Я давно мріяв сходити з дідом на рибалку, але все не міг зважитися рано встати. Нарешті, мені вдалося побороти «молодецький сон», і ось ми йдемо рано вранці до річки. У лощині лежить густий туман. Сонце ледь піднімається над обрієм. Ранок тихе і прохолодне. Дід каже, що в такий ранок повинен добре клювати. Я сподіваюся на багатий улов - інакше навіщо так рано вставати. На річці вже подекуди сидять самі завзяті рибалки. У кожного є своє улюблене місце. Дід іде до старої верби, схилилась до води. Йому подобається закидати вудку під корч - там водяться йоржі. Взагалі-то в нашій річці риби менше, ніж рибалок на березі, але це неважливо. Цим людям приємно просто посидіти рано вранці біля води, подумати про своє життя, помріяти про майбутнє. Я ж хочу наловити риби, тому суечусь і виробляю багато шуму. Дід незадоволений, що я розполохують рибу. Але новачкам щастить: не встиг я закинути вудку, як виловив карасика, потім відразу ж слідом йоржа. Дід же заохкав від такий швидкісний лову. Але на цьому моє везіння закінчилося. Я постійно смикав за вудку, але чи то риба зривалася, чи то її зовсім не було. Незабаром я втратив будь-який інтерес до риболовлі й пішов купатися вниз за течією, де вже зібралися мої однолітки.