров з ранки ротом, якщо в роті можуть бути подряпини або зруйновані зуби, через які отрута проникне в кров того, хто надає допомогу.
Не можна робити розріз в місці укусу; давати алкоголь у всіх видах.
Укуси комах (бджіл, ос, джмелів) призводять до появи як місцевих симптомів, так і ознак загального отруєння, а також можуть викликати алергічну реакцію організму. Поодинокі
їх укуси особливої небезпеки не представляють. Якщо в ранці залишилося жало, його потрібно обережно видалити, а на ранку покласти примочку з нашатирного спирту з водою або холодний компрес з розчину марганцевокислого калію або просто холодної води.
Симптоми: обмежена місцева больова запальна реакція: відчуття печіння, болю, почервоніння, набряклість (особливо при укусах в обличчя і шию). Загальнотоксичні явища відсутні. Слабо виражені озноб, нудота, запаморочення, сухість у роті. Якщо загальнотоксичне явище виражено сильно, то це говорить про підвищену чутливість організму до отрути комах і розвитку алергічних реакцій, які можуть служити причиною смерті.
Невідкладна допомога: жало бджоли швидко видалити і отруту видавити з ранки; покласти холод на місце укусу; змочити, закапати в місце укусу галазолином, спиртом, валідолом; прийняти всередину антигістамінні препарати; гаряче питво; при розвитку астматичного синдрому використовувати кишеньковий інгалятор; при розвитку повної асфіксії
- трахеотомія; викликати екстрену «швидку» медичну допомогу.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при укусах тварин та комах не медичними працівниками:
1) при укусах домашніх тварин: а) переконатися у відсутності небезпеки; б) при можливості ізолювати тварину; в) провести огляд постраждалого; г) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
ґ) за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов’язку;
д) за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку; е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
є) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;
2) при укусах диких тварин: а) переконатися у відсутності небезпеки; б) запам’ятати вид тварини, при можливості сфотографувати; в) провести огляд постраждалого; г) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; стерильну пов’язку;
ґ) за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов’язку; д) за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку; е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
є) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;
3) при укусах отруйних змій: а) переконатися у відсутності небезпеки; б) при можливості запам’ятати вигляд змії, що вкусила (колір, розміри, візерунок на її спині тощо); в) забезпечити постраждалому спокій та положення лежачи; г) при укусах в область кінцівки знерухоміти її;
ґ) дати постраждалому випити багато рідини (вода, чай тощо); д) накласти на місце укусу чисту, стерильну пов’язку; е) не намагатися видалити отруту шляхом розрізання та при палення місця укусу, не накладати на місце укусу холодний компрес;
є) якщо впевнені, що дія отрути нейротоксична (викликає параліч м’язів), накласти пов’язку, що тисне, вище місця укусу; ж) при можливості терміново транспортувати постраждалого до лікувального закладу; з) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги чи при транспортуванні до лікарні; и) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;
4) при укусах отруйних павуків необхідно здійснювати послідовність дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку.
9 ТЕМА НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ БОЛЯХ В ЖИВОТІ, ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ КРОВОТЕЧАХ.
Перша допомога при гострих болях в животі
1. Болі в животі. Причини виникнення гострих болей в животі (гострий апендицит, коліт,
панкреатит).
2. Долікарська допомога при гострих болях у животі.
«Гострий живіт» характеризує «катастрофу» в черевній порожнині при нез’ясованій причині.
Він є тривожним сигналом, який потребує термінових заходів для екстреної госпіталізації хворого
є) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;
2) при укусах диких тварин: а) переконатися у відсутності небезпеки; б) запам’ятати вид тварини, при можливості сфотографувати; в) провести огляд постраждалого; г) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; стерильну пов’язку;
ґ) за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов’язку; д) за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку; е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;
є) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;
3) при укусах отруйних змій: а) переконатися у відсутності небезпеки; б) при можливості запам’ятати вигляд змії, що вкусила (колір, розміри, візерунок на її спині тощо); в) забезпечити постраждалому спокій та положення лежачи; г) при укусах в область кінцівки знерухоміти її;
ґ) дати постраждалому випити багато рідини (вода, чай тощо); д) накласти на місце укусу чисту, стерильну пов’язку; е) не намагатися видалити отруту шляхом розрізання та при палення місця укусу, не накладати на місце укусу холодний компрес;
є) якщо впевнені, що дія отрути нейротоксична (викликає параліч м’язів), накласти пов’язку, що тисне, вище місця укусу; ж) при можливості терміново транспортувати постраждалого до лікувального закладу; з) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги чи при транспортуванні до лікарні; и) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;
4) при укусах отруйних павуків необхідно здійснювати послідовність дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку.
