Тези
1. «Дао-де-цзин» («Канон шляху та благодаті»)
Дао первинне щодо всього, що є, воно породжує всі речі, навіть Небо є
породженням дао. Дао — це благий, гармонійний хід подій, що проявляє себе у різних формах благодаті (де): вірності, відданості та справедливості.
Термін «де» бере свій початок у найдавніших китайських текстах. Переклад його як «благодать» багатоплановий. Де — це, за уявленнями китайців, сила, яка живить те, що росте, робить плідним.
2. У легізмі ми бачимо проповідь верховенства закону як волі володаря, що сприяло поширенню писаних законів, спеціальних законодавчих установлень від імені влади, тобто по суті принципів правової держави, однак ця держава — авторитарна. Воля та інтереси народу в ній нехтуються і в них не вбачали нічого розумного
3. Головною метою моїзму було встановлення миру у всій Піднебесній та задоволення мінімальних матеріальних потреб максимальної кількості людей, а також висування на державні посади людей за здібностями та заслугами, а не за походженням та знатністю.
4. Гімни, які безпосередньо проголошувалися в ритуалі, складають
так звані самхіти (збірки) священних текстів.
До кожної з них був укладений додаток, у якому роз’яснювались правила застосування цих магічних формул і величальних пісень. Ці додатки називались брахмани.
Окрім нього, ведична література містить тексти, в яких роз’яснюється світобудова, місце людини у світі, призначення обрядових дійств, етичні засади взаємин між людьми, належного способу життя людей, їх перевтілення після смерті тощо. Ці частини — аран’яки та упанішади — і стали світоглядним підґрунтям індійської філософії.