Ім'я файлу: курсовая Організація державних фондів цільового призначення в Ук
Розширення: doc
Розмір: 363кб.
Дата: 10.02.2021
скачати
Розширення: doc
Розмір: 363кб.
Дата: 10.02.2021
скачати
СУМИ 2003р.
-1-
Зміст.
Тема : Сутність державного кредиту.
Стор.
Вступ
1. Економічна сутність і роль державного кредиту. 3 - 6
2. Функції і форми державного кредиту. 7 - 14
3. Класифікація державних позик і джерела їх погашення. 15– 18
Висновки. 19 - 21
Використана література. - 22 -
-2-
Вступ.
Дана курсова робота написана на тему : “ Сутність державного кредиту та його основні форми”. Вона має ціль дати уявлення про роль державного кредиту в житті суспільства , причини виникнення кредиту , сутність кредиту, основні форми кредиту.
У першій частині курсової роботи ми розглянемо економічну сутність і роль державного кредиту. Дізнаємось про доцільність і об’єктивну необхідність використання державного кредиту , а також про призначення державого кредиту
До другої частини курсової роботи входить теоретичне питання “Функції державного кредиту”. Тут ми розглянемо, що державний кредит як фінансова категорія виконує три функції: розподільну, регулювальну і контрольну.
До другої частини курсової роботи входить також теоретичне питання “Форми державного кредиту”. Ми дізнаємось, що державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім., що основною метою державних зовнішніх позик є сприяння зміцненню економічного потенціалу, подолання фінансових труднощів країни- одержувача, надання продовольчої допомоги.
У третій частині ми розглянемо класифікацію державних позик і джерела їх погашення. Ми з’ясуємо , що державні позики є основною формою державного кредиту, класифікація державних позик здійснюється за 9-ю ознаками.
Після розглянутих питань зробимо висновки.
-3-
1. Економічна сутність і роль державного кредиту.
Державний кредит являє собою доволі специфічну ланку державних фінансів. Він не має ні окремого фінансового фонду ( кошти , що мобілізуються за його допомогою , проходять, як правило, через бюджет), ні обособленого органу уравління. Разом з тим він характеризує особливу форму фінансових відносин і тому виділяється в окрему ланку.
Державний кредит за своєю економічною сутністю- це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і физичними та юридичними особами – з іншого,за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.
Основна класична форма державно-кредитних відносин, коли держава виступає позичальником коштів. При цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб.
Будучи кредитором , держава за рахунок коштів бюджету надає на платній основі за умови обов’язкового повернення кредити юридичним і фізичним особам. Обсяг таких операцій значно менший, ніж при попередній формі.
У тих випадках , коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов’язань , взятих на себе фізичними чи юридичними особами, вона є гарантом (умовний державний кредит). Оскільки державні гарантії, як правило, розповсюджуються на недостатньо надійних позичальників, то вони призводять до зростання витрат із централізованих грошових фондів. У сфері міжнародних економічних відносин держава може виступати як у ролі позичальника , так і кредитора.
Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. Державний кредит є зворотним, терміновим і платним. Разом з тим, між державним та банківським
- 4 -
кредитом, як класичною формою кредитних відносин , існують суттєві відмінності.
Банківський позиковий фонд використовується для кредитування підприємств з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності. Кредити можуть одержувати й приватні особи. Відмітною рисою банківського кредитування суб’єктів господарювання є продуктивне використання позичкового фонду ( або з метою розвитку соціальної інфраструктури виробничих колективів). Використання кредитних ресурсів як капіталу створює умови для погашення кредиту і виплати процентів за рахунок збільшення вартості додаткового продукту.коли ж мова йде про державний кредит, то отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади , перетворюючись, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.
Державний кредит- це відносини вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту. У сферу державно-кредитних відносин надходять частина прибутків і грошових фондів, сформованих на стадії первинного розподілу. Звичайно ними є тимчасові вільні кошти населення і підприємств, проте за певних умов населення та трудові колективи можуть свідомо йти на обмеження споживання. У цих випадках джерелом державного кредиту стають засоби, призначені для поточного споживання чи фінансування необхідних виробничих або соціальних витрат підприємства. В умовах тоталітарної системи управління подібне обмеження поточних потреб може відбуватися і з примусу держави.
