Реферати, курсові, дисертації, дипломи

[ Підготовка вчителя до уроку ]!

<div style="font-size:16px;text-align:justify;">
	<div style="font-size: 16px; text-align: justify;">
Підготовка вчителя до уроку
Успіх уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя. Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.
Попередня підготовка до уроку
Передбачає вивчення навчальної програми; її пояснювальної записки, змісту самої програми, усвідомлення мети і завдань навчальної дисципліни в цілому та мети і завдань, які вирішує кожна тема. Учитель знайомиться з підручником, навчальними посібниками, зі спеціальною, педагогічною і методичною літературою, з досвідом роботи інших учителів, аналізує власний досвід. Він має знати, що учні вивчали з цього предмета в попередніх класах і що вивчатимуть у наступних. Для здійснення міжпредметних зв'язків треба орієнтуватися в змісті суміжних навчальних дисциплін.
Перед початком навчального року вчитель розподіляє час на вивчення всіх тем програми, визначаючи відповідні календарні терміни з урахуванням кількості тижневих годин, відведених на цей предмет навчальним планом і розкладом занять. Розподілена таким чином навчальна програма є календарним планом роботи вчителя з предмета.
До початку вивчення розділу або великої теми він планує систему уроків (тематичне планування), що забезпечує логіку вивчення змісту матеріалу, формування вмінь і навичок в учнів. Плануючи роботу з конкретної теми, вчитель визначає її місце в системі курсу. Водночас продумує, які нові ідеї, поняття, вміння, навички треба сформувати в учнів у процесі вивчення цієї теми; які знання із вивчених раніше розділів програми слід використати, щоб учні добре зрозуміли новий матеріал і включили його до системи своїх знань; до яких питань, що вивчалися раніше, варто повернутися, щоб за допомогою нового матеріалу краще з'ясувати їх; які практичні роботи учнів внести до плану і як пов'язати теорію з практикою, які передбачити екскурсії; як встановити зв'язки з іншими навчальними предметами; які нові знання має повідомити вчитель, а які учні засвоять самостійно; які тренувальні вправи і творчі роботи запропонувати учням; як контролювати роботу й організувати самоконтроль учнів; де, з якою метою і як застосовувати варіанти завдань; у яких частинах роботи з теми і якими засобами вплинути на емоційні переживання школярів; як завершити роботу з теми і домогтися, щоб усі учні повноцінно засвоїли передбачені програмою знання, а також набули відповідних умінь та навичок.
Під час попередньої підготовки до уроку вчитель повинен ознайомитися не лише з підручниками і посібниками, а й переглянути навчальні діафільми та кінофільми, прослухати звукові посібники та ін. Значну увагу слід звернути на матеріальне забезпечення практичних і лабораторних занять. За відсутності необхідного обладнання його слід придбати або виготовити.
Важливе питання попередньої підготовки до навчального процесу в конкретному класі — вивчення стилю викладання у ньому інших вчителів, ознайомлення з особливостями учнів, їх ставленням до навчання, до навчальних предметів і до вчителів, що допомагає швидше орієнтуватися в обстановці, знаходити правильні виходи з можливих ситуацій.
Така загальна підготовленість дає змогу вчителю продуктивніше готуватися до безпосереднього конкретного уроку. Недарма В. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя.
Безпосередня підготовка до уроку
Потребує глибокого продумування кожного його структурного елемента і може відбуватися в такій послідовності:
Формулювання мети і завдань уроку. Мета уроку має бути: освітня — домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу; розвиваюча — розвивати мовлення, пам'ять, увагу, уяву мислення, спостережливість, активність і самостійність учнів, прищепити їм способи пізнавальної діяльності та ін.; виховна — сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованню колективу класу.
Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. Опрацьовуючи програму, підручник і посібники, визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутріпредметні та міжпредметні зв'язки, підібрати нові факти, приклади для наповнення теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал, сприяти формуванню навичок практичної роботи, розвивати інтереси і здібності учнів.
Вибір форм організації навчання. Підібравши тип уроку, слід попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного її елемента. Важливо продумати можливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи.
Вибір методів і прийомів навчання. Потрібно намітити, які методи використовуватимуться на кожному етапі уроку, їх поєднання, взаємодоповнення, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності учнів. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтереси учнів до предмета, ставлення їх до уроків учителя; рівень сформованості вміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання домашнього завдання; активність на уроках, уважність і дисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, потенційні можливості кожного.
Наочно-технічне оснащення уроку. Вчитель визначає, яку наочність або технічні <a title="Засоби навчання" href="Засоби_навчання">засоби навчання</a> і як буде використано на уроці.
