Ім'я файлу: КІ_перша_медична_допомога.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1436кб.
Дата: 11.05.2022
скачати

ТЕМА 3 ОЦІНКА СТАНУ СВІДОМОСТІ. ПОНЯТТЯ ПРО КОМИ, ПРИНЦИПИ НЕВІДКЛАДНОЇ
ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ.
Оцінка стану свідомості буває дуже важкою, напр., у пацієнтів із розладами мови або депресією, або у тих, що отримують міорелаксанти. При оцінюванні стану свідомості велике діагностичне
і прогностичне значення мають: відкривання очей, мовна реакція, реакція на больовий подразник.
Найчастіше використовується шкала Глазго →. При оцінюванні береться до уваги найкраща відповідь. Обстеження слід повторювати з певними проміжками часу, спостерігаючи динаміку змін стану свідомості. Обов'язково необхідно оцінити ширину зіниць, величину очних щілин та розташування очних яблук і, якщо можливо, їхні рухи.
Шкала Глазго
Оцінювана
реакція
Ступінь порушення
Кількість
балів
відкривання очей спонтанне
4 на прохання
3 у відповідь на больовий подразник
2 відсутність реакції
1 мовна реакція правильна, пацієнт повністю зорієнтований
5 відповідає, але здезорієнтований
4 вживає неадекватні слова
3 видає незрозумілі звуки
2 відсутність реакції
1 рухова реакція на прохання
6 здатний злокалізувати больовий подразник
5 правильна згинальна реакція (уникання у відповідь на больовий подразник)
4 патологічна згинальна реакція (декортикація)
3 розгинальна реакція (децеребраційна ригідність)
2 відсутність реакції
1

Кома син. коматозний стан — гострий патологічний стан, який характеризується прогресуючим пригніченням функцій ЦНС із втратою свідомості, порушенням реакції на зовнішні подразники, розладами дихання, кровообігу та іншими наростаючими функціями життєзабезпечення організму. Кома виникає як ускладнення багатьох захворювань, що супроводжуються значними змінами умов функціонування ЦНС, або як прояв первинного пошкодження структур головного мозку.
За походженням коми класифікують на:

Первинно церебральну, або неврологічну кому, яка супроводжується пригніченням функцій ЦНС через первинне ураження головного мозку (інсульт, епілепсія, черепно- мозкова травма, енцефаліт, пухлина головного мозку);

Кома при ендокринних захворюваннях (цукровий діабет, тиреотоксикоз), зумовлену порушенням метаболізму;

Токсичну кому, зумовлену впливом екзогенної отрути або ендогенної інтоксикації при печінковій та нирковій недостатності;

Кому, зумовлену порушенням газообміну, яка зазвичай пов’язана з недостатнім надходженням кисню ззовні, з порушенням його транспорту при анемії, тяжких гострих розладах кровообігу, а також при дихальній недостатності.
Перша допомога – це проведення найпростіших медичних заходів для порятунку життя, зменшення страждань потерпілого від надзвичайної ситуації і попередження розвитку можливих ускладнень. Професійно таку допомогу надають, звичайно ж, медики, але не завжди швидка допомога може прибути вчасно на місце події. Тому вміння кожного з нас надати першу необхідну допомогу постраждалим до прибуття служб порятунку може відіграти вирішальну роль у порятунку життя людини.
Основні принципи надання першої допомоги:

правильність і доцільність (якщо ви не впевнені в своїх діях – краще утриматись; головне правило першої допомоги – не нашкодити);

швидкість;

продуманість, рішучість, спокій.
ЯК НАДАТИ ПЕРШУ ДОПОМОГУ
Алгоритм ваших дій має бути таким:
1. Оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним: забезпечити власну безпеку, а також безпеку потерпілого та людей навколо.
2. Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).
3. За необхідності викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також інші екстрені служби (поліцію, аварійно-рятувальну службу, службу газу тощо).
4. Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.
5. Забезпечити прохідність дихальних шляхів.
6. Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.
7. Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу
і серцево-легенева реанімація була вдалою.
8. Не залишати постраждалого та контролювати стан його життєвих функцій до прибуття екстрених служб.
Якщо ви не маєте відповідних навичок для надання допомоги, слід звернутись за допомогою до
інших присутніх на місці події.
ТЕМА 4 ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНКА АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ, ПУЛЬСУ, ЧАСТОТИ ДИХАННЯ. ОСНОВНІ
ПРИНЦИПИ ПОРУШЕНЬ ГЕМОДИНАМІКИ, ПОНЯТТЯ ПРО ЗОМЛІННЯ, КОЛАПС, ШОК. ПРИНЦИПИ
НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ

Артеріальний тиск рутинно вимірюють за допомогою сфігмоманометра (тонометра). Окрім того
існує методика прямого вимірювання артеріального тиску, під час катетеризації артерії. Існує два основних методи вимірювання артеріального тиску, на основі яких реалізовані неінвазивні тонометри:
Метод Короткова (механічний) — метод базується на повному перетисканні манжетою плечової артерії і прослуховування тонів (які згодом дістали назву тони Короткова), що виникають при випусканні повітря з манжети, доки кровопотік через артерію знов не стане вільним.
Осцилометричний метод (електронний) — вимірювання артеріального тиску проводиться електронним приладом, який фіксує осциляції тиску повітря, за допомогою датчика тиску.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПУЛЬСУ
Пульс – це поштовхоподібні коливання стінок судин, які виникають під час руху крові при вигнанні
її з серця. Пульс досліджують шляхом притиснення в місцях поверхневого розташування судин. У терапевтичній практиці найчастіше пульс прощупують на променевій артерії, якщо ж дослідження на ній утруднене, можливе визначення пульсу на сонній, стегновій, скроневій артеріях та ін. При дослідженні пульсу визначають у чіткій послідовності його характеристики: симетричність, ритмічність, частоту, наповнення й напругу, форму пульсової хвилі.
Частота дихальних рухів — число дихальних рухів (циклів вдих-видих) за одиницю часу (зазвичай хвилину). Є одним з основних і найстаріших біомаркерів.
Підрахунок числа дихальних рухів здійснюється за кількістю переміщеньгрудної клітки і передньої черевної стінки. Зазвичай у ході об'єктивного дослідження спочатку визначають і підраховують пульс, а потім — число дихальних рухів за хвилину, визначають тип дихання
(грудний, черевний або змішаний), глибину і його ритм.
Розлади кровообігу пов̓язані зі змінами функції серця, артерій, мікросудин, вен, порушенням реологічних властивостей крові, проникності гістогематичного бар̓єра або нейрогуморальної регуляції. Окремі ланки серцево-судинної системи функціонують у тісному взаємозв̓язку, тому зміни, що виникають в одній із них, впливають на функцію всіх інших. При цьому можливі зміни тканинного метаболізму аж до ураження і загибелі клітин і стромальних структур. Порушення кровообігу можуть мати загальний характер, коли змінюється функція всієї кровоносної системи, або ж відноситися до окремих ділянок судинного русла. У морфологічній картині уражень, зумовлених розладами крово- і лімфообігу, поєднуються ознаки як загальні, так і зумовлені структурно-функціональними особливостями цієї тканини.
Загальні і місцеві порушення кровообігу, які відзначають при багатьох захворюваннях, ускладнюють їх перебіг. На сьогодні розрізняють наступні види порушень: артеріальне і венозне повнокров̓я (гіперемія), ішемія, стаз крові, тромбоз, ДВЗ-синдром, емболія, інфаркт, кровотеча і крововилив.
Зомління — це тимчасова втрата свідомості, внаслідок зниження мозкової перфузії (припинення мозкового кровоплину на 6–8 с або зниження кількості кисню, що надходить до мозку, на 20 %).
Зомління має раптовий початок, минає зазвичай самостійно та швидко (<20 с). Пресинкопальний