Формування додаткових фінансових ресурсів держави за рахунок мобілізації тимчасово вільних коштів населення, підприємств і організацій – це одна сторона державно- кредитних відносин. Іншою їх стороною виступають фінансові зв’язки, обумовлені зворотністю і платністю засобів додатково мобілізованих державою. Виплата прибутків кредиторам забезпечується переважно за рахунок бюджетних надходжень. При цьому коло платників податків не збігається з колом
- 5 -
власників державних цінних пеперів. Навіть якщо припустити неможливе, що контингентом власників цінних паперів, то й у цьому випадку будуть спостерігатися структурні розбіжності: розмір податків, які вносить до бюджету кожний власник цінних паперів , не збігається з величиною одержуваних ним прибутків від державно- кредитних операцій. Це означає, що й інша сторона державно- кредитних відносин має перероздільний характер.
Об’єктивна необхідність використання державного кредиту на задоволення потреб суспільства обумовлена постійною суперечністю між величиною цих потреб і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок бюджетних фондів. Регулювання економіки, соціальна політика держави, виконання нею своїх функцій щодо оборони країни й управління вимагають постійного збільшення бюджетних витрат. Чималих коштів потребує і міжнародна діяльність держави. Проте доходи державного кредиту завжди обмежені. Тому при наявності вільних грошових ресурсів у населення, підприємств і організацій органи влади вдаються до державного кредиту. Як правило, державні запозичення здійснюються тоді, коли вичерпано інші джерела формування доходів держави або коли доцільно обмежити рівень опадаткування.
Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни порівняно з валютними прийомами (наприклад, емісії грошей) балансування доходів і витрат уряду. Це досягається на основі переміщення попиту від фізичних і юридичних осіб до урядових структур без збільшення сукупного попиту і кількості грошей в обігу.
Призначення державого кредиту виявляється насамперед у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансовіих ресурсів. У випадку дефіцитності державного бюджету додатково мобілізовані фінансові ресурси використовуються на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами. У разі позитивного бюджетного сальдо мобілізовані за допомогою державного кредиту кошти використовуються безпосередньо для фінансування економічних і
- 6 -
соціальних програм. Це означає, що державний кредит, будучи засобом збільшення фінансових можливостей держави, може стати важливим чинником прискорення соціально – економічного розвитку держави.
Державний кредит є також джерелом збільшення прибутків власників цінних паперів, що досягається через виплату процентів і виграшів за державними позиками.
- 7 -
2. Функції і форми державного кредиту.
Державний кредит як фінансова категорія виконує три функції: розподільну, регулювальну і контрольну.
Через розподільну функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави або їх використання на принципах строковості, платності і повернення. Будучи позичальником держава мобілізує додаткові кошти для фінансування своїх витрат. У промислово розвинутих країнах державні позики є основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту і посідають друге місце ( після податків) у формуванні державного бюджету.
Сутність регулювальної функції виявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу , рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.
Держава регулює грошовий обіг, розміщуючи облігації державної позики середсеред різних груп інвесторов. Мобілізуючи кошти фізичних осіб, держава зменшує їх платоспроможний попит. Тоді , якщо за рахунок кредиту профі-нансовані виробничі витрати, наприклад інвестиції, відбудеться абсолютне скорочення готівкової грошової маси в обігу. У випадку фінансування витрат на виплату заробітної плати, наприклад учителям, лікарям, кількість готівкової грошової маси в обігу залишиться незмінною, хоча можлива зміна структури платоспроможного попиту.
Виступаючи на фінансовому ринку як позичальник, держава збільшує попит на позичкові ресурси і тим самим сприяє зростанню ціни на кредит. Чим вищий попит на вільні кошти з боку держави, тим вищим буде, за інших рівних умов, рівень позичкового процента, тим дорожчим буде для підприємців банківський кредит. Дорожнеча позичкових коштів змушує бізнесменів скорочувати інвестиції у сферу виробництва, водночас вона стимулює нагромадження у вигляді придбання державних цінних паперів.