Визначення змісту й методики виконання домашнього завдання. Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати учнів. Учитель повинен продумати зміст інструктажу щодо його виконання.
Складання плану-конспекту уроку. Кінцевий результат підготовки вчителя до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми). У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру — послідовність навчальних ситуацій під час викладання навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на кожен етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники. Учителі математики, фізики, хімії записують до плану розв'язки задач, які будуть запропоновані на уроці.
Перевірка готовності вчителя до уроку. Визначення подумки міри володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід обов'язково передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уроку, і способи їх подолання.
Перевірка готовності учнів до уроку. Здійснюється на організаційному його етапі й під час перевірки виконання учнями домашнього завдання.
Для успішного щоденного і перспективного планування необхідно: 1) урахування того, який матеріал є найскладнішим для засвоєння; з окремих тем програми доцільно мати резервні години за рахунок ущільнення доступнішої для учнів інформації; 2) добрі знання учнів, щоб уявляти рівень їхньої підготовленості до оволодіння програмою курсу; 3) осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків явищ, що вивчаються; 4) добір навчального матеріалу, що дає змогу успішно формувати в учнів світогляд, творчу активність і пізнавальну самостійність; 5) пошук і систематизація в матеріалі програми інформації, цікавої для учнів, яка б активізувала увагу, сприяла вихованню вольових зусиль; 6) продумування системи використання наочних посібників і додаткової інформації на кожному уроці, системи практичних і лабораторних робіт згідно з вимогами навчальних програм; 7) визначення системи категорій і понять, осмислення яких є підґрунтям для оволодіння матеріалом програми (засвоєння категоріального апарату для осмислення та розв'язання практичних завдань); 8) визначення обсягу знань та умінь, якими повинні оволодіти слабкий, середній та сильний учні.
Позаурочні форми навчання
Крім уроку — провідної організаційної форми навчання — використовують також позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу, консультації.
Семінарські заняття, їх поділяють на підготовчі (просемінарські), власне семінарські заняття (9—12 клас), міжпредметні семінари-конференції. Просемінарське заняття — перехідна від уроку форма організації пізнавальної діяльності учнів через практичні й лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семінарської роботи, до вищої форми — власне семінарів. Розрізняють такі види власне семінарських занять: розгорнута бесіда; доповідь (повідомлення) — обговорення доповідей і творчих робіт, коментоване читання, розв'язування задач; диспут. Найскладніший вид семінару — міжпредметні семінари-конференції. їх практикують у старших класах загальноосвітньої школи під час вивчення історії, біології, фізики, хімії, математики та інших предметів за участю усіх учнів класу. Вчитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти.
Семінарська форма занять передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи розділу курсу. Готуючись до семінару, учні можуть працювати над повідомленнями з окремих питань, проводити спостереження, збирати певний фактичний матеріал, відвідувати музеї, читати додаткову літературу, знайомитися з документами.
Під час заняття окремі учні виступають з доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, ставлять запитання, беруть участь у дискусії. Важлива вимога до учнівських доповідей і повідомлень — наявність невідомого іншим учням матеріалу, елементів власного дослідження. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ставить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію.
Семінарське заняття можна організувати й таким чином: всі учні готують усі питання і виступають з повідомленнями за бажанням або за викликом. Учитель також заохочує їх до пошуку додаткових матеріалів з теми, дослідницької роботи.
Семінар-конференцію проводять після вивчення певного розділу програми. У підготовці до нього використовують більше джерел інформації: тривалі спостереження, матеріали екскурсії, результати дослідів на пришкільній ділянці, літературу. Доцільно також запрошувати на такі заняття фахівців з обговорюваної проблеми. На завершення вчитель аналізує та оцінює зміст доповідей, стисло характеризує виступи, за потреби робить доповнення й виправляє помилки, радить учням, як працювати над проблемою надалі, якщо вона їх зацікавила. За доповіді, повідомлення і змістовні доповнення він виставляє учням оцінки.
Семінарське заняття може мати таку структуру (див. табл. 2):
<h4 class="western" style="font-weight: medium;" lang="uk-UA">Таблиця 2</h4>
<table border="1" cellspacing="0" cellpadding="3" width="644" bordercolor="#000000">
<colgroup><col width="182"></col> <col width="318"></col> <col width="124"></col> </colgroup>
<tbody>
<tr>
<td width="182" height="25">
Етапи навчальної діяльності 			школярів
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
<table>
<tbody>
<tr>
<td></td>
<td width="318">
План проведення семінарського 			заняття
</td>
<td width="124">
Форми організації навчальної 			праці
</td>
</tr>
<tr valign="TOP">
<td width="182" height="9">
Організаційний
 
