фінансово економічний аналіз діяльності автобусного парку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти РФ
Санкт-Петербурзький державний ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки і менеджменту
Кафедра Управління у соціально-
економічних системах
Проект допущений до захисту
Зав. кафедрой_________А.В.Федотов
«_____»____________________ 2003р.
ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ
«ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ
АВТОБУСНОГО ПАРКУ »
061000 «Державне та муніципальне управління»
Проект виконав студент групи 5079 / 1 ________ А.В. Магерамов
Керівник:
начальник економічного відділу
Автобусного парку № 5,
філія ГУП "Пассажіравтотранс" ___________ Є.В. Синельникова
Рецензент (професор) _______________________ А.С. Соколіцин
Консультанти:
Безпека жізнедеятельності________________ В.М. М'ясників
(Доцент, к.т.н)
Санкт-Петербург
2003р.
Реферат
 
Обсяг дипломного проекту складає сторінок - 157, в тому числі: ілюстрацій - 6, таблиць - 22.
АВТОБУСНИЙ ПАРК, пасажироперевезення, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, МІСЬКИЙ ТРАНСПОРТ, ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ.
У дипломному проекті розглянуто фінансовий стан Пушкінського автобусного парку і описані основні проблеми пасажирських перевезень. Вже більше десяти років спостерігається глибока криза у сфері пасажирських перевезень, в першу чергу соціальних.
Метою дипломного проекту стало проведення фінансового аналізу діяльності підприємства міського пасажирського транспорту на прикладі Пушкінського автобусного парку і розробка рекомендації щодо поліпшення його фінансового стану. На підставі отриманих результатів аналізу зроблено висновок про необхідність зміни системи фінансування Пушкінського автобусного парку.

 
 
 
 
Зміст
 
Введення. . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Глава 1. Значення і сутність фінансового аналізу роботи підприємства. . .. . . . . . . . . . . . . . . . ... ... ... ... ... ... ... ... 12
1.1 Сутність, призначення і необхідність фінансового аналізу. . ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 12
1.2 Організаційно-економічні основи процедури банкрутства. . . . . . . . . ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .26
1.3 Методика фінансового аналізу. . . . . . . ... ... ... ... ... ... .31
Глава 2. Аналіз фінансового стану Пушкінського автобусного парку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ... ... .. 64
2.1 Характеристика і основні техніко-економічні показники роботи Пушкінського автобусного парку. ... 64
2.2 Аналіз фінансового стану Пушкінського автобусного парку. . .. . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . ... .. 81
Глава 3. Розробка рекомендацій щодо поліпшення фінансового стану Пушкінського автобусного парку ... ... .117
3.1 Напрямки покращення фінансового стану Пушкінського автобусного парку. . . . . . . . . . . . . . . . . ... 116
3.2 Рекомендації щодо поліпшення фінансового стану Пушкінського автобусного парку. . . . . . . . . . . . . . . .. . 122
Глава 4. Безпека життєдіяльності. . . . . . . . . . . .. . . .132
4.1 Безпека при перевезеннях пасажирів. . . ... ... ... ... 132
4.2 Безпека при технічному обслуговуванні та ремонті ... ... .. 137
4.3 Вимоги до кваліфікаційної підготовки водіїв автобусів. . . . . . . . . . . . 137
4.4 Планування випуску рухомого складу на лінію ... .... 139
Висновок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .143
Список літератури. . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
Додаток. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
 
 
 
 
Введення
Однією з найголовніших завдань підприємства є оцінка фінансового стану підприємства, яка можлива при сукупності методів, що дозволяють визначити стан справ підприємства в результаті аналізу його діяльності на кінцевому інтервалі часу. Мета цього аналізу - отримання інформації про його фінансове становище, платоспроможності та прибутковості.
Джерелами аналізу фінансового стану підприємства є форми звіту та додатки до них, а також відомості з самого обліку, якщо аналіз проводиться усередині підприємства.
У кінцевому результаті після аналізу керівництво підприємства отримує картину його дійсного стані, а особи, безпосередньо не працюють на даному підприємстві, але зацікавленим у його фінансовому стані (наприклад, кредиторам, які повинні бути впевнені, що їм; вкладникам і ін) - відомості, необхідні для безстороннього судження (наприклад, про раціональність використання вкладених у підприємство додаткових інвестицій тощо). Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, так само засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів, банки-для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники - для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету і т.д. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства. під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналізі фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив, їхній взаємозв'язок і структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності кредитоспроможності підприємства і т.д. Метою даної дипломної роботи є аналіз фінансового стану підприємства, як інструменту для прийняття управлінських рішень та вироблення на цій основі практичних рекомендацій та висновків щодо поліпшення фінансового стану та стабілізації становища підприємства.
Об'єктом дослідження є Пушкінський автобусний парк. Основою роботи стала бухгалтерська інформація за досліджуваний період 2000 - 2002 р.р.
Виходячи з поставлених цілей, можна сформувати завдання:
v попередній огляд балансу та аналіз його ліквідності;
v характеристика майна підприємства: основних і оборотних засобів та їх оборотності, виявлення проблем;
v характеристика джерел коштів підприємства: власних і позикових;
v оцінка фінансової стійкості;
v розрахунок коефіцієнтів ліквідності;
v аналіз прибутку і рентабельності;
v розробка заходів щодо поліпшення фінансового стану.
Для вирішення перерахованих вище завдань була використана річна бухгалтерська звітність Пушкінського автобусного парку за 2000, 2001, 2002 роки, а саме:
v бухгалтерський баланс (форма № 1 по ОКУД),
v додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5 по ОКУД)
v звіт про рух грошових коштів (форма № 4 по ОКУД)
v звіт про прибутки і збитки (форма № 2 по ОКУД)
У даній роботі проводиться аналіз фінансової діяльності Пушкінського автобусного парку. Це підприємство, яке займається пасажироперевезеннями. Підприємство є філією Державного унітарного підприємства пасажирського автомобільного транспорту (іменований надалі ГУП «Пассажіравтотранс»). Сьогодні ГУП "Пассажіравтотранс" - одне з найбільших пасажирських перевізників на Північно-Заході. Маршрутна мережа, яку обслуговує "Пассажіравтотранс", складає понад 24,5 тис. км. По ній автобуси підприємства за рік устигають пробігти близько 150 млн км.
У складі "Пассажіравтотранс" - десять автобусних парків, навчальний комбінат, медико-санітарна частина і пансіонат "Знам'янка"; кількість працюючих - 13,7 тис-.человек.
Понад 2,5 тис. автобусів різного класу обслуговує 524 маршрути, в тому числі і 46 міжміських і міжнародних, що пов'язують Петербург з містами Північно-Заходу, а також з Білорусією, Латвією, Фінляндією, Естонією.
Протягом 10 років у Санкт-Петербурзі спостерігається криза в системі пасажироперевезень. Зміна всієї системи управління економікою, що почалася під час перебудови, не могла не позначитися на роботі міського транспорту. Фінансове становище автобусних парків погіршувався.
По ряду об'єктивних і суб'єктивних причин цей процес швидко прогресував. Постачання автобусів на 1990 1 були скорочені в 6 разів. Замість планованих 1200 машин парки отримали лише 200. Покращення ситуації з закупівлями не передбачалося, оскільки фінансування підприємств йшло по низхідній, а ціна заводів-виготовлювачів - по зростаючій. Вартість "Ікарусів" за короткий час виросла в 3 рази, а вітчизняних автобусів - в 1,25 рази. Реорганізація маршрутної мережі, яка стала необхідна через нестачу рухомого складу, блокувалася виконкомом Ленсовета.
До 1996 р. в автобусних парках залишилося вже 2,8 тис. машин. Число замортизованих автобусів, які працювали на лініях, росло. Насиченість маршрутної мережі рухомим складом стрімко знижувалася. Якщо в 1989 р. на 1 км. мережі доводилося 0,65 автобуса, то в 1995 р. лише 0,44.
Це означало, що положення автобусного транспорту пішло до критичної точки. Непомірно великі інтервали руху приводили до багаторазових перевантажень машин, їх поломок і прискореного скорочення чисельності автобусів. У зв'язку зі скороченням рухомого складу коротшають і закривалося все більше маршрутів. У середині 1990-х на вулицях міста з'явилися мікроавтобуси приватних перевізників. Маленькі "форди", які пропонували городянам свої послуги, повернули Петербург до епохи приватних автобусних підприємств, з яких все колись і починалося. Але ці приватні підприємства є основними конкурентами автобусних парків, у тому числі і Пушкінського. Приватні підприємства завдають серйозної шкоди Пушкінському парку, займаючи лідируючі позиції в пасажироперевезеннях Санкт-Петербурга. Сюди ще можна віднести проблеми з рухомим складом, не оновлюється багато років і проблеми з кадровим складом.
У силу всього вище перерахованого необхідно детально розглянути всі сторони і аспекти фінансової діяльності даного підприємства.
Глава 1. Значення і сутність фінансового аналізу роботи підприємства
1.1. Сутність, призначення і необхідність фінансового аналізу
Забезпечення безперебійної роботи підприємства, виконання його зобов'язань перед постачальниками, замовниками, державним бюджетом і власним персоналом може бути успішним лише при стійкому фінансовому становищі підприємства. Фінансовий стан - комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів підприємства. Фінансове становище підприємства оцінюється за допомогою фінансового аналізу.
В основі аналізу фінансового стану організацій лежить аналіз агрегованих форм фінансової звітності, сформованих на підставі фінансової звітності, визначеної наказом Міністерства фінансів РФ від 12.11.96 р. № 97 з доповненнями, затвердженими наказами Міністерства фінансів РФ від 03.02 1997 № 8, від 21.11 .97 р. № 81н, від 21.10.98 р. № 47н, і квартальної бухгалтерської звітності, визначеної наказом Міністерства фінансів РФ від 03.02.97 р. № 8. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відображають майнове і фінансове становище організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період. Фінансовий аналіз показує причини сформованого фінансового стану і дає можливість визначити напрями щодо його поліпшення.
Основна мета аналізу - отримання параметрів, що дають об'єктивну оцінку фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з кредиторами та дебіторами.
Фінансовий аналіз можна класифікувати за такими ознаками:
• по суб'єктах - зовнішні чи внутрішні;
• по об'єктах аналізу - народне господарство в цілому, галузь, група підприємств, підприємство, підрозділ підприємства;
• по цілям і завданням;
• за змістом - комплексний і локальний.
Основною ознакою є суб'єкт фінансового аналізу. Вид аналізу визначається виходячи з вимог суб'єкта.
Суб'єктами фінансового аналізу можуть виступати дві групи користувачів.
Перша група складається з зовнішніх користувачів і включає кредиторів, постачальників, інвесторів, аудиторів, податкові органи та інших, сторонніх для підприємства, осіб. Такий аналіз називається зовнішнім.
Друга група складається з внутрішніх користувачів і включає засновників, власників, управлінських працівників підприємства, бухгалтерію, фінансовий і економічні відділи та інші служби підприємства. Фінансовий аналіз, проведений для цієї групи, називається внутрішнім.
Зовнішній фінансовий аналіз проводиться за статтями річного бухгалтерського балансу і відображає загальний стан підприємства на конкретний момент:
• фінансові результати;
• майновий стан;
фінансова стійкість, ліквідність балансу, платоспроможність підприємства;
• стан дебіторської та кредиторської заборгованості;
• ефективність вкладеного капіталу.
Внутрішній фінансовий аналіз більш глибоко досліджує причини сформованого фінансового стану, ефективність використання основних і оборотних коштів, взаємозв'язок показників обсягу, собівартості і прибутку. Для цього використовують всю достовірну інформацію про стан справ підприємства, доступну лише обмеженому колу осіб, що керують діяльністю підприємства. Внутрішні користувачі переслідують свої цілі аналізу:
• визначення фінансового становища;
• виявлення змін у фінансовому стані в динаміці;
• виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані;
• прогноз основних тенденцій фінансового стану.
Таким чином, в традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.
Існують різні методи фінансового аналізу. Серед них можна виділити:
• горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції
звітності з попереднім періодом;
• вертикальний аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників, з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;
• трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника. За допомогою тренда ведеться перспективний прогнозний аналіз.
• аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності за окремими показниками фірми, визначення взаємозв'язку показників;
• К2 = 1,02 (оцінка - 4 бали)
• КЗ = 0,17 (оцінка - 8 балів)
• Кб = 2,59 (оцінка - 6 балів)
• К7 = 3,6 (оцінка - 4 бали)
• К12 = 0,01 (оцінка - 2 бали)
Інтегральна оцінка 26 балів дозволить віднести Пушкінський автобусний парк до числа підприємств 1-ої категорії неплатоспроможності (від 19 до 31 бала). Такі підприємства характеризує задовільний рівень рентабельності, але недостатня стійкість до коливань ринкових факторів. Однак, враховуючи стабільний попит на послуги міського пасажирського транспорту, даний стан можна вважати значним фінансовим поліпшенням. У підприємства з'являються можливості для подальшого поліпшення фінансового стану і перспективи при подальшому виконанні рекомендацій перейти в наступну групу - платоспроможні підприємства.
Викладені вище шляху визначають основні напрямки покращення фінансового стану підприємства. Далі розглянемо можливі шляхи їх досягнення.
 
 
 
 
 
3.2. Рекомендації щодо поліпшення фінансового стану Пушкінського автобусного парку
Як показав аналіз напрямів поліпшення фінансового стану Пушкінського автобусного парку, вони зводяться до двох основних шляхах:
1. Зменшення кредиторської заборгованості (коефіцієнти К2 і К7)
2. Зменшення непокритого збитку підприємства (коефіцієнти КЗ і К12)
Більш детальний аналіз балансу підприємства показує, що, насправді, обидва ці шляхи мають безпосередній зв'язок: на кінець 2002 року непокритий збиток склав 21,6 млн. руб., А кредиторська заборгованість склала 22 млн. руб. Зіставлення цих величин дозволяє зробити висновок про те, що збільшення кредиторської заборгованості викликано наявністю непокритого збитку підприємства, або що непокритий збиток фінансується за рахунок збільшення кредиторської заборгованості.
Таким чином, можна зробити висновок, що основною причиною вкрай несприятливого стану Пушкінського автобусного парку є наявність і збільшення непокритого збитку, яке, у свою чергу, виявляється і в інших показниках фінансової стійкості підприємства, в яких безпосередньо не бере участь фінансовий результат. Даний висновок є важливим результатом аналізу фінансового стану підприємства, тому що дозволяє знайти основну причину його неблагополуччя і направити зусилля на її усунення.
Скорочення збитків підприємства можливе двома основними шляхами або їх комбінацією:
1. Скорочення витрат підприємства.
2. Збільшення доходів підприємства.
Для скорочення збитків Пушкінського автобусного парку необхідно проаналізувати можливості використання цих шляхів. У зв'язку з цим необхідно більш детально проаналізувати витрати підприємства та його доходи.
 
3.2.1. Витрати Пушкінського автобусного парку
Витрати підприємства можуть бути скорочені двома основними шляхами:
1. Інтенсивним - скороченням витрат на одиницю послуг без зміни обсягів послуг
2. Екстенсивним - скороченням обсягів наданих послуг без зміни витрат на одиницю послуг.
Розглянемо можливості скорочення витрат зазначеними шляхами (див. таблицю 21, додаток 3).
Структура витрат Пушкінського автобусного парку
Таблиця 21
Елемент
2000
2001
2002
тис. руб.
%
тис.руб.
%
тис.руб.
%
Соціальні перевезення
Зарплата з нарахуваннями
18893,4
52,3
25 836,2
48
31 457,8
43,2
Матеріальні витрати
12970
35,9
20 103,8
37,3
31 564,2
43,3
Амортизація
2 046,6
5,7
2072
3,8
3479
4,8
Податки
432
1,2
1033
1,9
932
1,3
Інші витрати
943
2,6
2413
4,5
1 707
2,3
Разом соціальні перевезення
35285
97,7
51458
95,5
69140
94,9
Комерційні перевезення
Разом комерційні перевезення
838
2,3
2412
4,5
3730
5,1
Разом:
36123
100,0
53870
100,0
72870
100,0
 
Інтенсивний. Як видно із структури витрат Пушкінського автобусного парку, основну частку займають дві статті - матеріальні витрати (43,2%) та заробітна плата (43,3%).
Проаналізуємо можливості їх скорочення. Матеріальні витрати Пушкінського автобусного парку - це в першу чергу видатки на пально-мастильні матеріали, запчастини, гуму. Дані статті витрат на практиці не можуть бути скорочені, так як їх вартість є ринковою.
Середня заробітна плата персоналу в Пушкінському автобусному парку становить 2 508 руб., Що дозволяє зробити висновок про відсутність резервів її скорочення. Також відсутні резерви скорочення чисельності працівників, про що свідчить і наявність вакансій як обслуговуючого персоналу, так і водіїв і кондукторів у парку. Не можуть бути скорочені витрати на амортизацію (4,8%), так як розмір цих відрахувань встановлено нормативними документами.
Розмір податкових відрахувань (1,3%) встановлюється на законодавчому рівні і відповідно також не може бути скорочений. Єдиним елементом витрат, на величину якого парк може впливати, є інші витрати, але їх питома вага складає всього 2,3% і скоротився в порівнянні з попередніми роками, що дозволяє зробити висновок про вичерпаність резервів його скорочення.
Таким чином, аналіз інтенсивного шляхи скорочення витрат Пушкінського автобусного парку показує, що він не має суттєвих резервів і становить менше 2%.
Екстенсивний. Для проведення аналізу можливості скорочення витрат екстенсивним шляхом витрати підприємства поділяються на умовно-постійні та умовно-змінні.
До умовно-перемінних витрат віднесемо матеріальні витрати (43,3%), заробітну плату з нарахуваннями (43,2%). Загальна частка умовно-змінних витрат становить 86,5%.
До умовно-постійних витрат віднесемо амортизаційні відрахування (4,8%), податки (1,3%), інші витрати (2,3%). Загальна частка умовно-постійних витрат становить, 4%.
Істотне переважання частки умовно-змінних витрат над умовно-постійними дозволяє зробити висновок про те, що найбільший резерв зниження витрат мається на скорочення умовно-змінних витрат, яке можливе лише при скороченні обсягу наданих послуг.
Таким чином, можна зробити висновок, що скорочення витрат Пушкінського автобусного парку можливо в основному шляхом скорочення обсягу наданих послуг. Обмеженням скорочення обсягу наданих послуг виступає їх соціальна значущість, у зв'язку з чим скорочення обсягу наданих послуг може відбуватися тільки в межах досягнення кордону беззбитковості.
 
