Реферат «Основи перестрахування» Зміст: 1.
Перестрахування: зміст і договір
перестрахування.
2. Форми і методи
перестрахування.
3. Активне та пасивне перестрахування.
1. Перестрахування: зміст і договір перестрахування Перестрахування - система економічних відносин
відповідно до якої страховик приймай на страхові ризики, частину відповідальності по ним з урахуванням фінансових можливостей передає на узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення по можливості збалансованого страхового портфеля, а так само забезпечення фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій.
В основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона - перестрахувальник передає повністю або частково страховий ризик іншій стороні - перестраховику, який у свою чергу приймає на себе зобов'язання відшкодувати перестрахувальникові
відповідну частину виплаченого страхового відшкодування.
У
договорі перестрахування виступають 2 сторони: страхове
товариство, що передає ризик, який називають перестрахувальним (перестрахувальником); страхове товариство, що приймає ризик на свою
відповідальність - перестроєна-ін.
Процес, пов'язаний з передачею ризику називається
цедірованіем ризику чи перестрахувальної цесією, а, тому перестраховика, що віддає ризик називають цедентом, а приймає ризик - фактором або цессіонер.
Подальша передача перестрахового ризику повністю або частково називають частини операцій. І в цьому випадку страхове товариство, котре надає ризик перестраховика 3му учаснику називається ретроцедентом, а страхове товариство, що приймає ретроцедірованний ризик називається ретроцессіонером.
Договір перестрахування має ряд ознак:
1) Принцип возмездности, тобто перестрахувальник зобов'язаний виплатити цеденту відшкодування пропорційно долі участі у разі виплати цедентом належного відшкодування застрахованим.
2) Принцип доброї волі, тобто страхувальник зобов'язаний інформувати страховика до укладання
договору страхування і протягом усього терміну дії про всі суттєві обставини ризику, які стосуються об'єктів страхування, а так само загрози цим об'єктам з боку стихійних лих.
За умовами договору, передаючи ризики у перестрахування перестрахувальник має
право на
танто, тобто комісію з прибутку, кіт. перестрахувальник може
мати за результатами проходження перестрахового договору.
Тантьєма виплачується щорічно з суми чистого прибутку, одержуваної перестрахової компанією і є формою заохочення перестраховиком перестрахувальника.
Основною
функцією перестрахування є вторинне розподіл ризику, завдяки якій відбувається кількісне і якісне вирівнювання страхового портфеля.
2. Форми і методи перестрахування Основними методами перестрахування є:
1)
Факультативне 2) Облігаторне
3) Факультативно-облігаторне
Договір «факультативне перестрахування» - це індивідуальна угода, яка стосується одного ризику.
Такий договір надає повну свободу беруть участь у ньому сторонам. тобто перестраховику, скільки слід залишити на власному ризику, а перестраховикові - в якому обсязі прийняти даний ризик.
Недоліки
факультативного ризику:
1. Необхідно надавати перестраховикові більш широку інформацію по конкретному ризику, а так само відомостей про стан страхового портфеля цедента, які можуть бути використані конкурентами.
2. Більш тривалий час підписання договору
3. Відносно високі накладні
витрати, пов'язані з укладенням договору.
4. Збільшення накладних витрат при продовженні договору на новий термін.
Переваги:
1) перестрахованих ризик, коли не підпадає під умови облігаторного договору перестрахування в силу географічного обмеження відповідальності.
2) Страхова сума перестрахового об'єкта перевищує ліміт облігаторного договору.
3) Компанія має намір розширити сферу
бізнесу за рахунок факультативного перестрахування.
Перестрахові платежі в договорі факультативного перестрахування стягуються індивідуально незалежно від суми страхових платежів, отриманих перестрахувальником.
Факультативне перестрахування - обом сторонам було надано можливість індивідуальної оцінки ризику.
Договір «облігаторне перестрахування» - зобов'язує перестраховика в передачі окремих часткою ризику, а перестрахувальникам - прийняття їх на свою відповідальність.
Існує 2а виду облігаторного перестрахування:
1. Квотное
2. На базі екцедента суми.
Квотний договір передбачає передачу певної частки ризику перестрахування. У цьому випадку перестраховик отримує відповідну частку премії і в такій же частці бере участь у відшкодуванні збитків, незалежно від його розміру.
При договорі екцедента суми страховик
встановлює власне утримання на певному рівні.
Недоліки:
1) Необхідність укладання документа факультативного договору, якщо якийсь ризик не підпадає під умови дії договору.