</td>
<td width="318">
 
 
</td>
<td width="124">
 
 
</td>
</tr>
<tr valign="TOP">
<td width="182" height="39">
Прийняття навчальних занять 			та плану дій, запропонованих учителем
</td>
<td width="318">
Ознайомлення учнів з темою 			семінару, його метою та планом. Завдання 			(до 5 хв.)
</td>
<td width="124">
Фронтальна
</td>
</tr>
<tr valign="TOP">
<td width="182" height="10">
Підготовчий
</td>
<td width="318">
 
</td>
<td width="124">
 
</td>
</tr>
<tr valign="TOP">
<td width="182" height="38">
Розв'язання поставлених 			завдань; само- або взаємоконтроль 			учнів у процесі їх розв'язання
</td>
<td width="318">
Підготовка учнів до відповідей 			(використання підручників, зошитів, 			спілкування між собою). Допомога 			вчителя тим, хто її потребує (до 15 			хв.)
</td>
<td width="124">
Диференційовано-групова
</td>
</tr>
<tr valign="TOP">
<td width="182">
Контрольний
</td>
<td width="318">
 
</td>
<td width="124">
 
</td>
</tr>
<tr valign="TOP">
<td width="182" height="51">
Виклад. Висновки, їх обґрунтування
</td>
<td width="318">
Бесіда проблемного характеру. 			Проблемну ситуацію створюють за 			запитаннями та завданнями, які учні 			отримали на початку заняття. Вчитель 			організовує колективне обговорення 			різних підходів до розв'язування 			завдань (до 20 хв.)
</td>
<td width="124">
Фронтальна
</td>
</tr>
<tr valign="TOP">
<td width="182" height="10">
Підсумковий
</td>
<td width="318">
 
</td>
<td width="124">
 
</td>
</tr>
<tr valign="TOP">
<td width="182" height="30">
Аналіз результатів під 			керівництвом учителя
 
</td>
<td width="318">
Підтвердження вчителем 			правильності зроблених висновків, 			узагальнення сказаного; коментар та 			виставлення оцінок (до 5 хв.)
</td>
<td width="124">
Фронтальна
 