 
 
3.2.2. Доходи Пушкінського автобусного парку
Аналіз доходів підприємства показує, що воно отримує доходи від двох видів перевезень:
• соціальні перевезення за регульованим тарифом;
• комерційні перевезення.
Структура доходів Пушкінського автобусного парку
Таблиця 22

2000
2001
2002
тис. руб.
%
тис. руб.
%
тис. руб.
%
Соціальні перевезення
разові квитки
6639
21,5
6 562,2
13,7
6 928,6
10,9
картки (парк)
2238
7,2
3 675,8
7,7
4 569,4
7,2
єдині
3715
12,0
6048
12,6
8352
13,1
передмістя
2987
9,7
4303
9,0
6049
9,5
бюджетні дотації
13847
44,8
24499
51,0
32656
51,4
Разом соціальні перевезення
29426
95,2
45088
93,9
58555
92,1
Комерційні перевезення
експреси
2
0
0
0
0
0
таксі
650
2,1
1 948
4,1
3808
6,0
замовні
307
1,0
574
1,2
835
1,3
інші
515
1,7
422
0,9
393
0,6
Разом комерційні перевезення
1474
4,8
2944
6,1
5036
7,9
Усього:
30900
100,0
48032
100,0
63591
100,0

Як видно з таблиці 22, частка доходів від соціальних перевезень (з урахуванням бюджетних дотацій) становить 92,1% від загальних доходів підприємства. Частка доходів від комерційних перевезень складає 7,9% (див. додаток 4). Проведемо аналіз можливостей збільшення доходів підприємства за соціальним та комерційним перевезень.
Соціальні перевезення. Доходи на соціальних перевезеннях формуються з: виручки від разових квитків, виручки від проїзних квитків тривалого користування, виручки на приміських маршрутах і бюджетних дотацій.
Розглянемо можливість впливу підприємства на збільшення цих доходів. Тарифи на соціальні перевезення (разові квитки та проїзні квитки тривалого користування, проїзд на приміських маршрутах) встановлюються розпорядженнями Адміністрації Санкт-Петербурга, бюджетні дотації - законом Санкт-Петербурга «Про бюджет» і носять політичний і соціальний характер. Відповідно, підприємство не впливає на зміну тарифів і вплив на доходи обмежена тільки підвищенням ефективності збору проїзний плати. Більш того, безпосередньо підприємством здійснюється тільки збір проїзний плати від разових квитків і виручки на приміських маршрутах, а також виручка від реалізації проїзних квитків тривалого користування парком, яка в сумі складає тільки 27,6% від усіх доходів підприємства. Таким чином, саме підприємство може впливати на збільшення тільки цього сектора.
Практично, інструментом впливу на цей сектор є боротьба з безквитковими пасажирами. Однак, за даними обстежень пасажиропотоків, частка безквиткових пасажирів складає менше 1-2% від загальної кількості пасажирів (в залежності від маршрутів), що свідчить про обмеженість можливостей щодо підвищення виручки від разових квитків.
Обсяг виручки від єдиних і комбінованих проїзних квитків тривалого користування і бюджетних коштів, одержуваних підприємством, залежить від їх розподілу ГУП «Пассажіравтотранс» між парками. Вплив парку на процес розподілу також є незначним.
Комерційні перевезення. Комерційні перевезення є прибутковими, про що свідчить перевищення доходів на комерційних перевезеннях над витратами. На відміну від соціальних перевезень, тарифи на комерційні перевезення встановлює саме підприємство, а не адміністрація Санкт-Петербурга. На даних видах перевезень не існує пільг для пасажирів, встановлених на соціальних маршрутах. Ціна проїзду по тому ж маршруту в кілька разів більше, ніж на соціальних маршрутах. Природно, що при такій схемі доходи більше. Але й тут існують проблеми. Водії на таких маршрутах не рідко приховують виручку, виконуючи тільки план встановлений парком. Тому торік на комерційних маршрутах були введені в обіг касові апарати, спочатку на експрес автобусах, а потім і авто-таксі. Звичайно це не вирішило проблему до кінця, але приховування виручки відбувається вже не в таких кількостях як раніше. Великої шкоди в цьому виді перевезень, завдають конкуренти, до яких можна віднести такого монстра маршрутних перевезень як ВАТ "Третій парк" та інші АТ, що займаються маршрутними перевезеннями. Як видно з таблиці, найбільший дохід у комерційних перевезеннях від авто-таксі - 6%. Також парк виконує замовні перевезення. Будь-яка юридична або фізична особа може взяти в оренду від одного до декількох автобусів з водієм, але не менш ніж на 4 години. Даний вид перевезень, також не є збитковим, і приносить дохід підприємству, але через проблеми з рухомим складом і кадрами, підприємству не вдається отримати максимум прибутку з даного виду перевезень. Необхідно збільшувати частку комерційних перевезень, тому що на обличчя прибутковість даного виду послуг. Але основним обмежувачем тут виступає, не можливість скорочення обсягу соціальних перевезень на користь комерційних. Як говорилося вище, соціальні перевезення контролює адміністрація міста, і саме підприємство в даній сфері послуг мало, що може змінити. Тому цю проблему необхідно вирішувати на рівні міста.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Глава 4.Безопасность життєдіяльності
4.1.Безопасность при перевезеннях пасажирів
У прийнятих в останні роки федеральних законах «Про сертифікації продукції та послуг», «Про стандартизацію» та «Про безпеку дорожнього руху» встановлені наступні механізми державного контролю і нагляду, спрямовані на забезпечення безпеки АТС:
• прийняті системи стандартів, правил і нормативів, що містять обов'язкові вимоги безпеки, які повинні бути дотримані при виготовленні, постачанні споживачам та експлуатації АТС;
сертифікація АТС;
• сертифікація послуг з технічного обслуговування і ремонту АТС;
• проведення періодичного державного технічного огляду автомототранспортних засобів із застосуванням засобів технічного діагностування;
ліцензування пасажирських і вантажних перевезень.
Функції державного контролю і нагляду у вказаних механізмах покладені на Мінтранс Росії (сертифікація послуг з технічного обслуговування і ремонту, ліцензування пасажирських і вантажних перевезень), Держстандарт Росії (прийняття стандартів, сертифікація АТС) і МВС Росії (державний технічний огляд із застосуванням засобів технічного діагностування) .
Всі ці види державного контролю на автомобільному транспорті проводяться з метою забезпечення безпеки продукції та послуг. Загальним результатом діяльності всіх контролюючих органів має бути належний технічний стан транспортних засобів, що знаходяться у споживача, тобто в експлуатації.
Крім контролю за безпекою АТС існує контроль за безпекою перевезення пасажирів. Основні вимоги до безпеки перевезення відображаються в «Положенні про забезпечення безпеки перевезень пасажирів автобусами» затвердженого Наказом Міністра транспорту Російської Федерації від 8 січня 1997 р. N 2.
Вимоги цього Положення обов'язкові для:
• юридичних осіб і індивідуальних підприємців, які здійснюють діяльність, пов'язану з перевезенням пасажирів автобусами або їх забезпечують (до останніх відносяться автовокзали, пасажирські автостанції);
• юридичних осіб (дорожніх, комунальних та інших організацій), які здійснюють утримання, реконструкцію, ремонт автомобільних доріг, вулиць, а також розташованих на маршрутах автобусних перевезень штучних споруд, залізничних переїздів, поромних переправ, технічних засобів організації дорожнього руху; установку та експлуатацію в безпосередній близькості від автомобільних доріг, рекламних та інших споруд, здатних вплинути на безпеку перевезень пасажирів автобусами.
Положення регламентує такі аспекти безпеки перевезень пасажирів:
• виконання встановлених законодавчими та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації вимог до рівня кваліфікації, станом здоров'я, поведінки при участі в дорожньому русі, режимам
праці та відпочинку водіїв автобусів (забезпечення професійної надійності водіїв автобусів);
• зміст автобусів в технічно справному стані, попередження відмов і несправностей при експлуатації їх на лінії;
• забезпечення безпечних дорожніх умов на маршрутах автобусних перевезень;
організація перевізного процесу за технологією, що забезпечує безпечні умови перевезень пасажирів.
Забезпечення безпеки дорожнього руху регламентується «Положенням про забезпечення безпеки дорожнього руху в підприємствах, установах, організаціях, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів» затвердженим Наказом Міністра транспорту Російської Федерації від 9 березня 1995 р. N 27. У цьому додатку обмовляється:
• закріплення обов'язків та покладання відповідальності за забезпечення вимог безпеки руху, передбачених цим Положенням, за конкретними посадовими особами і працівниками організації;
• регулярний контроль виконання посадовими особами і працівниками покладених на них обов'язків щодо забезпечення безпеки руху з боку керівника організації або спеціально призначених посадових осіб (служб) організації;
• призначення на посади виконавчих керівників і фахівців організації осіб, які пройшли спеціальну підготовку, підтверджену відповідними документами; проходження особами, які займають посади, пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, періодичної атестації на право заняття цих посад;
• проведення службового розслідування, обліку та аналізу дорожньо-транспортних пригод, в яких брали участь транспортні засоби організації, порушень водіями та працівниками організації встановлених нормативними документами вимог безпеки руху, виявлення причин, що сприяють їх виникненню;
• щорічне планування заходів, спрямованих на реалізацію вимог цього документа, а також на усунення причин і умов дорожньо-транспортних пригод, в яких брали участь транспортні
засоби організації, порушень Правил дорожнього руху та інших норм безпеки;
• оснащення необхідним обладнанням, приладами, приміщенням для здійснення діяльності з попередження дорожньо-транспортних пригод та зниження тяжкості їх наслідків;
• забезпечення необхідними нормативно-правовими документами, методичними та інформаційними матеріалами, наочною агітацією для проведення заходів з безпеки руху.
Вимоги цього Положення обов'язкові для всіх розташованих на території Російської Федерації організацій незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, які здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним та міським електричним транспортом, а також для водіїв цих організацій та водіїв - підприємців.
4.2.Безопасность при технічному обслуговуванні та ремонті
Положення про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту, затверджене Міністерством автомобільного транспорту УРСР від 20сентября 1984 Використовується на підприємстві до цих пір і не переглядалися до цього часу. Проте, по відношенню до рівня надійності рухомого складу це положення досить повне і на його основі створюються нормативи технічного обслуговування та ремонту, які коригуються та доповнюються в міру необхідності. Крім того, технічним відділом підприємства розробляються та впроваджуються новаторські розробки технології технічного обслуговування та ремонту, однією з основних цілей яких є підвищення рівня безпеки в процесі ремонту рухомого складу.
4.3. Вимоги до кваліфікаційної підготовки водіїв автобусів.
 
До управління автобусами можуть допускатися водії за умови:
· Наявності в посвідченні дозвільної позначки ГИБДД на право керування автотранспортними засобами, які належать до категорії "D", або якщо автобус є сполучених - "D" і "Е";
· Пройшли медичний огляд і мають медичну довідку встановленого зразка про придатність до керування транспортними засобами відповідних категорій;
· Наявності стажу та досвіду роботи, необхідних при здійсненні окремих видів перевезень (у міжміському або міжнародному сполученні, туристично-екскурсійні, перевезення організованих груп дітей тощо);
· Проходження попередньої стажування.
Наявність стажу, досвіду роботи та проходження стажування підтверджується відповідним кваліфікаційним талоном водія.
Допуск водія до роботи на транспортному засобі будь-якої моделі без попередньої стажування та відповідного кваліфікаційного талона ЗАБОРОНЕНО.
4.4. Планування випуску рухомого складу на лінію
Основними документами для планування, обліку, контролю і випуску автобусів на лінію є: графік руху (розклад) маршрутів, розподіл рухомого складу, графіки роботи водіїв і кондукторів, реєстр добового випуску, шляховий і квитково-обліковий листи, наряд на виконання робіт, пропуск на виїзд з підприємства.
Підставою для підготовки графіка робіт водіїв і кондукторів колон є: графіки руху (розклад) маршрутів і розподіл рухомого складу, затверджуються заступником директора з перевезень, як правило, за 5 днів до початку планованого місяця.
Графік роботи водіїв і кондукторів складається начальником колони для всіх водіїв та кондукторів щомісяця. Для водіїв та кондукторів міських і приміських маршрутів застосовується підсумований облік робочого часу, заплановану кількість годин не повинна бути менше балансу робочого часу, визначений для даного місяця. Основними формами організації праці (графіками роботи), застосовуваними в автобусному парку для робіт на міських і приміських маршрутах є:
- Будівлі (СТР);
- Одноденна (ОДН).
У тому випадку, якщо тривалість наряду на маршруті не забезпечує відпрацювання водієм місячного балансу робочого часу, начальник колони в один із днів передбачуваного міжзмінного відпочинку водія або кондуктора зобов'язаний запланувати водієві робочий день за умови дотримання тривалості мінімального міжзмінного відпочинку.
У графіку роботи повинна бути відображена наступна інформація:
-Табельний номер і прізвище водія або кондуктора;
- Гаражний номер автобуса;
- Номер автобусного маршруту;
- Номер наряду (виходу);
- Форма організації праці;
- Час початку та закінчення робочої зміни (робочого дня);
- Час виїзду на лінію та повернення з лінії в парк;
- Тривалість робочої зміни (робочого дня).
Начальник колони не менш ніж за місяць до початку місяця роботи зобов'язаний ознайомити під особистий розпис водіїв і кондукторів з режимом роботи. У графіку робіт використовуються наступні умовні у позначення:
Р - робочий день, за графіком одн;
1 і 2 - робочі зміни за графіком СТР;
О - мiжзмiнних пе відпочинок;
В - обов'язковий вихідний або святковий день;
ТО - день участі водія у технічному обслуговуванні № 2.
У разі перебування працівника у черговій відпустці календарні дні перебування у черговій відпустці прокреслюються із зазначенням у графіку роботи його тривалості.
Кількість запланованих вихідних днів за графіком повинно бути не менше кількості календарних вихідних днів місяця майбутньої роботи. Перенесення робочого дня допускається тільки на день міжзмінного відпочинку за особистою заявою водія або кондуктора з резолюцією начальника колони та затвердження заступником директора автобусного парку з перевезень.
Особиста заява працівника на зміну режиму роботи підклеюється до табелю.
У разі виробничої необхідності начальник колони в праві пересадити водія на інший автобус чи змінити водію (кондуктору) режим роботи: змінити час виїзду на лінію, автобусний маршрут, форму організації праці; перенести робочий день на день міжзмінного відпочинку та ін Про будь-яку зміну водій ( кондуктор) повинні бути сповіщені не менше ніж за добу до початку роботи під розпис.
Реєстр добового випуску встановленої форми готується диспетчерами колон на підставі місячного графіка роботи водійського складу і кондукторів, коригується начальником колони, узгоджується зі старшим диспетчером, підписується диспетчером колони, начальником колони і затверджується начальником відділу експлуатації або заступником директора автобусного парку з перевезень.
Подорожній лист оформляється (друкується) диспетчером колони на підставі відкоригованого добового плану випуску автобусів на лінію на весь обліковий рухомий склад, (за винятком автобусів, що перебувають у капітальному ремонті).
Квиткові листи для кондукторів або водіїв, які працюють без кондуктора на самообілечіваніі, оформляються відповідно до Порядку оформлення квитково-облікових листів, затвердженого заступником Генерального директора ГУП «Пассажіравтотранс» і передаються до квиткової групу до 15 годин.
Добові реєстри колон здаються диспетчеру на випуску не пізніше 18 годин.
 
Висновок
 
Криза системи міського пасажирського транспорту неухильно розвивається впродовж більше десяти років і особливо характерний для великих міст Росії. Стан міського пасажирського транспорту Санкт-Петербурга також не є винятком, про що свідчить щорічне скорочення рухомого складу, обсягів перевезень пасажирів: за вказаний період міський автобусний пасажирський транспорт втратив таку кількість рухомого складу, що еквівалентно п'яти невеликим автобусним паркам (таким як Пушкінський). Основною причиною кризи міського транспорту, на думку експертів, є фінансові проблеми.
У зв'язку з цим метою дипломного проекту стало проведення фінансового аналізу діяльності підприємства міського пасажирського транспорту на прикладі Пушкінського автобусного парку і розробка рекомендації щодо поліпшення його фінансового стану.
Фінансовий аналіз господарської діяльності Пушкінського автобусного парку, проведений в дипломному проекті, виявив, що фінансовий стан підприємства характеризується як вкрай складне. Відповідно до використаної в дипломному проекті методикою оцінки фінансового стану підприємств, парк віднесено до підприємств 3-ї групи - «неплатоспроможні 2 категорії». Проте, фінансовий стан Пушкінського автобусного парку не є безнадійним, хоча і вимагає прийняття радикальних і негайних заходів щодо виведення підприємства із затяжної кризового стану.
Основними причинами неблагополучного фінансового стану Пушкінського автобусного парку, виявленими в ході фінансового аналізу, були:
• високий рівень кредиторської заборгованості (особливо перед бюджетом, позабюджетними фондами, іншими кредиторами, постачальниками і підрядниками);
• наявність та щорічне збільшення непокритого збитку (частина з якого представляє собою непокритий збиток минулих років).
Ці дві причини роблять на фінансові показники Пушкінського автобусного парку негативний вплив, який має тенденції до розвитку, що проявляється в погіршенні зазначених показників у динаміці.
Проведений у дипломному проекті подальший аналіз причин неблагополучного фінансового стану Пушкінського автобусного парку показав, що з двох причин, виділених на першому етапі аналізу (кредиторської заборгованості та непокритого збитку) основною є наявність непокритого збитку, а збільшення кредиторської заборгованості виступає в якості засобу фінансування цього збитку.
Вироблені в дипломному проекті розрахунки показують, що усунення непокритого збитку дозволить Пушкінському парку зайняти місце в числі значно більш благополучних з точки зору фінансової стійкості підприємств - у другій групі - «неплатоспроможні 1 категорії», а в перспективі - в першій групі - «платоспроможні підприємства» .
Основним напрямком оздоровлення фінансового стану Пушкінського автобусного парку вибране скорочення непокритих збитків від його діяльності, що може бути зроблено двома шляхами:
• через скорочення витрат підприємства;
• через збільшення доходів підприємства
У дипломному проекті зроблено аналіз витрат підприємства, в результаті якого встановлено, що найбільш перспективним з точки зору їх скорочення є шлях зниження обсягів соціальних перевезень, які є джерелом виникнення непокритого збитку. Інший шлях - скорочення окремих статей видатків без зміни обсягів роботи на соціальних маршрутах має незначні резерви (в межах 2%).
Також в дипломному проекті зроблено аналіз доходів підприємства. У результаті цього аналізу встановлено, що вплив самого Пушкінського парку на формування доходів підприємства від соціальних перевезень обмежено
тарифами, які встановлюються міської Адміністрацією і значною часткою бюджетних дотацій (51%) у структурі доходів підприємства. Власне вплив підприємства на збір доходів на соціальних перевезеннях обмежено 27,6% від загального обсягу доходів. Резерв підвищення виручки на соціальних перевезеннях може бути знайдений тільки в скороченні кількості безквиткових пасажирів, частка яких за даними обстежень складає всього 1-2% від загальної кількості пасажирів.
Іншим напрямком підвищення доходів підприємства є підвищення доходів від комерційних перевезень. У цьому секторі в підприємства є значно більше свободи, основним обмеженням виступає неприпустимість скорочення соціальних перевезень на користь комерційних.
На підставі отриманих результатів аналізу зроблено висновок про необхідність зміни системи фінансування Пушкінського автобусного парку. В основу фінансових відносин між ГУП «Пассажіравтотранс» і Пушкінським автобусним парком має бути покладений принцип фінансування за розрахунковим тарифом. При недостатності виділених підприємству коштів воно має право скорочувати обсяги соціальних перевезень, замінюючи їх комерційними і направляючи отриману на комерційних перевезеннях прибуток на фінансування збитку на соціальних перевезеннях.
Таким чином, в дипломному проекті запропоновано один з можливих способів поліпшення фінансового стану Пушкінського автобусного парку. Дані рекомендації можуть бути застосовані не тільки в Пушкінському автобусному парку, але й в інших автобусних парках Санкт-Петербурга.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Список літератури
 