- 8 -
Як кредитор і гарант держава може позитивно впливати на виробництво і зайнятість. У промислово розвинутих країнах поширена система підтримки малого бізнесу, експорту продукції або виробництва в окремих галузях, де має місце спад, через гарантування державою погашення кредитів, наданих банками відповідно до державних програм. Підтримка малого бізнесу пердбачає, що держава бере на себе погашення заборгованості банкам за кредитами, наданими малим підприємствам у випадку їх банкротства. У більшості промислово розвинутих країн функціонують державні або напівдержавні страхові компанії, які за низькими ставками страхують ризик неплатежу експортерам національних товарів. Цим заохочується освоєння нових ринків збуту національної продукції. Велике значення у стимулюванні розвитку виробництва і зацнятості мають кредити, що надаються державою за рахунок бюджетів або позабюджетних фондів. З їх допомогою забеспечується прискорений розвиток відповідних регіонів або неохідних напрямів економіки на тій чи іншій території.
Контрольна функція державного кредиту органічно переплітається з контрольгою функцією фінансів. Одак вона має специфічні особливості, породжені особливостями даної категорії:
ця функція тісно пов’язана з діяльністю держави і станом централізованого фонду грошових коштів;
охоплює рух вартості в двосторонньому порядку, оскільки державний кредит передбачає повернення отриманих коштів;
здійснюється не тільки фінансовими структурами , а й кредитними установами.
Контроль поширюється як на залучення позикових коштів, так і на їх погашення. В основному контролюється цільове використання коштів, строки їх поверненя і своєчасність сплати відсотків.
Форми державного кредиту.
Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.
- 9 -
Внутрішній державний кредит виступає в таких формах : державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.
Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризується тим, що тимчасово вільні кошти населення , підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів державних цінних паперів.
Облігація- найбільш поширений вид державних цінних паперів. Вона символізує боргове зобов’язання і надає право її власникові після закінчення певного терміну одержати назад суму боргу і проценти. Продаючи облігацію , держава
- 10 -
зобов’язується повернути суму боргу у визначений термін із процентами або виплачувати проценти протягом усього терміну користування позиковими засобами , а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу.
Держава встановлює номінальну вартість (номінальну ціну) облігацій. Номінальна вартість зазначається на облігації і виражає грошову суму, надану власником облігації державі в тимчасове користування. Саме ця сума виплачується власникові облігації в момент погашення і на неї нараховуються проценти. Проте реальна прибутковість облігації для їхніх власників може бути вищою або нижчою установленого номінального процента. Це зумовлено тим, що облігації продаються за курсовою ціною, що відхиляється від номінальної вартості. Відхилення називається курсовою різницею, і залежить воно від цілого ряду чинників. До їх числа, зокрема, відносять величину номінального процента за облігацією, насиченість ринку державними цінними паперами, стан господарчої кон’юктури , рівень довіри населення до уряду.
За своєю сутністю облігації державної позики є особливою формою фіктивного капіталу. Справді, якщо джерелом доходу за цінними паперами підприємств є новостворена вартість, то відсотки за державними паперами виплачуються за рахунок доходів бюджету, оскільки кошти, отримані за державними позиками , як правило, не інвестуються у виробництво, а йдуть на фінансування бюджетного дефіциту. Інвестори в державні цінні папери стають власниками частини майбутніх податкових і неопадаткових надходжень до бюджету держави. У цьому і полягає специфічність державного фіктивного капіталу, яка приводить , у кінцевому підсумку, до збільшення податкового тягаря. Тому сутність державної позики можна визначити як податок , взятий наперед (антиципований податок).
Казначейські зобов’язання (векселі) мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Казначейськими зобов’язаннями , як правило, оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові- казначейські ноти).