9 ТЕМА НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ БОЛЯХ В ЖИВОТІ, ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ КРОВОТЕЧАХ.
Перша допомога при гострих болях в животі
1. Болі в животі. Причини виникнення гострих болей в животі (гострий апендицит, коліт,
панкреатит).
2. Долікарська допомога при гострих болях у животі.
«Гострий живіт» характеризує «катастрофу» в черевній порожнині при нез’ясованій причині.
Він є тривожним сигналом, який потребує термінових заходів для екстреної госпіталізації хворого
в лікувальний заклад.
Причини «гострого живота» багаточисельні і можуть бути згруповані наступним чином:
1. Пошкодження органів черевної порожнини, які прийнято ділити на закриті і відкриті.
Найбільш частою причиною «гострого живота» є пошкодження порожнинних органів шлунково- кишкового тракту і сечового міхура.
2. Запальні захворювання, в тому числі перитоніт, найбільш часта причина «гострого живота» – гострі запальні процеси в червоподібному відростку (апендицит), підшлунковій залозі
(панкреатит).
3. Перфорація порожнинного органу. Частіше всього вона виникає в результаті різних захворювань органів черевної порожнини і заочеревного простору (гострий холецистит, гострий апендицит, виразки, пухлини шлунково-кишкового тракту).
4. Внутрішня кровотеча в просвіт шлунково-кишкового тракту в черевну порожнину (при трубній вагітності) і заочеревний простір (розрив нирки, аневризми черевної аорти).
5. Непрохідність кишечника, яка виникає внаслідок завороту кишок, защемлення кишки, здавлення кишки спайками.
6. Гострі порушення артеріального і венозного кровообігу, які призводять до гангрени кишечника.
7. Запальні процеси в яєчниках, позаматкова вагітність, перекрут ніжки, пухлини або кісти яєчника.
8. У дітей родова травма (із пошкодженням печінки, селезінки і інших органів, вроджена і набута непрохідність кишечника).
Симптоматика і діагностичні заходи
Ведучим симптомом практично у всіх випадках «гострого живота» є біль, локалізований по всьому животі. Чіткої залежності між динамікою захворювання, характером і інтенсивністю болю, а також його локалізацією, як правило, не спостерігається. При обширних ураженнях, які обумовили виникнення «гострого живота», больовий синдром може бути різко виражений і супроводжуватися розвитком шоку або колапсу.
Частим симптомом «гострого живота» є блювота, яка може виникнути в перші години і навіть хвилини захворювання. Блювотна маса складається із залишків їжі, шлункового соку, жовчі або в довші строки захворювання носити каловий характер. При шлунковій кровотечі блювотні маси мають вигляд кавової гущі або містять яскраво-червону кров. Іноді спостерігається ікота, що пов’язано із подразненням діафрагмового нерва. Може бути затримка випорожнення і газів, рідше рідке випорожнення. Важливим симптомом «гострого живота» є зміна характеру випорожнення. Так, мелена (чорне випорожнення або наявність червоної крові) характерні для шлунково-кишкової кровотечі. Переймоподібні болі в животі (наприклад, при печінковій або нирковій кольках, непрохідності кишечника). Хворий може бути неспокійний, стогне, кричить, метушиться. Часто характерний страждальний вираз обличчя, блідість. Форма живота змінена: втягнутий живіт (при перфорації порожнинного органу) або роздутий і асиметричний (при непрохідності кишечника). Язик сухий, з білим, жовтим або бурим нальотом. При промацуванні живота спостерігається дошкоподібний напружений живіт, болючість всієї передньої черевної стінки або окремих її ділянок. Підвищення температури.