1. Аксьонова З.І. «Аналіз виробничо-фінансової діяльності автотранспортних підприємств», Москва: Транспорт, 1981р.
2. Артеменко В.Г., Беллендер М.В. «Фінансовий аналіз», Москва: ДІС, 1997р.
3. Балабанов І. Т. «Фінансовий менеджмент», Москва: Фінанси і статистика, 1994р.
4. Єфімова О. В. «Фінансовий аналіз», Москва: Бухгалтерський облік, 1996р.
5. Журнал «Автомобільний транспорт» № 3 1996р.
6. Журнал «Автомобільний транспорт» № 11,12 1998р.
7. Журнал «Автомобільний транспорт» № 2,3,9,11 1999р.
8. Журнал «Автомобільний транспорт» № 1,3,6 2000р.
9. Закон «Про неспроможність (банкрутство)» від 08.02.1998 р.
10. Ковальов В. В. «Фінансовий аналіз», Москва: Фінанси і статистика, 1996р.
11. Методичні вказівки з дипломного проектування та переддипломної практики (для студентів спеціальності 061000).
12. Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затверджене постановою Уряду РФ від 05.08.92 N552, з урахуванням змін і доповнень, затверджених Урядом РФ від 01.07.95 . N661.
13. Рішар Жак «Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства», Москва: Видавнича об'єднання, 1997р.
14. Шеремет А.Д. та ін «Методика фінансового аналізу», Москва: ИНФРА-М, 2001р.
15. Шеремет А. Д., Суйц. «Аудит», Москва: Инфра-М, 1994.
16. Шеремет А. Д. «Теорія економічного аналізу», Москва: Фінанси і статистика, 1994р.
17. Шумов Н.С. «Фінансування і кредитування промисловості», Москва: Фінінси і статистика, 1984р.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Програми
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Додаток 1
Система ранжирування фінансових показників організації
Коефіцієнт
Характеристика коефіцієнта
Формула розрахунку коефіцієнта
Значення коефіцієнта
Нормативне значення коефіцієнта
Кількість балів
К2 - коефіцієнт поточної ліквідності
Характеризує забезпеченість організації обіговими коштами для своєчасного погашення короткострокових зобов'язань
К2 = вартість оборотних активів у вигляді запасів, короткострокової дебіторської заборгованості, короткострокових фінансових вкладень, грошових коштів та інших оборотних активів / короткострокові зобов'язання організації без урахування доходів буд. періодів.
0,45
> 2,0 - нормальне
<2,0 - кандидат у банкрути
2
К3 - коефіцієнт забезпеченості власними коштами
Характеризує наявність власних оборотних коштів організації, необхідних для її фінансової стійкості
К3 = різниця між вартістю капіталу і резервів та фактичною вартістю необоротних активів, а також збитків / оборотні активи
-3,72
> 0,1 - нормальне
<0,1 - кандидат у банкрути
2
К6 - показник оборотності дебіторської заборгованості
Характеризує ступінь відповідності термінів заборгованості умов платежу і середню швидкість обертання дебіторської заборгованості у грошові кошти (місяці)
К6 = середня величина дебіторської заборгованості, що розраховується як половина всієї суми всієї дебіторської заборгованості на початок і кінець періоду / середньомісячна виручка від реалізації товарів, робіт, послуг
2,59
<1 міс
6
К7 - показник оборотності кредиторської заборгованості
Характеризує ефективність використання короткострокових позикових засобів і безпосередньо впливає на платоспроможність організації (місяці)
К7 = середня величина кредиторської заборгованості, що розраховується як половина суми кредиторської заборгованості на початок і кінець періоду / середньомісячна виручка від реалізації товарів, робіт, послуг
7,01
<3 міс
3
К12 - коефіцієнт рентабельності власних коштів
Характеризує ефективність використання власного капіталу організації і показує прибуток, отриману з 1 руб. вартості власного капіталу (відсотки)
К12 = річний прибуток (збиток) / величина вартості власного капіталу плюс доходи бедующіх періодів, фонди споживання і резерви майбутніх витрат і платежів за вирахуванням цільового фінансування і надходжень і збитків
-3,51
> 1 / 3 ставки рефінансування ЦБ РФ
1
Разом
14

Група підприємств
1 група
"Платоспроможні"
2 група
"Неплатоспроможні 1 категорії"
3 група
"Неплатоспроможні 2 категорії"
4 група
"Неплатоспроможні 3 категорії"
Кількість балів
32-42
19-31
10-18
9 і менше

Додаток 2
Структура витрат перевезень ПАП


Додаток 3

Структура доходів від перевезень ПАП


Додаток 4
Коефіцієнтний аналіз балансу ПАП
Коефіцієнт
Найменування
2000
2001
2002
К1
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
0,03
0,01
0,02
К2
Коефіцієнт поточної ліквідності
0,74
0,64
0,45
К3
Коефіцієнт забезпечення власними засобами
-0,31
-0,52
-3,72
К4
Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів
8,00
4,94
4,07
К5
Коефіцієнт забезпеченості оборотним капіталом
3,67
4,61
3,88
К6
Показник оборотності дебіторської заборгованості
2,26
2,73
2,59
К7
Показник оборотності кредиторської заборгованості
3,60
5,39
7,01
К8
Показник оборотності запасів
0,74
0,69
0,66
К9
Показник оборотності коштів в розрахунках
3,13
4,07
3,42
К10
Коефіцієнт співвідношення чистого оборотного капіталу і активів
-0,03
-0,06
-0,10
К11
Коефіцієнт рентабельності активів
-2,34
-2,96
-2,82
К12
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
-2,64
-3,56
-3,52
К13
Коефіцієнт рентабельності продажів
-1,12
-1,29
-1,36
К14
Коефіцієнт покриття витрат прибутком
-0,52
-0,56
-0,52
К15
Показник ефективності використання необоротних засобів
66,24
96,01
57,77
К17
Чисті активи організації
60 896
72 057
91 449

Додаток 5
Пропонована схема фінансування діяльності автобусного парку
Потреба у фінансових коштах, що розраховується виходячи з обсягів перевезень та розрахункових тарифів
Виявлення розмірів необхідного бюджетного фінансування
Покриття розрахованих потреб у бюджетному фінансуванні бюджетом


ТАК НІ
Обсяг соціальних перевезень не змінюється
Підвищення обсягу соціальних перевезень
Скорочення обсягу соціальних перевезень
Збільшення обсягу комерційних перевезень
Покриття збитків від соціальних перевезень за рахунок прибутку комерційних


Додаток 6
Директор
Структура управління
Гол. інженер
Ділянки, рем. майстерні
ОГМ
Техдопомога
Госп. транспорт
ПТО
П
ПММ
ВМТП
АСУ
АХО
Заст. по перевезеннях
Відділ експлуатації
КРГ
Лінійна служба
Колони
Квиткова каса
Гол. бухгалтер
Бухгалтерія
ПЕО
ОТіСЗ
Відділ кадрів
Канцелярія
Штаб ЦО
•         сравнительный анализ - это как внутрихозяйственный анализ сводных показателей отчетности по отдельным показателям фирмы, подразделений, це­хов, так и межхозяйственный анализ показателей данной фирмы с показателями конкурентов, со среднеотраслевыми и средними хозяйственными данными;
•         факторный анализ - это анализ влияния отдельных факторов на результи­рующий показатель.
Выбор метода или комплекса методов финансового анализа зависит от це­лей, которые ставит перед собой пользователь (внутренний или внешний).
Анализ финансового состояния предприятия включает три составляющие:
1.Анализ финансового состояния предприятия.
2.Анализ финансовых результатов деятельности предприятия.
3.Анализ эффективности финансово-хозяйственной деятельности предпри­ятия.
Анализ финансового состояния проводится на конкретную дату и опреде­ляет наличие в распоряжении предприятия ресурсов всех видов и соответствие их потребностям предприятия. Эта составляющая финансового анализа строится на основе:
•         анализа размещения средств и источников их образования;
•         анализа обеспеченности собственными и приравненными к ним средст­вами в обороте;
•         анализа состояния активов и пассивов.
Вторая составляющая финансового анализа представляет собой анализ ос­новных хозяйственных фактов и событий в динамике.
Анализ эффективности финансово-хозяйственной деятельности является базой для дальнейшего планирования деятельности предприятия. Он включает в себя следующие этапы:
•         анализ использования кредитов;
•         анализ оборачиваемости оборотных средств;
•         анализ платежеспособности;
•         анализ финансовых результатов.
Независимо от выбранного метода или комплекса методов, этапы финан­сового анализа должны содержать следующую информацию:
1. Анализ размещения средств и источников их образования - это выявле­ние изменений, происшедших в структуре средств и источников их образования за определенный период. Сопоставляя структуру изменений в активе и пассиве, можно сделать выводы о том, через какие источники, в основном, был приток новых средств и в какие активы эти новые средства, в основном, вложены. Правильное использование средств предприятия предполагает их размещение в строгом соответствии с источником образования и целевым назначением.
2. Анализ обеспеченности собственными и приравненными к ним средст­вами в обороте заключается в сравнении средств в наличии с потребностями предприятия в них. Наличие устанавливают путем вычитания из суммы собст­венных и приравненных к ним средств суммы основных и отвлеченных средств. Обеспеченность собственными и приравненными к ним средствами в обороте играет большую роль в нормальной деятельности предприятия. Они постоянно меняют свою форму и позволяют совершать необходимые хозяйственные опе­рации. Предприятие должно иметь собственные и приравненные к ним средства в размерах, определенных в производственно-финансовом плане.
Излишек собственных средств в обороте затрудняет осуществление режи­ма экономии. При наличии излишка собственных средств руководители неред­ко ослабляют внимание к финансовым вопросам, начинают запасать матери­альные ценности в гораздо больших против потребности количествах и пере­стают следить за своевременном погашении дебиторской задолженности. Пере­ход оборотных средств из одной формы в другую замедляется, и какая-то их часть фактически перестает участвовать в обороте, иначе говоря, оказывается иммобшшзованной.
Недостаток собственных средств в обороте также отрицательно влияет на деятельность предприятия: создает напряженность в выполнении плана, не по­зволяет вовремя приобретать нужные материальные ценности, выплачивать за­работную плату и производить другие неотложные затраты.
3. Анализ состояния активов и пассивов предприятия необходим для оценки уровня ликвидности. Ликвидность предприятия - это способность пере­водить свои активы в деньги для покрытия всех необходимых платежей по мере наступления их срока. Ликвидность ценностей означает их способность пре­вращаться в деньги. Ликвидность можно рассматривать с двух сторон: как вре­мя для продажи актива, и как сумму, вырученную от продажи актива. Обе эти стороны тесно связаны: зачастую можно продать актив за корот­кое время, но со значительной скидкой. Все активы фирмы в зависимости от степени ликвидности, то есть скорости превращения в денежные средства, можно условно подразделить на следующие группы.
1.    Наиболее ликвидные активы - суммы по всем статьям денежных средств, которые могут быть использованы для выполнения текущих расчетов немед­ленно.
2.    Быстрореализуемые активы - активы, для обращения которых в налич­ные средства требуется определенное время.
3.    Медленно реализуемые активы - наименее ликвидные активы - это запа­сы, дебиторская задолженность, налог на добавленную стоимость по приобре­тенным ценностям.
4.    Труднореализуемые активы - активы, которые предназначены для ис­пользования в хозяйственной деятельности в течение относительно продолжи­тельного периода времени.
Пассивы баланса по степени возрастания сроков погашения обязательств группируются следующим образом:
1. Наиболее срочные обязательства - кредиторская задолженность, расчеты по дивидендам, прочие краткосрочные обязательства, а также ссуды, не пога­шенные в срок.
2. Краткосрочные пассивы - краткосрочные заемные кредиты банков и про­чие займы, подлежащие погашению в течение 12 месяцев после отчетной даты.
3. Долгосрочные пассивы - долгосрочные заемные кредиты и прочие долго­срочные пассивы.
4. Постоянные пассивы - капитал и резервы, доходы будущих периодов, фонды потребления, резервы предстоящих расходов и платежей.
При анализе активов и пассивов организации важно знать не только их со­отношение между собой, а и изменения в каждой группе за отчетный период.  Кроме того, для анализа требуется знать состав дебиторов и кредиторов, время возникновения по каждому из них задолженности, ее динамику, прини­мавшиеся меры по погашению, причины списания отдельных сумм.
Отсюда следует, что к анализу надо привлекать не только соответствую­щие данные баланса, но и данные счетов аналитического учета и первичные до­кументы. В этом случае анализ может быть исчерпывающим, и на его основе будут даны четкие и ясные указания по ликвидации дебиторской и кредитор­ской задолженности. Общие суммы дебиторов и кредиторов сравнивают между собой и находят превышение их по дебиторам над кредиторами или, наоборот, по кредиторам над дебиторами. При этом из состава кредиторской задолженно­сти исключают те суммы задолженности поставщикам по акцептованным и не оплаченным в срок расчетным документам, которые были учтены при характе­ристике состояния нормируемых оборотных средств.
4. При анализе использования банковских кредитов выясняют, полностью ли использовало предприятие свое право на банковский кредит в соответствии с действующим положением и, наоборот, не был ли он перекредитован. Банков­ский кредит - наилучшая форма предоставления предприятию дополнительных оборотных средств на затраты и финансового контроля за его деятельностью.
Предприятие должно брать в банке ссуду всякий раз, когда требуются до­полнительные оборотные средства на запасы или затраты. Бывает (и не так ред­ко), что предприятие не прибегает полностью или частично к банковскому кре­дитованию. В подобных случаях можно сделать вывод: оно либо имеет излишек собственных средств в обороте, либо неправильно использует средства специ­ального назначения, либо задерживает в своем обороте средства кредиторов.
Один из основных принципов банковского кредитования состоит в его строго целевом характере, то есть кредит выдается только на точно определен­ную цель. Излишне полученный предприятием кредит означает нарушение дан­ного принципа, так как перекредитованную часть ссуды направляют по какому-то другому назначению. Поэтому использование банковских кредитов анализируют  в отдельности по каждому их виду. Предприятие может получать ссуды на разные производственные нужды, на капитальные вложения (очень редко) и на индивидуальное кредитование рабочих и служащих. Сначала устанавливают общее состояние банковских кредитов, а затем уже разбирают каждый их вид.
5. При анализе финансового положения предприятия важно рассмотреть оборачиваемость оборотных средств. Любое предприятие должно использовать свои основные и оборотные средства как можно эффективнее, производя на ка­ждый рубль затрат наибольшее количество продукции. Но если основные сред­ства предприятия обязаны служить в своей первоначальной форме длительное время, то оборотные средства будут использованы тем эффективнее, чем быст­рее они переходят из одной формы в другую. Какой бы хозяйственный процесс не происходил - приобретение ли необходимых материальных ценностей, вы­пуск ли готовой продукции, реализация ли ее  и так далее - везде наблюдается переход оборотных средств. Ускоряя переход оборотных средств из одной фор­мы в другую, предприятие может при помощи одной и той же их суммы произ­вести и реализовать большее количество продукции или выполнить стоящие перед ним    задачи с помощью меньшей суммы оборотных средств. Следова­тельно, эффективность использования оборотных средств зависит от быстроты перехода их из одной формы в другую, то есть от их оборачиваемости. Под оборачиваемостью оборотных средств понимают тот средний срок, в течение которого оборотные средства совершают свой полный кругооборот, проходя через сферу обращения (приобретение необходимых материальных ценностей), сферу производства (выработка готовой продукции), еще раз через сферу обра­щения (реализация продукции) и восстанавливаясь    в своей первоначальной форме.
6. Результаты анализа платежеспособности служат показателями возмож­ности предприятия покрывать без задержек свои первоочередные платежи те­кущими денежными поступлениями. Платежеспособность предприятия следует отличать от ликвидности его баланса, то есть от возможности одновременно рассчитаться по всем без исключения обязательствам. Платежеспособность предприятия служит основным показателем успешной деятельности предпри­ятия, и при отрицательном результате анализа платежеспособности необходимо провести более детальный анализ финансового состояния в целях определения путей оздоровления предприятия или его ликвидации. При положительном ре­зультате анализа платежеспособности организации необходимо отслеживать изменение в показателях платежеспособности и стараться поддерживать их на определенном уровне.
7. Анализ финансовых результатов подразумевает обобщение показателей работы предприятия, определение уровня финансовой устойчивости предпри­ятия и выявление факторов, оказавших влияние на результаты. На устойчивость предприятия оказывают влияние различные факторы:
•         положение предприятия на товарном рынке;
•         производство и выпуск дешевой, пользующейся спросом продукции;
•         его потенциал в деловом сотрудничестве;
•         степень зависимости от внешних кредиторов и инвесторов;
•         наличие неплатежеспособных дебиторов;
•         эффективность хозяйственных и финансовых операций и т. п.
Такое разнообразие факторов подразделяет и саму устойчивость по видам. Так, применительно к предприятию, она может быть, в зависимости от факто­ров, влияющих на нее: внутренней и внешней, общей (ценовой), финансовой.
1.   Внутренняя устойчивость - это такое общее финансовое состояние пред­приятия, при котором обеспечивается стабильно высокий результат его функ­ционирования. В основе ее достижения лежит принцип активного реагирования на изменение внутренних и внешних факторов.
Внешняя устойчивость предприятия обусловлена стабильностью эконо­мической среды, в рамках которой осуществляется его деятельность. Она достигается   соответствующей   системой   управления   рыночной   экономикой   в масштабах всей страны.
3. Финансовая устойчивость является отражением стабильного превыше­ния доходов над расходами, обеспечивает свободное маневрирование денеж­ными средствами предприятия и, путем эффективного их использования, спо­собствует бесперебойному процессу производства и реализации продукции.
Таким образом, недостаточная финансовая устойчивость может привести к неплатежеспособности предприятия и отсутствию у него средств для развития производства. Однако, при избыточной финансовой устойчивости предприятие отягощается запасами и резервами, что опять же ведет к препятствиям в разви­тии.
Результаты финансового анализа предприятия дают возможность опреде­лить тенденции дальнейшего развития предприятия. По результатам финансо­вого анализа предприятия можно разделить на две группы:
•         предприятия с устойчивым или удовлетворительным финансовым со­стоянием - имеют перспективы развития и не требуют принятия радикальных мер к изменению финансово-хозяйственной деятельности;
•         предприятия финансово неустойчивые или неплатежеспособные - требу­ется проведение радикальных мер для вывода предприятия из кризиса.
В случае отнесения предприятия ко второй группе возможно признание предприятия несостоятельным.
1.2 Организационно-экономические основы процедуры банкротства
Несостоятельность (банкротство) - это признание арбитражным судом или объявленная должником неспособность должника в полном объеме удовлетво­рить требования кредиторов по денежным обязательствам или исполнить обя­занность по уплате обязательных платежей в бюджеты всех уровней и во вне­бюджетные фонды. Финансовая несостоятельность возникает из-за превышения обязательств над ликвидными активами, то есть из-за неудовлетворительной структуры баланса. Она выражается появлением просроченной задолженности перед бюджетом, банками, поставщиками и другими контрагентами.
Комплекс проблем, связанных с процедурой банкротства, регулируются федеральным законом о несостоятельности (банкротстве). Закон о несостоя­тельности в соответствии с Гражданским кодексом Российской Федерации ус­танавливает основания признания должника несостоятельным (банкротом) или объявления должником о своей несостоятельности (банкротстве), регулирует порядок и условия осуществления мер по предупреждению несостоятельности (банкротства), проведения внешнего управления и конкурсного производства и иные отношения, возникающие при неспособности должника удовлетворить в полном объеме требования кредиторов. Настоящий Федеральный закон распро­страняется на все юридические лица, являющиеся коммерческими организа­циями (за исключением казенных предприятий), на некоммерческие организа­ции, действующие в форме потребительского кооператива, благотворительного или иного фонда.
Для целей настоящего Федерального закона используются следующие ос­новные понятия:
•         несостоятельность (банкротство) - признанная арбитражным судом или объявленная должником неспособность должника в полном объеме удовлетво­рить требования кредиторов по денежным обязательствам и (или) исполнить
обязанность по уплате обязательных платежей (далее - банкротство);
•         должник - гражданин, в том числе индивидуальный предприниматель, или юридическое лицо, неспособные удовлетворить требования кредиторов по денежным обязательствам и (или) исполнить обязанность по уплате обязатель­ных платежей в течение срока, установленного настоящим Федеральным зако­ном;
•         денежное обязательство - обязанность должника уплатить кредитору оп­ределенную денежную сумму по гражданско-правовому договору и по иным основаниям, предусмотренным Гражданским кодексом Российской Федерации;
•         обязательные платежи - налоги, сборы и иные обязательные взносы в  бюджет соответствующего уровня и во внебюджетные фонды в порядке и на условиях, которые определяются законодательством Российской Федерации;
•         руководитель должника - единоличный исполнительный орган юридиче­ского лица, а также иные лица, осуществляющие в соответствии с федеральны­ми законами деятельность от имени юридического лица без доверенности;
•         конкурсные кредиторы - кредиторы по денежным обязательствам, за ис­ключением граждан, перед которыми должник несет ответственность за причи­нение вреда жизни и здоровью, а также учредителей (участников) должника -
юридического лица по обязательствам, вытекающим из такого участия;
•         досудебная  санация  -  меры  по  восстановлению  платежеспособности должника,  принимаемые собственником  имущества должника – унитарного предприятия, учредителями (участниками) должника - юридического лица, кре­диторами должника и иными лицами в целях предупреждения банкротства;
•         наблюдение - процедура банкротства, применяемая к должнику с момен­та принятия арбитражным судом заявления о признании должника банкротом до момента, определяемого в соответствии с настоящим Федеральным законом, в целях обеспечения сохранности имущества должника и проведения анализа
финансового состояния должника;
•         внешнее управление (судебная санация) - процедура банкротства, приме­няемая к должнику в целях восстановления его платежеспособности, с переда­ чей полномочий по управлению должником внешнему управляющему;
•         конкурсное производство - процедура банкротства, применяемая к долж­нику, признанному банкротом, в целях соразмерного удовлетворения требова­ний кредиторов;
•         арбитражный управляющий (временный управляющий, внешний управ­ляющий, конкурсный управляющий) - лицо, назначаемое арбитражным судом для проведения процедур банкротства и осуществления иных полномочий, ус­тановленных настоящим Федеральным законом;
временный управляющий - лицо, назначаемое арбитражным судом для  наблюдения, осуществления мер по обеспечению сохранности имущества должника и иных полномочий, установленных настоящим Федеральным зако­ном;
•         внешний управляющий - лицо, назначаемое арбитражным судом для про­ ведения внешнего управления и осуществления иных полномочий, установлен­ных настоящим Федеральным законом;
•         конкурсный управляющий - лицо, назначаемое арбитражным судом для проведения конкурсного производства и осуществления иных полномочий, ус­тановленных настоящим Федеральным законом;
•         мораторий - приостановление исполнения должником денежных обяза­тельств и уплаты обязательных платежей;
представитель работников должника - лицо, уполномоченное работниками должника представлять их интересы при проведении процедур банкротства.
Согласно данному закону, одним из признаков несостоятельности юриди­ческого лица считается неспособность удовлетворить требования кредиторов по денежным обязательствам и (или) исполнить обязанность по уплате обязатель­ных платежей, если соответствующие обязательства и (или) обязанности не ис­полнены им в течение трех месяцев с момента наступления даты их исполнения.
 