- 11 -
У тісному зв’язку з державними позиками перебуває друга форма державного кредиту, функціонування якої опосередковується системою ощадних установ. На відміну від першої форми державного кредиту, коли фізичні і юридичні особи купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних коштів, ощадні установи дають кредит державі за рахунок позикових засобів. Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ і надання позики останніми державі за рахунок позикових засобів без відома їх реального власника (населення) дають змогу виділити ці відносини як особливу форму державного кредиту.
Перетворення частини вкладів населення в державні позики, призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад , казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов’язань), а також оформленням безоблігаційних позик. У нашій країні зараз це досягається через придбання Ощадбанком державних цінних паперів.
Використання державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи цих операцій купівлею державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.
Казначейьки позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й упрвління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотності. У нашій країні ця форма державного кредиту поки що використовується не дуже активно.
Відносини по лінії казначейських позичок не є аналогом банківського кредитування, оскільки на відміну від госпрорахункових банківських структур органи державної влади й управління надають фінансову допомогу на інших умовах і в інших цілях. Казначейські позички видаються на пільгових умовах за термінами і нормою процента. Вони можливі у випадку фінансових труднощів
- 12 -
підприємств і господарських організацій через їхнє особливе становище на ринку або погіршання економічної ситуації в країні. Казначейськи позики не мають комерційної цілі, а є засобом підтримання життєво важливих для народного господарства економічних структур.
В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеної органами влади й управління нижчого піпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній. У цих випадках мова йде про умовний державний кредит- гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд реально несе фінансову відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника. Певний час Україна видавала гарантії і погоджувалася брати на себе зобов’язання за розрахунками, насамперед за поставки нафти і нафтопродуктів, газу і інших енергоносіїв. Визнання державою такої заборгованості реально переносить борги з фактичних боржників на все населення. У даний час ситуація докорінно змінилася. Відбулось чітке розмежування державних фінансів і фінансів підприємств, а гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб’єктів.
Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора. Ці відносини отримують форму державних зовнішніх позик. Як і внутрішні позики , вони надаються на умовах поворотності, терміновості і платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими процентами включається в державний борг країни. Країнам, що терплять значні економічні і фінансові труднощі, зовнішні позики можуть даватися на пільгових умовах.
Основною метою державних зовнішніх позик є сприяння зміцненню економічного потенціалу, подолання фінансових труднощів країни- одержувача, надання продовольчої допомоги.
Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик можуть бути центральні уряди, республіканські і місцеві органи влади. Кредиторами можуть бути
- 13-
фінансово-кредитні установи й інші юридичні особи іноземних держав, приватні особи, міжнародні фінансові інститцції, іноземні держави та їх угрупування. До їх числа належать Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, держави Європейського співтовариства. Усі пректи , на які можуть бути надані позички цими організаціями, поділяються на чотири групи: проекти макроекономічної стабілізації економіки країни- позичальника; проекти структурних перетворень у певних секторах економіки; інвестиційні проекти; проекти технічної допомоги. Кредити міжнародних фінансових організацій надаються на вигідних умовах під низьки проценти ( 5-7 % річних) на строк до 20 років. Позики країн Евросоюзу в основному є допомогою розвитку країнам, що здійснюють ринкові перетворення, і отримання доходу не має першочергового значення. Погашення позик і виплата процентів по них може відбуватися після закінчення пільгового періоду, який надає відстрочку погашення позики на 3-5 років після використання кредитних коштів.
Найбільшу складність для держави як у плані зростання зовнішньої заборгованості, так і в плані використання кредитів становлять запозичення, одержані від іноземних комерційних структур під гарантію уряду. Ці кредити, як підтверджує досвід багатьох країн , мають найнижчі показники щодо ефективності використання.
Державні зовнішні позики надаються у грошовій або товарній формі (наприклад, кредити держав постачальників енергоносіїв). Як правило вони бувають середньостроковими або довгостроковими. Грошові позики надаються у валюті країни-кредитора або у вільно конвертованій валюті. Погашення позик за згодою сторін здійснюється товарними поставками чи валютою.
- 14 -
3. Класифікація державних позик і джерела їх погашення.