Тактика і перша допомога
1. Хворий негайно має бути госпіталізований. Не можна втрачати час на з’ясування причин, оскільки вирішальним у даній ситуації є «фактор часу».
2. Транспортування хворого повинно проводитися обережно. Одночасно бути готовим застосувати реанімаційні засоби.
3. Поки хворого не оглянув лікар і не вирішене питання про операцію, слід утримуватися від
Причини «гострого живота» багаточисельні і можуть бути згруповані наступним чином:
1. Пошкодження органів черевної порожнини, які прийнято ділити на закриті і відкриті.
Найбільш частою причиною «гострого живота» є пошкодження порожнинних органів шлунково- кишкового тракту і сечового міхура.
2. Запальні захворювання, в тому числі перитоніт, найбільш часта причина «гострого живота» – гострі запальні процеси в червоподібному відростку (апендицит), підшлунковій залозі
(панкреатит).
3. Перфорація порожнинного органу. Частіше всього вона виникає в результаті різних захворювань органів черевної порожнини і заочеревного простору (гострий холецистит, гострий апендицит, виразки, пухлини шлунково-кишкового тракту).
4. Внутрішня кровотеча в просвіт шлунково-кишкового тракту в черевну порожнину (при трубній вагітності) і заочеревний простір (розрив нирки, аневризми черевної аорти).
5. Непрохідність кишечника, яка виникає внаслідок завороту кишок, защемлення кишки, здавлення кишки спайками.
6. Гострі порушення артеріального і венозного кровообігу, які призводять до гангрени кишечника.
7. Запальні процеси в яєчниках, позаматкова вагітність, перекрут ніжки, пухлини або кісти яєчника.
8. У дітей родова травма (із пошкодженням печінки, селезінки і інших органів, вроджена і набута непрохідність кишечника).
Симптоматика і діагностичні заходи
Ведучим симптомом практично у всіх випадках «гострого живота» є біль, локалізований по всьому животі. Чіткої залежності між динамікою захворювання, характером і інтенсивністю болю, а також його локалізацією, як правило, не спостерігається. При обширних ураженнях, які обумовили виникнення «гострого живота», больовий синдром може бути різко виражений і супроводжуватися розвитком шоку або колапсу.
Частим симптомом «гострого живота» є блювота, яка може виникнути в перші години і навіть хвилини захворювання. Блювотна маса складається із залишків їжі, шлункового соку, жовчі або в довші строки захворювання носити каловий характер. При шлунковій кровотечі блювотні маси мають вигляд кавової гущі або містять яскраво-червону кров. Іноді спостерігається ікота, що пов’язано із подразненням діафрагмового нерва. Може бути затримка випорожнення і газів, рідше рідке випорожнення. Важливим симптомом «гострого живота» є зміна характеру випорожнення. Так, мелена (чорне випорожнення або наявність червоної крові) характерні для шлунково-кишкової кровотечі. Переймоподібні болі в животі (наприклад, при печінковій або нирковій кольках, непрохідності кишечника). Хворий може бути неспокійний, стогне, кричить, метушиться. Часто характерний страждальний вираз обличчя, блідість. Форма живота змінена: втягнутий живіт (при перфорації порожнинного органу) або роздутий і асиметричний (при непрохідності кишечника). Язик сухий, з білим, жовтим або бурим нальотом. При промацуванні живота спостерігається дошкоподібний напружений живіт, болючість всієї передньої черевної стінки або окремих її ділянок. Підвищення температури.
Тактика і перша допомога
1. Хворий негайно має бути госпіталізований. Не можна втрачати час на з’ясування причин, оскільки вирішальним у даній ситуації є «фактор часу».
2. Транспортування хворого повинно проводитися обережно. Одночасно бути готовим застосувати реанімаційні засоби.
3. Поки хворого не оглянув лікар і не вирішене питання про операцію, слід утримуватися від
застосування знеболюючих засобів, які можуть змінити клініку захворювання і привести медпрацівників до діагностичної і тактичної помилок.