 
 
1.3.Методика финансового анализа
Финансовые особенности государственных и муниципальных унитарных предприятий обусловлены отсутствием права собственности на закрепленное за ними имущество. Имущество унитарного предприятия является неделимым и не распределяется на вклады или долевые участия работников. Унитарное предприятие отвечает по своим обязательствам всем принадлежащим ему иму­ществом и не несет ответственности по обязательствам собственника его иму­щества. Управление предприятием осуществляет руководитель, назначенный собственником, либо орган, уполномоченный собственником и подотчетный ему.
Источниками формирования имущества и финансовых ресурсов унитарно­го предприятия являются: имущество, переданное ему собственником для веде­ния производственной и финансово-хозяйственной деятельности, денежные и другие средства, полученные за произведенную продукцию, выполненные ра­боты, оказанные услуги, средства, выделенные из федерального бюджета и средства внебюджетных фондов. Финансирование, связанное с производством и социальным развитием, проведением мероприятий по мобилизационной подго­товке, содержанием объектов непроизводственной сферы, осуществляется за счет доходов от реализации продукции, работ и услуг. При их недостаточности предприятию выделяются средства из бюджета на следующие нужды:
•           выполнение научно-исследовательских программ;
•           содержание объектов социальной инфраструктуры;
•           компенсация убытков от выполнения заказа.
Исходя из вышесказанного, можно заключить, что необходим особенный подход к анализу финансового состояния государственных унитарных предпри­ятий. Предлагаем методику финансового анализа, наиболее подходящую к дан­ным условиям.
Основной целью данных методических рекомендаций является установле­ние единого методологического подхода к анализу финансового состояния ор­ганизаций при определении их платежеспособности и получение необходимого числа параметров, дающих объективную и точную оценку финансового состоя­ния организации.
Данные методические рекомендации предназначены для различных групп пользователей в целях определения уровня состоятельности предприятия. Каче­ство принимаемых решений в значительной степени зависит от качества их аналитического обоснования. Основные методы финансового анализа организации, используемые в дан­ных методических рекомендациях - это горизонтальный, вертикальный и коэф­фициентный.
В ходе горизонтального анализа определяются абсолютные и относитель­ные изменения величин различных статей агрегированного баланса за определенный период и сопоставляются с данными прошлых периодов.
Цель вертикального анализа - вычисление удельного веса отдельных статей в итоге баланса. Анализ разделов и отдельных статей актива и пассива баланса позволит определить причины изменения пропорции в структуре баланса.
Анализ проводится на основе удельных показателей, рассчитываемых к ва­люте баланса, которая принимается за 100 %, а также по предыдущей дате по каждой исследуемой статье.
Коэффициентный анализ сводится к изучению уровней и динамике относи­тельных финансовых показателей финансового состояния организации. Кроме того, при анализе финансовых показателей их значения сравниваются с базис­ными, которые должны быть теоретически обоснованными либо усредненными по временному ряду значений показателей данной организации.
 
1.3.1.Структурный анализ активов организации
Агрегированная форма бухгалтерского баланса организации содержит данные об остатках по счетам бухгалтерского учета по состоянию на начало го­да и на конец года (периода).
Активы организации и их структура исследуются с позицией участия в процессе производства и оценки ликвидности. К наиболее ликвидным активам организации относятся денежные средства на счетах и краткосрочные ценные бумаги, к наименее ликвидным активам - основные средства и прочие внеобо­ротные активы.
Соотношение внеоборотных и оборотных активов различно для конкрет­ных организаций и отраслей, к которым организация относится, в связи с чем необходимо отслеживать динамику основных составляющих активов. В общем случае увеличение доли необоротных активов при неизменной выручке свиде­тельствует о снижении оборачиваемости средств организации.
1.3.1.1.Анализ внеоборотных активов.
При проведении анализа основных средств необходимо обратить внимание на изменение за отчетный период абсолютных показателей, отражающих дви­жение основных средств (ввод основных фондов, выбытие основных фондов).
При проведении анализа незавершенного строительства следует учитывать, что указанные активы не участвуют в процессе производства, поэтому увеличе­ние их доли в структуре активов может негативно повлиять на результат финан­сово-хозяйственной деятельности организации. При анализе данных о незавер­шенном строительстве учитывается степень завершенности, их роль в улучше­нии финансового состояния организации. Делается вывод о финансовой целе­сообразности строительства этих объектов. Кроме того, неизменное на протяже­нии нескольких периодов значение этой статьи может свидетельствовать о на­личии на балансе организации неэффективно используемых средств, заморо­женных в объектах долгостроя.
При анализе долгосрочных финансовых вложений определяется доход­ность вложений, как разница между ценой приобретения и номинальной стои­мостью, полученный доход в виде дивидендов, а также их ликвидность. Делает­ся вывод о целесообразности вложения денежных средств организации, так как данные вложения могут с одной стороны характеризовать инвестиционную ак­тивность организации, а с другой стороны являться обременительным отвлече­нием средств и имущества организации с основных видов деятельности.
 
1.3.1.2.Анализ оборотных активов.
Величина и структура оборотных активов должна соответствовать потреб­ностям организации, т.е. текущие активы должны быть минимальными, но дос­таточны для успешного функционирования организации. По степени ликвидно­сти текущие активы можно разделить на три группы:
•         высоколиквидные активы - денежные средства и краткосрочные финан­совые вложения;
•         менее ликвидные активы - краткосрочная дебиторская задолженность и товарно-материальные ценности за вычетом «товары отгруженные»;
• низколиквидные активы - долгосрочная дебиторская задолженность.
Рост доли оборотных средств в составе имущества организации является положительным фактором, поскольку имущество становится более мобильным.
При анализе динамики структуры оборотных средств необходимо учиты­вать изменение соотношения между высоколиквидными, менее ликвидными и низколиквидными активами. Значительный удельный вес низколиквидных ак­тивов в составе оборотных средств снижает платежеспособность организации.
При анализе запасов оценивается их доля в стоимости имущества предпри­ятия, оценивается эффективность использования запасов с точки зрения произ­веденной на них прибыли, участие в производственном цикле организации.
Вместе с тем, увеличение удельного веса запасов может свидетельствовать о:
•     наращивании производственного потенциала организации;
•         стремлении за счет вложений запасов защитить денежные активы органи­заций от обесценивания под воздействием инфляции;
•         нерациональности выбранной хозяйственной стратегии, вследствие кото­рой значительная часть текущих активов имммобилизована в запасах с невысо­кой ликвидностью.
Возможно, что увеличение запасов происходит за счет необоснованного отвлечения активов из производственного оборота, что в конечном итоге приведет к увеличению кредиторской задолженности и ухудшению финансового
состояния организации.
Дебиторская задолженность (платежи по которой ожидаются более чем че­рез 12 месяцев после отчетной даты) и дебиторская задолженность (платежи по которой ожидаются более чем через 12 месяцев после отчетной даты).
Дебиторская задолженность - очень важный компонент оборотного капи­тала. При анализе данных определяется их доля в стоимости имущества и в оборотных средствах в динамике. Запрашиваются и анализируются расшифров­ки дебиторской задолженности. Анализу дебиторской задолженности необхо­димо уделять значительное внимание, так как именно она может являться источ­ником пополнения денежных средств организации. Высокие темпы роста деби­торской задолженности по расчетам за товары, работы и услуги могут свиде­тельствовать об активном использовании организации стратегии товарных ссуд для потребителей своей продукции. В то же время, в случае задержек платежей со стороны покупателей организация вынуждена привлекать дополнительные кредиты, увеличивая тем самым свою кредиторскую задолженность.
Анализируя степень ликвидности дебиторской задолженности, целесооб­разно рассчитать долю дебиторской задолженности в общем объеме текущих активов и долю сомнительной задолженности в составе дебиторской задолжен­ности. Тенденции к росту сомнительной либо безнадежной дебиторской задол­женности свидетельствуют о снижении ликвидности. Вырабатывается комплекс мер по взысканию дебиторской задолженности.
Учитывая значительное влияние на финансовое состояние организации де­биторской и кредиторской задолженности, необходимо:
•         следить за соотношением дебиторской и кредиторской задолженности.
Значительное превышение кредиторской задолженности создает угрозу финан­совой устойчивости организации.
•         контролировать состояние расчетов по просроченным задолженностям;
•         по возможности ориентироваться на увеличение количества заказчиков с целью уменьшения риска неуплаты монопольными заказчиками.
При анализе краткосрочных финансовых вложений необходимо оценивать ликвидность вложений и их доходность. Сокращение доли краткосрочных фи­нансовых вложений в составе оборотных активов при одновременном росте оборотных активов может служить индикатором финансовых затруднений ор­ганизаций.
Прочие оборотные активы - показываются суммы, не нашедшие отраже­ния по другим статьям раздела 2 бухгалтерского баланса. При анализе данных, особенно при их динамичном увеличении, необходимо получить расшифровку по данным актива.
При анализе прибыли (убытков) следует учитывать стабильность получен­ных результатов финансово-хозяйственной деятельности либо их разовый ха­рактер.
 
1.3.2.Структурный анализ пассивов организаций
    Источниками средств формирования имущества являются собственные и заемные средства. Одной из причин финансовой неустойчивости организации может быть высокая доля заемных средств в источниках, привлекаемых для финансирования хозяйственной деятельности организации.
При анализе структуры пассива баланса необходимо учитывать, что при определенных условиях такие статьи пассива баланса, как доходы будущих пе­риодов, фонды потребления и резервы предстоящих расходов и платежей, яв­ляются источниками собственных средств. Анализ собственных средств целе­сообразно начинать с оценки их структуры.
Уставный капитал (по государственным и муниципальным унитарным ор­ганизациям показывается величина уставного фонда). Увеличение или умень­шение уставного капитала производится по результатам рассмотрения итогов деятельности организации за предыдущий год. В разделе «Добавочный капитал» отражаются суммы от переоценки внеоборотных активов организации. При анализе изменений собственного капитала следует исключать влияние измене­ний по статье «Добавочный капитал», так как ее изменение связано с переоцен­кой основных фондов и не связано с увеличением (уменьшением) собственных средств.
Фонды накопления должны быть сформированы в соответствии с законо­дательством Российской Федерации. По указанной строке отражаются остатки фондов накопления и потребления в соответствии с учредительными докумен­тами и принятой учетной политикой организации за счет прибыли, оставшейся в ее распоряжении.
Нераспределенная прибыль прошлых лет, где отражается остаток нерас­пределенной прибыли прошлых отчетных лет и нераспределенная прибыль от­четного года, где отражается нераспределенная прибыль отчетного года.
Увеличение доли собственных средств за счет любого из перечисленных источников способствует усилению финансовой устойчивости организации. При этом наличие нераспределенной прибыли может рассматриваться как ис­точник капитальных вложений, пополнения оборотных средств организации и погашения краткосрочной задолженности. Снижение доли собственных средств в общей сумме источников средств следует рассматривать как негативную тен­денцию, так как увеличивается риск потери финансовой устойчивости.
Заемные средства (долгосрочные и краткосрочные пассивы, т.е. кредитор­ская задолженность) разделяются по степени срочности.
Привлечение заемных средств - один из способов для организации по рас­ширению деятельности. Наличие в составе заемных средств долгосрочных за­емных средств, как правило, является положительным фактором, поскольку ха­рактеризует организацию как надежного заемщика. Тем не менее, необходимо проанализировать использование организацией долгосрочных займов. Как пра­вило, они предоставляются под реализацию программ развития. Если при появ­лении долгосрочных займов не сопровождается ростом статей «Основные средства» и «Незавершенное строительство», то это может указывать на нецелевое использование долгосрочных заемных средств. Как следствие, к организации могут быть применены штрафные санкции и осуществлен досрочный возврат средств, что ухудшит финансовое положение организации.
При анализе структуры краткосрочной задолженности исследуются: за­емные средства, кредиторская задолженность, в том числе векселя к уплате, за­долженность перед бюджетом, задолженность по оплате труда и социальному страхованию и обеспечению и тенденции их изменения.
Тенденции роста заемных средств могут свидетельствовать о вытеснении более дешевых источников финансирования дорогими, что может ухудшить финансовое положение организации.
Накопление значительных сумм по строке «Векселя к уплате» может при­вести к недостатку средств для их погашения, протесту векселей и списанию средств со счетов или наложению ареста на имущество организации.
Накопление значительной задолженности перед бюджетом и внебюджет­ными фондами (сравнимыми по величине с выручкой от реализации) свиде­тельствует о кризисном состоянии организации и необходимости срочных мер по финансовому оздоровлению.
При анализе краткосрочной кредиторской задолженности необходимо со­поставить ее величину с размером дебиторской задолженности. При устойчи­вом финансовом положении организации эти величины должны находиться в равновесии, и их доля соответственно в составе активов и пассивов не должна существенно меняться.
Особое внимание следует уделить наличию и изменению просроченной кредиторской задолженности организации. Наличие просроченной креди­торской задолженности и увеличение ее удельного веса в составе обязательств организации позволяет сделать вывод о критическом положении организации.
1.3.3. Анализ структуры «Отчета о прибылях и убытках»
Обобщенные наиболее важные показатели финансовых результатов дея­тельности организации, представленные в отчете о прибылях и убытках, отра­жают результаты деятельности организации за отчетный период. Эффектив­ность функционирования организации зависит от ее способности получать не­обходимую прибыль. По указанному отчету можно проанализировать структуру доходов и расходов организации.
Для анализа статьи отчета целесообразно представить в виде относитель­ных показателей к выручке от реализации.
Выручка (нетто) от реализации товаров, продукции, работ, услуг (за мину­сом налога на добавленную стоимость, акцизов и аналогичных обязательных платежей) характеризует завершение производственного цикла организации, возврат авансированных на производство средств в денежной форме и начала нового витка в обороте всех средств. Изменения в объеме реализации продук­ции оказывают наиболее чувствительное влияние на финансовые результаты деятельности организации.
К обязательным платежам, которые в соответствии с установленным по­рядком исключаются из выручки при определении финансового результата от реализации, относятся суммы установленных процентных надбавок к рознич­ным ценам, вносимые в доход бюджета, экспортные пошлины.
Важнейшим показателем, который в условиях рыночной экономики со­ставляют основу экономического развития организации, является прибыль. Прибыль характеризует степень деловой активности и финансовое благополу­чие. По прибыли определяется доходность вложений в активы данной органи­зации. Прибыль, как результат расчетов в соответствии с системой бухгалтер­ского учета, отражает накопительный итог деятельности организации, который не является «чистым» результатом (сальдо движения денежных средств), так как содержит часть неоплаченной прибыли организации (в случае учета по ме­тоду начисления) в связи с задержками платежей, не учитывает результат притока и оттока денежных средств по условиям и видам деятельности, например, предоставление кредита покупателям, вложения в запасы, получение кредита от поставщиков, а также получение денежных средств от кредиторов и погаше­ние обязательств и т.д.
Конечный финансовый результат деятельности организации - это балансо­вая прибыль (убыток) отчетного периода.
Обобщенную характеристику хозяйственной деятельности организации в условиях рыночной экономики дают величина чистой прибыли и показатели финансового положения. В динамике темпов роста собственных средств за счет прибыли организации проявляются успехи либо недостатки развития организа­ции.
«Отчет о прибылях и убытках» является источником информации при рас­чете показателей деловой активности, рентабельности организации.
1.3.4.Анализ финансовых результатов деятельности организации
Анализ группы показателей, характеризующих платежеспособность и лик­видность организации.
Организация является платежеспособной, если в состоянии своевременно погашать требования кредиторов по денежным обязательствам и исполнять обязанность по уплате обязательных платежей в бюджетные фонды и во вне­бюджетные фонды. Анализируя платежеспособность, следует сопоставить со­стояние пассивов с состоянием активов организации, перегруппировывая их по степени ликвидности и соответствующей срочности. Именно это дает возмож­ность оценить, в какой степени организация готова к погашению свои обяза­тельств. Если рабочий капитал образован неликвидными активами или актива­ми с завышенной оценкой, то это может неблагоприятно отразиться на рента­бельности организации, а в конечном счете, на ее платежеспособности.
Состояние неплатежеспособности может быть как случайным, временным, так и длительным, хроническим. Его основные причины:
•   недостаточная обеспеченность финансовыми ресурсами;
•         невыполнение плана реализации продукции;
•         нерациональная структура оборотных средств; несвоевременное посту­пление платежей от контрагентов и т.д.
Ликвидность баланса - это степень покрытия обязательств организации ее активами. Задача анализа ликвидности баланса возникает в связи с необходимостью дать оценку способности организации своевременно и в полном объеме рассчитаться по своим обязательствам.
Показатели ликвидности рассчитываются на основе сопоставления теку­щих обязательств и активов, используемых для их погашения. К текущим отно­сятся активы (обязательства) со временем обращения (сроком погашения) до одного года.
1.3.5. Анализ группы показателей, характеризующую финансовую устойчивость
Вторым этапом анализа финансового состояния организации является оп­ределение финансовой устойчивости организации.
Финансовая устойчивость есть не что иное, как надежно гарантированная платежеспособность, независимость от случайностей рыночной конъюнктуры и поведения партнеров по бизнесу. Важной проблемой, находящейся на стыке финансового анализа и финансового планирования, является определение необ­ходимых величин и темпов накопления собственного капитала.
Целесообразно положительно оценивать рост коэффициента соотношения собственных и заемных средств, свидетельствующего об увеличении финансо­вой независимости, и уменьшении базисного значения указанного коэффициен­та, которое отражает уменьшение финансовой независимости.
1.3.6. Анализ группы показателей, характеризующую деловую активность
Финансовое положение организации зависит от скорости обращения средств, вложенных в активы. Длительность нахождения средств в обороте оп­ределяется влиянием внешних и внутренних факторов, таких как сфера дея­тельности организации (производственная, снабженческо-сбытовая, посредническая), отраслевая принадлежность, масштабы организации, а также условия хозяйствования организации, зависящие от экономической ситуации в стране. Так, инфляция и отсутствие налаженных хозяйственных связей приводят к вы­нужденному накапливанию запасов, значительно замедляющему процесс обо­рота средств.
В то же время период нахождения средств в обороте в значительной сте­пени определяется внутренними причинами, прежде всего, эффективностью управления его активами.
Коэффициенты деловой активности характеризуют эффективность использования организацией средств. К ним относятся различные показатели оборачиваемости, при расчете которых целесообразно особое внимание уде­лить анализу оборачиваемости дебиторской задолженности в связи со значи­тельным удельным весом дебиторской задолженности в составе текущих акти­вов. В общем виде изменения в объеме дебиторской задолженности за год мо­гут быть охарактеризованы данными баланса. Более подробный анализ про­водится на основе данных аналитического учета расчетов с покупателями и за­казчиками. В частности, оценивается наличие в составе дебиторской задол­женности безнадежных долгов, их доля в общей сумме дебиторской задолжен­ности.
1.3.7. Анализ группы показателей, характеризующих рентабельность
При анализе показателей рентабельности необходимо принимать во внимание особенности этих показателей, влияющих на формирование обосно­ванных выводов.
Во-первых, коэффициент рентабельности продукции определяется ре­зультативностью работы отчетного периода, вероятный и планируемый эффект долгосрочных инвестиций он не отражает.
Во-вторых, величину показателя рентабельности капитала необходимо оценивать с учетом уровня риска, характеризуемого показателем финансовой зависимости организации. В-третьих, численное значение показателя рентабельности собствен­ного капитала отражает результат расчета в денежных единицах разной покупа­тельной способности. Числитель показателя, т.е. прибыль, отражает результат деятельности и сложившийся уровень цен на товары и услуги в основном за ис­текший период.. Знаменатель показателя, т.е. собственный капитал, складыва­ется в течение ряда лет. Кроме того, оценка собственного капитала не учитыва­ет будущие доходы организации.
 