стан — це стан, при якому хворий відчуває, що зараз відбудеться втрата свідомості, але вона може не настати (симптоми як перед втратою свідомості).
Із зомліннями часто плутають: приступоподібні стани без втрати свідомості (падіння, каталепсія, приступи падіння, психогенні псевдозомління) та з частковою або повною втратою свідомості
(метаболічні порушення [гіпоглікемія, гіпоксія, гіпервентиляція з гіпокапнією], епілепсія, отруєння).
Найчастіші причини короткотривалих втрат свідомості
Перша допомога
1. Оцініть стан пацієнта за схемою ABCD BLS (спочатку голосно запитайте, напр., «Як Ви себе почуваєте?» та делікатно потрясіть, щоб перевірити реакцію на подразнення).
2. Відновіть прохідність дихальних шляхів (після травм [особливо голови та шийного відділу хребта] без відгинання голови та без рухів головою )
3. Якщо втрата свідомості виникла внаслідок травми або підозрюєте травму шийного відділу хребта → стабілізуйте шийний відділ хребта та проведіть швидке травма-обстеження
4. Якщо в потерпілого немає раптової зупинки кровообігу, травми і конвульсій, підніміть його ноги вверх — це є корисним при гіпотензії, хоча може погіршити вентиляцію.
5. Якщо втрата свідомості триває, а у пацієнта не було травми і він дихає самостійно → вкладіть його в безпечній позиції
6. Оберігайте хворого від дії екстремальних температур зовнішнього середовища (перегріву або переохолодження). Якщо втрата свідомості могла бути спричинена зовнішніми чинниками (напр., екстремальні температури, отруєння леткими речовинами [найчастіше окисом вуглецю]) → винесіть пацієнта у безпечне місце (перенесення особи, що не зазнала травм)
Шок (згідно до ESICM 2014) — це генералізована форма гострої недостатності кровообігу, яка становить загрозу для життя і пов'язана з недостатнім споживанням кисню клітинами. Це стан, при якому серцево-судинна система не забезпечує тканини киснем у кількості, адеватній до їх потреб
(але єдиною або домінуючою причиною зменшеного транспортування кисню не є дихальна недостатність чи анемія). В результаті виникає дизоксія на клітинному рівні (втрачається незалежність між утилізацією кисню та його надходженням), яка призводить до посилення анаеробного метаболізму і збільшення продукції лактату. Найчастіше супроводжується зниженням артеріального тиску (гіпотензією), який, однак, може бути в межах норми (та навіть підвищеним) у початковій фазі шоку (яку називають компенсованим шоком).
ТЕМА 5 ГОСТРІ ОТРУЄННЯ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОТРУТ, ШЛЯХИ ЇХ ПОТРАПЛЯННЯ В
ОРГАНІЗМ, ПРИНЦИПИ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ.
Отруєння – це порушення роботи різних органів людського тіла в наслідок попадання до організму людини різних отруйних речовин (отрути). Якщо до організму потрапляє велика кількість отруйних речовин за короткий проміжок часу (наприклад, дуже велика кількість алкоголю було вжито за один раз) виникає гостре отруєння. Якщо ж отруйна речовина впливає на людину маленькими порціями протягом відносно тривалого періоду часу
(наприклад, вдихання парів клею щодня), отруєння називається хронічним. Його симптоми можуть буди не так виражені, як при гострому отруєнні, але також потребують обов’язкової медичної допомоги.

ОТРУТИ — хімічні сполуки, які за певних умов (надмірна доза, зміна реактивності організму та ін.) можуть виявляти шкідливий вплив на людей і тварин, порушуючи життєво важливі функції організму, викликаючи патологічні зміни, а в ряді випадків і смерть.
Токсикологічна класифікація отрут
Загальні принципи надання невідкладної допомоги
при гострих отруєннях
Невідкладна допомога при гострих отруєннях полягає в сукупному проведенні наступних лікувальних заходів: прискореному виведенні токсичних речовин з організму; специфічної терапії, що сприятливо змінює перетворення токсичної речовини в організмі чи зменшуючій його токсичність; симптоматичної терапії, спрямованої на захист і підтримку тієї функції організму, що переважно уражається даною токсичною речовиною.
На місці події необхідно установити причину отруєння, з'ясувати вид токсичної речовини, її кількість і шлях надходження в організм, по можливості довідатися час отруєння, концентрацію токсичної речовини в розчині чи дозування в лікарських препаратах.
При отруєннях токсичними речовинами, прийнятими усередину, обов'язковим і екстремальним заходом є промивання шлунка через зонд. Для промивання шлунка використовують 12 – 15 літрів води кімнатної температури порціями 300 – 500 мол.
При важких формах отруєнь у хворих, що знаходяться в несвідомому стані (отруєння снотворними препаратами й ін.), промивають шлунок повторно 2 – 3 рази в першу добу після отруєння, тому що в зв'язку з різким уповільненням усмоктування в стані глибокої коми в шлунково-кишковому тракті може зберігатися значна кількість не всмоктаної токсичної речовини. По закінченню промивання в шлунок вводять 100 – 150 мол 30% розчину сульфату натрію чи вазелінової олії як проносний засіб.
Не менш важливо раннє звільнення кишечнику від токсичних речовини за допомогою високих сифонових клізм.
Загальна токсична дія
Токсичні речовини
Нервово-паралітична дія (бронхоспазм, задуха, судоми та паралічі)
Фосфорорганічні інсектициди (хлорофос, карбофос), деякі алкалоїди (нікотин, анабазин), БОР (зарин)
Шкірно-резорбтивна дія (місцеві запальні та некротичні зміни у поєднанні із загальнотоксичними резорбтивними явищами)
Дихлоретан, гексахлоран, БОР (іприт, люїзид), оцтова есенція, арсен та його сполуки
Загальнотоксична дія (гіпоксичні судоми, кома, набряк мозку, параліч)
Синільна кислота та її похідні, чадний газ, алкоголь та його сурогати, БОР (хлорціан)
Задушуюча дія (токсичний набряк легень)
Оксиди нітрогену, БОР (фосген, дифосген)
Сльозоточива та подразнювальна дія (подразнення зовнішніх слизових оболонок)
Хлорпікрин, БОР (Сі-Ес, адамсит), пари сильних кислот і лугів
Психотична дія (порушення психічної активності, свідомості
Наркотики (кокаїн, опій), атропін, ЛСД (діетиламід лізергінової кислоти)