4. Чим раніше хворий буде госпіталізований, а, значить, і раніше поставлений точний діагноз
і проведене адекватне лікування, тим кращий прогноз.
5. Не можна давати хворому їсти і пити.
6. Покласти холод на живіт.
НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ШЛУНКОВО-КИШКОВІЙ КРОВОТЕЧІ
НН ОТЕЧІ
1. Створити спокій (фізичний, психічний), повідомити лікаря.
Сприяє нормалізації артеріального тиску.
2. Надати положення Тренделєнбурга (при колапсі), підняти ножний кінець.
Здійснюється перерозподіл крові.
3. Заборонити пацієнту вживати їжу і воду.
Запобігання подразненню слизової оболонки і виділенню шлункового соку.
4. Накласти міхур з льодом на живіт.
Звужуються судини, досягається тимчасовий гемостаз.
5. Ввести внутрішньовенно 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, 5 мл 12,5
% розчину натрію етамзилату внутрішньом’язово.
Хімічний метод спинення кровотечі.
6. У тяжких випадках внутріш- ньовенно струминно ввести кровозамінні засоби: реоноліглюкін, желатиноль.
Покращується мікроциркуляція.
7. Стежити за загальним станом пацієнта, пульсом, артеріальним тиском
Визначення тяжкості стану пацієнта
10 ТЕМА ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УМОВАХ БОЙОВИХ ДІЙ.
СИНДРОМ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ.
Надання першої медичної допомоги в умовах бойових дій
(в секторі обстрілу)
Надання домедичної допомоги на полі бою є основною запорукою врятування життя пораненому. Аналіз причин загибелі солдатів під час ведення бойових дій вказує на те, що значну їх частину можна було б врятувати при своєчасному та якісному наданні домедичної допомоги. Близько 90 % смертей в бою відбуваються до того, як поранені дістануться медичної установи.Більшість з них несумісні із життям (обширна травма, обширна травма голови тощо). Проте деякі стани, такі як кровотеча з рани на руці або нозі, напружений пневмоторакс і проблеми з дихальними шляхами можна усунути на полі бою. Така допомога і становить різницю між смертю солдата на полі бою і його одужанням у медичній установі. За умови вживання належних заходів самодопомоги, взаємодопомоги і навичок бійця-рятувальника смерті на полі бою можна зменшити на 15–18 %.
Було підраховано, що з усіх потенційно можливих причин смерті, до 90 % з них можна уникнути простим застосуванням джгута при кровотечі з кінцівок, швидкого лікування напруженого пневмотораксу і створення прохідності дихальних шляхів.
Правила надання першої медичної допомоги в зоні вогневого контакту
Правило перше
У секторі обстрілу слід у максимально стислий час надати тільки той мінімальний обсяг допомоги, який дозволить пораненому дожити до закінчення бою або забезпечить його життєздатність під час транспортування в укриття.
4. Чим раніше хворий буде госпіталізований, а, значить, і раніше поставлений точний діагноз
і проведене адекватне лікування, тим кращий прогноз.
5. Не можна давати хворому їсти і пити.
6. Покласти холод на живіт.
НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ШЛУНКОВО-КИШКОВІЙ КРОВОТЕЧІ
НН ОТЕЧІ
1. Створити спокій (фізичний, психічний), повідомити лікаря.
Сприяє нормалізації артеріального тиску.
2. Надати положення Тренделєнбурга (при колапсі), підняти ножний кінець.
Здійснюється перерозподіл крові.
3. Заборонити пацієнту вживати їжу і воду.
Запобігання подразненню слизової оболонки і виділенню шлункового соку.
4. Накласти міхур з льодом на живіт.
Звужуються судини, досягається тимчасовий гемостаз.
5. Ввести внутрішньовенно 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, 5 мл 12,5
% розчину натрію етамзилату внутрішньом’язово.
Хімічний метод спинення кровотечі.
6. У тяжких випадках внутріш- ньовенно струминно ввести кровозамінні засоби: реоноліглюкін, желатиноль.
Покращується мікроциркуляція.
7. Стежити за загальним станом пацієнта, пульсом, артеріальним тиском
Визначення тяжкості стану пацієнта
10 ТЕМА ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УМОВАХ БОЙОВИХ ДІЙ.