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
Цікавий процес підготовки і проведення підсумкового (синтетичного) семінару з історії запропонував учитель О. Кузьменко. За три тижні до семінару він знайомить учнів з провідною його проблемою, ставить перед ними попередні дидактичні завдання, ознайомлює їх з літературою і джерелами до теми. Для раціональної організації та систематизації інформації учні ділять сторінки розвороту зошита на чотири колонки. У першій записують головну думку лекцій учителя, у другій і третій — самостійно здобутий матеріал, у четвертій — власні думки та коментарі до прочитаного. Цю колонку заповнюють і безпосередньо під час семінару.
Формують 6—8 тимчасових навчальних груп (по 3—4 учні) залежно від дидактичних завдань уроку, сформованості загальнонавчальних умінь та навичок школярів. Учитель призначає координатора — здібного, ерудованого, комунікабельного учня, якому передає управлінську функцію. Заздалегідь створюють також арбітраж, що виконує дві функції: журі (нараховує бали) та експертного органу (вирішує найбільш спірні питання й ситуації), з батьків учнів, учителів, гостей, колишніх учнів, які свого часу брали участь у таких заняттях.
У кожній групі вчитель призначає консультанта, з яким працює поглиблено: рекомендує складнішу літературу, роз'яснює малозрозумілі місця, передбачає суперечливі позиції, коментує термінологію. Протягом першого тижня з консультантами проводить одну співбесіду, другого і третього — по 2—3. На прохання окремих консультантів — індивідуально.
За тиждень до семінару консультант організовує 2—З заняття для своєї групи, під час яких з'ясовує характер прочитаного учнями матеріалу, визначає спеціалізацію в групі. Під час семінару він виконує двояку роль: надає товаришам допомогу й періодично виступає від імені групи як-її учасник.
У групах учитель проводить індивідуальні добровільні консультації у формі ненав'язливих співбесід у неформальній обстановці. Кожна група отримує домашнє завдання: виробити більш чи менш спільну думку з головної проблеми семінару. Координаторові докладно роз'яснюють регламент, дають поради щодо змісту вступного слова, вчать вести дискусію тощо.
Напередодні заняття в кабінеті переставляють меблі, щоб компактно розмістити групи, кожна з яких має прапорець з номером. За партою — координатор. Уздовж стіни — парти для членів арбітражу, гостей. На дошці записують тему семінару.
У короткому вступному слові вчитель доповнює попередні дидактичні завдання, вже відомі учням, а координатор обґрунтовує <a title="Актуальність теми" href="Актуальність_теми">актуальність теми</a>.
Відтак він пропонує кожній команді визначити своє ставлення до проблеми (на виступ — 3 хв. «конкурс колективної думки»). Після виступу останньої групи арбітраж протягом хвилини радиться й називає кращу команду, вмотивовуючи своє рішення. Команда, визнана кращою (група К), відтепер захищається.
Координатор пропонує решті команд ставити групі К запитання, пов'язані з колективною думкою з головної проблеми (на підготовку — 1 хв.). Кількість запитань необмежена, їх можуть ставити також члени арбітражу, гості, вчитель. Група К відповідає. Мета цього етапу — підготовка до регламентованої дискусії.
Відтак координатор оголошує фазу оцінних реплік. Суть її в тому, що після хвилинної наради команди повідомляють про своє ставлення до колективної думки групи К з головної проблеми уроку та до її відповідей на запитання. На цьому етапі семінару починаються мікро-дискусії: кожної команди з групою К. Якщо група К, незважаючи на перемогу в конкурсі думок, не впоралася зі своєю роллю, координатор має право запропонувати її команді, що посіла друге місце, і семінар починається ніби спочатку — із запитань новій групі К.
За 15 хв. до закінчення учитель коротко визначає ступінь реалізації дидактичних завдань, дає узагальнену оцінку знань учнів з теми. Відтак оцінюється дискусійна частина уроку (кожна команда за п'ятибальною системою). Вчитель називає кращі команди і найактивніших учасників. Індивідуальні оцінки, як правило, не виставляють, бо вони потребують детального аналізу й обґрунтування. Це робиться на колоквіумі, який проводять на наступному уроці.
Досвід переконує, що такий двогодинний семінар з елементами групової навчальної діяльності корисний лише за умови ґрунтовного попереднього лекційного курсу і наступного колоквіуму, поєднання з іншими формами навчальної роботи.
Практикум. Передбачає самостійне виконання учнями практичних і лабораторних робіт, застосування знань, умінь і навичок.
Для зручності учнів поділяють на групи. На практикум відводиться 10—15 год. навчального часу протягом 2—3-х тижнів. Для його проведення складають графік, згідно з яким учні почергово виконують завдання, спостереження, експерименти з фізики, хімії, біології. Завдання можуть бути однаковими й різними для різних груп учнів. Практикумами завершують вивчення великих тем курсу, тому їх проводять переважно наприкінці півріччя або року.
Головна мета практикуму — практичне застосування сформованих раніше вмінь і навичок, узагальнення й систематизація теоретичних знань, засвоєння елементарних методів дослідницької роботи з фізики, хімії, біології тощо.
Проводять його у такій послідовності: повідомлення теми, мети і завдання; актуалізація опорних знань, навичок і вмінь учнів; мотивування їх навчальної діяльності; ознайомлення учнів з інструкцією; добір необхідного обладнання та матеріалів; виконання роботи під керівництвом учителя; складання учнями звіту, обговорення й теоретична інтерпретація отриманих результатів.
Факультативні заняття. Ця форма організації навчання — єднальна ланка між уроками та позакласними заняттями (7—9 кл.) і сходинка від засвоєння предмета до вивчення науки, засіб ознайомлення учнів з методами наукового дослідження (10—12 кл.).
Учнів залучають до факультативів на добровільних засадах, відповідно до їхніх бажань, нахилів, інтересів. Кожен може обрати не більше двох факультативів. За освітніми завданнями існують такі види факультативів: а) з поглибленого вивчення навчальних предметів; б) з вивчення додаткових дисциплін; в) з вивчення додаткової дисципліни із здобуттям спеціальності; г) міжпредметні. Кожен вид залежно від дидактичної мети може бути теоретичним, практичним, комбінованим. Відповідно до типу факультативу формують групи, добирають форми і методи роботи.
Факультативні заняття проводять за спеціальними програмами (Міністерства освіти і науки України або авторськими (підготовленими досвідченими вчителями). Лабораторією дидактики Інституту педагогіки АПН України розроблено програми та зміст факультативних курсів для 5—6 класів. За змістом факультативи об'єднано в такі серії:
І. Про тебе (1. Пізнай і зрозумій себе. 2. Як стати товариською людиною. 3. Тобі, дівчинко. 4. Тобі, хлопчику).
II. <a title="Людина і природа" href="Людина_і_природа">Людина і природа</a> (1. Які народи живуть на землі. 2. Земляни і космос. 3. Як урятувати природу).
III. Ким стати? (1. Твоя професія. 2. Скільки всього наук. 3. Які бувають машини).
IV. Красиве і корисне (1. У світі прекрасного. 2. Що б почитати. 3. Види спорту).
V. Народні скарби (1. Барви українських обрядів — із глибини віків. 2. З бабусиної скрині, з дідусевої майстерні).
Такі заняття проводять найдосвідченіші вчителі школи, запрошують також висококваліфікованих фахівців із вищих закладів освіти, науково-дослідних інститутів, виробництва. На відміну від інших організаційних форм навчання, факультативи мають такі особливості: спільність пізнавальних інтересів учнів, їх позитивне ставлення до вивчення матеріалу, допитливість (оскільки групи формуються за інтересами).
У програмі факультативів обов'язково відображено сучасні досягнення в галузі науки, техніки, культури. Тому вони є вагомим доповненням до змісту загальноосвітньої, політехнічної й трудової підготовки школярів, сприяють формуванню інтересу до теоретичних знань і практичної діяльності. На факультативних заняттях використовують різні <a title="Методи навчання" href="Методи_навчання">методи навчання</a>, але перевагу надають тим, що привчають учнів до роботи з науковою і довідковою літературою (підготовка рефератів з актуальних проблем науки, обговорення доповідей і повідомлень, проведення експериментів тощо).
Рівень знань учнів оцінюють у процесі факультативних занять, а залік проводять у кінці курсу. Підсумкові оцінки вносять до атестату про середню освіту.
Ефективність системи навчання значно зростає, якщо знання та вміння, набуті на факультативних заняттях, учні активно використовують на уроках, коли здійснюється взаємозв'язок завдань, змісту і методів навчання в усіх організаційних формах класно-урочної системи.