У коматозному стані хворого, при відсутності кашлевого і ларингеального рефлексів, з метою запобігання аспірації блювотних мас у дихальні шляхи промивають шлунок після попередньої
інтубації трахеї трубкою з роздувною манжеткою.
Протипоказане призначення блювотних засобів і блювоти роздратуванням задньої стінки в маленьких дітей (до 5 років), у хворих у сопорозному чи несвідомому стані, а також в отруєних припікальними отрутами.
Для всмоктування речовин, що знаходяться в шлунково-кишковому тракті токсичних, застосовується активоване вугілля з водою (у виді кашки по одній столовій ложці усередину до і після промивання шлунка) чи 5 - 6 таблеток карболену.
При інгаляційному отруєнні потрібно, насамперед, винести потерпілого на чисте повітря, укласти, забезпечити прохідність дихальних шляхів, звільнити від одягу, що стискує, дати інгаляцію кисню. Лікування проводять у залежності від виду, що викликало отруєння речовини.
При влученні токсичних речовин на шкіру необхідне обмивання шкірних покривів проточною водою.
6 ТЕМА НЕВІДКЛАДНА ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПІД ЧАС НАПАДУ ЯДУХИ, КАШЛЮ.
При виникненні у хворого гострого нападу задишки необхідно терміново викликати бригаду "Швидкої допомоги" і прийняти термінові заходи для полегшення дихання: обмежити фізичну активність; при важкій задишці усадити хворого в крісло або на ліжку; надати хворому піднесене (сидяче) положення, підклавши підголівник або декілька подушок під спину, або підвівши верхню частину функціонального ліжка; заспокоїти хворого і пояснити йому, що після того, як почнеться лікування, задишка відпустить; постаратися перемкнути увагу хворого; звільнити хворого від важкої ковдри і одягу; забезпечити максимальний притік свіжого повітря, відкривши кватирку або вікно;
інгаляції зволоженим киснем вдома; проводити контроль частоти, глибини і ритму дихання.
Якщо задишка носить хронічний характер і пов`язана з хронічним бронхітом або емфіземою легенів: курцям необхідно кинути палити; більше бувати на свіжому повітрі, уникати пилу, диму, різких запахів; більше відпочивати; остерігатися простуди і грипу;

пройти курс навчання дихальної гімнастики і спеціальних вправ у лікаря лікувальної фізкультури; пройти курс фізіотерапії у лікаря фізіотерапевта; за призначенням лікаря, тримати удома антибактеріальні препарати широкого спектру дії і, у разі приєднання інфекції, починати якомога раніше їх прийом.
Якщо задишка пов`язана з алергічними захворюваннями легенів, наприклад, бронхіальною астмою: необхідно запобігати контакту хворого з алергеном; забезпечити його інгалятором з тим препаратом, який до нападу призначив йому лікар; при утрудненому відділенні мокротиння застосовувати наявні відхаркувальні засоби.
7 ТЕМА НЕВІДКЛАДНА ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ЗА НАЯВНОСТІ БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ В
ГРУДНІЙ КЛІТЦІ, ПРИ ГІПЕРТОНІЧНОМУ КРИЗІ
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі не медичними працівниками:
1) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру причину виклику;
2) перемістити постраждалого на спину чи надати зручне для нього положення;
3) розстібнути одяг у постраждалого;
4) забезпечити надходження свіжого повітря в приміщення;
5) запитати у постраждалого про прийом фармакологічних препаратів, які рекомендовані його лікуючим лікарем. У випадку їх наявності – допомогти прийняти постраждалому ліки;
6) при можливості дати постраждалому розжувати таблетку аспірину (незалежно від прийому інших препаратів) за умови відсутності у нього алергічної реакції;
7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим;
Найважливіші фактори ризику, які викликають ці захворювання, є такі:

Підвищений рівень холестерину в крові,

Високий артеріальний тиск,

Куріння,

Нераціональне харчування,

Недостатня фізична активність,

Надлишкова вага тіла,

Психоемоційні перевантаження,

Зловживання алкоголем,

Надмірне вживання солі.
Серцевий напад при стенокардії супроводжується стискаючими, ниючими, здавлюючими, іноді ріжучими, нестерпними болями в ділянці серця, за грудиною, в лівій половині грудної клітки, які віддають в ліве плече, лікоть, кисть, часто в шию, нижню щелепу, язик, горло. Сигналом нападу стенокардії часто бувають відчуття стискання, важкість , дискомфорт в грудній клітці, загальна слабкість. Серцевий приступ часто супроводжується блідістю шкіри, пітливістю, похолодінням кінцівок, серцебиттям, перебоями в ділянці серця, відчуттям страху.
Ліквідація болю є одним з першочергових завдань при серцевому нападі.

Хворого потрібно покласти, а якщо неможливо, посадити. Забезпечити доступ свіжого повітря, зняти або розстебнути одежу, яка стискає дихання, покласти на ділянку серця гірчичник, а до рук і ніг – грілки чи пляшки з гарячою водою.
Першочерговими медикаментами є валідол, нітрогліцерин, корвалол, валеріана. Валідол в таблетці беруть під язик до повного її розчинення, розчин валідолу капають на шматочок цукру (3 -
5 крапель). Біль знімається через 10- 15 хвилин на кілька годин. Якщо ефекту від валідолу немає, слід використати нітрогліцерин, який випускається в таблетках, розчині чи спреї. Лікувальний ефект наступає негайно після прийому препарату і триває 15- 20 хвилин. Якщо одна таблетка нітрогліцерину не зняла серцевого нападу, слід повторити прийом кожні 4- 5 хвилин.
Нітрогліцерин слід приймати в положенні сидячи або лежачи, він може викликати зниження артеріального тиску, головокружіння, шум в голові, головні болі.
Якщо серцевий напад не знімається нітрогліцерином протягом 15 -20 хвилин, слід негайно викликати швидку медичну допомогу!
Паралельно з нітрогліцерином можливе використання корвалолу, валокордину, настоянки глоду чи собачої кропиви, 25-30 крапель на 50 мл води. Для профілактики тромбоутворення потрібно розжувати 1 таблетку аспірину.
Актуальною проблемою сучасної кардіології є гіпертонічні кризи (ГК). Вони зустрічаються часто (у
25–40 % випадків) і є небезпечними при артеріальній гіпертензії (АГ). Незважаючи на те що діагностика ГК проводиться легко і цьому питанню присвячена величезна кількість науково- практичних робіт, смертність при розвитку ГК у хворих на гіпертонічну хворобу залишається дуже високою. Відомо, що смертність при ГК в Україні серед усіх країн Європи залишається найбільш високою.
Хворі, які перенесли ускладнений ГК, помирають протягом наступних 3 років від хронічної ниркової недостатності (ХНН) (рівень доказів А), інсультів (В). Цей ризик збільшується з віком (А) та тривалістю артеріальної гіпертензії (В).
Гіпертонічний криз - це гострий значний підйом артеріального тиску (АТ), що супроводжується клінічною симптоматикою ураження органів мішеней у результаті нервовосудинних і гуморальних порушень. При ГК відбувається підвищення систолічного АТ на 20–100 мм рт.ст., діастолічного АТ
— на 10–50 мм рт.ст. або до 210/120 мм рт.ст.
Причиною різкого підвищення АТ є фактори, що сприяють розвитку ГК (надмірне вживання кухонної солі, різні зміни кліматометеорологічних факторів, стресові ситуації, гостра відміна бета- адреноблокаторів (БАБ), клофеліну, допегіту після тривалого їх застосування; зловживання міцною кавою, заваркою чаю, тютюнопаління, вживання алкоголю; гіперінсоляція; зміна гормонального спектра в жінок при клімаксі, перед менструацією тощо).– це раптове значне підвищення артеріального тиску від нормального або підвищеного рівня, яке майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладів з боку органів - мішеней (мозку, серця, нирок) або вегетативної нервової системи та інше.
8 ТЕМА НЕВІДКЛАДНА ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ УКУСАХ КОМАХ, ЗМІЙ. ПОНЯТТЯ ПРО
АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ.

1   2   3

скачати