 
 
1.3.8. Анализ тенденций развития организации
Необходимость предвидения ближайших перспектив развития - актуальная задача для организации. Темпы роста производства зависят не только от спроса, рынков сбыта, мощностей организации, но и от финансовых ресурсов.
Оценка финансового состояния организации позволяет осуществлять пер­спективный анализ финансового состояния организации, оценить основные тенденции динамики финансового состояния организации и результатов дея­тельности. Наиболее характерным показателем является темп увеличения соб­ственного капитала, который зависит от следующих показателей:
•         от рентабельности продаж;
•         оборачиваемости всего капитала;
•         финансовой активности организации по привлечению заемных средств.
Таким   образом,   темпы   роста   собственного   капитала   характеризуют потенциальные возможности организации по расширению производства.
Необходимым условием получения прибыли является обязательное пре­вышение выручки от реализации продукции над затратами по ее производству и реализации. Если выручка от реализации равна затратам, то это может являться критической точкой перехода от прибыльной деятельности организации к убы­точной. Кроме того, для прогнозной оценки целесообразно рассчитать критиче­ский объем производства, критический объем выручки.
При установлении неспособности организацией осуществлять текущие платежи по денежным обязательствам и исполнять обязанность по уплате обязательных платежей на данный период времени необходимо осуществить   ана­лиз   реальной   возможности   по   восстановлению платежеспособности.
Наиболее простой метод оценки реальной возможности восстановления платежеспособности базируется на планируемом объеме реализации продук­ции. От объема реализации зависят большинство показателей финансового ана­лиза: прибыль, платежи в бюджет и внебюджетные фонды, отчисления в ре­зервные и другие фонды организации. Такие составные части баланса, как запа­сы, дебиторская задолженность, кредиторская задолженность по своему содер­жанию находятся в прямой зависимости либо от объема реализации, либо от величины затрат на реализацию продукции. При планировании учитывается удельный вес готовой продукции в составе запасов, если готовая продукция превышает удельный вес сырья, материалов и других материальных ценностей в составе запасов - это не характеризует положительно деятельность организа­ции, т.е. имеются проблемы со сбытом. В составе дебиторской и кредиторской задолженности оценивается доля просроченной задолженности, оценивается структура кредиторской задолженности.       Кроме того, оцениваются наиболее характеризующие финансовое состояние организации показатели с учетом пла­нируемой величины выручки от реализации продукции и на основе фактических данных о размерах дебиторской и кредиторской задолженности и величины за­пасов в предшествующем периоде:
•         оборачиваемость дебиторской задолженности,
•         оборачиваемость кредиторской задолженности;
•         коэффициент текущей ликвидности;
•         коэффициент обеспеченности собственными средствами;
•         коэффициент рентабельности собственного капитала.
На основании полученных данных можно делать вывод о реальном восста­новлении платежеспособности организации. Сопоставление полученной при­были с денежными обязательствами и обязательными платежами позволит рас­считать период восстановления платежеспособности.
 
1.3.9. Коэффициентный анализ
Коэффициентный анализ сводится к изучению динамики относительных показателей финансового состояния, рассчитываемых как отношение величин балансовых статей или других абсолютных показателей, получаемых на основе бухгалтерской отчетности. Кроме того, при анализе финансовых коэффициен­тов их значения могут сравниваться с базисными величинами, а также изучени­ем их динамики за ряд смежных отчетных периодов. В качестве базисных вели­чин могут быть использованы теоретически обоснованные или полученные в результате экспертных оценок величины относительных показателей, ха­рактеризующие оптимальные или критические значения устойчивости финан­сового состояния организации;
Усредненные по временному ряду значения показателей данной организа­ции, относящиеся к прошлым, благоприятным с точки зрения финансового со­стояния периодам, среднеотраслевые значения показателей.
В состав коэффициентного анализа входят следующие группы показателей:
-            Показатели ликвидности:
Коэффициент абсолютной ликвидности (К1). Коэффициент текущей лик­видности (К2).
-            Показатели финансовой устойчивости:
Коэффициент обеспеченности собственными средствами (КЗ). Коэффици­ент соотношения собственных и заемных средств (К4). Коэффициент обеспе­ченности оборотным капиталом (К5).
-            Показатели деловой активности:
Показатель оборачиваемости дебиторской задолженности (Кб). Показатель оборачиваемости кредиторской задолженности (К7). Показатель оборачиваемо­сти запасов (К8). Показатель оборачиваемости средств в расчетах (К9). Коэф­фициент соотношения чистого оборотного капитала и активов (К10).
-            Показатели рентабельности:
Коэффициент рентабельности активов (К11). Коэффициент рентабельности  собственного капитала (К12). Коэффициент рентабельности продаж (К13). Ко­эффициент покрытия затрат прибылью (К14). Показатель эффективности ис­пользования внеоборотных средств (К15). Чистые активы организации (К17).
Коэффициент абсолютной ликвидности характеризует обеспеченность организации высоколиквидными активами для ведения хозяйственной деятель­ности и своевременного погашения срочных обязательств.
Коэффициент абсолютной ликвидности определяется, как частное от деле­ния суммы краткосрочных финансовых вложений и денежных средств на сумму наиболее срочных обязательств организации в виде краткосрочных пассивов без учета доходов будущих периодов, фондов потребления и резервов пред­стоящих расходов и платежей.
Коэффициент текущей ликвидности характеризует общую обеспечен­ность организации оборотными средствами для ведения хозяйственной деятельности и своевременного погашения срочных обязательств организа­ции.
Коэффициент текущей ликвидности определяется, как отношение стои­мости оборотных средств в виде запасов, краткосрочной дебиторской задол­женности, краткосрочных финансовых вложений, денежных средств и прочих оборотных активов к наиболее срочным обязательствам организации в виде краткосрочных пассивов без учета доходов будущих периодов, фондов потреб­ления и резервов предстоящих расходов и платежей.
Коэффициент обеспеченности собственными средствами характеризует наличие собственных оборотных средств организации, необходимых для ее фи­нансовой устойчивости.
Коэффициент обеспеченности собственными средствами определяется, как отношение разности между стоимостью капитала и резервов и фактической стоимостью внеоборотных активов, а также убытков к оборотным активам.
Коэффициент соотношения собственных и заемных средств характери­зует финансовую устойчивость организации.
Коэффициент соотношения собственных и заемных средств определяет­ся, как отношение стоимости капитала и резервов с учетом доходов будущих периодов, фондов потребления и резервов предстоящих расходов и платежей за вычетом целевого финансирования и поступлений, а также убытков организа­ции к стоимости заемных средств, которые определяются, как сумма долго­срочных пассивов целевого финансирования и поступлений и краткосрочных пассивов без учета доходов будущих периодов, фондов потребления и резервов предстоящих расходов и платежей.
Коэффициент обеспеченности оборотным капиталом характеризует обеспеченность организации оборотными средствами для ведения хозяйствен­ной деятельности.
Коэффициент обеспеченности оборотным капиталом определяется, как от­ношение оборотных средств организации в виде запасов, краткосрочной деби­торской задолженности, краткосрочных финансовых вложений, денежных средств и прочих оборотных к среднемесячной выручке от реализации товаров, работ, услуг.
Показатель оборачиваемости дебиторской задолженности характеризует степень соответствия сроков задолженности условиям платежа и среднюю ско­рость обращения дебиторской задолженности в денежные средства.
Показатель оборачиваемости дебиторской задолженности определяется как отношение средней величины дебиторской задолженности, рассчитываемой, как половина всей суммы дебиторской задолженности на начало и на конец пе­риода, к среднемесячной выручке от реализации товаров, продукции, работ, ус­луг.
Показатель оборачиваемости кредиторской задолженности характери­зует эффективность использования краткосрочных заемных средств и непосредственно влияет на платежеспособность организации. Показатель оборачиваемости кредиторской задолженности определяется,
как отношение средней величины кредиторской задолженности, рассчиты­ваемой, как половина суммы кредиторской задолженности на начало и на конец периода, к среднемесячной выручке от реализации товаров, продукции, работ, услуг.
Показатель оборачиваемости запасов характеризует среднюю скорость движения товарно-материальных запасов организации.
Показатель оборачиваемости запасов определяется, как отношение средней величины запасов, рассчитываемой как половина суммы запасов организации на начало и конец периода, к себестоимости ежемесячно реализованной про­дукции.
Показатель оборачиваемости средств в расчетах характеризует разме­щение средств, которыми пользуется организация, и скорость их трансформа­ции из одного вида активов (сырья) в готовую продукцию.
Показатель оборачиваемости средств в расчетах определяется, как отноше­ние средств в расчетах к среднемесячной выручке за отчетный период.
Коэффициент соотношения чистого оборотного капитала и активов ха­рактеризует общую обеспеченность организации собственными оборотными средствами для ведения хозяйственной деятельности.
Коэффициент соотношения чистого оборотного капитала и активов рас­считывается, как отношение разности между оборотным капиталом и кратко­срочными пассивами без учета доходов будущих периодов, фондов потребле­ния и резервов предстоящих расходов и платежей с учетом целевого финанси­рования и поступлений к общим активам организации
Коэффициент рентабельности активов характеризует эффективность использования активов организации.
Коэффициент рентабельности активов определяется, как отношение годо­вой прибыли (убытка) к сумме внеоборотных активов организации и оборотных активов организации, умноженное на 100%.
Коэффициент   рентабельности   собственного   капитала   характеризует эффективность   использования   собственного капитала организации и показы­вает прибыль, полученную с 1 рубля стоимости собственного капитала.
Коэффициент рентабельности собственного капитала определяется, как отношение годовой прибыли (убытка) к величине стоимости собственного ка­питала плюс доходы будущих периодов, фонды потребления и резервы пред­стоящих расходов и платежей за вычетом целевого финансирования и поступ­лений и убытков умноженное на 100%.
Коэффициент рентабельности продаж характеризует эффективность всех операций организации и показывает, сколько прибыли приходится на еди­ницу реализованной продукции.
Коэффициент рентабельности продаж определяется, как отношение при­были (убытка) от реализации к выручке от реализации товаров, продукции, ра­бот, услуг, умноженное на 100%.
Коэффициент покрытия затрат прибылью характеризует эффективность ведения финансово - хозяйственной деятельности организации и показывает, сколько балансовой прибыли приходится на 1 рубль затрат.
Коэффициент покрытия затрат прибылью определяется, как отношение прибыли (убытка) отчетного периода к затратам, произведенным организацией за тот же период.
Показатель эффективности использования внеоборотных средств ха­рактеризует капитальные вложения, которые осуществляются на долгосрочной основе, но эффект от которых еще не наступил.
Показатель эффективности использования внеоборотных средств опреде­ляется, как отношение незавершенного строительства к стоимости функциони­рующих основных средств умноженное на 100%.
Чистые активы организации характеризуют наличие активов, не обреме­ненных обязательствами. Чистые активы рассчитываются, как разность между активами организации
и пассивами организации.
 
 
 
 
1.3.10.Система ранжирования финансовых показателей организации
Учитывая многообразие финансовых процессов, различие в уровне их кри­тических оценок и возникающие в связи с этим сложности в общей оценке фи­нансовой устойчивости организации, целесообразно проводить интегральную балльную оценку финансовой устойчивости. Сущность этого подхода заключа­ется в классификации организаций по уровню риска, т.е. любая организация может быть отнесена к определенной категории в зависимости от набранного количества баллов.
Исходные данные для ранжирования объединены в четыре группы показа­телей. Для определения положения организации при ранжировании предлагает­ся использовать пять показателей, наиболее часто применяемых и наиболее полно характеризующих финансовое состояние организации:
•         коэффициент текущей ликвидности К2;
•         коэффициент обеспеченности собственными средствами К3;
•         коэффициент оборачиваемости дебиторской задолженности К6;
•         показатель оборачиваемости кредиторской задолженности К7;
•  коэффициент рентабельности собственного капитала К 12.
Остальные показатели используются для общей характеристики и рассмат­риваются   при   дополнительном   анализе   неплатежеспособных организаций.
В общем виде алгоритм сравнительного ранжирования организаций в зави­симости от их финансового состояния, рентабельности и деловой активности может быть представлен в виде последовательности следующих действий:
•         разбивка показателей на группы (1, 2, 3, 4) в зависимости от их факти­ческого значения (см. таблицу 1);
•         распределение организаций по категориям (I, II, III, IV) в зависимости
от суммарно набранных баллов.
Система ранжирования финансовых показателей организации
Таблица 1
Коефіцієнт
1 група
2 група
3 група
4 група
К2
більше 2
від 1,5 до 2
від 1 до 1,5
менше 1
КЗ
більше 0,5
від 0,1 до 0,5
Від 0 до 0,1
менше 0
К6
менше 1 міс.
від 1 до 3 міс.
від 3 до 6 міс.
більше 6 міс.
К7
менше 3 міс.
від 3 до 6 міс.
від 6 до 12 міс.
більше 12 міс.
К12
> 1 / 5 ставки рефін. ЦБ РФ
1 / 3 ¸ 1 / 5 ставки рефін. ЦБ РФ
<1 / 3 ставки рефін. ЦБ РФ
0

Для порівнянності основних оціночних показників використовуємо бальну систему. Приймаються суму коефіцієнтів К2, КЗ, К6, К7, К12 умовно дорівнює 100 балам. За значущістю коефіцієнтів вносимо їх в таблицю і визначаємо приналежність організації до тієї чи іншої групи (див. таблицю 2).
Бальні оцінки за групами
Таблиця 2
Коефіцієнт
Сумарні
бали
Бали
перший
групи
Бали
друга
групи
Бали
третя
групи
Бали чет-
вертом
групи
К2
30
14
10
4
2
КЗ
25
10
8
5
2
К6
20
8
6
4
2
К7
15
6
4
3
2
К12
10
4
3
2
1
Разом
100
42
31
18
9