Екскурсії. Відмінність екскурсії від уроку як <a title="Форми організації навчання" href="Форми_організації_навчання">форми організації навчання</a> полягає в тому, що вона не може бути жорстко обмежена в часі, і головний її зміст — сприймання учнями предметів і явищ у природній обстановці. Залежно від місця в навчальному процесі екскурсії поділяють: за відношенням до навчальних програм — програмні та позапрограмні; за змістом — тематичні й комбіновані; за часом проведення щодо матеріалу, який вивчається, — вступні, поточні, підсумкові; щодо навчального предмета — ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні та ш.
Підготовку до екскурсії розпочинають заздалегідь. Виходячи зі змісту навчального предмета, вчитель визначає природні, виробничі або культурні екскурсійні об'єкти. Безпосередньо перед екскурсією складають її план І проводять Інструктаж. Учням пояснюють, як поводитися під час екскурсії, дають вказівки, які слід провести самостійні спостереження І яку виконати роботу (зібрати матеріал для колекції, зробити записи й замальовки та Ін.). Учитель дає учням завдання повторити необхідний матеріал, почитати додаткову Інформацію про об'єкт екскурси.
Під час екскурсії вчитель або екскурсовод, використовуючи різні методи (розповідь, пояснення, бесіду, спостереження), розкриває зміст теми екскурси. Бажано активізувати пізнавальну діяльність учнів методами бесіди та спостереження, що сприяє цілеспрямованому сприйманню об'єкта вивчення. Для цього на початку екскурсії дають загальну характеристику цього об'єкта, а відтак організовують спостереження І виконання учнями практичних завдань.
Важливим є підсумковий етап екскурсії. Передусім це бесіда на самому об'єкті, під час якої учні отримують відповіді на запитання, уточнюють певні теоретичні й практичні знання навчальної програми з предмета. Проте основна робота проводиться на навчальних заняттях. За матеріалами екскурсії учні готують звіти у вигляді невеличких описів, колекцій, які згодом експонуються на виставці. Спостереження, зроблені під час екскурси, вони використовують на наступних уроках, вивчаючи відповідний матеріал.
Значення екскурсій полягає в тому, що: учні здобувають наочні знання в природних умовах; отримують багатий матеріал для спостережень; сприймають явища в цілісності; накопичують багатий матеріал для наступної роботи. Екскурсії також позитивно впливають на емоційну сферу школярів.
Екскурсії проводять відповідно до загальношкільного плану навчальних (комплексних І з окремих предметів) і позанавчальних екскурсій на навчальний рік, півріччя, чверть.
Предметні гуртки, їх створюють з різних навчальних предметів (математичні, фізичні, хімічні, літературні та Ін.). Щоб зацікавити учнів їх діяльністю, гурткам нерідко дають інтригуючі назви. Члени предметних гуртків беруть участь у масових виховних заходах, тематичних вечорах, конкурсах, олімпіадах, тижнях І місячниках знань, випускають стіннівки та радюгазети, альманахи. Це сприяє поглибленню знань І підвищує Інтерес до навчальних предметів. Технічні гуртки допомагають учням оволодіти певними видами практичної діяльності, набути професійних знань та навичок. Важливо, щоб діяльність технічних гуртків мала суспільне спрямування. Наприклад, члени радюгуртка, крім вивчення радіоапаратури, можуть готувати радіопередачі в школі.
Предметні, технічні й спортивні гуртки є позаурочними організаційними формами навчання, їх завдання — поглиблення набутих на уроках знань, розвиток Інтересів І здібностей дітей. Організовуючи роботу гуртків, педагог не повинен забувати про моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання школярів; має дбати про високу організованість І дисципліну під час занять; залучати до роботи гуртків якомога більше дітей; забезпечувати активність І самостійність учнів під час занять. Нижче наведено план роботи Історико-краєзнавчого гуртка.
<h4 class="western" lang="uk-UA">Таблиця З</h4>
<h2 class="western" lang="uk-UA">План роботи Історико-краєзнавчого гуртка</h2>
«Слідопити історії» Ягільницької СЗШ Тернопільської обл.
<table border="1" cellspacing="0" cellpadding="3" width="649" bordercolor="#000000">
<colgroup><col width="41"></col> <col width="330"></col> <col width="78"></col> <col width="174"></col> </colgroup>
<tbody>
<tr>
<td width="41" height="10">
№ п/п
</td>
<td width="330">
Зміст роботи
</td>
<td width="78">
Термін
</td>
<td width="174">
Відповідальний
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="7">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
1. Організаційна робота
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="11">
1
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Вибори ради гуртка Визначення 			секцій
</td>
<td width="78" valign="TOP">
До 1009
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="13">
2
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Формування складу секцій
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Вересень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Рада гуртка, керівники секцій
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="31">
3
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Затвердження складів редакцій 			стінгазети та Інформаційного 			бюлетеня «Історичний кур'єр»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
1709
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="12">
4
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Визначення дня роботи гуртка І секцій
</td>
<td width="78" valign="TOP">
1709
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Голова ради гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="29">
5
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Обговорення планів-сценарпв національних 			свят, Історичних вечорів, вечорів-зустрічей
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Постійно
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="11">
6
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Звіт секцій про свою роботу
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Що четверга
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівники секцій
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="13">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
II. Тематика спільних засідань гуртка
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="31">
1
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Бесіди на тему «М.С Гру-шевський — 			перший президент України (до 130-рІч 			-чя від дня народження)»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Вересень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="40">
2
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Лекція на тему «Виникнення Товариства 			«Просвіта» — української народовської 			просвітницької організації (до 			120-річчя заснування:)
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Жовтень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Голова осередку товариства «Просвіта»
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="22">
3
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Інформація голови ради гуртка про 			оформлення матеріалів «Воїни УПА — 			наші земляки»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Жовтень
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Голова ради гуртка
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="28">
4
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Розповідь працівника народного 			музею Історії с.Ягільниця «Історичні 			пам'ятки села»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Листопад
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Працівник музею
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="12">
5
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Бесіда «Видатні діячі науки — наші 			земляки»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Грудень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="21">
6
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Звіт секцій про свою роботу
</td>
<td width="78" valign="TOP">
1.11, 			20.12, 20.03, 20.05
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівники секцій
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="27">
7
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Інформація голови історичної секції 			про збір матеріалів про людей, що стали 			жертвами сталінських репресій
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Лютий
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка, голова історичної 			секції
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="22">
8
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Зустріч з поетесою, медсестрою УПА, 			політв'язнем Марією Потикевич-Заболотною
</td>
<td width="78" valign="TOP">
До 26.02
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник ради гуртка
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="8">
9
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Походи одного дня, екскурсії:
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="11">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— місцями бойових дій Другої світової 			війни