СИНДРОМ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ.
Надання першої медичної допомоги в умовах бойових дій
(в секторі обстрілу)
Надання домедичної допомоги на полі бою є основною запорукою врятування життя пораненому. Аналіз причин загибелі солдатів під час ведення бойових дій вказує на те, що значну їх частину можна було б врятувати при своєчасному та якісному наданні домедичної допомоги. Близько 90 % смертей в бою відбуваються до того, як поранені дістануться медичної установи.Більшість з них несумісні із життям (обширна травма, обширна травма голови тощо). Проте деякі стани, такі як кровотеча з рани на руці або нозі, напружений пневмоторакс і проблеми з дихальними шляхами можна усунути на полі бою. Така допомога і становить різницю між смертю солдата на полі бою і його одужанням у медичній установі. За умови вживання належних заходів самодопомоги, взаємодопомоги і навичок бійця-рятувальника смерті на полі бою можна зменшити на 15–18 %.
Було підраховано, що з усіх потенційно можливих причин смерті, до 90 % з них можна уникнути простим застосуванням джгута при кровотечі з кінцівок, швидкого лікування напруженого пневмотораксу і створення прохідності дихальних шляхів.
Правила надання першої медичної допомоги в зоні вогневого контакту
Правило перше
У секторі обстрілу слід у максимально стислий час надати тільки той мінімальний обсяг допомоги, який дозволить пораненому дожити до закінчення бою або забезпечить його життєздатність під час транспортування в укриття.
Якщо на пошкоджену стегнову артерію протягом 2-х хвилин не накладений джгут, то поранений обов’язково загине від непоправної втрати крові.
Якщо на пошкоджені артерії плеча та передпліччя протягом 30-40 хвилин не накладений джгут, то поранений може загинути від непоправної втрати крові.
Якщо поранений у стані коми протягом 5-6 хвилин не буде повернутий на живіт, то він може загинути від западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи.
Правило друге
У секторі обстрілу слід у максимально стислий час надати тільки той мінімальний обсяг допомоги, який дозволить пораненому дожити до закінчення бою або забезпечить його життєздатність під час транспортування в укриття.
У тимчасовому укритті час надання першої медичної допомоги для підготовки пораненого до транспортування на наступний етап евакуації не повинно перевищувати 4-х хвилин.
Тактика дій у секторі обстрілу, коли поранений не подає ознак життя
Якщо поранений не подає ознак життя: не кричить, не ворушиться і не реагує на навколишні подразники, то можна припустити тільки три варіанти його стану:
Перший варіант стану пораненого – клінічна смерть
Побачити ознаки клінічної смерті можна тільки в укритті. Нанести прекардіальний удар і проводити серцево-легеневу реанімацію, можна тільки після звільнення пораненого від бронежилета.
Дії: Повернути на живіт і залишити до закінчення бою або транспортувати в укриття в положенні
«лежачи на животі».
Другий варіант стану пораненого – він живий
У пораненого немає свідомості, але є пульс на сонній артерії (кома). У положенні на спині він у будь-яку секунду може загинути: удавитися язиком або захлинутися блювотними масами.
Пораненого в умовах бою може врятувати тільки поворот на живіт. Цей мінімальний обсяг допомоги можна виконати в секторі обстрілу
Дії: Повернути на живіт і залишити до закінчення бою або транспортувати в укриття в положенні
«лежачи на животі».
Третій варіант стану пораненого – він мертвий
Будь-яка допомога втратила всякий сенс, але побачити ознаки біологічної смерті можна тільки в укритті.
Дії: Повернути на живіт і залишити до закінчення бою або транспортувати в укриття в положенні
«лежачи на животі».
Пояснення: У секторі обстрілу не можна зняти шолом-маску, бронежилет, подивитися зіниці і промацати пульс на сонній артерії. Поворот на живіт і транспортування пораненого в положенні
«лежачи на животі» дозволить зберегти життя в стані коми – найчастішої причини смерті на полі бою.