Класифікація державних позик і джерела їх погашення.
Державні позики є основною формою державного кредиту. Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:
за правовим оформленням розрізняють державні позики, що оформляються підписними зобов’язаннями або надаються на підставі угод (безоблігаційні), і забезпечені випуском цінних паперів (облігаційні). Угодами оформляються , як правило, кредити від урядів інших країн, міжнароднихорганізацій та фінансових інституцій. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку;
залежно від місця розміщення позик їх поділяють на внутрішні – на внутрішньому фінансовому ринку (надаються юридичними і фізичними особами даної країни та нерезидентами) і зовнішні – надходять ззовні від
урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інституцій;
за правом емісії розрізняють державні й місцеві позики. Державні позики випускаються центральними органами управління. Находження від них спрямовуються в Державний бюджет. Місцеві позики випускаються місцевими органами управління і мобілізовані кошти спрямовуються у відповідні місцеві бюджети;
за характером використання цінних паперів бувають ринкові та неринкові позики. Облігації ( казначейські зобов’язання) ринкових позик вільно купуються , продаються і перепродаються на ринку цінних паперів. Неринкові позики не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати;
залежно від установлення забезпеченості державні позики поділяються назаставній беззаставні. Заставні позики відображають один з головних принципів кредитування- матеріальної забезпеченості. Заставні позики забезпечуються державним майном чи конкретними доходами. Беззаставні не
- 15 -
мають конкретного матеріального забезпечення. Їх надійність визначається авторитетом держави , її статусом у світовому співтоваристві;
відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові (термін погашення до одного року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові (понад 5 років);
за характером виплати доходу державні позики поділяються на процентні, виграшні та дисконтні ( з нульовим купоном). За процентними позиками дохід виплачується у вигляді позикового процента. При цьому може встановлюватись як твердо фіксована на весь період позики ставка, так і плаваюча, тобто така, яка змінюється залежно від різних чинників, насамперед попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплата процентного доходу здійснюється на купонній основі. Вона може проводиться щорічно, раз на півріччя, щоквартально. Якщо позики виграшні, то виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів- виграшів. Дохід у такий спосіб отримують не всі кредитори, а тільки ті, чиї облігації виграли. Така система доцільна при незначних сумах позики, що припадають на одну особу, унаслідок чого процентний дохід не може істотно стимулювати надання позики державі. Дисконтні позики характерні тим, що державні цінні папери купуються з певною скидкою, а погашаються за номінальною вартістю. Зазначена різниця формує дохід кредитора. За такими цінними паперами відсутні купони, тому їх називають облігаціями з нульовим купоном;
за характеро погашення заборгованості розрізняють одноразову виплату і виплату частинами. У разі погашення частинами може застосовуватись три варіанти. Перший – позика погашається рівними частинами протягом кількох років. Другий- позика погашається щоразу наростаючими сумами. Третій- щоразу сума зменшується. Другий варіант застосовується тоді, коли передбачається в перспективі щорічне зростання доходів держави, третій навпаки, коли доходи будуть зменшуватись чи зростати державні видатки;
-16 –
залежно від зобов’язань держави в погашенні боргу розрізняють позики з правом і без права дострокового погашення. Право дострокового погашення дає змогу державі враховувати ситуацію на фінансовому ринку.
Випуск державних позик засновується на таких передумовах:
наявність кредиторів, у яких є тимчасово вільні кошти;
довіра кредиторів до держави;
зацікавленість кредиторів у наданні позик державі;
можливість держави своєчасно і повністю повернути борг і виплатити дохід.
Вихідною передумовою є наявність кредиторів. Довіра кредиторів до держави дещо вища, ніж до емітентів- юридичних осіб. Саме цей фактор надійності становить основу зацікавленості кредиторів.
Джерелами погашення державних позик можуть бути:
доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;
додаткові надходження від податків;
економія коштів від зменшення видатків;
емісія грошей;
залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).