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Вересень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Історична секція
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="21">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— Клим Утрисько — воїн УПА, учасник 			Чортківської офензиви
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Жовтень
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка, історична секція
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— місто Львів — учора, сьогодні, завтра
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Листопад
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Історична секція
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="20">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— «Гей ви, хлопці січовії» (у село 			Гадинківці до музею січових 			стрільців)
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Квітень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Рада гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="8">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— Київ — столиця моєї держави
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Березень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="1">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
III. Робота секцій гуртків
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Історична секція
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="6">
1
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Події радянсько-польської війни на 			Тернопільщині:
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— Чортківська офензива
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Жовтень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— Воїни УПА — наші земляки
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Листопад
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник секції
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— Степан Бандера в Ягільниці
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Грудень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Пошукова група
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
2
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Наш край у роки Другої світової війни
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— Ягільницький підпільний лазарет
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Травень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Інформація учнів
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
3
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Демократичні перетворення в краї
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— діяльність Народного руху
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Лютий
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник секції
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— зустріч з організаторами Народного 			руху села
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Березень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— соціально-економічний розвиток 			села у 1991 — 1996рр.
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Квітень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Члени секцій
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Секція нумізматики, топоніміки
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
1
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Монети як історичне джерело:
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
1) як збирати монети
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Вересень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Працівник музею
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
2) оформлення колекції історичних 			знаків
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Жовтень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Члени секції
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
3) гроші Української Народної Республіки
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Листопад
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник секції
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
2
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Походження назви с. Ягільниця:
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
1) легенди з уст народних
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Грудень — лютий
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Члени секції
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
2) назви полів, доріг, вулиць села:
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Грудень— лютий
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Члени секції
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
3
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Джерела та річки села
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
1) до витоків річки Черкаськи
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Березень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
2) джерела та їх Історичні назви
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Квітень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Члени секції
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41" height="8">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Секція Історії культури
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
1
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Архітектурні пам'ятки Чортківщини
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
1) Історія япльницького костьолу і 			церкви
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Вересень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
2) ферментаційний завод — колишня 			резиденція графів Ланцкоронських
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Жовтень
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Члени секції
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
2
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Народна освіта
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
1) стан народної освіти за часів 			Австро-Угорщини І Польщі
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Листопад
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Члени секції
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
2) освіта в 1945—1995 р£
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Грудень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Члени секції
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
3
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Видатні діячі та знатні люди краю
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— літератори, поети, художники
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Лютий — березень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник секції
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
— вчителі, лікарі, науковці
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Квітень — травень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
IV. Масові справи та участь у позакласній 			роботі школи
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
1
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Тематичний вечір до п'ятої річниці 			незалежності України — «Я більшого 			щастя на світі не хочу, щоб лиш Україна 			жила І цвіла»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
609
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Рада гуртка
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
2
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Вечори-зустрічі з циклу «Село І люди»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Щочвер-Т1
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
3
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Участь у загальношкіль-ному святі до 			дня вчителя — «Спасибі всім, хто 			людяності вчить, розумне сіє в душі, 			добре, вічне»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
5 10
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Голова ради гуртка
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
4
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Вечір-спомин про січових стрільців, 			воїнів УПА — «І кров на долині накриє 			мурава, та слава не згине — стрілецька 			слава»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Листопад
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Історична секція
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
5
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Історична година, присвячена пам'яті 			гетьмана
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Грудень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Секція Історії культури
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
 