Чому поранені в стані коми, що лежать на спині, часто гинуть у перші хвилини після втрати свідомості
Розвиток коми обов’язково супроводжується блювотою, пригніченням ковтального і кашльового рефлексів. Поранений, що лежить на спині, обов’язково захлинеться блювотними масами.
Багатовікове солдатське повір’я: «Якщо убитий воїн впав на спину, то він швидше за все убитий», – на жаль, часто відповідає дійсності.
Увага! Поранені в стані коми, що лежать на спині, часто гинуть протягом 5-10 хвилин.
Чому поранені в стані коми, що лежать на животі, частіше виживають на поле бою
У пораненого, лежачого на животі, відбувається мимовільне очищення дихальних шляхів. У цьому випадку солдатська прикмета, яка стверджує, що убитий воїн, що впав обличчям вниз, швидше за все живий – часто має практичне підтвердження.
Увага! Поранені в стані коми повинні чекати надання кваліфікованої медичної допомоги або транспортуватися з поля бою в положенні «лежачи на животі».
Правила повороту пораненого на живіт з наступним залишенням його на місці до закінчення
бою
Правило перше
Завести руку пораненого за його голову.
Пояснення: У стані коми або клінічної смерті не можна виявити ознаки пошкодження шийного відділу хребта. Тому поворот на живіт слід здійснювати з обов’язковою підстраховкою шийного відділу хребта. Заведена за голову рука підстраховує шию і відіграє роль осі, яка значно прискорює
і полегшує поворот пораненого на живіт.
Правило друге
Щільно притиснувшись до землі, захопити пораненого за далеке від себе плече і різко повернути його на живіт не піднімаючи свою голову і плечі вище голови пораненого.
Норматив: Час повороту пораненого на живіт не повинен перевищувати 5-ти секунд.
Правило третє
Залишити пораненого в положенні «лежачи на животі» і продовжити вирішення бойового завдання, якщо немає можливості транспортувати його в безпечне місце.
Пояснення: У пораненого в стані коми і, лежачого на животі, відбувається мимовільне очищення дихальних шляхів. За відсутності несумісних з життям ушкоджень, у нього є реальний шанс дожити до закінчення бою.
Правила повороту пораненого на живіт для транспортування в укриття
Правило перше
Завести руку пораненого за його голову і захопити його за далеке від себе плече.
Пояснення: У стані коми або клінічної смерті не можна виявити ознаки пошкодження шийного відділу хребта. Тому поворот на живіт слід здійснювати з обов’язковою підстраховкою шийного відділу хребта. Заведена за голову рука підстраховує шию і грає роль осі, що значно прискорює і полегшує поворот пораненого на живіт.
Правило друге
Захопити пораненого за далеке від себе плече, щільно притиснутися до його тулуба і ногою захопити його гомілку.
Пояснення: Захоплення за далеке від себе плече і захоплення гомілки своєю ногою дозволять максимально швидко і з мінімальними зусиллями перекотити пораненого на себе.
Правило третє
Захопити своєю ногою гомілку пораненого і різко повернутися з ним на спину.
Норматив: Час повороту пораненого на живіт у положенні лежачи для подальшого транспортування в укриття не повинно перевищувати 5-ти секунд.
В секторі обстрілу домедичну допомогу надають у вигляді само чи взаємодопомоги у відповідності до тактичної обстановки, в подальшому поранений транспортується в укриття, де ризик контакту із ворогом зведений до мінімального, а рятувальник і поранений знаходяться в безпеці.
Травматичний токсикоз, або Синдром тривалого здавлення (Синдром тривалого стиснення (СТС),
Синдром тривалого роздавлювання тканин (СТРТ), Синдром тривалого роздавлювання (СТР),
Синдром Байуотерса, Краш-синдром, м'язово-нирковий (міоренальний) синдром) — синдром тривалого розтрощування тканин, що виникає при тривалому стисканні ділянок тіла важкими предметами або при тривалому перебуванні в одному положенні на твердій поверхні чи фіксованому положенні (як от застрягання в селевій багнюці).
Синдром тривалого здавлювання (СТЗ) — надзвичайно тяжке пошкодження, яке може виникати при тривалому здавлюванні тканин через усмоктування продуктів порушеного обміну речовин.
1 2 3