На підставі проведеного аналітичного розрахунку робляться такі висновки:
• при сумі балів від 32 до 42 організація належить до платоспроможною. Це вказує на те, що організація має високу рентабельність і володіє фінансовою стійкістю. Організація має перспективи розвитку;
• при сумі балів від 19 до 31 організація відноситься до неплатоспроможною I категорії. Організація має задовільний рівень рентабельності, що вказує на недостатню стійкість до коливань ринкового
попиту на продукцію і іншим ринкових факторів;
• при сумі балів від 9 до 18 організація належить до неплатоспроможною II категорії. Це вказує на те, що організація є фінансово не стійкою. Для виведення організації з кризи слід здійснити серйозні зміни в її фінансово-господарської діяльності;
• при сумі балів дорівнює 9 і менше організація належить до неплатежі
здатної III категорії. Це вказує на те, що організація знаходиться в глибокій фінансовій кризі. Імовірність відновлення платоспроможності незначна.
У відношенні платоспроможних організацій здійснюється загальний фінансовий моніторинг, за неплатоспроможним організаціям, у разі необхідності, запитується додаткова інформація і здійснюється більш глибокий аналіз фінансового стану організації з метою розробки пропозицій щодо фінансового оздоровлення.
Глава 2.Аналіз фінансового стану Пушкінського автобусного парку
2.1.Характеристика і основні техніко-економічні показники роботи Пушкінського автобусного парку
Пушкінське пасажирське автотранспортне підприємство було організовано згідно з наказом Міністерства автомобільного транспорту УРСР від 15 лютого 1978 року № 27, було юридичною особою і знаходилося в безпосередньому підпорядкуванні Ленінградського управління пасажирського автотранспорту. У грудні 1994 року Пушкінське пасажирське автотранспортне підприємство було реорганізовано в Пушкінський автобусний парк - філія Петербурзького Державного підприємства пасажирського автомобільного транспорту (який у подальшому ДП «Пассажіравтотранс»), про що є рішення Реєстраційної Палати мерії Санкт-Петербурга № 13533 від 23 грудня 1994 року. З цього часу Пушкінський автобусний парк (який у подальшому ПАП) входить до складу ДП «Пассажіравтотранс» як відокремленого структурного підрозділу, не є юридичною особою і діє на підставі «Положення про Пушкінському автобусному парку - філії Петербурзького Державного підприємства пасажирського автомобільного транспорту (ДП« Пассажіравтотранс »)». У 2001 році Державне підприємство пасажирського автомобільного транспорту було реорганізовано в Державне унітарне підприємство пасажирського автомобільного транспорту. іменований надалі ГУП «Пассажіравтотранс»). Сьогодні ГУП "Пассажіравтотранс" - одне з найбільших пасажирських перевізників на Північно-Заході. Маршрутна мережа, яку обслуговує "Пассажіравтотранс", складає понад 24,5 тис. км. По ній автобуси підприємства за рік устигають пробігти близько 150 млн км.
У складі "Пассажіравтотранс" - десять автобусних парків, навчальний комбінат, медико-санітарна частина і пансіонат "Знам'янка"; кількість працюючих - 13,7 тис-.человек.
Понад 2,5 тис. автобусів різного класу обслуговує 524 маршрути, в тому числі і 46 міжміських і міжнародних, що пов'язують Петербург з містами Північно-Заходу, а також з Білорусією, Латвією, Фінляндією, Естонією.
Займаючись замовними перевезеннями, "Пассажіравтотранс" працює з рядом найбільших компаній Петербурга. Серед них - аеропорт Пулково, Жовтнева залізниця, Лененерго.
Незважаючи на фінансові труднощі, підприємство намагається зберегти не тільки обсяги перевезень, а й якість обслуговування пасажирів. Щорічно закуповуються нові автобуси як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Для цього використовуються кошти міського бюджету та власні кошти підприємства.
Завдяки "Пассажіравтотранс" автобуси Петербурга набувають свого обличчя. Розробляючи фірмовий стиль, підприємство створило і єдиний стиль забарвлення для міських машин. Вже зараз із заводських конвеєрів автобуси для Петербурга сходять забарвлені у фірмовий триколор з логотипом підприємства-перевізника.
ПАП має самостійний баланс, який входить до зведеного баланс ГУП «Пассажіравтотранс», розрахунковий та поточні рахунки, круглу печатку із своїм найменуванням, бланки та кутовий штамп.
Предмет діяльності ПАП - надання населенню пасажирських транспортних послуг та забезпечення сталої роботи парку.
Основним завданням ПАП є перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування.
ПАП здійснює соціальні і комерційні перевезення. До соціальних перевезень відносять перевезення, при яких правом безкоштовного проїзду користуються пасажири, що мають соціальні пільги. Витрати щодо цих перевезень
дотуються за рахунок бюджетних коштів. До соціальних перевезень відносять міські та приміські перевезення. Всі інші перевезення відносяться до категорії «комерційних» (експресні, замовні перевезення).
Техніко-економічні показники Пушкінського парку
Таблиця 3
Показник
2000
2001
2002
Кількість автобусів, од
188
182
180
Обсяг перевезень, млн. пас.
122,5
119,4
114,7
Місце-км, млн.м.км
1090
966,1
875
Кількість автобусних маршрутів, од
27
25
30
в тому числі:



Міських
20
18
22
Приміських
7
7
8
Протяжність автобусних маршрутів, км
352,22
331,24
407
в тому числі:



Міських
210,87
189,25
249,7
Приміських
141,55
141,99
157,3
Кількість виконаних рейсів, тис.од.
800,2
667,5
573,3
Загальна пасажиромісткість, місць
5067
4841
4729
Середньооблікова чисельність працюючих, чол.
1041
992
828
Доходи, тис. руб.
17053
23533
30935
Витрати, тис. руб.
36123
53870
72870
Збиток, тис. руб.
19070
30337
41935
Фінансування на покриття збитків, тис.руб.
13847
24499
32656
Непокритий збиток, тис.руб.
3328
8000
8373

Чисельність персоналу підприємства за період з 1998 року по 2000 рік знизилася на 292 людини (див. таблицю 4). Зменшення чисельності працівників ПАП, в першу чергу пов'язано зі скороченням кількості рухомого складу, а також з незадоволеністю працівників розмірами заробітної плати, так як протягом всього аналізованого періоду темпи зростання інфляції перевищували темпи зростання заробітної плати (див. таблицю 5).
Облікова чисельність працюючих
Таблиця 4

2000
2001
2002
Водії автобусів
362
335
281
Водії обслуговуючі
56
46
41
Ремонтні робочі
132
120
98
Допоміжні робітники
114
111
106
Кондуктори
313
214
168
Керівники, фахівці, службовці
97
89
88
Разом
1074
915
782

Фонд заробітної плати
Таблиця 5

2000
2001
2002
ФЗП,
тис. руб.
Ср.ЗП,
руб.
ФЗП,
тис.руб
Ср.ЗП,
руб.
ФЗП,
тис.руб
Ср.ЗП,
руб.
Водії автобусах
сов
6520,3
1501
9756,5
2427
11120,8
3298
Водії обслу-
тримує
949,5
1413
1256,7
2293
2707,5
3136
Ремонтні роботи-
чіе
1419,3
896
2040,5
1417
1542,9
2261
Допоміжні
робочі
848,2
620
1248,1
937
2658,9
1343
Кондуктори
2400,1
639
2231,6
869
1708,3
1343
Керівники,
фахівці,
службовці
1455,0
1250
2053,8
1923
2893,4
2740

Рухомий склад ПАП поповнюється за рахунок переданих безоплатно адміністрацією м. Санкт-Петербурга (покупка здійснюється за рахунок бюджету міста) транспортних засобів. Списання рухомого складу здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок списання транспортних засобів» від 11.12.97 р. та розпорядженням Комітету з управління міським майном мерії № 181-Р від 16.03.94 р. За висновком технічної комісії придатні агрегати і запчастини оприбутковуються на проміжний склад парку. У парку є такі марки автомобілів:
• ЛіА3677МГ
• ЛіА3677М
• ЛіАЗ 5256.25-40
• ЛіАЗ 677МБ
• ЛіАЗ 5256.25
• ЛіАЗ 5256
• ЛіАЗ 5256.38
• ЛіАЗ 5256.46
• ЛіАЗ 5256.44
• ЛА3695Н
Ікарус 25093
• Ікарус 256
• ПАЗ 3205
• ПА3 32053R
• ПАЗ 32050
• ПА3 32050А
• Газель 32213
Автомобілі, за часом їх перебування в експлуатації, групуються таким чином:
Угруповання автомобілів за часом перебування в експлуатації
Таблиця 6

До 3-х років включно
Понад 3-х до 8-ми років
понад 8-ми до 1 0-ти років
Понад 10-ти до 13-ти років
Понад 13-ти років
Всього
На кінець 2000 року, од.
28
35
56
67
25
211
На кінець 2000 року, у% до загального
13,3
16,6
26,5
31,8
11,8
100
На кінець 2001
року, од.
35
64
63
35
14
211
На кінець 2001 року, у% до загального
16,6
30,3
24,8
16,6
6,6
100
На кінець 2002 року, од.
58
46
6
66
29
205
На кінець 2002 року, у% до загального
28,3
22,4
2,9
32,2
14,2
100

Незважаючи на вступ нового рухомого складу, середній вік автомобілів, що знаходяться на балансі підприємства, не змінився.
Витрата палива на автоперевезення здійснювався на підставі встановлених диференційованих норм витрат палива за марками рухомого складу.
Незважаючи на зниження валового пробігу, простої автобусів на поточному ремонті збільшилися у зв'язку віком рухомого складу і устаткування ремонтних ділянок, а також у зв'язку з браком ремонтних робітників і, відповідно, зниженням якості обслуговування і ремонту. При цьому пробіг між обслуговуванням збільшився і перевищує нормативний. Крім того, мають місце труднощі з ремонтом через відмінності пристрою та обслуговування новоприбулих автобусів від наявних (див. таблицю 7).
Унаслідок зменшення кількості автомобілів і збільшення часу простою рухомого складу на обслуговуванні та в ремонті знизилися загальні техніко-експлуатаційні показники по ПАП див. таблицю 8).
 
Простий автобусів з технічних причин
Таблиця 7

За 2000 р.
За 2001 р.
За 2002 р.
Автомобіле-дні простою на 1 списковий автобус
86,963
89,786
116
У тому числі



З технічних причин
59,505
64,049
74,023
За кузовним робіт
9,8
11,9
24,23
За моторному ділянці
30,0
33,2
24,2
 
 
 
 
 
Техніко-експлуатаційні показники
Таблиця 8

За 2000 р.
За 2001 р.
За 2002 р.
Машино-дні в господарстві
68444
66412
65911
-Маршрутні
67548
65437
64849
-Погодинні
865
975
1062
-Експреси
31
-
-
Машино-дні в роботі
52110
50067
45034
-Маршрутні
51622
49453
44508
-Погодинні
464
614
526
-Експреси

24
-
-
Коефіцієнт випуску
0,78
0,754
0,683
Коефіцієнт технічної готовності
0,84
0,82
0,798
Тривалість машино-дня
11,29
11,14
10,83
-Маршрутні
11,37
11,41
11,23
-Погодинні
10,34
10,59
10,08
-Експреси
4,17
-
-
Загальний пробіг
10416
9857,5
9025,9
-Маршрутні
10317,2
9726,3
8909
-Погодинні
95
131,2
116,9
-Експреси
3,8
-
-
Середньодобовий пробіг
199,9
196,9
200,4
-Маршрутні
199,8
195,5
197,13
-Погодинні
204,7
213,7
222,2
-Експреси
158,3
-
-
Гранична місткість
110
109
109
Цілоденні простої на 1 автомобіль
87
89
116
Втрата лінійного часу
34549
35122
33109

На балансі ПАП числяться основні засоби на суму 53532 тисячі рублів - на кінець 2000 року і 95989 тисяч рублів - на кінець 2002 року (див. таблицю 9).
 
Основні засоби, тисяч рублів
Таблиця 9

2000
2001
2002
Початок
Кінець
Початок
Кінець
Початок
Кінець
Будинки
16981
16981
16981
16981
16981
16981
Споруди
5307
5307
5307
5307
5307
5307
Машини та облад-
ментів
500
1006
1006
3883
3883
4117
Транспортні
кошти
607
1760
1760
13320
13320
39405
Виробничий і господарських
ний інвентар
75
75
75
60
60
65
Інші види
95
95
95
94
94
94
Разом
23565
25224
25224
39645
39645
65696

Основне зростання вартості основних засобів відбувається за рахунок зростання вартості рухомого складу. Це пов'язано з тим, що остання переоцінка вартості транспортних засобів проводилася в 1997 році.
На балансі є незавершене капітальне будівництво на суму 38062 тисяч рублів (вартість на 01.01.2002 р.):
1. Відкрита стоянка в м. Пушкіна на 300 автобусів - 11540 тисяч рублів. Початок будівництва - 1989 р. Будівництво не закінчено через відсутність коштів. З 1996 року будівництво не ведеться.
2. Будівництво парку в г.Тосно - 26522 тисяч рублів. Початок будівництва - 1988 р. Починаючи з 1994 року будівництво не ведеться через відсутність фінансування.
В даний час документи з передачі незавершеного будівництва на баланс адміністрації муніципального освіти «Тосненський район» знаходяться КУГІ м. Санкт-Петербурга. Є розпорядження КУГІ про передачу незавершеного будівництва на баланс адміністрації муніципального освіти «Тосненський район».
Зростання вартості власних оборотних коштів також відбувається за рахунок збільшення цін на матеріали, запасні частини і агрегати (див. таблицю 10).
Наявність власних оборотних коштів, тисяч рублів
Таблиця 10

2000
2001
2002
Початок
Кінець
Початок
Кінець
Початок
Кінець
Матеріали
112
127
127
128
128
173
ПММ
105
120
120
275
275
206
Запчастини й агрегати
529
581
581
734
734
1091
Гума
28
87
87
105
105
35
МШП
157
209
209
252
252
0
Витрати майбутніх періодів
37
11
11
57
57
60
Разом
968
1135
1135
1551
1551
1565

Парк має наступні кредиторські та дебіторські заборгованості: Дебіторська заборгованість склала:
1. Розрахунки з ГУП «Пассажіравтотранс» з бюджетних асигнувань на 01.01.01 - 3660 тисяч рублів, на 01.01.2002 - 3660 тисяч рублів, на 01.01.2003 - 6171 тисяч рублів.
2. Розрахунки з покупцями і замовниками: на 01.01.01 - 248 тисяч рублів, на 01.01.2002 - 618 тисяч рублів, на 01.01.2003 - 411 тисяч рублів.
Кредиторська заборгованість становить:
1. Розрахунки з бюджетом на 01.01.01 - 136 тис.руб., На 01.01.2002 - 1119 тис.руб., На 01.01.2003 - 3267 тис.руб.
2. Розрахунки з позабюджетними коштами: на 01.01.01 - 2565 тис.руб., На 01.01.2002 - 6339 тис.руб., На 01.01.2003 - 8536 тис.руб.
3. Розрахунки з оплати праці: на 01.01.01 - 1485 тис.руб., На 01.01.2002 - 2129 тис.руб., На 01.01.2003 - 2001 тис.руб.
4. Розрахунки з постачальниками: на 01.01.01 - 2474 тис.руб., На 01.01.2002 - 3624 тис.руб., На 01.01.2003 - 4520 тис.руб.
5. Інші кредитори: на 01.01.01 - 397 тис.руб., На 01.01.2002 - 892 тис.руб., На 01.01.2003 -3731 тис.руб.
Фінансові результати ПАП за весь аналізований період показують наявність збитку (див. таблиці 11, 12, 13).
 
 
 
Фінансові результати за 2000 р., тис.руб.
Таблиця 11

Дохід
Витрата
Прибуток
Міські перевезення
12592
26832
-14240
Приміські перевезення
2987
8453
-5466
Маршрутні таксі
650
510
+140
Експреси
2
8
-6
Замовні перевезення
307
245
+62
Інша діяльність
515
75
+440
Разом
17053
36123
-19070
Збиток балансовий


-19379

 
Фінансові результати за 2001 рік, тис. руб
Таблиця 12

Дохід
Витрата
Прибуток
Міські перевезення
16286
36085
-20016
Приміські перевезення
4303
15373
-10853
Маршрутні таксі
1948
1651
+297
Експреси
-
-
-
Замовні перевезення
574
515
+59
Інша діяльність
422
246
+176
Разом
23533
53870
-30337
Збиток балансовий


-30389

Фінансові результати за 2002 р., тис. Руб.
Таблиця 13

Дохід
Витрата
Прибуток
Міські перевезення
19850
46090
-26240
Приміські перевезення
6049
23050
-17001
Маршрутні таксі
3808
2863
+945
Експреси
-
-
-
Замовні перевезення
835
659
+176
Інша діяльність
393
208
+185
Разом
30935
72870
-41935
Збиток балансовий


-41029

2.2. Аналіз фінансового стану Пушкінського автобусного парку
Аналіз фінансового стану Пушкінського автобусного парку проводиться відповідно до раніше викладеної методикою. На першому етапі проводиться горизонтальний аналіз балансу підприємства, який дозволяє зробити висновки про основні тенденції розвитку підприємства в динаміці за 2001 та 2002 роки по відношенню до 2000 року, який прийнятий за базовий. На другому етапі проводиться вертикальний аналіз балансу підприємства, метою якого є визначення структури балансу за аналізований період і динаміка зміни цієї структури в 2001 і 2002 роках по відношенню до 2000 року. На третьому етапі проводиться коефіцієнтний аналіз, який завершується оцінкою фінансового стану підприємства і визначенням групи фінансового стану.
2.2.1. Горизонтальний аналіз балансу Пушкінського автобусного парку
Валюта балансу Пушкінського автобусного парку на кінець 2002 року склала 114 731 тис. руб. і збільшилася по відношенню до кінця 2000 роду на 67%. Збільшення валюти балансу в цілому є позитивним показником. Однак робити висновок про збільшення обсягів виробництва і зростання попиту на послуги підприємства можна тільки з урахуванням темпу інфляції. За офіційними даними інфляція за 2001 рік склала 45%, а за 2002 рік - - 35%. Зіставлення темпів інфляції і темпів збільшення зростання валюти балансу дозволяє зробити висновок про відсутність реального зростання валюти балансу.
Оскільки різні засоби підприємства мають різну ступінь схильності інфляційним процесам, необхідно провести детальний аналіз активів і пасивів підприємства.
2.2.1.1. Горизонтальний аналіз активів підприємства
Горизонтальний аналіз необоротних активів (див. таблицю 14). Аналіз необоротних активів підприємства показує, що необоротні активи підприємства за період з 2000 року по відношенню до 2001 року збільшилися на 14,4 млн. руб. (На 22%), у 2002 році - - на 40,8 млн. руб. (На 64%). Зростання необоротних активів у цілому розцінюється позитивним з точки зору фінансового стану підприємства, але потребує більш детальному аналізі, що викликано складом статей, що входять у цей розділ: основні засоби, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення. Більш детальний аналіз дозволяє зробити висновок про те, що основні засоби підприємства (будівлі, машини, обладнання) за період з 2000 року значно зросли: у 2001 році на 57%, у 2002 році - на 162%. Вказане зростання значно обганяє
темпи інфляції, однак робити висновок про збільшення основних засобів в натуральних вимірниках передчасно.
Горизонтальний аналіз активів підприємства
Таблиця 14
Активи
Код рядка
2000
2001
2002
тис. руб.
%
тис. руб.
%
тис. руб.
%
Необоротні активи
Основні засоби
120
25224
100,00
39645
157,17
65969
261, 53
в тому числі







Будинки, машини, обладнання.
122
25224
100,00
39645
157,17
65969
261,53
Незавершене будівельник.
130
38082
100,00
38062
99,95
38108
100,07
Довгострокові фін. вкладений.
140
5
100,00
5
100,00
5
100,00
в тому числі







інвестиції в ін организац
143
5
100,00
5
100,00
5
100,00
разом по розділу
190
63311
100,00
77712
122,75
104082
164,40
Оборотні активи
Запаси
210
1143
100,00
1555
136,05
1839
160,89
в тому числі