Найбільш реальним джерелом погашення державних позик є доходи, отримані від інвестування позичених коштів. Надходження від збільшення податків чи економія від зменшення видатків виступають також реальними джерелами, однак за умови , що збільшення податкових надходжень досягається за рахунок розширення податкової бази внаслідок використання позик , шляхом введення нових податків чи збільшення ставок діючих.
Емісія грошей є фіктивним джерелом погашення кредиту, оскільки внаслідок неї інфляція знецінить повернені державою кредиторам кошти.
Рефінансування погашення старих боргів за рахунок випуску нових позик веде до постійного зростання державного боргу. Якщо таку політику проводити постійно, то це може призвести до фінансового краху, оскільки держава рано чи пізно стає неплатоспроможною.
Ефективність державних кредитних операцій визначається за формулою:
- 17 -
Е = Н – В * 100 % , где Н – надходження за системою державного кредиту;
В В - витрати за системою державного кредиту.
Разом з тим сума надходжень за системою державного кредиту і перевищення надходжень над витратами за кредитними операціями не дають вичерпної характеристики їх ефективності. Слід враховувати також позитивний вплив державного кредиту на стан бюджету держави і грошового обігу, і в підсумку – на економічний розвиток суспільства.
-18 –
Висновки:
1). Державний кредит за своєю економічною сутністю - це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і физичними та юридичними особами – з іншого,за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом. Державний кредит- це відносини вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту. У сферу державно-кредитних відносин надходять частина прибутків і грошових фондів, сформованих на стадії первинного розподілу.
2). Об’єктивна необхідність використання державного кредиту на задоволення потреб суспільства обумовлена постійною суперечністю між величиною цих потреб і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок бюджетних фондів. Доходи державного кредиту завжди обмежені.
3). Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни порівняно з валютними прийомами (наприклад, емісії грошей) балансування доходів і витрат уряду.
4). Призначення державого кредиту виявляється у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансовіих ресурсів.
5). Існує три функції державного кредиту:
Розподільна функція державного кредиту забезпечує формування централізованих грошових фондів держави або їх використання на принципах строковості, платності і повернення. Регулювальна функція виявляється в тому, що вступаючи в кредитні відносини держава впливає на стан грошового обігу , рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість. Особливості контрольної функції:
а) ця функція тісно пов’язана з діяльністю держави і станом централізованого фонду грошових коштів;
б) охоплює рух вартості в двосторонньому порядку, оскільки державний кредит передбачає повернення отриманих коштів;
- 19 -
в) здійснюється не тільки фінансовими структурами , а й кредитними установами.
6). Внутрішній державний кредит виступає в таких формах : державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.
7). Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризується тим, що тимчасово вільні кошти населення , підпиємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів державних цінних паперів.
8). Використання державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не обмежуючи цих операцій купівлею державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.
9). Казначейьки позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної владий упрвління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотності. У нашій країні ця форма державного кредиту поки що використовується не дуже активно.
10). Якщо уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеної органами влади й управління нижчого піпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній то мова йде про умовний державний кредит- гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд реально несе фінансову відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника. Зараз гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб’єктів.
Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора. Ці відносини отримують форму державних зовнішніх позик. Як і
- 20 -
внутрішні позики , вони надаються на умовах поворотності, терміновості і платності.
12). Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:
а) за правовим оформленням ;
б) залежно від місця розміщення позик їх поділяють на внутрішні і зовнішні ;
в) за правом емісії розрізняють державні й місцеві позики;
г) за характером використання цінних паперів бувають ринкові та неринкові позики ;
д) залежно від установлення забезпеченості державні позики поділяються на заставні й беззаставні;
е)відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові , середньострокові, довгострокові ;
ж) за характером виплати доходу державні позики поділяються на процентні, виграшні та дисконтні ( з нульовим купоном);
з) за характеро погашення заборгованості розрізняють одноразову виплату і виплату частинами;
и) залежно від зобов’язань держави в погашенні боргу розрізняють позики з правом і без права дострокового погашення.