Переваги:
1. Накладні витрати виникають лише при укладенні нових
договорів, так як відновлення договорів відбувається
автоматично, якщо протягом рядок зазначеного в договорі не надійшло відмови від пропозиції договору від однієї зі сторін.
2. При укладанні облігаторного договору складається список ризиків, що підлягають страхувальникові (бордеро), до якого потрапляють всі знову укладені ризики протягом дії договору перестрахування. Таким чином відпадає необхідність надання детальної інформації щодо ризиків і складання страхового портфеля, що сприяє збереженню комерційної таємниці.
3. Страховик може відновити, змінити або припинити дію будь-якого договору перестрахування без повідомлення перестрахувальника.
Факульта - облігаторне страхування дає перестрахувальникові свободу прийняття рішень щодо які ризики і в якому розмірі слід передати перестраховку, а перестраховик зобов'язаний прийняти частку ризиків на заздалегідь обговорених умовах.
У зв'язку з цим факульта - облігаторного перестрахування може бути невигідним і не безпечним, тому що перестраховик може передати в перестрахування самі небезпечні ризики.
Договір факультативно-облігаторного перестрахування укладається з метою отримання додаткового до облігаторному перестраховому
договором покриття за ризиками, схильним приватним змінах вдалих і невдалих періодів.
Основними формами перестрахування є:
- Пропорційне
- Непропорційне.
Основою договору пропорційне перестрахування є пайова участь сторін у розподілі відповідальності, тобто частка перестрахувальника в кожному переданому йому для покриття ризику визначається по заздалегідь обговореному співвідношенню власної участі цедента.
Договір в залежності від розміру ризику та участі може бути квотним, ексцедентні і квотно-ексцедентного.
За квотним договором цедент зобов'язується передати перестраховику частку у всіх ризиках даного виду, а перестрахувальник зобов'язується прийняти ці частки.
Частка участі виражається у% від страхової суми.
Розподіл збитків відбувається пропорційно до участі сторін.
Тантьєма встановлюється в межах 2040%.
Переваги даного договору полягають у тому, що він має комісійну винагороду вище, ніж по інших видах; на суму утримування премії обчислюється% за час утримування; час резервування даних засобів дозволяє використовувати їх для перестрахувальника
такий договір вигідний тим, що він не вимагає значних витрат з обслуговування.
Недоліки цього договору в тому, що зайва передача ризику не сприяє вирівнюванню залишився у цедента ризику; існує ліміт утримання і в зв'язку з цим виникає необхідність проводити додаткове перестрахування.
Ексцедентні договір передбачає передачу перестрахувальником обумовленої частини ризиків понад визначений соб. утримання.
За договором перестраховик бере на себе зобов'язання таких передач, а перестраховик - зобов'язання
прийому цих фінансуються частин ризику.
Ексцедент за договором представляє собою величину, кратну соб. утриманню перестрахування.
Сума ексцедента зазвичай виражається в кілька разів збільшеному соб. утриманні передавальної компанії.
Квотно-ексцедентного договір - у ньому може
встановитися ексцедент в залежності від визначення частки власного утримання і понад рівень утримання перейменується ексцедента, який фінансується у абсолютному вираженні.
За договором непропорційного перестрахування перестрахувальник сам оплачує всі
збитки до узгодженого розміру, а перевищення над цим розміром підлягає оплаті перестрахувальником, для якого звичайно так само встановлюється нижня або верхня межа відповідальності.
Відмінність пропорційного від непропорційного перестрахування полягає в тому, що непропорційне перестрахування:
- Передаються тільки обумовлені збитки
- Враховуються або окремі збитки, або фінансові результати
- Нижче витрати по обслуговуванню договору
-
Перестрахувальна премія, встановлена у договорі, не залежить від обсягу страхової премії, так само перестрахування підраховується не для кожного переданого ризик, а по всьому портфелю
- Тантьема в основному не передбачається
- Не завжди збігаються інтереси сторін.
3. Активне та пасивне перестрахування Залежно від ролі, яку відіграють цедент, і перестрахувальник в укладеному між ними договорі перестрахування поділяють на:
- Активне перестрахування
- Пасивні
У практиці страхової справи прийнято позначати прийнято позначати страхове товариство, що передає ризик перестрахування як ведуть активний перестрахування, а приймає ризик, кіт. стор суспільства, що веде пасивне перестрахування.
Передача ризику - є передача відповідальності, а прийняття ризику - прийом відповідальності.