сировину, матеріали та ін
211
915
100,00
1242
135,74
1773
193,77
МШП
213
209
100,00
252
120,57
0
0,00
готова про д., товари
214
8
100,00
4
50,00
6
75,00
витрати буд. Періодів
216
11
100,00
57
518,18
60
545,45
ПДВ
220
345
100,00
498
144,35
644
186,67
борг, дебіторська задолж.
230
25
100,00
0
0,00
0
0,00
в тому числі







покупці і замовники
231
23
100,00
0
0,00
0
0,00
Інші дебітори
235
2
100,00
0
0,00
0
0,00
Краткосроч. Заборго.
240
3883
100,00
6789
174,84
6582
169,51
в тому числі







покупці і замовники
241
67
100,00
108
161,19
97
144,78
Інші дебітори
246
3816
100,00
6681
175,08
6485
169,94
грошові кошти
260
190
100,00
209
110,00
412
216,84
в тому числі







Каса
261
9
100,00
5
55,56
1
11,11
розрахункові рахунки
262
116
100,00
49
42,24
172
148,28
Інші грошові кошти
264
65
100,00
155
238,46
239
367,69
Інші оборотні активи
270
0
100,00
479

1172

разом по розділу
290
5586
100,00
9530
170,61
10649
190,64
Баланс
300
68897
100,00
87242
126,63
114731
166,53

Аналіз зростання цієї статті балансу показує, що дане зростання отримано в основному через вплив двох факторів: переоцінки основних засобів та закупівлю нового рухомого складу, вартість якого значно перевищує залишкову вартість основних засобів за станом на кінець 2000 року. Реального збільшення рухомого складу не відбулося. Таким чином, реальне зростання основних коштів відсутня, а, отже, можливості з надання послуг залишаються на колишньому рівні.
Аналіз незавершеного будівництва показує, що в абсолютних величинах за період з 2000 року по 2002 рік воно не змінюється. Це свідчить про наявність у підприємства об'єктів довгобуду, на завершення яких у підприємства немає коштів. Разом з тим, досить великі кошти підприємства відвернуто на ці об'єкти. У цілому наявність на підприємстві довгого періоду об'єктів довгобуду є негативним явищем і вимагає прийняття рішень по зміні даної ситуації. Незначне збільшення сум по незавершеному будівництву в 2002 році (на 40 тис. крб.) Не свідчить про продовження незавершеного будівництва.
Довгострокові фінансові вкладення за аналізований період не змінилися. Аналіз ефективності цих вкладень вимагає проведення аналізу прибутковості зроблених інвестицій та прийняття рішення про їх ефективність.
Горизонтальний аналіз необоротних активів показує, що динаміка змін в цілому позитивна, але фактори, які викликали зростання, не свідчать про позитивні тенденції розвитку підприємства.
Разом з тим необхідно враховувати і той факт, що необоротні активи - це найбільш постійні активи підприємства та аналіз їх зростання необхідно доповнити аналізом інших активів підприємства. Горизонтальний аналіз оборотних активів підприємства. У цілому оборотні активи підприємства з кінця 2000 року збільшилися в 2001 році на 71% і в 2002 році на 91%, що є позитивною характеристикою підприємства і свідчить про збільшення потреби в оборотних коштах підприємства, а, отже, про збільшення господарської діяльності, підвищення обсягу надання послуг. Темп зростання оборотних активів випереджає темпи зростання інфляції, що свідчить про реальне збільшення оборотних активів. Однак збільшення може бути викликане не тільки за рахунок збільшення обсягу надання послуг, але і в результаті неефективного використання про ротних коштів. Для більш обгрунтованого висновку необхідно проаналізувати окремі складові необоротних активів підприємства: запаси (в т.ч. сировина, матеріали та ін, МШП, готова продукція, товари, витрати майбутніх періодів), ПДВ, довгострокова дебіторська заборгованість (у т.ч. одержувачі , замовники, інші дебітори), короткострокова заборгованість (у т.ч. одержувачі та замовники, інші дебітори), грошові кошти (в т.ч. каса, розрахунковий рахунок, інші грошові засоби), інші оборотні активи.
За звітні періоди запаси підприємства на кінець 2001 року зросли на 36%, на кінець 2002 року зросли на 61%, що свідчить про зростання запасовпредпріятія як в номінальних, так і в реальних цінах, при цьому збільшилася, в основному, вартість сировини і матеріалів: у 2001 році на 35% і в 2002 році на 92%.
Величина МШП на кінець 2001 року збільшилася на 20%, а в 2002 році скоротилася на 100%.
Готова продукція в порівнянні з кінцем 2000 зменшувалася як у 2001 році на 50%, так і в 2002 році на 75%, але її абсолютна величина незначна в силу специфіки діяльності підприємства і не робить впливу на загальну зміну величини оборотних активів.
Витрати майбутніх періодів у порівнянні з 2000 роком у 2001 році зросли в 5,2 разів, а в 2002 році в 5,5 разів, що свідчить про істотне збільшення витрат майбутніх періодів. Однак в абсолютних величинах їх сума незначна, тому вони не роблять істотного впливу на результати діяльності підприємства.
ПДВ на кінець 2001 року в порівнянні з кінцем 2000 року збільшився на 44% і в 2002 році на 87%, що підтверджує загальну тенденцію зростання оборотних активів, зокрема, збільшення запасів і витрат майбутніх періодів і свідчить про збільшення ролі оборотних коштів у діяльності підприємства .
На кінець 2001 і 2002 років відсутня довгострокова дебіторська заборгованість. Разом з тим короткострокова заборгованість на кінець 2001 року зросла у порівнянні з 2000 роком на 75% і на 70% на кінець 2002 року. Зростання дебіторської заборгованості може свідчити про збільшення обсягів послуг, які підприємство надає в кредит (покупці та замовники). А також показує зростання заборгованості перед підприємством з боку бюджету за надані підприємством послуги (інші дебітори). Зростання заборгованості бюджету перед підприємством є негативним, необхідно прагнути до його скорочення. У свою чергу, аналіз дебіторської заборгованості повинен бути доповнений аналізом кредиторської заборгованості, що буде зроблено далі.
Аналіз динаміки грошових коштів підприємства показує, що в цілому їх величина зросла з кінця 2000 року до кінця 2001 року на 10% і до кінця 2002 року на 117%. Зростання грошових коштів може бути оцінений як позитивний фактор, тому що його збільшення позитивно позначається на інших показниках діяльності підприємства (ліквідності та платоспроможності). Слід зазначити, що основне зростання грошових коштів припадає на інші грошові кошти.
Інші оборотні активи, на кінець 2001 року склали 479 тис. руб., А на кінець 2002 року вже 1172 тис. крб. Дані оборотні активи істотно впливають на зростання загальних оборотних активів підприємства.
Аналіз оборотних активів підприємства свідчить про позитивні тенденції розвитку підприємства в цілому. Однак необхідно пам'ятати, що результатом діяльності підприємства є отримання прибутку.
 
 
 
2.2.2.2.Горізонтальний аналіз пасивів підприємства
Горизонтальний аналіз капіталу та резервів (див. таблицю 15). Пасиви підприємства складаються з власних коштів і позикових. До власних пасивів відносяться пасиви розділу 1 балансу підприємства «Капітал і резерви».
Аналіз власних пасивів підприємства показує, що розмір статутного капіталу за період з кінця 2000 року по кінець 2002 року не змінився.
Розмір додаткового капіталу в 2001 році і в 2002 році в порівнянні з кінцем 2000 року збільшився на 28%. Зростання додаткового капіталу пов'язаний з переоцінкою основних засобів підприємства.
 
Горизонтальний аналіз пасивів підприємства
Таблиця 15
Пасиви
Код рядка
2000
2001
2002
тис. руб.
%
тис. руб.
%
тис. руб.
%
Капітал і резерви
Статутний капітал
410
5
100,00
5
100,00
5
100,00
Додатковий калити.
420
59123
100,00
75722
128,08
75753
128,13
Цільові фін. і пост
450
599
100,00
584
97,50
583
97,33
Нераспред. приб. пр. років
460
3660
100,00
3660
100,00
6171
168,61
Фонд накопичення
461
3511
100,00
3511
100,00
3511
100,00
Фонд споживання
462
2
100,00
3
150,00
1
50,00
Непокритий збиток пр. років
465
-2007
100,00
-5208
259,49
-13208
658,10
Нераспр. прибуток року
470
0
100,00
2511

0

Непокр. вибуття року
475
-3328
100,00
-8000
240,38
-8373
251,59
Разом у розділі
490
61565
100,00
72788
118,23
64443
104,67
Короткострокові обязат.
Кредиторська заборгованість.
620
7057
100,00
14103
199,84
22055
312,53
в тому числі







постачальники і підряд
621
2524
100,00
3624
143,58
4520
179,08
Заборго. перед персоналом
624
1445
100,00
2129
147,34
2001
138,48
перед д внебюдж фонд
625
2565
100,00
6339
247,13
8536
332,79
перед бюдж
626
338
100,00
1119
331,07
3267
966,57
аванси получ.
627
1
100,00
16
1600,00
10
1000,00
інші кредитори
628
184
100,00
876
476,09
3721
2022,28
Доходи буд. періодів
640
275
100,00
351
127,64
28233
10266,55
Разом у розділі
690
7332
100,00
14454
197,14
50288
685,87
Баланс
700
68897
100,00
87242
100,00
114731
166,53

Цільове фінансування змінювалося незначно, на кінець 2001 і 2002 років воно скоротилося на 2%.
У силу специфіки діяльності підприємство є планово-збитковим. Однак, підприємство має одночасно як нерозподілений прибуток, так і непокритий збиток. Причому обидва ці показники в динаміці збільшуються. На кінець 2001 року нерозподілений прибуток минулих років по відношенню до 2000 року не змінилася, а на кінець 2002 року зросла на 69%. При цьому непокритий збиток минулих років збільшився на кінець 2001 року на 160%, а в на кінець 2002 року на 558%. У цілому підприємство на кінець 2002 року має непокритий збиток (за вирахуванням нерозподіленого прибутку) у розмірі 15,4 млн. руб.
Аналіз збитків підприємства показує, що в порівнянні з кінцем 2000 року загальний збиток підприємства (за вирахуванням нерозподіленого прибутку) на кінець 2001 року збільшився на 320%, а в 2002 році на 820%. Таке зростання збитків обумовлений тим, що на кінець 2002 року не був покритий збиток попередніх періодів.
Наявність збитку і його багаторазове зростання характеризує результат діяльності підприємства як негативний і, у свою чергу, вимагає додаткового аналізу і прийняття заходів щодо усунення або зменшення збитків. Довгострокових зобов'язань підприємство не має.
Короткострокові зобов'язання підприємства неухильно і на багато разів. Так, в цілому, обсяг короткострокових зобов'язань на кінець 2001 року в порівнянні з 2000 роком зріс на 97%, а в 2002 році - на 590%. Зростання короткострокових зобов'язань оцінюється як негативний чинник діяльності підприємства і потребує додаткового аналізу. Зокрема, необхідно визначити джерела утворення кредиторської заборгованості. Для цього розглянемо більш докладно елементи короткострокової заборгованості.
Аналіз кредиторської заборгованості показує, що в цілому по підприємству кредиторська заборгованість за аналізований період неухильно збільшується.
На кінець 2001 року вона збільшилася на 100%, а на кінець 2002 року на 212%. У тому числі збільшилася заборгованість перед постачальниками і підрядчиками: у 2001 році на 44%, в 2002 році на 80%. Зростання заборгованості в сукупності з іншими показниками характеризує підприємство як ненадійного покупця. Зросла заборгованість перед персоналом: за 2001 рік на 50%, за 2002 рік на 40%. Значно збільшилася заборгованість перед державними позабюджетними фондами: за 2001 рік на 147%, за 2002 рік на 232%, а також заборгованість перед бюджетом: за 2001 рік на 233%, за 2002 рік на 867%. Аналізуючи дані про кредиторську заборгованість перед бюджетом і дебіторської заборгованості бюджету перед підприємством, можна зробити висновок, що підприємство є боржником держави. Зростання заборгованості перед бюджетом та позабюджетними фондами характеризує фінансову діяльність підприємства як вкрай нестійку.
Разом з тим збільшується кредиторська заборгованість перед іншими кредиторами: за 2001 рік на 476%, а за 2002 рік на 2022%, що також є вкрай негативною характеристикою фінансової діяльності підприємства і робить його залежним від кредиторів.
Аналіз доходів майбутніх періодів показує, що в 2002 році вони збільшилися в 102 рази, що пов'язано з отриманням у 2002 році рухомого складу від міського бюджету.
У цілому аналіз пасивів підприємства показує, що при досить стабільних показниках власних пасивів відзначається вкрай значне зростання позикових коштів, що веде до негативних наслідків для підприємства.
 
2.2.2. Вертикальний аналіз балансу Пушкінського автобусного парку.
2.2.2.1. Вертикальний аналіз активів підприємства
Вертикальний аналіз необоротних активів підприємства (див. таблицю 16). На підприємстві основну частину активу балансу складають необоротні активи. Їх частка на кінець 2000 року становила 91,9%. У 2001 році частка необоротних активів скоротилася до 89,1%, а в 2002 році знову збільшилася і досягла 90,7%. Причини зміни структури необоротних активів балансу викликана змінами окремих статей. Так, наприклад, відбулася зміна в структурі основних засобів. Наприкінці 2000 року їх частка до валюта балансу складала 36,6%, в 2001 році - - 45,4%, а в 2002 році 57,5%. Дане збільшення частки основних засобів є позитивним, оскільки свідчить про збільшення частки будівель, машин і устаткування, тобто тієї частини основних засобів, які беруть участь у виробничому процесі.
Аналіз незавершеного будівництва свідчить про те, що його частка в валюті балансу досить велика і становить у 2000 році - - 55,3%, в 2001 році 43,6%, у 2002 році - - 33,2%. Велика питома вага незавершеного будівництва негативно оцінюється, що визначається тим, що об'єкти незавершеного будівництва не використовуються в процесі виробництва. Зниження питомої ваги цих об'єктів в структурі активу розцінюється як позитивна динаміка.
Частка довгострокових фінансових вкладень становить 0,01% і не змінюється протягом аналізованого періоду. Це свідчить про те, що аналізованому періоді підприємство не виробляло інвестицій в інші організації.
У цілому динаміка структури необоротних активів має позитивну для підприємства тенденцію за рахунок збільшення частки основних засобів і одночасному скороченні частки незавершеного будівництва. Величину незавершеного будівництва необхідно скорочувати, так як ці об'єкти не беруть участь у виробничому процесі.
Вертикальний аналіз активів підприємства
Таблиця 16
Активи
Код рядка
2000
2001
2002
тис. руб.
%
тис. руб.
%
тис. руб.
%
Необоротні активи
Основні засоби
120
25224
36,61
39645
45,44
65969
57,50
в тому числі







будівлі, машини, обладнання.
122
25224
36,61
39645
45,44
65969
57,50
Незавершене будівельник.
130
38082
55,27
38062
43,63
38108
33,22
Довгострокові фін. вкладений.
140
5
0,01
5
0,01
5
0,00
в тому числі







інвестиції в ін организац
143
5
0,01
5
0,01
5
0,00
разом по розділу
190
63311
91,89
77712
89,08
104082
90,72
Оборотні активи
Запаси
210
1143
1,66
1555
1,78
1839
1,60
в тому числі







сировину, матеріали та ін
211
915
1,33
1242
1,42
1773
1,55
МШП
213
209
0,30
252
0,29
0
0,00
готова прод., товари
214
8
0,01
4
0,00
6
0,01
витрати буд. періодів
216
11
0,02
57
0,07
60
0,05
ПДВ
220
345
0,50
498
0,57
644
0,56
Борг. дебіторська задолж.
230
25
0,04
0
0,00
0
0,00
в тому числі







покупці і замовники
231
23
0,03
0
0,00
0
0,00
Інші дебітори
235
2
0,00
0
0,00
0
0,00
краткоср. заборгова.
240
3883
5,64
6789
7,78
6582
5,74
в тому числі







покупці і замовники
241
67
0,10
108
0,12
97
0,08
інші дебітори
246
3816
5,54
6681
7,66
6485
5,65
грошові кошти
260
190
0,28
209
0,24
412
0,36
в тому числі







каса
261
9
0,01
5
0,01
1
0,00
розрахункові рахунки
262
116
0,17
49
0,06
172
0,15
інші грошові кошти
264
65
0,09
155
0,18
239
0,21
Інші оборотні активи
270
0
0,00
479
0,55
1172
1,02
разом по розділу
290
5586
8,11
9530
10,92
10649
9,28
Баланс
300
68897
100,00
87242
100,00
114731
100,00

Вертикальний аналіз оборотних активів підприємства. Аналіз оборотних активів показує, що їх частка в структурі активів невелика і становила в 2000 році - 8,1%, у 2001 році - 10,9%, у 2002 році - 9,3%. Основна вимога до оборотних активів це забезпечення потреб підприємства в оборотних коштах. Оскільки частка активів протягом аналізованого періоду змінювалося незначно, то можна зробити висновок, що існуюча частка оборотних активів є достатньою для даного підприємства.
Аналіз складових елементів оборотних коштів показує, що частка запасів у загальній структурі змінюється незначно в межах 1,66% в 2000 році до 1,78% в 2001 році і 1,6% в 2002 році, Частка МШП в 2000 році склала 0,3 % і в 2001 році 0,3%, у 2002 році 0%.
Частка інших елементів (готової продукції та витрат майбутніх періодів, ПДВ) незначні і за аналізований період змінюється мало.
Значну частку оборотних активів (основну частину всіх оборотних активів) становить короткострокова дебіторська заборгованість. У 2000 році її частка становила 5,6%, в 2001 році 7,8%, а в 2002 році 5,7%. Зростання короткострокової дебіторської заборгованості для даного підприємства не є позитивним і характерним, тому необхідно стримувати її на досягнутому рівні.
Вкрай низькою є частка грошових коштів у структурі активу балансу: в 2000 році 0,3%, в 2001 році 0,2%, в 2002 році 0,4%. Низькі показники грошових коштів негативно позначаються на загальних показниках фінансової стійкості підприємства. Зростання цього показника в 2002 році є позитивним. Хоча виникає необхідність вивчення структури грошових коштів підприємства. У 2002 році більше половини грошових коштів припадає на інші грошові кошти.
2.2.2.2.Вертікальний аналіз пасивів підприємства
Вертикальний аналіз капіталу та резервів підприємства (див. таблицю 17). У структурі пасиву власні пасиви (капітал і резерви) становили в 2000 році 89,4%, у 2001 році -83,4%, у 2002 році - 56,2%. Різке скорочення власних пасивів у 2002 році свідчить про негативні результати діяльності підприємства. Основна частка капіталу і резервів припадає на додатковий капітал: у 2000 році - 86%, на кінець 2001 року - 87%, у 2002 році - 66%. Скорочення частки власного капіталу викликано збільшенням частки збитків підприємства. Хоча в цілому співвідношення між власними і позиковими засобами не є критичним, різке скорочення частки власних коштів небажано, тому що свідчить про зростання залежності підприємства від позикових коштів.
Вертикальний аналіз пасивів підприємства
Таблиця 17
Пасиви
Код рядка
2000
2001
2002
тис. руб.
%
тис. руб.
%
тис. руб.
%
Капітал і резерви
Статутний капітал
410
5
0,01
5
0,01
5
0,00
Додатковий калити.
420
59123
85,81
75722
86,80
75753
66,03
Цільові фін. і пост
450
599
0,87
584
0,67
583
0,51
Нераспред. приб. пр. років
460
3660
5,31
3660
4,20
6171
5,38
Фонд накопичення
461
3511
5,10
3511
4,02
3511
3,06
Фонд споживання
462
2
0,00
3
0,00
1
0,00
Непокритий збиток пр. років
465
-2007
-2,91
-5208
-5,97
-13208
-11,51
Нераспр. прибуток року
470
0
0,00
2511
2,88
0
0,00
Непокр. вибуття року
475
-3328
-4,83
-8000
-9,17
-8373
-7,30
Иого по розділу
490
61565
89,36
72788
83,43
64443
56,17
Короткострокові зобов'язання
Средіторская заборгова.
620
7057
10,24
14103
16,17
22055
19,22
в тому числі