</td>
<td width="330" valign="TOP">
України <a title="Б Хмельницький" href="Б_Хмельницький">Б Хмельницького</a> — «Слава 			завжди буде з тобою, вольності отче, 			Богдане-герою»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
 
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
 
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
6
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Загальношкшьна лінійка до дня Злуки 			— «Моя Соборна Україна»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Січень
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівники секцій
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
7
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Випуск загальношкільної стінгазети 			на тему «Ми пам'ятаємо вас, герої 			Крутів»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
До 2901
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Редколегія
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
8
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Молоді про Історію рідного краю <a title="Презентація" href="Презентація"> Презентація</a> книги Мари Потикевич-Заболотної 			«Нам дуже треба жити»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Лютий
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник, рада гуртка
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
9
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Участь у березневих Шевченківських 			читаннях Організація виставки 			«Кобзарі»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Березень
 
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Секція Історії культури
 
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
10
</td>
<td width="330" valign="TOP">
Усний журнал «Українська національна 			символіка»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Квітень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Рада гуртка
</td>
</tr>
<tr>
<td width="41">
11
</td>
<td width="330" valign="TOP">
До Дня Перемоги Зустріч з учасниками 			Другої світової війни — «І моя частка 			є у Перемозі»
</td>
<td width="78" valign="TOP">
Травень
</td>
<td width="174" valign="TOP">
Керівник, рада гуртка
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
Домашня навчальна робота учнів, її мета як форми організації пізнавальної діяльності учнів — розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов'язку та відповідальності. Вона тісно пов'язана з уроком. Цей зв'язок полягає в тому, що <a title="Пізнавальна Діяльність" href="Пізнавальна_Діяльність">пізнавальна діяльність</a> на уроці потребує додаткової роботи: вправляння у застосуванні правил, розв'язку завдань, знаходження в підручнику відповідей на запитання вчителя та ш. Окрім того, виконуючи домашнє завдання, учні готуються до сприймання нового матеріалу на наступному уроці. Проте це не означає, що домашню навчальну роботу слід обов'язково давати на кожному уроці. Вона доцільна лише тоді, коли її необхідність І корисність випливає з процесу уроку.
Для успішної самостійної роботи вдома учень повинен бути уважним І спостережливим, вміти запам'ятовувати, виконувати мислительні операції, цінувати й розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, прослухане (тези, конспект, реферат, анотація, рецензія та ін.).
Домашніми завданнями можуть бути: робота з текстом підручника; виконання різноманітних вправ, письмових, графічних робіт, розв'язування задач. Досвідчені педагоги нерідко рекомендують учням прочитати статтю в науково-популярному виданні, переглянути кінофільм; поспілкуватися на відповідну тему з тією чи іншою особою, спостерегти природне або побутове явище, провести дослід та ін.
Даючи домашнє завдання, вчитель коментує способи його виконання. Якщо певний вид роботи звичний для учнів, то можна лише зазначити, який матеріал слід опрацювати. Не варто упродовж тривалого часу пропонувати однотипні завдання, тому що учні можуть втратити інтерес до них. Домашні завдання повинні містити елемент новизни, передбачати нові варіанти їх виконання. В окремих випадках доцільно давати учням індивідуальні завдання, які допомагають усунути прогалини у знаннях. Такі завдання для сильніших учнів покликані підтримувати інтерес до певного виду роботи.
Визначаючи обсяг домашньої навчальної роботи з кожного предмета, вчителі повинні виходити з того, що вона має вкладатися в загальні часові межі домашньої навчальної роботи учнів залежно від класів, у яких вони навчаються. У 1-му класі — до 1 год., у 2—3-му класах — до 1,5 год., 4—5-му — до 2 год., у 6—7-му — до 2,5 год., у 8-му — до 3 год., у 9—12-му класах — до 4 год. Цей обсяг не повинен перевищувати третини того, що зроблено на уроці у 1—7 класах, і половини — у 8—12 класах. Напередодні вихідних і святкових днів домашніх завдань учням не задають. Домашнє завдання учням пропонують у той момент, коли воно природно випливає з процесу пізнавальної діяльності (і в середині, і наприкінці уроку), але не тоді, коли пролунав дзвінок.
Украй важливо привчити школярів виконувати домашнє завдання самостійно. Якщо учневі важко впоратися з ним самому, старші можуть допомогти йому тільки навідними запитаннями, нагадуваннями про подібну ситуацію в попередніх завданнях та ін. Обов'язок учителів і батьків — створити дитині належні умови (вона повинна мати вдома своє робоче місце, необхідні посібники) і привчити її виконувати завдання в день його отримання,<a title="Напередодні" href="Напередодні"> напередодні</a> термінів виконання, під час самостійної роботи дотримуватися певних педагогічних вимог. Виконання домашніх завдань у школах-інтернатах і групах подовженого дня має деякі особливості. Передусім ця робота здійснюється під безпосереднім керівництвом педагога (вчителя або вихователя), що є певною перевагою: обов'язкове для всіх і щоденне виконання домашніх завдань виробляє звичку до систематичної самостійної навчальної праці; під керівництвом педагога в учнів швидше формуються раціональні прийоми самостійної роботи, створюються умови для диференціації домашніх завдань залежно від успіхів кожного учня, надання допомоги тим, хто не встигає.