13) Джерелами погашення державних позик можуть бути:
доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;
додаткові надходження від податків;
економія коштів від зменшення видатків;
емісія грошей;
залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу).
14). Ефективність державних кредитних операцій визначається за формулою:
Е = Н – В * 100 % , где Н – надходження за системою державного кредиту;
В В - витрати за системою державного кредиту.
17 -
Використана література.
О.Р. Романенко “ Фінанси” К., 2003р.
Клиновий Д.В. Навчальний посібник. “ Фінанси” ЦУЛ, 2002 р.
Александрова М.М. Маслова С.О. “ Гроші. Фінанси. Кредит” ЦУЛ, 2002г.
4. Під редакціеї М.І. Савлука “ Гроші та кредит”, Либідь, 1992р.
5. Селезнев В.П. “Основы рыночной экономики”, К., А,С,К, 1993г.
Сумский государственный университет
Кафедра "Экономической теории"
Заочное отделение
НКП пгт.Свесса
К О Н Т Р О Л Ь Н А Я Р А Б О Т А
по предмету “ История экономических учений”
на тему " Американская школа маржинализма в
политической экономии."
Выполнил : Проверил преподаватель:
студент IV курса Ковдик В.В.
группы ФЗ – 11 Св
Новик И.Е.
№ зач. кн. 037029
Сумы
2005 г.
СумДУ
Кафедра "Економіки"
Заочне відділення
НКП смт. Свеса
К о н т р о л ь н а р о б о т а
з дисциплини “Господарське законодавство”
Питання № 41 "Поняття та ознаки банкрутства"
Виконав : Перевірив викладач:
студент IV курсу Макарюк О.В.
групи ФЗ – 11 Св Новік І. Е.
Суми
2005р.
СумДУ
Кафедра “ Економічна теорія ”
Заочне відділення
НКП смт. Свеса
К о н т р о л ь н а р о б о т а
з дисципліни “ Макроекономіка ”
Варіант № 22
Виконав : Перевірив викладач:
студент III курсу Бондаренко В.Ф.
групи ФЗ – 11 Св
Сокоренко О.А.
Суми
2004 р.
СумДУ
Кафедра “ Економічна теорія ”
Заочне відділення
НКП смт. Свеса
К о н т р о л ь н а р о б о т а
з дисципліни “ Державне регулювання економіки”.
Вариант № 5
Виконав : Перевірив викладач:
студент III курсу Ковдик В.В.
групи ФЗТ – 11 Св Сокоренко О.А.
Суми
2004р.
СумДУ
Кафедра “ Моделювання складних систем”
Заочне відділення
НКП смт. Свеса
К о н т р о л ь н а р о б о т а
з дисципліни “ Теорія ймовірності та математичної статистики”.
Вариант № 8
Виконав : Перевірив викладач:
студент III курсу Денисенко В.Л.
групи ФЗ – 11 Св Сокоренко О.А.
Суми
2004р.
Сумский государственный университет
Заочное отделение
НКП пгт.Свесса
К О Н Т Р О Л Ь Н А Я Р А Б О Т А
по предмету “Аудит ”
Вопросы № 19 , 28
Выполнил : Проверил преподаватель:
студент IV курса _____________________
группы ФЗ – 11 Св
Новик И.Е.
№ зач. кн. 037029
Сумы
2005 г.
Сумский государственный университет
Кафедра "МСС"
Заочное отделение
НКП пгт.Свесса
К О Н Т Р О Л Ь Н А Я Р А Б О Т А
по предмету “Математическое программирование ”
Выполнил : Проверил преподаватель:
студент IV курса Рубан Е.А.
группы ФЗ – 11 Св
Сокоренко Е.А.
Сумы
2005 г.
Сумський державний університет
Кафедра "Економічной теорії"
Заочне відділення
НКП смт. Свеса
К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
з дисципліни “ Історія економічних вчень”
на тему " Капітал – головна економічна праця марксизму "
Виконав : Перевірив викладач:
студент IV курсу Ковдик В.В.
групи ФЗ – 21 Св
Ілляшенко Н.А.
Суми
2006 г.
1 2 3