Постачальники і підряд
621
2524
3,66
3624
4,15
4520
3,94
Заборго. перед персоналом
624
1445
2,10
2129
2,44
2001
1,74
Перед держ внебюдж фонд
625
2565
3,72
6339
7,27
8536
7,44
Перед бюдж
626
338
0,49
1119
1,28
3267
2,85
Аванси пояуч.
627
1
0,00
16
0,02
10
0,01
Інші кредитори
628
184
0,27
876
1,00
3721
3,24
Доходи буд. періодів
640
275
0,40
351
0,40
28233
24,61
Разом у розділі
690
7332
10,64
14454
16,57
50288
43,83
Баланс
700
68897
100,00
87242
100,00
114731
100,00

Вертикальний аналіз позикових коштів. Аналіз показує, що підприємство не має довгострокових зобов'язань.
Короткострокові зобов'язання в структурі пасиву балансу становить в 2000 році 10,6%, в 2001 році 16,6%, в 2002 році 43,8%. Як видно, основний приріст короткострокових зобов'язань припадає на 2002 рік. Для визначення
причини зростання необхідно в динаміці вивчити складових цієї частини пасиву балансу. Кредиторська заборгованість склала в 2000 році - 10,2%, в 2001 році - 16,2%, а в 2002 році -19,2%. Частка кредиторської заборгованості в структурі балансу досить велика і в зіставленні з дебіторською заборгованістю в кілька разів вище. Це свідчить про те, що підприємство користується товарними кредитами. Частка заборгованості перед постачальниками склала в 2000 році - 3,7%, у 2001 році - 4,2%, у 2002 році - 3,9%. Частка заборгованості перед персоналом склала в 2000 році - 2,1%, в 2001 році -2,4%, в 2002 році-1, 7%.
Особливо велике зростання частки в структурі пасиву балансу доводиться на заборгованість перед позабюджетними фондами. У 2000 році частка становила 3,7%, у 2001 році - 7,3%, у 2002 році - 7,4%.
Також збільшується частка заборгованості перед бюджетом у 2000 році -0,5%, у 2001 році - 1,3%, у 2002 році - 2,9%.
Зростає частка заборгованості перед іншими кредиторами: у 2000 році -0,3%, у 2001 році - 1%, в 2002 році - 3,2%.
Викликає особливе занепокоєння зростання частки заборгованості перед бюджетом та позабюджетними фондами, що характеризує підприємство як ненадійне і свідчить про неблагополучний фінансовий стан. Вага частки інших кредиторів також свідчить про неблагополучний фінансовий стан.
Аналіз показує значне зростання в 2002 році частки доходів майбутніх періодів, пов'язаний з отриманням рухомого складу
У цілому вертикальний аналіз структури балансу за станом на кінець 2000 року характеризує підприємство як ненадійного позичальника і свідчить про його вкрай складному фінансовому становищі. Динаміка зміни основних показників, особливо пасиву, є несприятливою для підприємства.
2.2.3. Коефіцієнтний аналіз балансу Пушкінського автобусного парку
2.2.3.1. Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності
Показує наявність у підприємства високо ліквідних активів для здійснення господарської діяльності.

2000
2001
2002
К1
0,01
0,01
0,02

Рекомендоване значення коефіцієнта К> 0,2. Значення коефіцієнта в десять разів нижче рекомендованого, отже, можна зробити висновок про вкрай низьку ліквідність підприємства. В основному це значення коефіцієнта обумовлено вкрай незначним розміром високоліквідних активів. Підприємство є ненадійним позичальником і має недостатньо коштів для погашення термінових зобов'язань.
2. Коефіцієнт поточної ліквідності
характеризує загальну забезпеченість організації оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань організації.

2000
2001
2002
К2
0,7
0,6
0,5

Рекомендоване значення К> 1. Поточна ліквідність підприємства також знаходиться на рівні нижче рекомендованого значення, особливо викликає занепокоєння динаміка даного показника у 2002 році він у 1,5 рази зменшився по відношенню до 2000 року досяг рівня менше 0,5.
3. Коефіцієнт забезпечення власними засобами
Характеризує наявність власних коштів, необхідних для стійкості фінансової діяльності.

2000
2001
2002
К3
-0,3
-0,5
-3,7

Значення даного коефіцієнта рекомендується на рівні більше 0,5 і повинно бути позитивні. Для даного підприємства цей показник негативний. Більш того, динаміка даного показника вкрай негативна. За аналізований період значення погіршилося в 10 разів. Підприємство не має достатніх власних коштів для стійкої діяльності.
4. Коефіцієнт співвідношення власних і позикових коштів
Характеризує фінансову стійкість організації ступінь залежності її від позикових коштів.

2000
2001
2002
К4
8,0
4,9
4,1

Рекомендоване значення коефіцієнта більше 1. Значення даного коефіцієнта для підприємства задовільні. Однак, необхідно зауважити, що за аналізований період значення коефіцієнта зменшилося в два рази. Це може свідчити про зростання залежності, але дану динаміку можна розцінювати як позитивну.
5. Коефіцієнт забезпеченості оборотним капіталом
Характеризує забезпеченість організації оборотними коштами для ведення господарської діяльності.

2000
2001
2002
К5
3,7
5,4
3,9

Значення цього показника за аналізований період змінюється мало, на підставі чого можна зробити висновок, що для даного підприємства він є нормальним.
6. Показник оборотності дебіторської заборгованості
Характеризує ступінь відповідності термінів заборгованості умов платежу і середню швидкість обертання дебіторської заборгованості у грошові кошти

2000
2001
2002
К6
2,3
2,7
2,6

Значення цього показника за аналізований період змінюється незначно і перебуває в допустимих межах і характеризує оборотність дебіторської заборгованості як задовільну.
7. Показник оборотності кредиторської заборгованості
Характеризує ефективність використання короткострокових позикових засобів і безпосередньо впливає на платоспроможність організації.

2000
2001
2002
К7
3,6
5,4
7,0

Рекомендоване значення менше 3. Значення цього показника за аналізований період змінилося значно в 1,9 рази, причому зміни мають негативну динаміку. Термін оборотності кредиторської заборгованості на підприємстві збільшився, що знижує його привабливість для кредиторів.
8. Показник оборотності запасів
Характеризує середню швидкість руху товарно-матеріальних запасів.

2000
2001
2002
К8
0,74
0,69
0,66

Значення цього показника за аналізований період змінюється незначно і перебуває в допустимих межах і характеризує оборотність запасів як задовільну.
9. Показник оборотності коштів в розрахунках
Характеризує розміщення коштів, якими користується організація, і швидкість їх трансформації з одного виду активів (сировини) у готову продукцію.

2000
2001
2002
К9
3,1
4,1
3,4

Значення цього показника за аналізований період змінюється незначно (тільки в 2001 році його значення було вище) і для даного підприємства є задовільним.
10. Коефіцієнт співвідношення чистого оборотного капіталу і активів
Характеризує загальну забезпеченість організації власними оборотними коштами для ведення господарської діяльності.

2000
2001
2002
К10
-0,03
-0,06
-0,10

Значення цього показника за аналізований період змінилося значно в 3 рази. Підприємство має недостатню забезпеченість власними оборотними засобами, яка в динаміці погіршується.
11. Коефіцієнт рентабельності активів
Характеризує ефективність використання активів організації.

2000
2001
2002
К11
-2,3
-3,0
-2,8

Коефіцієнт рентабельності активів показує, що підприємство є збитковим і рентабельність його активів в динаміці скорочується, що є негативним чинником.
12. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу
Характеризує ефективність використання власного капіталу організації і показує прибуток, отриману з 1 рубля вартості власного капіталу.

2000
2001
2002
К12
-2,6
-3,6
-3,5

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу також показує, що підприємство є збитковим і в динаміці показник скорочується, що є негативною оцінкою фінансового стану підприємства.
13. Коефіцієнт рентабельності продажів
Характеризує ефективність усіх операцій організації і показує, скільки прибутку припадає на одиницю реалізованої продукції.

2000
2001
2002
К13
-1,1
-1,3
-1,4

Коефіцієнт рентабельності продажів досить стабільним протягом аналізованого періоду, але також має негативне значення, що свідчить про збитковість діяльності підприємства.
14. Коефіцієнт покриття витрат прибутком
Характеризує ефективність ведення фінансово - господарської діяльності організації і показує, скільки балансового прибутку припадає на 1 карбованець витрат.

2000
2001
2002
К14
-0,52
-0,56
-0,52

Коефіцієнт покриття витрат прибутком також показує, що підприємство є збитковим. Динаміка цього показника свідчить, що він є досить стабільним на протязі аналізованого періоду.
15. Показник ефективності використання необоротних засобів
Характеризує капітальні вкладення, які здійснюються на довгостроковій основі, але ефект від яких ще не настав.

2000
2001
2002
К15
66,2
96,0
57,8

Даний показник має високі значення, що свідчить про те, що підприємство має досить великі капітальні вкладення, вкладені у незавершене будівництво. Це показник показує, що великі кошти підприємства відвернуто на об'єкти довгобуду.
16. Чисті активи організації
Характеризують наявність активів, не обтяжених зобов'язаннями.

2000
2001
2002
К16
60896
72057
91 449
Чисті активи підприємства збільшилися за аналізований період у 1,5 рази, що є позитивним показником його діяльності.

2.2.3.2. Система ранжирування фінансових показників організації
Враховуючи різноманіття фінансових процесів, різниця у рівні їх критичних оцінок і виникають у зв'язку з цим складнощі в загальній оцінці фінансової стійкості організації доцільно проводити інтегральну бальну оцінку фінансової стійкості. Сутність цього підходу полягає в класифікації організацій за рівнем ризику, тобто будь-яка організація може бути віднесена до певної категорії залежно від набраної кількості балів.
Вихідні дані для ранжирування об'єднані в чотири групи показників. Для визначення положення організації при ранжируванні пропонується використовувати п'ять показників найбільш часто вживаних і найбільш повно характеризують фінансовий стан організації:
1. коефіцієнт поточної ліквідності К2;
2. коефіцієнт забезпеченості власними засобами КЗ;
3. коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості К6;
4. показник оборотності кредиторської заборгованості К7;
5. коефіцієнт рентабельності власного капіталу К12.
У загальному вигляді алгоритм порівняльного ранжування організацій залежно від їх фінансового стану, рентабельності та ділової активності може бути представлений у вигляді послідовності наступних дій:
1. розбивка показників на групи (1, 2, 3, 4) залежно від їхнього фактичного значення;
2. розподіл організацій за категоріями (1, 2, 3, 4) залежно від сумарно набраних балів.
Система ранжирування фінансових, показників організації
Таблиця 18
Коефіцієнт
1 група
2 група
3 група
4 група
К2
більше 2
від 2 до 1,5
від 1,5 до 1
менше 1
К3
більше 0,5
від 0,5 до 0,1
від 0,1 до 0
менше 0
Кб
менше 1 міс.
від 1 до 3
від 3 до 6
більше 6 міс.
К7
менше 3 міс.
від 3 до 6 міс.
від 6 до 12 міс
більше 12
До 12
> 1 / 3 ставки ре-фін. ЦБ РФ
1 / 3 - 1 / 5 ставки ре-фін. ЦБ РФ
<1 / 5 ставки ре-фін. ЦБ РФ
0
 
Значення показників для Пушкінського автобусного парку
Таблиця 19
Коефіцієнт
Значення
К2
0,45
К3
-3,7
К6
2,6
К7
7,0
К12
-3,5

Для порівнянності основних оціночних показників використовуємо бальну систему. Приймаються суму коефіцієнтів К2, К3, К6, К7, К12 умовно дорівнює 100 балам. За значенням коефіцієнтів вносимо їх до таблиці:
Таблиця 20
Коефіцієнт
Сумарні бали
Бали першої групи
Бали другої групи
Бали третьої групи
Бали четвертої групи
К2
30
14
10
4
2
К3
25
10
8
5
2
К6
20
8
6
4
2
К7
15
6
4
3
2
К12
10
4
3
2
1
Разом
100
42
31
18
9

Сума балів для Пушкінського автобусного парку становить 2 +2 +6 +3 +1
При сумі балів від 9 до 18 організація належить до неплатоспроможною II категорії. Відповідно до прийнятої методики аналізу, це вказує на те, що організація є фінансово нестійкою. Для виведення організації з кризи слід здійснити серйозні зміни в її фінансово-господарської діяльності. Основні рекомендації та пропозиції наводяться в розділі 3.
Глава 3. Розробка рекомендацій щодо поліпшення фінансового стану Пушкінського автобусного парку
3.1. Напрямки покращення фінансового стану Пушкінського автобусного парку
Проведений у другому розділі аналіз фінансового стану Пушкінського автобусного парку на підставі викладеної в дипломному проекті методики дозволяє віднести підприємство до 3-ої групи підприємств - неплатоспроможні 2 категорії. Фінансовий стан аналізованого підприємства характеризується як складне, але відповідно до використаної методикою не є безнадійним, хоча і вимагає прийняття активних заходів щодо його нормалізації.
Метою рекомендацій, наведених у цьому параграфі, є визначення шляхів щодо поліпшення фінансового стану підприємства.
Як завдання мінімум ставиться завдання переведення підприємства з 3-ої групи - неплатоспроможні 2 категорії у 2-у групу - неплатоспроможні 1 категорії.
Як завдання максимум розглядається перспективне завдання визначення шляхів подальшого поліпшення фінансових показників і переведення його в 1 групу підприємств - платоспроможні підприємства.
В якості основних індикаторів фінансового стану підприємства в запропонованій методиці фінансового аналізу обрані розраховані раніше коефіцієнти (див. додаток 2):
• К2 - коефіцієнт поточної ліквідності;
• К3-коефіцієнт забезпеченості власними коштами;
• К6-показник оборотності дебіторської заборгованості;
• К7 - показник оборотності запасів;
• К12 - коефіцієнт рентабельності власного капіталу.
У зв'язку з цим розглянемо можливі напрямки покращення зазначених показників.
Коефіцієнт поточної ліквідності (К2) показує здатність підприємства забезпечити себе обіговими коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань. Нормативне значення К2 = 2, для підприємств 1 категорії неплатоспроможності 1,0 <К2 <1,5. Аналіз цього коефіцієнта для Пушкінського автобусного парку (К2 = 0,45) показує, що основною причиною його незадовільного значення є наявність у підприємства надмірно великих короткострокових зобов'язань, зокрема, кредиторської заборгованості. У теж час оборотні активи достатні для здійснення діяльності. Таким чином, в якості шляхи покращення даного коефіцієнта необхідно скоротити кредиторську заборгованість підприємства. Зокрема, необхідно скоротити заборгованість перед позабюджетними фондами, бюджетом та іншими кредиторами, які для даного підприємства надзвичайно великі.
Аналіз показує, що для досягнення завдання мінімум, поставленої нами, необхідно скоротити заборгованість перед бюджетом, позабюджетними фондами та кредиторами, це дозволить без зміни величини оборотних активів підприємства довести коефіцієнт поточної ліквідності до 1,02, що поліпшить бальну оцінку з 2 до 4 балів.
Для досягнення завдання максимум необхідно скорочувати заборгованість перед постачальниками і підрядниками та кредиторську заборгованість перед персоналом.
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами (КЗ) показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами для фінансової стійкості. Даний коефіцієнт для Пушкінського автобусного парку має вкрай негативну оцінку (КЗ = -3,72). Нормативне значення цього коефіцієнта встановлено К3 = 0,1, для підприємств 1 категорії неплатоспроможності він повинен знаходитися в межах 0,1 <КЗ <0. Аналіз складових цього коефіцієнта показує, що в основі його неблагополуччя лежить наявність великого збитку у підприємства. Відповідно, в якості шляху оздоровлення даного показника необхідно скоротити збиток. Для досягнення
завдання мінімум необхідно скоротити величину збитку підприємства на розмір збитку минулих років. Це дозволить вивести показник на рівень К3 = 0,17, що дасть підприємству 8 балів замість 2. Подальший шлях покращення цього показника лежить в скороченні збитків підприємства, так за відсутності збитків він досягне рівня 0,5, який характеризує підприємство як платоспроможне.
Показник оборотності дебіторської заборгованості (Кб) характеризує відповідність термінів заборгованості умов платежу і швидкість обертання дебіторської заборгованості у грошові кошти. Для Пушкінського автобусного парку цей показник (Кб = 2,59) можна охарактеризувати як благополучний, що викликано невисокими значеннями дебіторської заборгованості та відсутністю довгострокової дебіторської заборгованості. Досить висока оборотність дебіторської заборгованості дає підприємству 6 балів, що достатньо для досягнення поставленої задачі мінімум. Для переходу підприємства до числа платоспроможних необхідно довести оборотність до рівня менше 1 місяця.
Показник оборотності кредиторської заборгованості (К7) для Пушкінського автобусного парку (К7 = 7,01) є в достатній мірі благополучним. Проте в звітному році він значно збільшився і для його скорочення необхідно зменшувати розмір кредиторської заборгованості. Скорочення кредиторської заборгованості перед бюджетом та позабюджетними фондами, іншими кредиторами дозволить довести цей показник до К7 = 3,0 і дасть підприємству 4 бали замість 3.
Подальше скорочення кредиторської заборгованості є шляхом зменшення показника К7 до рівня менше 1 місяця, що дозволить віднести підприємство до числа платоспроможних.
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (К 12) характеризує Пушкінський автобусний парк як неблагополучний з точки зору фінансової стійкості (К12 = -3,51). Це викликано тим, що у підприємства є великий збиток. Для поліпшення цього коефіцієнта необхідно його підвищити, як мінімум, до нульового рівня. У цьому випадку підприємство отримає 2 бали. Таким чином, узагальнюючи пропозиції щодо поліпшення фінансового стану Пушкінського автобусного парку, можна зробити висновок, що завдання мінімум - переклад підприємства з групи підприємств 2 категорії неплатоспроможності до групи підприємств 1 категорії неплатоспроможності буде виконати за умови досягнення наступних значень коефіцієнтів:
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Транспорт | Диплом
911.6кб. | скачати


Схожі роботи:
фінансово-економічний аналіз діяльності автобусного парку
Фінансово-економічний аналіз господарської діяльності підприємства
Розробка бази даних і прикладного програмного забезпечення для автобусного парку
Фінансово-економічний аналіз підприємства
Фінансово економічний розрахунок господарської діяльності освітніх установ
Фінансово економічний аналіз ТОВ Афон
Фінансово економічний аналіз шахти Південна
Фінансово-економічний аналіз ТОВ Афон
Фінансово економічний аналіз шахти Південна
© Усі права захищені
написати до нас