Успішність учнів значною мірою залежить від їх уміння організувати виконання домашніх завдань. Учитель готує учнів до виконання домашніх завдань під час уроку: формує навички самостійної роботи, роз'яснює зміст і методику виконання завдань. На уроках використовують роботу з підручником, довідковою літературою, проведення спостережень і дослідів, самоперевірки, необхідні учневі під час виконання домашніх завдань. У багатьох школах є стенди «Учись вчитися», які містять матеріали про правильну організацію самостійних занять, виконання домашніх завдань, застосування знань. Практикують також бесіди з учнями на теми: «Як готувати уроки», «Бережи хвилину» та ін. Бажано, щоб діти поділилися своїм досвідом підготовки домашніх завдань, розповіли, як вони долають труднощі.
Класний керівник повинен цікавитися дозуванням домашніх завдань, запобігати перевантаженню учнів, домагатися того, щоб учителі детально інструктували їх, розповідали і показували, як виконувати домашні завдання з окремих предметів.
Важлива умова ефективності самостійної роботи учнів — систематична перевірка вчителем виконання домашніх завдань, об'єктивна оцінка їх результатів. Цьому сприяє систематична перевірка ведення учнями записів у щоденнику, що допомагає посилити контроль за виконанням домашніх завдань.
Консультації. Потреба в консультуванні учнів виникає з різних причин. Нерідко вони стикаються з певними труднощами під час самостійного опрацювання навчального матеріалу або виконання завдання. Правильно організована консультація допомагає подолати їх. Консультуючи, вчитель не дає готових відповідей, а спрямовує пізнавальну діяльність учнів так, щоб вони самостійно зрозуміли питання, розв'язали складне завдання, збагнули суть виучуваного матеріалу.
Під час консультації з конкретної теми доцільно ставити учням запитання також з уже засвоєного навчального матеріалу. Це дає змогу вчителеві виявити прогалини в знаннях учнів, порадити, як їх усунути.
Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі
Зарубіжна школа і педагогіка прагнуть удосконалити існуючу класно-урочну систему навчання різними шляхами. Один із них — навчання учнів групою вчителів за певного розподілу обов'язків між ними. Провідний педагог пояснює новий матеріал кільком класам-паралелям, а закріплення здійснюють по класах інші вчителі-помічники. Така система поширена у школах США, Швеції та інших країн.
До новацій у розвитку форм навчання належать неградуйовані школи і школи з різновіковими об'єднаннями учнів за інтересами. У неградуйованих школах заняття організовують так, щоб учень, виконуючи самостійну роботу під керівництвом учителя-консультанта, міг досягати вищих результатів власним темпом. Практикують і так зване відкрите навчання, суть якого в тому, що у школі учень навчається обмежений час, отримуючи від учителя загальні вказівки і завдання. Для їх виконання він повинен звертатися до спеціального навчального центру, де його забезпечать необхідною інформацією і матеріалами для самостійної роботи з опорою на технічні засоби навчання.
В індивідуалізації навчання учнів використовують контрактну форму. Контракт — угода між учнем і педагогом, яка передбачає основні напрями самостійної роботи учня. Ця форма навчання дає змогу учням індивідуально планувати свою навчальну діяльність і оволодівати матеріалом відповідно до власних здібностей та інтересів. Контракт не звільняє від щоденних занять у школі, а є доповненням до них, оскільки складений з метою поглиблення знань з окремого предмета. За такої форми навчання вчитель є лише організатором пізнавальної діяльності учня і консультантом.
У багатьох школах запроваджено такі форми організації навчання, як навчальні центри і центри за інтересами. Навчальний центр може бути організовано у класі, він забезпечує учнів, що цікавляться певною галуззю знань, необхідним обладнанням і матеріалами, науковою і популярною літературою. Центри за інтересами дають учням змогу розширити знання з конкретної соціальної проблеми: дослідити екологічну ситуацію в штаті, расове питання та ін. Результати роботи учнів над проектами у навчальному центрі або центрі за інтересами оформляють у шкільні виставки, наукові доповіді тощо.
Серед нових форм організації навчання — «школи без стін». Така школа не має свого приміщення, постійних класів. Діти збираються з учителем у різних місцях, планують свою роботу, відвідують заводи, музеї, бібліотеки, пізнають передусім практичний бік життя.
У сучасних школах США використовують також проекти — індивідуальну або групову форму дослідження (учні збирають інформацію, аналізують її, роблять висновки й отримують результати). Роль учителя — надання допомоги, спрямування процесу навчання загалом. Час від часу він перевіряє результати виконання проекту.
Якщо для шкіл Західної Європи і США характерний поділ дітей на здібних, малоздібних та нездібних, то у школах Японії такого поділу не існує. Тут і сам <a title="Процес навчання" href="Процес_навчання">процес навчання</a>, і <a title="Вільний час" href="Вільний_час">вільний час</a> учнів підпорядковано груповому спілкуванню. Зокрема, дітей залучають до розробки різних групових проектів, до організації та проведення спільних туристичних походів, виховуючи таким чином повагу один до одного і відданість своїй групі.
</div>
	</div>

Будь ласка, не зберігайте тестовий текст.
Ваш ip: 18.191.210.17 буде збережений.

категорії
за типом
за алфавітом
завантажені